Рішення

від 25.05.2018 по справі 192/2093/17

СОЛОНЯНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 192/2093/17

Провадження № 2/192/163/18

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25.05.2018 року Солонянський районний суд Дніпропетровської області в складі:

головуючого - судді Щербини Н. О.,

за участі секретаря судового засідання Савчукової В.В.,

позивача - ОСОБА_1,

відповідача - ОСОБА_2,

представника третьої особи - Полторацької О. В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у смт Солоне Солонянського району Дніпропетровської області в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа: Солонянська районна державна адміністрація як орган опіки та піклування, про позбавлення батьківських прав,

В С Т А Н О В И В :

Позивач звернулася до суду з позовом до відповідачки про позбавлення батьківських прав.

На обґрунтування своїх вимог посилається на те, що ОСОБА_2 є матір'ю неповнолітнього ОСОБА_4, проте не виконує обов'язків, передбачених ст.150 Сімейного Кодексу, ст.12 Закону України Про охорону дитинства , ст.51 Конституції України. У 2008 році ОСОБА_4 був оформлений на тимчасове проживання до інтернатної групи Василівської ЗСШ, де пішов у перший клас, навчався та постійно проживав до 2017 року, коли інтернат перестав існувати. За весь цей час мати дитини навідувалася до сина лише один раз - взимку 2010 року, забрала його на зимові канікули додому. Відповідно до пояснення, наданого ОСОБА_5, яка на той час займала посаду вихователя в інтернаті, ОСОБА_4 повернувся до школи взагалі без зимового одягу, застуджений і в розпачі. Після цього відповідачка більше не з'являлася дог інтернату, на телефонні дзвінки сина не відповідала. На запитання вихователя чи планує вона забирати сина на канікули відповідала, що не має змоги та бажання. Матеріально ОСОБА_2 сина не підтримувала, дитина перебувала на повному шкільному забезпеченні. ОСОБА_4 почувався непотрібним найріднішій людині, особливо коли інших дітей відвідували або забирали додому. За весь час навчання ОСОБА_4 у школі ним цікавилися лише волонтери та небайдужі люди з педагогічного колективу. Мати про свою дитину не згадувала. Родинних стосунків не підтримувала, не приїздила на свята, навіть не відвідала випускний вечір. Після закриття інтернатської групи дитину додому не забрала, до навчального закладу не влаштувала.

Позивачка зазначає, що саме тоді, щоб неповнолітня дитина не залишилася на вулиці, вона забрала ОСОБА_4 до себе додому, а його мати без вагань дала розписку про те, що вона не заперечує проти перебування сина у неї. На даний час ОСОБА_4 навчається в професійно-технічному училищі №6 м.Дніпра за спеціальністю Електрозварювальник. Електрозварник на автоматичних та напівавтоматичних машинах . Відповідачка вихованням сина не займається, успіхами в навчанні не цікавиться, батьківські збори не відвідує, зв'язок з адміністрацією училища, майстром виховного навчання, класним керівником - не підтримує.

За місцем свого проживання відповідачка, як мати по відношенню до свого сина ОСОБА_4 також характеризується негативно: із сином стосунків не підтримує, вихованням не займається, здоров'ям не цікавиться, батьківських обов'язків не виконує. Факт того, що вона взагалі відмовилася від сина підтверджується актом обстеження матеріально - побутових умов, у якому зазначено, що в її хаті відсутня жодна річ, яка б могла належати ОСОБА_4.

Позивачка вважає, що зазначені факти, як кожен окремо, так і в сукупності можна розцінювати як ухилення матері від виховання дитини, свідомого нехтування нею своїми обов'язками, що підтверджує відсутність серйозного ставлення ОСОБА_2 до своїх батьківських обов'язків. Такі дії у відповідності до ст.164 Сімейного кодексу України є підставою для позбавлення відповідачки батьківських прав щодо її сина ОСОБА_4

У 2015 році було направлено звернення до губернатора Дніпропетровської області Резниченка В.М., у якому піднімалося питання щодо надання відповідного статусу вихованцям Василівського інтернату, до яких по кілька років не навідуються батьки. У вказаному списку був і ОСОБА_4. Наступний раз до Служби у справах дітей Солонянської РДА звернувся сам ОСОБА_4 та повідомив, що після закриття інтернату мати за ним не приїхала, надав адресу свого перебування, номер телефону для зв'язку та попросив допомоги стосовно позбавлення своєї матері батьківських прав по відношенню до нього, але відповіді не отримав. Отримання ОСОБА_4 статусу дитини, позбавленої батьківського піклування, надало б йому змогу зростати та виховуватися у прийомній родині та отримувати відповідні пільги від держави.

Позивачка також зазначає, що вона змушена самостійно звернутися до суду з позовом про позбавлення батьківських прав ОСОБА_2, оскільки дійти згоди з приводу цього питання зі Службою у справах дітей Солонянської РДА не бачить можливості. У зв'язку з зазначеним, позивач вважає за необхідне вирішити питання про позбавлення відповідачки батьківських прав.

Позивачка в судовому засіданні позов підтримала та пояснила суду, що займається допомогою дітям, які опинилися в складних життєвих обставинах. ОСОБА_4 знає з 2008 року, а оскільки в 2017 році інтернат, де виховувалась дитина закрився, то вимушена була забрати його до себе додому, у зв'язку тим, що мати хлопця не приїхала за ним. На даний час дитина проживає в сім'ї позивачки, яка виховує 8 прийомних дітей. ОСОБА_4 переніс два хірургічних втручання, на даний час навчається в ПТУ №6 м. Дніпра, проте його мати жодного разу не відвідувала дитину, не проявляє до нього інтерес.

Відповідачка в судовому засіданні позов не визнала, просила не позбавляти її батьківських прав, пояснивши, що має молодшу дитину - ОСОБА_9, ІНФОРМАЦІЯ_1, який проживає разом з нею. Стосовно ОСОБА_4 надала пояснення, згідно яких не має змоги матеріально утримувати сина, а тому не з'являлася до нього під час його виховання в інтернаті та під час проживання у позивачки.

Представник органу опіки та піклування в судовому засіданні заперечувала проти задоволення позову. Зазначила, що не можна позбавляти мати батьківських прав лише через те, що вона не має коштів для утримання дитини. Відповідачка веде нормальний спосіб життя, після її відвідування представниками органів опіки та піклування виконує всі поради. Можливо, на думку представника третьої особи, відповідачка не має активної позиції щодо повернення старшого сина додому у зв'язку з відсутністю коштів на його утримання. Проте наявність фінансових ускладнень не може слугував тип підставою для позбавлення батьківських прав.

Свідок ОСОБА_5 в судовому засіданні пояснила, що з 2011 по 2017 роки працювала вихователем у Василівському інтернаті та їй відомо, що ОСОБА_4 проживав в інтернаті з 2008 року, однак його мати жодного разу свідок не бачила. Після того, як дитина відвідала маму на зимових канікулах в 2010 році, то просився більше не віддавати його мамі, оскільки йому не сподобалося жити у неї.

Неповнолітній ОСОБА_4 надав суду пояснення, згідно яких категорично не бажає проживати разом з матір'ю, оскільки він запам'ятав, як мати просила купувати його алкоголь та цигарки для неї, які вживала при ньому. Вказане дуже негативно відобразилося в його пам'яті. Жодного разу мати не провідувала його в інтернаті, і зараз, коли він мешкає у позивачки. Вважає, що краще йому буде проживати в сім?ї позивачки, аніж з матір'ю.

Суд, заслухавши позивача, відповідачку, представника органу опіки та піклування, а також з'ясувавши думку дитини, дослідивши надані докази, приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Відповідно до положень ст.ст. 12, 13, 81 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках, а кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Спірні правовідносини сторін регулюються положеннями СК України, Законом України Про охорону дитинства .

Відповідно до ст.150 СК України батьки зобов'язанні виховувати дитину, піклуватися про її здоров'я, фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати до самостійного життя. Згідно положень ч.2 ст.157, ст.180-182 цього Кодексу той з батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов'язаний брати участь у її вихованні та утриманні.

Статтею 165 цього Кодексу передбачено, що право на звернення до суду з позовом про позбавлення батьківських прав мають один з батьків, опікун, піклувальник, особа, в сім'ї якої проживає дитина, заклад охорони здоров'я, навчальний або інший дитячий заклад, в якому вона перебуває, орган опіки та піклування, прокурор, а також сама дитина, яка досягла чотирнадцяти років.

У судовому засіданні було встановлено, що відповідачка ОСОБА_2 є матір'ю неповнолітнього ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с.8), а відомості про батька дитини записані згідно ст. 135 СК України (а.с.51).

Згідно довідки Василівської філії І-ІІ ступенів КЗО Солонянська СЗШ № 1 І-ІІІ ступенів (опорний заклад) від 04 грудня 2017 року ОСОБА_4 з 25 вересня 2008 року по 12 червня 2017 року навчався і проживав у Василівській середній загальноосвітній школі-інтернаті і закінчив 9 класів (а.с.7,16). Згідно довідки №1098 від 30 жовтня 2017 року неповнолітній ОСОБА_4 мешкає в АДРЕСА_1 в сім'ї ОСОБА_1 (а.с.6).

Характеристиками, наданими навчальним закладом (а.с.11) підтверджується факт самоусунення матері дитини від його виховання, оскільки підтверджено, що мати жодного разу не з'явилася до дитини, не цікавилася його навчанням, здоров'ям, успіхами, що також було підтверджено і показаннями свідка ОСОБА_5 та поясненнями неповнолітньої дитини.

Згідно характеристик Іверської сільської ради Солонянського району (а.с.49,50), листа Солонянського районного центру соціальних служб (а.с.53), актів обстеження матеріально-побутових умов (а.с.54-57), відповідачка характеризується позитивно, має належні умови для виховання дитини.

Проте вказані обставини на думку суду не свідчать про належне виконання відповідачкою своїх батьківських обов'язків відносно неповнолітнього ОСОБА_4, оскільки свідчать лише про нормальну поведінку в побуті відповідачки. Докази щодо належного виконання батьківських обов'язків відносно ОСОБА_4 вказані матеріали не містять.

Дослідивши Висновок органу опіки та піклування Про недоцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 від 20 лютого 2018 року, суд вважає, що він не є достатньо обґрунтованим, оскільки з нього убачається, що відповідачка не була присутня на засіданні комісії, де розглядалося лише її письмове пояснення, з якого слідує, що вона бажає матеріально допомогти сину після отримання грошових коштів за оренду паю. Також з письмових пояснень відповідачки випливає, що їй відомо про те, що її син проживає у ОСОБА_1 (а.с.57). Таким чином, під час прийняття рішення про недоцільність позбавлення батьківських прав особиста думка ОСОБА_2 з'ясована не була, комісією не були вислухані її пояснення, не з'ясовані причини та підстави такої поведінки матері відносно ОСОБА_4.

Статтею 3 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року (редакція зі змінами,схваленими резолюцією від 21 грудня 1995 року), яка ратифікована Постановою ВР № 789-XII від 27.02.91 року (далі - Конвенція), передбачено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

Частиною 1 ст. 7 Конвенції передбачено, що дитина має право знати своїх батьків і має право на їх піклування.

Згідно з ч. 1 ст. 164 СК України мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він: 1) не забрали дитину з пологового будинку або з іншого закладу охорони здоров'я без поважної причини і протягом шести місяців не виявляли щодо неї батьківського піклування; 2) ухиляються від виконання своїх обов'язків по вихованню дитини; 3) жорстоко поводяться з дитиною; 4) є хронічними алкоголіками або наркоманами; 5) вдаються до будь-яких видів експлуатації дитини, примушують її до жебракування та бродяжництва; 6) засуджені за вчинення умисного кримінального правопорушення щодо дитини.

Відповідно до п. 15 постанови Пленуму Верховного Суду України від 20 березня 2007 року № 3 Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав (далі - Постанова) позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно її утримують, та ін.), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов'язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об'єктивного з'ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей.

Згідно з абз. 2 п. 18 вищезгаданої постанови Пленуму Верховного Суду України, зважаючи на те, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, суд може у виняткових випадках при доведеності винної поведінки когось із батьків або їх обох з урахуванням її характеру, особи батька і матері, а також інших конкретних обставин справи відмовити в задоволенні позову про позбавлення цих прав, попередивши відповідача про необхідність змінити ставлення до виховання дитини (дітей) і поклавши на органи опіки та піклування контроль за виконанням ним батьківських обов'язків.

Позбавлення батьківський прав є виключною мірою, яка тягне за собою серйозні правові наслідки як для батька (матері), так і для дитини (ст. 166 СК України). Таким чином, позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо, і лише при наявності вини в діях батьків.

Суд вважає, що під час розгляду справи знайшли своє підтвердження факти ухилення від виконання батьківських обов'язків з боку відповідачки відносно свого сина ОСОБА_4. Судом враховано бажання матері займатися вихованням дитини, проте встановлення судом фактів тривалого часу ухилення її від виконання батьківських обов'язків, а також категоричне не бажання дитини, яка досягла 14-річного віку та має право самостійно визначати місце свого проживання, проживати разом з матір'ю, не дають підстави для висновку про не доцільність позбавлення відповідачки батьківських прав.

В судовому засіданні було встановлено, що відповідачка тривалий час ухиляється від виховання свого старшого сина, в той час як молодший син відповідачки проживає разом з нею, отримує належний догляд та піклування, про що свідчать матеріали справи.

На думку суду вказане свідчить про різне ставлення відповідачкою до своїх дітей та байдужість до життя ОСОБА_4, оскільки ОСОБА_2 втратила інтерес до дитини, не цікавиться станом його здоров'я, місцем його перебування навіть після того, як їй було роз'яснено де перебуває дитина. Перешкоди у спілкуванні матері з сином не чиняться.

Тому суд вважає, що відповідачка ухиляється від виконання своїх батьківських обов'язків по вихованню та утриманню дитини, не приймає жодної участі у його вихованні, не спілкується з ним, не проявляє заінтересованості в його подальшій долі, не цікавиться його успіхами, навчанням, не піклується про його фізичний та духовний розвиток, не виявляє інтересу до його внутрішнього світу, стану здоров'я, не створює умови для отримання ним освіти, у зв'язку з чим є підстави для позбавлення її батьківських прав відносно ОСОБА_4.

Статтею 5 ЦПК України передбачено, що здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Суд вважає, що в даному випадку попередження матері про необхідність зміни ставлення до дитини не буде ефективним засобом захисту прав неповнолітньої дитини з огляду на поведінку матері, яка після закриття інтернату, в якому проживала дитина не вчинила дій щодо самостійного виховання сина, а будучі обізнаною про місце його проживання не відвідала жодного разу. Позбавлення батьківських прав у даному випадку є доцільним з огляду на охорону та забезпечення інтересів дитини.

На підставі викладеного, суд оцінивши надані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, з точки зору їх достатності і взаємного зв'язку у їх сукупності, вважає, що існують правові підстави для задоволення позову.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Тому, у зв'язку із задоволенням позову судовий збір підлягає стягненню з відповідачки на користь позивачки.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 12, 13, 76-81, 133, 141, 247, 258,259, 263-265, 273 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В:

Позов ОСОБА_1 (49000, АДРЕСА_1, РНОКПП -НОМЕР_1) до ОСОБА_2 (місце реєстрації: АДРЕСА_2, місце мешкання: АДРЕСА_3,РНОКПП - НОМЕР_2) , третя особа: Солонянська районна державна адміністрація як орган опіки та піклування (52400, Дніпропетровська область, Солонянський район, смт Солоне, вул. Гагаріна, буд. 13, ЄДРПОУ 34572428) про позбавлення батьківських прав, задовольнити.

Позбавити батьківських прав ОСОБА_2 (місце реєстрації: АДРЕСА_2, місце мешкання: АДРЕСА_3,РНОКПП - НОМЕР_2, яка народилася ІНФОРМАЦІЯ_3 в с.Малокалинівка Солонянського району Дніпропетровської області) , відносно неповнолітньої дитини: сина ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2, уродженця села мала Калинівка Солонянського район Дніпропетровської області, матір'ю якого вона є.

Стягнути з ОСОБА_2 (місце реєстрації: АДРЕСА_2, місце мешкання: АДРЕСА_3,РНОКПП - НОМЕР_2) на користь ОСОБА_1 (49000, АДРЕСА_1, РНОКПП -НОМЕР_1) судовий збір в розмірі 640 (шістсот сорок) гривень 00 копійок.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його (її) проголошення безпосередньо до Апеляційного суду Дніпропетровської області. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення суду складений 05 червня 2018 року.

Головуючий: суддя Н. О. Щербина