Рішення

від 31.05.2018 по справі 920/230/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

  

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

31.05.2018

Справа № 920/230/18

м.  Суми

Господарський суд Сумської області у складі судді Коваленко О.В., розглянувши матеріали справи № 920/230/18

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Хавестер» (вул. Виборзька, буд. 99, м. Київ, 03680, код ЄДРПОУ 31115663),

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія Агрон» (пл. Незалежності, буд. 3, м. Суми, 40030, код ЄДРПОУ 39087728),

про стягнення заборгованості в сумі 807 210 грн. 10 коп. за договором на виконання сільськогосподарських робіт № ДГ-0000264 від 22.03.2016

за участю представників сторін:

від позивача:      ОСОБА_1А,. довіреність від 11.08.2017;

від відповідача:  не з’явився;

при секретарі судового засідання Молодецькій В.О.

СУТЬ СПОРУ: позивач просить суд стягнути з відповідача на свою користь 807 210 грн. 10 коп., з яких: 393   338 грн. 20 коп. основного боргу, 120   722 грн. 51 коп. – 15% річних, 69   807 грн. 74 коп. інфляційних збитків, 223   341 грн. 65 коп. пені, нарахованих у зв’язку з неналежним виконанням відповідачем умов укладеного між сторонами договору на виконання сільськогосподарських робіт № ДГ-0000264 від 22.03.2016,  а також судові витрати по справі.

Ухвалою господарського суду Сумської області від 14.05.2018 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 31.05.2018.

В судовому засіданні 31.05.2018 оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Згідно ухвали господарського суду Сумської області від 05.06.2018 у справі №920/230/18 виправлено описки в тексті вступної та резолютивної частини рішення (п. 2 резолютивної частини) рішення господарського суду Сумської області від 31.05.2018 р. у справі №920/230/18, зазначено вірні суми до стягнення:…. 95  501 грн. 12 коп. пені,…10  182 грн. 95 коп. витрат по сплаті судового збору».

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі.

Представник відповідача в судове засідання не з’явився, письмового відзиву на позов не подав.

Відповідно до п. 5 ч.6 ст. 242 ГПК України днем вручення судового рішення зокрема є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за вказаною адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Ухвали про відкриття провадження у справі були надіслані на всі відомі суду адреси: 40030, м. Суми, пл. Незалежності, буд. 3; 18007, м. Черкаси, вул. Смілянська, буд. 130/5, офіс 7; 18002, м. Черкаси, бульвар Шевченка, буд 268/2, офіс 13, проте відповідачем не отримані та повернуті  на адресу господарського суду Сумської області.

Враховуючи викладене, суд вважає відповідача таким, що повідомлений належним чином про дату, час та місце розгляду справи.

Відповідно до ч.1 ст. 202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

В силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Розумність тривалості провадження повинна визначатися з огляду на обставини справи та з урахуванням таких критеріїв: складність справи, поведінка заявника та відповідних органів влади, а також ступінь важливості предмета спору для заявника (рішення Суду у справах Савенкова проти України, no. 4469/07, від 02.05.2013, Папазова та інші проти України, no. 32849/05, 20796/06, 14347/07 та 40760/07, від 15.03.2012).

Враховуючи достатність часу, наданого сторонам для подачі доказів в обґрунтування своїх позицій по справі, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивності господарського процесу, господарським судом, в межах наданих йому повноважень, сторонам створені усі належні умови для надання доказів.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, оцінивши та дослідивши докази по справі, суд встановив:

22 березня 2016 року між ТОВ «Хавестер» і ТОВ «Компанія АГРОН» було укладено договір №ДГ-0000264 на виконання сільськогосподарських робіт (далі за текстом – «Договір»), відповідно до умов якого позивач зобов’язувався за завданням  та по заявкам відповідача, виконати сільськогосподарські роботи – а саме посів с/г культур, на пальному відповідача, що визначені у цьому договорі на території полів відповідача, а відповідач зобов’язувався прийняти та оплатити послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Згідно п. 2 ст. 1 Договору загальний обсяг робіт (посів с/г культур) складає не менше 900 га.

Зі змісту п. 3 ст. 1 Договору вбачається, що позивач здійснює сільськогосподарські роботи, а саме посів с/г культур із застосуванням тракторів марки JOHN DEER в комплекті з сівалками JOHN DEER в кількості 1 штук.

Відповідно до п. 6 ст. 2 Договору факт виконання кожного обсягу робіт підтверджується сторонами Актом приймання-передачі виконаних робіт, який підписується сторонами не пізніше 3 діб з моменту закінчення позивачем виконаних робіт, за кожним обсягом по кожному окремо взятому полю.  

Згідно п. 1.5 ст. 3 Договору відповідач зобов’язаний по закінченню робіт по посіву сільськогосподарських культур, на кожному окремо взятому полі, надати представнику позивача завірену Довідку про обсяг виконаних робіт, на основі якої формується «Акт здачі-прийняття робіт». Після отримання від позивача «Акту здачі-прийняття робіт» відповідач зобов’язаний підписати його, та негайно відправити на зворотну адресу позивача, вказану у реквізитах позивача. (п. 1.6. ст. 3). У випадку не підписання або безпідставного ухилення від підписання відповідачем «Акту здачі-прийняття робіт» протягом 3-ох днів з моменту його отримання, роботи вважаються прийнятими та підлягають оплаті відповідачем (п. 1.7 ст. 3 Договору).

Відповідно до специфікації до Договору (Додаток №1) /а.с.40/ сторони домовились про ціну за посів с/г культур – 30 доларів США за 1 га.

До обов’язку відповідача згідно п.1.14 ст. 3 Договору також віднесено здійснення оплати за доставку техніки від місця її знаходження (смт. Підгородна, Первомайський район, Миколаївська область) до місця стоянки (Київська область, Баришівський район, с. Коржі) на підставі виставленого рахунку – відстань 389 км. Вартість доставки техніки з вантажем становить 42 грн./км з ПДВ.

Згідно п.1 ст. 5 Договору ціна цього Договору складається з: вартості робіт позивача, вартість яких зазначається у Додатках до Договору, при цьому остаточна ціна Робіт визначається по фактично виконаних об’ємах робіт позивачем згідно Актів приймання-передачі виконаних робіт; вартості матеріальних ресурсів (харчування, мастильні матеріали, перевитрачене пальне, отримана технічна допомога) відповідача, які надаються позивачу під час виконання цього Договору.

Зі змісту п.3 ст. 5 Договору вбачається, що сторони встановлюють наступні умови оплати вартості робіт позивача: передплата у розмірі 100% вартості доставки техніки відповідно до п. 1.14 ст.3 Договору; остаточний розрахунок проводиться поетапно після здачі відповідного обсягу роботи згідно підписаних сторонами Актів приймання-передачі виконаних робіт шляхом перерахування коштів на поточний рахунок позивача протягом 3 банківських днів з моменту підписання відповідного Акту приймання-передачі виконаних робіт.

Позивач мотивує свої вимоги тим, що ним належним чином виконано всі взяті на себе зобов’язання по Договору, про що свідчать належним чином підписані сторонами: Акт №ОУ-0000065 здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 02.06.2016 на загальну суму 697 000 грн. 20 коп., відповідний рахунок-фактура від 02.06.2016, а також Акт №ОУ-0000066 здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 02.06.2016 на суму 16   338 грн. 00 коп. та рахунок-фактура №СФ-0002120 від 02.06.2016 на суму 16   338 грн. 00 коп., що підтверджують доставку техніки до місця виконання обумовлених у Договорі робіт. В той же час, відповідачем проведено розрахунок з порушенням строків, обумовлених у Договору та не в повному обсязі. Так, згідно банківських виписок з рахунку ТОВ «Хавестер» відповідачем було здійснено наступні оплати: 05.08.2016 – 150   000,00 грн., 22.11.2016 – 170 000,00 грн.

Оскільки Відповідач не здійснював передоплату, а здійснив лише часткові оплати після фактичного виконання робіт, тому кінцевим терміном для оплати по Акту №ОУ-0000065 здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 02.06.2016 є 08.06.2016 р., по Акту №ОУ-0000066 здачі-прийняття робіт (надання послуг) (доставка техніки) від 02.06.2016  - з 03.06.2016р.

Загальна сума основної заборгованості Відповідача перед Позивачем станом на день розгляду справи складає: 16   338 грн. 00 коп. по Акту №ОУ-0000066 здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 02.06.2016  та 377   000 грн. 00 коп. по №ОУ-0000065 здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 02.06.2016, а всього - 393   338 грн. 20 коп.

Згідно ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські   зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання     зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

          До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

          Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з положеннями статті 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання).

Частина перша статті 612 названого Кодексу визначає, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов’язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Умовою виконання зобов'язання -    є строк (термін) його виконання. Дотримання строку виконання є одним із критеріїв належного виконання зобов'язання, оскільки прострочення є одним із проявів порушення зобов'язання. Строк (термін) виконання зобов'язання за загальним правилом, узгоджується сторонами в договорі.

Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Судом досліджено докази (письмові матеріали справи) а.с. 15 – платіжне доручення про сплату судового збору, а.с.16-21 – витяги з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а.с. 22-27 – банківські виписки по рахунку позивача, а.с.28-32 – розрахунок позовних вимог, а.с. 33-40 – договір №ДГ-0000264 від 22.03.2016 з додатком, а.с. 42-43 – рахунки-фактури, а.с. 44-45 – акти здачі-прийняття робіт (надання послуг), а.с. 46-47 – свідоцтво про державну реєстрацію позивача.    

Враховуючи те, що відповідачем не подано доказів сплати боргу або обґрунтованих заперечень, суд дійшов до висновку про задоволення позовних вимог в частині стягнення з відповідача  393   338 грн. 20 коп. основного боргу.

Відповідно до п. 3   ст. 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки встановлені договором або законом.

Позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача 223   341 грн. 65 коп. пені, нарахованої за період з 08.06.2016 р. по 19.03.2018 р., згідно п. 6. ст. 6 Договору, де зазначено, що за порушення строків оплати виконаних робіт згідно підписаних сторонами Актів відповідач сплачує позивачу пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від несплаченої суми за кожен день прострочення. Нарахування пені починається з дня, коли зобов’язання по оплаті мало бути виконане  відповідачем та припиняється у день повної оплати.

Судом перевірено розрахунок позовних вимог в цій частині та встановлено, що позивачем допущено помилки під час нарахування пені щодо визначення періоду нарахування та суми, з якої така пеня підлягає нарахуванню.

З розрахунку позовних вимог вбачається, що позивачем нараховано 223   341 грн. 65 коп. пені, виходячи з загальної суми основного боргу 697   000 грн. 20 коп. з урахуванням її зменшення у зв’язку з частковими оплатами з боку відповідача за період прострочення з 08.06.2016 по 19.03.2018.

Так, в обґрунтування позовних вимог в частині стягнення пені позивач посилається на п. 8 ст. 6  Договору, яким передбачено, що сторони дійшли згоди встановити строк позовної давності в три роки до вимог про стягнення пені за цим договором у зв’язку з чим згідно розрахунку позовних вимог ним було нараховано пеню за весь період прострочення з 08.06.2016 по 19.03.2018, виходячи з загальної суми боргу по двох актах здачі-прийняття робіт (надання послуг): по Акту №ОУ-0000065 здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 02.06.2016 на суму 697 000 грн. 20 коп. та по Акту №ОУ-0000066 здачі-прийняття робіт (надання послуг) (доставка техніки) від 02.06.2016 на суму 16   338 грн. 00 коп.

Відповідно до ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (ст. 257 ЦК України).

Зі змісту п. 1 ч.2 ст. 258 ЦК України вбачається, що позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

В той же час згідно ст. 259 ЦК України позовна давність, встановлена законом, може бути збільшена за домовленістю сторін. Договір про збільшення позовної давності укладається у письмовій формі. Позовна давність, встановлена законом, не може бути скорочена за домовленістю сторін.

Враховуючи викладене, суд не приймає до уваги п. 8 ст. 6 Договору як підставу для нарахування пені протягом трьох років та вважає таке нарахування помилковим, оскільки згідно ч. 6. ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.   

Зі змісту ст. 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов‘язань» вбачається, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до п. 1.9 постанови Пленуму ВГСУ «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» від 17.12.2013 № 14 день фактичної сплати суми заборгованості не включається в період часу, за який здійснюється стягнення інфляційних нарахувань та пені.

Згідно п. 1.12 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 р. №14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» у разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв'язку з порушенням грошового зобов'язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов'язання, та зазначеного позивачем максимального розміру відповідних пені та інших нарахувань.

Таким чином, вірним було б нарахування пені, виходячи з розміру заборгованості по кожному акту здачі-прийняття робіт окремо, а саме: по Акту №ОУ-0000065 здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 02.06.2016 за період з 08.06.2016 по 08.12.2016 в розмірі 92 962 грн. 93 коп., по Акту №ОУ-0000066 здачі-прийняття робіт (надання послуг) (доставка техніки) від 02.06.2016 за період з 03.06.2015 по 03.12.2016 в розмірі 2   618 грн. 54 коп.

Частиною 2 ст. 237 ГПК України встановлено, що при ухваленні рішення суд не може виходити у рішенні за межі позовних вимог.

Враховуючи викладене, беручи до уваги вимоги ст. 237 ГПК України, суд приходить до висновку про те, що позовні вимоги в частині стягнення з відповідача на користь позивача пені підлягають частковому задоволенню, а саме 92 962 грн. 93 коп. за період з 08.06.2016 по 08.12.2016 за неналежне виконання грошового зобов’язання по Акту №ОУ-0000065 здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 02.06.2016 та 2   538 грн. 19 коп. за період з 08.06.2016 по 08.12.2016  за неналежне виконання грошового зобов’язання по Акту №ОУ-0000066 здачі-прийняття робіт (надання послуг) (доставка техніки) від 02.06.2016, а всього 95   501 грн. 12 коп. пені.

Відповідно до ч. 2   ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до   ст. 625 Цивільного кодексу України право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способом захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові. Таку правову позицію висвітлено у постанові Верховного Суду України від 23.01.2012 у справі № 37/64.

Згідно п. 6. ст. 6 Договору, де зазначено, що за порушення строків оплати виконаних робіт згідно підписаних сторонами Актів відповідач сплачує позивачу окрім пені проценти в розмірі 15% річних відповідно до ст. 625 ЦК України. Нарахування процентів починається з дня, коли зобов’язання по оплаті мало бути виконане  відповідачем та припиняється у день повної оплати

Перевіривши розрахунок розміру 15% річних та інфляційних збитків, судом встановлено, що позивачем допущено помилки у визначенні періоду нарахування та суми, з якої підлягає нарахуванню штрафна санкція, включено день фактичної сплати суми заборгованості в період часу, за який здійснюється стягнення.

Таким чином, вірним було б нарахування 15% річних наступним чином: по Акту №ОУ-0000065 здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 02.06.2016 за період з 08.06.2016 по 19.03.2018 в розмірі 115   818 грн. 73 коп., по Акту №ОУ-0000066 здачі-прийняття робіт (надання послуг) (доставка техніки) від 02.06.2016 за період з 03.06.2016 по 19.03.2018 в розмірі 4 393   грн. 94 коп., проте з урахуванням вимог ст. 237 ГПК України, суд приходить до висновку про те, що позовні вимоги в частині стягнення з відповідача на користь позивача 15% річних підлягають частковому задоволенню, а саме 115   818 грн. 73 коп. за період з 08.06.2016 по 19.03.2018 за неналежне виконання грошового зобов’язання по Акту №ОУ-0000065 здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 02.06.2016  та 4   360 грн. 46 коп. за період з 08.06.2016 по 19.03.2018  за неналежне виконання грошового зобов’язання по Акту №ОУ-0000066 здачі-прийняття робіт (надання послуг) (доставка техніки) від 02.06.2016, а всього 120   179 грн. 19 коп.

Крім того, позивач просить суд стягнути з відповідача на свою користь 69   807 грн. 74 коп. інфляційних збитків, розрахованих аналогічно 15% річних.

Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожний період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання.

Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою статистики України, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому, в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Відповідно до п. 2 інформаційного листа ВГСУ від 17.07.2012, до ч. 2   ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення.

Відповідно до   листа Верховного Суду України від 03.04.1997 № 62-97р «Рекомендації відносно порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ» для визначення індексу інфляції за будь-який період необхідно помісячні індекси, які складають відповідний період, перемножити між собою.

Перевіривши розрахунок позовних вимог в цій частині, суд приходить до висновку про те, що вірним було б нарахування інфляційних збитків по кожному акту окремо, а їх загальний розмір складав би 106   582 грн. 55 коп., проте з урахуванням ст. 237 ГПК України, позовні вимоги про стягнення 69   807 грн. 74 коп. інфляційних збитків, нарахованих за період з 08.06.2016 по 19.03.2018, визнаються судом обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 123 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Згідно Закону України «Про судовий збір» та відповідно до вимог п. 2 ч. 1 ст.129 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд  -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія Агрон» (пл. Незалежності, буд. 3, м. Суми, 40030, код ЄДРПОУ 39087728) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Хавестер» (вул. Виборзька, буд. 99, м. Київ, 03680, код ЄДРПОУ 31115663) 393   338 грн. 20 коп. основного боргу, 95   501  грн. 12 коп. пені, 120   179 грн. 19 коп. – 15% річних, 69   807 грн. 74 коп. інфляційних збитків, 10   182 грн. 95 коп. витрат по сплаті судового збору.

3. В іншій частині позовних вимог відмовити.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.  

Згідно зі ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення в порядку, встановленому статтями 256-258 ГПК України.

Повний текст рішення підписаний 06.06.2018 р.

Суддя

                                ОСОБА_2