Рішення

від 04.06.2018 по справі 910/2769/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

04.06.2018Справа № 910/2769/18

Господарський суд міста Києва у складі судді Любченко М.О.,

розглянувши у спрощеному позовному провадженні справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Вольпе

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю Асго Інтернешинал

про стягнення 16 760 грн.,

Без повідомлення (виклику) учасників справи

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю Вольпе звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом (з урахуванням заяви б/н від 28.03.2018р.) до відповідача, Товариства з обмеженою відповідальністю Асго Інтернешинал про стягнення 16 760 грн. заборгованості за договором №22/08-2016 від 22.08.2016р. про перевезення вантажів. Крім цього, позивач просив суд стягнути з відповідача 4 000 грн. витрат на правову допомогу.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання Товариством з обмеженою відповідальністю Асго Інтернешинал зобов'язань по договору №22/08-2016 від 22.08.2016р. про перевезення вантажів в частині своєчасної та повної оплати послуг, наданих позивачем як перевізником за вказаним правочином.

Згідно з п.1 ч.5 ст.12 Господарського процесуального кодексу України справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб є малозначними справами.

Частиною 1 ст.247 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що малозначні справи розглядаються у порядку спрощеного позовного провадження.

Відповідно до ч.1 ст.250 Господарського процесуального кодексу України питання про розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження суд вирішує в ухвалі про відкриття провадження у справі.

За змістом ч.5 ст.252 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Ухвалою від 30.03.2018р. Господарського суду міста Києва після усунення позивачем обставин, які стали підставою для залишення позовної заяви без руху, судом відкрито провадження по справі №910/2769/18. Приймаючи до уваги малозначність справи в розумінні ч.5 ст.12 Господарського процесуального кодексу України, враховуючи ціну позову, характер спірних правовідносин та предмет доказування, господарським судом вирішено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, у зв'язку з чим надано відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву та заперечень на відповідь на відзив, а позивачу - для подання відповіді на відзив.

Частиною 5 ст.176 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому ст.242 цього Кодексу, та з додержанням вимог ч.4 ст.120 цього Кодексу.

Відповідно до ч.11 ст.242 Господарського процесуального кодексу України у випадку розгляду справи за матеріалами в паперовій формі судові рішення надсилаються в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

Нормами ч.4 ст.89 Цивільного кодексу України передбачено, що відомості про місцезнаходження юридичної особи вносяться до Єдиного державного реєстру.

За приписами ч.1 ст.7 Закону України Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань Єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення державних органів та органів місцевого самоврядування, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб, громадські формування, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб - підприємців з Єдиного державного реєстру.

Так, на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України, з метою повідомлення відповідача про розгляд справи, ухвала від 30.03.2018р. про відкриття провадження у справі була направлена судом рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адресу місцезнаходження відповідача, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а саме: 03113, м.Київ, Шевченківський район, проспект Перемоги, будинок.68/1, офіс 1.

Станом на дату розгляду справи по суті до суду надійшло рекомендоване повідомленням про вручення поштового відправлення №0103045594177, відповідно до якого ухвалу від 30.03.2018р. про відкриття провадження було вручено відповідачу 12.04.2018р.

У даному випаду судом також враховано, що за приписами ч.1 ст.9 Господарського процесуального кодексу України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Будь-яка особа, яка не є учасником справи, має право на доступ до судових рішень у порядку, встановленому законом.

Відповідно до ч.2 ст.2 Закону України Про доступ до судових рішень усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.

Згідно з ч.ч.1, 2 ст.3 Закону України Про доступ до судових рішень для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. Єдиний державний реєстр судових рішень - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.

Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (ч.1 ст.4 Закону України Про доступ до судових рішень ).

Враховуючи наведене, господарський суд зазначає, що відповідач мав право та дійсну можливості ознайомитись, з ухвалою про відкриття провадження у справі від 30.03.2018р. в Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).

Частиною 2 ст.178 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Приймаючи до уваги, що відповідач у строк, встановлений ч.1 ст.251 Господарського процесуального кодексу України та ухвалою Господарського суду міста Києва від 30.03.2018р., не подав до суду відзиву на позов, а відтак не скористався наданими йому процесуальними правами, за висновками суду, справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до ч.2 ст.178 Господарського процесуального кодексу України.

Згідно з ч.4 ст.240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Статтею 248 Господарського процесуального кодексу України визначено, що суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Враховуючи, що провадження у справі №910/2769/18 було відкрито ухвалою від 30.03.2018р. Господарського суду міста Києва, то кінцевий строк розгляду справи припадає на 29.05.2018р.

Однак, у зв'язку з тим, що суддя Любченко М.О. у період з 18.05.2018р. по 01.06.2018р. перебувала у відпустці, рішення підписується в перший робочий день після виходу судді з відпустки.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва -

ВСТАНОВИВ:

За змістом ст.509 Цивільного кодексу України, ст.173 Господарського кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

За приписами ст.ст.11, 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають, зокрема, з договору.

Нормами ст.626 Цивільного кодексу України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ст.ст.6, 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

За договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату (ч.1 ст.909 Цивільного кодексу України).

Як свідчать матеріали справи, 22.08.2016р. між Товариством з обмеженою відповідальністю Вольпе (перевізник) та Товариством з обмеженою відповідальністю Асго Інтернешинал (замовник) було укладено договір №22/08-2016 про перевезення вантажів, відповідно до п.1.1 якого перевізник зобов'язується доставляти (перевозити) автомобільним транспортом довірений йому замовником (відправником) вантаж з пункту (місця) відправлення до пункту (місця) призначення і видавати вантаж уповноваженій на одержання вантажу особі (одержувачу вантажу), а замовник (відправник) зобов'язується сплачувати за перевезення вантажу плату.

Ціни на послуги узгоджуються сторонами в замовленнях на перевезення і вказуються у рахунках-фактурах перевізника (п.3.1 договору №22/08-2016 від 22.08.2016р.).

22.12.2016р. між Товариством з обмеженою відповідальністю Вольпе (перевізник) та Товариством з обмеженою відповідальністю Асго Інтернешинал (замовник) укладено додаток №10 до договору №22/08-2016 про перевезення вантажів, відповідно до п.п.1.1, 1.2 якого перевізник надає замовнику послуги з перевезення вантажів за маршрутом Фінляндія - Київська обл., с.Мила, дата і час завантаження - 19-22.12.2016р., вартість перевезення - 46 760 грн. у безготівковій формі.

Цей договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання сторонами та скріплення печатками сторін та діє до повного виконання зобов'язання. Закінчення терміну договору не звільняє сторони від повного виконання взятих на себе за цим договором зобов'язань (п.7.1 додатку №10 від 22.12.2016р.).

З огляду на встановлений ст.204 Цивільного кодексу України принцип правомірності правочину, суд приймає до уваги договір №22/08-2016 від 22.08.2016р. та додаток №10 від 22.12.2016р. до договору №22/08-2016 про перевезення вантажів як належну підставу, у розумінні норм ст.11 названого Кодексу України, для виникнення у позивача та відповідача взаємних цивільних прав та обов'язків з перевезення вантажу.

Згідно зі ст.526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За приписами зі ст.193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст.629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Статтею 919 вказаного нормативно-правового акту визначено, що перевізник зобов'язаний доставити вантаж, пасажира, багаж, пошту до пункту призначення у строк, встановлений договором, якщо інший строк не встановлений транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них, а в разі відсутності таких строків - у розумний строк.

Як вказувалось вище, відповідно до умов додатку №10 від 22.12.2016р. позивач взяв на себе зобов'язання надати відповідачу послуги з перевезення вантажів за погодженим між контрагентами маршрутом Фінляндія - Київська обл., с.Мила.

На виконання умов додатку №10 від 22.12.2016р. Товариством з обмеженою відповідальністю Вольпе було здійснено відповідне перевезення, за наслідками якого складено міжнародну товарно-транспортну накладну №471869 від 20.12.2016р., що підтверджується печаткою замовника (вантажоодержувача), Товариства з обмеженою відповідальністю Асго Інтернешинал .

Також, 26.12.2016р. між сторонами було підписано та скріплено печатками господарських товариств акт №489 здачі-прийняття робіт (надання послуг) на суму 46 760 грн. без зауважень та заперечень.

Відповідачем обставин належного виконання позивачем своїх обов'язків в частині перевезення вантажу за умовами додатку №10 від 22.12.2016р. не спростовано.

Отже, приймаючи до уваги наведене вище, судом встановлено, що Товариством з обмеженою відповідальністю Вольпе було виконано свої зобов'язання за договором №22/08-2016 від 22.08.2016р. згідно додатку №10 від 22.12.2016р. в частині здійснення перевезення товару.

За перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти стягується провізна плата у розмірі, що визначається за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено законом або іншими нормативно-правовими актами. Якщо розмір провізної плати не визначений, стягується розумна плата (ст.916 Цивільного кодексу України).

Згідно з ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

За приписами ст.ст.525, 615 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов'язання і одностороння зміна умов договору не допускаються.

Як вже вказувалось судом, за умовами п.3.1 договору №22/08-2016 від 22.08.2016р. ціна за послуги узгоджується сторонами в замовленнях на перевезення і вказується у рахунках-фактурах перевізника.

Замовник зобов'язався, зокрема, своєчасно оплачувати послуги перевізника (п.2.1.7 договору №22/08-2016 від 22.08.2016р.).

У пункті 4.1 договору №22/08-2016 від 22.08.2016р. передбачено, що розрахунок за цим договором здійснюється у безготівковій формі в національній валюті України шляхом переведення коштів з розрахункового рахунку замовника на розрахунковий рахунок перевізника, протягом 10 банківських днів після отримання від перевізника належним чином оформлених рахунка-фактури, акту виконаних робіт, податкової накладної, товарно-транспортної накладної з відміткою про отримання вантажу вантажоодержувачем, якщо в замовленнях на перевезення не вказані інші умови оплати за кожне окреме перевезення.

Днем здійснення платежу вважається день надходження грошових сум на розрахунковий рахунок перевізника (п.4.2 договору №22/08-2016 від 22.08.2016р.).

При цьому, у п.1.2 додатку №10 від 22.12.2016р. контрагентами визначено вартість перевезення на суму 46 760 грн.

Відповідно до п.4.1 додатку №10 від 22.12.2016р. замовник здійснює оплату перевізника шляхом перерахування грошей на розрахунковий рахунок перевізника протягом 10 банківських днів з дня отримання замовником належним чином оформлених товарно-транспортних документів, актів виконаних робіт, податкової накладної і рахунку до оплати. За погодженням сторін допускається інший, допустимий для обох сторін спосіб оплати або поєднання вказаних способів оплати.

Наявними в матеріалах справи документами, а саме міжнародною товарно-транспортною накладною №471869 від 20.12.2016р. та актом №489 від 26.12.2016р. здачі-прийняття робіт (надання послуг) на суму 46 760 грн. підтверджується, що перевізник - Товариство з обмеженою відповідальністю Вольпе виконав, а замовник - Товариство з обмеженою відповідальністю Асго Інтернешинал прийняв надані позивачем послуги з перевезення вантажу, у зв'язку з чим позивачем було надано відповідачу для оплати рахунок - фактуру №489 від 26.12.2016р.

Таким чином, з огляду на вищенаведене, приймаючи до уваги умови договору №22/08-2016 від 22.08.2016р. та додатку №10 від 22.12.2016р., господарський суд дійшов висновку, що строк оплати перевезення вантажу згідно вказаного додатку на суму 46 760 грн. настав.

Проте, Товариством з обмеженою відповідальністю Асго Інтернешинал всупереч умов договору №22/08-2016 від 22.08.2016р. та додатку №10 від 22.12.2016р. оплачено вартість перевезення вантажу частково, в розмірі 30 000 грн., що підтверджується платіжними дорученнями №386 від 25.09.2017р. на суму 5 000 грн., №401 від 10.10.2017р. на суму 5 000 грн., №407 від 13.10.2017р. на суму 5 000 грн., №422 від 09.11.2017р. на суму 5 000 грн., №435 від 06.12.2017р. на суму 5 000 грн., №471 від 19.01.2018р. на суму 5 000 грн. Доказів протилежного матеріали справи не містять.

Отже, оскільки відповідачем у визначеному Господарським процесуальним кодексом України порядку не спростовано факту порушення взятих на себе грошових зобов'язань, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення суми боргу в розмірі 16 760 грн., підлягають задоволенню.

Щодо розподілення судових витрат суд зазначає наступне.

Відповідно до ст.123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема, на професійну правничу допомогу.

Згідно з п.2 ч.1 ст.129 Господарського процесуального кодексу України, приймаючи до уваги висновки суду про задоволення позовних вимог, судовий збір за розгляд даної справи в розмірі 1 762 грн. покладається на відповідача.

Як вказувалось вище, позивачем було заявлено про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю Асго Інтернешинал витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 4 000 грн.

За змістом ст.126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Як вбачається з матеріалів справи, 22.02.2018р. між адвокатом ОСОБА_2 (свідоцтво №1139 від 24.02.1998р. про право на заняття адвокатською діяльністю) та Товариством з обмеженою відповідальністю Вольпе (клієнт) було укладено договір №1-АІ про надання професійної правничої допомоги, за змістом якого адвокат надає клієнту професійну правничу допомогу в порядку та на умовах, визначених цим договором, щодо здійснення представництва, захисту прав та законних інтересів Товариства з обмеженою відповідальністю Вольпе при вирішенні питань, пов'язаних із стягненням боргу за договором №22/08-2016 від 22.08.2016р. про перевезення вантажів з Товариства з обмеженою відповідальністю Асго Інтернешинал (п.1.1 означеного правочину). Порядок оплати професійної правничої допомоги, наданої адвокатом: адвокат та клієнт узгодили суму авансу, яка становить 2 000 грн., після набрання чинності рішення суду на користь клієнта та отримання виконавчого документу (наказу) про стягнення на користь клієнта суми боргу, клієнт сплачує адвокату 2 000 грн. (п.п.3.2, 3.2.1, 3.3 договору №1-АІ від 22.02.2018р.).

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч.3 ст.126 Господарського процесуального кодексу України).

На підтвердження витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат позивачем було подано суду тільки платіжне доручення №1578 від 22.02.2018р. на суму 2 000 грн., що підтверджує сплату Товариством з обмеженою відповідальністю Вольпе авансу за професійну правничу допомогу.

Детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, а також докази понесення адвокатом витрат, необхідних для надання правової допомоги, в порядку вимог ч.3 ст.126 Господарського процесуального кодексу України, позивачем суду не надано.

Відповідно до ч.5 ст.129 Господарського процесуального кодексу України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

При цьому, з огляду на те, що судом встановлено обставини складання та підписання адвокатом позовної заяви та заяви про усунення недоліків, з урахуванням того, що справа №910/2769/18 розглядається в порядку спрощеного провадження без повідомлення (виклику) представників сторін, за висновками суду, доказово обґрунтованими є вимоги про стягнення з відповідача 2 000 грн. витрат на професійну правничу допомогу, які фактично були понесені позивачем. В іншій частині вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю Вольпе про стягнення витрат на професійну правничу допомогу підлягають залишенню без задоволення як такі, що позбавлені належного доказового обґрунтування.

Керуючись ст.ст.129, 236-238, 247-252 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Задовольнити повністю позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю Вольпе до Товариства з обмеженою відповідальністю Асго Інтернешинал про стягнення 16 760 грн.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Асго Інтернешинал (03113, м.Київ, Шевченківський район, проспект Перемоги, будинок 68/1, офіс 1, ідентифікаційний код 38260185) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Вольпе (02222, м.Київ, Деснянський район, проспект Маяковського, будинок 53, квартира 64, ідентифікаційний код 40233687) суму боргу в розмірі 16 760 грн., витрати по сплаті судового збору в сумі 1 762 грн. та витрати на професійну правничу допомогу у сумі 2 000 грн.

Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

У разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Згідно з п.17.5 розділу ХІ Перехідні положення Господарського процесуального кодексу України в редакції Закону України від 03.10.2017р. №2147-VIII до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного господарського суду через відповідний місцевий господарський суд за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Повне рішення складено 04.06.2018р.

Суддя М.О.Любченко