Рішення

від 29.05.2018 по справі 922/942/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-21-42, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"29" травня 2018 р.м. Харків Справа № 922/942/18

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Чистякової І.О.

за участю секретаря судового засідання Пустоваловій І.С.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу

за позовом Харківської міської ради, м. Харків 3-я особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача - Головне управління Державної фіскальної служби у Харківській області, м. Харків до Товариства з обмеженою відповідальністю "ТОРГСЕРВІС", м. Харків про стягнення 51 650, 10 грн. за участю представників:

позивача - Жилко С.Е., довіреність № 08-11/3926/2-17 від 27.12.2017;

3-ої особи - Лантушенко Г.В., довіреність № 9132/9/20-40-10-09-01 від 23.04.2018;

відповідача - не з'явився

ВСТАНОВИВ:

Харківська міська рада (позивач) звернулась до господарського суду Харківської області із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "ТОРГСЕРВІС" (відповідач) про стягнення 51 650, 10 грн. недоотриманого доходу за користування земельною ділянкою площею 0,0817 га по пр. Гагаріна, 72 у м. Харкові та до стягнення заявлені судові витрати.

В обґрунтування позовних вимог зазначає, що внаслідок ухилення відповідача від виконання свого обов'язку в добровільному порядку підписати додаткову угоду до договору оренди землі та сплатити змінений розмір орендної плати за землю Харківська міська рада, починаючи з дати отримання відповідачем такої угоди і до набрання рішенням господарського суду Харківської області у справі № 922/6123/15 законної сили (до 05.01.2016 року) недоотримала до місцевого бюджету дохід у вигляді плати за землю за користування земельною ділянкою комунальної власності по пр. Гагаріна, 72, що перебуває в оренді у відповідача.

Також, у позовній заяві позивач вказує на доцільність залучення до участі у справі Головне управління Державної фіскальної служби у Харківській області у якості 3-ї особи, що не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, обґрунтовуючи це тим, що предметом вказаного позову є стягнення недоотриманого доходу з податку на майно, що справляється у формі орендної плати, а саме різниця між орендною платою, яку фактично сплачував землекористувач та орендною платою, яку відповідач зобов'язаний був сплачувати до договору оренди землі з урахуванням нормативної грошової оцінки земель м. Харкова станом на 01.01.2013 року. Головне управління Державної фіскальної служби у Харківській області є територіальним органом центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову та митну політику у Харківській області і згідно зі статтею 19-1 Податкового кодексу України здійснює адміністрування податків та зборів, забезпечує ведення їх обліку, а також надає органам державної влади та органам місцевого самоврядування на їх письмовий запит відкриту податкову інформацію, зокрема щодо сплачених податків відповідними платниками податку на підставі поданих податкових декларацій, а тому залучення його до участі у справі в якості 3-ї особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача надасть можливість отримати від органу, що здійснює контролюючі функції з плати за землю, пояснення щодо фактично сплачених відповідачем платежів за відповідний період. Отже, рішення у справі вплине в подальшому на його обов'язки щодо контролю за правильністю віднесення відповідачем стягнутих судом коштів до відповідних нарахувань, передбачених Податковим кодексом України.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 11 квітня 2018 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 922/942/18. Зазначено, що справу розглядати за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін та судове засідання з розгляду справи по суті призначено на 08 травня 2018 р. о 10:30 год.

Цією ж ухвалою суду залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача - Головне управління Державної фіскальної служби у Харківській області.

У судовому засіданні 08.05.2018 було постановлено ухвалу із занесенням її до протоколу судового засідання від 08.05.2018 про відкладення розгляду справи по суті на 29.05.2018 об 11:00 год.

Представник позивача в судовому засіданні 29.05.2018 року позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив суд позов задовольнити.

Третя особа в судовому засіданні підтримала свою позицію, викладену у письмових поясненнях.

Відповідач відзив на позовну заяву не надав, у призначене судове засідання представник відповідача не з`явився, про причини неявки станом на час розгляду справи суд не повідомив.

Копія ухвали про відкриття провадження у справі, надіслана на адресу відповідача, яка зазначена позивачем у позовній заяві та інформація про яку міститься в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань: 61140, м. Харків, пр. Гагаріна, буд. 72, проте була повернута підприємством зв'язку до господарського суду з посиланням "за закінченням терміну зберігання".

Копія ухвали від 08.05.2018 про повідомлення відповідача про відкладення судового засідання з розгляду справи по суті на 29.05.2018 о 11:00 год. також була направлена на вищевказану адресу відповідача, проте не була повернута підприємством зв'язку.

Відповідно до вимог частин 1, 3 ст. 18 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних та фізичних осіб-підприємців", якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

У п. 3.9.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 року містяться роз'яснення, що особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК. За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Таким чином, суд вважає, що ним вжито всі заходи для належного повідомлення відповідача про час та місце розгляду справи.

Відповідно до частини 1 статті 202 Господарського процесуального кодексу України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Згідно з пунктом 1 частини 3 статті 202 Господарського процесуального кодексу України якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

За таких обставин, суд вважає за можливе розглядати справу за відсутністю представника відповідача.

Розглянувши матеріали справи, всебічно та повно з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, вислухавши пояснення представника позивача та 3-ї особи, суд встановив наступне.

Рішенням 11 сесії Харківської міської ради 14 скликання № 54/04 "Про припинення та надання в користування земельних ділянок юридичним та фізичним особам" ТОВ "ТОРГСЕРВІС" надано в оренду земельну ділянку загальною площею 0,0817 га по пр. Гагаріна, 72 у м. Харкові для експлуатації та обслуговування реконструйованого магазину з прибудовою для розширення торговельного залу та влаштування кафе строком до 01.04.2054.

На підставі вказаного рішення між Харківською міською радою (орендодавець) та товариством з обмеженою відповідальністю "ТОРГСЕРВІС" (орендар) укладено договір оренди землі №6521 від 10.08.2004, зареєстрований 08.11.2004 р. за №88110/04 у Харківській регіональній філії Державного підприємства "Центр державного земельного кадастру при Державному комітеті України по земельних ресурсах".

Згідно з п. 2. договору в оренду передається земельна ділянка загальною площею 0,0817 га, в тому числі інших угідь 0,0817 га.

В пункті 8 договору сторони погодили, що його укладено строком до 01.04.2054 року.

Відповідно до пункту 5 вказаного Договору нормативна грошова оцінка земельної ділянки згідно з довідкою №1306/04 від 14.06.2004 р. становить 860014 грн.

Згідно з п. 9 договору розмір орендної плати за земельну ділянку з 2007 року становить в місяць 1791,70 грн.

Обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції (пункт 10 договору).

Пунктом 11 договору сторонами визначено, що орендна плата за земельну ділянку вноситься орендарем (відповідачем) рівними частками щомісячно протягом 30 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.

Згідно з пунктом 13 договору оренди землі розмір орендної плати переглядається у разі: а) зміни умов господарювання, передбачених договором; б) зміни розмірів земельного податку, підвищення цін, тарифів; в) внаслідок інфляції щорічно; г) погіршення стану орендованої земельної ділянки не з вини орендаря, що підтверджено документами; д) в інших випадках передбачених законом.

Рішенням Харківської міської ради від 03.07.2013 № 1209/13 затверджено технічну документацію з нормативної грошової оцінки земель міста Харкова станом на 01.01.2013 та базову вартість одного квадратного метра земель міста Харкова у сумі 291,18 грн., яка отримана на підставі витрат на освоєння і облаштування території міста станом на 01.01.2013 та підлягає в подальшому індексації в порядку, встановленому законодавством України (п.1.1 рішення).

Пунктом 2 цього рішення передбачено, що це рішення вводиться в дію з моменту оприлюднення в установленому порядку, а нормативна грошова оцінка земель міста Харкова станом на 01.01.2013 застосовується з 01 січня 2014 року.

Рішенням Харківської міської ради від 25.09.2013 № 1269/13 "Про затвердження "Порядку впровадження нормативної грошової оцінки земель міста Харкова станом на 01.01.2013" встановлено, що плата за землю на підставі даних "Технічної документації з нормативної грошової оцінки земель міста Харкова станом на 01.01.2013" вводиться в дію з 01.01.2014. Зміни до договорів оренди землі, пов'язані зі зміною розміру орендної плати, оформлюються додатковою угодою до договору оренди землі згідно з Порядком оформлення договорів оренди землі у місті Харкові (п.п. 2, 3 рішення).

Рішенням господарського суду Харківської області від 21.12.2015 року у справі №922/6123/15, було внесено зміни до договору оренди землі від 08.11.2004 № 88110/04, зокрема, в частині зміни розміру нормативної грошової оцінки земельної ділянки по пр. Гагаріна, 72 у м. Харкові площею 0,0817 га на підставі нормативної грошової оцінки земель міста Харкова станом на 01.01.2013 та розміру орендної плати.

Відповідно до рішення господарського суду Харківської області від 21.12.2015 року у справі №922/6123/15 розмір орендної плати за користування відповідачем земельною ділянкою по пр. Гагаріна, 72 у м. Харкові площею 0,0817 га згідно з розрахунком від 22.01.2015 № 35/15 на рік становить 4,8 % від її нормативної грошової оцінки і складає 108141,72 грн., або в місяць - 9011,81 грн.

Вказане вище рішення господарського суду Харківської області набрало законної сили 05.01.2016 року.

Статтею 75 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

У листі Департаменту земельних відносин Харківської міської ради від 30.03.2018 № 2090/0/225-18 повідомлено, що розмір орендної плати за користування відповідачем вищевказаною земельною ділянкою згідно з нормативною грошовою оцінкою земель міста Харкова станом на 01.01.2013 складає за 2015 рік - 135069,01 грн. в рік або 11255,75 грн. в місяць та за 2016 рік - 193553,89 грн. в рік або 16129,49 грн. в місяць.

Звертаючись до суду із даним позовом позивач зазначає, що Департаментом земельних відносин Харківської міської ради було підготовлено, та 29.04.2015 на адресу Товариства з обмеженою відповідальністю "ТОРГСЕРВІС" направлено проект вказаної вище додаткової угоди до Договору оренди землі від 08.11.2004 №88110/04 разом з листом - пропозицією від 29.04.2015 №3120/0/225-15, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення, виплату поштового переказу (арк. 43).

Відповідно до ч.2, ч.3 ст.188 Господарського кодексу України сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором.

Сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду.

Однак, Товариством з обмеженою відповідальністю "ТОРГСЕРВІС" вимоги Департаменту земельних відносин Харківської міської ради було проігноровано, протягом встановленого законом строку відповідь на лист-пропозицію до міської ради не направлено, що і стало підставою для звернення Харківської міської ради до господарського суду Харківської області з позовом про внесення відповідних змін до Договору оренди землі від 08.11.2004 №88110/04.

Отже, позивач вказує на те, що починаючи з 01.07.2015 (дата спливу 20-ти денного строку, на протязі якого сторона, що отримала пропозицію змінити договір, повинна надати відповідь) по 04.01.2016 (день, що передує даті набрання законної сили рішенням господарського суду Харківської області від 21.12.2015 у справі № 922/6123/15) Харківська міська рада недотримувала дохід за користування ТОВ "ТОРГСЕРВІС" земельною ділянкою площею 0,0817 га по пр. Гагаріна, 72 у м. Харкові в розмірі 51650,10 грн. (різниця між розміром орендної плати за користування вказаною вище земельною ділянкою відповідно до розміру нормативної грошової оцінки земель м.Харкова станом на 2013 рік та фактично сплаченою орендною платою з урахуванням строку позовної давності).

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам суд виходить з наступного.

Стаття 11 Цивільного кодексу України вказує, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки, й серед підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, передбачає договори та інші правочини.

Як зазначено в ст. 174 Господарського кодексу України господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Частиною 2 ст. 16 Цивільного кодексу України встановлено способи захисту цивільних прав та інтересів судом. До них належать: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов'язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дії чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб'єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення.

Зазначені вище способи захисту мають універсальний характер, вони можуть застосовуватись до всіх чи більшості відповідних суб'єктивних прав. Разом з тим зазначений перелік способів захисту цивільних прав чи інтересів не є вичерпним.

Відповідно до абз. 2 п. 10 ч. 2 ст. 16 Цивільного кодексу України суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Згідно із статтею 224 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено; під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною. До складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила правопорушення, в силу частини першої статті 225 Господарського кодексу України, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

Відтак, збитки - це об'єктивне зменшення будь-яких майнових благ сторони, що обмежує його інтереси, як учасника певних господарських відносин і проявляється у витратах, зроблених кредитором, втраті або пошкодженні майна, а також не одержаних кредитором доходів, які б він одержав, якби зобов'язання було виконано боржником.

Частиною 4 статті 623 Цивільного кодексу України унормовано, що при визначенні неодержаних доходів (упущеної вигоди) враховуються заходи, вжиті кредитором щодо їх одержання.

Отже, для застосування такої міри відповідальності, як стягнення збитків, потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення: протиправної поведінки; збитків; причинного зв'язку між протиправною поведінкою боржника та збитками; вини та встановлення заходів, вжитих стороною для одержання такої вигоди. Пред'явлення вимоги про відшкодування неодержаних доходів (упущеної вигоди) покладає на кредитора обов'язок довести, що ці доходи (вигода) не є абстрактними, а дійсно були б ним отримані в разі належного виконання боржником своїх обов'язків. При визначенні реальності неодержаних доходів мають враховуватися заходи, вжиті кредитором для їх одержання. У вигляді упущеної вигоди відшкодовуються ті збитки, які могли б бути реально отримані при належному виконанні зобов'язання.

Відповідно до положень ст. 225 Господарського кодексу України, до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються зокрема неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною.

Аналогічні положення містяться в ст. 22 Цивільного кодексу України відповідно до яких особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. При цьому збитками є в тому числі доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Статтями 2, 3 Земельного кодексу України зазначено, що земельними відносинами є суспільні відносини щодо володіння, користування і розпорядження землею, суб'єктами в яких виступають громадяни, юридичні особи, органи місцевого самоврядування та органи державної влади, а об'єктами землі в межах території України, земельні ділянки та права на них, у тому числі на земельні паї (частки); земельні відносини регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

Орендою землі у відповідності до статті 1 Закону України "Про оренду землі" є засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності; за статтею 2 цього Закону відносини, пов'язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим Законом, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.

Як визначено статтею 15 Закону України "Про оренду землі" однією з істотних умов договору оренди землі є орендна плата. Згідно зі статтею 21 Закону України "Про оренду землі", орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою. Розмір, форма і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України).

Земельна ділянка, яка перебуває у користуванні відповідача, відноситься до земель комунальної власності, у зв'язку з чим плата за землю у формі орендної плати, згідно з вимогами Податкового кодексу України є податком на майно, який зараховується до місцевого бюджету (п.14.1.147 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України).

Стаття 1 Закону України "Про оцінку земель" визначає, що нормативна грошова оцінка земельних ділянок визначена як капіталізований рентний дохід із земельної ділянки, визначений за встановленими і затвердженими нормативами.

За приписами статей 13, 15 Закону України "Про оцінку земель" нормативна грошова оцінка земельних ділянок проводиться, зокрема, у разі визначення розміру орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності. Підставою проведення нормативної грошової оцінки земельних ділянок є рішення органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування.

Відповідно до статті 18 Закону України "Про оцінку земель" нормативна грошова оцінка земельних ділянок проводиться у межах населених пунктів незалежно від їх цільового призначення - не рідше ніж один раз на 5 - 7 років.

Таким чином, орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності є регульованою ціною, тому законодавча зміна граничного розміру цієї плати є підставою для перегляду розміру орендної плати, встановленого умовами договору.

Згідно зі статтею 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови, визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства; сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також, якщо обов'язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами.

Отже, враховуючи положення частини 3 статті 6 Цивільного кодексу України щодо співвідношення договору з актами цивільного законодавства у випадку, коли обов'язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає із їх змісту, право орендодавця отримувати платіж за землю у встановленому розмірі відповідає вимогам статті 3 Цивільного кодексу України щодо існування, зокрема, таких загальних засад цивільного законодавства, як справедливість, добросовісність та розумність, натомість ухилення (зволікання) орендаря від вчинення дій, які є обов'язковими для сторін, суперечить принципам, закріпленим частиною 1 та 3 статті 13 Цивільного кодексу України щодо меж здійснення цивільних прав та неможливості зловживання правом у будь-якій формі.

Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно славляться, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Підставою для виникнення зобов'язання є зокрема, договори та інші правочини (статті 11, 509 Цивільного кодексу України)

Згідно з статтею 632 цього Кодексу ціна із договорі встановлюється за домовленістю сторін. У випадках, встановлених законом, застосовуються ціни (тарифи, ставки тощо), які встановлюються або регулюються повноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування.

Статтею 286.2. Податкового кодексу України передбачено, що платники плати за землю (крім фізичних осіб) самостійно обчислюють суму податку щороку станом на 1 січня і не пізніше 20 лютого поточного року подають відповідному контролюючому органу за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою у порядку, передбаченому ст. 46 цього Кодексу, з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями. Подання такої декларації звільняє від обов'язку подання щомісячних декларацій. При поданні першої декларації (фактичного початку діяльності як платника плані за землю) разом з нею подається довідка (витяг) про розмір нормативної грошової оцінки земельної ділянки, а надалі така довідка подасться у разі затвердження нової нормативної грошової оцінки землі.

Нормативна грошова оцінка земельних ділянок не залежить від волевиявлення сторін договору оренди землі, а є способом регулювання державою плати за користування землею. Зміна нормативної грошової оцінки земельних ділянок є передумовою зміни розміру орендної плати. Не внесення сторонами договору оренди землі змін до його умов в частині, що встановлюються у законодавчому порядку, не звільняє сторін від обов'язку їх виконання, оскільки відповідно до положень статті 11 Цивільного кодексу України у випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов'язки виникають безпосередньо з актів органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим або органів місцевого самоврядування.

Згідно статті 623 Цивільного кодексу України при визначенні неодержаних доходів (упущеної вигоди) враховуються заходи, вжиті кредитором щодо їх одержання.

Харківською міською радою було вжито всіх заходів для отримання від ТОВ "ТОРГСЕРВІС" плати за користування земельною ділянкою площею 0,0817 га по пр. Гагаріна, 72 у м. Харкові яка базується на новій нормативній грошовій оцінці земель м. Харкова станом на 01.01.2013, а саме - направлення відповідачу листа-пропозиції щодо внесення змін до договору оренди землі від 08.11.2004 №88110/04. Але не отримавши жодної відповіді, Харківська міська рада вимушена була звернутися з позовом до суду про внесення змін до договору в частині розміру орендної плати, в судовому порядку.

Вказані обставини підтверджують факт вини у формі бездіяльності відповідача щодо приведення орендної плати за користування земельною ділянкою площею 0,0817 га по пр. Гагаріна, 72 у м. Харкові у відповідність до вимог чинного законодавства.

Відповідно до роз'яснень Вищого арбітражного суду України "Про деякі питання практики вирішення спорів пов'язаних з відшкодуванням шкоди" вирішуючи спори про стягнення заподіяних збитків, господарський суд перш за все повинен з'ясувати правові підстави покладення на винну особу зазначеної майнової відповідальності.

При цьому господарському суду слід відрізняти обов'язок боржника відшкодувати збитки, завдані невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання, що випливає з договору (ст. 623 ЦК України, від позадоговірної шкоди, тобто від зобов'язання, що виникає внаслідок завдання шкоди (глава 82 ЦК України).

Тому помилковими є рішення окремих господарських судів, які при вирішенні спорів, пов'язаних з відшкодуванням збитків, заподіяних невиконанням або неналежним виконанням договірних зобов'язань, посилаються на статтю 1166 ЦК України.

Водночас необхідно враховувати, що можуть мати місце випадки, коли сторони перебувають у договірних відносинах, але заподіяння шкоди однією із сторін іншій стороні не пов'язане з виконанням зобов'язання, що випливає з цього договору. За таких обставин, незалежно від наявності договору, при вирішенні спору слід керуватися нормами ЦК України та ГК України щодо відшкодування позадоговірної шкоди.

Статтею 22 Цивільного кодексу України передбачено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Збитками є:

1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого пору пісного права (реальні збитки);

2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Збитки відшкодовуються у повному обсязі. якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.

Для застосування такої міри відповідальності, як відшкодування шкоди, потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення:

1. Протиправної поведінки

2. Шкоди;

3. Причинний зв'язок між шкодою та протиправною поведінкою заподіювача;

4. Вини.

Важливим елементом доказування наявності збитків є встановлення причинного зв'язку між протиправними діями чи бездіяльністю заподіювача та збитками потерпілої сторони. Слід довести, що протиправна дія чи бездіяльність заподіювача є причиною, а збитки, які виникли у потерпілої особи, - наслідком такої протиправної поведінки.

Статтею 225 Господарського кодексу України передбачено, що до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються, зокрема, неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною.

Відповідно до статті 226 Господарського кодексу України учасник господарських відносин, який вчинив господарське правопорушення, зобов'язаний вжити необхідних заходів щодо запобігання збиткам у господарській сфері інших учасників господарських відносин або щодо зменшення їх розмір), а у разі якщо збитків завдано іншим суб'єктам, - зобов'язаний відшкодувати на вимогу них суб'єктів збитки у добровільному порядку в повному обсязі, якщо законом або договором сторін не передбачено відшкодування збитків в іншому обсязі.

Господарське правопорушення - це протиправна дія або бездіяльність учасника господарських відносин, яка не відповідає вимогам норм господарського права, не узгоджується з юридичними обов'язками зазначеного учасника, порушує суб'єктивні права іншого учасника господарських відносин або третіх осіб.

Дослідивши обставини справи, суд прийшов до висновку, що у випадку з заподіянням відповідачем збитків у розмірі 51650,10 грн., у вигляді недоотриманого доходу (упущеної вигоди), наявні всі елементи господарського правопорушення.

Згідно практики застосування термінів, слів та словосполучень у юриспруденції, дохід або інше благо, які не отримані особою внаслідок порушення її права невиконанням зобов'язань іншою фізичною або юридичною особою. У цивільному праві упущена вигода - це неотриманий прибуток, який підлягає відшкодуванню.

Матеріальний аспект захисту охоплює й положення глави 3 Цивільного кодексу України, в якій йдеться саме про захист цивільних прав та інтересів.

До прав, які підлягають цивільно-правовому захисту, відносяться всі майнові й особисті немайнові права, які належать суб'єктам цивільного права.

Таким чином, внаслідок невиконання відповідачем зобов'язань, що прямо встановлені Законом, Харківській міській раді заподіяно збитків у вигляді неодержаних доходів.

Зважаючи на встановлені факти та вимоги вищезазначених норм, а також враховуючи, що відповідач в установленому ст.ст. 74, 76 Господарського процесуального кодексу України порядку обставини, які повідомлені позивачем не спростував, відзив на позов не надав, суд дійшов висновку, що позовні вимоги обґрунтовані, підтверджуються наявними у матеріалах справи доказами та підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до частини 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати у разі задоволення позову в сумі 1762,00 грн. покладаються на відповідача.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, ст. ст. ст.ст. 4, 20, 73, 74, 86, 129, 233, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ТОРГСЕРВІС" (61140, м. Харків, пр.Гагаріна, буд. 72, ідентифікаційний код 25466053) на користь Харківської міської ради (61003, м.Харків, м-н Конституції, буд.7, ідентифікаційний код 04059243) 51650,10 грн. недоотриманого доходу за користування земельною ділянкою площею 0,0817 га по пр.Гагаріна, 72 у м.Харкові та судовий збір в сумі 1762 грн.

Після набрання рішенням законної сили видати наказ в установленому порядку.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга відповідно до ст.256 Господарського процесуального кодексу України на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга може бути подана учасниками справи до Харківського апеляційного господарського суду через господарський суд Харківської області з урахуванням п.п. 17.5 п.17 Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України.

Учасники справи можуть одержати інформацію по справі зі сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб-адресою http://court.gov.ua/.

Повне рішення складено 04.06.2018 р.

Суддя І.О. Чистякова