Рішення

від 05.06.2018 по справі 910/3958/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

05.06.2018Справа № 910/3958/18

Господарський суд міста Києва у складі судді Гулевець О.В. розглянувши матеріали господарської справи у спрощеному позовному провадженні без проведення судового засідання

за позовом Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "ПРОДОВОЛЬЧИЙ АЛЬЯНС"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "РАДІЯ"

про стягнення 18429,49 грн.

Без повідомлення (виклику) учасників справи

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю "ПРОДОВОЛЬЧИЙ АЛЬЯНС" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "РАДІЯ" про стягнення 18429,49 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані порушенням відповідачем взятих на себе зобов'язань за договором поставки №304/к від 01.06.2015 в частині оплати за поставлений позивачем товар, у зв'язку з чим у відповідача виник борг у сумі 14136,20 грн. Внаслідок прострочення грошового зобов'язання позивачем нараховані 3% річних у сумі 739,43 грн. та збитки від інфляції у сумі 3553,86 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 06.04.2018 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі № 910/3958/18, розгляд справи постановлено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (без проведення судового засідання).

07.05.2018 через відділ діловодства суду від позивача надійшли документи по справі.

У відповідності до ч. 2 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться.

Частинною третьою статті 252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що якщо для розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження відповідно до цього Кодексу судове засідання не проводиться, процесуальні дії, строк вчинення яких відповідно до цього Кодексу обмежений першим судовим засіданням у справі, можуть вчинятися протягом тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Відповідно до частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Відповідач у строк, встановлений частиною 1 статті 251 Господарського процесуального кодексу України, не подав до суду відзив на позов, тобто не скористався наданим йому процесуальним правом, передбаченим статтею 178 Господарського процесуального кодексу України.

Про розгляд даної справи відповідач був повідомлений ухвалою суду від 06.04.2018, яка повернута на адресу суду поштовим відділенням зв'язку за закінченням встановленого строку зберігання.

Згідно із частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Дослідивши матеріали справи, з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

01.06.2015 між Сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю "ПРОДОВОЛЬЧИЙ АЛЬЯНС" (постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "РАДІЯ" (покупець) укладений договір поставки №304/К (надалі - договір), відповідно до умов якого постачальник постачає і передає у власність покупцю, а покупець приймає та оплачує товари згідно з замовленнями покупця та товаросупровідною документацією. При цьому покупець не бере на себе зобов'язання за період дії даного Договору купити у постачальника певну конкретну кількість товарів.

Постачальник буде вважатись таким, який виконав зобов'язання поставки товару, якщо він поставив товари до супермаркету "Абсолют", зазначеному у замовленні покупця, з усією супроводжувальною документацією, яка вимагається чинними законодавством України та цим договором, і якщо внаслідок прийняття було встановлено, що товари повністю відповідають вимогам, передбаченим законодавством України, умовами замовлення покупця та цьому договору (п. 2.7. договору).

Згідно із п. 2.9. договору, прийом товару покупцем по якості здійснюється відповідно до "Інструкції про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання за якістю", затвердженої постановою Держарбітражу СРСР від 25.04.1966 №П-7, та по кількості - відповідно до "Інструкції про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання за кількістю", затвердженої постановою Держарбітражу СРСР від 15.06.1965, № П-6. Дані Інструкції не застосовуються в тих випадках, для яких даним договором передбачені інші умови, ніж зазначені у відповідній Інструкції.

Пунктом 3.2. договору передбачено, що покупець здійснює вчасний розрахунок за товари. Оплата виконується шляхом банківського переказу на рахунок постачальника, зазначений у пункті 9.2. договору, протягом 21 календарних днів з дня отримання товарів у супермаркеті "Абсолют" за умови, що постачальник надасть належним чином оформлені транспортні, видаткові накладні та податкові накладні.

Позивач в обґрунтування заявленого позову зазначає, що на виконання умов договору поставив відповідачу товар на суму 14926,68 грн. в підтвердження чого надав видаткові накладні: № 720 від 15.03.2016 на суму 1525,68 грн., № 752 від 22.03.2016 на суму 625,92 грн., № 753 від 22.03.2016 на суму 625,92 грн., № 789 від 22.03.2016 на суму 1017,12 грн., № 912 від 05.04.2016 на суму 625,92 грн., №1010 від 12.04.2016 на суму 625,92 грн., №1016 від 12.04.2016 на суму 508,56 грн., №1051 від 15.04.2016 на суму 508,56 грн.,№1056 від 19.04.2016 на суму 625,92 грн., №1138 від 26.04.2016, №1188 від 29.04.2016 на суму 625,92 грн., № 1240 від 03.05.2016 на суму 312,96 грн., № 1251 від 06.05.2016 на суму 508,56 грн., №1298 від 10.05.2016 на суму 312,96 грн., № 1333 від 17.05.2016 на суму 508,56 грн., №1376 від 20.05.2016 на суму 268,80 грн., №1387 від 20.05.2016 на суму 537,60 грн., №1448 від 27.05.2016 на суму 436,80 грн., №1468 від 31.05.2016 на суму 537,60 грн., №1493 від 31.05.2016 на суму 268,80 грн., №1542 від 07.06.2016 на суму 268,80 грн., №1577 від 10.06.2016 на суму 436,80 грн., № 1602 від 14.06.2016 на суму 537,60 грн., №1660 від 21.06.2016 року на суму 537,60 грн., № 1706 від 28.06.2016 року на суму 268,80 грн., № 1757 від 05.07.2016 на суму 537,60 грн., №1758 від 05.07.2016 на суму 436,80 грн., № 1766 від 05.07.2016 на суму 268,80 грн.

Відповідачем здійснено часткове повернення товарів на загальну суму 790,48 грн., згідно із зворотними накладними від покупця: № 37 від 22.07.2016 в сумі 403,20 грн. (з яких: на суму 318,32 грн. здійснено повернення товарів за попередніми поставкам та на суму 84,88 грн. - за видатковою накладною №720 від 15.03.2016), №38 від 22.07.2016 в сумі 436,80 грн., № 39 від 22.07.2016 в сумі 268,80 грн.

Між сторонами підписано акт звірки взаєморозрахунків, згідно із яким заборгованість відповідача перед позивачем за договором поставки №304/к від 01.06.2015 становить 14136,20 грн.

Оскільки, відповідач не здійснив оплату вартості за поставлений товар, то позивачем заявлено про стягнення з відповідача 14136,20 грн. заборгованості.

У зв'язку із простроченням грошового зобов'язання, позивач нарахував та заявив до стягнення 3 % річних у сумі 739,43 грн. та інфляційних втрат у сумі 3553,86 грн.

Дослідивши наявні матеріали справи, оцінюючи надані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог, з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно зі ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно із ст. 6 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ст. 627 ЦК України).

Частиною 1 статті 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно зі ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Як підтверджено наявними в матеріалах справи видатковими накладними та товарно-транспортними накладними, позивач у період з березня по липень 2016 року здійснив відповідачу поставку товару на суму 14926,68 грн.

Згідно із зворотними накладними від покупця № 37 від 22.07.2016, №38 від 22.07.2016, № 39 від 22.07.2016 відповідач повернув позивачу товар на суму 790,48 грн.

Таким чином, заборгованість відповідача за договором поставки №304/К від 01.06.2015 становить 14136,20 грн. (14926,68 грн. - 790,48 грн.).

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

В пункті 3.2. договору сторони погодили, що оплата за поставлений товар здійснюється відповідачем протягом 21 календарних днів з дня отримання товару.

Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно із ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частинами 1 і 2 статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що:

- суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться;

- кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

У відповідності до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Враховуючи викладене вище, оскільки матеріалами справи підтверджується невиконане зобов'язання за договором у сумі 14136,20 грн., доказів оплати вказаної суми заборгованості відповідачем не надано, суд задовольняє позовні вимоги про стягнення заборгованості у розмірі 14136,20 грн.

Позивачем заявлено до стягнення інфляційні втрати у розмірі 3553,86 грн., нараховані за вересень 2016 року - лютий 2018 року, 3% річних у розмірі 739,43 грн., нараховані за періоди з 06.04.2016 по 19.03.2018, з 13.04.2016 по 19.03.2018, з 27.04.2016 по 19.03.2018, з 04.05.2016 по 19.03.2018, з 07.05.2016 по 19.03.2018, з 11.05.2016 по 19.03.2018, з 17.05.2016 по 19.03.2018, з 20.05.2016 по 19.03.2018, з 25.05.2016 по 19.03.2018, з 28.05.2016 по 19.03.2018, з 08.06.2016 по 19.03.2018, з 11.06.2016 по 19.03.2018, з 18.06.2016 по 19.03.2018, з 22.06.2016 по 19.03.2018, з 29.06.2016 по 19.03.2018, з 02.07.2016 по 19.03.2018, з 06.07.2016 по 19.03.2018, з 13.07.2016 по 19.03.2018, з 20.07.2016 по 19.03.2018, з 27.07.2016 по 19.03.2018.

В пункті 1.3. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 №14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" визначено, що з урахуванням приписів статті 549, частини другої статті 625 ЦК України та статті 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" правовими наслідками порушення грошового зобов'язання, тобто зобов'язання сплатити гроші, є обов'язок сплатити не лише суму основного боргу, а й неустойку (якщо її стягнення передбачене договором або актами законодавства), інфляційні нарахування, що обраховуються як різниця добутку суми основного боргу на індекс (індекси) інфляції, та проценти річних від простроченої суми основного боргу.

Оскільки, матеріалами справи підтверджено факт наявності прострочення відповідачем виконання грошового зобов'язання, то позивачем правомірно здійснено нарахування інфляційних втрат та 3% річних.

Частиною 2 статті 625 Цивільного Кодексу України передбачено, що за прострочення виконання грошового зобов'язання настає відповідальність у вигляді сплати суми боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також сплати трьох процентів річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачені вищевказаними нормами законодавства наслідки прострочення виконання боржником грошового зобов'язання у вигляді відшкодування інфляційних втрат та 3% річних, що нараховуються на суму основного боргу не є штрафними санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті та отриманні від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові (постанова Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 №14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань").

Судом встановлено, що у розрахунку 3% річних позивачем здійснено помилки в періодах з 04.05.2016 по 19.03.2018 за видатковою накладною №1016 від 12.04.2016, з 25.05.2016 по 19.03.2018 за видатковою накладною №1298 від 10.05.2016, з 29.06.2016 по 19.03.2018 за видатковою накладною №1542 від 07.06.2016 щодо визначення початку прострочення виконання грошового зобов'язання.

З урахуванням умов договору та приписів ст. 254 ЦК України, нарахування 3% річних за видатковою накладною №1016 від 12.04.2016 має здійснюватись за періоди з 05.05.2016 по 19.03.2018, за видатковою накладною №1298 від 10.05.2016 - за період з 01.06.2016 по 19.03.2018 та за видатковою накладною №1542 від 07.06.2016 - за період з 29.06.2016 по 19.03.2018.

Однак, перевіривши розрахунки 3% річних судом встановлено, що розмір 3% річних є більшими, ніж заявлено позивачем до стягнення. Оскільки згідно із приписів ч. 2 ст. 237 ГПК України при ухваленні рішення суд не може виходити у рішенні за межі позовних вимог, то з відповідача підлягає стягненню сума 3% річних у розмірі 739,43 грн., що заявлені позивачем до стягнення, а тому позовні вимоги у цій частині підлягають задоволенню в повному обсязі.

Також перевіривши розрахунок інфляційних втрат, судом встановлено, при розрахунку позивачем допущені помилки та за перерахунком суду розмір інфляційних втрат, що підлягає стягненню з відповідача становить 3553,08 грн., у зв'язку із чим вимоги у цій частині підлягають частковому задоволенню.

Частиною 1 статті 73 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

У відповідності до ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Приписами ст. ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно із ст. ст. 78, 79 Господарського процесуального кодексу України, достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Враховуючи встановлені вище обставини, оскільки вимоги позивача є обґрунтованими, суд задовольняє частково позовні вимоги Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "ПРОДОВОЛЬЧИЙ АЛЬЯНС" до Товариства з обмеженою відповідальністю "РАДІЯ" в частині стягнення 14136,20 грн. основного боргу, інфляційних втрат у розмірі 3553,08 грн. та 3% річних у розмірі 739,43 грн.

Судовий збір за розгляд справи відповідно до ст. 129 ГПК України покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених вимог.

Керуючись ст. ст. 73-74, 76-79, 86, 129, 233, 237-238, 242 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "РАДІЯ" (04209, м. Київ, вулиця БОГАТИРСЬКА, будинок 6-А ідентифікаційний код 39546099) на користь Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "ПРОДОВОЛЬЧИЙ АЛЬЯНС" (19601, Черкаська обл., Черкаський район, село Геронимівка, вулиця ЛЕНІНА, будинок 1, ідентифікаційний код 34769870) основний борг у розмірі 14136,20 грн., інфляційні втрати у розмірі 3553,08 грн., 3% річних у розмірі 739,43 грн. та судовий збір у розмірі 1761,93 грн.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. У разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Дата складення повного тексту рішення: 05.06.2018.

Суддя О.В. Гулевець