Рішення

від 31.05.2018 по справі 916/546/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"31" травня 2018 р.м. Одеса Справа № 916/546/18

Господарський суд Одеської області у складі:

Суддя Гут С.Ф.

При секретарі судового засідання Себовій О.О.

За участю представників сторін:

Від позивача: ОСОБА_1, на підставі довіреності № 311-19 від 03.03.2018р.

Від відповідача: не з'явився.

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом Публічного акціонерного товариства «Західінкомбанк» до відповідача ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю ,,МАРІСТЕЛЛА» про стягнення кредитної заборгованості у розмірі 117 466,66 грн.,

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство «Західінкомбанк» (надалі - позивач) звернулось до Господарського суду Одеської області з позовом до ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю ,,МАРІСТЕЛЛА» про стягнення заборгованості за Кредитним договором № 1802/10-261 від 18.02.2010р. у розмірі 117 466,66 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що відповідачем порушено умови Кредитного договору від 18.02.2010 № 1802/10-261 щодо повернення грошових коштів та сплати процентів за користування кредитними коштами.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 02.04.2018р. прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, задоволено письмове клопотання позивача про розгляд справи № 916/546/18 в порядку спрощеного позовного провадження, справу прийнято розглядати за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін та судове засідання для розгляду справи по суті призначено "02" травня 2018 р. о 09:40 год.

25.04.2018р. до канцелярії Господарського суду Одеської області від Публічного акціонерного товариства «Західінкомбанк» надійшла заява про розгляд справи за відсутності позивача за наявними матеріалами.

Відповідач в засідання суду призначені на 02.05.2018р. та 31.05.2018р. не з`явився, правом на відзив в порядку ст. 165 ГПК України не скористався. Ухвали господарського суду Одеської області від 02.04.2018р. та 02.05.2018р. були направлені за належною адресою відповідача, що підтверджується наявними в матеріалах справи Рекомендованими повідомленнями про вручення поштового відправлення, а тому за приписами ч.7 ст.120ГПК України відповідач вважається повідомленим належним чином про відкриття провадження у справі згідно з витягом з ЄДР від 29.05.2018р.

За приписами ч.9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

31.05.2018р. судом після повернення з нарадчої кімнати, в порядку ст. 240 ГПК України, було проголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представника позивача, суд встановив наступне.

18.02.2010р. між Публічним акціонерним товариством «Західінкомбанк» (надалі -кредитор) та ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю ,,МАРІСТЕЛЛА» (надалі -позичальник) був укладений кредитний договір №1802/10-261 (надалі - договір), за умовами якого кредитор надає позичальнику кредит на поновлення обігових коштів для придбання цінних паперів згідно договору купівлі-продажу цінних паперів№37Б/36 від 16.02.10р. у розмірі 20 000 000 грн., на умовах, визначених кредитним договором, зі сплатою 18% процентів річних (п.1.1 договору).

Термін користування кредитними коштами встановлюється до 30 квітня 2011р. включно, а в разі невиконання (неналежного виконання) позичальником будь-якої умови даного договору - до першої письмової вимоги кредитора (п.1.2 договору).

Сума кредитних коштів перераховується повністю чи частинами на поточний рахунок позичальника погодженням з кредитором (п.1.3 договору).

Підпунктом 3.1.2 договору передбачено, що кредитор зобов'язаний надати позичальнику кредитні кошти на умовах, визначених даним договором, і перерахувати суму кредитних коштів повністю або частинами на вказаних позичальником рахунок, при умові виконання даного договору, поданні кредитором документів, що підтверджують цільове використання кредитних коштів, а також інших документів на вимогу кредитора.

В той же час, позичальник зобов'язаний здійснити повне погашення кредиту не пізніше ніж 30 квітня 2011р., а в разі невиконання (неналежного виконання) будь-якої умов даного договору - в семиденний строк з дня отримання письмової вимоги кредитора (пп. 3.2.2 договору).

Крім того, відповідно підпункту 3.2.3 договору, позичальник зобов'язаний сплачувати проценти за користування кредитом виходячи з розрахунку 18% річних щомісяця, не пізніше п'ятого числа місяця наступного за поточним місяцем, шляхом перерахунку коштів на рахунок позичальника.

Відповідно до п.5.1 договору, даний кредитний договір набуває чинності з моменту фактичного надання кредитором кредитних коштів позичальнику і діє до повного погашення кредитору суми кредиту, вказаної в п.1.1 донного кредитного договору, сплату процентів, штрафів, збитків та іншої заборгованості згідно умов даного кредитного договору.

Між сторонами по справі неодноразово укладались додаткові угоди до кредитного договору №1802/10-261 від 18.02.2010р., а саме: додатковий договір до кредитного договору від 05.05.2010р., додатковий договір до кредитного договору від 29.04.2011р., додатковий договір до кредитного договору від 25.04.2012р., додатковий договір до кредитного договору від 11.04.2014р.

Так, відповідно до додаткового договору до кредитного договору від 29.04.2011р. між сторонами була укладена додаткова угода, пунктом 1 якої сторони вирішити викласти пункт 1.2 договору у наступній редакції: «термін користування кредитними коштами встановлюється в строк до 25.04.2012р. включно, а в разі невиконання (неналежного виконання) позичальником будь-якої умови даного договору - до першої письмової вимоги кредитора» ; пункт 3.2.2 в наступний редакції: «повне погашення кредиту здійснити не пізніше 25.04.2012р., а в разі невиконання (неналежного виконання) будь-якої з умов даного договору - в семиденний строк з дня отримання письмової вимоги кредитора» . Крім того, відповідної додатковою угодою сторони погодили графік сплати процентів за користування кредитними коштами.

Відповідно до додаткового договору до кредитного договору від 25.04.2012р. сторони вирішити викласти пункт 1.2 договору у наступній редакції: термін користування кредитними коштами встановлюється в строк до 23.04.2015р. включно, а в разі невиконання (неналежного виконання) позичальником будь-якої умови даного договору - до першої письмової вимоги кредитора» ; пункт 3.2.2 в наступний редакції: «повне погашення кредиту здійснити не пізніше 23.04.2015р., а в разі невиконання (неналежного виконання) будь-якої з умов даного договору - в семиденний строк з дня отримання письмової вимоги кредитора» .

11.04.2014р. між сторонами була укладена додаткова угода, пунктом 1 якої сторони вирішити викласти підпункт 3.2.3 договору у наступній редакції: «Сплачувати проценти за користування кредитними коштами виходячи з розрахунку 18% річних, шляхом перерахунку коштів на рахунок позичальника, в наступному порядку за період з 01.05.2014р. по 30.09.2014р. в строк до 31.10.2014р., за період з 01.10.2014р. та до кінця дії кредитного договору» .

Позивач вказує, що належним чином виконав взяті на себе зобов'язання по кредитному договору надав позивальнику кретині кошти, проте відповідач взяті на себе зобов'язання за кредитним договором належним чином не виконував, в зв'язку з чим у нього утворилась заборгованість по сплаті процентів та поверненню тіла кредиту, яка станом на 01.03.2018р. становить 24 194 388,83 грн., а саме: 4 194 388,83 грн. по сплаті процентів за період з травня 2014р. по червень 2015р. та 20 000 000,00 грн. прострочена заборгованість по тілу кредиту.

За посиланнями позивача , в зв'язку з тим, що ПАТ «Західінкомбанк» перебуває в ліквідаційні процедурі у останнього недостатньо коштів для сплати судового збору в повному обсязі, та на підставі чого позивач просить суд стягнути лише частину заборгованості в розмірі 117 466,66грн, яка складається з 103 466,66 грн. як частину основної суми боргу в розмірі 20 000 000,00 грн., яка мала бути повернута до 25.04.2012р. та 1 000 грн. як частину відсотків за травень 2014р. в розмірі 298 498,42 грн., 1 000 грн. як частину відсотків за червень 2014р. в розмірі 295 890,41 грн., 1 000 грн. як частину відсотків за липень 2014р. в розмірі 305 753,42 грн., 1 000 грн. як частину відсотків за серпень 2014р. в розмірі 305 753,42 грн., 1 000 грн. як частину відсотків за вересень 2014р. в розмірі 295 890,42 грн., 1 000 грн. як частину відсотків за жовтень 2014р. в розмірі 305 753,42 грн., 1 000 грн. як частину відсотків за листопад 2014р. в розмірі 295 890,42 грн., 1 000 грн. як частину відсотків за грудень 2014р. в розмірі 305 753,42 грн., 1 000 грн. як частину відсотків за січень 2015р. в розмірі 305 753,42 грн., 1 000 грн. як частину відсотків за лютий 2015р. в розмірі 276 164,38 грн., 1 000 грн. як частину відсотків за березень 2015р. в розмірі 305 753,42 грн., 1 000 грн. як частину відсотків за квітень 2015р. в розмірі 295 890,42 грн., 1 000 грн. як частину відсотків за травень 2015р. в розмірі 305 753,42 грн., 1 000 грн. як частину відсотків за червень 2015р. в розмірі 295 890,42 грн.

Посилаючись на порушення відповідачем взятих на себе грошових зобов'язання за кредитним договором №1802/10-261 від 18.02.2010р. Публічне акціонерне товариство «Західінкомбанк» звернулося до господарського суду Одеської області з позовом за захистом свого порушеного права.

Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши наявні у справі докази у сукупності та давши їм відповідну правову оцінку, суд дійшов наступних висновків:

У відповідності до ст.11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а підставою виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини. Правочин, різновидом якого є договори-основний вид правомірних дій -це волевиявлення осіб, безпосередньо спрямовані на виникнення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків.

Відповідно до п.1 ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання - це вид цивільних правовідносин.

У відповідності зі ст.204 ЦК України договори укладені між сторонами по справі, як цивільно-правові правочини є правомірними на час розгляду справи, оскільки їх недійсність прямо не встановлено законом, та вони не визнані судом недійсними, тому зобов'язання за цими договорами мають виконуватися належним чином.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

За положеннями ч.1 ст.207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

Стаття 1054 Цивільного кодексу України визначає, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Із змісту п.1 ст. 1048 Цивільного кодексу України вбачається, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюється договором.

Пунктом 1 ст. 1049 Цивільного кодексу України зазначено, що позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначеній родовими ознаками, у такій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Згідно ст.ст.525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов договору та Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а при відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Відповідно до п.1 ст.530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Таким чином, судом встановлено надання позивачем згідно кредитного договору №1802/10-261 від 18.02.2010р. кредитних коштів та неповернення їх відповідачем у обумовлений строк, у зв'язку з чим позивач правомірно заявив вимогу про стягнення кредитної заборгованості в сумі 103 466,66 грн., які судом підлягають стягненню в повній мірі.

Крім того, позивачем заявлено до стягнення з відповідача частину нарахованих та несплачених процентів в розмірі 14 000грн. за період з травня 2014р. по червень 2015р.

Суд дослідивши відповідну вимогу зазначає наступне.

На підставі постанови Правління національного банку України від 28.05.2014р. №316 «Про віднесення Публічного акціонерного товариства «Західінкомбанк» до категорії неплатоспроможних» виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб 29.05.2014р. прийнято рішення №38 про запровадження з 29.05.2014р. тимчасової адміністрації та призначення уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на тимчасову адміністрацію.

Відповідно до постанови Правління Національного банку України від 22.07.2014р. №433 «Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ПАТ «Західінкомбанк» виконавчою дирекцією Фонду 23.07.2014р. прийнято рішення від №63, на підставі якого було розпочато процедуру ліквідації ПАТ «Західінкомбанк» та призначено уповноважену особу Фонду на ліквідацію ПАТ «Західінкомбанк» .

Відповідно до частини 3 статті 91 Цивільного кодексу України, юридична особа може здійснювати окремі види діяльності, перелік яких встановлюється законом, після одержання нею спеціального дозволу (ліцензії).

Структура банківської системи, економічні, організаційні і правові засади створення, діяльності, реорганізації і ліквідації банків визначені Законом України «Про банки і банківську діяльність» .

Згідно зі ст. 2 зазначеного Закону про банки банк, це - юридична особа, яка на підставі банківської ліцензії має виключне право надавати банківські послуги, відомості про яку внесені до Державного реєстру банків.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про банки і банківську діяльність» , банківська ліцензія, це - документ, який видається Національним банком України в порядку і на умовах, визначених у цьому Законі, на підставі якого банки та філії іноземних банків мають право здійснювати банківську діяльність.

Статтею 47 Закону України «Про банки і банківську діяльність» встановлено, що банк має право здійснювати банківську діяльність на підставі банківської ліцензії шляхом надання банківських послуг.

До банківських послуг, зокрема належать розміщення залучених у вклади (депозити), у тому числі на поточні рахунки, коштів та банківських металів від свого імені, на власних умовах та на власний ризик.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» фінансова установа - юридична особа, яка відповідно до закону надає одну чи декілька фінансових послуг, а також: інші послуги (операції), пов'язані з наданням фінансових послуг, у випадках, прямо визначених законом, та внесена до відповідного реєстру в установленому законом порядку. До фінансових установ, зокрема, належать банки; фінансовий кредит - кошти, які надаються у позику юридичній або фізичній особі на визначений строк та під процент.

Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» встановлено правові, фінансові та організаційні засади функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб, повноваження Фонд гарантування вкладів фізичних осіб (дачі - Фонд), порядок виплати Фондом відшкодування за вкладами, а також регулюються відносини між: Фондом, банками, Національним банком України, визначаються повноваження та функції Фонду щодо виведення неплатоспроможних банків з ринку і ліквідації банків.

Відповідно до ч. 1 ст. 3 вказаного Закону, Фонд є установою, що виконує спеціальні функції у сфері гарантування вкладів фізичних осіб та виведення неплатоспроможних банків з ринку і ліквідації банків у випадках, встановлених цим Законом.

Пунктом 6 частини 1 статті 2 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» визначено, що ліквідація банку - процедура припинення банку як юридичної особи відповідно до законодавства.

Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 48 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» , Фонд безпосередньо або шляхом делегування повноважень уповноваженій особі Фонду з дня початку процедури ліквідації банку здійснює зокрема повноваження органів управління банку.

Відповідно до ч. 2 ст. 46 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» , з дня призначення уповноваженої особи фонду, банківська діяльність банку завершується закінченням технологічного циклу конкретних операцій у разі, якщо це сприятиме збереженню або збільшенню ліквідаційної маси.

У відповідності до ч. 9 ст. 17 Закону України «Про банки і банківську діяльність» забороняється здійснювати банківську діяльність без отримання банківської ліцензії.

Виходячи із системного аналізу вищевказаних правових норм, слід зробити висновок, що з моменту відкликання банківської ліцензії та початку ліквідації ПАТ «Західінкомбанк» фактично втратив статус банку та фінансової установи в цілому, його банківська діяльність припинилася, в зв'язку з чим втратив право на надання банківських та будь-яких інших фінансових послуг, зокрема щодо кредитування фізичних осіб та відповідне нарахування відсотків по кредитам.

Таким чином, в силу наведених положень законодавства відкликання банківської ліцензії (початок процедур ліквідації банку) означає і припинення позивачем як банком нарахування відсотків за Кредитним договором як складової банківської діяльності, зважаючи на неможливість здійснення будь-яких банківських операцій, а тому нарахування і вказування у розрахунку заборгованості сум нарахованих відсотків до погашення з 23 липня 2014р.- є неправомірним.

Вказане вище підтверджується судовою практикою, зокрема, колегія суддів Вищого господарського суду України при розгляді справи № 5023/5556/13 у своїй постанові від 16.12.2013р. зазначила, що «…з моменту прийняття Національним банком України рішення про відкликання ліцензії та відкриття ліквідаційної процедури банку останній втрачає право на здійснення банківської діяльності, зокрема, нарахування процентів за всіма кредитними договорами» .

Подібна позиція також висловлена у постанові Вищого господарського суду України по справі № 5023/2491/11 від 06.02.2013р. в якій зокрема зазначено: « ... нарахування таких процентів Банком є частиною його банківської діяльності, здійснення якої припиняється з моменту відкликання банківської ліцензії» .

Враховуючи вищенаведене суд доходить висновку, що обґрунтованими та правомірно нарахованими є проценти з травня 2014р по 22 липня 2014р., при цьому сума процентів за липень з урахуванням здійсненого судом перерахунку складає 216 986,30 грн.

Отже, стягненню з відповдіача підлягає 1 000 грн. як частина відсотків за травень 2014р. в розмірі 298 498,42 грн., 1 000 грн. як частину відсотків за червень 2014р. в розмірі 295 890,41 грн. та 1 000 грн. як частина відсотків за липень 2014р. в розмірі 216 986,30 грн.

Підсумовуючи вищезазначене, суд доходить висновку, що позовні Публічного акціонерного товариства «Західінкомбанк» є обґрунтовані, підтверджуються належними та допустимими докази, в зв'язку з чим підлягають частковому задоволенню

У відповідності до частини першої статті 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно вимог ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов'язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою.

У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Надточий проти України" від 15.05.2008р. зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.

Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам - учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі.

Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об'єктивного з'ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.

В процесі розгляду справи судом було прийнято, досліджено та надано оцінку всім доводам та запереченням позивача та відповідачів надано можливість їх представникам в судовому засіданні обґрунтувати свої правові позиції щодо позову.

Разом з тим, ст. 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Судові витрати зі сплати судового збору за подання позовної заяви відповідно до приписів ст. 129 ГПК України покладаються на позивача та відповідача пропорційно задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст.13, 20, 73, 74, 76, 86, 126, 129, 165, 232, 233, 237, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов Публічного акціонерного товариства «Західінкомбанк» до відповідача ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю ,,МАРІСТЕЛЛА» про стягнення кредитної заборгованості у розмірі 117 466,66 грн. - задовольнити частково.

2. Стягнути з ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю ,,МАРІСТЕЛЛА» (65012, м. Одеса, вул. Троїцька, буд. 33 А; код ЄДРПОУ 36871856) на користь Публічного акціонерного товариства «Західінкомбанк» (43005, м. Луцьк, пр-т. Перемоги, буд. 15; код ЄДРПОУ 19233095) заборгованість у розмірі 106 466,66 грн., яка складається з: 103 466 /сто три тисячі чотириста шістдесят шість/ грн. 66 коп. як частину основного боргу в розмірі 20 000 000,00 грн., 1 000 /одну тисячу/ грн. 00 коп. як частину відсотків за травень 2014р. в розмірі 298 498,42 грн., 1 000 /одну тисячу/ грн. 00 коп. як частину відсотків за червень 2014р. в розмірі 295 890,41 грн., 1 000 /одну тисячу/ грн. 00 коп. як частину відсотків за липень 2014р. в розмірі 216 986,30 грн. та 1 596 /одну тисячу п'ятсот дев'яносто шість/ грн. 90 коп. - витрат по сплаті судового збору.

3. В решті позовних вимог відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Накази видати в порядку ст.327 ГПК України

Повне рішення складено 05 червня 2018 р.

Суддя С.Ф. Гут