Постанова

від 31.05.2018 по справі 910/5093/18

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@kia.arbitr.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"31" травня 2018 р. Справа№ 910/5093/18

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Тищенко А.І.

суддів: Отрюха Б.В.

Михальської Ю.Б.

при секретарі: Ярмак О.В.

Представники сторін: не з явились

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Вікторія-Транс-Сервіс"

на ухвалу

Господарського суду міста Києва

від 27.04.2018

у справі № 910/5093/17 (суддя Ващенко Т.М.)

за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Вікторія-Транс-Сервіс"

про видачу судового наказу за вимогою про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Асальянс" грошових коштів у сумі 117747,76 грн.

В С Т А Н О В И В:

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 27.04.2018 у справі № 910/5093/17 відмовлено Товариству з обмеженою відповідальністю "Вікторія-Транс-Сервіс" у видачі судового наказу за вимогою про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю Асальянс" грошових коштів в сумі 117747,76 грн.

Не погоджуючись з прийнятою ухвалою, Товариство з обмеженою відповідальністю "Вікторія-Транс-Сервіс" звернулось до суду з апеляційною скаргою, просить оскаржувану ухвалу скасувати та справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.

В обґрунтування апеляційної скарги апелянт посилається на те, що оскаржувана ухвала прийнята внаслідок неправильного встановлення обставин та дослідження доказів, з порушенням норм процесуального права.

Апелянт вважає, що суд дійшов помилкового висновку по те, що з матеріалів заяви не вбачається обставин неоплати грошових коштів на суму 117747,76 грн., однак заявником було зазначено, що спір з приводу оплати вказаної суми відсутній, а сам факт настання грошового зобов язання підтверджений відповідними документами.

В судове засідання представники сторін не з явились, по час та місце розгляду справи повідомлялись належним чином, про причини неявки суд не повідомлено.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 120 ГПК України.

Відповідно до частини першої ст. 202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі: неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки (ч.3 ст. 202 ГПК України).

Застосовуючи згідно статті 3 ГПК України, статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" при розгляді справи частину 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, колегія суддів зазначає, що право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується обов'язок добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (пункт 35 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії"(Alimentaria Sanders S.A. v. Spain") від 07.07.1989).

Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінку сторін, предмет спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005р. у справі "Смірнова проти України").

Дослідивши матеріали справи, колегія приходить до висновку про можливість розгляду справи у відсутності представників сторін, які були належним чином повідомлені про час та місце розгляду справи, однак не скористались своїм правом участі в удовому засіданні.

Розглянувши наявні матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку фактичних обставин даної господарської справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Вікторія-Транс-Сервіс" звернулось до Господарського суду міста Києва із заявою про видачу судового наказу за вимогою про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Асальянс" грошових коштів в сумі 117747,76 грн. за послуги перевезення.

Судовий наказ згідно ч. 1 ст. 147 ГПК України є особливою формою судового рішення, яке видається судом за результатами розгляду вимог, передбачених ст. 148 цього Кодексу .

Відповідно до ч. 1 ст. 148 ГПК України судовий наказ може бути видано тільки за вимогами про стягнення грошової заборгованості за договором, укладеним у письмовій (в тому числі електронній) формі, якщо сума вимоги не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Особа має право звернутися до суду з вимогами, визначеними у частині першій цієї статті, в наказному або спрощеному позовному провадженні на свій вибір.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Вікторія-Транс-Сервіс" звернулось із заявою про видачу судового наказу за вимогою про стягнення заборгованості за заявками на перевезення вантажним транспортом від 24.01.18. № 02/240118 та № 04/240118.

Відповідно до ч. ч. 1, 2, 3 ст. 150 Господарського процесуального кодексу України заява про видачу судового наказу подається до суду у письмовій формі та підписується заявником.

У заяві повинно бути зазначено:

1) найменування суду, до якого подається заява;

2) повне найменування (для юридичних осіб) або ім'я (прізвище, ім'я та по батькові) (для фізичних осіб) заявника і боржника, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України заявника та боржника, реєстраційний номер облікової картки платника податків заявника та боржника (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серію паспорта заявника та боржника (для фізичних осіб - громадян України), вказівку на статус фізичної особи - підприємця (для фізичних осіб - підприємців), а також офіційні електронні адреси та інші дані, якщо вони відомі заявнику, які ідентифікують боржника;

3) ім'я (прізвище, ім'я та по батькові) представника заявника, якщо заява подається представником, його місце проживання;

4) вимоги заявника і обставини, на яких вони ґрунтуються;

5) перелік доказів, якими заявник обґрунтовує обставини, на яких ґрунтуються його вимоги.

До заяви про видачу судового наказу додаються:

1) документ, що підтверджує сплату судового збору;

2) документ, що підтверджує повноваження представника, - якщо заява підписана представником заявника;

3) копія договору, укладеного в письмовій (в тому числі електронній) формі, за яким пред'явлено вимоги про стягнення грошової заборгованості;

4) інші документи або їх копії, що підтверджують обставини, якими заявник обґрунтовує свої вимоги.

Заявником пред'явлено до стягнення 117747,76 грн. заборгованості за послуги перевезення, а вимоги мотивовано тим, що відповідачем не оплачено позивачу грошові кошти за надані послуги за заявками на перевезення вантажним транспортом від 24.01.18. № 02/240118 та № 04/240118.

Однак, заявником не додано до заяви доказів, які б підтверджували неоплату відповідачем грошових коштів на суму 117747,76 грн. з моменту настання строку оплати та станом по день подачі даної заяви (що може бути підтверджено, крім іншого, довідкою обслуговуючого банку про ненадходження грошових коштів від боржника).

За змістом п. 8 ч. 1 ст. 152 Господарського процесуального кодексу України суддя відмовляє у видачі судового наказу, якщо: з поданої заяви не вбачається виникнення або порушення права грошової вимоги, за якою заявником подано заяву про видачу судового наказ.

За приписами ч. 2 ст. 154 ГПК України за результатами розгляду заяви про видачу судового наказу суд видає судовий наказ або постановляє ухвалу про відмову у видачі судового наказу.

Відповідно до ч. 2 ст. 152 ГПК України про відмову у видачі судового наказу суддя постановляє ухвалу не пізніше десяти днів з дня надходження до суду заяви про видачу судового наказу.

Враховуючи вищевикладене, колегія не знаходить підстав для задоволення заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Вікторія-Транс-Сервіс" про видачу судового наказу за вимогою про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Асальянс" грошових коштів в сумі 117747,76 грн. за послуги перевезення.

Відповідно до ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Частинами 1-2 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

За загальним правилом, обов'язок (тягар) доказування певних обставин покладається на особу, яка посилається на ці обставини. При цьому доказування полягає не лише в поданні особами доказів, а й у доведенні їх переконливості. Доказування повинно здійснюватись за загальними правилами відповідно до ст. 74 ГПК України, яка передбачає обов'язковість подання доказів наявності фактичних обставин

Відповідно до ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтуються на всебічному та повному і об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Колегія не приймає до уваги доводи апеляційної скарги, оскільки вони не спростовують правильності висновків господарського суду першої інстанції та не можуть бути підставами для скасування оскаржуваної ухвали суду.

Оцінюючи вищенаведені обставини, колегія приходить до висновку, що ухвала Господарського суду м. Києва від 27.04.2018 у справі №910/5093/17 обґрунтована, відповідає обставинам справи і чинному законодавству, а отже, підстав для її скасування не вбачається, у зв'язку з чим апеляційні скарги не підлягають задоволенню.

Керуючись статтями 267, 270, 271, 273, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВА:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Вікторія-Транс-Сервіс" на ухвалу Господарського суду міста Києва від 27.04.2018 у справі №910/5093/17 залишити без задоволення.

Ухвалу Господарського суду міста Києва від 27.04.2018 у справі № 910/5093/17 залишити без змін.

Матеріали справи № 910/5093/17 повернути до Господарського суду міста Києва.

Головуючий суддя А.І. Тищенко

Судді Б.В. Отрюх

Ю.Б. Михальська