Рішення
від 31.05.2018 по справі 923/240/18
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРCОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул.Театральна,18, м. Херсон, 73000,

тел./0552/26-47-84, 49-31-78, факс 49-31-78, веб сторінка: ks.arbitr.gov.ua/sud5024/


Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

31 травня 2018 року Справа № 923/240/18

Господарський суд Херсонської області у складі судді Павленко Н.А. при секретарі судового засідання Борхаленко О.А.,

за участю представників сторін:

від позивача: Сапіга В.В. - уповн. предст., дов. від 22.03.2018р.

від відповідача: Нікішин І.М. - уповн. предст., дор. від 30.05.2018р.

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Мейсон Груп", м.Херсон

до відповідача: Приватного підприємства "Інтерком", м.Херсон

про стягнення 26500грн. 02коп.

Описова частина рішення: Провадження у справі відкрито за позовною заявою товариства з обмеженою відповідальністю Мейсон Груп (надалі по тексту рішення ТОВ Мейсон Груп ) про стягнення з Приватного підприємства Інтерком (надалі по тексту рішення - ПП Інтерком ) 26500грн. 02коп., перерахованих позивачем в якості передплати за замовлений, але не поставлений персональний комп'ютер.

Справу за клопотанням позивача призначено до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження на 24.04.2018р.

Відповідач відзиву на позовну заяву не надав, звернувся із клопотанням про поновлення строку на подання відзиву на позовну заяву на 15 днів з моменту ознайомлення з матеріалами справи (вх.№38081/ від 20.04.2018р.), мотивуючи означене клопотання пізнім ознайомленням з матеріалами позовної заяви, а саме 17.04.2018р.

Представник позивача в судовому засіданні 24.04.2018р. проти задоволення клопотання заперечував, зазначаючи про затягування розгляду справи у такий спосіб, що суперечить цілям спрощеного провадження.

Ухвалою суду від 24.04.2018р. було відмовлено у задоволенні клопотання відповідача про поновлення процесуального строку для подання відзиву на позовну заяву, враховуючи наступне.

В ухвалі про відкриття провадження у справі від 03.04.2018р. суд повідомив відповідача про право звернутися із заявою із запереченнями проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження та про право подати відзив на позовну заяву.

Зазначена ухвала отримана відповідачем 10.04.2018р., що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення, яке залучене до матеріалів справи.

На час відкриття судового засідання з розгляду справи по суті 24.04.2018р. заяви із запереченнями проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження від відповідача до суду не надходило.

Як свідчать матеріали справи, відповідач реалізував своє право на ознайомлення з матеріалами справи 17.04.2018р.

Крім того, матеріали справи містять документ - опис вкладення у цінний лист, доданий до матеріалів позовної заяви, який підтверджує відправлення відповідачу позовної заяви та доданих до неї документів 26.03.2018р.

Відповідно до ч.1 ст.251 ГПК України при розгляді справи за правилами спрощеного позовного провадження відзив подається протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.

Відповідач, отримавши ухвалу про відкриття провадження у справі, був обізнаний про наявність господарської справи, відкритої за вимогами до нього, та повідомлений судом про право на звернення із заявою із запереченнями про розгляд справи у спрощеному позовному провадженні та право на подання відзиву на позовну заяву із встановленням строків щодо їх реалізації.

Відповідно до ч.1 ст.119 ГПК України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

Пунктом 4 цієї статті передбачено, що одночасно із поданням заяви про поновлення процесуального строку має бути вчинена процесуальна дія (подані заява, скарга, документи тощо), стосовно якої пропущено строк.

Відповідач не скористався наданими правами сторони у справі у строки, встановлені в ухвалі про відкриття провадження у справі.

Одночасно з клопотанням про поновлення строку, відзиву відповідачем не надано.

Суд не визнає поважною причину неподання відзиву зазначене за текстом клопотання - пізнє ознайомлення з позовною заявою.

Як зазначалося вище, отримавши ухвалу про відкриття провадження у справі 10.04.2018р., відповідач мав два тижні на підготовку відзиву на позовну заяву.

Відповідно до ч.3 ст.13 ГПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відмовляючи у задоволенні клопотання відповідача про поновлення процесуального строку на подання відзиву на позовну заяву, суд, поряд з цим, дозволив надати письмові пояснення у справі.

29.05.2018р. за вх.№5087/18 від представника відповідача надійшли заперечення на позовну заяву, за якими відповідач просить суд, мовою оригіналу: - Постановити рішення про стягнення суми переоплати у розмірі 26500,02грн., частинами на шість місяців.

- В задоволенні вимог про стягнення судових витрат на участь адвоката, просимо відмовити за необґрунтованістю.

В означених запереченнях представник відповідача зазначає, що ПП Інтерком прийняло замовлення від ТОВ Мейсон Груп на поставку комп'ютера на підставі усної домовленості і виписало рахунок №57 від 16.02.2018р. на суму 26500,02грн. Відповідач зазначає, що договір купівлі-продажу у письмовій формі не укладався.

За твердженнями відповідача, ТОВ Мейсон Груп замовило персональний комп'ютер, який був укомплектований під технічні вимоги позивача, а поставка комплектуючих вимагала часу і строк поставки комплектуючих за твердженнями відповідача, був усно обумовлений з позивачем.

Відповідач зазначає на тому, що докладав усіх зусиль, щоб виконати свої зобов'язання по поставці замовленого товару.

ПП Інтерком зазначає, що не має можливості повернути позивачу суми передплати за замовлений, але не поставлений персональний комп'ютер, оскільки рахунки ПП Інтерком арештовані державним виконавцем.

Окрім того, представник відповідача у запереченнях на позов зазначає, що витрати на професійну правничу допомогу адвоката у розмірі 4500грн. є неспівмірними та завищеними порівняно з ціною позову та тим, що розгляд справи відбувається у порядку спрощеного позовного провадження.

В судовому за сіданні 31.05.2018р. позивач подав відповідь на заперечення відповідача.

Відповідач не заперечував проти залучення означеної відповіді до матеріалів справи.

Так, у відповіді на заперечення відповідача, позивач зазначає, що відповідач не намагався повернути гроші за непоставлений товар та свідомо давав позивачу не достовірну інформацію про строки поставки товару.

З приводу вимоги відповідача розстрочити стягнення суми передплати, позивач зазначає, що спір у даній справі виник з вини відповідача, який не вчиняв жодних дій для виконання свого обов'язку щодо поставки замовленого товару або повернення суми передплати.

В судовому засіданні 31.05.20187р. представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги та наполягав на їх задоволенні.

Представник відповідача в судовому засіданні 31.05.2018р. заперечував проти позовних вимог та просив залишити їх без задоволення.

На підставі ст. 240 ГПК України в судовому засіданні було проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши представника позивача та відповідача, господарський суд встановив:

Як зазначає позивач і що підтверджується відповідачем, 16.02.2018р. ТОВ Мейсон Груп замовило у ПП Інтерком персональний комп'ютер.

На підставі означеного замовлення ПП Інтерком виставило ТОВ Мейсон Груп рахунок №57 від 16.02.2018р. на суму 26500,02грн. (а.с. 10).

У преамбулі означеного рахунку зазначено, що оплата цього рахунку означає погодження з умовами поставки товарів. Повідомлення про оплату є обов'язковим, в іншому випадку не гарантується наявність товарів на складі. Товар відпускається за фактом надходження коштів на розрахунковий рахунок постачальника, самовивозом, за наявності довіреності та паспорта.

Відповідно до означеного рахунку продавцем персонального комп'ютеру InterCom Trademark серія Optimus 250300 у кількості 1 шт. є ПП Інтерком , а покупцем ТОВ Мейсон Груп .

Платіжним дорученням №4 від 19.02.2018р. (а.с.12) ТОВ Мейсон Груп перерахувало ПП Інтерком 26500,02грн. в якості оплати рахунку №57 від 16.02.2018р.

У зв'язку з тим, що ТОВ Мейсон Груп не отримало комп'ютер InterCom Trademark серія Optimus 250300, кошти за який були сплачені, позивач 22.03.2018р. звернувся до відповідача з вимогою про повернення грошових коштів (а.с.14).

В означеній вимозі позивач вимагав відповідача повернути передплату за системний блок в сумі 26500,02грн., перерахованих 19.02.2018р. платіжним дорученням №4 на підставі рахунку №57 від 16.02.2018р., шляхом невідкладного (протягом одного банківського дня) перерахування зазначеної суми на розрахунковий рахунок ТОВ Мейсон Груп .

В означеній вимозі ТОВ Мейсон Груп також повідомило ПП Інтерком , що у випадку неотримання у термін до 23.03.2018р. зазначеної суми буде вимушено стягнути кошти в судовому порядку, що призведе до додаткових для ПП Інтерком витрат.

Зазначена вимога ТОВ Мейсон Груп була отримана відповідачем 22.03.2018р., що підтверджується відміткою про отримання виконавчим директором ПП Мейсон Груп .

26.03.2018р. директор ТОВ Мейсон Груп отримав через мобільний додаток Viber від директора ПП Інтерком ОСОБА_3 скановану копію листа -відповіді на вимогу (а.с.55).

Відправку означеної сканованої копії листа-відповіді на вимогу, на мобільний телефон директора ТОВ Мейсон Груп , відповідач під час судових засідань підтвердив.

В означені відповіді відповідач просив ТОВ Мейсон Груп надати відстрочку на виконання, мовою оригіналу: претензійної вимоги від 22.03.2018р. №4/30 протягом двадцяти днів .

Неповернення ПП Інтерком коштів у сумі 26500,02грн. перерахованих ТОВ Мейсон Груп в якості 100% передплати за замовлений, але не поставлений персональний комп'ютер, стало підставою для звернення ТОВ Мейсон Груп для захисту своїх порушених прав до суду.

Проаналізувавши наявні у справі докази та надавши їм правову оцінку, суд дійшов висновку про наступне.

Відповідно до ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини, інші юридичні факти.

Згідно ч. 1 ст. 174 ГК України господарські зобов'язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Відповідно до ч. 7 ст. 179 ГК України господарські договори укладаються за правилами, встановленими ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Згідно ч. 2 ст. 205 ЦК України правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків. Договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом (ч. 1 ст. 639 ЦК України).

Частиною 1 ст. 181 ГК України встановлено, що господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Так, зі зробленого позивачем замовлення, виставленого відповідачем рахунку №57 від 16.02.2018р. в якому зазначено, що оплата рахунку означає погодження з умовами поставки товарів, а також здійсненої позивачем оплати означеного рахунку вбачається, що позивачем та відповідачем було здійснено погоджувальні дії, які свідчать про укладання між позивачем та відповідачем договору поставки у спрощений спосіб. Враховуючи означене, між ТОВ Мейсон Груп та ПП Інтерком виникли зобов'язальні відносини.

Згідно ст.712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Законом не встановлено спеціальної вимоги до форми та порядку укладання договору поставки. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ч.1 ст.662 ЦК України продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

Згідно ст. 663 продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу.

Відповідно до п.2 ч.1 ст.664 ЦК України обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходження товару.

Відповідно до рахунку №57 від 16.02.2018р. товар відпускається за фактом надходження коштів на розрахунковий рахунок постачальника (ПП Інтерком ).

Доказами наявними у матеріалах справи, а саме платіжним дорученням №4 від 19.02.2018р., підтверджено виконання ТОВ Мейсон Груп взятого на себе зобов'язання зі сплати коштів у розмірі 26500,02грн. за замовлений у ПП Ітерком товар (персональний комп'ютер InterCom Trademark серія Optimus 250300 у кількості 1 шт.).

Статтею 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

В супереч означеної норми, після надходження коштів на свій розрахунковий рахунок ПП Інтерком не виконало взяті на себе зобов'язання та не поставило ПП Мейсон Груп замовлений останнім персональний комп'ютер.

Матеріали справи не містять доказів поставки замовленого позивачем комп'ютеру або повернення позивачу ПП Інтерком коштів за не поставлений товар.

Окрім того, ПП Інтерком у запереченнях на позов підтверджує факт не поставки позивачу товару та факт не повернення коштів за не поставлений товар.

З урахуванням вищевикладеного, суд вважає позовні вимоги ТОВ Мейсон Груп обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

В запереченнях на позов ПП Інтерком просило суд, мовою оригіналу: Постановити рішення про стягнення суми переоплати у розмірі 26500,02грн. частинами на шість місяців .

В судовому засіданні 31.05.2018р. представник відповідача пояснив що означеним просить суд розстрочити виконання рішення суду.

Відповідно до ч.6 ст.238 ГПК України, у разі необхідності у резолютивній частині також вказується про надання відстрочки або розстрочки виконання рішення.

По тексту заперечень на позов відповідач жодним чином не обґрунтовує підстави для надання розстрочки виконання рішення, але до заперечень додає постанову приватного виконавця виконавчого округу Херсонської області від 04.05.2018р. про відкриття виконавчого провадження №56318872, боржником за яким є ПП Інтерком , постанову приватного виконавця виконавчого округу Херсонської області від 04.05.2018р. про арешт майна боржника та постанову приватного виконавця виконавчого округу Херсонської області від 07.05.2018р. про арешт коштів боржника.

В судовому засіданні 31.05.2018р. представник відповідача пояснив, що означені постанови приватного виконавця підтверджують не можливість виконання ПП Інтерком рішення суду.

Згідно з пунктами 7.1.2 та 7.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №9 від 17.10.2012р. "Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України", розстрочка означає виконання рішення частками, встановленими господарським судом, з певним інтервалом у часі. Строки виконання кожної частки також повинні визначатись господарським судом. При цьому слід мати на увазі, що розстрочка можлива при виконанні рішення, яке стосується предметів, що діляться (гроші, майно, не визначене індивідуальними ознаками; декілька індивідуально визначених речей тощо).. Вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи.

Тобто, обов'язковими умовами розстрочення виконання рішення суду мають бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

Винятковість обставин, які повинні бути встановлені судом щодо надання відстрочки та розстрочки виконання судового рішення, повинні бути підтверджені відповідними засобами доказування.

Відповідачем не надано належних та допустимих доказів на підтвердження не можливості виконання рішення суду та можливості виконання рішення суду протягом шести місяців.

Відповідно до ч.1 ст.77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтвердженні певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно з ч.1 ст. 79 ГПК України, достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Постанови приватного виконавця про відкриття виконавчого провадження, арешт майна боржника та арешт коштів боржника, не є достатніми доказами винятковості обставин за яких може бути надано розстрочку виконання рішення суду по даній справі.

Окрім того, для визнання поважними причин затримки виконання рішення суду недостатньо лише зазначити про відсутність у боржника коштів, обов'язково мають враховуватися інтереси іншої сторони спору, на користь якої прийнято рішення, оскільки п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод захищає виконання остаточних судових рішень, вони не можуть залишатися невиконаними на шкоду одній зі сторін.

Враховуючи означене вимоги відповідача про розстрочку виконання рішення суду на шість місяців задоволенню не підлягають.

Відповідно до ч.1 та ч.3 ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать зокрема витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно з ч.4 ст. 129 ГПК України у разі задоволення позову судові витрати, пов'язані з розглядом справи покладаються на відповідача.

Судові витрати по сплаті судового збору по справі у розмірі 1762грн. покладаються на відповідача з урахуванням ст.129 Господарського процесуального кодексу України. Таким чином, з відповідача підлягає стягненню на користь позивача 1762грн. судового збору.

Також, позивачем у позовній заяві було також заявлено до стягнення з відповідача витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката у розмірі 4500грн.

Згідно ч. 1-4 ст. 126 ГПК України, витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співрозмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

На підтвердження витрат пов'язаних з правничою допомогою, позивачем було надано договір про надання правової допомоги від 20.03.2018р. укладений між ТОВ Мейсон Груп та адвокатом Сапіга В.В. (а.с.51-52).

Відповідно до п.2.2. означеного договору адвокат бере на себе представництво інтересів клієнтів в господарському суді Херсонської області стосовно спору про стягнення грошових коштів з ПП Інтерком ; складання позовної заяви про стягнення грошових коштів з ПП Інтерком ; використання засобів захисту, передбачених ГПК, ЦПК України та іншими законами України; виконання інших дій передбачених законодавством.

Вищенаведені види професійної правничої допомоги відповідають видам адвокатської діяльності, які безпосередньо передбачені у ст. 19 Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність .

Пунктом 4.1. та пунктом 4.3. договору про надання правової допомоги ТОВ Мейсон Груп та адвокат узгодили, що отримання винагороди адвокатом за надання правової допомоги відбувається у формі гонорару. За надання правової допомоги ТОВ Мейсон Груп авансово сплачує адвокату гонорар у фіксованій сумі в розмірі 4500грн.

Відповідно до Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність : договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору (п.4 ч. 1 ст.1).

Згідно з ч. 2 ст. 30 Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність , порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

Відповідно до ст. 6. ч. 1 ст. 627 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Отже, відповідач та адвокат можуть вільно встановлювати в договорі про надання правової допомоги розмір гонорару адвоката. Це відповідає принципам вільного волевиявлення, свободи договору.

Позивачем в якості доказів сплати адвокату витрат на правничу допомогу надано рахунок№11/18-04 від 18.04.2018р. (а.с.53) та платіжне доручення №8 від 20.04.2018р. (а.с.54) про сплату ТОВ Мейсон Груп 4500грн. адвокату Сапіга В.В.

Поряд з цим, як зазначалося вище, відповідно до п.2 ч. 2 ст. 126 ГПК України, розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Отже, для включення всієї суми гонору у відшкодування за рахунок відповідача відповідно до ст. 129 ГПК України має бути встановлено, що за цих обставин справи такі витрати позивача були необхідними, а розмір є розумний та виправданий, що передбачено у ст. 30 Законом України Про адвокатуру та адвокатську діяльність . Тобто, суд зобов'язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою.

Відповідно до ч.3 ст. 126 ГПК України для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (надання послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

На підтвердження понесених витрат на правничу допомогу адвоката, ТОВ Мейсон -Груп було надано свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю Сапіга В.В. серія ХС №000121 від 31.07.2017р. (а.с.70); ордер на надання правової допомоги адвокатом Сапіга В.В. ТОВ Мейсон Груп серія ХС №96414 від 20.03.2018р. (а.с.69); акт №21/31-05 приймання-передачі виконаних робіт від 31.05.2018р. підписаний адвокатом Сапіга В.В. та директором ТОВ Мейсон-Груп , в якому детально розписано всі виконанні адвокатом роботи, час витрачений адвокатом на виконання означених дій.

Адвокат Сапіга В.В. приймав участь у двох судових засіданнях.

Згідно ч. 6 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України, обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідач у запереченнях проти стягнення витрат на правничу допомогу посилаючись на неспівмірність судових витрат лише зазначає на тому, що означені витрати є завищеними порівняно з ціною позову та розгляду справи у порядку спрощеного провадження, при цьому не обґрунтовуючи ці твердження та не надаючи доказів на підтвердження означеного.

Відповідно до ч.1 ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

В порушення означеної норми відповідачем не надано доказів неспівмірності понесених позивачем витрат на правничу допомогу

З огляду на підтвердження доказами наявними у матеріалах справи понесені позивачем витрати на правничу допомогу, недоведеність відповідачем неспівмірності означених витрат, вимоги ТОВ Мейсон Груп про стягнення з ПП Інтерком 4500грн. витрат на правничу допомогу адвоката підлягають задоволенню.

Керуючись ст. ст. 123, 129, ст. 233, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити.

2. Стягнути з Приватного підприємства Інтерком (73000, м. Херсон, вул.9 Січня, 22 код ЄДР 24755982) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Мейсон Груп (73072, м.Херсон, вул. 13 Північна, 33, код ЄДР 40266474) 26500грн.02коп . передплати за непоставлений товар, 4500грн. витрат на професійну правничу допомогу та 1762грн. на відшкодування витрат по сплаті судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Згідно з ч.1, 2 ст.241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене протягом двадцяти днів з дня складання повного тексту рішення у порядку, передбаченому ст.257 ГПК України.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, апеляційна скарга подається до Одеського апеляційного господарського суду через Господарський суд Херсонської області (підпункт 17.5 пункту 1 Розділу ХІ Перехідні положення Господарського процесуального кодексу України).

Повне рішення складено 04.06.2018р.

Суддя Н.А. Павленко

СудГосподарський суд Херсонської області
Дата ухвалення рішення31.05.2018
Оприлюднено04.06.2018
Номер документу74410744
СудочинствоГосподарське

Судовий реєстр по справі —923/240/18

Ухвала від 17.08.2018

Господарське

Господарський суд Херсонської області

Задорожна Н.О.

Ухвала від 06.08.2018

Господарське

Одеський апеляційний господарський суд

Ярош А.І.

Ухвала від 09.07.2018

Господарське

Одеський апеляційний господарський суд

Ярош А.І.

Рішення від 31.05.2018

Господарське

Господарський суд Херсонської області

Павленко Н.А.

Ухвала від 24.04.2018

Господарське

Господарський суд Херсонської області

Павленко Н.А.

Ухвала від 03.04.2018

Господарське

Господарський суд Херсонської області

Павленко Н.А.

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

ТелеграмВайбер

Опендатабот для телефону

AppstoreGoogle Play

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

© 2016‒2025Опендатабот

🇺🇦 Зроблено в Україні