Рішення

від 31.05.2018 по справі 686/3842/18

ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 686/3842/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 травня 2018 року м. Хмельницький

Хмельницький міськрайонний суд Хмельницької області в складі:

головуючої судді Мороз В.О.,

за участю секретаря Козельської Г.В.

Сторони та інші учасники у справі:

позивач ОСОБА_1.,

відповідач ДП РР ВВК Поділля-1

Представники учасників справи :

представник позивача ОСОБА_2,

представники відповідача ОСОБА_3, ОСОБА_4,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Хмельницькому цивільну справу за позовом ОСОБА_5 до Дочірнього підприємства речовий ринок ВВК Поділля-1 про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні та видачі трудової книжки,

встановив :

20 лютого 2018 року позивач ОСОБА_5 звернулася до суду з позовом до Дочірнього підприємства речовий ринок ВВК Поділля-1 про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні та видачі трудової книжки.

Свої вимоги мотивує тим, що згідно записів у її трудовій книжці, наказом № 5 від 01 травня 2015 року її прийнято на посаду адміністратора Дочірнього підприємства речовий ринок ВВК Поділля-1 . Наказом № 7 від 28 лютого 2017 року її звільнено з посади адміністратора Дочірнього підприємства речовий ринок ВВК Поділля-1 з 28 лютого 2017 року за прогул без поважних причин, ст. 40 п. 4 КЗпП України.

У січні 2017 року директор Дочірнього підприємства речовий ринок ВВК Поділля-1 усно повідомив її, що вона звільнена із займаної посади, розрахунок та трудову книжку отримає пізніше. 18 жовтня 2017 року нею на ім'я директора Дочірнього підприємства речовий ринок ВВК Поділля-1 було надіслано заяву із вимогою надати їй довідку про розмір її заробітної плати за весь період роботи на підприємстві та виплатити заробітну плату, яка була нарахована та не виплачена. На заяву нею було отримано відповідь від 03 листопада 2017 року про можливість отримати трудову книжку та розрахунок, попередньо погодивши в телефонному режимі дату відвідування підприємства. Також в заяві було зазначено, що на її адресу відправлялись листи від 04 лютого 201 року, 10 лютого 2017 року та повідомлення від 14 березня 2017 року які вона не отримувала, та є сумнів що такі листи взагалі направлялись, адже відповідь на свою заяву вона отримала, а зазначені листи чомусь ні.

Попередньо погодивши в телефонному режимі дату відвідування Дочірнього підприємства речовий ринок ВВК Поділля-1 , вона 17 листопада 201 року отримала остаточний розрахунок та трудову книжку, у видачі та ознайомленні її з наказом про звільнення було відмовлено.

Вважає, що своїми діями Дочірнє підприємство речовий ринок ВВІ Поділля-1 порушило вимоги чинного законодавства України щодо порядку та строків видачі трудової книжки та виплати заробітної плати, а тому є підстави для стягнення з відповідача середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу. Вважає, що з відповідача на її користь підлягає стягненню середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 28.02.2017 року по 17.11.2017 року, тобто до проведення з нею остаточного розрахунку та видачі трудової книжки в сумі 25 328, 29 грн., які просить задовольнити.

21.03.2018 р. представник відповідача направив суду відзив на позовну заяву, в якому просив відмовити в задоволення позову, мотивуючи тим, що враховуючи належні докази, результати перевірки Управління Держпраці у Хмельницькій області, ОСОБА_5С була відсутня без поважних причин на роботі з 01.02.2017р. по 28.02.2017р., а розірвання трудового договору згідно п.4 ст.40 КЗпП України та остаточні розрахунки з нею і видача трудової книжки проведенні правомірно, відповідно до норм законодавства. Роботодавцем вжито всіх можливих законних заходів направлених на дотримання вимог статтей 47,40 п4.,116-117 КЗпП України та Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників №58. Про це свідчать листи, акти, повідомлення, виклики від 03.02.2017р., 08.02.2017р.,10.02.2017р., 18.02.2017р., 25.02.2017р., 26.02.2017р., 28.02.2017р., журнал вихідної кореспонденції та книга обліку руху трудових книжок ДП РР ВВК Поділля-1 . Незважаючи на письмові повідомлення, саме ОСОБА_5 унеможливлювала своєю бездіяльністю можливість проведення своєчасного остаточного розрахунку з нею та видачею трудової книжки в день звільнення- 28.02.2017року. Копію наказу про звільнення та вимогу з'явлення для остаточного розрахунку і отримання трудової книжки ОСОБА_5 направлено в день її звільнення 28.02.2017року, а також рекомендованими листами (з повідомленням) направлялись аналогічні вимоги і пропозиції підприємства 03.11.2017 року та 14.03.2017 р. Лист(заява) ОСОБА_5 від 18.10.2017 року з зазначенням адреси її проживання (АДРЕСА_1) підтверджує що позивач, починаючи з 28 лютого 2017 року (дата звільнення, направлення копії наказу) мала реальну можливість отримувати своєчасні офіційні листи ДП РР ВВК Поділля -1 , але з невідомих причин до 3.11.2017 року зволікала і ухилялась від проведення остаточного розрахунку і отримання трудової книжки. При цьому, відповідачем без будь-яких зволікань в визначений сторонами день - 17.11.2017 р., при першому відвідуванні підприємства, ОСОБА_5 було видано трудову книжку, остаточний розрахунок та повідомлено про направлену їй 28.02.2017 року копію наказу про звільнення, що свідчать про відсутність вини роботодавця і ДП РР ВВК Поділля-1 в питаннях як звільнення так і остаточного розрахунку з ОСОБА_5 та видачею їй трудової книжки.

В судовому засіданні представник позивача вимоги позову підтримав та просив задовольнити з підстав наведених у позові.

Представники відповідача в судовому засіданні заперечили щодо задоволення позову та просили відмовити в задоволенні такого з підстав наведених у відзиві.

Заслухавши в судовому засіданні пояснення учасників судового процесу, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши законодавство, яке регулює дані правовідносини, суд приходить до висновку, що в задоволенні позову слід відмовити, у зв'язку із наступним.

Так, відповідно до ч. 1 ст. 5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Згідно ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Так, судом встановлено, що згідно записів у трудовій книжці, наказом № 5 від 01 травня 2015 року ОСОБА_5 прийнято на посаду адміністратора Дочірнього підприємства речовий ринок ВВК Поділля-1 .

Наказом № 7 від 28 лютого 2017 року позивача звільнено з посади адміністратора Дочірнього підприємства речовий ринок ВВК Поділля-1 з 28 лютого 2017 року за прогул без поважних причин, ст. 40 п. 4 КЗпП України, оскільки ОСОБА_5 з 01.02.2017 р. на роботу не з'являлася, про причини відсутності не повідомляла. Останній неодноразово направлялися листи від підприємства з приводу надання пояснень її відсутності, відвідувалося її місце проживання, про що свідчать акти від 02,08,12,25,26.02.2017 р. та листи від 03,10.02.2017 р.

Даним наказом вирішено провести ОСОБА_5 виплату, що і було зроблено, що вбачається із індивідуальних відомостей про застраховану особу від 19.10.2017 р.

Даний наказ було направлену на адресу позивач 28.02.2017 р., в день її звільнення, що вбачається із журналу вихідної кореспонденції.

Такий лист також направлявся позивачу також і 14.03.2017 р., однак такий повернувся за закінченням терміну зберігання.

З моменту звільнення до 18.10.2017 р., ОСОБА_5, якій було відомо про її звільнення, що вбачається із досліджених матеріалів і встановлено в ході розгляду справи з пояснень сторін, жодного разу не звернулася із вимогою щодо видачі їй її трудової книжки та проведенні виплати при звільненні, на противагу відповідача, який не одноразово направляв повідомлення позивачу.

При цьому, виплата заробітної плати ОСОБА_5 проводилася по касі підприємства, зарплатного рахунку позивач не мала.

Лише 18.10.2017 року ОСОБА_5 звернулася із заявою до відповідача про надання їй довідки про розмір її заробітної плати та просила виплатити їй заробітну плату яка була їй нарахована та не виплачена.

03.11.2017 р. відповідач у відповідь на заяву позивача, зазначив, що адреса позивача: АДРЕСА_2 не змінилась, а отже вона мала об'єктивну можливість отримувати від підприємства листи: №1 від 04 лютого 2017 року, №2 від 10 лютого 2017 року, та повідомлення від 14.03.2017 року. Враховуючи ст. 116 КЗпП України, Інструкцію про порядок ведення трудових книжок працівників, повідомлення відповідача від 14.03.2017 року, для задоволення її вимог, і визначених в заяві від 18.10.2017 року, вказали, що їй необхідно з'явитись в підприємство за адресою: м. Хмельницький, вул. Геологів, 18 та просили погодити завчасно в телефонному режимі час відвідування підприємства.

В погоджений сторонами строк, позивачу 17.11.2017 р. виплачені розрахункові кошти при звільненні, що не заперечується сторонами, вбачається із листа Управління Держпраці у Хмельницькій області від 21.12.2017 р., а також видано трудову книжку, що вбачається із книги обліку трудових книжок.

Із листа Управління Держпраці у Хмельницькій області від 21.12.2017 р. вбачається, що останніми на вимогу позивача було проведено перевірку, жодних порушень не встановлено.

Відповідно до статті 47 КЗпП України власник або уповноважений ним орган зобов'язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені у статті 116 КЗпП України.

Відповідно до ст. 48 КЗпП України трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника. Трудові книжки ведуться на всіх працівників, які працюють на підприємстві, в установі, організації або у фізичної особи понад п'ять днів. Трудові книжки ведуться також на позаштатних працівників при умові, якщо вони підлягають загальнообов'язковому державному соціальному страхуванню, студентів вищих та учнів професійно-технічних навчальних закладів, які проходять стажування на підприємстві, в установі, організації.

Відповідно до п.п.2.26, 4.1, 4.2 Інструкції №58 про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Мінпраці України, Мінюсту України та Мінзахисту України від 29.07.1993 року, днем звільнення вважається останній день роботи. Про отримання трудової книжки працівник повинен розписатися в особовій картці та книзі обліку руху трудових книжок та вкладишів до них. Власник або уповноважений ним орган зобов'язаний видати працівнику його трудову книжку в день звільнення з внесеним до неї записом про звільнення. При затримці видачі трудової книжки з вини власника або уповноваженого ним органа працівникові сплачується середній заробіток за весь час вимушеного прогулу. Якщо працівник відсутній на роботі в день звільнення, то власник або уповноважений ним орган в цей день надсилає йому поштове повідомлення із вказівкою про необхідність отримання трудової книжки. Пересилання трудової книжки поштою з доставкою на зазначену адресу допускається тільки за письмовою згодою працівника.

За змістом частини першої статті 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, проводиться в день звільнення.

Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

Статтею 117 КЗпП України передбачено, що у разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені у статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір, підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

У разі затримки видачі трудової книжки з вини власника або (уповноваженого ним органу працівникові виплачується середній заробіток за весь час вимушеного прогулу (ч. 4 ст. 235 КЗпП України).

Згідно з статтею 1 Закону України Про оплату праці заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку за трудовим договором роботодавець виплачує працівникові за виконану ним роботу.

Статтею 2 Закону України Про оплату праці визначено, що структура заробітної плати складається з основної, додаткової та інших заохочувальних та компенсаційних виплат, до яких належать виплати у формі винагород за підсумками роботи за рік, премії за спеціальними системами і положеннями, компенсаційні та інші грошові і матеріальні виплати, які не передбачені актами чинного законодавства, або які провадяться понад встановлені зазначеними актами норми.

Аналіз зазначених норм свідчить про те, що всі суми (заробітна плата, вихідна допомога, компенсація за невикористану відпустку, оплата за час тимчасової непрацездатності тощо), належні до сплати працівникові, мають бути виплачені у день звільнення цього працівника. Закон прямо покладає на підприємство, установу, організацію обов'язок провести зі звільненим працівником повний розрахунок, виплатити всі суми, що йому належать. При невиконанні такого обов'язку з вини власника або уповноваженого ним органу наступає передбачена статтею 117 КЗпП України відповідальність.

Аналізуючи докази у їх сукупності, суд приходить до висновку, що остаточні розрахунки з позивачем і видача трудової книжки проведенні правомірно. Роботодавцем вжито всіх можливих законних заходів направлених на дотримання вимог статтей 47, 116-117 КЗпП України та Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників №58. Про це свідчать листи, акти, повідомлення, виклики, журнал вихідної кореспонденції та книга обліку руху трудових книжок ДП РР ВВК Поділля-1 . При цьому, незважаючи на письмові повідомлення, саме ОСОБА_5 унеможливлювала своєю бездіяльністю можливість проведення своєчасного остаточного розрахунку з нею та видачею трудової книжки в день звільнення 28.02.2017року. Копію наказу про звільнення та вимогу з'явлення для остаточного розрахунку і отримання трудової книжки ОСОБА_1 направлено в день її звільнення 28.02.2017року, а також рекомендованими листами (з повідомленням) направлялись аналогічні вимоги і пропозиції підприємства 14.03.2017 р. Відповідачем без будь-яких зволікань в визначений сторонами день - 17.11.2017 р., при першому відвідуванні підприємства, ОСОБА_5 було видано трудову книжку, проведено остаточний розрахунок та повідомлено про направлену їй 28.02.2017 року копію наказу про звільнення, що свідчать про відсутність вини роботодавця в питаннях остаточного розрахунку з ОСОБА_5 та видачею їй трудової книжки.

Враховуючи вищезазначена, та те що судом не встановлено вини роботодавця щодо остаточного розрахунку з ОСОБА_5 та видачею їй трудової книжки, а позивач, якій було відомо про її звільнення, не з'являлася на підприємство для отримання розрахунку і трудової книжки, на противагу відповідача який неодноразово повідомляв позивача про необхідність з'явитися на підприємство для проведення розрахунку, те що відповідач був позбавлений можливості в силу закону направити їй трудову книжку по почті, зарплатного рахунку вона не мала, на який роботодавець міг би провести кошти по банку, а тому в задоволенні позову слід відмовити.

Судові витрати розподіляються відповідно до ст. 141 ЦПК України.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 2, 4, 10, 12, 13, 81, 141, 258-273 ЦПК України, ст. ст. 47,48,116,117 КзПП України, суд,-

ухвалив:

В задоволенні позову ОСОБА_5 (ІНФОРМАЦІЯ_1, і.к. НОМЕР_1) до Дочірнього підприємства речовий ринок ВВК Поділля-1 (ЄДРПОУ 31679490) про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні та видачі трудової книжки, відмовити.

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до суду апеляційної інстанції- Апеляційного суду Хмельницької області через Хмельницький міськрайонний суд.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текс рішення виготовлено 04.06.2018 р.

Суддя