Вирок

від 05.06.2018 по справі 314/363/17

ВІЛЬНЯНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 314/363/17

Провадження № 1-кп/314/30/2018

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05.06.2018 року м. Вільнянськ

Вільнянський районний суд Запорізької області у складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

секретар судового засідання ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Вільнянськ кримінальне провадження за №12015080210001456 від 11 вересня 2015 року відносно

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Підгірне, Новомиколаївського району, Запорізької області, громадянина України, має базову середню освіту, працює водієм в ТОВ «ВСТ», одруженого, маючого на утриманні 2-х малолітніх дітей, раніше не судимого, який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , мешкає за адресою: АДРЕСА_2 ,

який обвинувачується у скоєнні злочину, передбаченого ч.2 ст. 286 КК України,

за участю прокурора ОСОБА_4 ,

потерпілого ОСОБА_5 ,

обвинуваченого ОСОБА_3 ,

захисника ОСОБА_6 ,

ВСТАНОВИВ:

10 вересня 2015 року, приблизно о 18 годині, водій ОСОБА_3 , керуючи автомобілем «FIAT DOBLO», реєстраційний номер НОМЕР_1 , рухався по автодорозі Запоріжжя-Донецьк в Вільнянському районі, Запорізької області зі сторони м. Донецька в напрямку м. Запоріжжя зі швидкістю не менш ніж 138,8 км\год., яка перевищувала максимально допустиму швидкість руху на даній ділянці проїзної частини.

В цей же час в попутному з ним напрямку, попереду, рухався велосипедист ОСОБА_7 , який постійно знаходячись в полі зору водія ОСОБА_3 почав перетинати проїжджу частину з права наліво за напрямком руху автомобіля.

На 29 км. автодороги Запоріжжя-Донецьк, водій ОСОБА_3 , у процесі здійснення руху, маючи об`єктивну можливість своєчасно виявити що велосипедист ОСОБА_7 змінив напрямок руху ліворуч, та маючи технічну можливість запобігти наїзду на нього навіть без застосування гальмування при русі в межах своєї правої смуги руху з допустимою швидкістю 90 км\год, за умови чого велосипедист ОСОБА_7 встигав би покинути смугу руху автомобіля не створюючи небезпеки для руху, відповідних заходів по вибору швидкісного режиму не вжив.

Згідно висновків судово-автотехнічних експертиз №590/15 від 06.11.2015, 9-111 від 29.01.2016 та 1433 від 26.12.2016 своїми діями водій ОСОБА_3 порушив вимоги п.п. 12.6 ґ), 12.9 б) Правил дорожнього руху України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України №1306 від 10.10.2001 року, зі змінами №136 від 06.03.2013 року, відповідно до яких:

п.12.6. Поза населеними пунктами на всіх дорогах та на дорогах, що проходять через населені пункти, позначені знаком 5.47, дозволяється рух із швидкістю:

ґ) іншим транспортним засобам:…на інших автомобільних дорогах не більше 90 км/год.

п. 12.9. Водієві забороняється: б) перевищувати максимальну швидкість, зазначену в пунктах 12.4-12.7, на ділянці дороги, де встановлено дорожні знаки 3.29, 3.31, або на транспортному засобі, на якому встановлено розпізнавальний знак відповідно до підпункту "и" пункту 30.3 цих Правил.

Порушення водієм ОСОБА_3 вимог п.п, 12,6 ґ), 12.9 б) Правил дорожнього руху України, згідно висновків судово-автотехнічних експертиз №590/15 від 06.11.2015, 9-111 від 29.01.2016 та 1433 від 26.12.2016 з технічної точки зору знаходяться в прямому причинному зв`язку з подією ДТП.

Внаслідок порушення вказаних пунктів Правил дорожнього руху України водій ОСОБА_3 керуючи автомобілем «FIAT DОВLО», реєстраційний номер НОМЕР_1 , скоїв наїзд на велосипедиста ОСОБА_7 .

Внаслідок даної дорожньо-транспортної пригоди велосипедист ОСОБА_7 отримав тілесні ушкодження, з якими був доставлений до Вільнянської ЦРЛ, де цього ж дня від отриманих травм помер.

Згідно висновку судово-медичної експертизи №196 від 15.10.2015 року, причиною смерті ОСОБА_7 стала поєднана тупа травма голови, тулуба та кінцівок, що виразилась переломами ребер та кісток кінцівок, з пошкодженням внутрішніх органів (спинного мозку, правих легені та нирки), що ускладнилася розвитком травматичного шоку.

Поєднана тупа травма голови, тулуба і кінцівок у ОСОБА_7 що ускладнилася небезпечним для життя станом - травматичним шоком, мала ознаки тяжких тілесних ушкоджень, які знаходяться в прямому причинному зв`язку з настанням смерті.

Вищевказані тілесні ушкодження могли утворитись в умовах дорожньо-транспортної події, не виключається можливість заподіяння тілесних ушкоджень у ОСОБА_7 як у велосипедиста, при наїзді на нього легковим автомобілем.

В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_3 винну у скоєному злочині визнав у повному обсязі, цивільний позов визнав частково, з розміром моральної шкоди згоден в розмірі 40000,00 грн., подію та обставини встановлені під час досудового розслідування беззаперечно визнав, реалізуючи право передбачене ст.63 Конституції України від дачі показань відмовився.

Крім визнання вини обвинуваченим, вина останнього підтверджується наступними доказами дослідженими в судовому засіданні, а саме:

Показами потерпілого ОСОБА_5 , який зазначив, що ОСОБА_7 був його батьком, який 10 вересня 2015 року виїхав на велосипеді по власним справам. Пізніше ОСОБА_5 повідомили, що на автодорозі Запоріжжя-Донецьк в Вільнянському районі сталася дорожньо-транспортна пригода за участю його батька. ОСОБА_7 був доставлений до Вільнянської ЦРЛ, де цього ж дня помер;

Протоколом огляду місця дорожньо-транспортної пригоди від 10.09.2015;

Протоколом огляду місця події від 10.09.2015;

Висновком щодо результатів медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції від 10.09.2015 відповідно до якого ознак сп`яніння ОСОБА_3 не виявлено;

Посвідченням водія ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , № НОМЕР_2 ;

Свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_3 , відповідно до якого власником автомобіля FIAT NUOVO DOBLO держаний номер НОМЕР_1 є Товариство з обмеженою відповідальністю «ВСТ».

Наказом Товариства з обмеженою відповідальністю «ВСТ» №2-10/К від 01.06.2010 відповідно до якого ОСОБА_3 з 01.06.2010 року з посади комірника переведено на посаду водія.

Висновком експерта №196 від 15.10.2015 відповідно до якого, причиною смерті ОСОБА_7 стала поєднана тупа травма голови, тулуба та кінцівок, що виразилась переломами ребер та кісток кінцівок, з пошкодженням внутрішніх органів (спинного мозку, правих легені та нирки), що ускладнилася розвитком травматичного шоку. Поєднана тупа травма голови, тулуба і кінцівок у ОСОБА_7 що ускладнилася небезпечним для життя станом - травматичним шоком, мала ознаки тяжких тілесних ушкоджень, які знаходяться в прямому причинному зв`язку з настанням смерті;

Лікарським свідоцтвом про смерть №196 від 11.09.2015, відповідно до якого ОСОБА_7 ІНФОРМАЦІЯ_2 , помер ІНФОРМАЦІЯ_3 в Вільнянській ЦРКЛ;

Протоколом слідчого експерименту від 24.09.2015;

Протоколом додаткового огляду місця події від 06.10.2015;

Висновком експерта №559/15 від 05.10.2015 відповідно до якого швидкість руху автомобіля «FIAT DOBLO» реєстраційний номер НОМЕР_1 , з урахуванням довжини найбільшого сліду гальмування, що відобразився на проїзній частині, перед початком гальмування становила не менш ніж 138,8:149,8 км/год. Мінімальна можлива відстань, на якій водій ОСОБА_3 почав реагувати на небезпеку для руху до утворення слідів гальмування, складає 24.16:25.2 м., при цьому час руху автомобіля «FIAT DOBLO», реєстраційний номер НОМЕР_1 , на даній відстані складає 0,625с.;

Висновком експерта №558/15 від 30.10.2015 відповідно до якого автомобіль «FIAT DOBLO», реєстраційний номер НОМЕР_1 первинно контактував передньою частиною з лівою боковою частиною велосипеда «Україна», при цьому кут між їх поздовжніми (бічними) осями в момент наїзду становив 81,0+/-5. Перед наїздом велосипедист ОСОБА_7 та водій автомобіля ОСОБА_3 змінили напрямок руху ліворуч. Встановити місце наїзду у вигляді геометричної точки, автомобіля «FIAT DOBLO», реєстраційний номер НОМЕР_1 на велосипед «Україна» за наявною слідовою інформацією та з врахуванням кінцевих положень даних транспортних засобів з технічної точки зору не надається можливим;

Висновком експерта №590/15 від 06.11.2015 відповідно до якого покази водія автомобіля «FIAT DOBLO», реєстраційний номер НОМЕР_1 ОСОБА_3 , свідків ОСОБА_8 та ОСОБА_9 щодо швидкості руху вищевказаного автомобіля на момент ДТП є технічно не спроможними. Водій автомобіля «FIAT DOBLO», реєстраційний номер НОМЕР_1 ОСОБА_3 повинен був керуватися вимогами пп.12.3, 12.6, 12.9 Правил дорожнього руху України. Велосипедист ОСОБА_7 повинен був керуватися вимогами п.п. 9.2, 9.3, 9.4, 10.1, 10.4 Правил дорожнього руху України.

Дії велосипедиста ОСОБА_7 не відповідають вимогам пп.9.2., 9.3, 9.4, 10.1, 10.4 Правил дорожнього руху України. Невиконання велосипедистом вимог пп.10.1, 10.4 Правил дорожнього руху України, з технічної точки знаходиться в причинному зв`язку з подією ДТП.

За свідченнями ОСОБА_3 :

При сповільненні автомобіля 6.9м/с2, оцінити дії водія автомобіля «FIAT DOBLO», реєстраційний номер НОМЕР_1 ОСОБА_3 в частині виконання вимог п.12.3 Правил дорожнього руху України, а також встановити причинний зв`язок не є можливим. Однак, його дії не відповідають вимогам пп.12.6., 12.9 Правил дорожнього руху України.

При сповільненні автомобіля 7.5м/с2, дії водія автомобіля «FIAT DOBLO», реєстраційний номер НОМЕР_1 ОСОБА_3 не відповідають вимогам пп.12.3, 12.6, 12.9 Правил дорожнього руху України. Невиконання водієм автомобіля «FIAT DOBLO», реєстраційний номер НОМЕР_1 ОСОБА_3 вимог пп.12.6, 12.9 Правил дорожнього руху України, з технічної точки зоря знаходиться в причинному зв`язку з подією ДТП.

За свідченнями ОСОБА_10 :

Дії водія автомобіля «FIAT DOBLO», реєстраційний номер НОМЕР_1 ОСОБА_3 , при заданому середньому часі та не залежно від сповільненні автомобіля не відповідають вимогам пп.12.3, 12.6, 12.9 Правил дорожнього руху України. Невиконання водієм автомобіля «FIAT DOBLO», реєстраційний номер НОМЕР_1 ОСОБА_3 вимог пп.12.6, 12.9 Правил дорожнього руху України, з технічної точки зору знаходиться в причинному зв`язку з подією ДТП.

За свідченнями ОСОБА_3 даний водій:

- при сповільненні автомобіля «FIAT DOBLO», реєстраційний номер НОМЕР_1 6.9м/с2 та середньому часі, який дорівнює 2.03сек - відповісти на дане питання не є можливим.

- при сповільненні автомобіля «FIAT DOBLO», реєстраційний номер НОМЕР_1 7.5м/с2 та середньому часі, який пройшов з моменту початку маневру велосипедиста та до моменту наїзду, який дорівнює 2.03сек - мав технічну можливість запобігти наїзду на велосипедиста.

За свідченнями свідка ОСОБА_10 , водій ОСОБА_3 :

- при сповільненні автомобіля «FIAT DOBLO», реєстраційний номер НОМЕР_1 6.9м/с2 та середньому часі, який дорівнює 2.1сек - мав технічну можливість запобігти наїзду на велосипедиста.

- при сповільненні автомобіля «FIAT DOBLO», реєстраційний номер НОМЕР_1 7.5м/с2 та середньому часі, який дорівнює 2.1сек - мав технічну можливість запобігти наїзду на велосипедиста.

У тих варіантах де водій автомобіля «FIAT DOBLO», реєстраційний номер НОМЕР_1 мав технічну можливість уникнути наїзду на велосипедиста, шляхом застосування екстреного гальмування з зупинкою транспортного засобу до місця наїзду, використання даної методики позбавлено логічного сенсу.

У тому варіанті, де визначити технічну можливість уникнути наїзду у водія автомобіля ««FIAT DOBLO», реєстраційний номер НОМЕР_1 ОСОБА_3 не є можливим - використання даної методики також неможливе, по причині вказаній в дослідницькій частині;

Висновком експерта №1433 від 26.12.2016 відповідно до якого у даній дорожньо-транспортній ситуації небезпека для руху водієві автомобіля Фіат, з технічної точки зору, виникала в момент зміни велосипедистом напрямку руху ліворуч. У даній дорожньо-транспортній ситуації, з технічної точки зору, доцільно приймати нормативну величину ситуаційного часу реакції водія 1.2 сек. Питання про правильність вибору експертами величин ситуаційного часу реакції водія в 0.8 і 1.0 сек. вимагає слідчої оцінки висновків експертиз, що виходить за межі компетенції експерта автотехніка. Обґрунтування нормативного ситуаційного часу реакції водія в 1.2 сек, яке було прийнято до розрахунків, наведене в дослідницькій частині даного висновку. Питання про технічну спроможність показів водія ОСОБА_3 , свідків ОСОБА_10 та ОСОБА_9 до швидкості руху автомобіля Фіат може бути вирішене слідством самостійно на підставі зіставлення показів із розрахунковою швидкістю руху автомобіля (139.0-145.1 км/год). У даній дорожньо-транспортній ситуації дії водія автомобіля Фіат регламентувалися вимогами п. 12.6 ґ) ПДР, згідно з якими, поза населеними пунктами дозволяється рух із швидкістю не більше 90 км/год. При виявленні водієм автомобіля Фіат зміни руху велосипедиста ліворуч дії водія регламентувалися вимогами п.12.3 ПДР, згідно з якими у разі виникнення небезпеки для руху, яку водій об`єктивно спроможний виявити, він повинен негайно вжити заходів для зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу. При намірі повороту ліворуч дії велосипедиста, за формальною ознакою, регламентувалися вимогами п. 9.3, 10.1 ПДР, згідно з якими йому перед початком повороту ліворуч належало завчасно подати сигнал повороту, а перед початком маневру переконатися, що це буде безпечним. Водій автомобіля Фіат мав технічну можливість запобігти наїзду на велосипедиста шляхом виконання вимог п. 12.6 ґ) ПДР - рухаючись із припустимою швидкістю в межах своєї правої смуги проїзної частини, тим самим забезпечувалася можливість виїзду велосипедиста за межі смуги руху автомобіля Фіат. Дії водія автомобіля Фіат, які не відповідали до вимог 12.6 ґ) Правил дорожнього руху, з технічної точки зору, перебувають в причинному зв`язку із ДТП. Оскільки у випадку прямолінійного руху автомобіля Фіат по правій смузі проїзної частини із припустимою швидкістю 90 км/год в умовах події без гальмування, велосипедист устигав би покинути смугу руху автомобіля Фіат, рішення даного питання за умови гальмування автомобіля не має технічного сенсу.

Висновком експерта №9-111 від 29.01.2016 відповідно до якого показання водія ОСОБА_3 , свідків ОСОБА_10 та ОСОБА_9 у частині вказаної ними швидкості руху автомобіля FIAT DOBLO р.н. НОМЕР_1 у процесі розвитку даної дорожньо-транспортної пригоди є технічно неспроможними. У даній дорожній обстановці водій автомобіля FIAT DOBLO р.н. НОМЕР_1 ОСОБА_3 повинен був діяти відповідно до вимог пунктів 12.6 (ґ), 12.9 (б) та 12.3 ПДР України. У даній дорожній обстановці велосипедист ОСОБА_7 повинен був діяти відповідно до вимог пунктів: 9.2 (б), 9.3, 9.4 та 10.1 ПДР України. В умовах заданої дорожньої обстановки при русі з дозволеною (допустимою) поза межами населеного пункту швидкістю руху водій автомобіля FIAT DOBLO р.н. НОМЕР_1 ОСОБА_3 мав технічну можливість уникнути наїзду на велосипедиста ОСОБА_7 шляхом застосування екстреного гальмування. У даній дорожній обстановці в діях водія автомобіля FIAT DOBLO р.н. НОМЕР_1 ОСОБА_3 убачаються невідповідності вимогам пунктів 12.6 (ґ), 12.9 (б) та 12,3 Правил дорожнього руху України, які з технічної точки зору перебувають у причинному зв`язку з настанням події даної дорожньо-транспортної пригоди. В умовах даної дорожньої обстановки в діях велосипедиста ОСОБА_7 убачаються невідповідності вимогам пунктів 9.2 (б), 9.3, 9.4 та 10.1 ПДР України, невідповідність дій велосипедиста ОСОБА_7 вимогам пункту 10.1 ПДР України з технічної точки зору перебуває в причинному зв`язку з настаннямподії даної дорожньо-транспортної пригоди.

Вищезазначені висновки експертів як окремо так і в сукупності визначають, що у разі дотримання обвинуваченим ОСОБА_3 вимог Правил дорожнього руху, та невиконанням велосипедистом ОСОБА_7 вимог Правил дорожнього руху водій ОСОБА_3 мав технічну можливість уникнути наїзду на велосипедиста ОСОБА_7 шляхом застосування екстреного гальмування, тобто уникнення наслідків дорожньо-транспортної пригоди, а саме смерті ОСОБА_7 .

Оцінивши вищезазначені докази в їх сукупності та обсязі, суд приходить до висновку про наявність причинно-наслідкового зв`язку між діями обвинуваченого ОСОБА_3 та наслідками дорожньо-транспортної пригоди.

На підставі досліджених доказів суд приходить до висновку, що вина обвинуваченого ОСОБА_3 виражена у формі необережності, у виді злочинної недбалості, оскільки обвинувачений ОСОБА_3 не передбачав можливості настання суспільно небезпечних наслідків свого діяння (дії або бездіяльності), хоча повинен був і міг їх передбачити.

Проаналізувавши в сукупності вищезазначені обставини, суд дійшов висновку, що вина ОСОБА_3 повністю доведена в судовому засіданні, та кваліфікує його дії за ч.2 ст.286 КК України, як - порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило смерть потерпілого.

Прокурор в судовому засіданні просив призначити покарання, з урахуванням обставин, що пом`якшують покарання обвинуваченого за ст. 66 КК України - щире каяття, активне сприяння розкриттю злочину, обставини що обтяжують покарання обвинуваченого за ст. 67 КК України відсутні, за ч.2 ст. 286 КК України 4 роки позбавлення волі, з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 2 роки, із застосування ст.75 КК України з визначенням іспитового строку 2 роки.

Потерпілий в судовому засіданні погодився з позицією прокурора відносно виду, міри покарання, звільнення від відбування покарання з випробуванням.

Обвинувачений, в судовому засіданні щиро розкаявся, просив суд суворо не карати, попросив вибачення у потерпілого.

Згідно з даними, які характеризують особу обвинуваченого ОСОБА_3 він є особою раніше не судимою, психічними захворюваннями не страждає, на обліку в наркодиспансері не перебуває, працевлаштований, одружений, має на утриманні 2-х малолітніх дітей.

Відповідно до ст.66 КК України в якості обставин, що пом`якшують покарання обвинуваченого, суд визнає його щире каяття, активне сприяння розкриттю злочину.

Відповідно до ст.67 КК України обставин, що обтяжують покарання обвинуваченого судом не встановлено.

Приймаючи до уваги те, що особі, яка вчинила кримінальний злочин, має бути призначене покарання необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів, одночасно враховуючи обставини, що пом`якшують та відсутність обставин, що обтяжують покарання, з урахуванням особи ОСОБА_3 , його відношення до скоєного злочину, суд прийшов до висновку, що виправлення обвинуваченого та попередження скоєння ним нових злочинів можливо без відбуття покарання в місцях позбавлення волі.

Обвинуваченим, захисником було заявлено клопотання про застосування відносно нього амністії, зі звільненням його від відбування покарання, оскільки обвинувачений вчинив необережний злочин, який не є особливо тяжким відповідно до статті 12 Кримінального кодексу України, не позбавлений батьківських прав, на день набрання чинності Закону України «Про амністію у 2016 році» має дітей, яким не виповнилося 18 років.

Як встановлено ст. 85 КК України, на підставі закону про амністію засуджений може бути повністю або частково звільнений від основного і додаткового покарань.

Законом про амністію особи, визнані винними у вчиненні злочину обвинувальним вироком суду, можуть бути повністю або частково звільнені від відбування покарання на підставі ч. 2 ст. 86 КК України.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 1 Закону України «Про застосування амністії в Україні», амністія є повне або часткове звільнення від відбування покарання осіб, визнаних винними у вчиненні злочину, або кримінальні справи стосовно яких розглянуті судами, але вироки стосовно яких розглянуті судами, але вироки стосовно яких осіб не набрали законної сили; амністія оголошується законом про амністію, який приймається відповідно до положень Конституції України Кримінального Кодексу України та цього Закону.

Статтею 3 вказаного Закону встановлено, що встановивши в стадії судового розгляду кримінальної справи наявність акту амністії, що усуває застосування покарання за вчинення діяння, суд, за доведеності вини особи, постановляє обвинувальний вирок із звільненням засудженого від відбування покарання.

07 вересня 2016 року набрав чинності Закон України «Про амністію у 2016 році» від 22 грудня 2016 р. №1810-УІІ. Дія цього Закону поширюється на осіб, які вчинили злочини до дня набрання ним чинності включно. В ст. 10 Закону України «Про амністію у 2016 році» вказано, що питання про застосування амністії суд вирішує за ініціативою особи, яка підтримує публічне обвинувачення в суді чи здійснює нагляд за додержанням законів при виконанні судових рішень у кримінальних справах, а також при застосуванні інших заходів примусового характеру, пов`язаних з обмеженням особистої свободи громадян, органу або установи виконання покарань, а також за ініціативою обвинуваченого (підсудного) чи засудженого, їх захисників чи законних представників.

Відповідно до п. «в» Закону України «Про амністію у 2016 році» від 22 грудня 2016 року №1810-УІІ, який набрав чинності 07 вересня 2017 року, звільненню від відбування покарання у виді позбавлення волі на певний строк та від інших покарань, не пов`язаних з позбавленням волі, осіб, визнаних винними у вчиненні необережного злочину, який не є особливо тяжким відповідно до статті 12 Кримінального кодексу України, а також осіб, кримінальні справи стосовно яких за зазначеними злочинами розглянуті судами, але вироки стосовно них не набрали законної сили, підлягають особи, які не позбавлені батьківських прав, які на день набрання чинності цим Законом мають дітей, яким не виповнилося 18 років, дітей-інвалідів та/або повнолітніх сина, дочку, визнаних інвалідами.

Як вбачається з матеріалів кримінального провадження обвинувачений ОСОБА_3 має двох дітей, а саме ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , та ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_5 .

ОСОБА_3 вчинив необережний злочин, який не є особливо тяжким відповідно до статті 12 Кримінального кодексу України, який скоїв до набрання чинності Закону України «Про амністію у 2016 році».

Обмежень, щодо застосування відносно обвинуваченого ОСОБА_3 амністії, передбачених ст. 4 Закону України «Про застосування амністії в Україні» та ст. 9 Закону України «Про амністію у 2016 році» судом не встановлено. Амністія до нього раніше не застосовувалась. Злочин вчинено не встані алкогольного сп`яніння або у стані, викликаному вживанням наркотичних або інших одурманюючих засобів.

За таких обставин, суд вважає, що на обвинуваченого поширюється дія Закону України «Про амністію у 2016 році», а тому він підлягає звільненню від відбування покарання.

Суд роз`яснює обвинуваченому наслідки застосування амністії, а саме: застосування амністії в подальшому протягом останніх десяти років амністія до нього не може бути застосована.

Потерпілим ОСОБА_5 до суду подано цивільний позов, де просить:

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ВСТ» на користь ОСОБА_5 27368 грн. 68 коп. матеріальної шкоди, що включає усі необхідні витрати, які були зазнані та понесені у зв`язку зі смертю його батька ОСОБА_7 та на його поховання;

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_5 280 000 гривень в якості відшкодування за спричинену моральну шкоду;

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «СК АХА Страхування» розмір страхового відшкодування за спричинену моральну шкоду у розмірі 16 536,00 грн.

За ч.5 ст.128 КПК України цивільний позов у кримінальному провадженні розглядається судом за правилами, встановленими цим Кодексом. Якщо процесуальні відносини, що виникли у зв`язку з цивільним позовом, цим Кодексом не врегульовані, до них застосовуються норми Цивільного процесуального кодексу України за умови, що вони не суперечать засадам кримінального судочинства.

Згідно з ч.1 ст. 1201 ЦК України особа, яка завдала шкоди смертю потерпілого, зобов`язана відшкодувати особі, яка зробила необхідні витрати на поховання та на спорудження надгробного пам`ятника, ці витрати.

Відповідно до ч.1 ст.1172 ЦК України юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов`язків.

В обґрунтування вимог до ТОВ «ВСТ» в порядку ст.1201 ЦК України ОСОБА_5 посилається на наступні збитки, що підтверджує:

квитанція до прибуткового касового ордера від 11.09.2015 року, яка підтверджує придбання предметів, необхідних для поховання, та послуг підприємства «Рітуал» з витратами на поховання у тому числі у вигляді відбування поминального обіду, на загальну суму коштів у розмірі 7 147 гривень;

копія бланку заказу на продукцію для спорудження надгробного пам`ятника загальною вартістю 8 900 гривень;

акт прийому-передачі виконаних робіт на суму 1937 грн. 10 коп., за стоматологічні послуги по договору №512 від 27.09.2015 року на виготовлення протезів, за якими потерпілий сплативши гроші, на зміг з`явитися у зв`язку з його смертю від ДТП;

довідка ПАТ «Комерційний Банк «Приватбанк» про наявність у ОСОБА_7 станом на 02.10.2015 року заборгованості по кредитному договору на суму 8634,58 грн.;

велосипед «Україна», яким користувався батько, під час ДТП, визнаний речовим доказом по справі, з урахуванням неможливості його відновлювання, та попереднього зносу оцінено потерпілим в розмірі 750, 00 гривень.

Відносно вимог до ТОВ «ВСТ» суд приходить до висновку про часткове задоволення позовних вимог, оскільки витрати на поминальний обід не входять до складу витрат на поховання. Зазначена правова позиція висловлена в Постанові Верховного суду від 19 березня 2018 року (справа № 554/1793/15-ц, провадження № 61-6381 св 18).

Одночасно, суд приходить до висновку про необґрунтованість вимог потерпілого відносно стягнення витрат на виготовлення протезів та заборгованості по кредитному договору, оскілки зазначені витрати не входять до обсягу витрат на поховання за ст. 1201 ЦК України та збитків в обсязі визначеного ч.2 ст. 22 ЦК України.

Судом встановлено, що страхувальник - Товариство з обмеженою відповідальністю «ВСТ», (адреса м. Запоріжжя, вул. Космічна бул.122/10, код ЄДРПОУ 30750577) уклало договір страхування з Страховиком Публічне акціонерне товариство «Страхова компанія АХА Страхування» (код ЄДРПОУ 20474912, 04070, м. Київ, вул. Іллінська, буд.8) забезпечений транспортний засіб FIAT NUOVO DOBLO держаний номер НОМЕР_1 , що підтверджується полісом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності АІ/7522728 від 27.11.2014.

Публічне акціонерне товариство «Страхова компанія АХА Страхування» до суду подало заяву про визнання позову в обсязі 16 536,00 грн., у зв`язку з чим в цій частині позов підлягає задоволенню в повному обсязі.

Частиною 2 ст. 23 ЦК України встановлено, що моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

У Постанові Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» зазначено, що відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювана та вини останнього в її заподіянні.

З урахуванням характеру правопорушення, глибини фізичного болю та страждань, яких потерпілий зазнав у зв`язку зі смерті його батька, душевних страждань, з урахуванням характеру та способу завдання шкоди, суд в порядку ч.3 ст.23 ЦК України, визначає відшкодування завданої моральної шкоди в розмірі 100 000,00 грн.

З урахування вимог відшкодування завданої моральної шкоди ПАТ «СК АХА Страхування», суд приходить до висновку про задоволення вимог до обвинуваченого в розмірі (100000,00 грн. - 16 536,00 грн.) 83464,00 грн.

Витрати на проведення експертизи згідно зі ст.124 КПК України належить покласти на обвинуваченого. Витрати на проведення експертиз складають: №559/15 від 05.10.2015 - 245,52 грн., №558/15 від 30.10.2015 - 736,56 грн., №590/15 від 06.11.2015 - 736,56 грн., №1433 від 26.12.2016 - 1981,80 грн., №9-111 від 29.01.2016 - 1996,80 грн., Всього: 5697,24 грн.

Питання відносно речових доказів вирішити в порядку ст. 100 КПК України.

Запобіжний захід до обвинуваченого не обирався, заяв прокурора про обрання запобіжного заходу до суду не надходило.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 368,369, 373, 374 КПК України, суд

УХВАЛИВ:

ОСОБА_3 визнати винним у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.286 КК України, та призначити йому покарання у виді позбавлення волі на строк 4 (чотири) роки, з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 2 роки.

На підставі п. «в» ст. 1 Закону України «Про амністію у 2016 році» ОСОБА_3 , звільнити від відбування покарання, призначеного за цим вироком у зв`язку з амністією.

Стягнути з ОСОБА_3 процесуальні витрати за проведення експертиз №559/15 від 05.10.2015, №558/15 від 30.10.2015, №590/15 від 06.11.2015, №1433 від 26.12.2016, №9-111 від 29.01.2016 в розмірі 5697 грн. 24 коп. на користь держави.

Цивільний позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ВСТ», (адреса м. Запоріжжя, вул. Космічна бул.122/10, код ЄДРПОУ 30750577) на користь ОСОБА_5 ( ІНФОРМАЦІЯ_6 , адреса проживання: АДРЕСА_3 ), збитки завдані кримінальним правопорушенням, витрати на поховання та на спорудження надгробного пам`ятника в розмірі 13097 грн. 00 коп.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Страхова компанія АХА Страхування» (код ЄДРПОУ 20474912, 04070, м. Київ, вул. Іллінська, буд.8) на користь ОСОБА_5 ( ІНФОРМАЦІЯ_6 , адреса проживання: АДРЕСА_3 ) страхове відшкодування за спричинену моральну шкоду у розмірі 16 536,00 грн.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_5 відшкодування завданої моральної шкоди в розмірі 83464,00 грн.

Речові докази:

Автомобіль «FIAT DOBLO», реєстраційний номер НОМЕР_1 , переданий на зберігання власнику ОСОБА_13 залишити останній, як власнику;

Велосипед «Україна», який зберігається на території Вільнянського ВП передати потерпілому ОСОБА_5 .

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

Вирок може бути оскаржений до апеляційного суду Запорізької області через Вільнянський районний суд Запорізької області протягом тридцяти днів з дня проголошення.

Копію вироку негайно після проголошення вручити обвинуваченому,захиснику, потерпілому та прокурору.

Суддя: ОСОБА_14

05.06.2018