Постанова

від 25.05.2018 по справі 913/964/15

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 травня 2018 року

м. Київ

Справа № 913/964/15

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду: Дроботової Т.Б. - головуючого, Пількова К.М., Чумака Ю.Я.,

здійснивши перегляд у порядку письмового провадження постанови Донецького апеляційного господарського суду від 14.12.2017 (судді: Зубченко І.В., Радіонова О.О., Стойка О.В.) і рішення Господарського суду Луганської області від 21.12.2015 (суддя Іванов А.В.)

за касаційною скаргою Приватного підприємства "Мітра" у справі № 913/964/15

за позовом Приватного малого підприємства "Конкорд"

до Приватного підприємства "Мітра"

про стягнення 862 248,18 грн,

В С Т А Н О В И В:

У жовтні 2015 року Приватне мале підприємство "Конкорд" (далі - ПМП "Конкорд") звернулося до Господарського суду Луганської області з позовом до Приватного підприємства "Мітра" (далі - ПП "Мітра") про стягнення 773 664,00 грн боргу, 26 691,06 грн пені та 61 893,12 грн неустойки на підставі статей 526, 712 Цивільного кодексу України, статей 193, 231, 232, 271 Господарського кодексу України.

Позов обґрунтовано невиконанням відповідачем зобов'язань за договором від 11.03.2015 № 3 (далі - договір від 11.03.2015) у частині поставки електрообладнання комплектної трансформаторної підстанції 2КТП-6/0,4кВ-1000кв та електрообладнання РУ-0,4кВ, а отже наявністю підстав для повернення спірної суми попередньої оплати за непоставлене обладнання.

Рішенням Господарського суду Луганської області від 21.12.2015 позов задоволено частково. Стягнуто з відповідача на користь позивача 773 664,00 грн заборгованості та 11 604,96 грн судового збору. В частині стягнення пені у сумі 26 691,06 грн і нарахованої неустойки у сумі 61 893,12 грн у позові відмовлено.

Мотивуючи судове рішення, місцевий господарський суд виходив із того, що відповідачем не було поставлено електрообладнання комплектної трансформаторної підстанції 2 КТП-6/0, 4 кВ.-1000 кВ та електрообладнання РУ -0,4 кВ, суму попередньої оплати не повернуто.

Відмовляючи у стягненні з відповідача пені та неустойки, суд виходив із того, що нарахування і стягнення зазначених сум у даному випадку не ґрунтується на умовах договору та положеннях законодавства.

Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 13.06.2016 рішення господарського суду першої інстанції залишено без змін.

Постановою Вищого господарського суду України від 06.10.2016 скасовано постанову Донецького апеляційного господарського суду від 13.06.2016, а справу направлено на новий розгляд до Донецького апеляційного господарського суду.

Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 14.12.2017 рішення Господарського суду Луганської області від 21.12.2015 залишено без змін.

Апеляційний господарський суд дійшов висновку про обґрунтованість позову, визнав недоведеним належними та допустимими доказами факт поставки відповідачем позивачеві обладнання саме на виконання укладеного між сторонами договору від 11.03.2015.

Не погоджуючись із висновками господарських судів попередніх інстанцій, ПП "Мітра" подало касаційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Донецького апеляційного господарського суду від 14.12.2017 і рішення Господарського суду Луганської області від 21.12.2015.

Підставами для скасування оскаржених судових рішень у справі скаржник вважає порушення норм матеріального і процесуального права, посилаючись, зокрема, на те, що надані відповідачем документи фактично свідчать про виконання останнім робіт із монтажу, вимірювальних робіт і випробувань електрообладнання, введеного в експлуатацію, а виконання таких робіт без електрообладнання, передбаченого спірним договором, є неможливим. При цьому скаржник зауважує, що такі роботи проводяться лише за наявності спеціальних дозволів і ліцензій, які є у відповідача. ПП "Мітра" зазначає, що на виконання умов спірного договору між ним і ТОВ "Філакас", ТОВ "Сотес Груп" було укладено договір купівлі-продажу від 12.03.2015 № 12/03-15, а також договір поставки від 11.03.2015 № 4 щодо придбання спірного обладнання, за яке сплачено кошти цим особам. Водночас скаржник вважає помилковим невзяття судом апеляційної інстанції до уваги належним чином оформлених і зареєстрованих податкових накладних, складених за результатами цих операцій, та акцентує, що судами неповно і неналежно було установлено обставини справи та оцінено зібрані у ній докази. Скаржник наголошує на доведеності у зазначеному випадку належного виконання ним умов спірного договору та здійснення поставки обладнання за цим договором, що підтверджується наявними у справі первинними бухгалтерськими документами і технічною документацією.

ПМП "Конкорд" у відзиві на касаційну скаргу просило касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржені судові рішення - без змін, посилаючись, зокрема, на те, що відповідач був належним чином повідомлений місцевим господарським судом про судовий розгляд справи; у справі немає обґрунтування відповідача щодо неможливості надання ним додаткових доказів суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього; у матеріалах справи також немає первинних документів, які б свідчили про виконання відповідачем умов спірного договору щодо поставки обладнання за цим договором; судовими рішеннями у справі № 913/843/16 не встановлено факту постачання відповідачем позивачеві спірного обладнання та подальшого його монтажу і введення в експлуатацію для позивача; відповідачем у касаційній скарзі не сформульовано вимогу, як це передбачено положеннями статей 308, 310, 311 Господарського процесуального кодексу України.

Переглянувши оскаржені у справі постанову та рішення, дослідивши наведені у касаційній скарзі доводи і заперечення на неї, перевіривши наявні матеріали справи щодо правильності застосування господарськими судами норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Викладені у касаційній скарзі аргументи скаржника не можуть бути підставами для скасування оскаржених у справі судових рішень, оскільки вони суперечать дійсним обставинам справи і положенням чинного законодавства, не спростовують обґрунтованих висновків судів, фактично зводяться до переоцінки обставин, належно та повно встановлених судами, виходячи із такого.

Як убачається зі змісту касаційної скарги, доводи скаржника про порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права зводяться до його незгоди із встановленими судами обставинами справи та здійсненою судами оцінкою зібраних у справі доказів, скаржник наголошує на невідповідності висновків судів обставинам справи.

Однак за змістом статті 300 Господарського процесуального кодексу України, якою визначено межі розгляду справи судом касаційної інстанції, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права; суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Згідно з частиною 7 статті 301 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції використовує процесуальні права суду першої інстанції виключно для перевірки правильності застосування норм матеріального і процесуального права судами першої та апеляційної інстанцій, проте подана касаційна скарга не містить посилань на порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права із зазначенням порушених норм права (конкретних їх пунктів і статей). Акцентуючи на незаконності ухвалених у справі судових рішень, скаржник фактично посилається на неналежну оцінку апеляційним судом доказів і неправильно встановлені обставини справи, однак повторна оцінка доказів, на підставі яких господарські суди дійшли висновків про встановлення тих чи інших обставин справи, за змістом статті 300 Господарського процесуального кодексу України не належить до компетенції суду касаційної інстанції.

Посилання скаржника на виконання ним умов спірного договору щодо поставки позивачеві спірного електрообладнання, що, як зазначає відповідач, підтверджується, у тому числі, актом технічної готовності електромонтажних робіт від 18.12.2015 № 1, актом здачі-прийняття електромонтажних робіт від 18.12.2015 № 2, відомостями змонтованого обладнання та переданої технічної документації, актом допуску на підключення до електричної мережі електроустановки, слід визнати необґрунтованими, оскільки суд апеляційної інстанції оцінив ці документи та відхилив їх як такі, що не доводять факту виконання відповідачем саме умов спірного договору щодо поставки електрообладнання позивачеві. Крім того, суд апеляційної інстанції дослідив господарські операції ПП "Мітра" з ТОВ "Філакас" і ТОВ "Сотес Груп" і докази на їх підтвердження, а також надав оцінку договору від 12.05.2015 № 20 на вантажні перевезення автомобільним транспортом, укладеному між ФОП Третьяковим М.В. і ПП "Мітра", акту здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 23.05.2015 № 1 за договором на вантажні перевезення автомобільним транспортом від 23.05.2015 № 20, товарно-транспортній накладній від 23.05.2015 № Р2165, акту від 23.05.2015 № 1/05 про відмову від підписання первинних бухгалтерських документів, та встановив, що ці документи у сукупності також не доводять факту отримання позивачем від відповідача обладнання за спірним договором; у матеріалах справи немає доказів на підтвердження узгодження позивачем і відповідачем дати поставки спірного електрообладнання; до того ж акт від 23.05.2015 № 1/05 складено без участі позивача. Крім того, апеляційний господарський суд установив наявність між сторонами у справі п'яти різних договорів стосовно виконання робіт і послуг з поставки і монтажу електрообладнання за адресою: вул. Набережна, 2 а, м. Рубіжне, та відсутність у цьому випадку належних і допустимих доказів на підтвердження факту здійснення спірної господарської операції. Апеляційний господарський суд також з'ясував, що електрообладнання було отримано позивачем не від відповідача, а від іншої особи - Товариства з обмеженою відповідальністю "Оіл Трейдінг" (договір суборенди обладнання від 31.08.2015 № 3108/15); доказів оспорення чи визнання недійсним цього договору у встановленому законом порядку матеріали справи не містять і судами не установлено, у зв'язку з чим колегія суддів відхиляє наведений у касаційній скарзі довід про фіктивність такого договору.

Водночас не може бути підставою для скасування судових рішень у справі і посилання скаржника на неврахування апеляційним господарським судом наданих відповідачем податкових накладних (його та контрагентів), оскільки, як уже зазначалося, під час розгляду справи апеляційний господарський суд, надавши оцінку наявним у ній доказам, не установив факту поставки відповідачем спірного обладнання позивачеві за договором від 11.03.2015 та його отримання останнім, за відсутності у матеріалах справи первинних документів на підтвердження здійснення такої господарської операції; при цьому податкова накладна засвідчує виконання податкових зобов'язань, що не виключає необхідності надання первинних документів на підтвердження факту виконання чи невиконання зобов'язань за спірним договором.

Разом із тим, аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення, зокрема, у постанові суду апеляційної інстанції, питання вичерпності висновків апеляційного господарського суду, суд касаційної інстанції враховує, що Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод (далі - Конвенція) зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення. У справі "Трофимчук проти України" Європейський суд з прав людини також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не можна розуміти як вимогу детально відповідати на кожен довід. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи. Колегія суддів касаційної інстанції з огляду на викладене зазначає, що оскаржене судове рішення відповідає критерію обґрунтованості судового рішення; скаржникові було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, а доводи, викладені у касаційній скарзі, не спростовують обґрунтованих та правомірних висновків суду апеляційної інстанції.

Водночас колегія суддів погоджується з аргументами, викладеними у відзиві на касаційну скаргу, що ґрунтуються на встановлених судами обставинах справи та відповідають нормам матеріального права, які регулюють спірні правовідносини.

Колегія суддів касаційної інстанції зазначає, що оскаржені у справі судові рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права, тому вони підлягають залишенню без змін із таких підстав.

Переглядаючи справу в повному обсязі відповідно до положень статті 101 Господарського процесуального кодексу України у редакції, чинній до 15.12.2017, та залишаючи без змін рішення господарського суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції виходив із факту сплати позивачем відповідачеві попередньої оплати за обладнання за договором від 11.03.2015 у заявленій до стягнення сумі та непоставки такого обладнання відповідачем; належних і допустимих доказів зворотного відповідач не надав.

Апеляційним господарським судом в процесі розгляду спору установлено та підтверджено матеріалами справи, що 11.03.2015 між ПП "Мітра" - виконавцем та ПМП "Конкорд" - замовником було укладено договір № 3, за умовами якого замовник доручає, а виконавець бере на себе виконання послуг з поставки електрообладнання комплектної трансформаторної підстанції 2КТП-6/0,4кВ-1000кВа та електрообладнання РУ-0,4кВ виробничої будови за адресою: вул. Набережна, 2а, м. Рубіжне.

Пунктом 2.4 договору передбачено, що виконавець зобов'язується поставити електрообладнання комплектної трансформаторної підстанції 2КТП-6/0,4кВ-1000кВа та електрообладнання РУ-0,4кВа протягом 150 днів з моменту отримання передоплати за електрообладнання в повному обсязі.

Суму договору та порядок розрахунку погоджено сторонами у розділі 3 договору, зокрема відповідно до пункту 3.1 вартість електрообладнання становить 773 664,00 грн, і зазначена у калькуляціях від 11.03.2015 № 1, № 2, які є невід'ємною частиною договору.

За змістом пунктів 3.2, 3.3 договору розрахунки замовника із виконавцем здійснюються шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок виконавця відповідно до виставлених рахунків. Умови оплати за електрообладнання та матеріали передоплата 100 %.

Договір набирає чинності з дати його підписання обома сторонами та діє до повного виконання (пункт 2.1 договору).

Суд апеляційної інстанції установив, що на виконання умов договору позивач сплатив на рахунок відповідача 773 664,00 грн попередньої оплати (платіжні доручення від 12.03.2015 № 138 на суму 514 304,00 грн, від 19.03.2015 № 158 на суму 100 000,00 грн, від 01.04.2015 № 194 на суму 159 360,00 грн. Проте відповідач, отримавши суму попередньої оплати, спірного електрообладнання позивачеві не поставив.

При цьому, як встановив суд апеляційної інстанції, електрообладнання було отримано позивачем від іншої юридичної особи - ТОВ "Оіл Трейдінг" (договір від 31.08.2015 № 3108/15).

Позивач направляв відповідачеві вимогу від 21.09.2015 № 21/09-15 про повернення упродовж 7 календарних днів із дати її одержання на розрахунковий рахунок замовника попередньої оплати в розмірі 773 664,00 грн, втім така вимога була залишена відповідачем без задоволення.

Крім того, суд апеляційної інстанції з'ясував, що у межах справи № 913/843/16, і це за приписами статті 35 Господарського процесуального кодексу України у редакції, чинній до 15.12.2017, не підлягає повторному доведенню, між ПМП "Конкорд" і ПП "Мітра" окрім спірного договору було підписано ще 4 договори стосоно надання послуг із поставки та виконання робіт із монтажу комплектної трансформаторної підстанції 2 КТП-6/0,4кВ-1000кВ та електрообладнання РУ-0,4кВ виробничої будівлі по вул. Набережна, 2а, м. Рубіжне, а саме: договір від 12.01.2015 № 1, за умовами якого ПП "Мітра" зобов'язалося виконати роботи з монтажу зовнішнього електропостачання комплектної трансформаторної підстанції 6/0,4кВ, електрообладнання та мереж 6/0,4кВ, пусконалагоджування, електровипробування та електровимірювання, оформлення документації з введення в експлуатацію комплектної трансформаторної підстанції 6/0,4кВ, електрообладнання та мереж 6/0,4кВ виробничої будівлі по вул. Набережна, 2а, м. Рубіжне; сума договору становить 969 842,51 грн; договір від 19.03.2014 № 6, за умовами якого ПМП "Конкорд" доручає, а ПП "Мітра" бере на себе виконання робіт з монтажу зовнішнього електропостачання комплектної трансформаторної підстанції 6/0,4кВ-1000кВа, електрообладнання та мереж 6/0,4кВ, пусконалагодження та електровимірюванням, оформленню документації по введенню в експлуатацію комплектної трансформаторної підстанції 6/0,4кВ, електрообладнання та мереж 6/0,4кВ виробничої будови за адресою: вул. Набережна, 2а, м. Рубіжне; орієнтовна вартість робіт (пункт 3.1) за договором становить 969 842,51 грн. (в тому числі ПДВ) і, відповідно до пункту 5.1 визначається з урахуванням обладнання виконавця (ПП " Мітра"); договір від 07.04.2015 № 8, за яким ПП "Мітра" зобов'язалося виконати послуги з поставки високовольтного електрокабеля ААШв 3*95 6кВ.С=1800м загальною вартістю 342000,00 грн, а ПМП "Конкорд" - оплатити його вартість; договір від 18.12.2015 №47, за яким ПП "Мітра" зобов'язалося провести електромонтажні роботи та оперативно-технічне обслуговування електричних кабельних ліній 6кВ ААШв3*95, L=900 м, та електрообладнання 2 КТП-6/0,4кВ-1000кВа та РУ-0,4кВ за адресою: вул. Набережна, 2а, м. Рубіжне, а ПМП "Конкорд" - прийняти та оплатити виконані роботи вартістю 24 000,00 грн.

Водночас суд апеляційної інстанції з'ясував, що предметом спору у справі № 913/843/16 було стягнення ПП "Мітра" з ПМП "Конкорд" заборгованості за договором від 19.03.2014 № 6 у сумі 969 842,51 грн, до якої включено також вартість спірного електрообладнання. Рішенням Господарського суду Луганської області від 30.06.2017, залишеним без змін постановою Донецького апеляційного господарського суду від 01.08.2017 та постановою Вищого господарського суду України від 13.12.2017, у задоволенні позову відмовлено.

Як убачається з матеріалів справи та було установлено судами, предметом даного судового розгляду є вимоги ПМП "Конкорд" про стягнення з ПП "Мітра" 773 664,00 грн попередньої оплати, 26 691,06 грн пені та 61 893,12 грн неустойки. Мотивуючи свою відмову у сплаті спірних коштів, відповідач вказував на належне виконання ним зобов'язань за договором від 11.03.2015 в частині поставки позивачеві спірного обладнання та, відповідно, відсутність підстав для повернення передоплати за поставлене і змонтоване обладнання. Отже, предметом дослідження у справі є питання наявності та виконання сторонами зобов'язань за угодою, яка за своєю правовою природою є договором поставки, а саме встановлення обставин, пов'язаних з поставкою відповідачем та отриманням позивачем електрообладнання за договором від 11.03.2015, з підтвердженням цього відповідними документами.

Згідно зі статтею 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до статті 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. Наведеній нормі кореспондують положення статті 712 Цивільного кодексу України, згідно з якою за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму; до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

За змістом статті 693 Цивільного кодексу України якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу. У разі невиконання покупцем обов'язку щодо попередньої оплати товару застосовуються положення статті 538 цього Кодексу. Якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом; зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

За змістом статті 599 цього Кодексу зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Договір є обов'язковим для виконання сторонами (стаття 629 Цивільного кодексу України).

Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні унормовано Законом України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні".

Згідно з частиною 1 статті 9 цього Закону (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. За визначенням статті 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" (у відповідній редакції) первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Порядок створення, прийняття і відображення у бухгалтерському обліку, а також зберігання первинних документів, облікових регістрів, бухгалтерської звітності підприємствами передбачено Положенням про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (далі - Положення), затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88.

За змістом пунктів 2.1, 2.2 Положення первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення. Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів. Первинні документи повинні бути складені у момент проведення кожної господарської операції або, якщо це неможливо, безпосередньо після її завершення.

Згідно зі статтею 4 3 Господарського процесуального кодексу України у редакції, чинній до 15.12.2017, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності; сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Відповідно до вимог статті 32 цього Кодексу (у відповідній редакції) доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у встановленому законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

За змістом статей 33 та 34 Господарського процесуального кодексу України у редакції, чинній до 15.12.2017, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень; господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Дослідивши усі обставини справи та надавши оцінку зібраним у справі доказам, апеляційний господарський суд установив, що позивачем перераховано відповідачеві як попередню оплату (100 %) за електрообладнання за договором від 11.03.2015, грошові кошти у сумі 773 664,00 грн, у зв'язку з чим у відповідача виникло зобов'язання поставити позивачеві електрообладнання протягом 150 днів (у строк до 29.08.2015 включно) згідно з умовами спірного договору, однак відповідач цього не зробив.

Як установив суд апеляційної інстанції, відповідачем не надано та, відповідно, матеріали справи не містять належних доказів, а саме первинних документів бухгалтерського обліку, що б підтверджували факт здійснення господарської операції з поставки відповідачем позивачеві спірного обладнання. Надані відповідачем документи (акт технічної готовності електромонтажних робіт від 18.12.2015 № 1, акт здачі-прийняття електромонтажних робіт від 18.12.2015 № 2, відомості змонтованого обладнання та переданої технічної документації, акт допуску на підключення до електричної мережі електроустановки, договори ПП "Мітра" з ТОВ "Філакас" і ТОВ "Сотес Груп", договір від 12.05.2015 № 20 на вантажні перевезення автомобільним транспортом, укладеним між ФОП Третьяковим М.В. і ПП "Мітра", акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 23.05.2015 № 1 за договором на вантажні перевезення автомобільним транспортом від 23.05.2015 № 20, товарно-транспортна накладна № Р2165 від 23.05.2015 тощо) були досліджені та оцінені судом апеляційної інстанції, проте відхилені як такі, що достеменно не доводять у цьому випадку факту поставки відповідачем і отримання позивачем електрообладнання на виконання умов спірного договору.

Апеляційний господарський суд зазначив, що за відсутності належних доказів поставки спірного електрообладнання відповідачем саме в межах договору від 11.03.2015 № 3 та наявності інших договорів стосовного цього ж предмету, сам по собі факт існування змонтованої та працюючої підстанції позивача не може ототожнюватися із доведенням виконання відповідачем зобов'язань саме за договором від 11.03.2015 № 3. До того ж, як з'ясував суд, спірне обладнання було отримано позивачем від іншою юридичної особи - ТОВ "Оіл Трейдінг".

Апеляційний господарський суд також установив, що позивач звертався до відповідача із вимогою повернути сплачену попередню оплату, яку було залишено відповідачем без задоволення; що сума неповернутої відповідачем передоплати становить 773 664,00 грн (тобто суму, заявлену до стягнення), у зв'язку з чим визнав обґрунтованими позовні вимоги у зазначеній частині.

Водночас апеляційний господарський суд дійшов висновку, що нарахування позивачем відповідачеві 26 691,06 грн пені та 61 893,12 грн неустойки не ґрунтується на умовах спірного договору та положеннях законодавства, а тому правових підстав для стягнення цих сум із відповідача немає.

За приписами частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Проте, як уже зазначалося, зміст касаційної скарги ПП "Мітра" зводиться до його незгоди із встановленими судами обставинами справи та здійсненою судами оцінкою зібраних у справі доказів, невідповідності висновків судів обставинам справи, втім оцінка доказів у справі та встановлення обставин справи знаходиться поза межами повноважень суду касаційної інстанції.

Ураховуючи наведені положення законодавства та обставини, установлені судом апеляційної інстанції, зважаючи на межі перегляду справи судом касаційної інстанції, передбачені статтею 300 Господарського процесуального кодексу України, згідно з якою, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права та не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним , вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази, колегія суддів зазначає, що оскаржені судові рішення у справі ухвалено із додержанням норм матеріального і процесуального права; доводи касаційної скарги цього не спростовують; підстав для скасування оскаржених судових рішень не вбачається.

Оскільки підстав для скасування судових рішень та задоволення касаційної скарги скаржника немає, судовий збір за подання касаційної скарги слід покласти на скаржника.

Керуючись статтями 300, 301, пунктом 1 частини 1 статті 308, статтями 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу Приватного підприємства "Мітра" залишити без задоволення.

Постанову Донецького апеляційного господарського суду від 14.12.2017 та рішення Господарського суду Луганської області від 21.12.2015 у справі № 913/964/15 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий Т.Б. Дроботова

Судді: К.М. Пільков

Ю.Я. Чумак