Рішення

від 04.06.2018 по справі 910/2102/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ м. Київ 04.06.2018Справа №  910/2102/18 За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Євро Аква” , м. Київ до Товариства з обмеженою відповідальністю Фірма “Техноком-3”, м. Київ про стягнення грошових коштів Суддя Котков О.В. Секретар судового засідання Ільєнко О.О. Представники сторін: не викликались. СУТЬ СПОРУ: 23 лютого 2018 року до Господарського суду міста Києва від Товариства з обмеженою відповідальністю "ЄВРО АКВА" (позивач) надійшла позовна заява б/н від 2018 року до Товариства з обмеженою відповідальністю Фірма "Техноком-3" про стягнення заборгованості за договором поставки № 13416 від 16.12.2016р. в сумі 8157,04 грн. з них: основного боргу – 4462,04 грн. (чотири тисячі чотириста шістдесят дві гривні 04 копійки), пені – 1568,82 грн. (одна тисяча п'ятсот шістдесят вісім гривень 82 копійки), втрат від інфляції – 956,08 грн. (дев'ятсот п'ятдесят шість гривень 08 копійок) та 20% річних /п. 5.3. договору/ – 1170,10 грн. (одна тисяча сто сімдесят гривень 10 копійок). Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач, як Покупець, не виконав належним чином взяті на себе зобов'язання договором поставки № 13416 від 16.12.2016р., зокрема, у визначені відповідним договором строки не здійснив  оплату вартості переданого йому позивачем, як Постачальником, товару, внаслідок чого у відповідача утворилась заборгованість перед позивачем за вказаним правочином. Ухвалою Господарського суду міста Києва від 27.02.2018 року у справі № 910/2102/18 позовну заяву б/н від 2018 року Товариства з обмеженою відповідальністю “Євро Аква” до Товариства з обмеженою відповідальністю Фірма “Техноком-3” про стягнення грошових коштів залишено без руху, надано Товариству з обмеженою відповідальністю “Євро Аква” строк до 12.03.2018 року для виправлення встановлених судом недоліків. 12 березня 2018 року до канцелярії Господарського суду міста Києва від Товариства з обмеженою відповідальністю “Євро Аква” надійшла заява б/н від 06.03.2018 року “Про усунення недоліків”. Ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.03.2018р. (суддя Котков О.В.) прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі  № 910/2102/18; постановлено розгляд справи здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін; визначено відповідачу відповідачу строк у п'ятнадцять днів з дня вручення даної ухвали для подання відзиву на позов із урахуванням вимог, передбачених статтею 165 Господарського процесуального кодексу України, з викладенням мотивів повного або часткового відхилення вимог позивача з посиланням на діюче законодавство; докази направлення відзиву позивачу. 15.05.2018 року через канцелярію суду від позивача надійшла уточнена позовна заява б/н від 11.05.2018 року, оформлена клопотанням б/н від 11.05.2018 року «Про долучення до матеріалів справи», в якій позивач вказує, що в тексті позовної заяви допущено помилку – не вірно зазначено номер договору та помилково нараховано пеню та просить стягнути заборгованість за договором поставки № 640 від 01.12.2014р. в сумі 6588,22 грн. з них: основного боргу – 4462,04 грн. (чотири тисячі чотириста шістдесят дві гривні 04 копійки), втрат від інфляції – 956,08 грн. (дев'ятсот п'ятдесят шість гривень 08 копійок) та 20% річних /п. 5.3. договору/ – 1170,10 грн. (одна тисяча сто сімдесят гривень 10 копійок). Станом на момент складення судом рішення будь-яких матеріалів від відповідача до суду не надходило. За ст. 248 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі. Суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами (ч. 5 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України). Розглянувши матеріали справи, дослідивши представлені докази, Господарський суд міста Києва, - ВСТАНОВИВ: 01.12.2014 року між Товариством з обмеженою відповідальністю “Євро Аква” (надалі – позивач, постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю Фірма “Техноком-3” (надалі – відповідач, покупець) було укладено договір поставки № 640 (надалі - договір), відповідно до п. 1.1. якого, постачальник продає та поставляє, а покупець купує та оплачує на умовах та у порядку визначених цим договором, товар в асортименті, кількості та за цінами, визначеними в специфікації, що відвантажується згідно накладних, які засвідчують прийом-передачу товару від постачальника до покупця та є невід'ємними и частинами цього договору. В п. 1.3. договору визначено, що право власності на товар переходить від постачальника до покупця з моменту підписання уповноваженими представниками сторін накладної, яка засвідчує момент передачі товару. За умовами п. 3.3. договору, покупець зобов'язаний оплачувати кожну партію переданого постачальником товару, протягом 7 (семи) календарних днів з моменту передачі такої партії товару. Позивач зазначає, що на виконання умов договору поставки № 640 від 01.12.2014 року поставив, а відповідач прийняв товар на загальну суму – 4462,04 грн., що підтверджується видатковими накладними №№ ВШП-047162 від 14.09.2016 року на суму 1681,52 грн. та ВШП-048529 від 21.09.2016 року на суму 2780,52 грн. (копії містяться в матеріалах справи), при цьому, позивач вказує, що відповідач не здійснив оплату вартості поставленого йому позивачем товару, а відтак, за розрахунками позивача, відповідач має заборгованість за договором в розмірі 4462,04 грн. Факт отримання відповідачем товару за договором поставки № 640 від 01.12.2014 року на суму 4462,04 грн. за видатковими накладними №№ ВШП-047162 від 14.09.2016 року та ВШП-048529 від 21.09.2016 року також підтверджується податковою накладною № 2843 від 14.09.2016 року, квитанцією про реєстрацію податкової накладної № 2843 від 14.09.2016 року в Єдиному реєстрі податкових накладних, податковою накладною № 4143 від 21.09.2016 року, квитанцією про реєстрацію податкової накладної № 4143 від 21.09.2016 року в Єдиному реєстрі податкових накладних (належним чином засвідчені копії містяться в матеріалах справи). Окрім того, позивач просить суд стягнути з відповідача санкції за порушення виконання грошового зобов'язання щодо оплати товару. Пунктом 1 ст. 11 Цивільного кодексу України визначено, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.     Відповідно до  ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу. Нормами  ст. 11 Цивільного кодексу України  встановлено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини, завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі, інші юридичні факти. Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України  зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства. За приписами ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. За приписами ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін, як встановлено нормами ч. 2  ст. 712 Цивільного кодексу України. Приписами ч. 1 ст. 665 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) сплатити за нього певну грошову суму. Нормами  ст. 691 Цивільного кодексу України передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити  товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу. Відповідно до ч.1  ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). За приписами ч. 2 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України). За приписами ст. 1 Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” первинний документ – документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. У відповідності до п. 1 Інформаційного листа Вищого господарського суду України №01-06/928/2012 від 17.07.2012 р., підписання покупцем видаткової накладної, яка є первинним обліковим документом у розумінні  Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні"  і яка відповідає вимогам, зокрема, статті 9 названого Закону і  Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку  та фіксує факт здійснення господарської операції і встановлення договірних відносин, є підставою виникнення обов'язку щодо здійснення розрахунків за отриманий товар.  Факт отримання товару відповідачем і видаткові накладні, надані позивачем на підтвердження своїх вимог, є самостійними підставами для виникнення обов'язку у відповідача здійснити розрахунки за отриманий товар (п. 1 Оглядового листа Вищого господарського суду України №01-06/767/2013 від 29.04.2013 р.). Оскільки спірні видаткові накладні мають найменування юридичних осіб, перелік товару, його вартість, посилання на договір та інші реквізити, вони відповідають вимогам закону та є первинним документом, який фіксує факт здійснення господарської операції. Наявність, обсяг заборгованості відповідача у розмірі 4462,04 грн. та настання строку виконання обов'язку щодо сплати підтверджуються наявними в матеріалах справи доказами та не були спростовані відповідачем. Отже, з урахуванням положень ст. 530 Цивільного кодексу України та положень договору, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог про стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за договором поставки в розмірі                      4462,04 грн. При зверненні до суду, в редакції уточненої позовної заяви, позивач також просив стягнути з відповідача на його користь втрати від інфляції – 956,08 грн. та 20% річних /п. 5.3. договору/ – 1170,10 грн. Статтею 625 Цивільного кодексу України визначено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Дії відповідача, які полягають в порушенні зобов'язання щодо повної та своєчасної оплати вартості виконаних робіт, є порушенням умов договору, що є підставою для захисту майнових прав та інтересів позивача відповідно до норм статті 625 Цивільного кодексу України. У відповідності з Законом України "Про індексацію грошових доходів населення" індекс споживчих цін (індекс інфляції) обчислюється спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі статистики і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях. На даний час індекс інфляції розраховується Державною службою статистики України і щомісячно публікується, зокрема, в газеті "Урядовий кур'єр". Отже, повідомлені друкованими засобами масової інформації з посиланням на зазначений державний орган відповідні показники згідно з статтями 17, 18 Закону України "Про інформацію" є офіційними і можуть використовуватися господарським судом і учасниками судового процесу для визначення суми боргу. Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць. Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція). У застосуванні індексації можуть враховуватися рекомендації щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ, викладені в листі Верховного Суду України від 03.04.97 № 62-97р; цього листа вміщено в газеті "Бизнес" від 29.09.97 N 39, а також в інформаційно-пошукових системах "Законодавство" і "Ліга". Зокрема, рекомендації Верховного Суду України, викладені в листі № 62-97р від 03.04.1997 року щодо порядку нарахування індексів інфляції при розгляді судових справ передбачають, що сума, яка внесена за період з 1 по 15 число відповідного місяця, наприклад, травня, індексується за період з розрахунком травня, а якщо з 16 по 31 число, то розрахунок починається з наступного місяця – червня. Перевіривши наданий позивачем розрахунок втрат від інфляції, суд дійшов висновку, що вимоги позивача про стягнення з відповідача суми втрат від інфляції, нарахованої позивачем на суму 1681,00 грн., в межах заявленого позивачем періоду за видатковою накладною № ВШП-047162 від 14.09.2016 року підлягають задоволенню частково в сумі 366,89 грн., згідно наведеного нижче розрахунку: Період заборгованостіСума боргу (грн.)Сукупний індекс інфляції за періодІнфляційне збільшення суми боргу 22.09.2016 - 18.01.20181681.001.218366.89 Також, перевіривши наданий позивачем розрахунок втрат від інфляції, нарахованої позивачем на суму 2780,00 грн. за видатковою накладною № ВШП-048529 від 21.09.2016 року, в межах заявленого позивачем періоду, суд дійшов висновку, що заявлена сума втрат від інфляції становить суму більшу, ніж заявлена позивачем до стягнення, яка становить 606,76 грн., у відповідності до наведеного нижче розрахунку: Період заборгованостіСума боргу (грн.)Сукупний індекс інфляції за періодІнфляційне збільшення суми боргу 29.09.2016 - 18.01.20182780.001.218606.76 Відповідно до ч. 2 ст. 237 Господарського процесуального кодексу України при ухваленні рішення суд не може виходити у рішенні за межі позовних вимог. Втім, зважаючи на те, що суд обмежений в праві вийти за межі позовних вимог в частині стягнення суми втрат від інфляції, позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача суми втрат від інфляції підлягають задоволенню за розрахунком позивача в сумі 583,14 грн. Крім того, перевіривши наданий позивачем розрахунок 20% річних нарахованої позивачем на суму 1681,00 грн., в межах заявленого позивачем періоду за видатковою накладною № ВШП-047162 від 14.09.2016 року, судом встановлено, що розмір суми 20% річних в межах заявленого позивачем періоду, який підлягає стягненню, становить суму більшу, ніж заявлена позивачем до стягнення, яка становить 445,81 грн., у відповідності до розрахунку: 1681,00 грн. (сума боргу) х 20 / 365 (кількість днів у році) х 484 (кількість днів прострочки) / 100 = 445,81 грн. Перевіривши наданий позивачем розрахунок 20% річних нарахованої позивачем на суму 2780,50 грн., в межах заявленого позивачем періоду за видатковою накладною № ВШП-048529 від 21.09.2016 року, судом встановлено, що розмір суми 20% річних в межах заявленого позивачем періоду, який підлягає стягненню, становить суму більшу, ніж заявлена позивачем до стягнення, яка становить 726,73 грн., у відповідності до розрахунку: 2780,50 грн. (сума боргу) х 20 / 365 (кількість днів у році) х 477 (кількість днів прострочки) / 100 = 726,73 грн. Втім, зважаючи на те, що суд обмежений в праві вийти за межі позовних вимог в частині стягнення суми втрат від інфляції, позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача суми 20% річних підлягають задоволенню за розрахунком позивача в сумі 1170,10 грн. Як встановлено судом, відповідач не скористався наданими йому ст. 46 Господарського процесуального кодексу України правами, жодного разу не з'явився у судові засідання, про дату і місце проведення яких був повідомлений належним чином, жодного доказу на спростування доводів позивача, або доказів, які б свідчили про відсутність у нього обов'язку сплатити заявлені до стягнення кошти, суду не надав. Враховуючи вищевикладене, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню про стягнення 6582,17 грн., з них: основного боргу – 4462,04 грн., втрат від інфляції – 950,03 грн. та  20% річних /п. 5.3. договору/ – 1170,10 грн. Судові витрати позивача по сплаті судового збору пропорційно розміру задоволених вимог в сумі 1760,38 грн. відповідно до положень статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача. Керуючись ст.ст. 73, 86, 129, 219, 233, 236, 238, 241, 248, 252 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, – В И Р І Ш И В: 1. Позов задовольнити частково. 2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Фірма “Техноком-3” (ідентифікаційний код 2354893, адреса: 01032, м. Київ, бульвар Тараса Шевченка, 19), з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання рішення суду, на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Євро Аква” (ідентифікаційний код 36800559, адреса: 04053, м. Київ, вул. Січових Стрільців, 37-41), на будь-який рахунок, виявлений державним виконавцем під час виконання рішення суду, грошові кошти: основного боргу – 4462,04 грн. (чотири тисячі чотириста шістдесят дві гривні 04 копійки), втрат від інфляції – 950,03 грн. (дев'ятсот п'ятдесят гривень 03 копійки), 20% річних /п. 5.3. договору/ – 1170,10 грн. (одна тисяча сто сімдесят гривень 10 копійок) та судовий збір – 1760,38 грн. (одна тисяча сімсот шістдесят гривень 38 копійок). 3. В іншій частині позову відмовити. 4. Копію даного рішення направити сторонам у справі № 910/2102/18. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Повне рішення складено 04.06.2018р. Суддя                                                                                                                                               О.В. Котков