Рішення

від 23.05.2018 по справі 910/2163/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

23.05.2018Справа № 910/2163/18

За позовомТовариства з обмеженою відповідальністю Вторінвест Т доПублічного акціонерного товариства Українська залізниця простягнення 349 167,13 грн. Суддя Босий В.П.

секретар судового засідання Єрмак Т.Ю.

Представники сторін:

від позивача:Легка О.Ю.; від відповідача:не з'явився.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю Вторінвест Т (надалі - ТОВ Вторінвест Т ) звернулося до Господарського суду міста Києва із позовною заявою до Публічного акціонерного товариства Українська залізниця в особі регіональної філії Донецької залізниця (надалі - ПАТ Українська залізниця ) про стягнення 349 167,13 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем грошового зобов'язання з оплати поставленого на підставі договору про закупівлю № ДОН/НХ-17316/НЮ від 10.05.2017 товару, у зв'язку з чим позивач вказує на наявність заборгованості у розмірі 318 866,48 грн. та заявляє до стягнення 24 820,68 грн. - пені та 5 479,97 грн. - 3% річних за прострочення виконання грошового зобов'язання.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 26.02.2018 відкрито провадження у справі та ухвалено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 26.03.2018, відповідачу визначено строк для подання відзиву на позов та заперечень на відповідь на відзив, позивачу надано строк для подання відповіді на відзив.

26.03.2018 через канцелярію суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому заявник просив суд відмовити в задоволенні позовних вимог в частині пені у розмірі 4 027,21 грн. та зменшити розмір штрафних санкцій (штрафу, пені) до 30%, посилаючись на проведення антитерористичної операції на території Донецької області, що суттєво впливає на фінансове становище регіональної філії Донецька залізниця.

В судовому засіданні 26.03.2018 судом оголошено про відкладення підготовчого засідання на 25.04.2018.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 25.04.2018 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 23.05.2018.

23.05.2018 через канцелярію суду від представника позивача надійшло клопотання, в якому заявник просить суд перенести слухання справи по суті на іншу дату для можливості врегулювання спору в досудовому порядку, в задоволенні якого судом відмовлено з огляду на те, що з моменту відкриття провадження у справі минуло достатньо часу для вирішення сторонами питання про врегулювання даного спору в досудовому порядку, в той час як строк розгляду справи обмежений Господарським процесуальним кодексом України.

Представник позивача в судове засідання з'явилась, надала пояснення по суті спору, позов підтримала та просила суд задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, про причини неявки суду не повідомив, хоча про місце і час розгляду справи повідомлений належним чином, що підтверджується протоколом судового засідання від 25.04.2018 та розпискою від 25.04.2018, якою повідомлено присутніх в судовому засідання уповноважених представників сторін про місце і час наступного судового засідання.

Пунктом 1 ч. 3 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України визначено, що якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

Відповідно до ч. 1 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України визначено, що неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

За таких обставин, оскільки відповідача було належним чином повідомлено про дату, час і місце судового засідання, а явка представників сторін не визнавалась обов'язковою, суд вважає, що неявка представника відповідача в судове засідання не перешкоджає розгляду справи по суті.

У судовому засіданні 23.05.2018 відповідно до приписів ч. 1 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

10.05.2017 між Публічним акціонерним товариством Українська залізниця (покупець) та ТОВ Вторінвест Т (постачальник) був укладений договір про закупівлю № ДОН/НХ-17316/НЮ (надалі - Договір ), відповідно до умов п. 1.1 якого предметом договору є поставка постачальником покупцю товару в асортименті та кількості згідно специфікації (додаток 1), яка є невід'ємною частиною договору.

Пунктом 6.2 Договору передбачено, що покупець здійснює оплату поставленого товару шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок постачальника протягом 30 банківських днів з дня отримання товару. Днем отримання товару вважається день підписання сторонами або їх уповноваженими представниками накладної (залізничної накладної) та акту прийому-передачі на отримання товару.

13.06.2017 між ПАТ Українська залізниця та ТОВ Вторінвест Т укладена Додаткова угода № 1 до Договору, за умовами якої сторони дійшли згоди про зміну ціни договору, яка склала 328 866,48 грн. з урахуванням ПДВ 20% - 54 811,08 грн.

На виконання умов Договору, позивач поставив відповідачу товар згідно Договору на загальну суму 328 866,48 грн., що підтверджується видатковою накладною № 14 від 14.06.2017 та актом приймання-передачі товару від 14.06.2017, а також не заперечується сторонами.

Спір у справі виник у зв'язку із неналежним, на думку позивача, виконанням відповідачем грошового зобов'язання по оплаті поставленого згідно Договору товару, у зв'язку з чим винила заборгованість у розмірі 318 866,48 грн.

Договір є договором поставки, а відтак між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання Глави 54 Цивільного кодексу України.

Вказаний договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов'язань, а саме майново-господарських зобов'язань згідно ст. ст. 173, 174, 175 Господарського кодексу України, ст. ст. 11, 202, 509 Цивільного кодексу України, і згідно ст. 629 Цивільного кодексу України є обов'язковим для виконання сторонами.

Частиною 1 ст. 173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно із ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Матеріалами справи підтверджується (видаткова накладна № 14 від 14.06.2017 та акт приймання-передачі товару від 14.06.2017) факт поставки позивачем відповідачу товару згідно Договору на загальну суму 328 866,48 грн., що також не заперечується відповідачем.

В свою чергу, відповідачем частково оплачено поставлений товар на суму 10 000,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 397380 від 31.07.2017.

Статтею 692 Цивільного кодексу України визначено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Отже, з урахуванням положень ст. 530 Цивільного кодексу України, п. 6.2 Договору та часткової оплати поставленого товару, заборгованість відповідача за поставлений товар становить 318 866,48 грн., а строк виконання грошового зобов'язання на момент подання позовної заяви настав.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно із статтями 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 1 ст. 625 Цивільного кодексу України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Матеріалами справи підтверджується наявність у відповідача грошового зобов'язання по сплаті на користь позивача 318 866,48 грн. за переданий на підставі Договору товар. Відповідачем вказана заборгованість визнана, доказів її погашення не надано.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідачем обставин, з якими чинне законодавство пов'язує можливість звільнення його від відповідальності за порушення зобов'язання, не наведено.

За таких обставин, позовні вимоги ТОВ Вторінвест Т про стягнення з ПАТ Українська залізниця заборгованості у розмірі 318 866,48 грн. є правомірними та обґрунтованими.

Також позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача пені у розмірі 24 820,68 грн. та 3% річних розмірі 5 479,97 грн. за прострочення виконання грошового зобов'язання за період з 28.07.2017 по 21.02.2018.

Судом встановлено, що відповідач у встановлений строк свого обов'язку по перерахуванню коштів не виконав, допустивши прострочення виконання грошового зобов'язання, тому дії відповідача є порушенням зобов'язання (ст. 610 Цивільного кодексу України), і він вважається таким, що прострочив (ст. 612 Цивільного кодексу України), відповідно є підстави для застосування встановленої законом відповідальності.

Стаття 611 Цивільного кодексу України передбачає, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, якими зокрема є сплата неустойки.

У відповідності до ч. 1 ст. 548 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

За змістом ст.ст. 546, 549 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, різновидом якої є штраф та пеня.

Відповідно до ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з п. 9.2 Договору у разі порушення строків оплати товару, покупець сплачує постачальнику пеню у розмір однієї облікової ставки НБУ від вартості несплаченого товару за кожен день прострочення.

Суд відзначає, що при здійсненні розрахунку пені позивачем не враховано приписи ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, відповідно до якої нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано, а відтак позивачем неправомірно нарахована пеня за період з 28.01.2018 по 21.02.2018.

Здійснивши власний розрахунок, суд вважає за можливе стягнути з відповідача пеню у розмірі 21 326,29 грн. за прострочення виконання грошового зобов'язання згідно Договору, нарахованої за період з 28.07.2017 по 27.01.2018.

Відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд перевірив наданий позивачем розрахунок та вважає за можливе стягнути з відповідача 3% річних у розмірі 5 479,97 грн. за несвоєчасне виконання грошового зобов'язання.

За таких обставин, суд приходить до висновку про необхідність часткового задоволення позовних вимог та стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості у розмірі 318 866,48 грн., пені у розмірі 21 326,29 грн. та 3% річних у розмірі 5 479,97 грн. В задоволенні інших позовних вимог (пеня у розмірі 3 494,39 грн.) необхідно відмовити з викладених обставин.

Позовні вимоги у даній справі пред'явлені позивачем до Публічного акціонерного товариства Українська залізниця в особі Регіональної філії Донецька залізниця .

В той же час, в договорі про закупівлю № ДОН/НХ-17316/НЮ від 10.05.2017 покупцем зазначено саме Публічне акціонерне товариство Українська залізниця , а тому в даному випадку суд вважає за необхідне стягнути заборгованість, пеню та 3% річних саме з юридичної особи, а не відокремленого підрозділу - Регіональна філія Донецька залізниця .

Стосовно клопотання відповідача про зменшення розміру штрафних санкцій (штрафу, пені) до 30 % суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 3 ст. 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Згідно із ст. 233 Господарського кодексу України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Правовий аналіз названих статей свідчить, що вони не є імперативними та застосовуються за визначених умов на розсуд суду. При цьому, визначальним фактором при зменшенні розміру належних до сплати штрафних санкцій є винятковість випадку.

Вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

Аналогічні висновки викладені в п. 3.17.4. Постанови Пленум Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції .

В обгрунтування зменшення розміру штрафних санкцій відповідач посилається на ускладнення та затримку фінансування у зв'язку з проведенням антитерористичної операції, що як наслідок суттєво впливає на фінансове становище Регіональної філії Донецька залізниця , на підтвердження чого надає суду звіт про фінансові результати за 1-е півріччя 2017 року.

Суд відзначає, що договір про закупівлю № ДОН/НХ-17316/НЮ укладений 10.05.2017, в якому сторонами погоджено строки оплати поставленого товару та вид відповідальності за порушення цих строків, тобто після того, як на території Донецької області розпочалась антитерористична операція, проте відповідач взяв на себе обов'язок своєчасно оплатити товар у погоджені строки.

При цьому, відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 3 Цивільного кодексу України загальними засадами цивільного законодавства є справедливість, добросовісність та розумність.

Разом з тим, відповідачем не наведено та не надано належних та допустимих доказів вжиття ним заходів до своєчасного виконання спірного зобов'язання.

Більш того, стороною покупцем в Договорі виступало саме Публічне акціонерне товариство Українська залізниця , а доказів неможливості виконання ним грошового зобов'язання матеріали справи не містять.

З огляду на викладене, даний випадок не є винятковим, а відтак суд дійшов висновку про відмову в задоволенні клопотання відповідача про зменшення розміру штрафних санкцій.

Витрати по сплаті судового збору відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 129, 233, 237-240 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю Вторінвест Т задовольнити частково.

2. Стягнути з Публічного акціонерного товариства Українська залізниця (03680, м. Київ, вул. Тверська, будинок 5; ідентифікаційний код 40075815) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Вторінвест Т (49021, Дніпропетровська обл., м. Дніпро, вул. Лісописльна, будинок 3; ідентифікаційний код 37004660) заборгованість у розмірі 318 866 (триста вісімнадцять тисяч вісімсот шістдесят шість) грн. 48 коп., пеню у розмірі 10 965 (десять тисяч дев'ятсот шістдесят п'ять) грн. 21 коп., 3% річних у розмірі 5 479 (п'ять тисяч чотириста сімдесят дев'ять) грн. 97 коп. та судовий збір у розмірі 5 029 (п'ять тисяч двадцять дев'ять) грн. 67 коп. Видати наказ.

3. В іншій частині в задоволенні позовних вимог відмовити.

4. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

5. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено: 30.05.2018.

Суддя В.П. Босий