Рішення

від 04.06.2018 по справі 910/3458/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04.06.2018Справа № 910/3458/18 Суддя Господарського суду міста Києва Трофименко Т.Ю. , розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження справу

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Сівер Карго" (14032, м.Чернігів, вул. Рокосовського, буд.16/а, кв.52)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Голден Індастрі" (03150, м. Київ, вул. Анрі Барбюса, 5-б, оф.10)

про стягнення 20 225,66 грн.

Представники: без повідомлення представників сторін

ОБСТАВИНИ СПРАВИ

Товариство з обмеженою відповідальністю "Сівер Карго" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Голден Індастрі" про стягнення 20 225,66 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем умов Договору про міжнародне перевезення вантажів автомобільним транспортом № 33062017 від 30.06.2017.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 03.04.2018 відкрито провадження у справі № 910/3458/18, вирішено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін (без проведення судового засідання); визначено сторонам строк на подання документів.

20.04.2018 через відділ діловодства суду відповідач подав відзив на позовну заяву, відповідно до якого просив відмовити у задоволенні позовних вимог.

Частиною 5 статті 176 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої статті 120 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України у випадку розгляду справи за матеріалами в паперовій формі судові рішення надсилаються в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

Ухвала про відкриття провадження у справі від 03.04.2018 була надіслана на адреси сторін рекомендованим листом та отримана уповноваженими представниками позивача та відповідача, що підтверджується поверненням на адресу суду рекомендованих повідомлень про вручення поштового відправлення.

Враховуючи, що матеріали справи містять достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, Суд вважає, що справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до ч. 5 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України.

Згідно з ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ

30.06.2017 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Сівер Карго" (перевізник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Голден Індастрі" (замовник) було укладено Договір про міжнародне перевезення вантажів автомобільним транспортом № 33062017, відповідно до п. 1.1 якого замовник доручає і надає для перевезення вантаж, а перевізник зобов'язується здійснити перевезення вантажу автомобільним транспортом у міжнародному сполученні за умов заявок замовника, а замовник зобов'язується сплатити погоджену сторонами провізну плату.

Згідно з п.п. 2.1.1 і 2.1.2 Договору замовник зобов'язується оформити письмову заявку на перевезення вантажу із зазначенням: найменування відправника, адреси завантаження, дати та часу подачі транспортного засобу, найменування одержувача вантажу, адреси розвантаження, назви та характеристики вантажу, його об'єм (розмір, вагу, кількість вантажних місць), розмір оплати, напрямок перевезення, пункти завантаження та розвантаження, пункти перетинання кордону України, та інші умови перевезення. Своєчасно та в повному обсязі сплачувати перевізнику погоджену провізну плату, відповідно до умов договору.

Перевізник зобов'язується забезпечити подачу транспортного засобу під завантаження в узгодженні сторонами в заявці строки, і в стані, в усіх відношеннях приданому для автомобільних перевезень довіреного вантажу (відповідно до санітарних, технічних, гігієнічних ат інших вимог), з урахуванням вимог Заявки, типу вантажу, а також, норм законодавства України та держав призначення транзиту (п. 2.2.1 Договору).

Відповідно до п.п. 3.1, 3.2 Договору, ціни на послуги та порядок розрахунків за цим договором узгоджуються сторонами в заявках. Розрахунки між замовником і перевізником здійснюються відповідно до діючого законодавства України не пізніше 5 днів з моменту отримання оригіналів документів: рахунку-фактури, товарно-транспортної накладної (CMR чи ТТН) з відміткою одержувача про прийняття вантажу, акту виконаних робіт, податкових накладних.

У випадку затримки оплати за перевезення вантажу, замовник виплачує перевізнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від суми заборгованості за кожну добу затримки оплати. (п. 4.5 Договору)

17.07.2017 між замовником та перевізником було укладено Заявку №17/07/2017 до Договору про міжнародне перевезення вантажів автомобільним транспортом № 33062017 про надання послуг з транспортування вантажу - бітуму за маршрутом Україна - Естонія, термін доставки - 20.07.2017, сума, час, форма розрахунку - 1200$, оплата здійснюється по б.н. гривнях по курсу в день розмитнення.

Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги, позивач зазначає, що на виконання умов Договору він надав послуги з перевезення належним чином, проте відповідач всупереч умовам Договору здійснив оплату отриманих послуг лише частково. Тому в результаті неналежного виконання відповідачем зобов'язань у останнього утворилась заборгованість перед позивачем в розмірі 16 067,68 грн. Крім того, враховуючи неналежне виконання відповідачем умов Договору, позивач просить суд стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Голден Індастрі" 3% річних у розмірі 278,68 грн, інфляційні в розмірі 1 242,03 грн. та пеню у розмірі 2 637,30 грн., а також витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 2 300,00 грн.

Заперечуючи проти позовних вимог, відповідач зазначає, що позивач у позовній заяві не навів розрахунків 3% річних, інфляційних, пені та судових витрат, а також здійснив нарахування пені понад встановлений законодавством шестимісячний строк.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, Суд зазначає таке.

Згідно зі статтею 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ч. 1 ст. 627 Цивільного кодексу України).

Частиною 1 ст. 628 Цивільного кодексу України визначено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства

Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 Цивільного кодексу України).

Згідно зі статтею 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частиною 1 ст. 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином (ч. 7 ст. 193 Господарського кодексу України).

Відповідно до ч. 1 ст. 307 Господарського кодексу України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити ввірений їй другою стороною (вантажовідправником) вантаж до пункту призначення в установлений законодавством чи договором строк та видати його уповноваженій на одержання вантажу особі (вантажоодержувачу), а вантажовідправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

Згідно з ч. 1 ст. 909 Цивільного кодексу України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням транспортної накладної (ч. 3 ст. 909 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст. 314 Господарського кодексу України, перевізник несе відповідальність за втрату, нестачу та пошкодження прийнятого до перевезення вантажу, якщо не доведе, що втрата, нестача або пошкодження сталися не з його вини. За шкоду, заподіяну при перевезенні вантажу, перевізник відповідає: у разі втрати або нестачі вантажу - в розмірі вартості вантажу, який втрачено або якого не вистачає; у разі пошкодження вантажу - в розмірі суми, на яку зменшилася його вартість; у разі втрати вантажу, зданого до перевезення з оголошенням його цінності, - у розмірі оголошеної цінності, якщо не буде доведено, що вона є нижчою від дійсної вартості вантажу.

Статтею 919 Цивільного кодексу України визначено, що перевізник зобов'язаний доставити вантаж до пункту призначення у строк, встановлений договором, якщо інший строк не встановлений транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них, а в разі відсутності таких строків - у розумний строк.

Згідно зі статтею 920 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язань, що випливають із договору перевезення, сторони несуть відповідальність, встановлену за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами).

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов Договору за заявкою Товариства з обмеженою відповідальністю "Голден Індастрі" №17/07/2017 від 17.07.2017 позивач надав послуги з перевезення, що підтверджується міжнародною товарно - транспортною накладною (СMR) №04072017-1 від .

Факт надання Позивачем послуг перевезення та прийняття їх відповідачем підтверджується актом № 79 здачі-прийняття робіт від 24.07.2017 на суму 36 067,68 грн, який оформлений належним чином та підписаний уповноваженими представниками сторін і скріплений печатками підприємств.

Відповідно до п. 3.2 Договору, розрахунки між замовником і перевізником здійснюються відповідно до діючого законодавства України не пізніше 5 днів з моменту отримання оригіналів документів: рахунку-фактури, товарно-транспортної накладної (CMR чи ТТН) з відміткою одержувача про прийняття вантажу, акту виконаних робіт, податкових накладних.

На виконання умов Договору позивач надіслав на адресу відповідача рахунок-фактуру, товарно-транспортну накладну (CMR чи ТТН) з відміткою одержувача про прийняття вантажу, акт виконаних робіт, податкову накладну, отримання яких представником відповідача 16.08.2017 підтверджується експрес-накладною № 59000274693145, оформленою ТОВ Нова Пошта , та не спростовується відповідачем.

Проте, відповідачем було сплачено за надані послуги частково 11.08.2017 у розмірі 20 000,00 грн., що підтверджується випискою по рахунку позивача.

Отже, враховуючи часткову оплату здійсненого перевезення, заборгованість Товариства з обмеженою відповідальністю "Голден Індастрі" перед Товариством з обмеженою відповідальністю "Сівер Карго" за Договором становить 16 067,68 грн.

Проте, матеріали справи не містять жодних належних та допустимих доказів відповідно до статей 76, 79 Господарського процесуального кодексу України на підтвердження сплати відповідачем грошових коштів позивачу в розмірі 16 067,68 грн.

Згідно зі статтями 73, 74 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.

За наведених вище обставин Судом встановлено, що відповідач порушив свої зобов'язання за Договором, не здійснив оплату замовленого перевезення у повному обсязі, внаслідок чого у нього утворилася заборгованість перед позивачем у розмірі 16 067,68 грн, факт існування якої позивачем належним чином доведений та відповідачем не спростований.

Окрім суми основного боргу позивачем заявлено до стягнення 3% річних у розмірі 278,65 грн за період прострочення з 22.08.2017 по 20.03.2018 та інфляційні втрати в розмірі 1 242,03 грн за період прострочення з 01.09.2017 по 28.02.2018.

Пунктом 2 ст. 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитору зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція). (п.п. 3.1, 3.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань №14 від 17.12.2013)

Сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом) не має характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові. (п.4.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань №14 від 17.12.2013)

Здійснивши перевірку правильності розрахованих позивачем інфляційних втрат та 3% річних за період прострочки виконання боржником його грошового зобов'язання, Суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача інфляційних втрат у розмірі 1 242,03 грн та 3% річних у розмірі 278,65 грн є обґрунтованими та підлягають задоволенню у повному обсязі.

Окрім того, позивач просив стягнути з відповідача на його користь пеню за загальний період прострочки з 22.08.2017 по 20.03.2018 у розмірі 2 637,30 грн.

За приписами ст. ст. 216 - 218 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за порушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій. Господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. Господарські санкції застосовуються в установленому законом порядку за ініціативою учасників господарських відносин. Підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Відповідно до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

При цьому, щодо пені за порушення грошових зобов'язань застосовується припис частини шостої статті 232 ГК України. Даним приписом передбачено не позовну давність, а період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов'язання мало бути виконане; законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду. Його перебіг починається з дня, наступного за останнім днем, у який зобов'язання мало бути виконане, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін. (п.2.5 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань №14 від 17.12.2013 року).

Відповідно до п. 4.5 Договору, у випадку затримки оплати за перевезення вантажу, замовник виплачує перевізнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від суми заборгованості за кожну добу затримки оплати.

Суд зазначає, що перебіг шестимісячного строку, який передбачено ст. 232 Господарського кодексу України, за вимогами про стягнення пені за несвоєчасне виконання відповідачем зобов'язань із здійснення розрахунків за Договором у даному випадку почався 22.08.2017 та закінчився 22.02.2018.

Проте, при здійсненні розрахунку пені у зв'язку з неналежним виконанням умов Договору за загальний період прострочки виконання відповідачем його договірного грошового зобов'язання з 22.08.2017 по 20.03.2018 позивачем не враховано обмеженого законодавством шестимісячного строку для нарахування штрафних санкцій, у зв'язку з чим позовні вимоги про стягнення пені підлягають частковому задоволенню на суму 2 239,35 грн.

З огляду на викладене вище, позовні вимоги підлягають задоволенню частково та з Товариства з обмеженою відповідальністю "Голден Індастрі" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Сівер Карго" підлягає стягненню борг у розмірі 16 067,68 грн, 3% річних у розмірі 278,65 грн, інфляційні у розмірі 1 242,03 грн та пеня у розмірі 2 239,35 грн.

При цьому, Суд зазначає, що аргументи відповідача з приводу неподання позивачем детального розрахунку 3% річних, інфляційних втрат та пені не відповідають дійсності, оскільки спростовуються наявними в матеріалах справи доказами.

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Позивачем також заявлено про стягнення з відповідача витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 2 300,00 грн.

Відповідно до ст. 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати:

1) на професійну правничу допомогу;

2) пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи;

3) пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів;

4) пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Згідно зі ст. 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Як вбачається з матеріалів справи, 20.03.2018 між Адвокатом Розмовенко Оксаною Геннадіївною та Товариством з обмеженою відповідальністю Сівер Карго було укладено Угоду про надання правничої допомоги.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат позивачем було надано акт виконаних робіт від 20.03.2018, в якому викладено детальний опис робіт, виконаних адвокатом, а також квитанцію до прибуткового касового ордера на суму 2 300,00 грн. на підтвердження здійснення витрат на професійну правничу допомогу.

Суд звертає увагу, що оскільки відповідачем не було подано до суду жодних належних та допустимих доказів на підтвердження неспівмірності витрат на професійну правничу допомогу у заявленому позивачем розмірі, а також відповідного клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, вимоги позивача про стягнення витрат на професійну правничу допомогу є обґрунтованими, проте підлягають частковому задоволенню у зв'язку з частковим задоволенням позовних вимог позивача та відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись статтями 74, 76-80, 129, 236 - 242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Голден Індастрі" (03150, м. Київ, вул. Анрі Барбюса, 5-б, оф.10, ідентифікаційний код 39207033) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Сівер Карго" (14032, м.Чернігів, вул. Рокосовського, буд.16/а, кв.52, ідентифікаційний код 40356253) борг у розмірі 16 067 (шістнадцять тисяч шістдесят сім) грн 68 коп., 3% річних у розмірі 278 (двісті сімдесят вісім) грн 65 коп., інфляційні втрати у розмірі 1 242 (одна тисяча двісті сорок дві) грн 03 коп., пеню у розмірі 2 239 (дві тисячі двісті тридцять дев'ять) грн. 35 коп., судовий збір у розмірі 1 727 (одна тисяча сімсот двадцять сім) грн. 33 коп. та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 2 254 (дві тисячі двісті пятдесят чотири) грн. 75 коп.

3. В іншій частині позову відмовити.

4. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення до Київського апеляційного господарського суду через Господарський суд міста Києва до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

5. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Т.Ю. Трофименко