Ухвала

від 01.06.2018 по справі 910/6414/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

м. Київ

01.06.2018Справа № 910/6414/18

Суддя Господарського суду міста Києва Баранов Д.О., розглянувши заяву Приватного підприємства "Світло-технічні системи" (04074, м. Київ, вул. Новозабарська, буд. 2/6; ідентифікаційний код 32380192)

до Фізичної особи підприємця Літвінової Оксани Володимирівни (02232, АДРЕСА_1; ідентифікаційний код НОМЕР_1)

про видачу судового наказу за вимогою про стягнення з Фізичної особи підприємця Літвінової Оксани Володимирівни заборгованість в розмірі 20 013, 34 грн. на підставі договору поставки № ПС0209 від 08.02.2013

ВСТАНОВИВ:

22.05.2018 Приватне підприємство "Світло-технічні системи" звернулося до Господарського суду міста Києва із заявою про видачу судового наказу за вимогою про стягнення з Фізичної особи підприємця Літвінової Оксани Володимирівни заборгованості в розмірі 20 013, 34 грн. на підставі договору поставки № ПС0209 від 08.02.2013.

Розглянувши подану Приватним підприємством "Світло-технічні системи" заяву про видачу судового наказу, суд дійшов висновку про відмову у його видачі з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 1 та 2 ст. 147 Господарського процесуального кодексу України судовий наказ є особливою формою судового рішення, що видається судом за результатами розгляду вимог, передбачених статтею 148 цього Кодексу. Із заявою про видачу судового наказу може звернутися особа, якій належить право вимоги.

У відповідності до приписів ч. 1 ст. 148 Господарського процесуального кодексу України судовий наказ може бути видано тільки за вимогами про стягнення грошової заборгованості за договором, укладеним у письмовій (в тому числі електронній) формі, якщо сума вимоги не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 152 Господарського процесуального кодексу України суддя відмовляє у видачі судового наказу, якщо з моменту виникнення права вимоги пройшов строк, який перевищує позовну давність, встановлену законом для такої вимоги, або пройшов строк, встановлений законом для пред'явлення позову в суд за такою вимогою.

Пунктом 9.1. договору поставки № ПС0209 від 08.02.2013 (далі-договір) встановлено, що покупець оплачує поставлені товари протягом 14-ти календарний днів з дати поставки відповідного товару.

На виконання вимог договору заявник поставив боржнику товари за видатковими накладними № 95 від 12.03.2013 на суму 36 061,41 грн.; № 174 від 23.05.2013 на суму 644, 19 грн.; № 288 від 31.07.2013 на суму 944, 66 грн. та № 381 від 30.08.2013 на суму 5 498, 42 грн.

Разом з тим, суд зазначає, що строк здійснення оплати покупцем за поставлений товар, відповідно до зазначених вище накладених, згідно п. 9.1. договору вважається таким, що настав відповідно: 27.03.2013, 07.06.2013, 15.08.2013 та 14.09.2013.

Відповідно до ст. 256 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Статтею 257 Цивільного кодексу України встановлено, що загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Враховуючи викладене вище, суд зазначає, що строк позовної давності за зверненням до суду із заявою про видачу судового наказу за вимогою про стягнення з Фізичної особи підприємця Літвінової Оксани Володимирівни заборгованість за накладними № 95 від 12.03.2013 на суму 36 061,41 грн.; № 174 від 23.05.2013 на суму 644, 19 грн.; № 288 від 31.07.2013 на суму 944, 66 грн. та № 381 від 30.08.2013 на суму 5 498, 42 грн. на підставі договору поставки № ПС0209 від 08.02.2013 закінчився відповідно: 12.03.2016, 23.05.2016, 31.07.2016 та 30.08.2016.

Згідно з ч. 2 ст. 152 Господарського процесуального кодексу України про відмову у видачі судового наказу суддя постановляє ухвалу не пізніше десяти днів з дня надходження до суду заяви про видачу судового наказу.

Таким чином, оскільки заявником не дотримано вимог п. 5 ч. 1 ст. 152 Господарського процесуального кодексу України, суд дійшов висновку щодо відмови у видачі судового наказу.

При цьому, відповідно до положення ч. 2 ст. 151 Господарського процесуального кодексу України у разі відмови у видачі судового наказу або в разі скасування судового наказу внесена сума судового збору стягувачу не повертається.

Разом з тим, суд зазначає, що приписами ч. 2 ст. 153 Господарського процесуального кодексу України відмова у видачі судового наказу з підстав, передбачених пунктами 3-6 частини першої статті 152 цього Кодексу, унеможливлює повторне звернення з такою самою заявою. Заявник у цьому випадку має право звернутися з тими самими вимогами у позовному порядку.

Враховуючи викладене та керуючись ст. 150, 152, 153, 154, ч. 2 ст. 232, 233, 234 Господарського процесуального кодексу України, суд -

УХВАЛИВ:

Відмовити Приватному підприємству "Світло-технічні системи" у видачі судового наказу.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання.

Дата складання та підписання повного тексту ухвали: 01.06.2018.

Ухвали, постановлені судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, набирають законної сили з моменту їх підписання суддею (суддями).

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом десяти днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя Д.О. Баранов