Рішення

від 29.05.2018 по справі 907/57/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Рішення

29.05.2018 р. м. Ужгород Справа № 907/57/18

За позовом Публічного акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк", м. Київ

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Орсо-Сом", м. Ужгород

про зобов'язання включити кредиторські вимоги в розмірі в розмірі 73 577 грн. 70 коп. згідно договору б/н від 10.01.2012 року до проміжного ліквідаційного балансу,

Суддя господарського суду - Пригара Л.І.

Секретар судового засідання - Тягнибок К.О.

представники :

Позивача -

Відповідача - не з'явився

СУТЬ СПОРУ: Публічним акціонерним товариством Комерційним банком "Приватбанк", м. Київ заявлено позов до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Орсо-Сом", м. Ужгород про зобов'язання включити кредиторські вимоги в розмірі 71 130 грн. 85 коп. згідно договору б/н від 10.01.2012 року до проміжного ліквідаційного балансу. Заявою від б/н від 22.02.2018 року позивач збільшив розмір позовних вимог та просить суд зобов'язати відповідача включити кредиторські вимоги ПАТ КБ "Приватбанк" в розмірі 73 577 грн. 70 коп. згідно договору б/н від 10.01.2012 року до проміжного ліквідаційного балансу Товариства з обмеженою відповідальністю "Орсо-Сом".

Позивач просить суд задоволити позов в повному обсязі, обґрунтовуючи позовні вимоги доданими до матеріалів справи документальними доказами, зокрема, стверджує, що внаслідок порушення відповідачем зобов'язань за договором банківського обслуговування (поточного рахунку) б/н від 10.01.2012 року зі встановленням кредитного ліміту на рахунок, в частині повного та своєчасного повернення наданого кредиту, сплати відсотків, комісії та пені, утворилась заборгованість в загальному розмірі 73 577 грн. 70 коп. Вказує на те, що відповідно до даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців Товариство з обмеженою відповідальністю "Орсо-Сом", м. Ужгород перебуває в стані припинення з 03.12.2013 року, у зв'язку з чим 04.01.2018 року ПАТ КБ "Приватбанк" на адресу Товариства з обмеженою відповідальністю "Орсо-Сом" направило заяву з кредиторськими вимогами разом з розрахунком заборгованості, що підтверджується копією заяви та описом поштового відправлення. Разом з тим, конверт із зазначеною заявою повернувся на адресу позивача з поштовою відміткою "за закінченням терміну зберігання". При цьому, представник позивача зазначає, що дії ліквідаційної комісії свідчать про ухилення її від розгляду грошових вимог Позивача.

Відповідач, належним чином повідомлений про час і місце розгляду справи (ухвала суду про відкриття провадження у справі від 14.02.2018 року, ухвали суду від 07.03.2018 року, від 27.03.2018 року, від 23.04.2018 року, а також ухвала суду про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті від 18.05.2018 року надіслані на адресу відповідача, зазначену в позовній заяві, та підтверджену відомостями з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань), у засідання суді 07.03.2018 року, 27.03.2018 року, 23.03.2018 року, 18.05.2018 року та 29.05.2018 року явку уповноваженого представника не забезпечив, витребуваного судом відзиву на позовну заяву у порядку ст. 165 Господарського процесуального кодексу України не надав, про причини невиконання вимог суду не повідомив. Із заявами, клопотаннями до суду не звертався.

Поштова кореспонденція, яка надсилалась відповідачу на адресу, підтверджену відомостями з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань: 88000, Закарпатська область, м. Ужгород, вул. Капушанська, будинок 139, повернута на адресу суду поштовим відділенням зв'язку з відміткою "за даною адресою не знаходиться".

Судом здійснено електронний запит, за результатами якого суду надано Витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, з якого вбачається, що в ЄДР містяться відомості про те, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Орсо-Сом" зареєстроване як юридична особа за адресою: 88000, Закарпатська область, м. Ужгород, вул. Капушанська, будинок 139.

Згідно приписів ст. 202 Господарського процесуального кодексу України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, а тому відповідно до ст. 202 Господарського процесуального кодексу України та ст. 6 Конвенція про захист прав людини та основоположних свобод, суд вважає за можливе розглянути справу без участі представника відповідача за наявними у справі матеріалами, яких достатньо для встановлення обставин і вирішення спору по суті.

Вивчивши та дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача у режимі відеоконференції,

суд встановив:

10.01.2012 року Товариством з обмеженою відповідальністю "Орсо-Сом" (відповідачем у даній справі) було підписано заяву про відкриття поточного рахунку, згідно якої відповідач приєднався до „Умов та правил надання банківських послуг" (далі - Умови) та Тарифів Банку (Публічного акціонерного товариства Комерційного банку „ПриватБанк", позивача у справі), які разом із заявою про відкриття поточного рахунку складають договір банківського обслуговування б/н від 10.01.2012 року (далі - Договір).

У відповідності до пункту 3.18.1.16 Умов, при укладанні договорів та угод, чи вчиненні інших дій, що свідчать про приєднання клієнта до „Умов та правил надання банківських послуг" (або у формі „Заяви про відкриття поточного рахунку та картки із зразками підписів і відбитка печатки" або у формі авторизації кредитної угоди в системах клієнт - банк/інтернет клієнт - банк, або у формі обміну паперовою або електронною інформацією, або в будь - якій іншій формі), банк і клієнт допускають використання підписів клієнта у вигляді електронно - цифрового підпису та/або підтвердження через пароль, спрямований банком через верифікований номер телефону, який належить уповноваженій особі клієнта з правом „першого" підпису. Підписання договорів і угод таким чином прирівнюється до укладання договорів та угод у письмовій формі.

За умовами договору банківського обслуговування б/н від 10.01.2012 року банк (Позивач) взяв на себе зобов'язання встановити відповідачеві кредитний ліміт на поточний рахунок № 26002060885436 в електронному вигляді через встановлені засоби електронного зв'язку банку та клієнта (системи клієнт - банк, Інтернет клієнт банк, sms - повідомлення або інших), що визначено та врегульовано Умовами.

Згідно з п. 3.18.1.1. Умов кредитний ліміт на поточний рахунок надається на поповнення обігових коштів та здійснення поточних платежів клієнта, в межах кредитного ліміту. Про розмір ліміту банк повідомляє клієнта на свій вибір або в письмовій формі, або через встановлені засоби електронного зв'язку банка та клієнта. Кредит надається в обмін на зобов'язання клієнта щодо його повернення, сплати процентів та винагороди (п. 3.18.1.3 Умов).

Пункт 3.18.1.8 Умов встановлює, що проведення платежів клієнта у порядку обслуговування кредитного ліміту, проводиться банком протягом одного року з моменту підписання угоди про приєднання Клієнта до „Умов та правил надання банківських послуг" (або у формі „Заяви про відкриття поточного рахунку та картки із зразками підписів і відбитка печатки" або у формі авторизації кредитної угоди в системах клієнт - банк/інтернет, клієнт - банк, або у формі обміну паперовою або електронною інформацією, або в будь-якій іншій формі - „Угода").

Відповідно до 3.18.1.6. Умов сторони погодили, що ліміт може бути змінений банком в односторонньому порядку, передбаченому Умовами і правилами надання банківських послуг, у разі зниження надходжень грошових коштів на поточний рахунок або настання інших факторів, передбачених внутрішніми нормативними документами банку. Підписавши угоду, клієнт висловлює свою згоду на те, що зміна ліміту проводиться банком в односторонньому порядку шляхом повідомлення клієнта на свій вибір або в письмовій формі, або через встановлені засоби електронного зв'язку банку і клієнта (системи клієнт - банк, інтернет клієнт банк, sms - повідомлення або інших).

Розділом 3.18.4. Умов встановлено, що за користування кредитом в період з дати виникнення дебетового сальдо на поточному рахунку клієнта при закритті банківського дня клієнт виплачує проценти, виходячи з процентної ставки, розмір якої залежить від строку користування кредитом (диференційована процентна ставка). За період користування кредитом з моменту виникнення дебетового сальдо до дати обнулення дебетового сальдо в одну з дат з наступного 20-го до 25-го числа місяця, розрахунок процентів здійснюється за процентною ставкою в розмірі 0% річних від суми залишку непогашеної заборгованості. При не обнуленні дебетового сальдо в одну з дат періоду, в якому дебетове сальдо підлягає обнуленню, протягом 90 днів з останньої дати періоду, в якому дебетове сальдо підлягало обнуленню, клієнт виплачує банку за користування кредитом проценти в розмірі 24% річних, починаючи з останньої дати періоду, на яку дебетове сальдо підлягало обнуленню.

У випадку непогашення кредиту протягом 90 днів з дати закінчення періоду, в якому дебетове сальдо підлягало обнуленню, починаючи з 91-го дня після дати закінчення періоду, в якому дебетове сальдо підлягало обнуленню, кредит вважається простроченим, а грошові зобов'язання клієнта щодо погашення заборгованості вважаються порушеними. При порушенні клієнтом будь - якого з грошового зобов'язання клієнт сплачує банку відсотки за користування кредитом у розмірі 48 (сорок вісім) % річних від суми залишку непогашеної заборгованості.

У разі порушення клієнтом будь - якого з грошових зобов'язань і при реалізації права банку на встановлення іншого строку повернення кредиту, передбаченого „Умовами і правилами надання банківських послуг", клієнт сплачує банку пеню у розмірі 0,1315% від суми залишку непогашеної заборгованості за кожен день прострочення. Сплата пені здійснюється з дня, наступного за датою порушення зобов'язань. Під „непогашенням кредиту" мається на увазі невиникнення на поточному рахунку нульового дебетового сальдо при закритті банківського дня.

Клієнт сплачує банку винагороду (комісію) за використання ліміту 1-го числа кожного місяця в розмірі 0,9% від суми максимального сальдо кредиту, що існував на кінець банківського дня за попередній місяць (п. 3.18.4.4).

При несплаті винагороди, відсотків у відповідні дати сплати, вони вважаються простроченими.

Відповідно до пункту 3.18.2.3.4. Умов - Банк має право при порушенні клієнтом будь-якого із зобов'язань, передбаченого "Умовами", змінити умови кредитування - вимагати від клієнта дострокового повернення кредиту, сплати відсотків за його користування, виконання інших зобов'язань за кредитом в повному обсязі.

Позивач свої договірні зобов'язання щодо надання позичальнику (Відповідачу) кредиту (встановлення кредитного ліміту) відповідно до умов договору банківського обслуговування б/н від 10.01.2012 року виконав в повному обсязі, що підтверджується випискою по рахунку боржника.

Проте, всупереч існуючим зобов'язанням за договором банківського обслуговування, відповідач не виконав належним чином умови договору банківського обслуговування, що є порушенням п. 3.18.1.3. Умов, яке призвело до обґрунтованого нарахування банком відсотків за користування кредитними коштами за ставкою 48% річних від суми залишку непогашеної заборгованості та комісії за користування лімітом.

Як вбачається із матеріалів справи, у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем взятих на себе згідно з договором банківського обслуговування б/н від 10.01.2012 року зобов'язань, у останнього виникла заборгованість, яка станом на 04.01.2018 року складає 73 577 грн. 70 коп., в тому числі 12 991 грн. 49 коп. заборгованості за кредитом, 33 064 грн. 96 коп. заборгованості по відсоткам, 818 грн. 44 коп. заборгованості по комісії, 25 065 грн. 95 коп. пені, 1 036 грн. 11 коп. заборгованості по комісії за обслуговування рахунку та 600 грн. 75 коп. пені за обслуговування рахунку.

Згідно ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона зобов'язана вчинити на користь другої сторони певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Однією з підстав виникнення зобов'язань, згідно ст. 11 Цивільного кодексу України, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 1066 Цивільного кодексу України за договором банківського рахунка банк зобов'язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком.

Згідно ст. 1054 Цивільного кодексу України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України та ст. 193 Господарського кодексу України, зобов'язання повинні виконуватися належним чином згідно умов договору та актів цивільного законодавства, а при відсутності таких вказівок відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Згідно ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

За умовою ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Приписами ч. 1 ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

За нормою ст. 599 Цивільного кодексу України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Статею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

З долучених до матеріалів справи виписок по рахунку боржника вбачається, що відповідач свої зобов'язання за договором належним чином не виконував, внаслідок чого станом на 04.01.2018 року за відповідачем рахується заборгованість в розмірі 73 577 грн. 70 коп. згідно договору банківського обслуговування б/н від 10.01.2012 року, яка складається з 12 991 грн. 49 коп. заборгованості за кредитом, 33 064 грн. 96 коп. заборгованості по відсоткам, 818 грн. 44 коп. заборгованості по комісії, 25 065 грн. 95 коп. пені, 1 036 грн. 11 коп. заборгованості по комісії за обслуговування рахунку та 600 грн. 75 коп. пені за обслуговування рахунку, та станом на день розгляду справи є непогашеною.

Щодо заявлених позивачем вимог в частині стягнення пені, слід зазначати наступне.

У відповідності до ст. 216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Одним із різновидів господарських санкцій, які застосовуються до правопорушника у сфері господарювання, є штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойки, штрафу, пені), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (ст. 230 Господарського кодексу України).

Згідно ч. 2 ст. 343 Господарського кодексу України платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня. Приписи даної статті також кореспондуються з положеннями ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань".

Відповідно до ст. 1050 Цивільного кодексу України, як спеціальної норми закону, яка встановлює наслідки при порушенні умов кредитних зобов'язань, передбачено, що боржник, який не повернув своєчасно кредитні кошти, зобов'язаний сплатити кредитору неустойку.

Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасного виконання грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

В свою чергу п. 3.18.5.1. Умов встановлено, що у разі порушенні клієнтом будь - якого із зобов'язань по сплаті відсотків за користування кредитом, передбачених п.п. 3.18.2.2.2., 3.18.4.1., 3.18.4.2., 3.18.4.3. цього Договору, термінів повернення кредиту, передбачених п.п. 3.18.1.8., 3.18.2.2.3., 3.18.2.3.4. цього Договору, винагороди, передбаченої п.п. 3.18.2.2.5., 3.18.4.4.-3.18.4.6. цього договору клієнт сплачує банку за кожний випадок порушення пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня, (у % річних) від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу. А вразі реалізації банком права на встановлення іншого строку повернення кредиту, клієнт сплачує банку пеню в розмірі, зазначеному в п. 3.18.4.1.3. Договору від суми заборгованості за кожен день прострочення. Сплата пені здійснюється у гривні.

Відповідно до п. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, - нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором , припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано, відповідно до п. 3.18.5.4. Умов - нарахування неустойки за кожний випадок порушення зобов'язань, передбачених п.п. 3.18.0.5.1. - 3.18.5.3. цього Договору, здійснюється протягом 3 років з дня, коли відповідне зобов'язання мало бути виконано клієнтом.

Крім того п. 5.18.5.7. Умов передбачено, що строки позовної давності за вимогами про стягнення кредиту, відсотків за користування кредитом, винагороди, неустойки - пені, штрафів за цим договором встановлюється сторонами тривалістю 5 років.

Таким чином, позивач правомірно просить стягнути з відповідача пеню за прострочення строку повернення кредиту, сплати відсотків за користування кредитом та обслуговування рахунку у розмірі 25 666 грн. 70 коп. (розгорнутий розрахунок пені міститься у матеріалах справи).

Водночас, судом встановлено, що відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Орсо-Сом" перебуває в стані припинення з 03.12.2013 року.

При цьому, Умови зобов'язують Відповідача у разі зміни правового статусу, реорганізації, зміни структури, протягом 3-х днів повідомити про це Банк у письмовій формі, проте, доказів здійснення відповідачем повідомлення Банку про припинення діяльності підприємства матеріали справи не містять.

У зв'язку із ліквідацією відповідача, позивач стверджує, що 04.01.2018 року направив на адресу відповідача заяву з кредиторськими вимогами разом з розрахунком заборгованості, Витягом з Умов та Правил банківських послуг, що підтверджується копією заяви та описом поштового відправлення, в якій просив визнати позивача кредитором відповідача на суму заборгованості грошових вимог та включити їх до проміжного ліквідаційного балансу. Проте, відповідач у встановлені законом строки не розглянув та не задовольнив заяву позивача про визнання вимог кредитора та включення до проміжного ліквідаційного балансу, у зв'язку з чим ПАТ КБ "Приватбанк" звернулось до суду з даним позовом за захистом свої порушених прав.

Судом встановлено, що на момент розгляду даної справи заборгованість відповідача перед позивачем за заявлений період складає 73 577 грн. 70 коп., в тому числі 12 991 грн. 49 коп. заборгованості за кредитом, 33 064 грн. 96 коп. заборгованості по відсоткам, 818 грн. 44 коп. заборгованості по комісії, 25 065 грн. 95 коп. пені, 1 036 грн. 11 коп. заборгованість по комісії за обслуговування рахунку та 600 грн. 75 коп. пені за обслуговування рахунку, а тому позивач є кредитором відповідача з грошовими вимогами загалом на суму 73 577 грн. 70 коп., розмір яких документально підтверджений та не спростований відповідачем.

Згідно зі ст. 104 Цивільного кодексу України юридична особа припиняється в результаті реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації. Юридична особа є такою, що припинилася, з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення.

Статею 105 Цивільного кодексу України (в редакції станом на 03.12.2013 року) встановлено, що учасники юридичної особи, суд або орган, що прийняв рішення про припинення юридичної особи, зобов'язані протягом трьох робочих днів з дати прийняття рішення письмово повідомити орган, що здійснює державну реєстрацію. Після внесення запису про прийняття рішення засновників (учасників) юридичної особи, суду або уповноваженого ними органу про припинення юридичної особи до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців повідомлення про внесення запису до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців щодо прийняття рішення засновників (учасників) юридичної особи, суду або уповноваженого ними органу про припинення юридичної особи публікується у спеціалізованому друкованому засобі масової інформації. Учасники юридичної особи, суд або орган, що прийняв рішення про припинення юридичної особи, відповідно до цього Кодексу призначають комісію з припинення юридичної особи (комісію з реорганізації, ліквідаційну комісію), голову комісії або ліквідатора та встановлюють порядок і строк заявлення кредиторами своїх вимог до юридичної особи, що припиняється. Виконання функцій комісії з припинення юридичної особи (комісії з реорганізації, ліквідаційної комісії) може бути покладено на орган управління юридичної особи. До комісії з припинення юридичної особи (комісії з реорганізації, ліквідаційної комісії) або ліквідатора з моменту призначення переходять повноваження щодо управління справами юридичної особи. Голова комісії, її члени або ліквідатор юридичної особи представляють її у відносинах з третіми особами та виступають у суді від імені юридичної особи, яка припиняється. Строк заявлення кредиторами своїх вимог до юридичної особи, що припиняється, не може становити менше двох і більше шести місяців з дня опублікування повідомлення про рішення щодо припинення юридичної особи. Кожна окрема вимога кредитора, зокрема щодо сплати податків, зборів, єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, страхових коштів до Пенсійного фонду України, фондів соціального страхування, розглядається, після чого приймається відповідне рішення, яке надсилається кредитору не пізніше тридцяти днів з дня отримання юридичною особою, що припиняється, відповідної вимоги кредитора.

Відповідно до ст. 110 Цивільного кодексу України юридична особа ліквідується, зокрема, за рішенням її учасників або органу юридичної особи, уповноваженого на це установчими документами, в тому числі у зв'язку із закінченням строку, на який було створено юридичну особу, досягненням мети, для якої її створено, а також в інших випадках, передбачених установчими документами; за рішенням суду про ліквідацію юридичної особи в інших випадках, встановлених законом, - за позовом відповідного органу державної влади.

Згідно статті 112 Цивільного кодексу України, у разі відмови ліквідаційної комісії у задоволенні вимог кредитора або ухилення від їх розгляду кредитор має право протягом місяця з дати, коли він дізнався або мав дізнатися про таку відмову звернутися до суду із позовом до ліквідаційної комісії. За рішенням суду вимоги кредитора можуть бути задоволені за рахунок майна, що залишилося після ліквідації юридичної особи.

Вимоги кредитора, заявлені після спливу строку, встановленого ліквідаційною комісією для їх пред'явлення, задовольняються з майна юридичної особи, яку ліквідовують, що залишилося після задоволення вимог кредиторів, заявлених своєчасно.

Вимоги кредиторів, які не визнані ліквідаційною комісією, якщо кредитор у місячний строк після одержання повідомлення про повну або часткову відмову у визнанні його вимог не звертався до суду з позовом, вимоги, у задоволенні яких за рішенням суду кредиторові відмовлено, а також вимоги, які не задоволені через відсутність майна юридичної особи, що ліквідується, вважаються погашеними.

04.01.2018 року ПАТ КБ "Приватбанк" на адресу Товариства з обмеженою відповідальністю "Орсо-Сом" направлено заяву з кредиторськими вимогами разом з розрахунком заборгованості, Витягом з Умов та Правил банківських послуг, що підтверджується копією заяви та описом поштового відправлення.

Разом з тим, конверт із зазначеною заявою повернувся на адресу позивача, з поштовою відміткою "за закінченням терміну зберігання". При цьому, представник позивача зазначає, що дії ліквідаційної комісії свідчать про ухилення її від розгляду грошових вимог Позивача

Матеріалами справи підтверджується факт ухилення відповідача від розгляду претензії позивача та задоволення вказаних грошових вимог останнього як кредитора, з огляду на що вимоги позивача слід визнати обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Крім того, з приписів ст. 112 Цивільного кодексу України випливає, що кредиторські вимоги можуть бути заявлені і після спливу строку, встановленого ліквідаційною комісією для їх пред'явлення.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач звернувся до відповідача із вимогою про визнання та включення кредиторських вимог до проміжного ліквідаційного балансу 04.01.2018 року, що підтверджується описом вкладення у цінний лист та фіскальним чеком.

Згідно наявного в матеріалах справи поштового конверту, зазначена вимога була повернута відправнику, у зв'язку з закінченням встановленого терміну зберігання.

Таким чином суд дійшов висновку, що має місце ухилення відповідача від розгляду кредиторських вимог позивача.

Про ухилення відповідача від розгляду кредиторських вимог позивач дізнався 29.01.2018 року (з дати повернення поштового відправлення). Отже, з 29.01.2018 року почав обліковуватись передбачений приписами ст. 112 Цивільного кодексу України місячний строк на звернення позивача з даним позовом до суду.

В свою чергу, позивач звернувся з даним позовом до суду 02.02.2018 (відповідно до відбитку поштового штемпеля на конверті, в якому позовну заяву було направлено до господарського суду Закарпатської області).

При цьому, зважаючи на наявність заборгованості відповідача перед позивачем за Договором, Публічне акціонерне товариство Комерційний банк "Приватбанк" було для відповідача явним (відомим) кредитором.

Відповідно до ч. 8 ст. 111 Цивільного кодексу України, ліквідаційна комісія (ліквідатор) після закінчення строку для пред'явлення вимог кредиторами складає проміжний ліквідаційний баланс, що включає відомості про склад майна юридичної особи, що ліквідується, перелік пред'явлених кредиторами вимог та результат їх розгляду. Проміжний ліквідаційний баланс затверджується учасниками юридичної особи, судом або органом, що прийняв рішення про ліквідацію юридичної особи.

Суд зазначає, що на момент прийняття рішення матеріали справи не містять доказів затвердження ліквідаційного балансу та доказів розгляду вимог позивача відповідачем.

З матеріалів справи вбачається, що ліквідаційна комісія відповідача заяви позивача про визнання вимог кредитора не розглядала, відмови позивачу у розгляді його вимог не надавала, як і не відмовляла у задоволенні його вимог, внаслідок чого суд дійшов висновку, що позивачем не було пропущено строку звернення до ліквідаційної комісії.

На підставі вищевикладеного, суд дійшов висновку, що є обґрунтованими та підлягають задоволенню позовні вимоги Публічного акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк" про зобов'язання Товариства з обмеженою відповідальністю "Орсо-Сом" включити кредиторські вимоги в розмірі 73 577 грн. 70 коп. згідно договору б/н від 10.01.2012 року до проміжного ліквідаційного балансу Товариства.

Згідно ст. 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідач доказів на спростування обставин, викладених позивачем, не надав.

Судові витрати підлягають віднесенню на відповідача у відповідності до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України у розмірі 1 762 грн. на відшкодування витрат по сплаті судового збору.

Керуючись ст. ст. 73, 74, 86, 129, 210, 220, 233, 236, 237, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України,

СУД ВИРІШИВ :

1. Позов задоволити повністю.

2. Зобов'язати Товариство з обмеженою відповідальністю "Орсо-Сом", м. Ужгород, вул. Капушанська, будинок 139 (код ЄДРПОУ 36541941) в особі голови ліквідаційної комісії включити до проміжного ліквідаційного балансу грошові вимоги Публічного акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк ", м. Київ, вул. Грушевського, буд. 1 Д (код ЄДРПОУ 14360570) по договору б/н 10.01.2012 року в розмірі 73 577 (Сімдесят три тисячі п'ятсот сімдесят сім гривень) грн. 70 коп., в тому числі 12 991 (Дванадцять тисяч дев'ятсот дев'яносто одну гривню) грн. 49 коп. заборгованості за кредитом, 33 064 (Тридцять три тисячі шістдесят чотири гривні) грн. 96 коп. заборгованості по відсотках, 818 (Вісімсот вісімнадцять гривень) грн. 44 коп. заборгованості по комісії, 25 065 (Двадцять п'ять тисяч шістдесят п'ять гривень) грн. 95 коп. пені, 1 036 (Одну тисячу тридцять шість гривень) грн. 11 коп. заборгованості по комісії за обслуговування рахунку та 600 (Шістсот гривень) грн. 75 коп. пені за обслуговування рахунку.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Орсо-Сом", м. Ужгород, вул. Капушанська, будинок 139 (код ЄДРПОУ 36541941) на користь Публічного акціонерного товариства Комерційного банку „Приватбанк", м. Київ, вул. Грушевського, буд. 1 Д (код ЄДРПОУ 14360570) суму 1 762 (Одна тисяча сімсот шістдесят дві гривні) на відшкодування витрат по сплаті судового збору.

4. Рішення набирає законної сили в порядку ст. 241 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржене до Львівського апеляційного господарського суду у строк, визначений ст. 256 Господарського процесуального кодексу України.

5. Веб-адреса сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет, за якою учасники справи можуть отримати інформацію по даній справі - http://court.gov.ua/fair/sud5008/ або http://www.reyestr.court.gov.ua.

Повне судове рішення складено 01.06.2018 року

Суддя Пригара Л.І.