Рішення

від 04.06.2018 по справі 515/1993/17

ТАТАРБУНАРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 515/1993/17

Провадження № 2/515/278/18

Татарбунарський районний суд Одеської області

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 червня 2018 р. Татарбунарський районний суд Одеської області в складі:

головуючого - судді Семенюк Л.А.

за участю секретаря Унгурян Т.В.

позивача ОСОБА_1

представника позивачки - адвоката ОСОБА_2

відповідача ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Татарбунари цивільну справу за позовом ОСОБА_1 в інтересах неповнолітніх дітей ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 до ОСОБА_3 про визнання права власності на земельну ділянку та часткового скасування свідоцтва про право на спадщину за законом,

В С Т А Н О В И В:

12 грудня 2017 року позивачка ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом в інтересах неповнолітніх дітей: ОСОБА_4, ОСОБА_5 та ОСОБА_6 до ОСОБА_3 в якому просить визнати за її неповнолітніми дітьми, як спадкоємцями першої черги за законом по 1/4 частині на праві спільної часткової власності земельної ділянки площею 6,89 га, розташованої на території Жовтоярської сільської ради Татарбунарського району Одеської області, посвідченої Державним актом на право приватної власності на землю серії III-ОД за № 063727 від 09.04.2004 року, належну ОСОБА_6, померлому 18 листопада 2015 року та частково скасувати свідоцтво про право на спадщину за законом, видане відповідачу ОСОБА_3.

02 січня 2018 року представник позивачки - адвокат ОСОБА_2 подав до суду уточнену позовну заяву, в якій посилається на наступне.

18 листопада 2015 року помер колишній чоловік позивачки - ОСОБА_6 у віці 41 року, спадкоємцями якого в порядку першої черпги за законом є їх троє неповнолітніх дітей: ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_3.

Після смерті спадкодавця залишилась земельна ділянка площею 6.89 га, що розташована на території Жовтоярської сільської ради Татарбунарського району Одеської області, згідно Державного акту на право приватної власності на землю серії ІІІ-ОД №063727, виданого Татарбунарською районною державною адміністрацією 09 квітня 2004 року на ім'я ОСОБА_6.

Звернувшись, в інтересах своїх неповнолітніх дітей, до державного нотаріуса Саратської районної державної нотаріальної контори ОСОБА_7 із заявою про прийняття спадщини, позивачці було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на вказану нерухомість з посиланням на те, що свідоцтво про право на спадщину на зазначену земельну ділянку вже було видано матері спадкодавця ОСОБА_3, яка є відповідачкою по справі.

На момент своєї смерті спадкодавець дійсно був зареєстрований разом з відповідачкою по справі, але діти позивачки є неповнолітніми, тому вважаються такими, що прийняли спадщину та мають право на зазначену земельну ділянку по 1/4 частині кожний, наряду з відповідачкою ОСОБА_3, яка при видачі свідоцтва про право на спадщину, не повідомила нотаріуса про наявність інших спадкоємців. На думку позивачки, ОСОБА_3 мала право прийняти у спадщину лише на 1/4 частину земельної ділянки, а тому видане останній свідоцтво про право на спадщину повинно бути частково скасовано.

Зазначені обставини стали причиною звернення позивачки до суду з вказаним позовом.

Представник позивачки - адвокат ОСОБА_2 в судове засідання не з'явився, надавши до суду заяву про розгляд справи у його відсутність позовні вимоги підтримав та просив винести заочне рішення у разі неявки в судове засідання відповідача (а.с.74).

Відповідачка в судові засідання неодноразово не з'явилась. Відповідно до довідки відділу з адресно-довідкової роботи ГУДМС України в Одеській області від 15.12.2017 року (а.с.15), ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_4, зареєстрована в ІНФОРМАЦІЯ_5. Судові повістки, відповідно до вимог п. 2 ч.7 ст.128 ЦПК України надсилалися відповідачці за адресою її місця проживання, зареєстрованому у встановленому законом порядку і отримані нею завчасно, відповідно до вимог ч.2 ст.130 ЦПК України, що підтверджується надісланими до суду повідомленнями про вручення поштового відправлення (а.с.а.с. 24, 70, 73). Однак, ОСОБА_3 причини своїх неявок суду не повідомила, заяви про розгляд справи в її відсутність або заперечення проти позову суду не надала. Крім того, нею не надано суду жодного доказу, який би мав істотне значення для вирішення справи по суті, чи спростування доводів позивача.

Оскільки не має відомостей про причину неявки відповідача, на підставі ч.4 ст.223 ЦПК України, суд вважає за можливе розглянути справу у її відсутність та ухвалити по справі заочне рішення згідно наявних доказів, на що позивач згоден.

Згідно з частиною 3 статті 211 ЦПК України особа, яка бере участь у справі, має право заявити клопотання про розгляд справи за її відсутності. У такому разі фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу, у відповідності з вимогами частини 2 статті 247 ЦПК України, не здійснюється.

За загальним правилом (частина 1 статті 13 ЦПК України), суд розглядає справу в межах заявлених вимог і на підставі доказів сторін, кожна з яких, відповідно до частини 1 статті 81 ЦПК України повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Дослідивши в сукупності надані сторонами докази, судом встановлено наступні факти та відповідні їм правовідносини.

Як вбачається з копій свідоцтв про народження серії I-ЖД №182556 від 15.10.2003 року (а.с.5), серії І-ЖД №227446 від 21.12.2004 року (а.с.6) та серії І-КИ за №184881 від 11.06.2008 року (а.с.7) ОСОБА_6 є батьком ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_6, ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_7, відповідно.

Згідно копії свідоцтва про смерть серії І-ЖД № 433901 від 19.11.2015 року (а.с.8), ОСОБА_6 помер 18 листопада 2015 року в м. Одесі.

З копії Державного акту на право приватної власності на землю серії III-ОД за № 063727 від 09.04.2004 року (а.с.9) слідує, що ОСОБА_6 є власником земельної ділянки площею 6,89 га, розташованої на території Жовтоярської сільської ради Татарбунарського району Одеської області, виділеної для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

Із інформаційної довідки зі Спадкового реєстру за №51224150 від 14.03.2018 року, виданої державним нотаріусом Саратської районної державної нотаріальної контори ОСОБА_7 (а.с.30) вбачається, що після смерті спадкодавця ОСОБА_6, померлого 18.11.2015 року, державним нотаріусом Арцизької районної державної нотаріальної контори відкрита спадкова справа за номером у спадковому реєстрі 58632384, зареєстрована у нотаріуса за №44/2016 від 25.02.2016 року та видано свідоцтво про право на спадщину за номером у спадковому реєстрі 60541771 серії НМА 392544 від 19.04.2017 року. Також в матеріалах спадкової справи, наданої нотаріусом на запит суду, наявні: копія заяви ОСОБА_3 від 25.02.2016 року щодо прийняття спадщини після смерті ОСОБА_6 (а.с.33), копія довідк Жовтоярської сільської ради Татарбунарського району за №122 від 10.02.2016 року (а.с.36), з якої слідує, що ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_8 на день смерті, яка настала 18.11.2015 року був зареєстрований за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_9. Крім нього, в будинку зареєстрована його мати - ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_4.

Із копії інформації довідки зі Спадкового реєстру (заповіти, спадкові договори) №43076145 від 25.02.2016 року (а.с.40), наданої Арцизькою районною державною нотаріальною конторою, повідомляється, що за результатами пошуку заповітів, складених від імені ОСОБА_6 - інформація відсутня.

Крім того, нотаріусом надано витяг з Державного земельного кадастру про земельну ділянку за №НВ-5104313252017 від 10.04.2017 року (а.с.44), яким підтверджується кадастровий номер земельної ділянки площею 6,8879 га, належної ОСОБА_3, згідно Державного акту на право власності на земельну ділянку серії ІІІ-ОД № 063727, - 5125082400:01:001:0929. Одночасно надано копію заяви ОСОБА_3 від 19.04.2017 року щодо прийняття за законом спадщини, що складається із земельної ділянки, належної ОСОБА_6 (а.с.47). Копією інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, реєстру прав власності на нерухоме майно Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна за № 85342936 від 19.04.2017 року (а.с.60) підтверджується, що ОСОБА_3 є власником земельної ділянки, кадастровий номер - 5125082400:01:001:0929.

Копією свідоцтва про право на спадщину за законом, зареєстрованого в реєстру за №189 від 19.04.2017 року, виданого державним нотаріусом Саратської районної державної нотаріальної контори ОСОБА_7 (а.с.67) підтверджується, що ОСОБА_3 прийняла у спадщину земельну ділянку, яка належала померлому ОСОБА_6 , загальною площею 6,89 га для ведення товарного сільскогоподарського виробництва, кадастровий номер 5125082400:01:001:0929, розташованої за адресою: Одеська область, Татарбунарський район, Жовтоярська сільська рада.

Із копії рішення Татарбунарського районного суду Одеської області від 16.07.2012 року (а.с.76) слідує, що шлюб між ОСОБА_8 та ОСОБА_6 - розірвано.

Відповідно до ст. 1216 ЦК України, спадкуванням є перехід прав та обов'язків /спадщини/ від фізичної особи, яка померла /спадкодавця/, до інших осіб /спадкоємців/. Спадкування здійснюється за заповітом або за законом, як передбачено ст.1217 ЦК України.

Згідно ст. 1258 ЦК України спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово.

Так, у першу чергу, як передбачено ст.1261 ЦК України, право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.

Згідно ст. 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину чи не прийняти її. Частиною четвертою зазначеної статті передбачено, що малолітня, неповнолітня, недієздатна особа, вважаються такими, що прийняли спадщину, крім випадків, встановлених частинами другою-четвертою статті 1273 цього Кодексу.

Із роз'яснень, що містяться в п.10 постанови Пленуму Верховного Суду України №7 від 30.05.2008 року "Про судову практику у справах про спадкування " слідує, що відповідно до ст.1225 ЦК України право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців за загальними правилами спадкування ( зі збереженням її цільового призначення ) при підтвердженні цього права спадкодавця державним актом на право власності на землю або іншим правовстановлюючим документом.

Таким чином, між сторонами виникли спадкові правовідносини, які неможливо вирішити в позасудовому порядку.

У відповідності з ч.1 ст.1280 ЦК України, якщо після спливу строку для прийняття спадщини і після розподілу її між спадкоємцями спадщину прийняли інші спадкоємці (частина друга і третя статті 1272 цього Кодексу), вона підлягає перерозподілу між ними.

Згідно з роз'ясненнями, вказаними у пункті 27 зазначеної вище постанови Пленуму Верховного Суду України, відповідно до статті 1301 ЦК, свідоцтво про право на спадщину може бути визнано недійсним не лише тоді, коли особа, якій воно видане, не мала права на спадкування, але й за інших підстав, установлених законом. Іншими підставами можуть бути: визнання заповіту недійсним, визнання відмови від спадщини недійсною, визнання шлюбу недійсним, порушення у зв'язку з видачею свідоцтва про право на спадщину прав інших осіб тощо.

За встановлених обставин, які підтверджуються дослідженими судом належними та допустимими доказами, за відсутності заперечень відповідача, враховуючи, що права неповнолітніх дітей позивачки, як спадкоємців першої черги за законом, які в силу ч.4 ст.1268 ЦК України вважаються такими, що прийняли спадщину, на частку у спадщині, що залишилась після смерті їх батька порушено, у зв'язку з видачею відповідачці ОСОБА_3 свідоцтва про право на спадщину на всю спадкову земельну ділянку (а.с.67), суд вважає необхідними визнати частково недійсним свідоцтво про право на спадщину за законом, видане державним нотаріусом Саратської державної нотаріальної контори Одеської області 19.04.2017 року на ім'я ОСОБА_3, що становить 3/4 частини права власності на земельну ділянку площею 6,89га, кадастровий номер 5125082400:01:001:0929, розташовану на території Жовтоярської сільської ради Татарбунарського району Одеської області, виділеної для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, а також визнати за неповнолітніми ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_10, ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_11 та ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_12, як спадкоємцями першої черги за законом, на праві спільної часткової власності по 1/4 частки вказаної земельної ділянки площею 6.89 га, розташованої на території Жовтоярської сільської ради Татарбунарського району Одеської області, згідно Державного акту на право приватної власності на землю серії ІІІ-ОД №063727, виданого на ім'я ОСОБА_6.

Керуючись ст.ст. 328, 1216, 1217, 1258, 1261, 1268 ЦК України, ст.ст.13,19, 77-81, 247, 259, 212, 264, 265, 280-282 ЦПК України, суд -

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги ОСОБА_1 в інтересах неповнолітніх дітей ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 до ОСОБА_3 про визнання права власності на земельну ділянку та часткового скасування свідоцтва про право на спадщину за законом - задовольнити.

Визнати частково недійсним свідоцтво про право на спадщину за законом, видане 19 квітня 2017 року ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_13, державним нотаріусом Саратської районної державної нотаріальної контори ОСОБА_7, зареєстроване в реєстрі за №189, на земельну ділянку, що залишилась після смерті ОСОБА_6, померлого 18.11.2015 року, що становить 3/4 частини права власності на земельну ділянку площею 6,89га, кадастровий номер 5125082400:01:001:0929, розташованої на території Жовтоярської сільської ради Татарбунарського району Одеської області, виділеної для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

Визнати за ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_3, як спадкоємцями першої черги за законом по 1/4 частині на праві спільної часткової власності земельної ділянки площею 6,89 га, кадастровий номер 5125082400:01:001:0929, розташованої на території Жовтоярської сільської ради Татарбунарського району Одеської області, посвідченої Державним актом на право приватної власності на землю серії III-ОД за № 063727 від 09.04.2004 року, належної ОСОБА_6, померлому 18 листопада 2015 року.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому цим Кодексом. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, встановленому цим Кодексом.

У відповідності до п.п. 15.5) п.п.15 п. 1 Розділу ХШ Перехідних Положень ЦПК України в новій редакції, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно - телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Суддя Семенюк