Постанова

від 08.05.2018 по справі 915/421/17

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 травня 2018 року

м. Київ

Справа № 915/421/17

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Студенець В.І. - головуючий, Баранець О.М., Вронська Г.О.

за участі секретаря судового засідання: Натаріної О.О.

розглянувши матеріали касаційної скарги Заступника військового прокурора Південного регіону України

на рішення Господарського суду Миколаївської області

(суддя - Коваль Ю.М.)

від 22.09.2017

та постанову Одеського апеляційного господарського суду

(головуючий - Будішевська Л.О., судді: Бєляновський В.В., Мишкіна М.А.)

від 19.12.2017

у справі № 915/421/17

за позовом Першого заступника військового прокурора Південного регіону України в інтересах держави в особі Міністерства оборони України

до Державного підприємства "Суднобудівний завод ім. 61 Комунара"

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Приватне підприємство "Агропромбуд"

про стягнення штрафних санкцій в загальній сумі 866 057, 39 грн. за порушення умов договору №294/15/177 від 25.09.2015 про закупівлю послуг з ремонту за державні кошти

за участю представників учасників справи:

позивача - не з'явився;

відповідача - не з'явився;

третьої особи - не з'явився;

прокуратури - Яговдік С.М.;

ВСТАНОВИВ:

Перший заступник військового прокурора Південного регіону України в інтересах держави в особі Міністерства оборони України звернувся до Господарського суду Миколаївської області з позовом до Державного підприємства "Суднобудівний завод ім. 61 Комунара" про стягнення з грошових коштів у сумі 866057, 39 грн, у т.ч. 727646, 39 грн пені; 138411 грн. - штрафу.

Позовні вимоги обґрунтовані порушенням Державним підприємством "Суднобудівний завод ім. 61 Комунара" умов договору № 294/15/177 від 25.09.2015 про закупівлю послуг з ремонту за державні кошти в частині строків виконання гарантійних зобов'язань. Матеріально-правовою підставою позову зазначені статті 179, 193, 232 Господарського кодексу України, статті 11, 509, 525, 526, 530 Цивільного кодексу України та пункти 2.3., 2.4., 2.5., 7.2. договору вищезазначеного договору.

Державне підприємство "Суднобудівний завод ім. 61 Комунара" проти позову заперечило, посилаючись на неможливість здійснення офіційної закупки необхідних комплектуючих для ремонту дизеля, що зумовлено забороною ввезення в Україну з Російської Федерації товарів і виробів військового та подвійного призначення.

Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 10.05.2017 порушено провадження у справі та призначено її до розгляду.

Рішенням Господарського суду Миколаївської області від 22.09.2017 у справі №915/421/17 у задоволенні позовних вимог відмовлено повністю.

Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 19.12.2017 у справі №915/421/17 рішення Господарського суду Миколаївської області від 22.09.2017 залишено без змін.

У справі, що розглядається, судами попередніх інстанцій встановлені такі обставини:

- між Міністерством оборони України (замовник) та Державним підприємством "Суднобудівний завод ім. 61 Комунара" (виконавець) 25.09.2015 укладено договір №294/15/177 про закупівлю послуг з ремонту за державні кошти (далі - договір) відповідно до п.п. 1.1 якого виконавець зобов'язується у 2015 році надати послуги, зазначені у відомостях ремонтних робіт на 2015 рік, механічна частина 2 (Ремонтна відомість 2) (Додаток 1) та Відомості ремонтних робіт на 2015 рік, механічна частина 3, (Ремонтна відомість 3) (Додаток 2), а замовник зобов'язується прийняти і оплатити такі послуги (ремонтування та технічне обслуговування суден і човнів (33.15.1) (послуги оборонного (спеціалізованого) призначення з середнього ремонту дизельних двигунів та холодильних машин фрегата "Гетьман Сагайдачний" (п. 1.2. договору);

- виконавець гарантує якість та надійність наданих послуг за договором протягом 14 місяців з моменту підписання сторонами Акту приймання наданих послуг за умов дотримання під час експлуатації вимог експлуатаційної документації. При виявленні дефектів у зразках ОВТ, які були відремонтовані при наданні послуг, під час їх експлуатації в період гарантійного строку, виклик представника виконавця обов'язковий. Наявність недоліків і строки їх усунення фіксуються у рекламаційному акті виконавця і особового складу корабля, який надається замовнику. Обчислення гарантійних зобов'язань виконавця щодо гарантійного терміну експлуатації зразків ОВТ починається з дати підписання акту приймання наданих послуг, якщо протягом місяця не надійшло виконавцю мотивованої відмови в затвердженні акту (п.п. 2.3, 2.4 договору);

- пунктом 2.5. договору передбачено, що у разі виходу із ладу відремонтованих зразків ОВТ у процесі їх експлуатації до закінчення гарантійних зобов'язань, якщо при цьому не виявлена вина особового складу корабля, виконавець зобов'язаний відновити зразки ОВТ своїми силами та за власний рахунок у найкоротші технічно можливі терміни, або в інші строки, визначені за згодою сторін. Якщо дефекти не усунено у строк, який визначений в рекламаційному акті, виконавець на його підставі сплачує замовнику штрафні санкції відповідно до п. 7.2 цього договору, але сплата штрафних санкцій не звільняє виконавця від негайного відновлення зразків ОВТ;

- пунктами 5.16, 5.17 договору встановлено, що у разі, якщо в процесі виконання робіт або за замовленням замовника виникне необхідність у виконання додаткових робіт, не передбачених ремонтними відомостями, надання їх здійснюється на основі інших договорів, не пов'язаних з умовами цього договору. Виконавець має право залучити до виконання робіт за договором співвиконавців;

- відповідно до пункту 7.2 договору за порушення строків надання послуг з виконавця стягується пеня в розмірі 0,2 % вартості послуг, з яких допущено прострочення виконання, за кожний день прострочення, а за прострочення понад 20 днів додатково стягується штраф у розмірі 7 % вказаної вартості;

- в подальшому, між відповідачем та ПП "Агропромбуд" укладено договір № 61/1343 від 23.10.2015 за яким ПП "Агропромбуд" зобов'язалося надати відповідачу послуги з ремонту, зокрема, спірного дизельного двигуна М849;

- на виконання умов вищевказаних договорів Міністерство оборони України, згідно акта від 26.10.2015 передачі майна передано ПП "Агропромбуд" в ремонт військову техніку, серед якої спірний дизельний двигун М849. Останнім виконано ремонт двигуна, після чого, згідно актів від 19.02.2016 приймання на швартовних випробуваннях робіт по ремонту двигуна та від 23.02.2016 № 1 приймання наданих послуг (в повному обсязі), повернено відремонтований двигун позивачу;

- особовим складом корабля 25.03.2016 виявлено несправність спірного двигуна, про що складено рекламаційний акт № 1від 05.04.2016;

- із акту дефекації від 23.06.2016, складеного з участю представників замовника, виконавця та співвиконавця, вбачається, що причиною виходу з ладу спірного двигуна визначено прихований брак першого шатунного вкладиша дизеля, що вини особового складу не виявлено. В цьому акті перелічено основні вузли двигуна, які потребують заміни. Виявлені несправності вирішено усунути силами виконавця;

- у зв'язку з необхідністю здійснення ремонту військової техніки, в тому числі спірного двигуна, 12.07.2016 представниками замовника та виконавця за договором проведено нараду, про що складено відповідний протокол. Останнім сформовано спільну позицію про необхідність забезпечення відповідачем ремонту спірного двигуна у 20-тиденний строк після отримання комплекту запчастин, необхідного для його відновлення, при цьому зазначили кінцевий строк відновлення двигуна - до 01.08.2016;

- спірний двигун виготовлено у 1996 році на заводі "Звезда" м. Санкт-Петербург Російської Федерації;

- листом № 31/533 від 27.06.2017 Державне підприємство "Дослідно-проектний центр кораблебудування" повідомило, що придбання комплектуючих до дизеля М849 на території України не можливо, придбати їх можливо тільки у виробника (м. Санкт-Петербург, РФ);

- листом № 36/244/1 від 03.07.2017 відповідач повідомив замовника про вищенаведені обставини та, відповідно до п.2.2. договору, просив повідомити про можливість заміни комплектуючих для ремонту дизеля та вказати альтернативного постачальника. Відповідь Міністерства оборони України на даний лист відповідача в матеріалах справи відсутня;

- державне підприємство "Суднобудівний завод ім. 61 Комунара" листом № 36/276 від 24.07.2017 вдруге звернулось до позивача з проханням у короткий термін повідомити про заміну комплектуючих для ремонту дизеля та вказати альтернативного постачальника, у зв'язку з тим, що неможливо здійснити ремонт;

- у зв'язку із тим, що у вказаний зазначеним протоколом наради строк не було відремонтовано спірний двигун, на підставі на п. 7.2 договору, відповідачу нараховано на суму вартості послуг за договором пеню в сумі 727 646, 39 грн та штраф у сумі 138 411 грн.

Відмовляючи у задоволенні позову суди попередніх інстанцій виходили з такого:

- відповідачем доведена неможливість здійснення ним офіційної закупки комплектуючих для ремонту спірного двигуна, оскільки спірний двигун виготовлено у 1996 році на заводі "Звезда" м. Санкт-Петербург Російської Федерації та він є військовою технікою, а відповідно до вимог чинного законодавства України, ввезення в Україну товарів і виробів військового та подвійного призначення а також комплектуючих до них з Російської Федерації заборонено;

- судами відхилені доводи позивача про те, що відсутність запчастин для ремонту не звільняє відповідача від відповідальності, з підстав того, що офіційно придбати запасні частини і комплектуючі до двигуна М849 можливо лише у Російські Федерації, а не будь-де на ринку;

- протокол наради представників сторін від 12.07.2016 не може бути визнаним належним та допустимим доказом погодження сторонами строку здійснення відповідачем ремонту спірного двигуна до 01.08.2016, оскільки, останній є лише намірами сторін, і в ньому передбачено необхідність отримання запасних частин і комплектуючих для ремонту спірного двигуна. Крім того, згідно п. 2.3 укладеного сторонами договору, строки усунення недоліків відремонтованого обладнання, в тому числі двигуна, мають бути зафіксовані в рекламаційному акті, складеному виконавцем і особовим складом корабля, котрий надається замовнику, Проте в останньому відсутні строки виконання ремонтних робіт двигуна.

Не погоджуючись з рішенням Господарського суду Миколаївської області від 22.09.2017 та постановою Одеського апеляційного господарського суду від 19.12.2017 у справі №915/421/17, Заступник військового прокурора Південного регіону України подав до Касаційного господарського суду касаційну скаргу , в якій просить вказані судові рішення скасувати та прийняти нове рішення про задоволення позову у повному обсязі.

Узагальнені доводи Заступника військового прокурора Південного регіону України, викладені у касаційній скарзі:

- суди попередніх інстанцій дійшли помилкового висновку щодо відсутності вини відповідача в несвоєчасному виконанні зобов'язання зо договором через дію обставин непереборної сили, а саме прийняття органами державної влади нормативних актів, які забороняють експортно-імпортні операції з підприємствами Російської Федерації, а також відсутність відповідних запчастин в Україні.

- висновок суду про те, що протокол наради не є належним доказом для визначення строку виконання гарантійних зобов'язань є безпідставним, оскільки цим самим протоколом сторони дійшли згоди щодо строку виконання гарантійних зобов'язань саме до 01.08.2016.

У відзиві на касаційну скаргу Державне підприємство "Суднобудівний завод ім. 61 Комунара" заперечує проти її доводів, посилаючись на те, що:

- виконавець не може нести відповідальність за порушення строків виконання гарантійного ремонту тих запчастин, які він не ремонтував (не замінював) при виконанні умов договору №294/15/177 від 25.09.2015;

- здійснення офіційної закупки необхідних комплектуючих для ремонту дизеля є неможливим, що зумовлено забороною ввезення в Україну з Російської Федерації товарів і виробів військового та подвійного призначення;

- в рекламаційному акті не зазначений строк протягом якого виконавець має усунути виявлені дефекти, тому відсутні підстави для нарахування штрафних санкцій;

- договір №294/15/177 від 25.09.2015 не передбачає відповідальності виконавця у вигляді конкретної санкції, що може бути до нього застосована за порушення строків гарантійного ремонту.

Приватне підприємство "Агропромбуд" не скористалось правом подати до суду касаційної інстанції відзив на касаційну скаргу, що в силу частини 3 статті 295 Господарського процесуального кодексу України не перешкоджає перегляду судових рішень.

На розгляд Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду: Студенця В.І. (головуючий), Баранця О.М., Вронської Г.О. 13.03.2018 передано касаційну скаргу Заступника військового прокурора Південного регіону України на рішення Господарського суду Миколаївської області від 22.09.2017 та постанову Одеського апеляційного господарського суду від 19.12.2017 у справі №915/421/17.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду: Студенця В.І. - головуючого, Баранця О.М., Вронської Г.О. 22.03.2018 касаційну скаргу прийнято до провадження та призначено її до розгляду на 08.05.2018.

Касаційний господарський суд, переглядаючи у касаційному порядку оскаржувані судові рішення, в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, враховуючи наступне.

Статтею 11 Цивільного кодексу України передбачено, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 25.09.2015 між Міністерством оборони України (замовник) та Державним підприємством "Суднобудівний завод ім. 61 Комунара" (виконавець) укладено договір №294/15/177 про закупівлю послуг з ремонту за державні кошти. Відповідно до п.п. 8.1-8.3 цього договору, сторони звільняються від відповідальності за невиконання (часткове чи повне) або неналежне виконання зобов'язань за цим договором у разі виникнення обставин непереборної сили, які не існували під час укладення договору та виникли поза волею сторін і безпосередньо вплинули на виконання договору. Під обставинами непереборної сили розуміють зовнішні та інші надзвичайні обставини, які виникли поза волею сторін і настанню яких сторони не могли перешкодити за допомогою заходів та засобів, застосування яких, у конкретній ситуації справедливо вимагати або чекати від сторони, що попала під дію таких обставин. Обставинами непереборної сили вважаються, зокрема, обставини, що виникли внаслідок прийняття рішень законодавчого або нормативно-правового характеру, обов'язкових для сторін згідно з законодавством, які перешкоджають виконанню умов договору

Відповідно до статті 614 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.

Згідно з частиною другою статті 218 Господарського кодексу України учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності.

Відповідно до Закону України "Про санкції", рішення Ради національної безпеки і оборони України від 27.08.2014 "Про заходи щодо удосконалення державної військово-технічної політики", розпорядження Кабінету Міністрів України від 11.09.2014 № 829-р "Про пропозиції щодо застосування персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів", постанови Кабінету Міністрів України від 26.08.2015 № 632 "Про припинення дії Угоди між Урядом України та урядом Російської Федерації про виробничу і науково-технічну кооперацію підприємств оборонної галузі промисловості", указу Президента України від 28.08.2015 №522/2015 "Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 28.08.2015 "Про військово-технічне співробітництво України з окремими державами" заборонено ввезення в Україну товарів і виробів військового та подвійного призначення, а також комплектуючих до них з Російської Федерації.

Відмовляючи у стягненні штрафних санкцій за порушення строків гарантійного ремонту, суди попередніх інстанцій дійшли висновку про відсутність вини відповідача у несвоєчасному виконанні робіт по гарантійному ремонту двигуна, оскільки затримка зумовлена забороною ввезення в Україну з Російської Федерації товарів і виробів військового та подвійного призначення.

Крім того, суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що протокол від 12.07.2016 наради представників сторін, на який посилається прокурор в обґрунтування своїх вимог, не може бути визнаним належним та допустимим доказом погодження сторонами строку здійснення заводом ремонту спірного двигуна до 01.08.2016, оскільки зазначений протокол наради є лише намірами сторін, і в ньому передбачено необхідність отримання запасних частин і комплектуючих для ремонту спірного двигуна, і згідно пункту 2.3 укладеного сторонами договору, строки усунення недоліків відремонтованого обладнання, в тому числі двигуна, мають бути зафіксовані в рекламаційному акті, складеному виконавцем і особовим складом корабля, котрий надається замовнику. Такий акт було складено сторонами, однак у ньому відсутні строки виконання ремонтних робіт двигуна.

З огляду на межі розгляду справи судом касаційної інстанції, колегія суддів вважає, що доводи Заступника військового прокурора Південного регіону України, викладені у касаційній скарзі, є необґрунтованими та такими, що не спростовують висновків судів попередніх інстанцій та передусім зводяться до переоцінки доказів. Окрім того, наведені доводи були розглянуті та їм було надано належну правову оцінку судами попередніх інстанцій.

Відповідно до положень статті 300 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Крім того, статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" передбачено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини (рішення у справах "Пономарьов проти України" та "Рябих проти Російської Федерації"), у справі "Нєлюбін проти Російської Федерації", повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватися для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду, перегляд не повинен фактично підміняти собою апеляцію. Повноваження вищих судів щодо скасування чи зміни тих судових рішень, які вступили в законну силу та підлягають виконанню, мають використовуватися для виправлення фундаментальних порушень.

Європейський суд з прав людини у рішенні в справі "Серявін та інші проти України" вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

Названий Суд зазначив, що, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод (рішення Європейського суду з прав людини у справі Трофимчук проти України).

Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 308 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

Відповідно до частини 1 статті 309 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З урахуванням меж перегляду справи в касаційній інстанції, колегія суддів вважає, що під час розгляду справи фактичні її обставини були встановлені судами попередніх інстанцій на підставі всебічного, повного і об'єктивного дослідження поданих доказів в їх сукупності, висновки судів відповідають цим обставинам і їм дана належна юридична оцінка з правильним застосуванням норм матеріального і процесуального права, а тому відсутні підстави для зміни чи скасування оскаржуваних судових рішень.

Керуючись статтями 236, 238, 240, 300, 301, 308, 309, 314 - 317 Господарського процесуального кодексу України, Суд -

П О С Т А Н О В И В :

1. Касаційну скаргу Заступника військового прокурора Південного регіону України залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Миколаївської області від 22.09.2017 та постанову Одеського апеляційного господарського суду від 19.12.2017 у справі №915/421/17 - без змін.

2. Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та не підлягає оскарженню.

Головуючий В. Студенець

Судді О. Баранець

Г. Вронська