Рішення

від 24.05.2018 по справі 910/11266/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

24.05.2018Справа № 910/11266/17

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Європа-Транс ЛТД (м. Івано-Франківськ)

До 1. Публічного акціонерного товариства Компанія Райз (м. Київ)

2. Товариства з обмеженою відповідальністю Дікманн Сідс Україна (м. Київ)

3. Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби

Міністерства юстиції України (м. Київ)

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача

Дочірнє підприємство Ексімп-Полтава (Полтавська обл., Лубенський район, с. Вили)

Про зняття арешту з майна

Суддя Ващенко Т.М.

Секретар судового засідання Шаповалов А.М.

Представники учасників судового процесу:

Від позивача: Кривенда М.В.

Від відповідача-1: не з'явився

Від відповідача-2: не з'явився

Від відповідача-3: не з'явився

Від третьої особи: не з'явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю Європа-Транс ЛТД звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Публічного акціонерного товариства Компанія Райз , Товариства з обмеженою відповідальністю Дікманн Сідс Україна , Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України про зняття арешту з автомобіля марки Renault Logan Van, 2011 року випуску, кузов № НОМЕР_1, державний номерний знак НОМЕР_2, що накладений постановою від 09.03.17. про арешт майна боржника старшим державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Сіренком Сергієм Володимировичем в рамках виконавчого провадження № 49881496 з виконання наказу Господарського суду міста Києва від 13.05.15. № 910/5305/15-г про стягнення боргу з ПАТ Компанія Райз .

Позовні вимоги мотивовано тим, що 19.08.15. відповідачем-1 (продавець) та позивачем (покупець) укладено Договір купівлі-продажу транспортних засобів № РЄ15 (далі - Договір), відповідно до умов якого відповідач-1 зобов'язався продати, а позивач зобов'язався прийняти та оплатити вартість транспортних засобів, зокрема, автомобіль "Renault Logan Van", 2011 року випуску (далі - р.в.), державний реєстраційний номер НОМЕР_2. Як зазначає позивач, з моменту підписання сторонами Акта приймання-передачі вказаний транспортний засіб вибув з власності відповідача-1 та перейшов у власність позивача, а тому накладення арешту на вказаний транспортний засіб постановою від 09.03.17. відповідачем-3 в межах виконавчого провадження № 49881496, відкритого 21.01.16. на виконання рішення господарського суду міста Києва від 13.05.2015 у справі № 910/5305/15-г про стягнення боргу з відповідача-1, обмежує власника у здійсненні права власності.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 07.09.17. у справі № 910/11266/17 (яке залишено без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 28.11.17.) в задоволенні позовних вимог відмовлено повністю.

Постановою Верховного суду України від 13.02.18. вказані постанову та рішення скасовано, справу направлено на новий розгляд до Господарського суду міста Києва.

Розпорядженням № 05-23/162 від 27.02.18. було призначено повторний автоматичний розподіл справи, відповідно до якого справу № 910/14503/16 передано для розгляду судді Ващенко Т.М., внаслідок чого вказана справа підлягає призначенню до розгляду.

15.12.17. набрав чинності Закон України від 03.10.17. "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів", яким зокрема, Господарський процесуальний кодекс України викладений в новій редакції.

Пунктом 9 Розділу ХІ "Перехідні положення" ГПК України в редакції Закону України від 03.10.17., чинної з 15.12.17., передбачено, що справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких порушено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Відповідно до ч. 3 ст. 12 ГПК України, в редакції Закону України від 03.10.17., чинної з 15.12.17., загальне позовне провадження призначене для розгляду справ, які через складність або інші обставини недоцільно розглядати у спрощеному позовному провадженні.

Дослідивши матеріали справи № 910/11266/17, з метою справедливого, неупередженого та своєчасного вирішення спору, а також ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів всіх учасників судового процесу, господарський суд дійшов висновку, що справу № 910/11266/17 слід розглядати за правилами загального позовного провадження.

З огляду на вказане ухвалою Господарського суду міста Києва від 28.02.18. суддею Ващенко Т.М. прийнято дану справу до свого провадження, розгляд справи постановлено здійснювати за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче засідання на 20.03.18.

15.03.18. від позивача надійшли письмові пояснення по справі.

19.03.18. від відповідача-3 надійшов відзив на апеляційну скаргу .

20.03.18. підготовче засідання відкладено на 24.04.18., про що судом прийнято відповідну ухвалу.

28.03.18. від позивача надійшла відповідь на відзив.

24.04.18. судом без виходу до нарадчої кімнати постановлено ухвалу про закриття підготовчого провадження та призначення справи № 910/11266/17 до судового розгляду по суті на 15.05.18.

15.05.18. судом без виходу до нарадчої кімнати постановлено ухвалу про оголошення перерви в судовому засіданні до 24.05.18.

При розгляді справи по суті судом було заслухано вступне слово, з'ясовано обставини справи та досліджено докази відповідно до ст.ст. 208-210 ГПК України, після чого суд перейшов до судових дебатів (ст.ст. 217, 218 ГПК України).

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі.

Відповідачі та третя особа в судове засідання 24.05.18. явку своїх повноважних представників не забезпечили, про причини неявки суд не повідомили, про дату, час та місце проведення судового засідання повідомлені належним чином.

Неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею (ч. 1 ст. 202 ГПК України). Якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки (п. 1 ч. 3 ст. 202 ГПК України).

Після виходу суду з нарадчої кімнати, у судовому засіданні 24.05.18. судом проголошено вступну та резолютивну частину рішення та повідомлено, що повне рішення буде складено у термін, передбачений ч. 6 ст. 233 ГПК України.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду міста Києва від 27.04.15. у справі № 910/5305/15-г позов товариства з обмеженою відповідальністю "Дікманн Сідс Україна" (далі - ТОВ "Дікманн Сідс Україна") до відповідача-1 про стягнення 19.280.841,92 грн. задоволено частково та стягнуто 18.719.264,00 грн. основного боргу та 70.951,46 грн. судового збору. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

На виконання рішення суду від 27.04.15. у справі № 910/5305/15-г Господарським судом міста Києва 13.05.2015 видано наказ.

Постановою Київського апеляційного господарського суду 16.06.15. рішення Господарського суду міста Києва від 27.04.15. залишено без змін.

19.08.15. між відповідачем-1 (продавець) та позивачем (покупець) укладено Договір купівлі-продажу транспортних засобів № РЄ15 (далі - Договір), відповідно до умов якого продавець зобов'язався продати, а покупець зобов'язався прийняти та оплатити вартість транспортних засобів.

Згідно з пунктом 4.2 Договору продавець зобов'язався передати по Акту приймання-передачі позивачу товар та документи на нього (реєстраційні документи для поставки на облік в органах ДАІ, довідку - рахунок на транспортний засіб) після надходження платежу на поточний рахунок продавця.

Відповідно до пункту 4.4 Договору разом з передачею товару сторони підписують акт приймання-передачі товару.

Пунктом 6.1 Договору передбачено, що право власності на товар, купівля-продаж якого здійснюється відповідно до даного договору, переходить від продавця до покупця в момент фактичної передачі товару та документів на нього.

На виконання умов Договору відповідач-1 передав, а позивач прийняв транспортні засоби на загальну суму 159.531.878,60 грн., в тому числі, автомобіль "Renault Logan Van", 2011 р.в., державний реєстраційний номер НОМЕР_2, вартістю 147.569,00 грн., що підтверджується Актом приймання-передачі від 31.10.15. № 5.

Також з інформації про виконавче провадження вбачається, що на підставі наказу № 910/5305/15-г, виданого Господарським судом міста Києва, відкрито виконавче провадження № 49881496 про стягнення з відповідача-1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю "ДІКМАНН СІДС Україна" 18.719.264,00 грн. основного боргу та 70.951,46 грн. судового збору.

Постановою старшого державного виконавця відповідача-3 від 09.03.17. накладено арешт на все майно, що належить боржнику - відповідачу-1.

16.05.17. старшим державним виконавцем відповідача-3 винесено постанову про розшук майна боржника, а саме оголошено в розшук транспортні засоби в кількості 35 одиниць, що належать боржнику - відповідачу-1 згідно з відповіддю Головного сервісного центру Міністерства внутрішніх справ України від 26.04.17. № 31/6134.

08.06.17. інспектором СРПП № 2 Волочиського ВиМ складено протокол огляду та затримання транспортного засобу "Renault Logan Van", 2011 р.в., державний реєстраційний номер НОМЕР_2.

Підставою виникнення спору в даній справі стало питання наявності чи відсутності підстав для зняття арешту з майна.

Відповідно до статті 59 Закону України "Про виконавче провадження" особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту. У разі набрання законної сили судовим рішенням про зняття арешту з майна боржника арешт з такого майна знімається згідно з постановою виконавця не пізніше наступного дня, коли йому стало відомо про такі обставини. Виконавець зобов'язаний зняти арешт з коштів на рахунку боржника не пізніше наступного робочого дня з дня надходження від банку документів, які підтверджують, що на кошти, які знаходяться на рахунку, заборонено звертати стягнення згідно із цим Законом, а також у випадку, передбаченому пунктом 10 частини першої статті 34 цього Закону.

Окрім того, вимоги інших осіб щодо належності їм, а не боржнику майна, на яке накладено арешт, вирішуються шляхом пред'явлення ними відповідно до правил підвідомчості (ст. 24 Цивільного процесуального кодексу України, ст. 12 Господарського процесуального кодексу України) позову до боржника та особи, в інтересах якої накладено арешт, про визнання права власності на майно і звільнення його з-під арешту. В такому ж порядку розглядаються вимоги осіб, які не є власниками майна, але володіють ним на законних підставах (п. 16 постанови Пленуму Верховного Суду України №14 від 26.12.2003р. "Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльності органів і посадових осіб державної виконавчої служби та звернень учасників виконавчого провадження").

Відповідно до п. 11 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 24.10.2011 р. № 10 "Про деякі питання підвідомчості і підсудності справ господарським судам", господарським судам підвідомчі на загальних підставах справи зі спорів, пов'язані з визнанням права на майно, на яке накладено арешт, і про зняття з нього арешту та з розглядом позовів до юридичної особи, яка зобов'язана здійснити стягнення коштів з боржника у разі невиконання рішення з вини цієї юридичної особи (статті 60 і 87 Закону України "Про виконавче провадження"), - за умови, коли сторонами у судовому процесі є підприємства чи організації у розумінні статті 1 ГПК.

При цьому, пунктом 5 постанови пленуму Вищого господарського суду України № 9 від 17.10.2012р. "Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України" передбачено, що відповідно до статті 60 Закону України "Про виконавче провадження" особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутись до суду з позовом про визнання права власності на майно і про зняття з нього арешту. Відповідачами у справах за цими позовами є стягувач і боржник, а справи підлягають розглядові за правилами господарського судочинства, якщо вони виникають у цивільних чи господарських правовідносинах і суб'єктний склад сторін у них відповідає вимогам статті 1 ГПК України. Що ж до заперечень проти арешту (опису) майна, які не пов'язані зі спором про право на це майно, а стосуються порушень вимог виконавчого провадження з боку органів державної виконавчої служби, то їх слід розглядати за правилами статті 121-2 ГПК.

Направляючи справу на новий розгляд Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду в своїй постанові від 13.02.18. в даній справі вказав, що судами попередніх інстанцій з урахуванням приписів статті 34 ЗУ "Про дорожній рух" та Порядку не встановлено, чи пов'язують вказані положення момент реєстрації транспортного засобу у відповідних реєстраційних органах із набуттям особою права власності на нього, а лише з'ясовано, що положеннями вказаних актів регулюються та встановлюються обов'язки продавців та покупців транспортних засобів (зняття з реєстраційного обліку, реєстрації транспортного засобу, тощо).

Вказівки, що містяться у постанові суду касаційної інстанції, є обов'язковими для суду першої та апеляційної інстанцій під час нового розгляду справи (ч. 1 ст. 316 ГПК України).

На виконання вказівок суду касаційної інстанції та для всебічного і повного встановлення обставин, суд відзначає наступне.

Відповідно до статті 392 ЦК України власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Виходячи зі змісту даної правової норми, право на звернення до суду з позовом про захист речових прав на майно встановлюється за позивачем, коли у інших осіб виникають сумніви у належності йому цього майна, та створюється неможливість реалізації позивачем свого права власності у зв'язку з наявністю таких сумнівів чи втратою належних правовстановлюючих документів на майно. Тобто у позивача є право власності на певне майно, і має місце факт оспорювання належного позивачу права.

Частиною першою статті 317 ЦК України визначено, що власникові належить право володіння, користування та розпорядження своїм майном.

Згідно з частиною першою статті 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Правове регулювання відносин, пов'язаних з купівлею-продажем транспортних засобів, здійснюється на підставі положень ЦК України з урахуванням загальних положень про договір та спеціальних правил, закріплених у відповідних положеннях ЗУ "Про дорожній рух" та Порядку, які визначають певні особливості укладення, виконання та правові наслідки невиконання відповідних договорів.

Відповідно до статті 334 ЦК України право власності у набувача майна за договором виникає з моменту передання майна, якщо інше не встановлено договором або законом.

Позивачем не було надано доказів на підтвердження здійснення державної реєстрації транспортного засобу "Renault Logan Van", 2011 р.в., державний реєстраційний номер НОМЕР_2 за останнім протягом 10 діб після укладання Договору з відповідачем-1, як того вимагають вищевказані норми законодавства України. Відсутності державної реєстрації спірного автомобіля не заперечує позивач.

За інформацією головного сервісного центру Міністерства внутрішніх справ України від 26.04.17. № 31/6134 власником автомобіля "Renault Logan Van", 2011 р.в., державний реєстраційний номер НОМЕР_2, значиться відповідач-1, що також підтверджується свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_3.

Закон України "Про дорожній рух" визначає правові та соціальні основи дорожнього руху з метою захисту життя та здоров'я громадян, створення безпечних і комфортних умов для учасників руху та охорони навколишнього природного середовища.

Відповідно до статті 34 ЗУ "Про дорожній рух" державна реєстрація транспортного засобу полягає у здійсненні комплексу заходів, пов'язаних із перевіркою документів, які є підставою для здійснення реєстрації, звіркою і, за необхідності, дослідженням ідентифікаційних номерів складових частин та оглядом транспортного засобу, оформленням і видачею реєстраційних документів та номерних знаків.

Державний облік зареєстрованих транспортних засобів включає в себе процес реєстрації, накопичення, узагальнення, зберігання та передачі інформації про зареєстровані транспортні засоби та їх власників.

Державній реєстрації та обліку підлягають призначені для експлуатації на вулично-дорожній мережі загального користування транспортні засоби усіх типів: автомобілі, автобуси, мотоцикли всіх типів, марок і моделей, самохідні машини, причепи та напівпричепи до них, мотоколяски, інші прирівняні до них транспортні засоби та мопеди, що використовуються на автомобільних дорогах державного значення.

Державна реєстрація та облік автомобілів, автобусів, мотоциклів та мопедів усіх типів, марок і моделей, самохідних машин, причепів та напівпричепів до них, мотоколясок, інших прирівняних до них транспортних засобів здійснюються територіальними органами Міністерства внутрішніх справ України. Для автоматизованого обліку транспортних засобів, що використовуються на вулично-дорожній мережі загального користування і підлягають державній або відомчій реєстрації, та відомостей про їх власників ведеться Єдиний державний реєстр, держателем якого є Міністерство внутрішніх справ України.

Власники транспортних засобів та особи, які використовують їх на законних підставах, зобов'язані зареєструвати (перереєструвати) належні їм транспортні засоби протягом десяти діб після придбання, митного оформлення, одержання транспортних засобів або виникнення обставин, що потребують внесення змін до реєстраційних документів.

На транспортні засоби оформляються та видаються реєстраційні документи, зразки яких затверджуються Кабінетом Міністрів України, та закріплюються номерні знаки, які відповідають вимогам стандартів. Закупівля за державні кошти бланків реєстраційних документів та номерних знаків для транспортних засобів здійснюється відповідно до вимог законодавства тими органами, на які покладений обов'язок щодо їх реєстрації.

Згідно з пунктом 7 Порядку державної реєстрації (перереєстрації), зняття з обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів, мотоколясок, інших прирівняних до них транспортних засобів та мопедів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 7 вересня 1998 року № 1388, власники транспортних засобів та особи, що експлуатують такі засоби на законних підставах, або їх представники зобов'язані зареєструвати (перереєструвати) транспортні засоби протягом десяти діб після придбання (одержання) або митного оформлення, або тимчасового ввезення на територію України, або виникнення обставин, що є підставою для внесення змін до реєстраційних документів. Строк державної реєстрації продовжується у разі подання документів, які підтверджують відсутність можливості своєчасного її проведення власниками транспортних засобів (хвороба, відрядження або інші поважні причини).

Експлуатація транспортних засобів, що не зареєстровані (не перереєстровані) в уповноважених органах МВС та без номерних знаків, що відповідають державним стандартам, а також ідентифікаційні номери складових частин яких не відповідають записам у реєстраційних документах або знищені чи підроблені, забороняється.

Відповідно до пункту 8 Порядку державна реєстрація транспортних засобів проводиться на підставі заяв власників, поданих особисто, і документів. Перед відчуженням, передачею зазначені транспортні засоби повинні бути зняті з обліку в підрозділах Державтоінспекції. Документами, що підтверджують правомірність придбання транспортних засобів, їх складових частин, що мають ідентифікаційні номери, є оформлені в установленому порядку, зокрема, укладені та оформлені безпосередньо в сервісних центрах МВС у присутності адміністраторів таких органів договори купівлі-продажу (міни, поставки), дарування транспортних засобів, а також інші договори, на підставі яких здійснюється набуття права власності на транспортний засіб.

Отже, приписами статті 34 ЗУ "Про дорожній рух" та Порядку регулюються та встановлюються обов'язки продавців та покупців транспортних засобів, зокрема, щодо зняття з реєстраційного обліку, реєстрації транспортного засобу, тощо.

Однак, реєстрація транспортного засобу у відповідних реєстраційних органах не пов'язується із набуттям особою права власності на нього.

В свою чергу, нездійснення означеної реєстрації тягне за собою наслідки у вигляді, крім іншого, заборони користування незареєстрованим транспортним засобом, проте не є підставою для оспорення права власності.

При цьому, в розумінні статті 334 ЦК України, позивач набув право власності на спірний об'єкт з такої передбаченої законом підстави як укладення договору купівлі-продажу спірного об'єкту, а документами, що підтверджують правомірність придбання позивачем оспорюваного транспортного засобу є оформлений в установленому порядку Договір купівлі-продажу транспортних засобів № РЄ15 від 19.08.15. та Акт № 5 від 31.10.15. приймання-передачі до нього.

Крім вказаного судом враховано наступне.

Згідно з статтею 1 Закону України "Про виконавче провадження" (далі - ЗУ "Про виконавче провадження") виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Частиною першою статті 5 ЗУ "Про виконавче провадження" визначено, що примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів".

Відповідно до статті 10 ЗУ "Про виконавче провадження" заходами примусового виконання рішень є:

1) звернення стягнення на кошти, цінні папери, інше майно (майнові права), корпоративні права, майнові права інтелектуальної власності, об'єкти інтелектуальної, творчої діяльності, інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб, або боржник володіє ними спільно з іншими особами;

2) звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інший дохід боржника;

3) вилучення в боржника і передача стягувачу предметів, зазначених у рішенні;

4) заборона боржнику розпоряджатися та/або користуватися майном, яке належить йому на праві власності, у тому числі коштами, або встановлення боржнику обов'язку користуватися таким майном на умовах, визначених виконавцем;

5) інші заходи примусового характеру, передбачені цим Законом.

Статтею 18 ЗУ "Про виконавче провадження" передбачено, що виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право, зокрема, накладати арешт на майно боржника, опечатувати, вилучати, передавати таке майно на зберігання та реалізовувати його в установленому законодавством порядку.

Арешт майна (коштів) боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення. Арешт на майно (кошти) боржника накладається виконавцем шляхом винесення постанови про арешт майна (коштів) боржника або про опис та арешт майна (коштів) боржника. Арешт на рухоме майно, що не підлягає державній реєстрації, накладається виконавцем лише після проведення його опису. Постанова про арешт майна (коштів) боржника виноситься виконавцем під час відкриття виконавчого провадження та не пізніше наступного робочого дня після виявлення майна (стаття 56 ЗУ "Про виконавче провадження").

Отже, зі змісту вказаних норм права вбачається, що накладати арешт на майно в процедурі виконавчого провадження надається право лише у випадку, коли таке майно належить на праві власності саме боржнику.

Дійсно, оскільки за даними Головного сервісного центру МВС України автомобіль "Renault Logan Van", 2011 р.в., державний реєстраційний номер НОМЕР_2, станом на день накладення арешту був зареєстрований саме за Публічним акціонерним товариством "Компанія "РАЙЗ", старшим державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України було винесено постанову про накладення арешту на все майно, що належить боржнику Публічному акціонерному товариству "Компанія "РАЙЗ", та постанови про розшук майна боржника, на підставі яких й було складено протокол огляду та затримання вказаного транспортного засобу.

Разом з тим, судом встановлено, що позивач набув право власності на спірний об'єкт з такої передбаченої законом підстави як укладення договору купівлі-продажу спірного об'єкту, а документами, що підтверджують правомірність придбання позивачем оспорюваного транспортного засобу є оформлений в установленому порядку Договір купівлі-продажу транспортних засобів № РЄ15 від 19.08.15. та Акт № 5 від 31.10.15. приймання-передачі до нього (до накладення арешту на оспорюваний автомобіль), з огляду на що наявні достатні правові підстави для задоволення заявлених вимог про зняття арешту з майна.

Однак, суд враховує, що оскільки позивачем не виконано свого обов'язку зі здійснення державної реєстрації транспортного засобу "Renault Logan Van", 2011 р.в., державний реєстраційний номер НОМЕР_2 за собою протягом 10 діб після укладання Договору, то спір в даній справі виник виключно з винних дій позивача , а його доводи про економію грошових коштів, не приймаються судом як юридично неспроможні.

Наявність правових підстав для укладення 01.11.15 між позивачем та дочірнім підприємством "Ексімп-Полтава" (орендар) договору оренди транспортних засобів № 11/15-19, зокрема, транспортного засобу "Renault Logan Van", 2011 р.в., державний реєстраційний номер НОМЕР_2, не є предметом спору в даній справі, з огляду на що відхиляються такі подані позивачем докази, як письмові пояснення директора третьої особи, договір оренди транспортних засобів та докази виконання умов договору оренди між позивачем та третьою особою.

У випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору (ч. 9 ст. 129 ГПК України).

З огляду на вказане витрати по сплаті судового збору за подання позову в сумі 1600,00 грн. залишаються за позивачем.

Крім того, враховуючи результати апеляційного та касаційного оскарження судових рішень по справі, враховуючи кінцеві висновки суду, та з огляду на те, що спір в даній справі виник виключно з винних дій позивача, судові витрати за оскарження судових актів залишаються за позивачем.

Керуючись ст.ст. 73, 74, 76-80, 86, 129, 219, 220, 232, 233, 236-238, 240, 241 ГПК України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Зняти арешт з належного на праві власності Товариству з обмеженою відповідальністю Європа-Транс ЛТД (76018, м. Івано-Франківськ, вул. Промислова, б. 29, кв. 20; ідентифікаційний код 32605152) автомобіля марки Renault Logan Van, 2011 року випуску, кузов № НОМЕР_1, державний номерний знак НОМЕР_2, що накладений постановою від 09.03.17. про арешт майна боржника старшим державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Сіренком Сергієм Володимировичем в рамках виконавчого провадження № 49881496 з виконання наказу Господарського суду міста Києва від 13.05.15. № 910/5305/15-г.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення, відповідно до ст. 256 Господарського процесуального кодексу України та п.п. 17.5 п. 17 Розділу XI Перехідні положення Господарського процесуального кодексу України, може бути оскаржено до Київського апеляційного господарського суду шляхом подання апеляційної скарги через Господарський суд міста Києва протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено 05.06.18.

Суддя Т.М. Ващенко