Рішення

від 05.06.2018 по справі 910/5162/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

05.06.2018Справа № 910/5162/18

Господарський суд міста Києва у складі судді Кирилюк Т.Ю. , при секретарі судового засідання Максимець В.О., розглянувши матеріали господарської справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "ЄВРО АКВА "

до товариства з обмеженою відповідальністю "Медгрупп"

про стягнення 2 016,88 грн.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "ЄВРО АКВА " звернулось до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до товариства з обмеженою відповідальністю "Медгрупп" про стягнення 2 016,88 грн., у тому числі: 1 267, 80 грн. - основного боргу, 345, 15 грн. - пені, 252, 02 грн. - 20 % річних, 151, 91 грн. - інфляційні втрати.

Позовну заяву обґрунтовано тим, що відповідач неналежним чином здійснює розрахунки за поставлений товар.

Згідно з пунктом 1 частини п`ятої статті 12 Господарського процесуального кодексу України справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб є малозначними справами.

Частиною першою статті 247 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що малозначні справи розглядаються у порядку спрощеного позовного провадження.

Відповідно до частини першої статті 250 Господарського процесуального кодексу України питання про розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження суд вирішує в ухвалі про відкриття провадження у справі.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 02.05.2018 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 910/5162/18. Вирішено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

З метою забезпечення правильного і своєчасного вирішення господарського спору, суд ухвалою встановив відповідачу строк для подання відзиву на позов. Однак, відповідач не скористався своїм правом та не подав письмовий відзив на позов, про розгляд справи повідомлений належним чином. Ухвала про відкриття провадження у справі була відправлена за адресою відповідача, вказаною у позовній заяві та яка відповідає місцезнаходженню відповідача відповідно до єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, однак повернута на адресу суду з відміткою пошти про неможливість вручення.

Відповідно до частини сьомої статті 120 Господарського процесуального кодексу України у разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв'язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

Таким чином, суд приходить до висновку, що відповідач належним чином повідомлений про розгляд справи.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва -

ВСТАНОВИВ:

Товариством з обмеженою відповідальністю "ЄВРО АКВА " (позивач) та товариством з обмеженою відповідальністю "Медгрупп" (відповідач) 04.02.2016 укладено договір поставки товару № 12336, за умовами якого позивач зобов'язався продати та поставити, а відповідач купити та оплатити на умовах та у порядку визначеному договором, товар в асортименті, кількості та за цінами, вказаними в додатках (специфікаціях) або накладних, що засвідчують прийом-передачу товару від позивача до відповідача.

Відповідно до статті 712 Цивільного кодексу України та статті 265 Господарського кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Статтею 655 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Строк дії договору відповідно до пункту 8.5 сторони встановили з моменту підписання до 04.02.21017, а в фінансовій частині до повного виконання сторонами своїх зобов'язань. У разі, якщо жодна сторона протягом 30 календарних днів до закінчення терміну дії даного договору не заявить про наміри його розірвання, він вважається пролонгованим на тих же умовах терміном на один календарний рік.

За умовами пункту 3.2 договору загальна сума відповідає сумі всіх накладних на підставі яких здійснюється постачання товару, відповідно до умов договору.

На виконання умов договору № 12336 від 04.02.2016 позивач поставив, а відповідач прийняв мінеральну воду загальною вартістю 1 267, 80 грн., що підтверджується видатковою накладною № ВШП-012825 від 20.03.2017, копія якої знаходиться в матеріалах справи.

Відповідно до пункту 3.3 договору № 12336 від 04.02.2016 відповідач зобов'язаний оплачувати кожну партію переданого позивачем товару протягом, але не пізніше 14 календарних днів з моменту передачі такої партії товару.

Втім, всупереч умов договору № 12336 від 04.02.2016 відповідач не сплатив вартість отриманого товару, у зв'язку з чим виникла заборгованість у розмірі 1 267, 80 грн., яку позивач просить суд стягнути в судовому порядку.

Частиною першою статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору.

Згідно статті 173 Господарського кодексу України один суб'єкт господарського зобов'язання повинен вчинити певну дію на користь іншого суб'єкта, а інший суб'єкт має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтями 525, 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим до виконання сторонами.

Оскільки факт поставки мінеральної води позивачем та отримання товару відповідачем підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, встановлений строк остаточного розрахунку сплинув, а доказів оплати вартості товару суду не надано, позовна вимога про стягнення з відповідача 1 267, 80 грн. основного боргу підлягає задоволенню.

Статті 216-218 Господарського кодексу України передбачають, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, якими зокрема, є господарські санкції.

Згідно статті 614 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобов'язання несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлене договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. Відповідачем не надано суду будь-яких підтверджень того, що неналежне виконання господарського зобов'язання сталось не з його вини.

Згідно пункту 2 статті 217 Господарського кодексу України, у сфері господарювання застосовуються наступні види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.

У розумінні статті 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до пункту 5.3 договору № 12336 від 04.02.2016 у випадку несвоєчасної оплати поставленої партії товару, відповідач зобов'язаний сплатити на користь позивача пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості товару за кожний день прострочення платежу та 20 % річних.

Таким чином, вимога про стягнення 252, 02 грн. - 20 % річних (період з 05.04.2017 по 03.04.2018) є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Частиною шостою статті 232 Господарського кодексу України встановлено, що нарахування штрафних санкцій (неустойка, штраф, пеня) за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Перевіривши розрахунок позивача, враховуючи обмеження, встановлені частиною шостою статті 232 Господарського кодексу України, вимога в частині стягнення пені підлягає частковому задоволенню у розмірі 162, 17 грн. (період з 05.04.2017 по 05.10.2017), оскільки договором не передбачено нарахування пені до остаточного розрахунку відповідачем.

Відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Беручи до уваги, що втрати, пов'язані з інфляційними процесами в державі за своєю правовою природою є компенсацією за понесені збитки, спричинені знеціненням грошових коштів, суд вважає, що зазначену позовну вимогу обгрунтованою.

З урахуванням наведеного, вимога про стягнення інфляційних втрат у розмірі 151, 91 грн. (період з 05.04.2017 по 03.04.2018) є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

Враховуючи наведене, вимоги позивача визнаються судом обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного та керуючись статтями 126, 129, 233, 238, 241-242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

1. Позов товариства з обмеженою відповідальністю "ЄВРО АКВА " до товариства з обмеженою відповідальністю "Медгрупп" задовольнити частково.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Медгрупп" (01033, м. Київ, вул. Тарасівська, будинок 20, ідентифікаційний код 38129316) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "ЄВРО АКВА " (04053, м. Київ, вул. Січових Стрільців, будинок 37-41, ідентифікаційний код 36800559) 1 267 (одна тисяча двісті шістдесят сім) грн. 80 коп. - основного боргу, 162 (сто шістдесят дві) грн. 17 коп. - пені, 252 (двісті п'ятдесят дві) грн. 02 коп. - 20 % річних, 151 (сто п'ятдесят одна) грн. 91 коп. - інфляційні втрати та 1 602 (одна тисяча шістсот дві) грн. 14 коп. - судового збору.

3. В іншій частині в позові відмовити.

Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано та підлягає оскарженню відповідно до статті 256 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено:05.06. 2018.

Суддя Т.Ю. Кирилюк