Рішення

від 04.06.2018 по справі 914/643/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04.06.2018р. Справа №914/643/18

місто Львів

Господарський суд Львівської області у складі головуючого судді одноособово Рима Т.Я., здійснивши у письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження без виклику представників сторін та без проведення судового засідання розгляд справи:

за позовом: товариства з обмеженою відповідальністю "Теплоінвестсервіс", до відповідача:товариства з обмеженою відповідальністю "Західтеплоком", предмет позову: стягнення 54'214,18 грн., ВСТАНОВИВ:

На розгляд Господарського суду Львівської області подано позов товариства з обмеженою відповідальністю "Теплоінвестсервіс" до товариства з обмеженою відповідальністю "Західтеплоком" про стягнення 54'214,18 грн., в тому числі 45'998,40 грн. основного боргу, 5'643,31 грн. пені, 563,00 грн. - 3% річних, 2'009,47 грн. - інфляційних втрат. Ухвалою Господарського суду Львівської області від 16.04.2018 відкрито провадження у справі, розгляд справи ухвалено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання, сторонам встановлено строки для подання відзиву на позов, відповіді на відзив та заперечення.

Аргументи сторін.

Правова позиція позивача.

Позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що відповідач у порушення умов договору купівлі-продажу №1010-01 від 10.10.2017 не виконав свого обов'язку з оплати отриманого товару, внаслідок чого виникла заборгованість перед позивачем в розмірі 45'998,40 грн. Крім того, за неналежне виконання грошових зобов'язань відповідачу нараховано 5'643,31 грн. пені, 563,00 грн. - 3% річних, 2'009,47 грн. інфляційних втрат.

Заперечення відповідача.

Відповідач своїм правом на подання відзиву не скористався, хоча ухвалою від 16.04.2018 належним чином був повідомлений про відкриття провадження у справі, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення, долученого до матеріалів справи (а.с. 5).

Обставини справи.

10 жовтня 2017 року між сторонами у справі укладено Договір купівлі-продажу №1010-01 (надалі - Договір) (а.с. 13-14). За умовами пунктів 1.1, 1.2, 3.2 цього договору продавець (позивач у справі) зобов'язується поставити та передати у власність покупця (відповідач у справі) товар, а покупець зобов'язується прийняти і оплатити товар на умовах даного договору. Найменування товару: паливні пелети. Загальна сума договору становить 45'998,40 грн.

На виконання своїх зобов'язань позивач поставив, а відповідач прийняв товару на загальну суму 45'998,40 грн. , що підтверджується видатковою накладною №22 від 11.10.2017 (а.с. 15). Доказів виконання відповідачем кореспондуючого обов'язку з оплати товару в матеріалах справи не міститься.

При ухваленні рішення суд виходив з наступного.

Між сторонами у справі виникли цивільно-правові відносини з поставки товару на підставі укладеного Договору в силу статті 11 Цивільного кодексу України. Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічне положення передбачено частиною першою пункту 1 статті 193 Господарського кодексу України: суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Частинами першою та другою статті 712 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно з частиною першою статті 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Відповідно до частини першої статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Відповідно до пункту 6.1 Договору покупець проводить оплату шляхом перерахунку грошових коштів на рахунок продавця протягом 20 днів з моменту отримання партії товару на складі покупця з усіма необхідними документами.

Як установлено судом, позивач поставив, а відповідач прийняв товару на загальну суму 45'998,40 грн. Кореспондуючий обов'язок з оплати відповідач не виконав. Відтак, позовні вимоги позивача про стягнення 45'998,40 грн. основного боргу є обґрунтованими та такими, що підлягають до задоволення.

Відповідно до статей 1, 2 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір такої пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня. Відповідно до пункту 7.2 Договору за несвоєчасну оплату товару покупець сплачує продавцю пеню в розмірі діючої на час прострочення облікової ставки НБУ від суми простроченого платежу.

Здійснивши перерахунок пені, суд дійшов до висновку про некоректність розрахунку позивача, адже позивачем проведено нарахування пені з урахуванням подвійної облікової ставки НБУ. Натомість положенням пункту 7.2 Договору передбачено можливість нарахування пені на підставі облікової ставки НБУ.

Сума боргу (грн)Період простроченняКількість днів простроченняРозмір облікової ставки НБУРозмір подвійної облікової ставки НБУ в деньСума пені за період прострочення 45998.4 01.11.2017 - 14.12.2017 44 13.5000 % 0.074 %* 1497.15 45998.4 15.12.2017 - 25.01.2018 42 14.5000 % 0.079 %* 1534.96 45998.4 26.01.2018 - 01.03.2018 35 16.0000 % 0.088 %* 1411.46 45998.4 02.03.2018 - 30.03.2018 29 17.0000 % 0.093 %* 1242.59 Загальна сума пені складає 5686.16 грн. (з урахуванням подвійної облікової ставки НБУ). За таких обставин, до стягнення підлягає 2'843,08 грн. пені .

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Таким чином, в межах заявлених позивачем вимог, до стягнення підлягає 563,00 грн. - 3% річних, та 2'009,47 грн. інфляційних втрат .

Відповідно до статей 73, 74, 81 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність чи відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Учасник справи у разі неможливості самостійно надати докази вправі подати клопотання про витребування доказів судом. У разі задоволення клопотання суд своєю ухвалою витребовує відповідні докази.

Зазначені вище норми процесуального закону спрямовані на реалізацію статті 13 Господарського процесуального кодексу України. Згідно з положеннями цієї статті судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

За таких обставин суд дійшов висновку про те, що відповідачем не спростовано доводів позовної заяви, а судом не виявлено на підставі наявних документів у справі інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, відтак вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково.

Судові витрати на підставі статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позивних вимог. Відтак, з відповідача підлягає до стягнення 1' 670,38 грн. відшкодування витрат на оплату судового збору.

Враховуючи наведене та керуючись статтями 13, 73, 74, 81, 238 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

В И Р І Ш И В :

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Західтеплоком" (адреса: вулиця Яворівська, будинок 22, село Зимна Вода, Пустомитівський район, Львівська область, 81110; ідентифікаційний код 39880292) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Теплоінвестсервіс" (адреса: вулиця Яворівська, будинок 22, село Зимна Вода, Пустомитівський район, Львівська область, 81110; ідентифікаційний код 39880486 ) 45'998 (сорок п'ять тисяч дев'ятсот дев'яносто вісім) грн. 40 коп. основного боргу, 2'843 (дві тисячі вісімсот сорок три) грн. 08 коп. пені, 2'009 (дві тисячі дев'ять) грн. 47 коп. інфляційних втрат, 563 (одна тисяча чотириста двадцять дев'ять) грн. 00 коп. - три проценти річних, 1'670 (одна тисяча шістсот сімдесят) грн. 38 коп. відшкодування витрат на оплату судового збору.

3. В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення господарського суду може бути оскаржено в порядку, визначеному розділом IV Господарського процесуального кодексу України.

Суддя Рим Т.Я.