Рішення

від 31.05.2018 по справі 904/1330/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49600

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31.05.2018м. ДніпроСправа № 904/1330/18

Господарський суд Дніпропетровської області у складі судді Рудь І.А., за участю секретаря судового засідання Гриценко К.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Аско-Експедиція", м. Київ

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ЄС Логістик", м. Дніпро

про стягнення заборгованості в сумі 8 972 грн. 18 коп. за договором на перевезення вантажів від 17.11.2017 № 17/10/17-П

Представники:

від позивача: ОСОБА_1, дов. №162 від 12.04.2018, представник;

від відповідача: не з'явився.

СУТЬ СПОРУ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Аско-Експедиція" звернулось до господарського суду з позовом, в якому просить стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ЄС Логістик" заборгованість в розмірі 8 972 грн. 18 коп., з яких: 8 900 грн. 00 коп. - сума основного боргу, 66 грн. 32 коп. - пеня, 5 грн. 85 коп. - 3% річних, відповідно до умов договору на перевезення вантажів від 17.11.2017 № 17/10/17-П та заявки від 17.11.2017 № 17/10.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем господарських зобов'язань за договором.

Ухвалою господарського суду від 03.04.2018 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі, розгляд якої призначено за правилами спрощеного позовного провадження на 26.04.2018.

Ухвалою господарського суду від 26.04.2018 розгляд справи відкладено на 31.05.2018, у зв'язку з необхідністю надання сторонами витребуваних судом документів та неявкою відповідача у судове засідання.

Відповідач явку повноважного представника у призначені судові засідання не забезпечив.

31.05.2018 на адресу суду надійшов відзив відповідача на позовну заяву від 29.05.2018, в якому відповідач підтвердив факт укладання між сторонами спірного договору про перевезення вантажів, на виконання умов якого сторонами оформлено Заявку від 17.1.2017 № 17/10 про перевезення, із визначенням умов оплати у п. 15 заявки, а саме: для здійснення оплати, виконавцю необхідно надати оригінали: договору та заявки, рахунку - фактури, акта виконаних робіт, оригінал та завірену печаткою копію товарно - транспортної накладної. Проте, як зазначає відповідач, жодних первинних документів на підтвердження факту перевезення вантажу за вказаною заявкою між сторонами у справі не підписано. У товарно - транспортній накладній № 17112017/1 від 17.11.2017 зазначений автомобільний перевізник - ТОВ ЄС Логістик , замовник і вантажовідправник, і вантажоотримувач - ТОВ Демікс ; в акті приймання товару № 211117/1 від 20.11.2017 містяться підписи виключно представників замовника перевезення - ТОВ Демікс . Вважає, що позовні вимоги ТОВ Аско-Експедиція не підтверджені належними доказами. Просив в позові відмовити.

Господарський суд зазначає, що про дату, час та місце розгляду справи відповідач повідомлявся належним чином за його місцезнаходженням згідно матеріалів справи та за інформацією з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань.

Крім того, суд наголошує на тому, що ухвали суду надіслані відповідачу завчасно, з урахуванням Нормативів і нормативних строків пересилання поштових відправлень, затверджених наказом Міністерства інфраструктури України від 28.11.2013 № 958.

За таких обставин у суду маються достатні підстави вважати, що ним вжито належних заходів до повідомлення відповідача про дату, час та місце судового слухання, але останній не скористався своїм правом на участь представника у судових засіданнях.

Представник позивача у судовому засіданні 31.05.2017 просив задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

В порядку ст. 240 ГПК України у судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, оцінивши докази в їх сукупності, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

17.11.2017 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Аско-Експедиція" (виконавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ЄС Логістик" (замовник) укладено договір на перевезення вантажів від № 17/10/17-П (далі - договір), відповідно до умов якого виконавець від свого імені та за дорученням замовника зобов'язується надати наступні послуги: перевезення вантажів замовника автомобільним транспортом у міжнародному сполученні, надалі послугу (п. 1.1. договору).

Пунктом 11.1. договору визначено, що термін дії договору: з дня підписаний і до 31 грудня 2017 р. при умові виконання сторонами своїх зобов'язань.

Якщо за місяць до закінчення терміну дії даного договору жодна зі сторін не виявить письмово бажання його розірвати, відповідно договір вважається продовженим на кожний наступний календарний рік і на тих же умовах (п. 11.2. договору).

Згідно із п. 1.2. договору факт надання послуг фіксується у Акті наданих, послуг, який складається у двох примірниках, по одному для кожної із сторін і підписується уповноваженими представниками виконавця та замовника.

Виконавець виконує перевезення вантажів на підставі письмових заявок, що подаються за взаємоузгодженою формою (додаток № 1). Заявки можуть бути передані по факсу або за допомогою електронної пошти (п. 2.1. договору).

Відповідно до п. 3.1. договору виконавець зобов'язаний:

Своєчасно - в узгоджені з замовником терміни, доставити ввірений вантаж у пункт митного оформлення у країні доставки та/або пункт призначення (п. 3.1.5. договору).

Передати в пункті призначення ввірений вантаж уповноваженій особі одержувача, зазначеній в супровідних документах замовником (п. 3.1.6. договору).

За умовами п. 5.1. договору розмір оплати наданих послуг, визначається за взаємною згодою сторін та підтверджується письмово у заявці і вказується у рахунку.

Оплата за перевезення здійснюється замовником у безготівковому порядку в національній валюті України - гривні банківським переказом на поточний рахунок виконавця (п. 5.2. договору).

За згодою сторін розрахунок за виконані роботи проводиться замовником на підставі рахунку-фактури виконавця, Акта наданих послуг та міжнародної товарно-транспортної накладної (СМR) (п. 5.2. договору).

Пунктом 5.3. договору визначено, що рахунок-фактура повинен бути оплачений замовником протягом 2-3 банківських днів з моменту його одержання.

На виконання умов договору відповідачем електронною поштою було надіслано заявку на перевезення вантажу від 17.11.2017 № 17/10 (а.с. 18), яку позивачем було акцептовано.

У підписаній сторонами та скріпленій їх печатками заявці № 17/10 від 17.11.2017 погоджено, що до перевезення підлягає вантаж: навантажувачі, тент до 22 тон, за маршрутом: м. Дніпро, просп. Перемоги, 20 - м. Київ, згідно ТТН, з 17.11.2017 по 18.11.2017, вартість перевезення 8 900 грн. 00 коп., автомобіль: НОМЕР_1/АА3015ХХ, водій: ОСОБА_2.

Позивач зазначає, що для виконання заявки відповідача ним залучено до перевезення перевізника філію Транс-Капітал ПрАТ АТП Атлант за договором від 01.03.2014 № 11 (а.с. 26-33) та заявкою від 08.11.2016 № ОЛА/РЛН-700 (а.с. 34) (вантажний автомобіль НОМЕР_2/АА3015ХХ, водій ОСОБА_2), послуги якого зі спірного перевезення прийняті та оплачені позивачем (а.с. 35, 36, 69, 70-71)

Позивач стверджує, що на виконання умов договору ним організовано перевезення вантажу належним чином та у строки, встановлені у заявці, на підтвердження чого надав копію товарно-транспортної накладної № 17112017/1 від 17.11.2017 (а.с. 19), згідно із якою відповідальна особа вантажоодержувача прийняла вантаж, про що свідчить підпис та відтиск печатки у відповідному місці ТТН.

Господарський суд зазначає, що вантажоодержувачем отримано вантаж із приміткою пошкоджена техніка, підписано акт прийому-передачі з пошкодженнями .

Також на підтвердження факту надання послуг перевезення вантажу позивач надав акт здачі-приймання робіт (надання послуг) № АЄ-13/3950 від 20.11.2017 (а.с. 24), відповідно до якого відповідачу надано послуги на суму 8 900 грн. 00 коп., та рахунок-фактуру № АЄ-13/3950 від 20.11.2017 на оплату транспортних послуг з автоперевезення та експедиторських послуг на суму 8 900 грн. 00 коп. з ПДВ (а.с. 23).

Господарський суд зауважує, що вказаний акт підписаний лише зі сторони виконавця.

Позивач стверджує, що ним було направлено повний комплект товарно-транспортних документів, серед яких акт здачі-приймання робіт (надання послуг) № АЄ-13/3950 від 20.11.2017 та рахунок від 20.11.2017 № АЄ-13/3950 на суму 8 900 грн. 00 коп. Проте, повідомлення про вручення відповідачу вказаних документів на адресу позивача відділенням поштового зв'язку не повернуто.

В порушення умов договору відповідач другий примірник підписаного зі свого боку акту здачі-приймання робіт (надання послуг) № АЄ-13/3950 від 20.11.2017 позивачу не повернув, рахунок від 20.11.2017 № АЄ-13/3950 на суму 8 900 грн. 00 коп. не сплатив, у зв'язку із чим у нього виникла заборгованість перед позивачем у зазначеній сумі.

Позивач зазначає, що з метою досудового врегулювання спору ним 17.02.2018 направлено відповідачу претензію № 93 від 15.02.2018 (а.с. 37-38) з вимогою про оплату наданих послуг. До вказаної претензії було повторно додано повний комплект документів, серед яких акт здачі-приймання робіт (надання послуг) № АЄ-13/3950 від 20.11.2017 та рахунок від 20.11.2017 № АЄ-13/3950 на суму 8 900 грн. 00 коп.

На підтвердження здійснення відправки претензії № 93 від 15.02.2018 та доданих до неї документів на адресу відповідача, позивач подав до суду копії повідомлення про вручення поштового відправлення № 0302601059556 (а.с. 41), опису вкладення від 17.02.2018 (а.с. 39), фіскального чеку від 17.02.2018 (а.с. 40). Відповідно до вказаного фіскального чеку поштовому відправленню присвоєно штрихкодовий ідентифікатор № 0302601059599.

Згідно із рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення (а.с. 41) претензія отримана відповідачем 26.02.2018, проте залишена без відповіді та задоволення.

Крім того, як зазначає позивач, ним повторно надіслано повний пакет документів ТОВ Єс Логістик , який було останнім отримано (згідно відмітки у повідомленні про вручення № 0302601252194) 13.03.2018 (а.с. 25)

Позивач зазначає, що з урахуванням умов п. 5.3 договору, строк оплати рахунку № АЄ-13/3950 від 20.11.2017 на суму 8 900 грн. 00 коп. відраховується з моменту отримання відповідачем пакету документів, в тому числі акту здачі-приймання робіт (надання послуг) № АЄ-13/3950 від 20.11.2017 та рахунку від 20.11.2017 № АЄ-13/3950, а саме з 13.03.2018. Таким чином, відповідач повинен був сплатити за надані послуги до 16.03.2018 включно (13.03.2018р. + 3 банківських дня).

Відповідно до п. 6.2. договору за невиконання або неналежне виконання умов цього договору винна сторона несе відповідальність відповідно до чинного законодавства України

У разі прострочення платежів замовник сплачує виконавцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діятиме на час порушення, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення по день оплати включно (п. 6.7. договору).

За розрахунком позивача підлягає стягненню з відповідача пеня за період з 16.03.2018 по 23.03.2018 у розмірі 66 грн. 32 коп.

Із посиланням на положення ст. 625 Цивільного кодексу України, позивач нарахував додатково до суми основного боргу та вимагає стягнути з відповідача 3% річних в сумі 5 грн. 85 коп. за період з 16.03.2018 по 23.03.2018.

Доказів оплати вказаної заборгованості відповідачем сторонами до матеріалів справи не надано.

Дослідивши наявні матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, оцінивши надані докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Відносини, що виникли між сторонами у справі на підставі договору перевезення вантажу є господарськими зобов'язаннями, тому, згідно положень ст.ст. 4, 173-175 і ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, до цих відносин мають застосовуватися відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей передбачених Господарським кодексом України.

Перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти здійснюється за договором перевезення (ч. 1 ст. 908 Цивільного кодексу України).

Загальні умови перевезення визначаються цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них (ч. 2 ст. 908 Цивільного кодексу України).

За договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату (ч. 1 ст. 909 Цивільного кодексу України).

У разі порушення зобов'язань, що випливають із договору перевезення, сторони несуть відповідальність, встановлену за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами) (ч. 1 ст. 920 Цивільного кодексу України).

Статтею 530 Цивільного кодексу України визначено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Статтею 629 Цивільного кодексу України унормовано, що договір є обов'язковим до виконання.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Як встановлено судом, умовами п. 5.3 спірного договору визначений обов'язок замовника оплати вартість наданих послуг перевезення протягом 2-3 банківських з моменту одержання рахунку-фактури.

Позивач стверджує, що неодноразово направляв відповідачу пакет документів для здійснення оплати.

Так, з метою досудового врегулювання спору позивачем направлено відповідачу претензію № 93 від 15.02.2018р. (а.с. 37-38) з вимогою про оплату наданих послуг. До вказаної претензії додано повний комплект документів, серед яких акт здачі-приймання робіт (надання послуг) № АЄ-13/3950 від 20.11.2017 та рахунок від 20.11.2017р. № АЄ-13/3950 на суму 8 900 грн. 00 коп.

На підтвердження здійснення відправки претензії № 93 від 15.02.2018 та доданих до неї документів на адресу відповідача, позивач подав до суду копії повідомлення про вручення поштового відправлення № 0302601059556 (а.с. 41), опису вкладення від 17.02.2018 (а.с. 39), фіскального чеку від 17.02.2018 (а.с. 40). Відповідно до вказаного фіскального чеку поштовому відправленню присвоєно штрихкодовий ідентифікатор № 0302601059599.

Згідно із рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення (а.с. 41) претензія отримана відповідачем 26.02.2018.

Господарський суд не приймає в якості належних доказів вручення відповідачу вказаної вище претензії з додатками надані позивачем фіскальний чек із описом вкладення та поштове повідомлення, оскільки згідно витягу з офіційного сайту Українського державного підприємства поштового зв'язку "Укрпошта" поштове відправлення зі штрихкодовим ідентифікатором № 0302601059599 повернуто на адресу відправника; поштове відправлення зі штрихкодовим ідентифікатором № 0302601059556 вручене адресату, проте, відправлене 01.02.2018, а не 17.02.2018, як стверджує позивач.

Крім того, як зазначає позивач, ним повторно надіслано повний пакет документів ТОВ Єс Логістик , який було останнім отримано (згідно відмітки у повідомленні про вручення № 0302601252194) 13.03.2018 (а.с. 25)

За вказаних обставин, з урахуванням умов п. 5.3 договору та дати отримання відповідачем рахунку № АЄ-13/3950 від 20.11.2017 на суму 8 900 грн. 00 коп., строк оплати відраховується з моменту отримання пакету документів, в тому числі акту здачі-приймання робіт (надання послуг) № АЄ-13/3950 від 20.11.2017 та вказаного рахунку, а саме з 13.03.2018, таким чином відповідач повинен був сплатити за надані послуги до 16.03.2018р. включно (13.03.2018р. + 3 банківських дня).

Оскільки за приписами ст. 253 Цивільного кодексу України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок, прострочення зобов'язання з оплати за надані послуги починатиметься з наступного дня, а саме з 17.03.2018.

Водночас, господарський суд зазначає, що матеріалами справи підтверджено та відповідачем належними доказами не спростовано факт надання позивачем відповідачу послуг перевезення за спірною заявкою.

Зокрема, твердження відповідача про відсутність первинних документів на підтвердження факту перевезення вантажу за вказаною заявкою, спростовується матеріалами справи та змістом претензії ТОВ ЄС Логістік від 10.01.2018 № 9 (а.с. 42-43), в якій відповідач підтверджує факт перевезення позивачем вантажу за спірною заявкою.

Згідно положень ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання; боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплату боргу з урахуванням процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Статтею 610 Цивільного кодексу України передбачено, що порушенням зобов'язання є його не виконання або виконання з порушенням умов, які визначені змістом зобов'язання.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (частина 1 статті 230 Господарському кодексі України).

У відповідності до норм ч. 1 ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Судом здійснено перевірку розрахунку пені та 3% річних позивача та встановлено, що він виконаний невірно, оскільки позивачем не враховано приписи ст. 253 Цивільного кодексу України та здійснено розрахунок за період з 16.03.2018 по 23.03.2018.

Відповідно до здійсненого господарським судом розрахунку до стягнення з відповідача підлягає пеня нарахована за період з 17.03.2018 по 23.03.2018 у розмірі 58 грн. 03 коп. та 3% річних нараховані за вказаний період у розмірі 5 грн. 12 коп. В решті позовних вимог в цій частині слід відмовити.

Водночас, господарський не вважає за необхідне надавати правову оцінку взаємовідносинам між сторонами щодо відшкодування шкоди, завданої пошкодженням вантажу під час перевезення, оскільки вказані обставини не стосуються предмету спору.

Згідно із ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України).

Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи (ч. 3 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України).

За приписами ст. 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно із положеннями ст. ст. 78, 79 Господарського процесуального кодексу України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

За встановлених обставин, відповідач неналежним чином виконав свої договірні зобов'язання, чим порушив умови укладеного із позивачем договору перевезення вантажу та вищевказані приписи чинного законодавства, тому позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача на користь позивача 8 900 грн. 00 коп. основного боргу, 58 грн. 03 коп. пені, 5 грн. 12 коп. 3% річних - є обґрунтованими і підлягають задоволенню. В решті позову слід відмовити.

Заперечення відповідача спростовується матеріалами справи або не впливають та не спростовують вищенаведеної правової оцінки матеріалів, обставин справи згідно з вимогами закону, тому відхиляються господарським судом.

Згідно ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати у справі покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 2, 73, 74, 76, 77-79, 86, 91, 129, 233, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ЄС Логістик" (49051, м. Дніпро, вул. Калинова, буд. 47 А, приміщення 3, ідентифікаційний номер 40470547) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Аско-Експедиція" (03026, м. Київ, вул. Пирогівський шлях буд. 167 А, ідентифікаційний номер 31903893) 8 900 грн. 00 коп. (вісім тисяч дев'ятсот грн. 00 коп.) основного боргу, 58 грн. 03 коп. (п'ятдесят вісім грн. 03 коп.) пені, 5 грн. 12 коп. (п'ять грн. 12 коп.) 3% річних, 1 760 грн. 23 коп. (одну тисячу сімсот шістдесят грн. 23 коп.) витрат по сплаті судового збору.

В решті позову відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення двадцятиденного строку з дня складання повного судового рішення і може бути оскаржено до Дніпропетровського апеляційного господарського суду через Господарський суд Дніпропетровської області.

Суддя І.А. Рудь

Повне рішення складено 05.06.2018