Рішення

від 02.03.2010 по справі 2-2464/10

ПАВЛОГРАДСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Павлоградський міськрайонний суд Дніпропетровської області

м. Павлоград, вул. Дніпровська, 135, 51400, (05632) 6-28-66

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 2-2464/10 рік

02 березня 2010 року Павлоградський міськрайонний суд Дніпропетровської області в складі головуючого судді Кругового О.О., при секретарі Гальченко О.А.,

за участю представника позивача відповідача

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Павлограді цивільну справу за позовом приватного підприємства Зевс до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором позики та зустрічної позовної заяви ОСОБА_1 до приватного підприємства Зевс про визнання договору позики недійсним -

ВСТАНОВИВ:

У листопаді 2010 позивач звернувся до суду з позовною заявою, в якій просив ухвалити рішення яким стягнути з відповідача ОСОБА_1 на його користь заборгованість за договором позики та судові витрати. В обґрунтування позову він вказав на те, що 16.01.2009 року відповідач позичив у підприємства 12000 гривень, про що був укладений договір позики № Х-3. Позичивши грошові кошти відповідач відмовляється добровільно повернути позичене, що змусило підприємство звернутися із даним позовом.

В судовому засіданні позивач підтримав заявлені позовні вимоги, просив позов задовольнити, посилаючись на підстави, зазначені в позовній заяві.

Відповідач ОСОБА_1 в судовому засіданні з позовними вимогами не погодився, надав суду зустрічну позовну заяву про визнання договору позики недійсним. В обґрунтування своїх вимог зазначив про те, що на час укладання договору позики він знаходився у трудових відносинах з приватним підприємством Зевс у Київській філії та займав посаду торгового агента. Оскільки його посада була пов'язана із матеріальними цінностями та матеріальною відповідальністю за товар, на вимоги керівництва підприємства, під загрозою звільнення він був змушений підписати договір позики та касовий ордер. Однак, ніяких коштів він не отримував, із пояснень керівництва він зрозумів що договір є формальним та його буде знищено при звільненні. Просить визнати договір позики укладений ним з ПП Зевс 16.01.2009року №Х-3 на 12000 гривень фіктивним.

Вислухавши пояснення сторін по справі, опитавши свідків, дослідивши матеріали справи та аналізуючи все у своїй сукупності, зважаючи на те, що позивачу було роз'яснено право змінити, уточнити, доповнити заявлені вимоги та процесуальні наслідки невиконання вказаних дій; що сторонам по справі було роз'яснено положення ст. 137 ЦПК України, суд прийшов до висновку про необхідність у задоволенні позовних вимог приватного підприємства Зевс та відмови у задоволення позовних ОСОБА_1 за наступних обставин.

Відповідно до ст.10 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, сторони мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості та кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ст. 1046 ЦК України за договором позики позикодавець передає позичальнику у власність гроші, а позичальник зобов'язаний повернути позикодавцю таку ж суму грошей.

Згідно ст. 1047 ЦК України договір позики укладається у письмовій формі та на підтвердження укладення договору та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми.

У судовому засіданні було встановлено, що відповідач знаходився у трудових відносинах з позивачем з 03.03.2008 року по 15.06.2009р. та займав посаду торгового агента.

16.01.2009 року між приватним підприємством Зевс та ОСОБА_1 був укладений договір позики за умовами якого підприємство зобов'язувалося надати позику ОСОБА_1 12000 гривень строком до 12 травня 2009 року.

Відповідно до копії касового ордеру № 255 від 16.01.2009 року відповідачу було виДано підприємством 12000 гривень.

В судовому засіданні відповідач не заперечував факту підписання ані договору, ані видаткового касового ордеру, усвідомлював, що підписання документів приводить до правових наслідків.

Відповідно до ч.І ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядок, що встановлені договором.

Як передбачає ст.. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору.

Доводи відповідача, викладені у зустрічному позові про те, що договір укладений ним позивачем вчинено без наміру створення правових наслідків, а тому є фіктивним, не знайшли свого підтвердження в судовому засіданні.

Так, допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_2 в судовому засіданні пояснив, що також працював на підприємстві позивача, та пам'ятає, як відповідачу було запропоновано підписати договір позики у серпні 2008 року, однак не бачив підписував відповідач чи ні договір позики у січня 2009 року оскільки вже не працював на підприємстві, отримував останній кошти за договором позики чи ні.

Свідок ОСОБА_3 також пояснила, що вона, як і відповідач, працювала на підприємстві позивача та у грудні 2008 року їй, разом з іншими працівниками, під тиском, з погрозою звільнення, було запропоновано укласти договір позики на 30000 гривень з яким вона не погодилася та уклала на меншу суму та продовжувала знаходитися у трудових відносинах. Зазначила, що після підписання договору між нею та підприємством, вона від підприємства грошей не отримала, однак вона не бачила підписував відповідач чи ні договір позики, отримував кошти чи ні.

Таким чином, зібрані у справі докази та наявна їх оцінка вказують на наявність підстав для задоволення первісного позову та необхідність у відмові зустрічної позовної заяви, оскільки а ні письмовими доказами, а ні показаннями свідків не встановлено, що відповідач, після підписання договору позики, не одержав грошей, а також те, що договір був укладений під впливом обману, насильства, зловмисної домовленості або під впливом тяжкої обставини.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 88 ЦПК України з відповідача на користь позивача суд .'Присуджує понесені і документально підтверджені судові витрати: витрати по сплаті судового збору у сумі 120 грн. 00 коп., витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи у розмірі 252 грн. 00 коп.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст. ст. 10, 59, 60, 88, 212-215 ЦПК України, ст. ст. 1046,1047 ЦК України, суд, -

В И РІШ И В :

* Позов приватного підприємства Зевс до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором позики - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь приватного підприємства Зевс (р\р 26007002000013 в ТОВ КБ Український фінансовий світ МФО 377777 ЄДРПОУ 31578034) борг за договором позики у сумі 12000 (дванадцять тисяч) гривень, а також судові витрати по справі у сумі 372 (триста сімдесят дві) гривень 00 копійок, а всього 12372 (дванадцять тисяч триста сімдесят дві) гривень 00 копійок.

Зустрічну позовну заяву ОСОБА_1 до приватного підприємства Зевс про визнання договору позики недійсним - залишити без задоволення.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Дніпропетровської області через Павлоградський міськрайонний суд Дніпропетровської області шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом 20 днів апеляційної скарги, або в порядку передбаченому ч. 4 ст. 295 ЦПК України.

Суддя: О.О. Круговий