Рішення

від 31.05.2018 по справі 910/21185/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

31.05.2018Справа № 910/21185/16 За позовом Публічного акціонерного товариства "Всеукраїнський Акціонерний Банк" в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Всеукраїнський Акціонерний Банк" Славкіної Марини Анатоліївни

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Рафінад"

про стягнення грошових коштів

Суддя Усатенко І.В.

Секретар судового засідання Микитин О.В.

Представники сторін:

від позивача Сахабутдінов В.Ю.

від відповідача не з'явились

В судовому засіданні 31.05.2018 на підставі ст. 240 ГПК України прийнято скорочене рішення суду.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

У провадженні Господарського суду міста Києва знаходиться справа № 910/21185/16 за позовом Публічного акціонерного товариства "Всеукраїнський Акціонерний Банк" в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Всеукраїнський Акціонерний Банк" Славкіної Марини Анатоліївни (позивач) до Товариства з обмеженою відповідальністю "Рафінад" (відповідач) про стягнення 75786281,46 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 23.11.2016 року суддею Цюкало Ю.В. прийнято позовну заяву до розгляду та порушено провадження у справі №910/21185/16. Розгляд справи призначено на 14.12.2016 року.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 06.02.2017 року призначено у справі №910/21185/16 судову економічну експертизу, проведення якої доручено Київському науково-дослідному інституту судових експертиз.

Супровідним листом від 06.02.2017 року матеріали справи направлено до Київському науково-дослідному інституту судових експертиз.

19.06.2017 через загальний відділ діловодства суду від судового експерта надійшло клопотання про надання додаткових матеріалів.

Розпорядженням керівника апарату Господарського суду м. Києва від 19.06.2017 № 05-23/1872 відповідно до п. 2.3.50 Положення про автоматизовану систему документообігу суду призначено повторний авторозподіл справи № 910/21185/16.

Згідно протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 19.06.2017 справу передано для розгляду судді Усатенко І.В.

Листом від 22.06.2017 № 01-1624/17 матеріали справи № 910/21185/16 витребувані у експертної установи, в зв'язку з необхідністю розгляду клопотання експерта.

Супровідним листом від 14.07.2017 матеріали справи № 910/21185/16 надійшли до Господарського суду м. Києва 14.07.2017.

Ухвалою суду від 17.07.2017 поновлено провадження у справі, справу № 910/21185/16 прийнято до провадження, задоволено клопотання експерта та зупинено провадження у справі.

Матеріали справи направлені до експертної установи.

Через загальний відділ діловодства суду 30.11.2017 надійшли матеріали справи № 910/21185/16 та лист з приводу того, що експертиза не була проведена в зв"язку з відсутністю попередньої оплати.

Ухвалою суду від 05.12.2017 поновлено провадження у справі, розгляд справи призначено на 17.01.2018.

Судове засідання 17.01.2018 не відбулось, в зв'язку перебуванням судді Усатенко І.В. на лікарняному.

15.12.2017 набрав чинності Закон України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" від 03.10.2017 № 2147-VIII, яким внесено зміни до Господарського процесуального кодексу України (Відомості Верховної Ради України, 1992, № 6, ст. 56) та викладено його у новій редакції.

За приписами п.п. 9 п. 1 Розділу ІХ "Перехідні положення" Господарського процесуального кодексу України в редакції Закону України від 03.10.2017 № 2147-VIII, справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких порушено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Ухвалою суду від 30.01.2018 вирішено розглядати справу за правилами загального провадження та призначено підготовче засідання на 01.03.2018.

В судовому засіданні 01.03.2018 судом було оголошено перерву до 02.04.2018.

Судове засідання 02.04.2018 не відбулось, в зв'язку з перебуванням судді Усатенко І.В. у відпустці.

Ухвалою суду від 17.04.2018 продовжено строк проведення підготовчого засідання та призначено на 03.05.2018.

28.03.2018 відповідачем подано клопотання про призначення судово-економічної експертизи, проведення якої доручити Київському науково-дослідному інституту судових експертиз, а також відповідач просить не розглядати клопотання про призначення судово-економічної експертизи, подане ними 01.03.2018 за вихідним номером № 01/03-01.

Ухвалою суду від 03.05.2018 відмовлено відповідачу у задоволенні клопотання про призначення у справі судової експертизи, закрито підготовче провадження, судове засідання для розгляду справи по суті призначено на 31.05.2018.

В судове засідання 31.05.2018 представник відповідача не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, про дату та час судового розгляду був повідомлений належним чином.

Згідно з ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

За таких обставин, приймаючи до уваги, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Рафінад" так і не скористалось наданими йому процесуальними правами, за висновками суду, у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до положень ст. 165 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Представник позивача в судовому засіданні підтримав позовні вимоги у повному обсязі.

Відповідно до ст. 217 ГПК України про закінчення з'ясування обставин та перевірки їх доказами суд зазначає в протоколі судового засідання і переходить до судових дебатів.

В судових дебатах представник позивача підтримав позовні вимоги, просив суд задовольнити позов у повному обсязі.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд м. Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Між Публічним акціонерним товариством "Всеукраїнський акціонерний банк" (кредитор) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Рафінад" (позичальник) укладено кредитний договір від 30.12.2013 № 163-2013, відповідно до предмету якого позивач зобов'язується надати відповідачу кредит у формі поновлювальної кредитної лінії з лімітом 200000000,00 грн, а відповідач зобов'язується отримати кредит, використати його за цільовим призначенням, повернути позивачу суму кредиту, сплатити проценти за користування кредитом, комісії, можливі штрафні санкції та інші платежі, передбачені Договором, а також виконати інші обов'язки, визначені цим Договором.

22.02.2016 рішенням Виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб № 213 "Про продовження строків здійснення процедури ліквідації ПАТ "ВіЕйБі Банк та делегування повноважень ліквідатора" продовжено процедуру ліквідації ПАТ "Всеукраїнський акціонерний банк" по 19.03.2018, продовжено повноваження ліквідатора Славкіної М.А. уповноваженою особою Фонду на ліквідацію ПАТ "ВіЕйБі Банк" з по 19.03.2018 включно.

Згідно повідомлення про нікчемність правочину (договору) від 31.08.2015 № 11/1-28167 на підставі п. 1 ч. 4 ст. 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" відповідача повідомлено про нікчемність договорів про внесення змін до кредитного договору від 30.12.2013 № 163-2013, зокрема: договору про внесення змін від 15.01.2014, договору про внесення змін від 17.05.2014, договору про внесення змін від 15.04.2014, договору про внесення змін від 17.02.2014, договору про внесення змін від 16.06.2014, договору про внесення змін від 15.07.2014, договору про внесення змін від 15.08.2014, договору про внесення змін від 12.08.201, договору про внесення змін від 15.09.2014, договору про внесення змін від 15.10.2014, договору про внесення змін від 31.10.2014, згідно умов яких сторони домовились в тому числі про зменшення процентної ставки за користування кредитом, збільшення строку користування кредитом, відстрочення сплати процентів за користування кредитом.

Відповідачем не заявлялось будь-яких заперечень щодо обставин викладених у вищезазначеному повідомленні та з приводу нарахування йому відсотків за користування кредитом згідно ставки, визначеної у первісному договорі.

Згідно п. 1.2, 1.3 кредитного договору процентна ставка за користування кредитом 23% річних. Кінцевий термін погашення кредиту позичальником - 29.12.2014 включно.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 18.04.2016 № 910/5732/15-г у справі за позовом Публічного акціонерного товариства "Всеукраїнський акціонерний банк" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Рафінад" про стягнення, яке набрало законної сили, позов задоволено повністю, стягнуто з відповідача заборгованість по кредиту в сумі 200000000,00 грн.; заборгованість за відсотками в сумі 45168219,17 грн; пеню за несвоєчасне погашення кредиту в сумі 6443835, 62 грн; пеню за несвоєчасну сплату процентів в сумі 1723749,56; інфляційні збитки за несвоєчасне погашення кредиту в сумі 8129032,38 грн; інфляційні збитки за несвоєчасну сплату процентів в сумі 2174545,77; заборгованість по 3 % річних в сумі 875098,42 грн.

Крім того, вказаним рішенням встановлено, що позивачем, на підставі Договору, були надані відповідачу в користування грошові кошти в розмірі 200000000,00 грн. та строк їх повернення настав. Вказані обставини визнані відповідачем при розгляді справи № 910/5732/15-г.

Відповідно до ч. 4 ст. 75 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Тобто розмір наданого позивачем відповідачу кредиту встановлений рішенням суду не підлягає доказування при розгляді даної справи.

З тексту позовної заяви, яка була предметом розгляду у справі № 910/5732/15-г (долучена до матеріалів справи) сума заборгованості за кредитним договором та заявлені до стягнення санкції, визначалась позивачем станом на 09.02.2015.

Відповідачем не заперечувалась обставина, щодо існування у нього перед позивачем суми заборгованості. Відповідач у клопотаннях про призначення у справі експертизи наголошує лише на тому, що в розрахунок позивача включено суми, які вже стягнуто з відповідача за рішенням суду у справі № 910/5732/15-г. Однак, свого контррозрахунку суду не надає. Крім того, за клопотанням відповідача було призначено у справі судову експертизу, яку він в порушення вимог ухвали суду не оплатив, в зв'язку з чим експертиза не була проведена. Рахунки на оплату експертизи направлялись експертною установою та судом (супровідний лист від 20.10.2017 № 01-37.1/1280/17 за адресою: 03150, м. Київ, вул. Червоноармійська, 66Б. Згідно довідки пошти, фірма за вказаною адресою не зареєстрована. Хоча відповідачем не зазначено іншої адреси місцезнаходження, натомість у своїх клопотаннях та поясненнях сам відповідач вказує адресу: 03150, м. Київ, вул. Червоноармійська, 66Б. Крім того, дана адреса є адресою місцезнаходження відповідача згідно даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Частинами 3, 4 статті 13 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ч.1 ст.73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідач відзиву на позовну заяву не надав, контррозрахунку позовних вимог до матеріалів справи не долучив, вартість призначеної у справі судової експертизи, не оплатив. Доказів в підтвердження необґрунтованості позовних вимог чи заперечень щодо розрахунку його зобов'язань саме на підставі кредитного договору у первісній редакції суду не надав.

Позивачем до матеріалів справи подано розрахунок суми відсотків за користування кредитом, сум штрафних санкцій за увесь період прострочення, з якого виокремлено суми, які були стягнуті з відповідача за рішенням суду від 18.04.2016 № 910/5732/15-г. Також в підтвердження обґрунтованості наданого розрахунку позивач долучив до матеріалів справи виписки по особовим рахункам відповідача за період з 30.12.2013 по 17.08.2016 з яких вбачається рух кредитних коштів та нарахування відсотків за користування кредитними коштами.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно зі ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частиною 1 статті 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно зі ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

В силу положень ч. 1 ст. 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ч. 1 ст. 1048 Цивільного кодексу України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Умовами п. 2 ст. 1056-1 Цивільного кодексу України передбачено, що розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

Згідно із ч. 1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок (ч. 3 ст. 1049 ЦК України).

Як встановлено судом, банк взяті на себе зобов'язання виконав належним чином, надавши відповідачу кредитні кошти у сумі 200000000,00 грн., що підтверджується судовим рішенням та банківською випискою по особовим рахункам (копії наявні у матеріалах справи).

Відповідно до ст. 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно із ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частинами 1 і 2 статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться; кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Згідно з ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно зі ст.ст. 610, 611 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов'язання, настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

В свою чергу відповідач, взяті на себе зобов'язання за кредитним договором щодо своєчасного та повного повернення кредитних коштів та сплати процентів виконував із порушенням строків, передбачених умовами договору, що підтверджується матеріалами справи (банківськими виписками з рахунку позичальника).

Перевіривши наданий позивачем до позовної заяви розрахунок заборгованості по нарахованим процентам, суд встановив, що даний розрахунок є арифметично вірним та здійснений у відповідності до умов кредитного договору.

В зв'язку з цим вимога позивача про стягнення з відповідача заборгованості по відсоткам за користування кредитом за період з 10.02.2015 по 17.08.2016 у сумі 75786281,46 грн. є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Позивач також просить стягнути з відповідача за період з 10.02.2015 по 17.08.2016 пеню за несвоєчасне погашення кредиту у розмірі 31659989,51 грн, пеню за несвоєчасне погашення відсотків у розмірі 18236958,00 грн.

Пунктом 14.4 Договору визначено, що за прострочення виконання будь-яких грошових зобов'язань за цим Договором відповідач сплачує позивачу пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла на час виникнення заборгованості від суми простроченого платежу за кожен календарний день прострочення.

Частиною 1 статті 230 Господарського кодексу України встановлено, що штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Поряд з цим, ст. 549 Цивільного кодексу України унормовано, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання, а пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасного виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Оскільки відповідач не виконав своє грошове зобов'язання у строк, встановлений Договором, враховуючи, що вимоги про стягнення з відповідача пені передбачені укладеним між сторонами спору Договором та є похідними від основного грошового зобов'язання, розмір якого визнаний відповідачем, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача 31659989,51 грн - пені за несвоєчасне погашення кредиту та 18236958,00 грн - пені за несвоєчасну сплату процентів є обґрунтованими та такими, підлягають задоволенню в повному обсязі, за розрахунками позивача, які, у свою чергу, перевірені і визнані судом вірними.

Також позивач просить стягнути з відповідача 3% річних за прострочення за прострочення повернення кредиту у розмірі 3770491,80 грн, 3% річних за прострочення сплати відсотків за користування кредитом у розмірі 4292289,18 грн та втрати від інфляції за прострочення за прострочення повернення кредиту у розмірі 87331956,06 грн, за прострочення сплати відсотків за користування кредитом у розмірі 32181595,58 грн за період з 10.02.2015 по 17.08.2016.

Згідно п. 14.8 договору уразі прострочення позичальником виконання грошового зобов'язання за цим договором, він зобов'язується на вимогу кредитора сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції. При розрахунку суми боргу, належної до сплати з урахуванням встановленого індексу інфляції, який є меншим за одиницю, індекс інфляції приймається рівним одиниці.

Згідно з ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних в порядку ст. 625 Цивільного кодексу України є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

А тому, вимоги позивача про стягнення з відповідача 3 % річних та інфляційних втрат є законними та обґрунтованими.

Надані позивачем розрахунки 3 % річних та інфляційних втрат є арифметично вірними, а тому вимоги позивача про стягнення з відповідача 3% річних за прострочення повернення кредиту у розмірі 3770491,80 грн, 3% річних за прострочення сплати відсотків за користування кредитом у розмірі 4292289,18 грн та втрати від інфляції за прострочення повернення кредиту у розмірі 87331956,06 грн, за прострочення сплати відсотків за користування кредитом у розмірі 32181595,58 грн за період з 10.02.2015 по 17.08.2016 підлягають задоволенню в повному обсязі.

Ухвалою суду від 23.11.2016 відстрочено позивачу сплату судового збору до прийняття рішення у справі № 910/21185/16.

Разом з цим, суд зазначає, що частиною 3 статті 13 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.

Згідно з частиною 2 статті 13 Господарського процесуального кодексу України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом.

Вказані положення означають, що закон встановлює рівні можливості сторін і гарантує їм право на захист своїх інтересів. Принцип рівності учасників судового процесу перед законом і судом є важливим засобом захисту їх прав і законних інтересів, що унеможливлює будь-який тиск однієї сторони на іншу, ущемлення будь-чиїх процесуальних прав. Це дає змогу сторонам вчиняти передбачені законодавством процесуальні дії, реалізовувати надані їм законом права і виконувати покладені на них обов'язки.

У відповідності до частини 1 статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.

Принцип змагальності тісно пов'язаний з процесуальною рівністю сторін і забезпечує повноту фактичного й доказового матеріалу, наявність якого є важливою умовою з'ясування обставин справи. Відповідно до вказаного принципу, особи, зацікавлені в результаті справи, вправі відстоювати свою правоту у спорі шляхом подання доказів; участі в дослідженні доказів, наданих іншими особами шляхом висловлення своєї думки з усіх питань, що підлягають розгляду у судовому засіданні. Змагальність є різновидом активності зацікавленої особи (сторони). Особи, які беруть участь у справі, вправі вільно розпоряджатися своїми матеріальними і процесуальними правами й активно впливати на процес з метою захисту прав і охоронюваних законом інтересів.

Відповідачем не надано належних та допустимих доказів на спростування наведених вище висновків, як і не надано доказів відсутності боргу перед позивачем та не надано контррозрахунку суми заборгованості перед позивачем, у зв'язку з чим, на підставі встановлених під час розгляду справи обставин суд вважає заявлені позивачем вимоги обґрунтованими та такими, що ґрунтуються на нормах чинного законодавства. Відповідач не скористався своїм правом на подання відзиву та доказів в підтвердження своїх заперечень.

Приписами ст. ст. 76-79 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Враховуючи вищевикладене, повно і всебічно з'ясувавши обставини справи, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.

В зв'язку з задоволенням позовних вимог у повному обсязі, судовий збір підлягає стягненню з відповідача до державного бюджету у розмірі 206700,00 грн.

Керуючись ст. ст. 73-74, 76-79, 86, 129, 233, 237-238, 242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В :

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Рафінад" (03150, м. Київ, вул. Червоноармійська, буд. 66-Б; ідентифікаційний код: 35369543) на користь Публічного акціонерного товариства "ВСЕУКРАЇНСЬКИЙ АКЦІОНЕРНИЙ БАНК" (04119, м. Київ, вул. Дегтярівська, буд. 27-Т; ідентифікаційний код 19017842) заборгованість за відсотками в сумі 75786281 (сімдесят п'ять мільйонів сімсот вісімдесят шість тисяч двісті вісімдесят одна) грн 46 коп.; пеню за несвоєчасне погашення кредиту в сумі 31659989 (тридцять один мільйон шістсот п'ятдесят дев'ять тисяч дев'ятсот вісімдесят дев'ять) грн 51 коп.; пеню за несвоєчасну сплату процентів в сумі 18236958 (вісімнадцять мільйонів двісті тридцять шість тисяч дев'ятсот п'ятдесят вісім) грн 00 коп.; інфляційні збитки за несвоєчасне погашення кредиту в сумі 87331956 (вісімдесят сім мільйонів триста тридцять одна тисяча дев'ятсот п'ятдесят шість) грн 06 коп.; інфляційні збитки за несвоєчасну сплату процентів в сумі 32181595 (тридцять два мільйони сто вісімдесят одна тисяча п'ятсот дев'яносто п'ять) грн 58 коп.; суму 3 % річних за несвоєчасну сплату кредиту у розмірі 3770491 (три мільйони сімсот сімдесят тисяч чотириста дев'яносто одна) грн 80 коп.; суму 3 % річних за несвоєчасну сплату відсотків за кредитом у розмірі 4292289 (чотири мільйони двісті дев'яносто дві тисячі двісті вісімдесят дев'ять) грн 18 коп.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Рафінад" (03150, м. Київ, вул. Червоноармійська, буд. 66-Б; ідентифікаційний код: 35369543) в дохід державного бюджету України судовий збір за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру в сумі 206700 (двісті шість тисяч сімсот) грн. 00 коп.

4. Після набрання рішенням законної сили видати накази.

Відповідно до частини 1 статті 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів, а на ухвалу суду - протягом десяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (частина 1 статті 256 Господарського процесуального кодексу України).

Повне рішення складено 06.06.2018

Суддя І.В. Усатенко

.