Рішення

від 01.06.2018 по справі 916/575/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"01" червня 2018 р.м. Одеса Справа № 916/575/18

Господарський суд Одеської області у складі судді Смелянець Г.Є.,

при секретарі судового засідання Орлов О.О.

розглянувши у судовому засіданні справу №916/575/18

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Радосинь Плюс"

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Рибоконсервний завод "Дунай"

про стягнення 185035,81 грн., -

за участю представників :

від позивача: ОСОБА_1 згідно довіреності

від відповідача: не з'явився

Суть спору: ТОВ "Радосинь Плюс" звернулося до господарського суду Одеської області з позовом про стягнення з ТОВ "Рибоконсервний завод "Дунай" 185035,81 грн., з яких: 134000 грн. - основний борг, 10359 грн. - 3% річних, 40676,81 грн. - інфляційні витрати.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за договором поставки №16/11-15 від 16.11.2015р. щодо повної та своєчасної оплати поставленого товару.

02.04.2018р. господарським судом постановлено ухвалу про відкриття провадження у справі, задоволення клопотання ТОВ "Радосинь Плюс" про розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін.

У письмових поясненнях від 15.05.2018р. за вх.№9685/18 позивач пояснив, що після фактичного отримання товару відповідачем за кількістю та якістю було вирішено частину товару переоцінити в сторону збільшення ціни реалізації товару, а саме: 16214 кг по ціні 13,50 грн./кг, а 2211 кг залишити по ціні 12,50 грн./кг. Погодившись з усною пропозицією відповідача позивач направив на адресу відповідача накладну №1 від 11.01.2016р. та додаткову угоду №1 від 03.02.2016р. як додаток №2 до договору №16/11-15 від 16.11.2015р. та накладну на повернення товару до видаткової накладної №66 від 18.11.2015р. Проте ні нова видаткова накладна, ні додаткова угода та накладна на повернення товару в подальшому так і не були підписані відповідачем та не повернуті позивачу, а оскільки певні періодичні проплати відповідачем здійснювались, можна вважати, що відповідач частково виконував свої зобов'язання відповідно до первісних умов стосовно ціни продукції та порядку її оплати, які були викладені в договорі №16/11-15 від 16.11.2015р. Виходячи з цього сума коригування 16214 грн. позивачем не враховувалась.

У клопотанні від 01.06.2018р. за вх.№10930/18 позивач пояснив, що враховуючи не підписання відповідачем ані видаткової накладної на збільшену суму, ані накладної на повернення, ані додаткової угоди, відносини за договором повинні регулюватись відповідно до умов, викладених у первісній його редакції.

Представник позивача у судовому засіданні підтримав позовні вимоги в повному обсязі та просив суд їх задовольнити.

Відповідач про дату, час і місце судового засідання повідомлений належним чином, про що свідчить відповідне поштове повідомлення про вручення поштового відправлення, проте у судове засідання не з'явився та відзив на позов у встановлений судом строк не надав.

Отже, із врахуванням строку розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, а також ухваленого судом рішення про розгляд даної справи у судовому засіданні з повідомленням сторін, господарський суд визнав за можливе вирішити справу за наявними матеріалами справи відповідно до ч.9 ст.165 ГПК України.

На підставі ст. 240 ГПК України у судовому засіданні щодо розгляду справи по суті 01.06.2018р. судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, та заслухавши пояснення представника позивача, господарським судом встановлено:

16.11.2015р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Радосинь Плюс" (Продавець, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Рибоконсервний завод "Дунай" (Покупець, відповідач) укладений договір поставки №16/11-15, відповідно до якого Продавець зобов'язується в порядку та на умовах, визначених цим договором, поставити рибну продукцію, кількість та вартість якої зазначено в специфікації, а Покупець зобов'язується в порядку та на умовах, визначених цим договором, прийняти і оплатити таку продукцію.

Згідно з п.1.2 договору якісні і кількісні характеристики продукції, що є предметом поставки за цим договором, строки поставки продукції за цим договором визначаються у специфікації, що додається до цього договору і є його невід'ємною частиною.

Відповідно до п.п.3.1,3.2 договору Продавець відвантажує продукцію на адресу Покупця за цінами, що визначені у специфікації. Продукція, що є предметом поставки за цим Договором, відвантажується на адресу Покупця на умовах DAP.

Згідно з п.4.1 договору розрахунок за цим договором між Продавцем і Покупцем провадиться шляхом перерахування коштів на рахунок Продавця протягом 21 дня з моменту поставки продукції.

Відповідно до п.6.1 договору у випадку порушення своїх зобов'язань за цим договором сторони несуть відповідальність, визначену цим договором та чинним в Україні законодавством. Порушенням зобов'язання є його невиконання або неналежне виконання, тобто виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання.

Відповідно до п.8.1 договору загальна вартість продукції, що є предметом поставки за цим договором, визначається у специфікаціях до договору. У випадку зміни ціни на продукцію, що є предметом поставки за цим договором, відповідно підлягає коригуванню загальна вартість продукції, що оформлюється додатковою угодою між сторонами.

Згідно з п.9.1 договору цей договір набуває чинності з моменту його підписання і діє до повного виконання сторонами своїх зобов'язань за цим договором.

Відповідно до п.9.3 договору зміни в цей договір можуть бути внесені за взаємною згодою сторін, що оформляється додатковою угодою до цього договору.

Додатком №1 до договору №11/11-15 від 16.11.2015р. є Специфікація №1, в якій встановлено найменування товару - кілька балтійська свіжоморожена, кількість товару - 18425 кг, його ціна - 12,50 грн., та загальна вартість - 230 312,50 грн.

Також господарським судом встановлено, що на виконання умов договору позивач поставив відповідачу товар у кількості 18425 кг загальною вартістю 230312,50 кг, про що свідчить видаткова накладна №66 від 18.11.2015р. та товарно-транспортна накладна від 18.11.2015р.

В подальшому позивач запропонував відповідачу скоригувати вартість поставленого товару та надіслав відповідачу на підписання додаткову угоду №1 від 03.02.2016р., разом із видатковою накладною №1 від 11.01.2016р.

Згідно з умовами додаткової угоди сторони погодили збільшити ціну поставки товару на 1 грн. (в т.ч. ПДВ - 20% - 0,16 грн.) на частину товару за вирахуванням відсотка дефрастації 123% згідно специфікації №1 до договору №16/11-15 від 16.11.2015р. та викласти специфікацію в наступній редакції: найменування товару - кілька балтійська свіжоморожена, кількість товару - 16214 кг, його ціна - 13,50 грн., та загальна вартість - 218889 грн.; найменування товару - кілька балтійська свіжоморожена, кількість товару - 2211 кг, його ціна - 12,50 грн., та загальна вартість - 27637,50 грн.; всього: кількість товару - 18425 кг, вартість - 246526,50 грн.

В свою чергу відповідачем вказану додаткову угоду не підписано та здійснено часткову оплату поставленого позивачем товару, а саме:

- 08.02.2016р. відповідач перерахував позивачу грошові кошти в сумі 10312,50 грн., про що свідчить платіжне доручення №1393 від 08.02.2016р.;

- 15.03.2016р. відповідач перерахував позивачу грошові кошти в сумі 15000 грн., про що свідчить платіжне доручення №1487 від 15.03.2016р.;

- 06.04.2016р. відповідач перерахував позивачу грошові кошти в сумі 10000 грн., про що свідчить платіжне доручення №1575 від 06.04.2016р.;

- 20.04.2016р. відповідач перерахував позивачу грошові кошти в сумі 5000 грн., про що свідчить платіжне доручення №1623 від 20.04.2016р.;

- 18.05.2016р. відповідач перерахував позивачу грошові кошти в сумі 15000 грн., про що свідчить платіжне доручення №1675 від 18.05.2016р.;

- 20.05.2016р. відповідач перерахував позивачу грошові кошти в сумі 10000 грн., про що свідчить платіжне доручення №1685 від 20.05.2016р.;

- 23.05.2016р. відповідач перерахував позивачу грошові кошти в сумі 5000 грн., про що свідчить платіжне доручення №1703 від 23.05.2016р.;

- 25.11.2016р. відповідач перерахував позивачу грошові кошти в сумі 10000 грн., про що свідчить платіжне доручення №171 від 25.11.2016р.;

- 07.12.2016р. відповідач перерахував позивачу грошові кошти в сумі 5000 грн., про що свідчить платіжне доручення №233 від 07.12.2016р.;

- 11.01.2017р. відповідач перерахував позивачу грошові кошти в сумі 3000 грн., про що свідчить платіжне доручення №12 від 11.01.2017р.;

- 18.01.2017р. відповідач перерахував позивачу грошові кошти в сумі 5000 грн., про що свідчить платіжне доручення №34 від 18.01.2017р.;

- 31.01.2017р. відповідач перерахував позивачу грошові кошти в сумі 3000 грн., про що свідчить платіжне доручення №102 від 31.01.2017р.

При цьому, у графі призначення платежу вищевказаних платіжних доручень зазначено доплата за кільку балтійську с/м 18425 кг згідно накладної №1 від 11.01.2016р.

Проаналізувавши наявні у справі докази та надавши їм правову оцінку, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог, з наступних мотивів.

Відповідно до вимог ч.ч.1,2 ст.509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно з п.1 ч.2 ст.11 ЦК України однією із підстав виникнення цивільних прав та обов'язків є договір, який в силу вимог ч.1 ст.629 ЦК України є обов'язковим для виконання сторонами.

Як вище встановлено господарським судом між сторонами у справі укладений договір поставки, за умовами якого позивач зобов'язався здійснити поставку товарів, а відповідач зобов'язався його прийняти та оплатити протягом 21 дня з моменту поставки продукції.

Відповідно до ч.1 ч.2 ст.712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з ч.1 ч.2 ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу.

Відповідно до ч.ч.1-3 ст.632 ЦК України ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. У випадках, встановлених законом, застосовуються ціни (тарифи, ставки тощо), які встановлюються або регулюються уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування. Зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом. Зміна ціни в договорі після його виконання не допускається.

Згідно з ч.1 ст.651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

З огляду на вищевикладене, а також виходячи з укладеного між сторонами договору, умовами якого встановлено, що внесення змін у договір, в тому числі щодо ціни товару, здійснюється шляхом укладання додаткових угод, господарський суд вважає, що обставини відсутності підпису відповідача як на додатковій угоді №1 від 03.02.2016р. так і на видатковій накладній №1 від 11.01.2016р. накладній свідчать про відсутність між сторонами домовленості щодо зміни ціни товару після його поставки відповідачу.

При цьому, саме про такі обставини щодо недосягнення згоди про зміну ціни товару після його поставки відповідачу стверджується і самим позивачем у клопотанні від 01.06.2018р. за вх.№10930/18.

В силу вимог ст.530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ч.1 ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ст.610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Між тим, як вище встановлено господарським судом відповідачем неналежним чином виконувались свої зобов'язання договором поставки №16/11-15 від 16.11.2015р. щодо повної та своєчасної оплати поставленого товару загальною вартістю 230 312,50 грн., внаслідок чого у відповідача виник борг в сумі 134 000 грн.

Відповідно до ст.625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Розрахунок 3% річних, який здійснений позивачем, та згідно з яким, розмір 3% річних за загальний період з 10.12.2015р. по 07.03.2018р. становить 10359 грн., перевірений господарським судом та встановлено відповідність цього розрахунку обставинам справи щодо прострочення відповідача.

Розрахунок індексу інфляції, який здійснений позивачем, та згідно з яким, розмір індексу інфляції за загальний період з січня 2016р. по січень 2018р. становить 40676,81 грн., перевірений господарським судом та встановлено відповідність цього розрахунку обставинам справи щодо прострочення відповідача.

За таких обставин, господарський суд дійшов висновку про обґрунтованість і правомірність позовних вимог як в частині стягнення з відповідача основного боргу в сумі 134000 грн., так і в частині 3% річних у сумі 10359 грн. та інфляційних витрат у сумі 40676,81 грн.

При цьому відповідач не надав до суду жодних заперечень щодо наявності цього боргу, а тим більш доказів, які спростовують його наявність.

Відповідно до ч.ч.1,3 ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Згідно зі ст.76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ст.77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Згідно зі ст.78 ГПК України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Відповідно до ст.79 ГПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Таким чином, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Радосинь Плюс" підлягають повному задоволенню.

На підставі ст.129 ГПК України судові витраті щодо сплати судового збору покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 129, 232, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України,

В И Р І Ш И В:

1.Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Радосинь Плюс" задовольнити.

2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Рибоконсервний завод "Дунай" (68600, Одеська обл., м. Ізмаїл, вул. Портова, 4А, код ЄДРПОУ 39109526) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Радосинь Плюс" (02218, м. Київ, вул. Райдужна, 59-Б, оф.3, код ЄДРПОУ 33107743) основний борг в сумі 134000 (сто тридцять чотири тисячі) грн., 3% річних у сумі 10359 (десять тисяч триста п'ятдесят дев'ять) грн., інфляційні витрати у сумі 40676 (сорок тисяч шістсот сімдесят шість) грн. 81 коп. та судовий збір у сумі 2775 (дві тисячі сімсот сімдесят п'ять) грн. 54 коп.

Рішення господарського суду набирає законної сили в порядку ст.241 Господарського процесуального кодексу України і може бути оскаржена в апеляційному порядку до Одеського апеляційного господарського суду через господарський суд Одеської області шляхом подачі апеляційної скарги протягом 20 днів з дня складання повного рішення.

Повне рішення складено 05 червня 2018 р.

Суддя Г.Є. Смелянець