Рішення

від 05.03.2007 по справі 6/131/06-8/220/06-20/44/07

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ГОСПОДАРСЬКИЙ

СУД

Запорізької

області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ

УКРАЇНИ

05.03.07                                                                                       

Справа № 

6/131/06-8/220/06-20/44/07

Суддя  

За позовом  Сільськогосподарського виробничого кооперативу

“Агрофірма ”Матвіївка”, Запорізька область, Вільнянський район, с. Матвіївка

до Суб'єкта

підприємницької діяльності ОСОБА_1,

м. Запоріжжя

про стягнення

суми  41 256, 85 грн. 

                                     Суддя  Гандюкова Л.П.

Представники сторін:

Від позивача

-     Гасанбеков С.С. (довіреність б/н

від 06.12.2006р.);

Від відповідача

- не з'явився

СУТНІСТЬ

СПОРУ:

Заявлений позов про стягнення з відповідача

суми 44 953,66 грн., із яких сума 22 494,00 грн. - основний борг, сума 13

855,00 грн. -проценти за несвоєчасну сплату платежу,  3696,31 грн. -сума з урахуванням індексу

інфляції за 2004р., та 4 907,20 грн. -сума з урахуванням індексу інфляції за 2005р.

            Постановою Вищого господарського

суду України від 14.12.2006р. скасовано рішення господарського суду Запорізької

області від 13.10.2006р., матеріали справи №6/131/06-8/220/06 направлені на

новий судовий розгляд у іншому складі суддів.

Розпорядженням голови

господарського суду Запорізької області №9 від 01.01.2007р. справа

№6/131/06-8/220/06  передана на розгляд

судді Гандюковій Л.П.

Ухвалою господарського суду від

05.01.2007р. справа прийнята до розгляду,  

справі присвоєно № 6/131/06-8/220/06-20/44/07,  судове засідання  призначено на 

01.02.2007р. На підставі ст. 77 ГПК України розгляд справи відкладено на

22.02.2007р., 05.03.2007р.

За згодою представника позивача у

судовому засіданні 05.03.2007р. оголошено вступну та резолютивну частини

рішення.

          Позивач підтримує позовні вимоги,

викладені у позові, та зазначає, що приватний підприємець ОСОБА_1. надіслав

листа на адресу позивача з проханням придбати насіння соняшника у кількості 23

тони з відстрочкою оплати на строк до 01.12.2002 р., однак оплату не здійснив.

22.11.2002р. відповідач надіслав на адресу позивача гарантійний лист, в якому

звертався з пропозицією оплатити соняшник в строк до 25.12.2002р., однак і в

зазначений термін оплати не здійснено. 20.10.2003р. відповідач надіслав

гарантійний лист, у якому повідомив про нездатність погасити товарний кредит на

суму 22494 грн. та прийняв на себе зобов'язання погасити заборгованість з

урахуванням 28% річних до 31.12.2004р. Позивач листом від 20.10.2003р. надав

згоду на умови договірних відносин до 31.12.2004р., проте відповідач не виконав

свої зобов'язання.

          У судовому засіданні позивач надав

уточнення до позовної заяви, згідно з яким з підстав, викладених у позовній

заяві, просить згідно з ст.ст.153, 154,212,214 ЦК УРСР позов задовольнити,

стягнути суму 22494 грн. основного боргу, суму 13855,65 грн. -28% річних за

період з 20.10.2003р. по 31.12.2005р., 3 696,31 грн. -індексації заборгованості

за 2004р., суму 4 907,20 грн. -індексації заборгованості за 2005р., всього суму

44 953,66 грн.

           Крім того, у судовому засіданні

05.03.2007р. позивач надав заяву про зменшення позовних вимог, відповідно до

якої та наданого до неї розрахунку у зв'язку з помилковим нарахуванням

індексації  суми заборгованості за 2004р.

у розмірі 3696,31 грн. зменшив позовні вимоги, просить стягнути суму 22494,00

грн. основного боргу, суму 13855,65 грн. -28% річних відсотків за період з

жовтня 2003р. по грудень 2005р., суму 4907,20 грн. втрат від інфляції за 2005р.

Заява позивача у порядку ст.22 ГПК

України прийнята судом до розгляду.

Відповідач у судове засідання не

з'явився, письмовий відзив та витребувані судом документи не надав. Про час і

місце розгляду справи повідомлений належним чином.  

Суд визнав можливим розглянути

справу на підставі ст.75 ГПК України у відсутність відповідача, за наявними в

ній матеріалами, оригінали яких оглянуті в судовому засіданні. 

Розглянувши матеріали справи та

вислухавши пояснення представника позивача, суд

ВСТАНОВИВ:

Суб'єкт підприємницької діяльності

ОСОБА_1 (відповідач) звернувся до Сільськогосподарського виробничого

кооперативу “Агрофірма ”Матвіївка” (позивач) з листом із проханням продати йому

23 тони насіння соняшнику з відстрочкою платежу до 01.12.2002р., на якому

керівник позивача надав резолюцію від 02.10.2002р. “Бух. Виписати соняшник по

920 грн./тону”.

Гарантійним листом від 22.11.2002р.

відповідач просив продати 23 тони насіння соняшника з відстрочкою платежу до

25.12.2002р.,  позивач погодився, про що

свідчить резолюція та печатка позивача. Крім того, листом від 22.11.2002р.

НОМЕР_1 позивач надав згоду про надання відстрочки платежу до 25.12.2002р. з

нарахуванням пені 5% за кожен день прострочки.

20.10.2003р. відповідач направив

позивачу лист, відповідно до якого повідомив про неможливість погасити товарний

кредит на загальну суму 22494 грн. і прохав надати відстрочку погашення боргу

на один рік, до 31.12.2004р., включаючи 28% річних (6298,00 грн.). На цьому

листі є резолюція і печатка керівника позивача.

Крім того, на зазначений лист

позивач направив свою письмову згоду з умовами договірних відносин до

31.12.2004р. 

Згідно з ст.4 ЦК УРСР (у редакції,

яка була чинна на момент виникнення спірних відносин) цивільні права і

обов'язки виникають з підстав, передбачених законодавством, а також з дій громадян

і організацій, які хоч і не передбачені законом, але в силу загальних начал і

змісту цивільного законодавства породжують цивільні права і обов'язки.

Відповідно до цього, цивільні права і обов'язки виникають з угод, передбачених

законом, а також з угод, хоч і не передбачених законом, але таких, які йому не

суперечать.

         Відповідно до ст.153 ЦК  УРСР договір вважається укладеним, коли між

сторонами в потрібній у належних випадках формі досягнуто згоди по всіх

істотних умовах. Істотними є ті умови договору, які визнані такими за законом

або необхідні для договорів даного виду, а також всі ті умови, щодо яких за

заявою однієї із сторін повинно бути досягнуто згоди.

          Згідно з ч.2 ст.154 цього Кодексу

якщо згідно з законом або угодою сторін договір повинен бути укладений в

письмовій формі, він може бути укладений як шляхом складання одного документа,

підписаного сторонами, так і шляхом обміну листами, телеграмами,

телефонограмами та ін., підписаними стороною, яка їх надсилає. В передбачених законом

випадках договір може бути укладений шляхом прийняття до виконання замовлення.

            Із матеріалів справи слідує, що між

сторонами у 2002 році виникли правовідносини купівлі-продажу у спрощений спосіб

шляхом, зокрема, обміну листами, передачі та отримання товару на основі

вільного волевиявлення сторін.

Відповідно до ст. 224 ЦК УРСР за

договором купівлі-продажу продавець зобов'язується передати майно у власність

покупцеві, а покупець зобов'язується прийняти майно і сплатити за нього певну

грошову суму. 

Згідно з ст.214 цього Кодексу

боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора

зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції

за весь час прострочення, а також три проценти річних з простроченої суми, якщо

законом або договором не встановлений інший розмір процентів.

Як вбачається із наданих позивачем

письмових доказів (листів позивача і відповідача, довідки Головного управління

статистики в Запорізькій області від 08.11.2005р. про середню ціну реалізації

насіння соняшника), між сторонами укладено договір купівлі-продажу, встановлено

ціну та відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань -28%

річних.  

Згідно з Прикінцевими та

перехідними положеннями ЦК України, який 

набрав чинність з 01.01.2004р., цей Кодекс застосовується до цивільних

відносин, що виникли після набрання ним чинності. Щодо цивільних відносин, які

виникли до набрання чинності Цивільним кодексом України, положення цього

Кодексу застосовуються до тих прав і обов'язків, що виникли або продовжують

існувати після набрання ним чинності. Правила Цивільного  кодексу 

України про позовну давність застосовуються до позовів, строк пред'явлення

яких,  встановлений законодавством, що

діяло раніше, не сплив до набрання чинності цим Кодексом.

На підставі викладеного, суд  застосовує положення ЦК України 2003р.

           Відповідно до  ст.ст. 525, 526 ЦК України  зобов'язання має виконуватися належним чином

і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу,

інших правових актів, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до

звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння

відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо

інше не встановлено договором або законом. 

Аналогічні приписи передбачені ст.193 ГК України.

Статтею 530 ЦК України передбачено,

що якщо у зобов'язанні встановлено строк (термін) його виконання, то воно

підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідач не надав суду доказів

належного виконання договірних зобов'язань і погашення вищенаведеної суми

заборгованості.

За таких обставин, позовні вимоги

про стягнення  суми 22494,00 грн.

основного боргу відповідають вимогам чинного законодавства України та

підлягають задоволенню.

          Крім того, позивач просить стягнути

суму 13855,65 грн. -28% річних відсотків за період з жовтня 2003р. по грудень

2005р., суму 4907,20 грн. втрат від інфляції за 2005р.

         Статтею 625 ЦК України передбачено, що

боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора

зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції

за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми,

якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи, що сторони досягли

згоди щодо розміру річних -28%, факт порушення грошового зобов'язання судом

встановлено, вимоги позивача про стягнення суми річних є обґрунтованими. Однак,

перевіривши розрахунок позивача, суд вважає, що допущено помилку, стягненню

підлягає за період з 20.10.2003р. по 31.12.2005р. сума 13 839 грн. 05 коп.

Перевіривши розрахунок позивача в

частині стягнення суми 4907,20 грн. втрат від інфляції за період з 01.01.2005р.

по 31.12.2005р., суд вважає, що позивач необгрунтував і не доказав підстави

нарахування індексу інфляції не на суму основного боргу 22 494грн., а на суму

боргу разом з сумою 28% річних. Статтею 625 ЦК України передбачена

відповідальність за порушення грошових зобов'язань у вигляді нарахування

індексу інфляції за весь час прострочення а також процентів річних. Однак, ці

нарахування є самостійними видами відповідальності і нарахування індексу

інфляції на суму річних процентів суперечить ст.625 ЦК України. У зв'язку з цим

за період з 01.01.2005р. по 31.12.2005р. втрати від інфляції на суму 22494 грн.

становлять  2 327,36грн. і саме ця сума

підлягає стягненню з відповідача.

На підставі викладеного позовні

вимоги в цілому задовольняються частково.

Згідно з ст.49 ГПК України  судові витрати покладаються на сторони

пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись  ст. ст. 49, 75, 82 -85 Господарського

процесуального кодексу України, суд,

ВИРІШИВ :

Позов задовольнити частково.       

           Стягнути з  Суб'єкта підприємницької діяльності

ОСОБА_1  (АДРЕСА_1, ідентифікаційний

номер НОМЕР_2, р/р НОМЕР_3 в філії “Правекс - банк”, МФО 313571) на користь

Сільськогосподарського виробничого кооперативу “Агрофірма ”Матвіївка”, ( 70035,

Запорізька область, Вільнянський район, с. Матвіївна, вул.. Леніна, 77-б, код

ЄДРПОУ 30700856, р/р 26004301158560 в 

Запорізькому центральному відділенні “Промінвестбанк”, МФО 313355)   суму 22494 грн.00 коп. основного боргу,  суму 13 839 грн. 05 коп. -28% річних, суму 2

327 грн. 36 коп. втрат від інфляції, суму 386 грн.61 коп.  витрат на сплату державного мита, суму 110

грн. 57 коп.витрат на сплату інформаційно-технічного забезпечення судового

процесу.

В іншій частині позову відмовити.

          Наказ видати після набрання рішенням

законної сили. 

Суддя                                                             Л.П.

Гандюкова

Рішення

господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку

з дня підписання. Рішення підписано  у

повному обсязі  06. 06.2007 р.