Рішення

від 30.05.2018 по справі 916/573/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"30" травня 2018 р.м. Одеса Справа № 916/573/18

Господарський суд Одеської області у складі судді Невінгловська Ю.М.

при секретарі судового засідання: Карагяур В.М.

за участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1 (представник за довіреністю);

від відповідача: не з'явились;

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Інфокс" (04116, м. Київ, вул. Шулявська, буд. 5) в особі Одеської філії "Інфоксводоканал" (65039, м. Одеса, вул. Басейна, буд. 5);

до відповідача: Житлово-будівельного кооперативу "Моряк-6» (65043, м. Одеса, Київський р-н, вул. Комарова, буд. 10, корп. 4);

про стягнення 35 186,61 грн.

ВСТАНОВИВ:

СУТЬ СПОРУ: позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Інфокс" в особі Одеської філії "Інфоксводоканал" (надалі - ТОВ „Інфокс» в особі філії "Інфоксводоканал") звернувся до Господарського суду Одеської області з позовною заявою (вх. ГСОО №612/18 від 28.03.2018р.) до відповідача - Житлово-будівельного кооперативу "Моряк-6" (надалі ЖБК "Моряк-6"), в якій просив суд стягнути з відповідача борг за послуги водопостачання та водовідведення за період з 01.07.2017р. по 01.03.2018р. в сумі 35 186,61 грн., а також витрати по сплаті судового збору у сумі 1 762,00 грн.

Підставою для звернення з відповідним позовом позивачем визначено неналежне виконання відповідачем умов договору на послуги водопостачання та водовідведення №4261/1 від 01.11.2000 року, в частині повної та своєчасної сплати вартості наданих послуг у період з 01.07.2017р. по 01.03.2018р.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 02.04.2018р. за даним позовом було відкрито провадження у справі №916/573/18 за правилами спрощеного позовного провадження із призначенням судового засідання на 23.04.2018 року.

У судовому засіданні від 23.04.2018 року судом було оголошено перерву до 30.05.2018 року.

Представник позивача у судовому засіданні 30.05.2018 року заявлені позовні вимоги підтримав та просив суд позов задовольнити у повному обсязі.

Відповідач - ЖБК "Моряк-6" про дату, час та місце судових засідань повідомлявся належним чином шляхом направлення ухвал суду на його юридичну адресу, яка зазначена у витязі з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, сформованого станом на 29.03.2018 року (а.с. 44-48), у судові засідання не з'являвся, про поважність причин відсутності не повідомляв, відзив на позовну заяву не надав.

Згідно з п. 1 ч. 3 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи, зокрема, у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

Відповідно до частин 4, 5 статті 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є: день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Водночас, ч. 10 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судові рішення відповідно до цієї статті вручаються шляхом надсилання (видачі) відповідній особі копії (тексту) повного або скороченого судового рішення, що містить інформацію про веб-адресу такого рішення у Єдиному державному реєстрі судових рішень.

Приймаючи до уваги, що судові відправлення були повернуті поштою із відміткою у довідках поштової установи «За закінченням встановленого строку зберігання, а також відсутність жодних повідомлень щодо причин неявки представника ЖБК "Моряк-6" у судове засідання, суд вважає за можливе розглянути справу без участі відповідача за наявними в ній матеріалами відповідно до п. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України.

В судовому засіданні 30.05.2018 року було оголошено вступну та резолютивну частини рішення суду та повідомлено сторонам, що повне рішення буде складено року.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представника позивача, господарським судом встановлено:

01.11.2000 року між Комунальним підприємством "Одесводоканал" (надалі - водоканал) та ЖБК "Моряк-6" (надалі - абонент) укладено договір на послуги водопостачання та водовідведення (населення) №4261/1 (надалі - договір), згідно з яким водоканал надає послуги з подачі питної води за ДСТУ 2874-82 "Вода питна" та прийому стічних вод на об'єкти абонента у відповідності до додатків № 1, 2,3, які щорічно до 15 листопада кожного року направляються водоканалу.

Умовами п. 1.2 договору встановлено обов'язок абонента своєчасно оплачувати надані йому послуги водопостачання та водовідведення, експлуатувати та утримувати водопровідні та каналізаційні мережі, прилади та пристрої на них у належному стані, згідно встановлених Правил, перелічених у п.2.1 даного договору та діючого законодавства.

За умовами п.п. 2.2.1 договору, водоканал зобов'язується подавати абоненту воду та приймати стоки у відповідності до стану мереж і споруд.

Згідно з п.п. 2.3.8 договору, абонент зобов'язується щомісячно, за встановленою формою з 1-го по 5-те число в письмовій формі, надавати відомості про водокористування абонента та фактичну оплату населенням послуг водокористування за попередній місяць. При їх ненаданні в строк водоканал проводить розрахунок у відповідності до "Правил водокористування".

Відповідно до п. 3.1 договору, облік використаної води здійснюється за показниками приладів обліку води, встановлених на об'єктах абонента у відповідності до даних додатків № 1, 2, 3. При відсутності приладу обліку води, тимчасово до його установки, кількість використаної води визначається на підставі затверджених в установленому законом порядку нормативів водокористування.

Положеннями п. 3.2 договору встановлено, що оплата послуг водокористування та водовідведення проводиться щомісячно до 20 числа місяця, наступного за розрахунковим, шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок водоканалу.

Відповідно до п. 3.3 договору, оплата здійснюється по тарифах, затверджених в установленому діючим законодавством порядку. У випадку зміни тарифів, діючих на момент укладання договору, оплата абонентом наданих йому послуг здійснюється за новими тарифами, без зміни інших умов договору. Відомості про зміну діючих тарифів абонент отримує через засоби масової інформації (печать, телебачення, радіо).

За умовами п. 3.6 договору, розрахунки ведуться по сальдо на початок місяця. Перераховані абонентом платежі зараховуються в наступному порядку: в першу чергу, в рахунок погашення пені, надалі заборгованості по сплаті, потім поточних платежів.

Згідно з п. 3.7 договору, обсяг скинутих абонентом в каналізацію стічних вод застосовується рівним використаному обсягу води, або встановлюється по приборам обліку стоків.

Відповідно до п. 3.12 договору, у випадку зміни діючого законодавства по розрахункам застосовується порядок, встановлений законом.

Згідно з п. 5.3 договору, договір укладається строком на 5 років та діє з 01.11.2000р. до 01.11.2005р. Договір вважається продовженим на наступні п'ять років, якщо до закінчення місяця після закінчення строку його дії жодна зі сторін не заявить про зміну або припинення договору.

21.05.2010р. між ТОВ "Інфокс" в особі філії "Інфоксводоканал" та ЖБК "Моряк-6" укладено додаткову угоду до договору на послуги водопостачання та водовідведення №4261/1 від 01.11.2000р., згідно з якою сторони дійшли згоди про наступне: в тексті договору найменування сторін "Водоканал" та "Абонент" у всіх відмінках замінити на "Виробник" та "Споживач" відповідно; пункт 2.3.8. змінити, виклавши в новій редакції: щомісячно, за встановленою з 19 по передостанній робочий день місяця в письмовому вигляді надавати відомості про водоспоживання своїх об'єктів. При їх ненаданні в установлений строк (але не більше 2-х місяців), «Виробник» здійснює розрахунок послуг водопостачання-водовідведення за середньодобовими витратами за попередні 2 розрахункові місяці. Подальше визначення об'єму водокористування здійснюється за нормами споживання; пункт 5.3. змінити, виклавши в новій редакції: договір діє з моменту укладання договору до 31.12.2015р. в частині надання послуг водопостачання та водовідведення. Договір в частині надання послуг водопостачання та водовідведення вважається продовженим на наступні п'ять років, якщо за місяць до його закінчення сторони не дійдуть згоди внести зміни або припинити його дію. В частині розрахунків за отримані послуги водопостачання та водовідведення договір діє до повної сплати заборгованості за даним договором.

На виконання умов договору №4261/1 від 01.11.2000 року позивачем надавались відповідачу послуги з водопостачання та водовідведення у липні 2017 року - лютому 2018 року загальною вартістю 69 165,64 грн.

Відповідно до наведеного позивачем розрахунку вартості наданих послуг (а.с. 13), вартість наданих послуг у спірний період визначена на підставі тарифів встановлених Постановами Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг № 907 від 11.07.2017р. та № 1343 від 02.11.2017р. виходячи із обсягів зазначених відповідачем у звітах щодо водоспоживання та за середньодобовими витратами (а.с. 21-26).

Як зазначає позивач, за фактично надані послуги з водопостачання та водовідведення відповідач розрахувався частково, внаслідок чого у нього утворилась станом на 01.03.2018 року заборгованість за період з 01.07.2017р. по 01.03.2018р. у розмірі 35 186,61 грн.

Разом з тим, з матеріалів справи також вбачається, що відповідачем здійснено проплати на загальну суму 29808, 00 грн., а саме: 06.11.2017 року за платіжним дорученням №390 на суму 3642,00 грн. із зазначенням призначення платежу: водопостачання за вересень 2017р.; 20.11.2017 року за платіжним дорученням №399 на суму 3666,00 грн. із зазначенням призначення платежу: водопостачання за жовтень 2017р.; 30.11.2017 року за платіжним дорученням №405 на суму 3690,00 грн. із зазначенням призначення платежу: водопостачання за жовтень 2017р.; 20.12.2017 року за платіжним дорученням №416 на суму 3714,00 грн. із зазначенням призначення платежу: водопостачання за листопад 2017р.; 26.12.2017 року за платіжним дорученням №418 на суму 3738,00 грн. із зазначенням призначення платежу: водопостачання за листопад 2017р.; 15.01.2018 року за платіжним дорученням №14 на суму 3762,00 грн. із зазначенням призначення платежу: водопостачання за грудень 2017р.; 01.02.2018 року за платіжним дорученням №24 на суму 3786,00 грн. із зазначенням призначення платежу: водопостачання за грудень 2017р.; 16.02.2018 року за платіжним дорученням №28 на суму 3810,00 грн. із зазначенням призначення платежу: водопостачання за січень 2017р.

Водночас, як стверджує позивач, здійсненні відповідачем у листопаді 2017 року проплати на загальну суму 10798,00 грн. частково у розмірі 3116,79 грн. зараховано на підставі п. 3.6 договору №4261/1 від 01.11.2000 року в якості сплати заборгованості за попередній період.

При цьому, як стверджує позивач, 14.03.2018 року ним було надіслано досудове попередження відповідачу з вимогою про сплату заборгованості у розмірі 35 186,61 грн., однак позивач зазначає, що дана вимога була залишена ЖБК "Моряк-6" без задоволення, що і зумовило звернення позивача до суду з даним позовом.

Згідно до статуту Товариства з обмеженою відповідальністю „Інфокс» , в новій редакції, зареєстрованого реєстраційною службою Головного управління юстиції у місті Києві 07.09.2015 року за номером 10741050039050748 ТОВ „Інфокс» є правонаступником Комунального підприємства „Одесводоканал» на підставі Договору оренди цілісного майнового комплексу КП „Одесводоканал» від 17.12.2003 року, що підтверджує належні повноваження позивача для звернення з відповідним позовом.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши належність, допустимість доказів, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, повно, всебічно і об'єктивно з'ясувавши обставини справи, суд дійшов наступних висновків:

Відповідно до ст. 175 Господарського кодексу України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно ч.ч.1, 2 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Положеннями п.1 ч.2 ст.11 Цивільного кодексу України передбачено, що однією із підстав виникнення цивільних прав та обов'язків є договір, а в силу вимог ч.1 ст.629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

У відповідності до ст. 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно ст. 901 Цивільного кодексу України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. В силу вимог ч.1 ст.525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Аналогічні вимоги щодо виконання зобов'язань містяться і у ч.ч.1, 7 ст.193 Господарського кодексу України.

Статтею 610 Цивільного кодексу України встановлено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

У відповідності до ч. 1 ст. 903 Цивільного кодексу України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Положеннями ч.2 ст. 218 Господарського кодексу України встановлено, що учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов'язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов'язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.

Як вище встановлено господарським судом, між сторонами у справі 01.11.2000 року укладено договір на послуги водопостачання та водовідведення, згідно з яким позивач зобов'язався надавати послуги з централізованого водопостачання, а також з централізованого водовідведення на об'єкт, що розташований за адресою: м. Одеса, вул. Комарова, буд. 10, корп. 4.

За приписами ст. 627 Цивільного кодексу України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ст. 628 Цивільного кодексу України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

З огляду на викладене, а також враховуючи умови п. 3.6 договору №4261/1 від 01.11.2000 року, суд приймає позицію позивача щодо зарахування ТОВ „Інфокс» в особі філії "Інфоксводоканал" грошових коштів у розмірі 3116,79 грн. в якості оплати вартості послуг за попередній період, який неохоплений періодом заявленим до стягнення.

За результатами розгляду справи судом встановлено, що відповідач неналежно виконував свої зобов'язання в частині своєчасного розрахунку за фактично надані у період з 01.07.2017р. по 01.03.2018р. послуги, чим порушив умови договору №4261/1 від 01.11.2000 року та внаслідок чого у нього наявний борг перед позивачем в сумі 35 186,61 грн.

Частиною 1 статті 73 Господарського процесуального кодексу України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

У відповідності до ч.1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Частиною 1 статті 77 Господарського процесуального кодексу України визначено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно ст. 79 Господарського процесуального кодексу України, достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Між тим, в порушення вимог ст. 73-74 Господарського процесуального кодексу України, відповідачем не надано доказів сплати суми вартості послуг з водопостачання та водовідведення за період з 01.07.2017 року по 01.03.2018 року.

Приймаючи до уваги вищевикладене суд дійшов висновку щодо наявності підстав для задоволення позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Інфокс" в особі Одеської філії "Інфоксводоканал" та стягнення з відповідача заборгованості за договором №4261/1 від 01.11.2000 року за період з 01.07.2017 року по 01.03.2018 року у розмірі 35 186,61 грн.

На підставі ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 1762,00 грн. покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 232, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1.Позов задовольнити.

2.Стягнути з Житлово-будівельного кооперативу "Моряк-6" (65043, Одеська обл., м. Одеса, Київський р-н, вул. Комарова, буд. 10, корп. 4, код ЄДРПОУ 20995605) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Інфокс" (04116, м. Київ, вул. Шулявська, 5, код ЄДРПОУ 14289688) в особі філії "Інфоксводоканал" (65039, м. Одеса, вул. Басейна, 5, код ЄДРПОУ 26472133) 35 186/тридцять п'ять тисяч сто вісімдесят шість/грн. 61 коп. заборгованості за послуги водопостачання та водовідведення за період з 01.07.2017 року по 01.03.2018 року та 1762/одна тисяча сімсот шістдесят дві/ грн. 00 коп. судового збору.

Рішення суду набирає законної сили в порядку ст. 241 ГПК України та може бути оскаржено в апеляційному порядку до Одеського апеляційного господарського суду через Господарський суд Одеської області шляхом подачі апеляційної скарги протягом 20 днів з дня складення повного судового рішення.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили .

Повне рішення складено 04 червня 2018 р.

Суддя Ю.М. Невінгловська