Рішення

від 30.05.2018 по справі 820/3390/18

ХАРКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Харківський окружний адміністративний суд 61004, м. Харків, вул. Мар'їнська, 18-Б-3, inbox@adm.hr.court.gov.ua, код 34390710

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 травня 2018 р. Справа № 820/3390/18

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Шевченко О.В.,

при секретарі - Шаталовій Н.В.,

за участі представників:

позивача - ОСОБА_1, відповідача - ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Харківського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Харківського приватного навчально-виховного комплексу "Вересень" Харківської області про стягнення адміністративно - господарських санкцій, -

ВСТАНОВИВ:

До Харківського окружного адміністративного суду звернувся позивач, Харківське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів, з адміністративним позовом до Харківського приватного навчально-виховного комплексу "Вересень" Харківської області, в якому просить суд стягнути з Харківського приватного навчально-виховного комплексу "Вересень" Харківської області на користь Харківського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно - господарські санкції за незайняті робочі місця, призначені для працевлаштування осіб з інвалідністю в сумі 24 488,10 грн.

В обґрунтування позовних вимог зазначено наступне. Згідно з ст. 18 Закону України Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов'язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування осіб з інвалідністю, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування осіб з інвалідністю, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування осіб з інвалідністю у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Як вбачається зі звіту відповідача про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2017 рік (форма № 10-ПІ, затверджена наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 10.02.2007 № 42), датою його надходження до відділення є 15.03.2018 (№ 8166). Згідно зі звітом відповідача за 2017 рік середньооблікова кількість штатних працівників у 2017 році становила 42 особи, з них середньооблікова чисельність фактично працюючих осіб з інвалідністю - 1 особа, а також кількість осіб з інвалідністю - штатних працівників, які повинні працювати на робочих місцях, створених, відповідно до вимог ст. 19 Закону України Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні - 2 особи. Середньорічна заробітна плата штатного працівника за 2017 рік становила 24 488,10 грн. (графа 05 звіту). Тому сума адміністративно-господарських санкцій становить 24 488,10 грн. (1 (кількість робочих місць, не зайнятих інвалідами)* 24 488,10 грн. середньорічна заробітна плата штатного працівника за 2017 рік). Оскільки, станом на день звернення до суду відповідачем добровільно не відшкодована сума заборгованості, просив суд стягнути суму адміністративно-господарських санкцій.

В судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги в повному обсязі, просив суд їх задовольнити, з посиланням на обставини викладені в позовній заяві.

Представник відповідача в судовому засіданні проти задоволення позову заперечував, в задоволенні позовних вимог просив відмовити.

Заслухавши в судовому засіданні пояснення представників сторін, дослідивши матеріали адміністративної справи, судом встановлено наступне.

Матеріалами справи підтверджено, що позивач - Харківський приватний навчально-виховний комплекс "Вересень" Харківської області (код ЄДРПОУ 24479220, адреса: 61082, м. Харків, пр-т Московський, буд. 230), перебуває на обліку в Харківському обласному відділенні фонду соціального захисту інвалідів, як підприємство, що використовує в своїй діяльності найману працю.

Відповідно до ст. 19 Закону України №875-ХІІ встановлено, що для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця. Підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно розраховують кількість робочих місць для працевлаштування інвалідів відповідно до нормативу, встановленого частиною першою цієї статті, і забезпечують працевлаштування інвалідів. При розрахунках кількість робочих місць округлюється до цілого значення. Підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно здійснюють працевлаштування інвалідів у рахунок нормативів робочих місць виходячи з вимог статті 18 цього Закону.

Згідно з положеннями ст. 18 Закону України №875-ХІІ, забезпечення прав інвалідів на працевлаштування та оплачувану роботу, в тому числі з умовою про виконання роботи вдома, здійснюється шляхом їх безпосереднього звернення до підприємств, установ, організацій чи до державної служби зайнятості. Підбір робочого місця здійснюється переважно на підприємстві, де настала інвалідність, з урахуванням побажань інваліда, наявних у нього професійних навичок і знань, а також рекомендацій медико-соціальної експертизи. Підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов'язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені чинним законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Судом встановлено, що відповідно до Звіту про зайнятість та працевлаштування інвалідів, форми 10-ПІ затвердженої Наказом Міністерства праці України № 42 від 10.02.2007 року, за 2017 рік від 26.02.2018 року, середньооблікова кількість штатних працівників облікового складу Харківського приватного навчально-виховного комплексу "Вересень" Харківської області склала 42 особи. Також, згідно даних, наданих відповідачем у звіті, середньооблікова чисельність інвалідів - штатних працівників на підприємстві становить 1 особу при нормативі для працевлаштування інвалідів 2 робочих місця. Вказаний звіт було подано підприємством до позивача.

Таким чином, у відповідача було в наявності 1 вакантне робоче місце для працевлаштування інвалідів.

При цьому, відповідач протягом 2017 року вказував наявні вакансії для працевлаштування інвалідів, відповідно до наявних в матеріалах справи звітів про наявність вакансій форми статистичної звітності №3-ПН затвердженої Наказом Міністерства соціальної політики України №316 від 31.05.2013 року, які відповідач надавав до Харківського міського центру зайнятості, що підтверджується копіями звітів, наявними в матеріалах справи.

Також, під час розгляду справи, позивачем не доведено факту відмов у працевлаштуванні інвалідів з боку відповідача.

Вказані факти підтверджуються інформацією Харківського міського центру зайнятості №ХМЦЗ-03-3687 від 12.04.2018 року.

Статтею 20 Закону України №875-ХІІ визначено обов'язок підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачувати відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом.

Для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, на яких працює від 8 до 15 осіб, розмір адміністративно-господарських санкцій за робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом, визначається в розмірі половини середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, у фізичної особи, яка використовує найману працю. Положення цієї частини не поширюється на підприємства, установи і організації, що повністю утримуються за рахунок коштів державного або місцевих бюджетів.

Адміністративно-господарські санкції розраховуються та сплачуються підприємствами, установами, організаціями, у тому числі підприємствами, організаціями громадських організацій інвалідів, фізичними особами, зазначеними в частині першій цієї статті, самостійно в строк до 15 квітня року, наступного за роком, в якому відбулося порушення нормативу, встановленого частиною першою статті 19 цього Закону. При цьому до правовідносин із стягнення адміністративно-господарських санкцій, передбачених цим Законом, не застосовуються строки, визначені статтею 250 Господарського кодексу України

Проаналізувавши положення Закону України №875-ХІІ, суд дійшов висновку, що на підприємстві лежить лише обов'язок щодо подачі до державної служби зайнятості інформації, необхідної для організації працевлаштування інвалідів.

Відповідно до ч.3 ст.18-1 цього Закону, саме державна служба зайнятості здійснює пошук підходящої роботи відповідно до рекомендацій МСЕК, наявних у інваліда кваліфікації та знань, з урахуванням його побажань.

Оскільки ст.20 Закону України Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні встановлена відповідальність за меншу кількість працюючих інвалідів, ніж це передбачено нормативом робочих місць, з урахуванням положень ст. 18, 18-1 цього Закону стосовно обов'язку державних органів щодо працевлаштування інвалідів, і відсутність аналогічного обов'язку у підприємств, установ, організацій, то відповідальність підприємства може наступити тільки у разі безпідставної відмови у працевлаштуванні інвалідів.

Судом встановлено, що відповідач діяв в межах визначених законодавством України, а саме своєчасно звітував до Харківського міського центру зайнятості про наявність вакансій для працевлаштування інвалідів та не відмовляв інвалідам у працевлаштуванні, вказаний факт не спростований позивачем під час розгляду справи.

Таким чином відповідачем були у повному обсязі виконані вимоги Закону України №875-ХІІ щодо прийняття заходів для працевлаштування інвалідів, а позовні вимоги є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Крім того, відповідно до ч.1 ст. 217 ГК України господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки.

Приписами ч.1 ст. 218 ГК України визначено, що підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Відповідно до ч. 2 цієї статті, зокрема, встановлено, що учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для пропущення господарського правопорушення.

Статтею 238 Господарського кодексу України передбачено, що за порушення встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності до суб'єктів господарювання можуть бути застосовані уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування адміністративно-господарські санкції, тобто заходи організаційно-правового або майнового характеру, спрямовані на припинення правопорушення суб'єкта господарювання та ліквідацію його наслідків.

Таким чином, адміністративно-господарські санкції можуть бути застосовані до учасника господарських відносин за порушення ним правил, встановлених законодавчими актами, при наявності в діях суб'єкту господарювання вини у вчиненні такого порушення та якщо ним не приймались заходи, спрямовані на недопущення господарського правопорушення.

Враховуючи вищевикладене, з огляду на надані докази, суд вважає, що Харківським приватним навчально-виховним комплексом "Вересень" Харківської області вжито усіх залежних від нього заходів щодо створення робочих місць для працевлаштування інвалідів і на нього не може бути покладена відповідальність за не направлення уповноваженими органами необхідної кількості інвалідів для працевлаштування.

Отже, розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги не підлягають задоволенню.

Керуючись ст. ст. 2, 6-10, 13-14, 77, 139, 242-246, 250, 255, 257-262, 295, п.15.5 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов Харківського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів (код ЄДРПОУ 14070760, адреса: 61022, м. Харків, м-н Свободи, 5, Держпром, 1 під., к.16) до Харківського приватного навчально-виховного комплексу "Вересень" Харківської області (код ЄДРПОУ 24479220, адреса: 61082, м. Харків, пр-т Московський, буд. 230) про стягнення адміністративно - господарських санкцій - залишити без задоволення.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно - телекомунікаційної системи шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Повний текст рішення виготовлено 04 червня 2018 року.

Суддя О.В.Шевченко