Ухвала

від 06.06.2018 по справі 916/1963/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

65119, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua

веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

"06" червня 2018 р.м. Одеса Справа № 916/1963/15

Господарський суд Одеської області у складі головуючого судді Степанової Л.В., судді Д`яченко Т.Г., судді Желєзної С.П., при секретарі судового засідання Шевченко К.О., розглянувши у судовому засіданні заяву ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Тескомексперт" за вх.суду№2-2629/18 від 23.05.2018р. про визнання наказу таким, що не підлягає виконанню по справі №916/1963/15

за позовом Публічного акціонерного товариства "ІМЕКСБАНК" в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб;

до відповідача ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Тескомексперт";

про стягнення 92913324,27грн.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду Одеської області від 17.09.2015р. (головуючий суддя Степанова Л.В., суддя Желєзна С.П., суддя Зайцев Ю.О.) позов Публічного акціонерного товариства "ІМЕКСБАНК" в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб задоволено повністю, стягнуто з ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Тескомексперт" на користь Публічного акціонерного товариства "Імексбанк" 81568500,00грн. заборгованості за кредитом, 7280826,59грн. заборгованості за відсотками, 4063997,68грн. пені та стягнуто 73080,00грн. судового збору до державного бюджету України.

05.10.2015р. на виконання рішення були видані відповідні накази.

23.05.2018р. за вх.суду№2-2629/18 ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Тескомексперт" звернулося до суду з заявою про визнання наказу таким, що не підлягає виконанню в якій просить визнати наказ Господарського суду Одеської області від 05.10.2015р. про стягнення з ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Тескомексперт" на користь Публічного акціонерного товариства "Імексбанк" 81568500,00грн. заборгованості за кредитом, 7280826,59грн. заборгованості за відсотками, 4063997,68грн. пені таким, що не підлягає виконанню.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 24.05.2018р. (головуючий суддя Степанова Л.В., суддя Д`яченко Т.Г., суддя Желєзна С.П.) було прийнято до розгляду заяву ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Тескомексперт" за вх.суду№2-2629/18 від 23.05.2018р. про визнання наказу таким, що не підлягає виконанню по справі №916/1963/15 та призначено засідання на 31.05.2018р. о 15:00.

30.05.2018р. за вх.суду№2-2708/18 від Публічного акціонерного товариства «ІМЕКСБАНК» надійшла заява про відвід члена колегії судді Желєзної С.П. від розгляду заяви ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Тескомексперт" за вх.суду№2-2629/18 від 23.05.2018р. про визнання наказу таким, що не підлягає виконанню по справі №916/1963/15.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 31.05.2018р. визнано відвід судді Желєзної С.П. від розгляду заяви ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Тескомексперт" за вх.суду№2-2629/18 від 23.05.2018р. про визнання наказу таким, що не підлягає виконанню по справі №916/1963/15 необґрунтованим та розгляд заяви ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Тескомексперт" за вх.суду№2-2629/18 від 23.05.2018р. про визнання наказу таким, що не підлягає виконанню по справі №916/1963/15 за позовом Публічного акціонерного товариства "ІМЕКСБАНК" в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб до відповідача ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Тескомексперт" про стягнення 92913324,27грн. було зупинено до вирішення питання про відвід члена колегії судді Желєзної С.П. від розгляду заяви ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Тескомексперт" за вх.суду№2-2629/18 від 23.05.2018р. про визнання наказу таким, що не підлягає виконанню по справі №916/1963/15 за заявою Публічного акціонерного товариства "ІМЕКСБАНК".

Розпорядженням керівника апарату суду від 31.05.2018р. №261 призначено повторний автоматичний розподіл вказаної заяви, за результатами якого заяву розподілено судді Демешину О.А.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 01.06.2018р. (суддя Демешин О.А.) у задоволені заяви Публічного акціонерного товариства "ІМЕКСБАНК" за вх.суду№2-2708/18 від 30.05.2018р. про відвід члена колегії судді Желєзної С.П. від розгляду заяви ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Тескомексперт" за вх.суду№2-2629/18 від 23.05.2018р. про визнання наказу таким, що не підлягає виконанню по справі №916/1963/15 відмовлено.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 04.06.2018р. було поновлено розгляд заяви ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Тескомексперт" за вх.суду№2-2629/18 від 23.05.2018р. про визнання наказу таким, що не підлягає виконанню по справі №916/1963/15 та призначено заяву до розгляду в засіданні суду на 06.06.2018 р. о 12:30.

Про дату проведення судового засідання учасників справи було повідомлено телефонограмою.

04.06.2018р. за вх.суду№11089/18 ПАТ ІМЕКСБАНК в режимі електронної пошти надало до суду заперечення на заяву про визнання наказу таким, що не підлягає виконанню в яких заперечує проти задоволення заяви.

05.06.2018р. за вх.суду№11153/18 ПАТ ІМЕКСБАНК в режимі електронної пошти звернулося до суду про відкладення розгляду заяви.

В судовому засіданні від 06.06.2018р. суд, розглянувши клопотання про відкладення, відмовив у його задоволенні, оскільки відповідно до ст.328 ГПК України обмежені строки розгляду заяви про визнання наказу таким, що не підлягає виконанню.

В судовому засіданні від 06.06.2018р. представник заявника підтримав заяву у повному обсязі та просив її задовольнити.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши доводи та пояснення заявника, суд встановив наступне.

26.02.2013р. між Публічним акціонерним товариством "ІМЕКСБАНК" (Банк) та ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Тескомексперт" (Позичальник) було укладено кредитний договір про відкриття кредитної лінії №14/13 за яким Банк зобов'язується надати Позичальнику кредит шляхом відкриття відновлювальної кредитної лінії на умовах забезпеченості, повернення, строковості, платності та цільового характеру використання (п.1.1. договору).

Як зазначено в п. 1.1.1. надання кредиту здійснюється окремими частинами або в повній сумі на умовах визначених цим договором, в межах відновлювальної кредитної лінії з максимальним лімітом заборгованості до 94100000,00грн., зі сплатою фіксованої процентної ставки - 18,0% річних та кінцевим терміном повернення заборгованості за всіма траншами не пізніше 24.09.2015 р.

Відповідно до п. 1.2 договору кредит надається Позичальнику на наступні цілі: на сплату внеску по Договору від 15.01.2013 р. укладеного між ТОВ "Ветеран" та ТОВ "Тескомексперт".

Положеннями п.п. 2.1, 2.2 кредитного договору про відкриття кредитної лінії №14/13 від 26.02.2013р. передбачено, що видача траншів кредиту проводиться шляхом перерахування кредитних коштів на поточний рахунок Позичальника або оплати з позичкового рахунку Позичальника №20633100430004 в відділенні "Центральне" АТ „ІМЕКСБАНК» розрахункових документів Позичальника на цілі, визначених в п. 1.2 цього договору, в межах сум та відповідно до термінів, визначених п. 1.1.1 та п. 1.1.2 цього договору. Моментом (днем) надання траншів кредиту вважається день першої оплати з позичкового рахунку Позичальника розрахункових документів Позичальника в сумі відповідного траншу кредиту або день перерахування кредитних коштів на поточний рахунок Позичальника.

Окрім того, між сторонами було укладено Додаткові угоди до кредитного Договору про відкриття кредитної лінії №14/13 від 26.02.2013р.: №1 від 20.05.2014р., №2 від 22.08.2014р.,№3 від 29.10.2014р., №4 від 23.12.2014р., у яких сторони погодили новий графік погашення кредиту, однак кінцевий термін залишився незмінним 24.09.2015р.

Як свідчать матеріали справи, а саме виписка з особового рахунку № 20633100430004 за період з 26.02.2013 р. по 30.04.2015 р., на виконання умов кредитного договору про відкриття кредитної лінії № 14/13 від 26.02.2013 р. позивачем було надано ТОВ "Тескомексперт" кредитні кошти в межах визначеного договором кредитного ліміту.

Враховуючи неналежне виконання ТОВ "Тескомексперт" умов договору щодо повернення кредиту, ПАТ ІМЕКСБАНК звернулося до Господарського суду Одеської області з позовом до відповідача ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Тескомексперт" про стягнення 92913324,27грн.

Рішенням Господарського суду Одеської області від 17.09.2015р. (головуючий суддя Степанова Л.В., суддя Желєзна С.П., суддя Зайцев Ю.О.) позов Публічного акціонерного товариства "ІМЕКСБАНК" в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб задоволено повністю, стягнуто з ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Тескомексперт" на користь Публічного акціонерного товариства "Імексбанк" 81568500,00грн. заборгованості за кредитом, 7280826,59грн. заборгованості за відсотками, 4063997,68грн. пені та стягнуто 73080,00грн. судового збору до державного бюджету України.

25.12.2014р. між ПАТ ІМЕКСБАНК (Іпотекодержатель) та майновим поручителем ОСОБА_2 «Футбольний клуб «Чорноморець» (Іпотекодавець) було укладено іпотечний договір, посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_3, зареєстрований в реєстрі за № 6134, за умовами якого Іпотекодавець з метою забезпечення виконання зобов'язань 41 юридичною особою-боржником за 41 кредитним договором (зокрема зобов'язань ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Тескомексперт" за договором про відкриття кредитної лінії №14/13 від 26.02.2013р. із урахуванням додаткових угод), передав в іпотеку Іпотекодержателю нерухоме майно: нежитлові будівлі центрального стадіону «Чорноморець» , загальною площею 80289,00кв.м., основною площею 67037,5кв.м., що знаходяться на земельній ділянці площею 62403кв.м., яка знаходиться в оренді АТ «ФК «Чорноморець» , розташоване за адресою: м. Одеса, вул. Маразліївська (вул. Енгельса), будинок 1/20 (предмет іпотеки).

Положеннями п. 1.1 іпотечного договору від 25.12.2014р. визначено, що цей договір іпотеки забезпечує вимоги Іпотекодержателя за кредитним договором про відкриття кредитної лінії №14/13 від 26.02.2013р. (із урахуванням додаткових угод), який укладено між Іпотекодержателем та ТОВ "Тескомексперт" стосовно повернення отриманої суми кредиту, несплачених відсотків, комісій, неустойки і штрафів у повному обсязі тощо (основне зобов'язання).

Відповідно до п. 3.1.7 іпотечного договору від 26.02.2013р. Іпотекодержатель має право звернути стягнення на предмет іпотеки у випадках передбачених п. 3.1.6 цього договору, реалізувавши його відповідно до розділу 5 цього договору та/або договору про задоволення вимог Іпотекодержателя і за рахунок вирученої від реалізації предмета іпотеки суми переважно перед іншими кредиторами задовольнити у повному обсязі свою вимогу, що визначена на момент фактичного задоволення, включаючи суму кредиту, сплату процентів, неустойки, відшкодування збитків, завданих порушенням зобов'язання, необхідних витрат на утримання заставленого майна, а також витрат, пов'язаних із реалізацією предмета іпотеки.

Згідно з п. 3.1.8 іпотечного договору від 26.02.2013р. у випадках, якщо суми від продажу предмета іпотеки та суми від реалізації іншого майна, яке буде заставленим в забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором (під яким по тексту договору розуміється 41 кредитний договір), недостатньо для повного задоволення вимог Іпотекодержателя, він має право вимагати отримання суми, якої не вистачає для повного задоволення вимоги, з іншого майна Боржника (під яким по тексту договору розуміється 41 юридична особа-боржник).

Умовами п. 6.1 іпотечного договору від 26.02.2013р. визначено, що даний пункт цього договору є застереженням про задоволення вимог Іпотекодержателя, яке надає право Іпотекодержателю звернути стягнення на предмет іпотеки на підставі цього договору шляхом: продажу від свого імені предмета іпотеки будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу у порядку, встановленому ст. 38 Закону України „Про іпотеку» ; прийняття предмета іпотеки у власність в порядку, визначеному ст. 37 Закону України „Про іпотеку» . При цьому, це застереження визначається сторонами як договір про задоволення вимог Іпотекодержателя.

Листом №862 від 05.04.2017р. ПАТ «ІМЕКСБАНК» звернулось до ОСОБА_2 «Футбольний клуб «Чорноморець» та ТОВ "Тескомексперт" із вимогою про усунення порушень (у порядку ст. 35 Закону України „Про іпотеку» ), відповідно до якого вимагало у тридцяти денний строк виконати порушене зобов'язання за кредитним договором про відкриття кредитної лінії №14/13 від 26.02.2013р. При цьому, ПАТ «ІМЕКСБАНК» було попереджено Іпотекодавця та ТОВ "Тескомексперт", що у разі невиконання у тридцятиденний строк зобов'язань за кредитним договором банком буде звернуто стягнення на предмет іпотеки: нежитлові будівлі центрального стадіону «Чорноморець» , загальною площею 80289,00кв.м. шляхом набуття права власності на предмет іпотеки (в порядку ст. 37 Закону України „Про іпотеку» ).

Як свідчать матеріали справи, 16.05.2017р. до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно було внесено запис про державну реєстрацію за ПАТ «ІМЕКСБАНК» права власності на нежитлові будівлі центрального стадіону «Чорноморець» , загальною площею 80289,00кв.м., підставою виникнення якого відповідно до інформаційної довідки №100287849 від 13.10.2017р. є іпотечний договір від 25.12.2014р. та, зокрема, вимога про усунення порушень №862 від 05.04.2016р., вимога про усунення порушень №7515 від 29.12.2016р., вимога про усунення порушень №7553 від 29.12.2016р.

В обґрунтування своєї заяви ТОВ "Тескомексперт", посилаючись на приписи чинного законодавства, зазначає, що в результаті позасудового задоволення ПАТ «ІМЕКСБАНК» своїх вимог шляхом визнання права власності на іпотечне майно, всі основні зобов'язання, які були забезпечені іпотекою є припиненими, а, отже, вимоги банку, які виникли на підставі рішення суду по даній справі, на примусове виконання якого судом 05.10.2015р. було видано відповідний наказ, є недійсними.

В своїх запереченнях на заяву про визнання наказу таким, що не підлягає виконанню, ПАТ «ІМЕКСБАНК» зазначало, що державна реєстрації права власності на предмет іпотеки за позивачем була проведена на підставі вимог про усунення порушень, які були надіслані на адресу ТОВ „ТБА „Промбуд» , ТОВ „Круїз Делюкс» , ТОВ „Компанія по торгівлі» , ТОВ „Мережа готелів Чорне море» . При цьому, вимога, висунута банком до ТОВ „Торговий дім „Південь» від 05.04.2017р., не пред'являлась позивачем для проведення державної реєстрації права власності на предмет іпотеки, оскільки, як зауважує позивач, державна реєстрація здійснювалася на підставі вимог, відносно яких були докази їх отримання з боку ТОВ „ТБА „Промбуд» , ТОВ „Круїз Делюкс» , ТОВ „Компанія по торгівлі» , ТОВ „Мережа готелів Чорне море» .

ПАТ «ІМЕКСБАНК» в обґрунтування власної правової позиції посилалось на постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 16.01.2018р. по справі №918/359/17 якою було встановлено факт погашення заборгованості лише за кредитними договорами, укладеними з ТОВ „ТБА „Промбуд» , ТОВ „Круїз Делюкс» , ТОВ „Компанія по торгівлі» , ТОВ „Мережа готелів Чорне море» внаслідок звернення стягнення на предмет іпотеки за іпотечним договором від 25.12.2014р. Постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 16.01.2018р. по справі №918/539/17 було залишено без змін рішення господарського суду Рівненської області від 31.10.2017р. по справі за позовом ПАТ «Імексбанк» до публічного акціонерного товариства "Туристично-виробнича фірма "Чорне море" до товариства з обмеженою відповідальністю "Регіональна торгова компанія "ПІВДЕНЬ-ПЛЮС" за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: товариства з обмеженою відповідальністю "Виробниче об'єднання "БУДМОНТАЖ", товариства з обмеженою відповідальністю "Торгова компанія "КОНТРАКТ", товариства з обмеженою відповідальністю "Спеціалізоване підприємство "Агротех", публічного акціонерного товариства "Чорноморська транспортна компанія", товариства з обмеженою відповідальністю "Південінвестсервіс", товариства з обмеженою відповідальністю "Авенсіс", приватного акціонерного товариства "Футбольний клуб "Чорноморець"; за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, про застосування наслідків недійсності правочину та внесення змін до договору, яким позовні вимоги ПАТ «ІМЕКСБАНК» було задоволено частково, застосовано наслідки недійсності договору про розірвання іпотечного договору, укладеного між АТ «ІМЕКСБАНК» та ПАТ "Туристично-виробнича фірма "Чорне Море", повернувши сторони у стан, який існував до укладення цього правочину, шляхом скасування державної реєстрації припинення іпотеки та обтяжень щодо нерухомого майна, а саме третьої черги туристично-оздоровчого комплексу, що складається з: літ. "А-1" - надбудови, загальною площею 134,9 кв.м.; літ. "А-3-3-х поверхового корпусу, 1 - поверх загальною площею 1691,6 кв.м., 2,3 - поверхи загальною площею 2234,8 кв.м. Загальна площа третьої черги туристично-оздоровчого комплексу - 4879,6 кв.м., що знаходиться за адресою: Одеська область, Овідіопольський район, с/рада Дальницька, "Золотий Бугаз" масив, будинок 19, які були зареєстровані згідно іпотечного договору, посвідченого 30.10.2014 року приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_4, за реєстровим № 5224. Посилаючись на дане судове рішення, по тексту якого зазначено про наявність заборгованості певних боржників незважаючи на звернення стягнення позивачем на предмет іпотеки у позасудовому порядку на підставі договору іпотеки від 25.12.2014р., укладеного між ПАТ «ІМЕКСБАНК» (Іпотекодержатель) та майновим поручителем ОСОБА_2 «Футбольний клуб «Чорноморець» (Іпотекодавець), як на преюдицію, позивач наполягає на відсутності правових підстав для задоволення заяви відповідача.

Згідно зі ст. 328 ГПК України суд, який видав виконавчий документ, може за заявою стягувача або боржника виправити помилку, допущену при його оформленні або видачі, чи визнати виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню. Суд визнає виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, якщо його було видано помилково або якщо обов'язок боржника відсутній повністю чи частково у зв'язку з його припиненням, добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин.

Слід зазначити, що перелік підстав, з якими процесуальний закон пов'язує можливість визнання наказу суду таким, що не підлягає виконанню, не є вичерпним. За своєю правовою природою рішення суду про стягнення заборгованості за договором є актом, який підтверджує наявність зобов'язання боржника перед кредитором із метою його офіційного визнання та подальшого примусового виконання. Підтвердженням можливості примусового виконання судового рішення, а, отже, і існуючого обов'язку боржника, є відповідний виконавчий документ. В свою чергу, у випадку, якщо такий обов'язок припиняється із передбачених законом підстав для припинення зобов'язань, відповідний виконавчий документ підлягає визнанню таким, що не підлягає виконанню, оскільки припинення зобов'язання означає як припинення обов'язків боржника, так і припинення прав кредитора.

Відповідно до ст. 509 ЦК України визначено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

У статті 526 ЦК України визначено загальні умови виконання зобов'язання, а саме: зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Підстави для припинення зобов'язання визначені у статтях 598 - 609 Глави 50 Цивільного кодексу України. Ними визначено «класичний» перелік підстав припинення зобов'язання, як-то: належне виконання, поєднання в одній особі боржника та кредитора, ліквідація юридичної особи, тощо.

Разом із тим, частина 1 статті 598 Цивільного кодексу України визначає, що зобов'язання може бути припинено з підстав, визначених договором або законом, а отже визнає, що наведений у Кодексі перелік не є вичерпним і відсилає у вирішенні цього питання і до інших, окрім Цивільного кодексу України, законів у галузі цивільного права.

Звертаючись до приписів спеціального закону, яким врегульовані спірні відносини, суд зазначає наступне. Відповідно до ч. 1, ч. 4 ст. 36 Закону України «Про іпотеку» сторони іпотечного договору можуть вирішити питання про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору. Позасудове врегулювання здійснюється згідно із застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя, що міститься в іпотечному договорі, або згідно з окремим договором між іпотекодавцем і іпотекодержателем про задоволення вимог іпотекодержателя, що підлягає нотаріальному посвідченню, який може бути укладений одночасно з іпотечним договором або в будь-який час до набрання законної сили рішенням суду про звернення стягнення на предмет іпотеки. Після завершення позасудового врегулювання будь-які наступні вимоги іпотекодержателя щодо виконання боржником основного зобов'язання є недійсними.

Закон України «Про іпотеку» як акт цивільного законодавства може визначати правові підстави для припинення зобов'язання, і таке визначення в ньому підстав припинення зобов'язання не суперечитиме нормам Глави 50 Цивільного кодексу України. Відтак, можна стверджувати про відсутність будь - яких колізій в цьому питанні між частиною 4 статті 36 закону "Про іпотеку" та відповідними нормами Глави 50 Цивільного кодексу України.

Вказана норма Закону не містить буквальної вказівки на припинення основного зобов'язання боржника, проте встановлює недійсність будь - яких наступних вимог іпотекодержателя щодо виконання боржником основного зобов'язання.

В той же час, стаття 509 ЦК України визначає, що до змісту зобов'язання як правовідношення належить юридичний обов'язок боржника вчинити певну дію на користь кредитора (або ж утриматися від її вчинення), а також і право кредитора вимагати від боржника виконання такого обов'язку.

Слід також відзначити, що відповідно до загальної теорії права, наявність права та кореспондуючого йому обов'язку належить до змісту будь - яких правовідносин, а не лише до змісту зобов'язальних правовідносин.

Відтак, недійсність такого елементу змісту зобов'язального правовідношення, як право кредитора вимагати від боржника виконання його обов'язку, призводить до припинення існування між кредитором та боржником цього правовідношення в цілому, тобто - до припинення зобов'язання з підстав, визначених іншим, аніж Цивільний кодекс України, законом.

При цьому, суд зауважує, що відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 575 ЦК України іпотекою є застава нерухомого майна, що залишається у володінні заставодавця або третьої особи. Правила про іпотеку землі та інші окремі види застав встановлюються законом.

В свою чергу, ст. 2 Закону України «Про іпотеку» встановлено, що законодавство України про іпотеку базується на Конституції України і складається з Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України, Земельного кодексу України, цього Закону та інших нормативно-правових актів, а також міжнародних договорів України.

При цьому, ст. 1 Закону України «Про іпотеку» визначає, що іпотекою є вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.

Закон України «Про іпотеку» є спеціальним законом, правила якого мають пріоритетне застосування до іпотечних правовідносин.

Частиною 2 ст. 4 Цивільного кодексу визначено, що основним актом цивільного законодавства України є Цивільний кодекс України. Актами цивільного законодавства є також інші закони України, які приймаються відповідно до Конституції України та цього Кодексу (далі - закон). Якщо суб'єкт права законодавчої ініціативи подав до Верховної Ради України проект закону, який регулює цивільні відносини інакше, ніж цей Кодекс, він зобов'язаний одночасно подати проект закону про внесення змін до Цивільного кодексу України. Поданий законопроект розглядається Верховною Радою України одночасно з відповідним проектом закону про внесення змін до Цивільного кодексу України.

Відповідно до положень ч. 1, 3 ст. 37 Закону України «Про іпотеку» Іпотекодержатель може задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки. Правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, яке є предметом іпотеки, є договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками та передбачає передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання. Іпотекодержатель набуває предмет іпотеки у власність за вартістю, визначеною на момент такого набуття на підставі оцінки предмета іпотеки суб'єктом оціночної діяльності. У разі набуття права власності на предмет іпотеки іпотекодержатель зобов'язаний відшкодувати іпотекодавцю перевищення 90 відсотків вартості предмета іпотеки над розміром забезпечених іпотекою вимог іпотекодержателя.

Суд зазначає, що умовами іпотечного договору від 25.12.2014р. визначено право Іпотекодержателя вимагати від боржника виконання основного зобов'язання у повному обсязі у випадку, якщо суми коштів від продажу предмета іпотеки є недостатньою для задоволення вимог Іпотекодержателя.

При цьому ні положеннями чинного законодавства, ні умовами іпотечного договору Іпотекодержателю не надано право вимагати у боржника виконати основне зобов'язання у повному обсязі, якщо вартість предмета іпотеки на дату набуття права власності не може повністю задовольнити вимоги кредитора, що і відображено у ч. 4 ст. 36 Закону України «Про іпотеку» .

Відповідно до положень ч. 4 ст. 591 ЦК України якщо сума, одержана від реалізації предмета застави, не покриває вимоги заставодержателя, він має право отримати суму, якої не вистачає, з іншого майна боржника в порядку черговості відповідно до статті 112 цього Кодексу, якщо інше не встановлено договором або законом.

Тобто, у даному випадку відсутня колізія між нормами ч. 4 ст. 591 ЦК України та ч. 4 ст. 36 Закону України «Про іпотеку» , оскільки відповідні положення Цивільного кодексу України щодо загального правила задоволення вимог заставодавця допускають виключення, які можуть бути встановлені в тому числі законом.

Суд вказує на те, що спосіб позасудового врегулювання, визначений в ст. 36 Закону України «Про іпотеку» , вважається завершеним після проведення реєстрації права власності як юридичного факту. Закон України «Про іпотеку» не пов'язує завершеність позасудового врегулювання з фактом оскарження його в судовому порядку. Названим Законом чітко визначається тільки умови можливості проведення позасудового врегулювання і його наслідки, а саме: визначення такого способу в договорі про задоволення вимог іпотекодержателя; наявність заборгованості боржника, яка зумовлює відповідне право на застосування такого способу і наслідок його завершення - недійсність інших вимог до боржника.

Суд звертає увагу учасників процесу, що Закон України «Про іпотеку» як спеціальний закон, має пріоритетне значення при вирішенні питання щодо наслідків позасудового звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом набуття права власності на предмет іпотеки.

Умовами іпотечного договору від 25.12.2014р. визначено право Іпотекодержателя вимагати від боржника виконання основного зобов'язання у повному обсязі у випадку, якщо сума коштів від продажу предмета іпотеки є недостатньою для задоволення вимог Іпотекодержателя.

При цьому ані положеннями чинного законодавства, ані умовами іпотечного договору Іпотекодержателю не надано права вимагати у боржника виконати основне зобов'язання у повному обсязі у випадку набуття права власності за вартістю, меншою ніж необхідно для повного задоволення вимог кредитора, що, в свою чергу, і відображено у ч. 4 ст. 36 Закону України «Про іпотеку» . Таким чином, кредитор у випадку набуття права власності на предмет іпотеки на підставі договору про задоволення вимог іпотекодержателя несе ризики, які пов'язані із недійсністю подальших вимог до боржника, оскільки сама процедура набуття права власності на іпотечне майно у порівнянні із іншими способами задоволення вимог іпотекодержателя може не забезпечити у повній мірі реалізацію прав як боржника так і іпотекодавця у разі їх відмінності.

Таким чином, приймаючи до уваги факт набуття АТ «ІМЕКСБАНК» в позасудовому порядку права власності на предмет іпотеки - будівлі та споруди стадіону «Чорноморець» , відповідно до умов договору іпотеки від 25.12.2014р., посвідченого приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_3, зареєстрованого в реєстрі за №6134, а також враховуючи, що вказаним іпотечним договором було передбачено забезпечення низки зобов'язань, в тому числі і зобов'язань ТОВ „Торговий дім „Південь» за договором про відкриття кредитної лінії №14/13 від 26.02.2013р. (із урахуванням додаткових угод) щодо сплати кредиту, відсотків за користування кредитом та штрафних санкцій, відповідно до ч. 4 ст. 36 Закону України «Про іпотеку» суд доходить висновку, що зобов'язання відповідача за договором про відкриття кредитної лінії № 114/12 від 20.12.2012р. (із урахуванням додаткових угод) на теперішній час є припиненими.

Судом не приймаються до уваги посилання позивача на те, що в результаті позасудового набуття з боку АТ «ІМЕКСБАНК» права власності на предмет іпотеки були погашені виключно зобов'язання ТОВ «ТБА «Промбуд» , ТОВ «Круїз Делюкс» , ТОВ «Компанія по торгівлі» та ТОВ «Мережа готелів Чорне море» , оскільки у випадку реалізації способу позасудового врегулювання звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом набуття права власності на предмет іпотеки відповідно до вимог ст. 37 Закону України «Про іпотеку» , у іпотекодержателя відсутнє право задовольнити свої вимоги за рахунок іншого майна у разі, якщо ціна предмета іпотеки, який передається іпотекодержателю у власність, є меншою від суми заборгованості.

У випадку наявності у іпотекодержателя наміру здійснити погашення лише частини зобов'язань, забезпечених іпотекою, він має право звернутися до суду з метою звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до положень ст. 39 Закону України "Про іпотеку", і саме в такому випадку рішенням суду мають в обов'язковому порядку бути встановлені як розмір зобов'язання, яке підлягає задоволенню за рахунок предмету іпотеки, так і його (предмету іпотеки) початкова вартість.

Отже, зобов'язання ТОВ "Тескомексперт", що виникли із договору про відкриття кредитної лінії №14/13 від 26.02.2013р. (із урахуванням додаткових угод) та підтверджені рішенням господарського суду Одеської області від 17.09.2015р. по справі №916/1963/15, на теперішній час є припиненими в порядку ч. 4 ст. 36 Закону України «Про іпотеку» . Наведене свідчить про відсутність будь-яких обов'язків боржника ТОВ "Тескомексперт" перед стягувачем (позивачем) із приводу виконання вимог наказу Господарського суду Одеської області від 05.10.2015р. по справі №916/1963/15 про стягнення із ТОВ "Тескомексперт" на користь АТ «ІМЕКСБАНК» грошових коштів.

Судом не приймаються до уваги доводи АТ «ІМЕКСБАНК» в частині посилання на постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 16.01.2018р. по справі №918/359/17 як на підставу для відмови у задоволенні заяви про визнання наказу таким, що не підлягає виконанню, якою, як зазначає позивач, було встановлено факт погашення заборгованості за кредитними договорами лише ТОВ „ТБА „Промбуд» , ТОВ „Круїз Делюкс» , ТОВ „Компанія по торгівлі» , ТОВ „Мережа готелів Чорне море» , оскільки, по-перше: ТОВ „Торговий дім „Південь» не був учасником судового процесу при розгляді справи №918/359/17; по-друге: в силу приписів ч. 7 ст. 75 ГПК України правова оцінка, надана судом певному факту при розгляді іншої справи, не є обов'язковою для господарського суду, з наведених мотивів судом також відхиляються посилання позивача на постанову Львівського апеляційного господарського суду від 23.01.2018р. по справі №907/600/17.

Враховуючи відсутність будь-яких обов'язків боржника ТОВ "Тескомексперт" перед стягувачем (позивачем), що виникли із договору про відкриття кредитної лінії №14/13 від 26.02.2013р. (із урахуванням додаткових угод), із метою примусового виконання яких Господарським судом був виданий наказ від 05.10.2015р. по даній справі, господарський суд доходить висновку про наявність правових підстав для задоволення заяви ТОВ "Тескомексперт".

Відповідно до ст.3 Цивільного кодексу України загальними засадами цивільного законодавства є зокрема справедливість, добросовісність та розумність.

Згідно ст. 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Згідно ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Статтею 79 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

За таких обставин, приймаючи до уваги вищенаведене, а також оцінюючи надані документальні докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що наказ господарського суду Одеської області 05.10.2015р. по справі №916/1963/15 про стягнення з ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Тескомексперт" на користь Публічного акціонерного товариства "Імексбанк" 81568500,00грн. заборгованості за кредитом, 7280826,59грн. заборгованості за відсотками, 4063997,68грн. пені підлягає визнанню таким, що не підлягає виконанню.

Керуючись ст. ст. 234, 328 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

УХВАЛИВ:

1. Заяву ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Тескомексперт" за вх.суду№2-2629/18 від 23.05.2018р. про визнання наказу таким, що не підлягає виконанню по справі №916/1963/15 - задовольнити.

2. Визнати наказ Господарського суду Одеської області від 05.10.2015р. по справі №916/1963/15 про стягнення з ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Тескомексперт" на користь Публічного акціонерного товариства "ІМЕКСБАНК" 81568500,00грн. заборгованості за кредитом, 7280826,59грн. заборгованості за відсотками, 4063997,68грн. пені таким, що не підлягає виконанню.

Ухвала набрала законної сили 06.06.2018р. та може бути оскаржена в порядку Господарського процесуального кодексу України.

Головуючий суддя Л.В. Степанова

Суддя Т.Г. Д`яченко

Суддя С.П. Желєзна