Рішення

від 24.05.2018 по справі 911/481/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"24" травня 2018 р. Справа № 911/481/18

Господарський суд Київської області у складі головуючого судді Лилака Т.Д. за участю секретаря судового засідання Щотової Я.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "НОВИЙ РЕСУРС"

(адреса: 08130, Київська обл., Києво-Святошинський р-н, с. Петропавлівська Борщагівка, вул. Велика Кільцева 4-б, код 37228114)

до товариства з обмеженою відповідальністю "ТКС-Трейд"

(адреса: 09602, Київська обл., смт Рокитне, вул. Зарічна, 2, код 39996126)

про стягнення 506476,04 гривень

за участю представників:

позивача Зеленков О.А., Невмержицька І. П.,

відповідача не з'явились.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "НОВИЙ РЕСУРС" звернулась до господарського суду Київської області з позовною заявою до товариства з обмеженою відповідальністю "ТКС-Трейд" про стягнення 506476,04 гривень .

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань з оплати отриманого згідно договору поставки від 26.10.2015 №26/10/15 товару.

Ухвалою господарського суду Київської області від 14.03.2018 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі та призначено підготовче засідання на 12.04.2018.

23.04.2018 через канцелярію господарського суду Київської області надійшов лист від представника позивача з уточнюючою позовною заявою про стягнення заборгованості.

Розгляд справи неодноразово відкладався.

Ухвалою господарського суду Київської області від 26.04.2018 постановлено закрити підготовче провадження у справі № 911/481/18, призначено розгляд справи по суті на 24.05.2018.

23.04.2018 та 16.05.2018 через канцелярію господарського суду Київської області представник позивача подав уточнюючою позовною заявою про стягнення заборгованості, в яких повідомив, що 19.03.2018 та 18.04.2018, відповідачем було сплачено 115000,00 гривень, докази сплати наявні в матеріалах справи. Також позивачем було здійснено перерахунок пені в розмірі 131610,17, 3% річних в розмірі 4326,93 гривень та інфляційних втрат 16222,32 гривень та просить суд стягнути їх з відповідача, розрахунок додано до вказаних заяв.

Суд розцінює подану заяву як заяву про зменшення розміру позовних вимог в частині основного боргу та збільшення в частині пені, 3% річних, інфляційних втрат та приймає її до розгляду, у зв'язку з чим судом розглядаються позовні вимоги в редакції уточнюючої позовної заяви про стягнення заборгованості від 16.05.2018.

Представник відповідача в жодне судове засідання не з'явився, відзив на позов не надав, про час і місце судового засідання був повідомлений належним чином.

Ухвали Господарського суду Київської області від 14.03.2018, 12.04.2018 та 26.04.2018 направлялись відповідачу з рекомендованими повідомленнями про вручення поштового відправлення на адресу, зазначену позивачем у позові, яка відповідає адресі, зазначеній в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб підприємців, що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців та громадських формувань.

Відповідно до правої позиції, викладеної в п. 3.9.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011 Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців та громадських формувань), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Враховуючи те, що нез'явлення відповідача не перешкоджає розгляду справи по суті, а матеріали справи є достатніми для вирішення спору в даному судовому засіданні, суд вважає за можливе розглянути позов у відсутності представника відповідача, за наявними у справі матеріалами.

У судовому засіданні представник позивача надав усні пояснення щодо своїх позовних вимог, позовні вимоги підтримав, вважає їх обґрунтованими і правомірними та такими, що підлягають задоволенню з підстав, зазначених в позовній заяві.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

26.10.2015 між товариством з обмеженою відповідальністю Новий Ресурс (постачальник) та товариством з обмеженою відповідальністю ТКС-Трейд (покупець) був укладений договір поставки №26/10/15, відповідно до п. 1.1 якого на умовах даного договору постачальник зобов'язується передати у власність покупцю, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити автомобільні шини, комплектуючі та запасні частини до автотранспорту (товар) у кількості і асортименті відповідно до накладних, які є невід'ємною частиною данного договору, а також надати супутні послуги по доставці товару та шино монтажу (послуга). Ціна на товар та супутні послуги встановлюються у відповідності з прайс-листами, що діють у постачальника на момент передачі товару, наданні послуги і вказуються у накладних, актах приймання-передачі наданих послуг та виставлених постачальником рахунках (п. 1.2. договору). Підтвердженням факту узгодження сторонами найменування, асортименту, кількості, ціни товару та послуг являється прийняття покупцем товару по видатковій накладній та акту приймання-передачі наданих послуг, виданих постачальником, які після їх підписання сторонами мають юридичну силу специфікації (п. 1.3. договору). Товар поставляється, а послуга надається постачальником згідно замовлення покупця, узгодженого сторонами на підставі письмової заявки, факсимільного повідомлення, електронної пошти або в усній формі (п. 1.4. договору).

Постачальник зобов'язаний не пізніше двох календарних днів з моменту отримання замовлення від покупця, підтвердити замовлення, направити покупцю рахунок на оплату по замовленню та поставити товар та/або надати послуги в строки, погоджені сторонами. Покупець зобов'язаний прийняти поставлений товар та/або надані послуги і розрахуватися не пізніше 14 календарних днів з дня поставки товару та/або надання послуг (п.п. 2.1., 2.2. договору).

Оплата товару та/або надання послуги здійснюється покупцем за визначеною у рахунку ціною та у визначений п. 2.2. цього договору строк шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника. Днем оплати товару та/або послуги вважається день надходження грошових коштів на поточний рахунок постачальника. Днем поставки товару та/або надання послуги вважається день фактичної передачі товару та/або надання послуги, що засвідчується оформленими відповідним чином видатковою накладною та/або актом приймання-передачі наданих послуг.

Цей договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання сторонами та скріпленням печатками сторін (п. 6.1. договору).

На виконання умов договору поставки від 26.10.2015 №26/10/15 позивачем було поставлено товар на загальну суму 540 955,93 гривень, що підтверджується видатковими накладними №1621 від 02.11.2017 на суму 5 960,02 гривень, №1697 від 09.11.2017 на суму 76 577,98 гривень, №1702 від 10.11.2017 на суму 101 961,98 гривень, №1714 від 10.11.2017 на суму 199 200,00 гривень, № 1713 від 10.11.2017 на суму 4 100,00 гривень, № 1767 від 20.11.2017 на суму 153 155,95 гривень.

10.11.2017 позивач надав відповідачу шино монтажні послуги на суму 999,96 гривень, що підтверджується актом надання послуг від 10.11.2017 №1713.

Проте, як стверджує позивач, відповідач частково розрахувався за поставлений товар та надані послуги, у зв'язку з чим за ним утворилась заборгованість у розмірі 216 955,89 гривень.

У зв'язку з невиконанням відповідачем своїх зобов'язань позивач звернувся до суду із розглядуваним позовом та просить стягнути з відповідача 435 506,49 гривень, з яких: 216 955,89 гривень основного боргу, 131 610,17 гривень пені, 4 326,93 гривень 3% річних та 16 222,32 гривень інфляційних втрат (з урахуванням заяви від 10.05.2018 про уточнення позовних вимог).

Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтуються на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Згідно ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є таке правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Зазначена норма кореспондується з приписами ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України.

Згідно ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Статтею 629 Цивільного кодексу України визначено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Так, ст. 655 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 692 Цивільного кодексу України, покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. У разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами.

Частиною 1 ст. 530 Цивільного кодексу України визначено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як уже зазначалось, відповідно до умов договору покупець зобов'язаний прийняти поставлений товар та/або надані послуги і розрахуватися не пізніше 14 календарних днів з дня поставки товару та/або надання послуг.

Враховуючи умови п. 2.2. договору, відповідач повинен був оплатити поставлений товар та надані послуги в такі строки:

За видатковою накладною №1621 від 02.11.2017 на суму 5 960,02 гривень у строк до 16.11.2017;

За видатковою накладною №1697 від 09.11.2017 на суму 76 577,98 гривень у строк до 23.11.2017;

За видатковою накладною №1702 від 10.11.2017 на суму 101 961,98 гривень у строк до 24.11.2017;

За видатковою накладною №1714 від 10.11.2017 на суму 199 200,00 гривень у строк до 24.11.2017;

За видатковою накладною № 1713 від 10.11.2017 на суму 4 100,00 гривень у строк до 24.11.2017;

За видатковою накладною № 1767 від 20.11.2017 на суму 153 155,95 гривень у строк до 04.12.2017;

За актом надання послуг №1713 від 10.11.2017 на суму 999,96 гривень у строк до 24.11.2017.

З матеріалів справи вбачається, що 10.11.2017 на підставі виставленого рахунку №1666 від 27.10.2017 (видаткових накладних №1697, 1702, 1714) відповідач сплатив 210 000,00 гривень. 19.03.2018 відповідач сплатив частину боргу 75 000,00 гривень з призначенням платежу: по рахунку №1666 від 27.10.2017. 18.04.2018 відповідач сплатив частину боргу 40 000,00 гривень з призначенням платежу: згідно договору.

Детально дослідивши матеріали справи, судом встановлено, що в матеріалах справи відсутні належні докази сплати відповідачем заборгованості за договором поставки від 26.10.2015 №26/10/15 у сумі 216 955,89 гривень.

Наявність та обсяг заборгованості відповідача підтверджуються наявними в матеріалах справи доказами та відповідачем не були спростовані, у зв'язку з чим позовні вимоги в частині стягнення з відповідача суми основного боргу у розмірі 216 955,89 гривень є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Щодо стягнення 4 326,93 гривень 3% річних за загальний період з 16.11.2017 по 24.05.2018 та 16 222,32 гривень інфляційних втрат за загальний період з листопада 2017 року по квітень 2018 року суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений законом або договором.

Перевіривши правильність нарахування позивачем 3% річних, судом встановлено, що наданий позивачем розрахунок не є вірним.

Розмір інфляційних втрат, заявлених до стягнення позивачем, 16 222,32 гривень, нарахованих на прострочену заборгованість за період з листопада 2017 року по квітень 2018, є обґрунтованим та арифметично вірним, а тому позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.

Здійснивши власний перерахунок 3% річних згідно вимог чинного законодавства, умов договору та фактичних обставин справи, суд дійшов висновку, що стягненню з відповідача на користь позивача підлягають 3% річних в розмірі 4 309,07 гривень.

У зв'язку з неналежним виконанням відповідачем зобов'язання за договором поставки, позивачем нараховано 131 610,17 гривень пені за загальний період з 16.11.2017 по 24.05.2018 та 66 391,18 гривень штрафу.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (п.1 ст. 612 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (ч.1 ст. 230 Господарського кодексу України).

У відповідності до ч. 2, 3 ст. 549 Цивільного кодексу України штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання, пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Пунктом 4.2. договору поставки сторони погодили, що за прострочення виконання зобов'язання покупця щодо здійснення розрахунку за товар та надані послуги на строк понад обумовлений в п. 2.2. договору покупець зобов'язаний виплатити останньому пеню в розмірі 0,25 % вартості від належної до сплати суми за кожен календарний день прострочення на протязі всього строку прострочки, а пунктом 4.3. цього ж договору визначено за прострочення здійснення розрахунку за товар та надані послуги на термін понад 30 календарних днів з дати отримання товару та/або надання послуги покупець сплачує штраф у розмірі 20% від суми заборгованості.

Враховуючи, що судом встановлено факт прострочення розрахунку за товар та надані послуги на термін понад 30 календарних днів з дати отримання товару, то вимога про стягнення з відповідача штрафу у розмірі 66 391,18 гривень є обґрунтованою та підлягає задоволенню за розрахунком позивача, який перевірено судом та не оспорено відповідачем.

Щодо стягнення пені суд зазначає наступне.

Обмеження максимального розміру пені за порушення грошових зобов'язань встановлено спеціальним законом, яким є Закон України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", в преамбулі якого зазначено, що він регулює договірні правовідносини між платниками та одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань.

Згідно ст. 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Статтею 3 передбачено, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Частиною 2 ст. 343 Господарського кодексу України встановлено, що платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Таким чином, граничний розмір пені, який не може перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, визначений спеціальним законом, положення якого не встановлюють обмежень щодо визначення сторонами в договорі розміру пені, а передбачають обмеження розміру пені, що підлягає стягненню.

Отже, при визначені розміру відповідальності за невиконання грошових зобов'язань пріоритет мають норми Закону, а не положення договору.

Судом встановлено, визначений у договорі розмір пені перевищує максимальний розмір пені, що передбачений ч. 2 ст. 343 ГК України та Законом України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань".

Суд, здійснивши власний розрахунок пені з урахуванням норм Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" та ч. 2 ст. 343 ГК України про обмеження розміру пені за прострочення виконання грошових зобов'язань встановив, що стягненню підлягає 45 237,36 гривень пені.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково та з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 216 955,89 гривень основного боргу, 16 222,32 гривень інфляційних втрат, 4 309,07 гривень 3% річних, 45 237,36 гривень пені, 66 391,18 гривень штрафу.

Судовий сбір покладається на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 129, 237-239, 240 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "ТКС-Трейд" (адреса: 09602, Київська обл., смт Рокитне, вул. Зарічна, 2, код 39996126) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "НОВИЙ РЕСУРС" (адреса: 08130, Київська обл., Києво-Святошинський р-н, с. Петропавлівська Борщагівка, вул. Велика Кільцева 4-б, код 37228114) 216 955,89 гривень основного боргу, 16 222,32 гривень інфляційних втрат, 4 309,07 гривень 3% річних, 45 237,36 гривень пені, 66 391,18 гривень штрафу та 5 236,74 гривень судового збору.

В решті позовних вимог відмовити.

Видати накази після набрання рішенням законної сили.

У судовому засіданні 24.05.2018 оголошено вступну та резолютивну частину рішення. Повне рішення складено 04.06.2018.

Дане рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга може бути подана протягом двадцяти днів з дня складення повного тексту рішення відповідно до ст. ст. 240-241 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя Т.Д. Лилак