Рішення

від 25.05.2018 по справі 911/436/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"25" травня 2018 р. м. Київ Справа № 911/436/18

м. Київ, вул. С. Петлюри, буд. 16 /108

господарський суд Київської області

Господарський суд Київської області, одноособово, у складі судді Саванчук С.О., секретар судового засідання Цукурова Ю.В., розглянувши матеріали

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Порше Лізинг Україна"

02152, м. Київ, просп. Павла Тичини, 1-В , ідентифікаційний код ЄДРПОУ 35571472

до Приватного підприємства "ВІТТА-ГРУП"

95044, Автономна Республіка Крим, м. Сімферополь, Центральний р-н, вул. 1-й Кінной Армії, буд. 37, кв.97, ідентифікаційний код ЄДРПОУ 35002829

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету позову на стороні відповідача ОСОБА_2

АДРЕСА_1

про стягнення заборгованості

за участю представників:

позивача - Літвінов Є.В. (довіреність від 26.06.2017, посвідчення адвоката № 4948 від 27.12.2017);

відповідача - не з'явився;

третьої особи - не з'явився;

обставини справи:

До господарського суду Київської області (вх. №447/18 від 05.03.2018) надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Порше Лізинг Україна" до Приватного підприємства "ВІТТА-ГРУП" про стягнення заборгованості за договором фінансового лізингу та 3 % річних.

Позовні вимоги обґрунтовані невиконанням відповідачем грошових зобов'язань за договором фінансового лізингу № 00003044 від 14.06.2011.

Ухвалою господарського суду Київської області від 12.03.2018 прийнято позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Порше Лізинг Україна" до розгляду, відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 03.04.2018.

Ухвалою господарського суду Київської області від 03.04.2018 залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету позову на стороні відповідача ОСОБА_2 та відкладено підготовче засідання до 24.04.2018.

16.04.2018 через канцелярію господарського суду Київської області від позивача надійшло клопотання про долучення доказів до матеріалів справи (вх. № 7379/18).

Ухвалою господарського суду Київської області від 24.04.2018 закрито підготовче провадження у справі та призначено розгляд справи по суті на 25.05.2018.

У судове засідання 25.05.2018 з'явився представник позивача та підтримав позовні вимоги у повному обсязі, представники відповідача та третьої особи у судове засідання не з'явились.

За приписом пункту 10 частини 2 статті 3 Закону України Про державну реєстрацію юридичних, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань в Єдиному державному реєстрі містяться відомості про місцезнаходження юридичної особи.

Відповідно до статті 10 вказаного Закону, якщо документи та відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, винесені до нього, такі документи та відомості вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою.

Як вбачається з витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань № 1003722566, станом на 12.03.2018, відповідач знаходиться за адресою: 95044, Автономна Республіка Крим, місто Сімферополь, Центральний район, вул. 1-й Кінної Армії, буд. 37, кв. 97.

У матеріалах справи відсутнє рекомендоване повідомленням про вручення поштового відправлення ПАТ Укрпошта , оскільки згідно з інформаційної довідки ПАТ Укрпошта кореспонденція в Автономну Республіку Крим не відправляється.

Відповідно до статті 240 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні 25.05.2018 судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши докази та оцінивши їх в сукупності, суд -

встановив:

Між Товариством з обмеженою відповідальністю "Порше Лізинг Україна" (далі - позивач) та Приватним підприємством "ВІТТА-ГРУП" (далі - відповідач) укладено договір фінансового лізингу № 00003044 від 14.06.2011 (далі - Договір) та додатки до договору, а саме: Графік покриття витрат та виплати лізингових платежів та Загальні комерційні умови внутрішнього фінансового лізингу.

Об'єктом (предметом лізингу), згідно з пунктом 3.1. Загальних умов, є транспортний засіб, зазначений в контракті. Детальна характеристика об'єкту лізингу визначена сторонами у Договорі, відповідно до якої ним є транспортний засіб - автомобіль марки VW Tiguan 2.0 TSI, 2011 року виробництва, шасі № НОМЕР_4, двигун № НОМЕР_2.

Відповідно до умов лізингу, вартість об'єкту лізингу становить 42292,00 доларів США, лізинговий платіж становить 981,28 доларів США, адміністративний платіж становить 317,18 доларів США.

Поручителем є ОСОБА_2, місце проживання: Автономна Республіка Крим,індивідуальний номер платника податків НОМЕР_3.

Відповідно до Загальних комерційних умов внутрішнього фінансового лізингу: лізинговий платіж - щомісячний платіж, що сплачується лізингоодержувачем на користь Порше Лізинг Україна у строки та в розмірі відповідно до Графіку покриття витрат та виплати лізингових платежів (План відшкодування); адміністративний платіж - платіж, що підлягає сплаті лізингоодержувачем на користь Порше Лізинг Україна відповідно до умов Контракту за розгляд та підготовку документів для укладення контракту, розмір адміністративного платежу відображається у Контракті.

Згідно з пунктом 4.2 Договору встановлено, що після завершення строку дії цього контракту, після сплати останнього лізингового платежу, інших платежів за цим контрактом та виконання всіх зобов'язань лізингоодержувачем, право власності на об'єкт лізингу перейде до лізингоодержувача; з цією метою сторони укладають договір купівлі-продажу, підпишуть додаткову угоду до цього контракту або оформлять таке придбання в інший спосіб, визначений Порше Лізинг Україна.

Відповідно до пункту 5.3 Договору лізингоодержувач повинен забезпечити прийом об'єкту лізингу протягом 7 робочих днів з дати відправки Порше Лізинг Україна або належним чином уповноваженою особою (дилером - продавцем) повідомлення.

Пунктом 5.4 Договору встановлено, що лізингоодержувач забезпечує оформлення доставки об'єкта лізингу шляхом підписання лізингоодержувачем та Порше Лізинг Україна акту прийому - передачі.

Згідно з пунктом 6.1 Договору для експлуатації об'єкта лізингу лізингоодержувач щомісяця виплачуватиме Порше Лізинг Україна лізингові платежі відповідно до Графіку покриття витрат та виплати лізингових платежів (Плану відшкодування), що являє собою невід'ємну частину цього контракту та інших положень контракту.

Кожний лізинговий платіж включає в себе: відсотки за користування обсягом фінансування; частину від обсягу фінансування (сума, яка відшкодовує частину вартості об'єкта лізингу); комісії; покриття витрат, пов'язаних з оплатою та відшкодуваннями, що підлягають виплаті у строки та на умовах, передбачених цим контрактом та інші витрати передбачені або прямо вказані з контрактом.

Відповідно до пункту 6.3. Договору сторони погодили, що лізингові платежі за договором підлягають виплаті на основі діючого курсу євро/долара США до української гривні (як обумовлено сторонами в контракті), встановленого Національним банком України або українським комерційним банком (ПАТ КІБ Креді Агріколь або іншим банком).

Згідно з пунктом 6.10 Договору сплачені лізингоодержувачем платежі не підлягають поверненню лізингоодержувачу, в тому числі, у випадках дострокового закінчення строку лізингу/розірвання контракту відповідно до пункту 12, відмови лізингоодерждувача придбати об'єкт лізингу, як передбачено пунктом 4.2, а також якщо Порше Лізинг Україна вимагає повернення об'єкта лізингу відповідно до інших положень контракту.

Відповідно до пункту 6.16 Договору зобов'язання по сплаті всіх та будь-яких платежів за контрактом покладається на лізингоодержувача, якщо інше прямо не передбачено контрактом. Лізингоодрежувач зобов'язується сплатити всі та будь-які платежі протягом 5 робочих днів з моменту відправлення Порше Лізинг Україна відповідної вимоги та/або рахунку, якщо інший термін не обумовлено у контракті або погоджено сторонами додатково. Якщо лізингоодержувач не сплатить платежі у вказаний строк, Порше Лізинг Україна має право застосувати санкції за прострочення відповідно до пункту 8 контракту.

Пунктом 6.17 Договору встановлено, що сторони погоджуються, що у випадку розірвання контракту/відмови від контракту за ініціативою Порше Лізинг Україна відповідно до пункту 12 контракту, лізинговий платіж буде вважатися платою за користування об'єктом лізингу.

Згідно з пунктом 8.3.2 Договору, якщо лізингоодержувач повністю або частково не здійснить оплату 1 лізингового платежу, при цьому, якщо прострочення лізингового платежу триває більш, ніж 30 днів (відповідно до Закону України Про фінансовий лізинг ), Порше Лізинг Україна має право розірвати контракт/відмовитись від контракту і витребувати об'єкт лізингу від лізингоодержувача, в тому числі, у примусовому порядку згідно з виконавчим написом нотаріуса.

Пунктами 12.2, 12.3 Договору встановлено, що строк дії лізингу починається з дати підписання акту приймання-передачі лізингоодержувачем об'єкта лізингу (пункт 5.4). Контракт вступає в силу з моменту його підписання та діє до повного виконання сторонами своїх зобов'язань.

Пунктом 12.6 Договору встановлені підстави, на яких Порше Лізинг Україна має право в односторонньому порядку розірвати договір, а саме: лізингоодержувач не сплатив 1 наступний лізинговий платіж у повному обсязі або частково і строк невиконання зобов'язання зі сплати перевищує 30 календарних днів; лізингоодержувач не дотримується будь-якого з положень контракту.

Відповідно до пункту 12.10 Договору Порше Лізинг Україна, у разі дострокового розірвання контракту, має право, окрім іншого, вимагати витрати на правову допомогу.

Згідно з пунктом 12.13 Договору у випадках, передбачених пунктами 12.6 та 12.12, контракт вважається розірваним на 10 робочий день з дня надіслання письмового повідомлення стороною на адресу сторони.

Відповідно до акту прийому-передачі від 30.06.2011, позивач передав, а відповідач отримав у користування під виплату лізингових платежів об'єкт лізингу, а саме: транспортний засіб - автомобіль марки VW Tiguan 2.0 TSI, 2011 року виробництва, шасі № НОМЕР_4, двигун № НОМЕР_2.

Позовні вимоги обґрунтовані невиконанням відповідачем грошових зобов'язань за договором фінансового лізингу № 00003044 від 14.06.2011, а саме: несплачені лізингові платежі за виставленими рахунками - фактури за період з червня 2014 року по жовтень 2015 року в розмірі 269164,37 грн.

Враховуючи невиконання відповідачем зобов'язань з оплати лізингових платежів, позивач, керуючись частиною 2 статті 7 Закону України Про фінансовий лізинг , 05.10.2015 направив на адресу відповідача вимогу про сплату заборгованості за Договором, повернення об'єкту лізингу та повідомлення про відмову від Договору.

Відповіді від відповідача на зазначену вимогу не надійшло, внаслідок чого, позивач, відповідно до пункту 13.1 Договору, звернувся до приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Семенової Г.В., якою вчинено виконавчий напис стосовно повернення лізингоодержувачем на користь лізингодавця об'єкта фінансового лізингу: транспортного засобу марки VW Tiguan 2.0 TSI, 2011 року виробництва, шасі № НОМЕР_4, двигун № НОМЕР_2.

Крім того, враховуючи невиконання відповідачем умов Договору, позивач, керуючись пунктом 6.17 Договору, нарахував плату за фактичне користування об'єктом лізингу в розмірі 155060,23 грн.

Також, відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України, позивачем нараховано 3 % річних на суму основної заборгованості за лізинговими платежами в розмірі 23875,33 грн. та на суму за фактичне користування об'єктом лізингу в розмірі 9102,12 грн.

Окрім того, заявлено до стягнення суму, сплачену позивачем за отримання правової допомоги за договором про надання юридичних послуг від 26.05.2015 в розмірі 6000,00 грн.

Відповідач участі представників у судових засіданнях не забезпечив, відзиву на позов, контррозрахунку суми боргу або доказів оплати за Договором суду не надав.

Оцінюючи подані учасниками судового процесу докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов таких висновків.

Між Товариством з обмеженою відповідальністю "Порше Лізинг Україна" та Приватним підприємством "ВІТТА-ГРУП" укладено договір фінансового лізингу № 00003044 від 14.06.2011 та додатки до договору, а саме: Графік покриття витрат та виплати лізингових платежів та Загальні комерційні умови внутрішнього фінансового лізингу.

Договір № 00003044 від 14.06.2011 за правовою природою є договором лізингу.

Договір фінансового лізингу поєднує у собі елементи договорів оренди та купівлі-продажу. У зв'язку із цим, лізингові платежі включають як плату за надання майна у користування, так і частину покупної плати за надання майна у власність лізингоодержувачу по закінченню дії договору.

Згідно з частиною 1 статті 2 Закону України Про фінансовий лізинг відносини, що виникають у зв'язку з договором фінансового лізингу, регулюються положеннями Цивільного кодексу України про лізинг, найм (оренду), купівлю-продаж, поставку, з урахуванням особливостей, що встановлюються цим Законом.

Згідно з частиною 1 статті 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Статтею 655 Цивільного кодексу України визначено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з частиною 2 статті 16 Закону України Про фінансовий лізинг лізингові платежі можуть включати: а) суму, яка відшкодовує частину вартості предмета лізингу; б) платіж як винагороду лізингодавцю за отримане у лізинг майно; в) компенсацію відсотків за кредитом; г) інші витрати лізингодавця, що безпосередньо пов'язані з виконанням договору лізингу.

Відповідно до частини 2 статті 692 Цивільного кодексу України, якщо покупець не здійснив у встановлений договором строк чергового платежу за проданий з розстроченням платежу і переданий йому товар, продавець має право відмовитися від договору і вимагати повернення проданого товару.

Згідно з частиною 2 статті 697 Цивільного кодексу України , якщо покупець прострочив оплату товару, продавець має право вимагати від нього повернення товару. Продавець має право вимагати від покупця повернення товару також у разі ненастання обставин, за яких право власності на товар мало перейти до покупця.

Відповідно до частини 1 статті 806 Цивільного кодексу України, за договором лізингу одна сторона (лізингодавець) передає або зобов'язується передати другій стороні (лізингоодержувачеві) у користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем (прямий лізинг), або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг), на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі).

Відповідно до статті 1 Закону України „Про фінансовий лізинг" за договором фінансового лізингу, лізингодавець зобов'язується набути у власність річ у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов і передати її у користування лізингоодержувачу на визначений строк не менше одного року за встановлену плату (лізингові платежі).

Згідно з пунктом 3 частини 2 статті 11 Закону України Про фінансовий лізинг , лізингоодержувач зобов'язаний своєчасно сплачувати лізингові платежі.

Згідно з статтею 16 Закону України Про фінансовий лізинг , сплата лізингових платежів здійснюється в порядку, встановленому договором. Лізингові платежі можуть включати: суму, яка відшкодовує частину вартості предмета лізингу; платіж як винагороду лізингодавцю за отримане у лізинг майно; компенсацію відсотків за кредитом; інші витрати лізингодавця, що безпосередньо пов'язані з виконанням договору лізингу.

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання вищезазначених вимог договору, позивач передав, а відповідач отримав об'єкт лізингу, а саме: транспортний засіб марки VW Tiguan 2.0 TSI, 2011 року виробництва, шасі № НОМЕР_4, двигун № НОМЕР_2, що підтверджується актом прийому - передачі від 30.06.2011.

У пункті 6.1. розділу 6 "Лізингові платежі" Умов лізингу визначено, що для експлуатації об'єкта лізингу лізингоодержувач щомісяця виплачуватиме Порше Лізинг Україна лізингові платежі відповідно до Графіку покриття витрат та виплати лізингових платежів (Плану відшкодування). Кожний лізинговий платіж включає в себе: відсотки за користування обсягом фінансування; частину від обсягу фінансування (сума, яка відшкодовує частину вартості об'єкта лізингу); комісії; покриття витрат, пов'язаних з оплатою послуг та відшкодуваннями, що підлягають виплаті у строки та на умовах, передбачених цим контрактом та інші витрати, передбачені або прямо пов'язані з контрактом.

Умовами пункту 4.2. розділу 4 "Власність" Умов лізингу визначено, що право власності на об'єкт лізингу перейде до лізингоодержувача (відповідача) після завершення строку дії цього контракту, після сплати останнього лізингового платежу, інших платежів за цим контрактом та виконання всіх зобов'язань лізингоодержувачем.

Відповідно до Графіку покриття витрат та виплат лізингових платежів від 14.06.2011 відповідач повинен здійснювати лізингові платежі до 15 числа кожного місяця, останній платіж має бути здійснено 15.05.2016.

Відповідач, в порушення умов Договору, з червня 2014 року припинив сплачувати лізингові платежі, в наслідок чого позивач, керуючи частиною 2 статті 7 Закону України Про фінансовий лізинг , 05.10.2015 направив на адресу відповідача вимогу про сплату заборгованості за Договором, повернення об'єкту лізингу та повідомлення про відмову від Договору.

Враховуючи те, що відповіді на вимогу від відповідача не надійшло, позивач, відповідно до пункту 13.1 Договору звернувся до приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Семенової Г.В., якою вчинено виконавчий напис стосовно повернення лізингоодержувачем на користь лізингодавця об'єкта фінансового лізингу: транспортного засобу марки VW Tiguan 2.0 TSI, 2011 року виробництва, шасі № НОМЕР_4, двигун № НОМЕР_2.

Пунктом 8.3.1 Договору передбачено, якщо лізингоодержувач прострочить виплату лізингового платежу протягом більш ніж 10 робочих днів, лізингодавець має право надіслати лізингоодержувачу першу вимогу щодо сплати в письмовій формі. Якщо лізингоодержувач не здійснить оплату протягом 7 робочих днів з моменту відправлення першої вимоги щодо сплати, лізингодавець надсилає в такий же спосіб другу вимогу, яка продовжує строк здійснення оплати ще на 8 робочих днів. У випадку, якщо лізингоодержувач не здійснить оплату у вказаний термін, лізингодавець має право направити лізингоодержувачу третю вимогу щодо сплати та відмовитися від контракту в односторонньому порядку за пунктом 12.6.1 Договору. Сторони погодили, що невиконання зобов'язань після надіслання другої вимоги означає, що лізингоодержувач не має наміру в подальшому виконувати свої зобов'язання за договором.

Відповідно до пункту 8.3.2 Договору, якщо лізингоодержувач повністю або частково здійснить оплату (одного) лізингового платежу, при цьому, якщо прострочення лізингового платежу триває більш, ніж 30 днів (відповідно до Закону України "Про фінансовий лізинг") Порше Лізинг Україна має право розірвати контракт/відмовитися від контракту і витребувати об'єкт лізингу від лізингоодержувача, в тому числі, у примусовому порядку згідно з виконавчим написом нотаріуса.

Порше Лізинг Україна має право в односторонньому порядку розірвати контракт/відмовитися від контракту та також право на повернення об'єкту лізингу, зокрема, якщо лізингоодержувач не сплатив один наступний лізинговий платіж у повному обсязі або частково, і строк невиконання зобов'язання зі сплати перевищує 30 календарних днів (12.6.1 Договору).

У випадках, передбачених пунктом 12.6 Договору, Договір вважається розірваним на 10 робочий день з дня надіслання письмового повідомлення стороною на адресу іншої сторони (12.13 Договору).

Позивачем заявлено до стягнення сума заборгованості за лізинговими платежами за період з червня 2014 року по жовтень 2015 року в розмірі 269164,37 грн.

Як встановлено судом, під час розгляду справи, відповідач, в порушення умов Договору, з червня 2014 року припинив сплачувати лізингові платежі, жодної відповіді на вимогу позивача про їх сплату не надав, у зв'язку з чим, позивач скористався своїм правом, передбаченим пунктами 8.3.1., 8.3.2., 12.6.1 Договору та розірвав договір в односторонньому порядку.

Обставини щодо платежів, що здійснені відповідачем за Договором, підтверджуються наданою до матеріалів справи випискою з поточного банківського рахунку позивача, що підписана уповноваженою особою банківської установи, з огляду на що, вона оцінена судом як належний та допустимий доказ відомостей, що у ній зазначені.

Відповідно до частин 2, 4 статті 653 Цивільного кодексу України , у разі розірвання договору зобов'язання сторін припиняються. Сторони не мають права вимагати повернення того, що було виконане ними за зобов'язанням до моменту зміни або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором або законом.

Таким чином, наслідком розірвання договору є відсутність у позивача обов'язку надати предмет лізингу у майбутньому у власність відповідача і, відповідно, відсутність права вимагати його оплати. Тобто, у разі розірвання договору лізингу невнесена лізингоодержувачем у складі лізингових платежів покупна вартість об'єкту лізингу не підлягає стягненню з лізингоодержувача, у зв'язку з припиненням зустрічного зобов'язання лізингодавця по переданню у майбутньому об'єкта лізингу у власність.

Враховуючи, що договір фінансового лізингу №00003044 від 14.06.2011 є припиненим з 15.10.2015, що підтверджується матеріалами справи, відсутні правові підстави для стягнення з відповідача несплаченої ним у складі лізингових платежів суми платежів з відшкодування частини вартості об'єкта лізингу. Отже, позов, у цій частині вимог, заявлений неправомірно. Натомість, вимоги про стягнення заборгованості у частині процентів та комісій, за період з червня 2014 року по жовтень 2015 року, заявлені правомірно і підлягають стягненню у розмірі 72525,46 грн.

Згідно з частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За результатами перевірки вірності розрахунку позивача, судом встановлено, що стягненню підлягають 3% річних у розмірі 6719,47 грн.

Крім того, відповідно до пункту 12.9 Договору, у разі дострокового закінчення строку лізингу/розірвання контракту відповідно до пункту 12 контракту, відмови лізингоодержувача придбати об'єкт лізингу, як передбачено пунктом 4.2. Договору, а також, якщо Порше Лізинг Україна вимагає повернення об'єкта лізингу відповідно до інших положень контракту, лізингоодержувач зобов'язаний повернути об'єкт лізингу за свій власний рахунок у відповідному робочому та технічному стані за адресою місцезнаходження Порше Лізинг Україна, якщо інша адреса не вказана Порше Лізинг Україна, впродовж 10 робочих днів від дати одержання відповідного запиту. В цей же строк лізингоодержувач сплачує Порше Лізинг Україна будь-яку різницю між вартістю об'єкту лізингу та лізинговими платежами, що залишились несплаченими відповідно до Графіку покриття витрат та виплати лізингових платежів, а також іншими платежами, що залишились несплаченими лізингоодержувачем відповідно до контракту. Сторони погодили, що вказана різниця є упущеною вигодою Порше Лізинг Україна та має бути відшкодована лізингодавцю лізингоодержувачем відповідно до умов контракту та чинного законодавства. Зобов'язання щодо сплати такої різниці залишається чинним до моменту виконання лізингоодержувачем, в тому числі, після закінчення строку лізингу/розірвання контракту.

Водночас, згідно з абзацом другим пункту 6.17 Договору, сторони погодили, що у випадку розірвання контракту/відмови від контракту за ініціативою Порше Лізинг Україна відповідно до пункту 12 Договору, лізинговий платіж буде вважатися платою за користування об'єктом лізингу.

Відповідно до частини 1 статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з частиною 1 статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Як вбачається з матеріалів справи, укладений між сторонами договір про фінансовий лізинг розірвано позивачем достроково в односторонньому порядку, проте, об'єкт лізингу не повернуто по теперішній час, доказів протилежного матеріали справи не містять.

З огляду на положення статті 653 Цивільного кодексу України, в якій встановлені правові наслідки розірвання договору, та статей 785, 795 Цивільного кодексу України, у разі, якщо умови укладеного між сторонами у справі договору про фінансовий лізинг передбачають можливість нарахування лізингодавцем плати за користування об'єктом лізингу після закінчення або дострокового розірвання договору лізингу, то нарахування плати за фактичне користування об'єктом лізингу припиняється з моменту повернення лізингоодержувачем об'єкта лізингу лізингодавцю, та, відповідно, нарахування позивачем плати за фактичне користування об'єктом лізингу за відповідний період є правомірним.

Таким чином, укладений між сторонами у справі договір про фінансовий лізинг, хоча і був достроково розірваний позивачем в односторонньому порядку, однак, у частині умов, які передбачають право позивача нарахувати та обов'язок відповідача сплачувати плату за користування об'єктом лізингу після розірвання договору, залишився чинним до моменту повернення лізингоодержувачем об'єкта лізингу лізингодавцю, враховуючи те, що об'єкт лізингу не повернутий, позивач правомірно звернувся з вимогою стягнення заборгованості за користування об'єктом лізингу.

(Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 26.04.2018 у справі № 911/3483/16.)

Відповідно до частини 4 статті 236 Господарського процесуального кодексу України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Суд, здійснивши арифметичний розрахунок лізингових платежів за користування об'єктом лізингу, за період з листопада 2015 року по травень 2016 року, дійшов висновку, що вони підлягають стягненню у розмірі 135388,63 грн.

Нарахування платежу за червень 2016 року судом визнано необґрунтованим, оскільки відповідний розмір не передбачений Графіком покриття витрат та виплат лізингових платежів (План відшкодування) до Договору, а позивачем не надано суду пояснень щодо порядку визначення цієї суми.

Здійснивши розрахунок 3% річних, що нараховані на платежі за користування об'єктом лізингу, судом встановлено, що вони підлягають стягненню у розмірі 8106,46 грн.

Відповідач участі представника у судових засіданнях не забезпечив, відзиву на позов, контррозрахунку суми боргу або доказів оплати за Договором суду не надав.

Отже, факт порушення відповідачем зобов'язань за Договором судом встановлений та по суті відповідачем не спростований.

Крім того, позивачем заявлено до стягнення витрати на правову допомогу в розмірі 6000,00 грн.

Відповідно до пунктів 8.2., 8.2.3. Умов лізингу, у випадку прострочення сплати платежу до лізингоодеружувача застосовуються наступні санкції: компенсація будь-яких витрат, понесених Порше Лізинг Україна та/або винагороди, включаючи, окрім іншого, гонорари юристам, судові та позасудові витрати, нараховані/виплачені з метою відшкодуванням сум, не виплачених лізингоодержувачем відповідно до контракту.

Як вбачається з матеріалів справи, між позивачем та Товариством з обмеженою відповідальністю КПД Консалтинг укладено договір про надання юридичних послуг від 26.05.2015.

Згідно з заявкою на надання юридичних послуг № 123 сторони погодили суму гонорару в розмірі 6000,00 грн., що підтверджується актом про надані послуги від 09.02.2018, а його фактична сплата - платіжним дорученням № 480 від 13.02.2018.

Те, що представник позивача за вищевказаним договором є адвокатом підтверджується свідоцтвом про право на заняття адвокатською діяльністю серія ДН № 4948 від 27.12.2017.

Крім того, відповідно до статті 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Враховуючи вищенаведене, суд дійшов висновку, що дана вимога підлягає задоволенню.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права з урахуванням юридичної сили правового акта в ієрархії національного законодавства та з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини при дотриманні норм процесуального права.

Згідно з статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Проаналізувавши практику Європейського суду, судом взято до уваги, рішення від 19 лютого 2009 року (справа Христов проти України (Khristov v. Ukraine, заява № 24465/04) згідно з яким встановлено, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване пунктом 1 статті 6 Конвенції, слід тлумачити в контексті преамбули Конвенції, яка, зокрема, проголошує верховенство права як складову частину спільної спадщини Договірних держав.

Пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав і основоположних свобод встановлено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Відповідно до частини 1 статті 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з статтею 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов'язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів.

Статтею 76 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до частини 1 статті 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно з статтею 78 Господарського процесуального кодексу України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи, а відповідно до статті 79 Господарського процесуального кодексу України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування; питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

За статтею 80 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Зважаючи на вказані вище висновки суду, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України сплачений позивачем судовий збір у розмірі 6858,03 грн. покладається на сторони пропорційно задоволеним вимогам.

Враховуючи вищевикладене та керуючись статтями 73-86, 129, 209, 210, 238 Господарського процесуального кодексу України, суд -

вирішив:

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Порше Лізинг Україна" до Приватного підприємства "ВІТТА-ГРУП" про стягнення заборгованості за договором фінансового лізингу № 00003044 від 14.06.2011 задовольнити частково.

2. Стягнути з Приватного підприємства "ВІТТА-ГРУП" ( 95044, Автономна Республіка Крим, м. Сімферополь, Центральний р-н, вул. 1-й Кінной Армії, буд. 37, кв.97, ідентифікаційний код ЄДРПОУ 35002829) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Порше Лізинг Україна" ( 02152, м. Київ, просп. Павла Тичини, 1-В, ідентифікаційний код ЄДРПОУ 35571472) заборгованість за лізинговими платежами в розмірі 72525,46 грн (сімдесят дві тисячі п'ятсот двадцять п'ять гривень сорок шість копійок), 3 % річних за прострочення оплати за лізинговими платежами в розмірі 6719,47 грн (шість тисяч сімсот дев'ятнадцять гривень сорок сім копійок), суму плати за користування об'єктом лізингу в розмірі 135388,63 грн (сто тридцять п'ять тисяч триста вісімдесят вісім гривень шістдесят три копійки), 3% річних за прострочення оплати за користування об'єктом лізингу в розмірі 8106,46 грн (вісім тисяч сто шість гривень сорок шість копійок), судовий збір в розмірі 3341,10 грн (три тисячі сорок одна гривня десять копійок), витрати на правову допомогу в розмірі 6000,00 грн ( шість тисяч гривень).

3. У задоволенні решти позову - відмовити.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом 20 днів з дня складання повного судового рішення.

Повне рішення складено 04.06.2018.

Суддя С.О. Саванчук