Рішення

від 29.05.2018 по справі 377/122/18

СЛАВУТИЦЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

Справа №377/122/18

Провадження №2/377/103/18

29 травня 2018 року Славутицький міський суд Київської області у складі: головуючої - судді Малишенко Т.О., за участі секретаря - Ахутіної А.А., представника позивача ОСОБА_1, відповідача ОСОБА_2, розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного провадження у залі суду в м. Славутичі цивільну справу за позовом Управління інфраструктури та капітального будівництва Славутицької міської ради Київської області до ОСОБА_2 - про стягнення заборгованості по орендній платі за користування земельною ділянкою,

У С Т А Н О В И В :

Позивачі звернулися до суду за вищевказаними позовними вимогами. В позовній заяві посилаються на те, що 24.05.2012 року між Славутицькою міською радою Київської області та громадянином ОСОБА_2, був укладений договір оренди землі № 321150004000197 строком на 5 років, загальна площа земельної ділянки, що передавалась в оренду за Договором оренди землі від 24.05.2012 №321150004000197 становить 0,1207 га, під розміщення нежитлової будівлі Блок первинного обслуговування Б про що свідчить акт приймання-передачі земельної ділянки в оренду. Договором оренди земельної ділянки 321150004000197 та на підставі нормативно-грошової оцінки землі 551936.96 гривень, було встановлено (3% від нормативно-грошової оцінки землі) розмір орендної плати: 16 558,11 гривень в рік. на місяць 1 379,84 гривень. Договором передбачено перегляд розміру орендної плати у разі зміни розмірів земельного податку, підвищення цін і тарифів, зміни коефіцієнтів індексації, визначених законодавством шляхом укладання додаткової угоди до договору. З метою врегулювання спору в досудовому порядку 10.04.2017 року ними направлено претензію №1 щодо не виконання умов Договору оренди земельної ділянки 321150004000197 від 24.05.2012 та заборгованості по орендній платі. У зв'язку з постійним ухилянням та неналежним виконанням умов договору відповідачем, в наслідок чого місцевий бюджет не отримав обов'язкового податку на майно у вигляді плати за землю з 2012 по 2017 роки, борг який за даними відділення у м. Славутич Броварської ОДПІ Головного управління у ДФС у Київській області становить 80567,35 гривень, з них недоїмки 78744,47 гривень та пені 1822,88. Тому вони просили стягнути з відповідача заборгованість по орендній платі за користування земельною ділянкою кадастровий номер 3211500000:00:002:0067 у розмірі 80567,35 гривень, та понесені судові витрати.

У судовому засіданні представник позивача підтримала заявлені позовні вимоги у суді дала пояснення аналогічно викладеним у позовній заяві.

Відповідач позовні вимоги не визнав, просив відмовити в задоволенні позовних вимог, оскільки він не укладав договір оренди, при цьому особі якій він надавав право укладати договір оренди відповідно довіреності, також не укладався договір оренди. Він кожного року сплачував плату за раніше домовленою цінною, а саме відповідно до тимчасової угоди від 01.01.2009 року у розмірі 5022 гривень на рік, на підтвердження сплати цієї суми він долучив копії квитанцій. Крім того просив застосувати строк позовної давності, до вимог, які пред,явлені позивачами понад трьох років і одного року

В судовому засіданні встановлено, що відповідно до змісту Договору оренди землі 24.05.2012 року між Славутицькою міською радою Київської області та громадянином ОСОБА_2, був укладений договір оренди землі № 321150004000197 строком на 5 років, загальна площа земельної ділянки, що передавалась в оренду за Договором оренди землі від 24.05.2012 №321150004000197 становить 0,1207 га, під розміщення нежитлової будівлі Блок первинного обслуговування Б про що свідчить акт приймання-передачі земельної ділянки в оренду. Договором оренди земельної ділянки 321150004000197 та на підставі нормативно-грошової оцінки землі 551936.96 гривень, було встановлено (3% від нормативно-грошової оцінки землі) розмір орендної плати: 16 558,11 гривень в рік. на місяць 1 379,84 гривень. Договором передбачено перегляд розміру орендної плати у разі зміни розмірів земельного податку, підвищення цін і тарифів, зміни коефіцієнтів індексації, визначених законодавством шляхом укладання додаткової угоди до договору. Відповідно останньої сторінки договору, у реквізитах сторін зазначені орендодавець Славутицька міська рада Київської області, надруковано міський голова прізвище ОСОБА_3, з іншого боку зазначено Орендар громадянин ОСОБА_4. ( а.с.26-28).

Позовну заяву подано Управлінням інфраструктури та капітального будівництва Славутицької міської ради Київської області, відповідно їх Положення, яке затверджено рішенням Славутицької міської ради 25.12.2015 року №90-6-УІІ із змінами і доповненнями 21.10.2016року №384-17-УІІ. Відповідно до п.1.1.УІтаКБ Славутицької міської ради є структурним підрозділом Славутицької міської ради підзвітний та підконтрольний голові і підпорядкований її виконавчому комітету. При цьому відповідно до п.1.4. даного Положення УІтаКБ Славутицької міської ради є юридичною особою, має самостійний баланс, рахунки в установах Державного казначейства,печатку із зображенням Державного Герба України і своїм найменуванням.

Відповідно до ст.13 Конституції України , держава забезпечує захист прав усіх суб'єктів права власності і господарювання.

Стаття 55 Конституції України гарантує кожному право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Приписами п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод встановлено, що кожен при вирішенні питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на справедливий і відкритий розгляд упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

У пункті 33 рішення ЄСПЛ від 19.02.2009 року у справі "Христов проти України" суд зазначив, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване ч.1 ст.6 Конвенції, слід тлумачити в контексті преамбули Конвенції, яка, зокрема, проголошує верховенство права як складову частину спільної спадщини Договірних держав.

У пункті 26 рішення ЄСПЛ у справі "Надточій проти України" та п.23 рішення ЄСПЛ у справі "Гурепка проти України №2" наголошується на принципі рівності сторін одному із складників ширшої компетенції справедливого судового розгляду, який передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість відстоювати свою позицію у справі в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище порівняно з опонентом.

Відповідно до вимог ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. У випадках, встановлених законом, до суду можуть звертатися органи та особи,яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб чи суспільних інтересах. Відмова від права на звернення до суду за захистом є недійсною.

Згідно з п.6 ч.1 ст.3 ЦК України , загальними засадами цивільного законодавства є справедливість, добросовісність та розумність.

При вирішенні даного цивільно-правового спору суд також враховує, що одним з проявів верховенства права є положення про те, що право не обмежується лише законодавством як однією з його форм, а включає й інші соціальні регулятори. Справедливість - одна з основних засад права і є вирішальною у визначенні його як регулятора суспільних відносин, одним із загальнолюдських вимірів права.

Суд вважає за необхідне зазначити, що ця позиція ґрунтується, в тому числі, на рішенні Конституційного Суду України від 02.11.2004 року № 15-рп/2004у справі № 1-33/2004. Виходячи з принципу процесуальної рівності сторін і враховуючи обов'язок кожної сторони довести ті обставини, на які вона посилається, в судовому засіданні досліджено кожний доказ, наданий сторонами на підтвердження своїх вимог або заперечень, який відповідає вимогам належності та допустимості доказів (п.27 Постанови ПВС України від 12.06.2009 року №2 "Про практику застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції" ).

Відповідно до ст.12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. При цьому учасники мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов,язків, передбачених законом. Статтею 46 ЦПК України передбачена цивільна процесуальна правоздатність, а саме здатність мати цивільні процесуальні права та обов,язки зокрема сторони мають усі фізичні і юридичні особи. Статтею 56 ЦПК України передбачено, що у випадках передбачених законом, зокрема органи місцевого самоврядування, юридичні особи можуть звертатись до суду із заявами про захист прав,свобод та інтересів інших осіб. При цьому органи місцевого самоврядування повинні надати суду документи що підтверджують наявність передбачених законом підстав для звернення до суду в інтересах інших осіб. Відповідно до ст.ст. 76 , 81 ЦПК України , доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами:1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків. Кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

За приписами ч.2 ст. 77 ЦПК України предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Положеннями Конституції України (ст.55), Цивільного кодексу України (зокрема, ч.1 ст.16), Цивільного процесуального кодексу України ( ст.4,12, 13), Закону України "Про судоустрій і статус суддів" (ч.1. ст.7) передбачено, що суд захищає права та інтереси юридичних осіб, у спосіб, визначений законами України. Враховуючи зазначене, юридична особа має право на позов виключно, у випадку порушення, невизнання або оспорювання її прав та інтересів іншою особою.

У аналізі практики застосування судами ст.16 Цивільного кодексу України від 01.04.2014 Верховний Суд України вказав, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб'єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення. З цією метою суд повинен з'ясувати характер спірних правовідносин сторін (предмет та підставу позову), характер порушеного права позивача та можливість його захисту в обраний ним спосіб.

Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини у справі "Бочаров проти України" (остаточне рішення від 17 червня 2011 року) суд при оцінці доказів керується критерієм доведення "поза розумним сумнівом". Проте, таке доведення може випливати зі співіснування достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою висновків або подібних неспростованих презумпцій щодо фактів.

Згідно зі ст. 13 ЦПК України , суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до ЦПК України , в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених ЦПК випадках Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання (ч.1 ст.15 ЦК України ).

З позовної заяви вбачається, що Управління інфраструктури та капітального будівництва Славутицької міської ради Київської області звернулось яка є юридичною особою звернулось з позовом до фізичної особи, при цьому з відповідно наданого договору оренди вбачається, що правовідносини по Договору Оренди виникли між Славутицькою міською радою і фізичною особою, і в даному випадку відповідно до вимог ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог, тобто в даному випадку оскільки Договір Оренди виник між іншою юридичною і фізичною особою,то позивачі не навели належних доказів, що у ниє є право вимоги по даному Договору, посилання представника позивача що вони є структурним підрозділом Славутицької міської ради і є самостійною юридичною особою, не є підтвердженням що вони мають право вимоги по даному Договору Оренди. За таких обставин, у суду немає підстав задовольнити вказані позовні вимоги.

Керуючись ст. 268 ЦПК України, суд,

В и р і ш и в :

В задоволенні позовних вимог Управління інфраструктури та капітального будівництва Славутицької міської ради Київської області до ОСОБА_2 - про стягнення заборгованості по орендній платі за користування земельною ділянкою - відмовити.

Рішення може бути оскаржено до апеляційного суду Київської області через Славутицький міський суд Київської області. Апеляційна скарга може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Т. О. Малишенко