Рішення

від 25.05.2018 по справі 151/625/17

ЧЕЧЕЛЬНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 151/625/17

Провадження № 2/151/23/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25.05.2018 року

в складі : головуючого судді Моцного В.С.

при секретарі Бондаренко В.П.

за участю: позивачки ОСОБА_1

представника позивачки ОСОБА_2

представника відповідача ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт. Чечельник Вінницької області цивільну справу №151/625/17 за позовом ОСОБА_1 (місце реєстрації та проживання: 24831, с. Стратіївка, вул. Піски, буд.21, Чечельницького району, Вінницької області, картка платника податку НОМЕР_1) до товариства з обмеженою відповідальністю "Стратіївський Агроресурс" (місцезнаходження: 24831, с. Стратіївка, вул. Жовтнева, буд.4, Чечельницького району, Вінницької області, код ЄДРПОУ 35814671) про визнання недійсним договору оренди земельної ділянки, -

ВСТАНОВИВ :

07 серпня 2017 року ОСОБА_1 звернулася до Чечельницького районного суду Вінницької області з позовною заявою про визнання недійсним договору оренди земельної ділянки та стягнення орендної плати до ТОВ "Стратіївський Агроресурс" відповідно до якої просить суд: визнати недійсним договір оренди землі кадастровий номер 0525084200:02:000:0111 від 29 серпня 2014 року зареєстрованого реєстраційною службою Чечельницького районного управління юстиції Вінницької області 16 вересня 2014 року за № 7012132 та стягнення орендної плати за вищезазначену земельну ділянку за 2015 -2017 роки в сумі 5 192.65 грн.

Свої вимоги позивачка обґрунтувала тим, що їй на праві приватної власності належить земельна ділянка площею 1.9854 га, кадастровий номер 0525084200:02:000:0111, яка розташована на території Любомирської сільської ради Чечельницького району Вінницької області, згідно свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 28.08.2014 року, індексний номер: 26089897. В 2014 році ТОВ "Стратіївський Агроресурс" запропоновано їй укласти договір оренди землі та підписати договір оренди. Після того, тобто з осені 2014 року, договір для ознайомлення їй не надали, його не підписувала, орендну плату за нього не отримувала, а з травня 2014 року їй стало відомо, що її земельна ділянка передана в оренду строком на 49 років ТОВ "Стратіївський Агроресурс" про, що здійснено державну реєстрацію. На протязі 2014 р, 2015 р. та 2016 р орендна плата за користування земельною ділянкою не виплачувалась, що є підставою для розірвання договору оренди землі в односторонньому порядку.

В судовому засіданні позивачка ОСОБА_1 змінила позовні вимоги, просить суд визнати недійсним договір оренди земельної ділянки, оскільки в договорі не вказані істотні умови, а саме : не вказана відповідальність за несплату орендної плати; відсутні умови повернення орендованої земельної ділянки; відсутня відповідальність за несвоєчасне повернення земельної ділянки; відсутній механізм перерахування та виплати натуральної орендної плати; відсутній механізм індексації. Також просить суд стягнути орендну плату починаючи з 29.08.2014 року в сумі 5192,63 грн.

В судовому засіданні позивачка ОСОБА_1 та її представник ОСОБА_2 позовні вимоги підтримали у повному обсязі, пояснили, що на договорі оренди земельної ділянки кадастровий номер 0525084200:02:000:0111, яка розташована на території Любомирської сільської ради Чечельницького району Вінницької області її підпис, і необхідності в проведенні почеркознавчої експертизи немає. Вважають договір недійсним, оскільки при його укладенні не було вказано істотні умови перераховані в позові, а також невиплачена орендна плата за вказані в позові періоди. Хоча основною метою договору оренди земельної ділянки та одним із визначальних прав орендодавця є своєчасне отримання орендної плати відповідно до обумовленого договору її розміру, індексації, способу та умов розрахунків, строків та порядку їх внесення, перегляду та відповідальність за її несплату. Несплата орендної плати за користування орендованою земельною ділянкою є підставою для розірвання договору оренди землі в односторонньому порядку та систематичним порушенням умов договору.

Представник відповідача ОСОБА_3 в судовому засіданні просив відмовити в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 посилаючись на те, що 29.08.2014 року між ТОВ "Стратіївський Агроресурс" та ОСОБА_1 було укладено Договір оренди, згідно якого позивачка передала в строкове платне користування земельну ділянку, яка знаходиться на території Любомирської сільської ради, Чечельницького району Вінницької області кадастровий номер 0525084200:02:000:0111, загальною площею 1.9854 га, строком на 49 років. При укладені даного Договору за його основу було взято Типову форму договору оренди землі, затверджену Кабінетом Міністрів України, сторонами було погоджено його істотні умови та досягнуто згоди щодо його укладання, що підтверджується підписами орендаря та орендодавця зроблені в ньому. З пропозицією внести зміни до конкретних умов Договору ОСОБА_1 протягом всього часу його дії до ТОВ "Стратіївський Агроресурс" не зверталася. Посилання позивачки на те, що начебто з відповідачем договір оренди землі строком на 49 років не укладала і не підписувала не відповідають дійсності, оскільки даний договір підписаний власноруч позивачкою у присутності свідків. Протягом дії Договору ТОВ "Стратіївський Агроресурс", як орендар добросовісно виконує його умови, а також вимоги ст.25 Закону України Про оренду землі , а саме своєчасно та в повному розмірі здійснював виплату орендної плати ОСОБА_1 у відповідності до умов договору, що підтверджується відомостями про видачу орендної плати за користування земельною ділянкою за 2014-2017 роки. Тому позовні вимоги позивача є незаконними, необгрунтованими та недоведеними, а тому задоволенню не підлягають.

Заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши і оцінивши надані докази в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Згідно ст.4 ЦПК України особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Стаття 5 ЦПК України встановлює способи захисту, які застосовуються судом та визначає, що, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України.

Згідно ст.12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим кодексом.

Стаття 13 ЦПК України визначає, що суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог, і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Відповідно до ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події суд може зобов'язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою.

Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.

Статті 19 та 20 ЦПК України передбачають право на захист цивільних прав, інтересів, захист цивільних прав та інтересів судом.

Судом встановлено, що позивачці ОСОБА_1 належить земельна ділянка сільськогосподарського призначення, площею 1.9854 га (кадастровий № 0525084200:02:000:0111), на підставі свідоцтва про право власності на земельну ділянку індексний номер 26089897 від 28 серпня 2014 року, яка розміщена на території Любомирської сільської ради Чечельницького району Вінницької області (а.с.9).

Вказана земельна ділянка використовується ТОВ "Стратіївський Агроресурс" відповідно до договору оренди від 29 серпня 2014 року (далі - Договір), укладеного особисто із ОСОБА_1 та ТОВ "Стратіївський Агроресурс", акта прийому-передачі земельної ділянки без числа та місяця 2014 року (а.с. 29, 38).

Договір зареєстровано реєстраційною службою Чечельницького районного управління юстиції Вінницької області (індексний номер 26090099 від 28.08.2014 року.(а.с.34).

Відповідно до ч.3 ст. 640 ЦК України, договір, який підлягає нотаріальному посвідченню або державній реєстрації, є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення або державної реєстрації, а в разі необхідності і нотаріального посвідчення, і державної реєстрації - з моменту державної реєстрації.

Як зазначено в статті 792 ЦК України за договором найму (оренди) земельної ділянки наймодавець зобов'язується передати наймачеві земельну ділянку на встановлений договором строк у володіння та користування за плату. Земельна ділянка може передаватись у найм разом з насадженнями, будівлями, спорудами, водоймами, які знаходяться на ній, або без них. Відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом.

Відповідно до ст. 93 Земельного Кодексу України право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності.

Згідно ст. 1 Закону України Про оренду землі від 6 жовтня 1998 року N 161-XIV(надалі - Закон) оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Статтею 13 Закону визначено, що договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Згідно з ч.1 ст. 14 Закону договір оренди укладається у письмовій формі і за бажанням однієї із сторін може бути посвідчений нотаріально.

Відповідно до ст. 15 цього ж Закону (станом на 20.12.2015 року) істотними умовами договору оренди землі є: об'єкт оренди (кадастровий номер, місце розташування та розмір земельної ділянки); строк дії договору оренди; орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, способу та умов розрахунків, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату.

За згодою сторін у договорі оренди землі можуть зазначатися інші умови.

У разі якщо договором оренди землі передбачено здійснення заходів, спрямованих на охорону та поліпшення об'єкта оренди, до договору додається угода щодо відшкодування орендарю витрат на такі заходи.

Договір оренди може передбачати надання в оренду декількох земельних ділянок, що перебувають у власності одного орендодавця (а щодо земель державної та комунальної власності - земельних ділянок, що перебувають у розпорядженні одного органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування).

Об'єкт за договором оренди землі вважається переданим орендодавцем орендареві з моменту державної реєстрації права оренди, якщо інше не встановлено законом (ст. 17 Закону).

Відсутність у договорі оренди землі однієї з істотних умов, передбачених цією статтею, а також порушення вимог статей 4-6,11,17,19 цього Закону є підставою для відмови в державній реєстрації договору оренди, а також для визнання договору недійсним відповідно до закону.

Відповідно до ч. 1 ст. 16 Закону укладення договору оренди земельної ділянки із земель приватної власності здійснюється за згодою орендодавця та особи, яка згідно із законом вправі набувати право оренди на таку земельну ділянку.

За згодою сторін у договорі оренди землі можуть зазначатися інші умови, зокрема якісний стан земельних угідь, порядок виконання зобов'язань сторін, порядок страхування об'єкта оренди, порядок відшкодування витрат на здійснення заходів щодо охорони і поліпшення об'єкта оренди, проведення меліоративних робіт, а також обставини, що можуть вплинути на зміну або припинення дії договору оренди, тощо.

Згідно ст. ст.14,17 Закону договір оренди землі укладається у письмовій формі; об'єкт за договором оренди землі вважається переданим орендодавцем орендареві з моменту державної реєстрації права оренди, якщо інше не встановлено законом.

У відповідності до ст. 27 Закону орендареві забезпечується захист його права на орендовану земельну ділянку нарівні із захистом права власності на земельну ділянку відповідно до закону.

З тексту оспорюваного договору оренди вбачається, що договір укладений у простій письмовій формі, підписаний сторонами та зареєстрований у встановленому законом порядку. В ньому передбачені всі істотні умови такого виду договору відповідно до вимог законодавства, чинного на час укладання договору.

Волевиявлення позивача на укладення договору було вільним та відповідало його внутрішній волі, відповідач на протязі всього часу свої зобов'язання по договору виконував, користувався земельною ділянкою, сплачував орендну плату й доказів того, що будь-яким чином порушував умови договору, суду не надано.

Посилання представника позивача на доводи про те, що в оспорюваному договорі оренди відсутні істотні умови договору оренди землі у розумінні ст. 15 Закону України "Про оренду землі", не свідчить про те, що при укладені договору оренди землі були порушені права та охоронювані законом інтереси позивача.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 25 грудня 2013 року N 6-94 цс 13, предметом якої був спір про визнання договорів оренди земельних ділянок недійсними. При розгляді цієї справи Верховний Суд України зробив правовий висновок, відповідно до якого однією з обов'язкових умов визнання договору недійсним є порушення у зв'язку з його укладенням прав та охоронюваних законом інтересів позивача. Якщо за результатами розгляду справи факту такого порушення не встановлено, а позивач посилається на формальне порушення закону у суду немає правових підстав для задоволення позову.

Суд вважає, що обставини, на які посилається позивач, обґрунтовуючи позов про визнання договору оренди недійсним, не підтверджені матеріалами справи, договір оренди містить усі істотні умови, передбачені ст. 15 Закону України "Про оренду землі", діючої на час укладання договору, і підстави для визнання його недійсним відсутні.

Крім того, відповідно до ч.1 ст.202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно ст.203 ЦК України зміст правочину не може суперечити Цивільному Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасників правочину має бути вільним і відповідати їх внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин був спрямований на реальне настання наслідків, що обумовлені ним.

Частина 1 ст. 209, частина 1 ст.210 ЦК України встановлюють, що правочин, який вчинений у письмовій формі, підлягає нотаріальному посвідченню лише у випадках, встановлених законом або домовленістю сторін. Правочин підлягає державній реєстрації лише у випадках, встановлених законом. Такий правочин є вчиненим з моменту його державної реєстрації.

Відповідно до ст.215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1-3, 5 і 6 статті 203 цього кодексу.

Таким чином, і інших підстав для визнання вказаного договору недійсним, як зазначено в позові, судом також не встановлено.

Оскільки вказані вимоги є похідними від первісних вимог, а в задоволенні позову в частині визнання недійсним договору оренди, відмовлено, тому підстави для задоволення вказаних вимог, також відсутні.

Вирішуючи питання про позовні вимоги в частині невиплати орендної плати за користування вказаною земельною ділянкою суд, виходить з того, що орендна плата визначена розділом 4 Договору яким передбачено, що орендна плата вноситься орендарем щорічно в сумі 1730 грн. 91 коп. періодично з 15 серпня по 15 грудня поточного року. Передача продукції та надання послуг в рахунок орендної плати оформляється відповідними актами і розмір орендної плати переглядається раз на три роки. Позивачкою недоведено факт несплати орендної плати, оскільки відповідно до довідки виданої ТОВ "Стратіївський Агроресурс" 17.10.2017 року за № 257 орендодацю ОСОБА_1 згідно договору оренди землі б/н від 29.08.2014 року земельна ділянка, що знаходиться на території Любомирської сільської ради кадастровий номер 0525084200:02:000:0111 отримувала орендну плату, а саме виплачено доходу за 2014 рік - 429.11 грн, за 2015 рік - 1805.20 грн, за 2016 рік - 2594,29 коп. нараховано. Зі всіх нарахованих доходів по орендній платі нараховані та перераховані податки.

Керуючись ст.ст. 13, 81, 141, 259, 263-265, 268 ЦПК України, суд -

РІШИВ :

В задоволені позовних вимог ОСОБА_1 (місце реєстрації: 24831, с. Стратіївка, вул. Піски, буд.21, Чечельницького району, Вінницької області, картка платника податку НОМЕР_1) до товариства з обмеженою відповідальністю "Стратіївський Агроресурс" (місцезнаходження: 24831, с. Стратіївка, вул. Жовтнева, буд.4, Чечельницького району, Вінницької області, код ЄДРПОУ 35814671) про визнання недійсним договору оренди землі кадастровий номер 0525084200:02:000:0111 від 29 серпня 2014 року зареєстрованого реєстраційною службою Чечельницького районного управління юстиції Вінницької області 16 вересня 2014 року за № 7012132 - відмовити.

В задоволені позовних вимог ОСОБА_1 (місце реєстрації: 24831, с. Стратіївка, вул. Піски, буд.21, Чечельницького району, Вінницької області, картка платника податку НОМЕР_1) до товариства з обмеженою відповідальністю "Стратіївський Агроресурс" (місцезнаходження: 24831, с. Стратіївка, вул. Жовтнева, буд.4, Чечельницького району, Вінницької області, код ЄДРПОУ 35814671) про стягнення орендної плати за вищезазначену земельну ділянку за 2015 -2017 роки в сумі 5 195.65 грн. - відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.

Суддя: