Рішення

від 29.05.2018 по справі 910/2533/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

29.05.2018 Справа № 910/2533/18 Господарський суд міста Києва у складі судді Грєхової О.А., за участю секретаря судового засідання Коверги П.П., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали господарської справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Сабріз"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "АС Прайм"

про стягнення заборгованості в розмірі 5 927 718,53 грн.

Представники сторін:

від позивача: Мурашов А.Ю., за довіреністю б/н від 04.08.2017;

від відповідача: не з'явився.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю Сабріз звернулось до Господарського суду міста Києва із позовними вимогами до Товариства з обмеженою відповідальністю АС Прайм про стягнення заборгованості в розмірі 5 927 718,53 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані порушенням відповідачем зобов'язань за Договором поставки № АС-11/03 від 11.03.2013 в частині здійснення розрахунків.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 05.03.2018 судом залишено позовну заяву без руху, надано позивачу строк для усунення недоліків та встановлено спосіб їх усунення.

23.03.2018 до відділу діловодства Господарського суду міста Києва надійшла заява позивача про усунення недоліків, відповідно до якої, позивачем усунуто недоліки, зазначені в ухвалі Господарського суду міста Києва від 05.03.2018.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 26.03.2018 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі, постановлено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 23.04.2018.

18.04.2018 представником відповідача подано клопотання про передачу справи за територіальною підсудністю та клопотання про відкладення розгляду справи.

У судове засідання 23.04.2018 представник позивача з'явився, представник відповідача не з'явився.

Враховуючи приписи процесуального законодавства та подане відповідачем клопотання про відкладення розгляду справи, розгляд справи було відкладено на 14.05.2018.

11.05.2018 до відділу діловодства Господарського суду міста Києва від представника відповідача надійшло електронне повідомлення з клопотанням про відкладення розгляду справи.

У судове засідання 14.05.2018 представники сторін не з'явились.

За результатами розгляду клопотання відповідача про відкладення розгляду справи, суд відмовив у задоволенні вказаного клопотання.

За результатами судового засідання 14.05.2018 судом постановлено ухвалу про закриття підготовчого засідання та призначено справу до судового розгляду по суті на 29.05.2018.

25.05.2018 до відділу діловодства Господарського суду міста Києва від представника відповідача надійшло клопотання про направлення кореспонденції на адресу представника.

Частинами 1 - 2 ст. 216 ГПК України визначено, що суд відкладає розгляд справи у випадках, встановлених частиною другою статті 202 цього Кодексу.

Якщо спір, розгляд якого по суті розпочато, не може бути вирішено в даному судовому засіданні, судом може бути оголошено перерву в межах встановлених цим Кодексом строків розгляду справи, тривалість якої визначається відповідно до обставин, що її викликали, з наступною вказівкою про це в рішенні або ухвалі.

Так, згідно ч. 2 ст. 202 ГПК України, суд відкладає розгляд справи в судовому засіданні в межах встановленого цим Кодексом строку з таких підстав: 1) неявка в судове засідання учасника справи, щодо якого нема відомостей про направлення йому ухвали з повідомленням про дату, час і місце судового засідання; 2) перша неявка в судове засідання учасника справи, якого повідомлено про дату, час і місце судового засідання, якщо він повідомив про причини неявки, які судом визнано поважними; 3) виникнення технічних проблем, що унеможливлюють участь особи у судовому засіданні в режимі відеоконференції, крім випадків, коли відповідно до цього Кодексу судове засідання може відбутися без участі такої особи; 4) необхідність витребування нових доказів, у випадку коли учасник справи обґрунтував неможливість заявлення відповідного клопотання в межах підготовчого провадження.

З приписів п. 2 ч. 2 ст. 202 ГПК України вбачається, що відкладення розгляду справи можливе за наявності двох умов: першої неявки представника та наявності причин неявки, які судом визнаються поважними.

Однак, як вбачається з матеріалів справи, відповідач у жодне судове засідання (23.04.2018, 14.05.2018, 29.05.2018) своїх уповноважених представників не направив.

При цьому, 18.04.2018 представником відповідача подано клопотання про передачу справи за територіальною підсудністю, за результатами розгляду якого, 23.04.2018 судом постановлено ухвалу про відмову у задоволенні клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю АС Прайм про передачу справи за територіальною підсудністю.

При цьому, суд враховує, що відповідно до ч. 7 ст. 120 ГПК України учасники судового процесу зобов'язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи.

У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв'язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

Враховуючи приписи ч. 7 ст. 120 ГПК України, клопотання про передачу справи за територіальною підсудністю розцінено судом також як повідомлення про зміну місцезнаходження відповідача.

Згідно з ч. 4 ст. 89 Цивільного кодексу України відомості про місцезнаходження юридичної особи вносяться до Єдиного державного реєстру.

За приписами частини 1 статті 7 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" Єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення державних органів та органів місцевого самоврядування, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб, громадські формування, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб - підприємців з Єдиного державного реєстру.

Згідно з витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, що здійснений за запитом суду №1003883398 станом на 03.03.2018 (дата подання позовної заяви) місцезнаходженням Товариства з обмеженою відповідальністю "АС Прайм" (ідентифікаційний код: 38506055) зазначено: 03680, м. Київ, проспект Академіка Палладіна, будинок 32-Б.

Також, згідно з витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, що здійснений за запитом суду №1003883402 станом на 26.03.2018 (дата відкриття провадженням у справі) місцезнаходженням Товариства з обмеженою відповідальністю "АС Прайм" (ідентифікаційний код: 38506055) також зазначено: 03680, м. Київ, проспект Академіка Палладіна, будинок 32-Б.

В свою чергу, дані про зміну місцезнаходження відповідача внесені до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань 28.03.2018 номер запису 10721050014028261.

Суд зазначає, що після отримання інформації щодо зміни місця знаходження відповідача, ухвала суду від 23.04.2018 була направлена рекомендованим листом з повідомленням про вручення, як на адресу, зазначену на веб-сайті Міністерства юстиції України, яка була адресою відповідача станом на дату відкриття провадження у справі, так і на нову адресу відповідача.

Відповідно до статті 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є: 1) день вручення судового рішення під розписку; 2) день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення на офіційну електронну адресу особи; 3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення; 4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; 5) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Однак, як з адреси: 87548, Донецька область, м. Маріуполь, проспект Леніна, 103 так і з адреси: 03680, м. Київ, проспект А.Палладіна, 32-Б, рекомендовані листи повернуті на адресу суду.

Однак, за приписами частини 1 статті 9 Господарського процесуального кодексу України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Будь-яка особа, яка не є учасником справи, має право на доступ до судових рішень у порядку, встановленому законом.

Відповідно до частини 2 статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 3 Закону України "Про доступ до судових рішень" для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. Єдиний державний реєстр судових рішень - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.

Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (ч. 1 ст. 4 Закону України "Про доступ до судових рішень").

Враховуючи вищевикладене, суд зазначає, що відповідач має доступ до судових рішень та мав можливість ознайомитись з ухвалами суду у Єдиному державному реєстрі судових рішень ( www.reyestr.court.gov.ua ).

Зазначене також узгоджуються з діями відповідача, які свідчать про обізнаність останнього із станом розгляду справи, оскільки:

- 18.04.2018 відповідачем подано клопотання про передачу справи за територіальною підсудністю;

- 18.04.2018 відповідачем подано клопотання про відкладення розгляду справи, у якому відповідач просить відкласти підготовче засідання, призначене на 23.04.2018 о 10:30;

- 11.05.2018 відповідачем надіслано електронне повідомлення з клопотанням про відкладення судового засідання призначеного на 14.05.2018;

- 25.05.2018 відповідачем подано клопотання про направлення поштової кореспонденції.

Таким чином, суд доходить висновку, що відповідач був належним чином повідомлений про розгляд справи та дату, час та місце судових засідань.

Згідно з ч. 1 ст. 202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час та місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті.

Враховуючи те, що явка представника відповідача судом обов'язковою не визнавалась, а участь в засіданні суду є правом, а не обов'язком сторони, суд з урахуванням належного повідомлення всіх учасників справи, враховуючи що неявка представника відповідача не перешкоджає всебічному, повному та об'єктивному розгляду всіх обставин справи, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами.

Відповідно до ч. 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно з ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Згідно з ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Оскільки відповідач не скористався своїм правом на подання відзиву, справа розглядається за наявними матеріалами у відповідності до приписів ч. 9 ст. 165 та ч. 2 ст. 178 ГПК України.

Представник позивача в судовому засіданні 29.05.2018 позовні вимоги підтримав у повному обсязі.

На виконання вимог ст. 223 Господарського процесуального кодексу України складено протоколи судових засідань, які долучено до матеріалів справи.

Відповідно до ст. 219 ГПК України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами.

У судовому засіданні 29.05.2018 відповідно до ст. 240 Господарського процесуального кодексу України судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва,

ВСТАНОВИВ:

11.03.2013 між Товариством з обмеженою відповідальністю Сабріз (далі - продавець, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю АС Прайм (далі - покупець, відповідач) укладено Договір поставки № АС-11/03 (далі - Договір), відповідно до умов якого, продавець зобов'язується поставити і передати у власність покупця товар, у відповідності до товарних накладних. Покупець зобов'язується прийняти цей товар та оплатити його вартість на умовах згідно цього Договору.

Також, 11.03.2013 сторонами підписано Протокол розбіжностей до Договору.

Відповідно до п. 1.2 Договору (в редакції Протоколу розбіжностей до Договору), ціна, кількість, асортимент, найменування товарів, що підлягає передачі за Договором, визначається в Специфікації (Додаток № 1) та погоджуються попередньо. Термін постачання товару в товарних накладних погоджується попередньо, та є невід'ємною частиною Договору.

Пунктом 1.3 Договору обумовлено, що з кожною партією товару продавець повинен передати покупцю документи: товарну накладну; податкову накладну; копію заключення державної санітарно-гігієнічної експертизи, або сертифікат відповідності на товар, завірені печаткою продавця.

Відповідно до п. 1.4 Договору покупцю передається виключне право реалізації продукції продавця в сегменті АЗС на території України, та в інших сегментах за згодою сторін.

Згідно з п. 3.1 Договору оплата вартості товару проводиться в національній валюті Україні - гривні.

У відповідності до п. 3.2 Договору розрахунок покупцем за кожну партію товару здійснюється шляхом перерахування 100% вартості товару на розрахунковий рахунок продавця, вказаний в цьому Договорі, відповідно до товарної накладної. Сума ПДВ, розмір якого визначається у відповідності до чинного законодавства, прописується окремим рядком.

За умовами пункту 3.3 Договору (в редакції Протоколу розбіжностей до Договору) оплата постачальнику за партію товару здійснюється на підставі видаткової накладної, яку виписує постачальник шляхом перерахування безготівкових грошових коштів на його розрахунковий рахунок протягом 90 (дев'яносто) календарних днів, з моменту отримання покупцем партії товару.

Пунктом 5.3 Договору (в редакції Протоколу розбіжностей до Договору) визначено, що покупець зобов'язаний здійснювати перевірку під час прийняття партій товару за кількістю, асортиментом на відповідність якості, підписувати товарну накладну або акт приймання-передачі

Згідно з п. 7.1 Договору (в редакції Протоколу розбіжностей до Договору) кожна партія товару має бути доставлена засобом продавця, згідно товарно-транспортним накладним на базисних умовах поставки DDP (поставка в місце доставки) відповідно до Міжнародних правил з тлумачення термінів у сфері міжнародної торгівлі Інкотермс 2010 .

У відповідності до пунктів 7.2 та 7.4 Договору датою передавання партії товару є дата підписання представником покупця товарних накладних. Перехід права власності і всіх ризиків на товар здійснюється в момент його передавання покупцю.

Підписаний Договір вступає в силу з моменту підписання і діє до 31.12.2013. Якщо сторони за один місяць до закінчення терміну дії Договору не надійде письмова заява від однієї з сторін про відмову у продовженні терміну дії договору або перегляді умов Договору, він вважається продовженим ще на один рік.

Додатковою угодою від 20.01.2015 до Договору сторони дійшли згоди продовжити дію Договору до 31.12.2015.

Додатковою угодою від 05.01.2016 до Договору сторони дійшли згоди продовжити дію Договору до 31.12.2016.

Додатковою угодою від 03.01.2017 до Договору сторони дійшли згоди продовжити дію Договору до 31.12.2017.

01.03.2016, 21.03.2016, 11.07.2016, 01.09.2016 сторонами підписано специфікації до Договору.

Як зазначає позивач, ним на виконанням умов укладеного між сторонами договору поставлено відповідачу товар згідно наявних у справі видаткових накладних на суму 5 927 718,53 грн., однак відповідач не виконав свої договірні зобов'язання щодо здійснення оплати за поставлений за договором товар, в зв'язку з чим у відповідача утворилась заборгованість у розмірі 5 927 718,53 грн. яку позивач просить стягнути в судовому порядку.

Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов наступного висновку.

Укладений між сторонами договір за своєю природою є договором поставки, а відтак між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання Глави 54 Цивільного кодексу України.

Вказаний договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов'язань, а саме майново-господарських зобов'язань згідно ст. ст. 173, 174, 175 Господарського кодексу України, ст. ст. 11, 202, 509 Цивільного кодексу України, і згідно ст. 629 Цивільного кодексу України є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно з ч. 1 ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Поряд з цим, стаття 712 ЦК України регулює відносини, що виникають із договору поставки. Так, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч. ч. 2, 3 ст. 712 ЦК України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін. Законом можуть бути передбачені особливості регулювання укладення та виконання договорів поставки, у тому числі договору поставки товару для державних потреб.

Судом встановлено, що позивачем було здійснено поставку відповідачу товару на загальну суму 5 626 322,58 грн. згідно видаткових накладних № РН-0000889 від 08.04.2016 на суму 492 267,78 грн., № РН-0000945 від 08.04.2016 на суму 37 014,84 грн., № РН-0000978 від 08.04.2016 на суму 2 482,56 грн., № РН-0000979 від 08.04.2016 на суму 5 507,10 грн., № РН-0001036 від 13.04.2016 на суму 148 600,80 грн., № РН-0001106 від 20.04.2016 на суму 64 418,40 грн., № РН-0001107 від 20.04.2016 на суму 38 469,60 грн., № РН-0001134 від 20.04.2016 на суму 1 944 грн., № РН-0001144 від 22.04.2016 на суму 15 286,32 грн., № РН-0001250 від 28.04.2016 на суму 51 081,12 грн., № 0001260 від 28.04.2016 на суму 78 675,48 грн., № РН-0001462 від 19.05.2016 на суму 140 840,64 грн., № 0001716 від 09.06.2016 на суму 62 283,12 грн., № 52 від 10.06.2016 на суму 26 946,66 грн., № 53 від 10.06.2016 на суму 33 149,70 грн., № 54 від 10.06.2016 на суму 37 135,92 грн., № 55 від 10.06.2016 на суму 26 373,60 грн., № 56 від 10.06.2016 на суму 41 531,64 грн., № 57 від 10.06.2016 на суму 10 618,44 грн., № 58 від 10.06.2016 на суму 11 557,56 грн., № 59 від 10.06.2016 на суму 71 854,68 грн., № РН-0001786 на суму 128 438,64 грн., № РН-0001813 від 16.06.2016 на суму 55 375,20 грн., № РН-0001893 від 23.06.2016 на суму 68 126,88 грн., № РН-0002063 від 06.07.2016 на суму 90 537,90 грн., № РН_0002064 від 06.07.2016 на суму 193 904,76 грн., № РН-0002124 від 12.07.2016 на суму 1 693,44 грн., № РН-0002245 від 22.07.2016 на суму 75 729,60 грн., № РН-0002796 від 15.09.2016 на суму 5 440,32 грн., № РН-0002855 від 22.09.2016 на суму 7 000,56 грн., № РН-0003034 від 13.10.2016 на суму 40 729,32 грн., № РН-0003035 від 13.10.2016 на суму 17 406,36 грн., № РН-0003095 від 19.07.2016 на суму 49 939,20 грн., № РН-0003209 від 02.11.2016 на суму 109 297,08 грн., № РН-0003219 від 02.11.2016 на суму 28 115,52 грн., № РН-0003234 від 04.11.2016 на суму 24 939,36 грн., № РН-0003338 від 16.07.2016 на суму 8 732,88 грн., № РН-0003411 від 22.11.2016 на суму 17 784 грн., № РН-0003620 від 14.12.2016 на суму 61 541,76 грн., № РН-0003621 від 14.12.2016 на суму 8 845,92 грн., № РН-0000096 від 24.01.2017 на суму 42 684,48 грн., № РН-0000188 від 03.02.2017 на суму 19 360,80 грн., № РН-0000312 від 23.02.2017 на суму 35 568 грн., № РН-0000352 від 28.02.2017 на суму 95 970,96 грн., № РН-0000365 від 03.03.2017 на суму 86 025,60 грн., № РН-0000366 від 03.03.2017 на суму 9 048,96 грн., № РН-0000404 від 07.03.2017 на суму 35 805,12 грн., № РН-0000533 від 23.03.2017 на суму 39 965,04 грн., № РН-0000560 від 24.03.2017 на суму 207 264,96 грн., № РН-0000587 від 24.03.2017 на суму 58 605,12 грн., № РН-0000598 від 28.03.2017 на суму 171 754,56 грн., № РН-0000619 від 30.03.2017 на суму 39 862,08 грн., № РН-0000621 від 30.03.2017 на суму 68 597,28 грн., № РН-0000635 від 31.03.2017 на суму 122 653,44 грн., № РН-0000639 від 31.03.2017 на суму 4 030,56 грн., № РН-0000680 від 04.04.2017 на суму 42 688,80 грн., № РН-0000691 від 06.04.2017 на суму 49 768,56 грн., № РН-0000692 від 06.04.2017 на суму 30 699,36 грн., № РН-0000702 від 06.04.2017 на суму 43 475,04 грн., № РН-0000747 від 10.04.2017 на суму 2 548,80 грн., № РН-0000795 від 13.04.2017 на суму 2 347,20 грн., № РН-0000849 від 19.04.2017 на суму 82 270,80 грн., № РН-0000932 від 25.04.2017 на суму 13 132,80 грн., № РН-0001040 від 04.05.2017 на суму 20 201,76 грн., № РН-0001122 від 12.05.2017 на суму 58 507,92 грн., № РН-0001190 від 17.05.2017 на суму 14 952,96 грн., № РН-0001265 від 24.05.2017 на суму 54 840 грн., № РН-0001286 від 26.05.2017 на суму 63 993,60 грн., № РН-0001291 від 26.05.2017 на суму 181 545,12 грн., № РН-0001343 від 31.05.2017 на суму 202 669,92 грн., № РН-0001344 від 31.05.2017 на суму 8 823,60 грн., № РН-0001472 від 13.07.2017 на суму 20 988 грн., № РН-0001474 від 13.06.2017 на суму 248 142 грн., № РН-0001499 від 16.06.2017 на суму 192 861,60 грн., № РН-0001500 від 16.06.2017 на суму 18 823,68 грн., № РН-0001586 від 22.06.2017 на суму 2 734,56 грн., № РН-0001588 від 22.06.2017 на суму 292 096,80 грн., № РН-0001594 від 22.06.2017 на суму 258 945,84 грн., № РН-0001676 від 02.07.2017 на суму 14 817,60 грн., № РН-0001677 від 03.07.2017 на суму 162 592,80 грн., № РН-0001799 від 13.07.2017 на суму 64 926 грн., № РН-0001936 від 26.07.2017 на суму 32 412,96 грн., № РН-0002559 від 04.10.2017 на суму 15 698,88 грн., які підписані сторонами без заперечень та зауважень.

Водночас, доказів здійснених позивачем поставок саме на суму 5 927 718,53 грн., як зазначено позивачем, а не на встановлену судом суму 5 626 322,58 грн., яка підтверджується первинними документами, матеріали справи не містять.

При цьому, посилання позивача на акти звірки взаємних розрахунків, як на доказ поставки товару на суму 5 927 718,53 грн. судом відхиляються, з огляду на наступне.

У статті 1 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні зазначено, що первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи (ст. 9 вказаного Закону).

Тобто акт звірки взаєморозрахунків не належить до первинних документів бухгалтерської звітності, сам по собі не породжує будь-яких прав та обов'язків сторін, у той час як зобов'язання сторін підтверджуються первинними документами (договором, актом-прийому передачі, накладними рахунками, виписками з рахунків тощо).

Відтак, оскільки акт звірки взаєморозрахунків не є первинним документом, а лише констатує факт взаєморозрахунків сторін, суд не приймає акти звірки взаєморозрахунків між сторонами, як доказ в підтвердження заборгованості відповідача саме у розмірі 5 927 718,53 грн.

Відтак, з огляду на встановлені фактичні обставини справи та надані сторонами докази в підтвердження власних доводів, судом встановлено, що позивачем було поставлено відповідачу товару на суму 5 626 322,58 грн.

В силу вимог ч. 1 ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ч. 1 ст. 530 ЦК України).

За умовами пункту 3.3 Договору (в редакції Протоколу розбіжностей до Договору) оплата постачальнику за партію товару здійснюється на підставі видаткової накладної, яку виписує постачальник шляхом перерахування безготівкових грошових коштів на його розрахунковий рахунок протягом 90 (дев'яносто) календарних днів, з моменту отримання покупцем партії товару.

Статтею 599 ЦК України передбачено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Доказів на підтвердження оплати поставленого позивачем товару у повному обсязі, в тому числі станом на час розгляду справи в суді, до матеріалів справи не надано.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкт господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.

Згідно зі ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов і вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

З урахуванням вищевикладеного, враховуючи, що факт поставки позивачем відповідачу узгодженого товару та факт порушення відповідачем своїх договірних зобов`язань в частині своєчасної та повної оплати отриманого товару підтверджений матеріалами справи і не спростований відповідачем, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог в частині стягнення основного боргу в сумі 5 626 322,58 грн.

Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до ст.ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідач під час розгляду справи не надав суду жодних доказів, які б спростовували заявлені позовні вимоги та свідчили про відсутність у нього обов'язку сплатити заявлену до стягнення заборгованість.

За таких обставин, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог, з покладенням судового збору на відповідача в порядку ст. 129 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст.ст. 74, 76-80, 129, 236 - 242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю АС Прайм (87548, Донецька обл., місто Маріуполь, проспект Леніна, будинок 103; ідентифікаційний код: 38506055) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Сабріз (04070, м.Київ, вулиця Ігорівська, будинок 12-Б; ідентифікаційний код: 37334135) заборгованість в розмірі 5 626 322 (п'ять мільйонів шістсот двадцять шість тисяч триста двадцять дві) грн. 58 коп. та витрати по сплаті судового збору в розмірі 84 470 (вісімдесят чотири тисячі чотириста сімдесят) грн. 00 коп.

3. В інші частині позову відмовити.

4. Після набрання рішенням Господарського суду міста Києва законної сили видати відповідний наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного господарського суду через відповідний місцевий господарський суд протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено: 04.06.2018.

Суддя О.А. Грєхова