Ухвала

від 24.05.2018 по справі 753/17755/16-ц

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Ухвала

24 травня 2018 року

м. Київ

справа № 753/17755/16-ц

провадження № 61-25559ск18

Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Черняк Ю. В. розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 на заочне рішення Дарницького районного суду м. Києва від 06 лютого 2017 року, ухвалу Дарницького районного суду м. Києва від 25 вересня 2017 року та постанову Апеляційного суду м. Києва від 01 березня 2018 року у справі за позовом Житлово-будівельного кооперативу Кришталь Дарницького району м. Києва до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги,

ВСТАНОВИВ:

У жовтні 2016 року Житлово-будівельний кооператив Кришталь Дарницького району м. Києва (далі - ЖБК Кришталь ) звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги.

Заочним рішенням Дарницького районного суду м. Києва від 06 лютого 2017 року позов ЖБК Кришталь задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ЖБК Кришталь заборгованість за житлово-комунальні послуги у розмірі 65 866 грн 25 коп., витрати на правову допомогу у розмірі 2 436 грн 50 коп.

Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

Ухвалою Дарницького районного суду м. Києва від 25 вересня 2017 року відмовлено у задоволенні заяви ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення Дарницького районного суду м. Києва від 06 лютого 2017 року.

Постановою Апеляційного суду м. Києва від 01 березня 2018 року заочне рішення Дарницького районного суду м. Києва від 06 лютого 2017 року змінено.

Зменшено розмір стягнутої з ОСОБА_1 на користь ЖБК Кришталь заборгованості за житлово-комунальні послуги з 65 866 грн 25 коп. до 33 153 грн 62 коп. та витрати на правову допомогу з 2 436 грн 50 коп. до 974 грн 04 коп.

У іншій частині рішення суду першої інстанції залишено без змін.

У квітні 2018 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга ОСОБА_1 на зазначені судові рішення, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржувані судові рішення і направити справу на новий розгляд.

Відповідно до частини першої статті 389 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити у касаційному порядку: 1) рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанову суду апеляційної інстанції, крім судових рішень, визначених у частині третій цієї статті; 2) ухвали суду першої інстанції, вказані у пунктах 3, 6-8, 15, 16, 22, 23, 27, 28, 30, 32 частини першої статті 353 цього Кодексу, після їх перегляду в апеляційному порядку; 3) ухвали суду апеляційної інстанції про відмову у відкритті або закриття апеляційного провадження, про повернення апеляційної скарги, про зупинення провадження, щодо забезпечення позову, заміни заходу забезпечення позову, щодо зустрічного забезпечення, про відмову ухвалити додаткове рішення, про роз'яснення рішення чи відмову у роз'ясненні рішення, про внесення або відмову у внесенні виправлень у рішення, про повернення заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами, про відмову у відкритті провадження за нововиявленими або виключними обставинами, про заміну сторони у справі, про накладення штрафу в порядку процесуального примусу, окремі ухвали.

Згідно із пунктом 1 частини другої статті 394 ЦПК України, суддя-доповідач відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

Враховуючи те, що ухвала Дарницького районного суду м. Києва від 25 вересня 2017 року не підлягає касаційному оскарженню відповідно до вимог статті 389 ЦПК України, то у відкритті касаційного провадження слід відмовити.

Вивчивши касаційну скаргу та додані до неї матеріали, Верховний Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження, оскільки вона подана на судові рішення у малозначній справі, що не підлягають касаційному оскарженню.

Відповідно до пункту 1 частини другої статті 394 ЦПК України суддя-доповідач відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

Згідно з пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах.

За правилом пункту 1 частини шостої статті 19 ЦПК України малозначними справами є справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Прожитковий мінімум для працездатних осіб вираховується станом на 1 січня календарного року, в якому подається скарга (частина дев'ята статті 19 ЦПК України).

Відповідно до статті 7 Закону України Про Державний бюджет України на 2018 рік встановлено прожитковий мінімум для працездатних осіб з 1 січня 2018 року - 1 762 грн.

Ціна позову у даній справі становить 65 866 грн 25 коп., яка станом на 01 січня 2018 року не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (1 762*100=176 200).

Враховуючи, що положення статті 19 ЦПК України в структурі законодавчого акту розташовані серед Загальних положень цього Кодексу, суд вправі відносити справу до категорії малозначних на будь-якій стадії її розгляду. При цьому, за змістом правилами пункту 1 частини шостої статті 19 ЦПК України справи, зазначені в цьому положенні, є малозначними в силу властивостей, притаманних такій справі, виходячи з ціни пред'явленого позову та його предмета, без необхідності ухвалення окремого судового рішення щодо віднесення зазначеної справи до відповідної категорії.

Додатково Верховним Судом враховано, що судове рішення судом апеляційної інстанції постановлено після набрання чинності Законом України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів , тобто після 15 грудня 2017 року.

Винятки, зазначені у пункті 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, заявником не наведені та не обґрунтовані.

Правила, запроваджені законодавцем щодо обмеження права на касаційне оскарження, узгоджуються із положеннями статті 129 Конституції України про те, що основними засадами судочинства є у тому числі забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Наведене відповідає також правовим позиціям, сформованим Європейським судом з прав людиниу справах Levages Prestations Services v. France (Леваж Престасьон Сервіс проти Франції) та Brualla Gomez de la Torre v. Spain (Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії), згідно з якими умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції.

З урахуванням викладеного, оскільки оскаржувані заявником заочне рішення Дарницького районного суду м. Києва від 06 лютого 2017 року та постанова Апеляційного суду м. Києва від 01 березня 2018 року ухвалені у малозначній справі, вони не підлягають касаційному оскарженню і у відкритті касаційного провадження у справі необхідно відмовити.

Керуючись статтею 129 Конституції України, статтями 19, 389, 394 ЦПК України, Верховний Суд,

УХВАЛИВ:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на заочне рішення Дарницького районного суду м. Києва від 06 лютого 2017 року, ухвалу Дарницького районного суду м. Києва від 25 вересня 2017 року та постанову Апеляційного суду м. Києва від 01 березня 2018 року.

Копію ухвали разом з доданими до скарги матеріалами повернути особі, яка подавала касаційну скаргу.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та оскарженню не підлягає.

Суддя Ю. В. Черняк