Постанова

від 31.05.2018 по справі 907/819/17

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м. Львів, вул. Личаківська, 81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"31" травня 2018 р. Справа № 907/819/17

Львівський апеляційний господарський суд, в складі колегії:

головуючого судді: Данко Л.С.,

суддів: Галушко Н.А.,

ОСОБА_1;

секретар судового засідання: Фака С.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю Готель Інтурист-Закарпаття б/н від 22.03.2018 р. (вх. № ЛАГС 01-05/1019/18 від 30.03.2018р.)

на рішення Господарського суду Закарпатської області від 26 лютого 2018 року (суддя Ушак І.Г., повний текст рішення складено 03.03.2018 р.)

у справі № 907/819/17,

порушеній за позовом

позивача: Приватного підприємства спеціалізованого ремонтно-будівельного управління Закарпатліфтмонтаж , м. Ужгород, Закарпатської області,

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю Готель Інтурист-Закарпаття , м. Ужгород, Закарпатської області,

про стягнення заборгованості в сумі 19030,74 грн., з яких: 16452,92 грн. - основний борг, 2074,76 грн. - інфляційні втрати, 503,06 грн. - 3% річних та стягнення судових витрат,

за участю представників:

від апелянта/відповідача: ОСОБА_2;

від позивача: ОСОБА_3, ОСОБА_4

ВСТАНОВИВ:

20.11.2017 р., згідно відтиску печатки на конверті (а. с. 25) на розгляд Господарського суду Закарпатської області Приватним підприємством спеціалізованого ремонтно-будівельного управління Закарпатліфтмонтаж подано позов до Товариства з обмеженою відповідальністю Готель Інтурист-Закарпаття про стягнення заборгованості за виконані роботи на підставі договору № 70 від 01.05.2016 р. в сумі 19 030,74 грн., з яких: 16 452,92 грн. - основний борг, 2074,76 грн. - інфляційні втрати, 503,06 грн. - 3% річних та стягнення судових витрат. Позовна заява з доданими до неї документами поступила на адресу місцевого суду 21.11.2017 р. за вхідним № 02.3.1-13/880/17 (а. с. 3-24).

Місцевий господарський суд, за наслідками розгляду даної справи, 26.02.2018 р. постановив рішення у справі № 907/819/17, позов задовольнив частково. Стягнув з Товариства з обмеженою відповідальністю Готель Інту4рист-Закарпаття (88000, м. Ужгород, пл. Кирила і Мефодія, буд. 5, ідентифікаційний код 39503275) на користь Приватного підприємства спеціалізоване ремонтно-будівельне управління Закарпатліфтмонтаж (88018, м. Ужгород, вул. Польова, 4, ідентифікаційний код 31833528) суму 16 842,13 грн., що включає: 14 703,56 грн. - основного боргу, 401,87 грн. - 3 % річних, 1736,70 грн. - інфляційних втрат та судового збору 1415,99 грн. Відмовив у позові в частині вимог за основним боргом на суму 298,44 грн. та 3 % річних на суму 10,45 грн. У частині відмови позивача від позовних вимог - провадження у справі закрито (пункти 1, 2, 3 резолютивної частини судового рішення )(а. с. 103, 104-109).

Також ухвалою місцевого господарського суду від 20.03.2018 року у даній справі, виправлено описку у вищезазначеному рішенні Господарського суду Закарпатської області щодо дати його прийняття, а саме: У вступній частині рішення Господарського суду Закарпатської області у даній справі правильно зазначити дату його прийняття - 26.02.2018, замість (вмісто ) помилкової - 23.02.2018 (а. с. 110-111).

Не погоджуючись із рішенням місцевого господарського суду відповідач/апелянт (Товариство з обмеженою відповідальністю Готель Інтурист-Закарпаття ) 30.03.2018 р. (вх. № ЛАГС 01-05/1019/18) звернулося до Львівського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою б/н від 22.03.2018 р., просить рішення Господарського суду Закарпатської області від 23.02.2018 року у справі № 907/819/17 за позовом ПП СРБУ Закарпатліфтмонтаж до ТзОВ Готель Інтурист-Закарпаття про стягнення заборгованості - скасувати та прийняти нове рішення, яким у позові відмовити повністю; стягнути з ПП СРБУ Закарпатліфтмонтаж на користь ТзОВ Готель Інтурист-Закарпаття понесені судові витрати за подання апеляційної скарги (п. п. 3, 4 прохальної частини апеляційної скарги )(а. с. 121-122).

Крім того, апелянтом суду апеляційної інстанції, до початку призначення справи до розгляду, було подано заяву б/н від 10.04.2018 р. (вх. № ЛАГС 01-04/2419/18 від 12.04.2018 р.) про виправлення описки в апеляційній скарзі, з покликанням на ухвалу місцевого господарського суду від 20 березня 2018 року у даній справі про виправлення описки, в якій апелянт просив: в апеляційній скарзі ТОВ Готель Інтурист-Закарпаття та в її прохальній частині виправити описку щодо дати прийняття рішення господарського суду Закарпатської області по справі № 907/819/17, зазначивши дату його прийняття - 26.02.2018 року, замість (вмісто ) помилкової - 23.02.2018 року (п. 1 прохальної частини заяви ). Ч. 3 прохальної частини апеляційної скарги вважати вірною в наступній редакції: 3. Рішення Господарського суду Закарпатської області від 26.02.2018 року у справі № 907/819/17 за позовом ПП СРБУ Закарпатліфтмонтаж до ТзОВ Готель Інтурист-Закарпаття про стягнення заборгованості - скасувати та прийняти нове рішення, яким у позові відмовити повністю (п. 2 прохальної частини заяви )(а. с. 126).

Апеляційну скаргу мотивує тим, що оскаржуване рішення місцевого господарського суду прийнято через неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими, невідповідність висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду обставинам справи, порушення та неправильне застосування норм матеріального та процесуального права, а тому підлягає скасуванню.

Так, апелянт в апеляційній скарзі зазначає, що в рішенні суду першої інстанції відображено дані, які не повністю відповідають дійсності та суті правовідносин між сторонами у спорі.

Апелянт в апеляційній скарзі покликається на те, що долучені до матеріалів справи акти прийомки виконаних робіт по технічному обслуговуванню ліфтів замовника (відповідача - у справі) за період з травня 2016 року по лютий 2017 року на загальну суму 21952,92 грн., які згідно з розрахунку боргу були оплачені відповідачем 26.05.2017 року частково на суму 5500,00 грн., в результаті чого виникла заборгованість в сумі 16452,92 грн., замовник не отримував, а технічне обслуговування ліфтів, у спірний період, в супереч п. 1.1. договору взагалі не здійснювалось.

Крім того, апелянт звертає увагу суду апеляційної інстанції на те, що акти прийомки виконаних робіт по технічному обслуговуванню ліфтів з боку апелянта не були підписані уповноваженою особою, якою була тільки директор товариства, відтак на думку апелянта, надані позивачем спірні акти є неналежними доказами у справі та просить суд не брати їх до уваги.

Також апелянт в апеляційній скарзі покликається на те, що позивачем зазначено, що акти прийомки виконаних робіт були підписані головним інженером ТзОВ Готель Інтурист-Закарпаття ОСОБА_5, як особою відповідальною за експлуатацію ліфтів, однак, на думку апелянта, дані твердження спростовуються фактичними обставинами справи, зокрема: показами ОСОБА_5, якого в судовому засіданні було допитано в якості свідка. Дані обставини також підтверджуються довідкою ТзОВ Готель Інтурист-Закарпаття № 32 від 02.02.208 року про те, що ОСОБА_5 не є працівником чи уповноваженою особою апелянта, наказом ТзОВ Готель Інтурист-Закарпаття № 2 від 01.03.2016 року про призначення ОСОБА_6 собою відповідальною за організацію експлуатації ліфтів та актом обстеження ліфтів.

З врахуванням вищенаведеного, апелянт вважає, що підрядник не довів належними доказами підтвердження виконання робіт по технічному обслуговуванню ліфтів у спірний період, оскільки ОСОБА_5 прийомки виконаних робіт надані позивачем не можуть бути належним доказом виконання робіт, оскільки відсутні підтверджуючі докази надання (вручення) їх саме замовнику (або його уповноваженій особі), також відсутні докази безпосереднього виконання робіт по технічному обслуговуванню ліфтів, як підстава для складання актів та право вимагати їх оплату. Навпаки, в матеріалах справи достатньо доказів, які спростовують надання (вручення) актів замовнику та спростовують виконання замовником робіт по технічному обслуговуванню ліфтів. Крім того, саме бездіяльність (не виконання робіт по технічному обслуговуванню ліфтів) підрядника призвела до поломки ліфта замовника і його повної зупинки.

В процесі розгляду даної справи в суді апеляційної інстанції, позивачем надано відзив на апеляційну скаргу (а. с. 133-136), у якому останній заперечує доводи апелянта наведені в апеляційній скарзі, покликаючись на те, що згідно норм цивільного кодексу України та наявних в матеріалах справи доказів, позивач виконав належним чином роботи визначені п. 1.1. Договору, та здав їх за ОСОБА_5 приймання виконаних робіт № 70 за спірний період, а Відповідач прийняв здані роботи без будь-яких зауважень чи заперечень по якості виконаних робіт на адресу Позивача, жодних претензій підряднику - не виставляв, однак останній категорично відмовляється оплатити виконані роботи.

Щодо заперечень апелянта, що акти приймання виконаних робіт підписані не уповноваженою особою, які ґрунтуються на показах ОСОБА_5, позивач вважає надуманими, оскільки, ОСОБА_5, місцевим господарським судом, для дачі показів, як свідок, у процесі розгляду даної справи по суті, до суду не викликався, відповідач не клопотав перед судом про виклик ОСОБА_5 як свідка для дачі показів по суті справи, надані ОСОБА_5 у судовому засіданні 02.02.2018 р. на стадії підготовчого провадження усні пояснення, не були підставою для суду про його виклик як свідка під час розгляду справи по суті. Допит свідка здійснюється тільки за ухвалою суду у випадках, встановлених нормами ГПК України, а така ухвала місцевим судом не постановлялася. Позивач, зокрема, зазначає, що нормами Господарського процесуального кодексу України визначено, хто може бути свідком (ст. 66 ГПК України), показання свідка згідно ч. 1 ст. 87 ГПК України - це повідомлення про відомі йому обставини, які мають значення для справи, і викладаються ним письмово у заяві (ст. 88 ГПК України) і заява свідка має бути подана до суду у строк, встановлений для подання доказів. Як вказує позивач, закон визначає вимоги до такої заяви, лише при дотриманні яких показання свідка будуть належним і допустимим доказом під час розгляду справи господарським судом та вирішення відповідного спору

Крім цього порядок допиту свідків регламентується статтею 211 ГПК України, згідно якої, допит свідка здійснюється тільки за ухвалою суду, при цьому кожний свідок допитується окремо. Перед допитом свідка головуючий суддя встановлює його особу, а також попереджає його про кримінальну відповідальність за завідомо неправдиве показання і відмову від давання показань.

Відтак жодного клопотання чи то ухвали суду першої інстанції про участь в даному судовому процесі ОСОБА_5Ф в якості свідка прийнято не було, тому і не знайшло свого відображення в оскаржуваному рішенні, більш того норми ГПК чітко регламентують, що ті обставини, які мають бути підтверджені письмовими доказами (в даному випадку первинними документами) не можуть бути підтверджені показаннями свідка.

Також позивач у відзиві на апеляційну скаргу спростовує твердження апелянта в тій частині, що відповідальною особою за організацію експлуатації ліфтів є ОСОБА_6, оскільки згідно підписаного сторонами Договору підряду № 70 від 01.05.2016р., а саме п. 3.2.1 визначено прямим зобов'язанням Відповідача ОСОБА_7 призначити особу, відповідальну за організацію експлуатації ліфтів, яка відповідно навчена і атестована в установленому порядку, а відтак твердження апелянта про призначення ОСОБА_6, як відповідальної особи не ґрунтуються на законі та умовам викладених в Договорі, адже жодних доказів, що саме це особа пройшла відповідне навчання та має посвідчення апелянтом надано не було, а єдиною відповідальною особою, яка має відповідне посвідчення та записана в паспортах ліфтів наданих в оригіналах суду першої інстанції для огляду є ОСОБА_5Ф, який і підтвердив факт прийняття виконаних робіт та проставлення свого підпису в актах виконаних робіт.

Крім цього акти виконаних робіт крім підписів сторін місять і відбиток печатки Товариства, що в свою чергу є додатковим доказам правомірності та легітимності підписаних ОСОБА_5 виконаних робіт. Крім цього п. 3.2.9 Договору чітко зобов'язує Відповідача прийняти виконані роботи та підписати ОСОБА_5 виконаних робіт.

Позивач також звертає увагу суду на твердження відповідача надані ним у відзиві на позовну заяву у суді першої інстанції, де останній взагалі заперечував існування ліфтів зазначених в актах прийомки виконаних робіт.

Щодо тверджень апелянта на відсутність узгодженої між сторонами калькуляції (ціни) за виконані роботи, виконання яких останнім заперечується, позивач звертає увагу суду на те, що визначення місячної плати за ремонт і технічне обслуговування ліфтів регулюється, як Порядком встановлення вартості технічного обслуговування ліфтів та систем диспетчеризації затвердженого ОСОБА_7 Держбуду України від 0911.2006. № 369, (надалі Порядок № 369) Положенням про систему технічного обслуговування та ремонту ліфтів в Україні затвердженого ОСОБА_7 Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України від 10.04.2000 р. № 73 так і вимогами цивільного законодавства, щодо договірної ціни та відсутністю державного регулювання цін на виконання робіт з ремонту і технічного обслуговування ліфтів. В даному випадку сторонами досягнуто згоди, щодо всіх істотних умов договору однією з яких є ціна та порядок розрахунків, відтак покликання апелянта на відсутність ціни, як на підставу для відмови в позові не ґрунтуються ні на законі, ні на фактичних обставинах справи, а тому дане рішення суду першої інстанції ухвалено з повним дотриманням норм матеріального та процесуального права, а доводи апеляційної скарги не заслуговують на увагу, відтак просить рішення Господарського суду Закарпатської області від 26.02.2018 р. залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

В процесі розгляду справи в суді апеляційної інстанції, апелянтом було подано суду клопотання б/н від 27.04.2018 р. (вх. № ЛАГС 01-04/2772/18 від 02.05.2018 р.)(а. с. 150-153) про приєднання до матеріалів справи, зокрема: копію повідомлення від 29.07.2016 року з описом вкладення про розірвання (відмова від договору) договору підряду від 01.06.2016 року № 70, з 01.08.2016, поштову квитанцію; додаткову угоду від 29.09.2016 року до договору підряду від 01.05.2016 року № 70, з рахунком на оплату; лист позивача від 27.12.2016 року № 280 з додатковою угодою від 01.01.2017 року до договору підряду від 01.05.2016 року № 70 з рахунком (договірною ціною); додаткову угоду від 20.04.2017 року до договору підряду від 01.05.2016 року № 70 з рахунком на оплату; лист позивача від 19.05.2017 року № 99 про припинення договірних відносин.

Також до вищевказаного клопотання апелянтом долучено копії: повідомлення про розірвання (відмова від договору) датоване 29.07.2016 року; поштову квитанцію /лицьова сторона квитанції / та фотокопію зворотньої сторони квитанції; опис вкладення.

Крім того, апелянтом на адресу суду через поштове відділення зв'язку надіслано аналогічне клопотання б/н від 27.04.2018 р. (вх. № ЛАГС 01-04/2769/18 від 02.05.2018 р.) з копіями наступних документів: повідомлення про розірвання (відмова від договору) від 29.07.2016 року; поштову квитанцію; опис вкладення у цінний лист; додаткову угоду до договору № 70 від 01.05.2016 року на повне технічне обслуговування ліфтів від 29.09.2016 року; додаток № 1 до додаткової угоди до договору № 70 від 01.05.2016 року (договірна ціна на виконання робіт: заміна канатоведучого шківа та канатів); лист № 280 від 27.12.2016 року; додаткову угоду до договору № 70 від 01.05.2016 року на повне технічне обслуговування ліфтів від 01.01.2017 року; додаток до додаткової угоди від 01.01.2017 року до договору № 70 від 01.05.2016 року (договірна ціна на технічне обслуговування ліфтів); додаткову угоду до договору № 70 від 01.05.2016 року на повне технічне обслуговування ліфтів від 20.04.2017 року; додаток № 1 до додаткової угоди від 20.04.2017 року до договору № 70 від 01.05.2016 року (договірна ціна на виконання робіт: відновлення дверей кабіни); лист позивача від 19.05.2017 року № 99 Про припинення договірних відносин та довіреність виданої на ім'я ОСОБА_2 Представником апелянта доводи наведені в апеляційній скарзі та доводи наведені у вищезазначеному клопотанні підтримано, надано усні пояснення аналогічні викладеним у апеляційній скарзі та клопотанні, просить задоволити клопотання апелянта про приєднання до матеріалів справи вказаних вище доказів.

В обґрунтування вищенаведеного клопотання апелянт зазначає, що під час підготовки до апеляційного розгляду новим представником по справі, та прийняття по акту прийомки-передачі документів між попереднім юристом та новим юристом (ОСОБА_2І.), було виявлено папку документів по ПП СРБУ Закарпатліфтмонтаж , які відповідно не містяться в матеріалах справи, проте, як вказує представник апелянта, дані документи, мають суттєве значення по даній справі, виходячи з наступного.

Так апелянт до клопотання додає копії наступних документів: повідомлення (лист) б/н від 29.07.2016 року про розірвання (відмова від договору); поштову квитанцію; опис вкладення про надсилання акту від 28.07.2016 року; додаткову угоду від 29.09.2016 року до договору № 70 від 01.05.2016 року на повне технічне обслуговування ліфтів; додаток № 1 до додаткової угоди до договору № 70 від 01.05.2016 року (договірна ціна на виконання робіт: заміна канатоведучого шківа та канатів); лист № 280 від 27 грудня 2016 року; додаткову угоду від 01.01.2017 року до договору № 70 від 01.05.2016 року на повне технічне обслуговування ліфтів; додаток до додаткової угоди від 01.01.2017 року до договору № 70 від 01.05.2016 року (договірна ціна на технічне обслуговування ліфтів); додаткову угоду від 20.04.2017 року до договору № 70 від 01.05.2016 року на повне технічне обслуговування та ремонт ліфтів; додаток № 1 до додаткової угоди від 20.04.2017 року до договору № 70 від 01.05.2016 року (договірна ціна на виконання робіт: відновлення дверей кабіни) та лист № 99 від 19 травня 2017 року Про припинення договірних відносин .

Відповідно до доданих до клопотання документів, а саме: повідомлення (листа) від 29.07.2016 року про розірвання (відмову від договору) договору підряду, апелянт вважає, що даним листом спірний договір було розірвано, однак не зважаючи на вказане повідомлення про розірвання договору позивачем систематично, направлялись на адресу апелянта листи, додаткові угоди до договору підряду від 01.05.2016 року № 70 та рахунки з вимогою оплатити підписані виключно позивачем, які також не містяться в матеріалах справи.

Апелянт у клопотанні також звертає увагу суду на те, що всі додаткові угоди позивача, які направлялись на адресу апелянта не були істотними умовами договору і не тягнули за собою розірвання договору, який, на думку апелянта, вже не діяв з 01.08.2016 року.

Крім того, апелянт стверджує, що вказані акти виконаних робіт за спірний період не надсилались відповідачу, щомісячно такі були підписані (в один день) напередодні звернення до суду з даним позовом - ОСОБА_5, якого було допитано в судовому засіданні в якості свідка, який підтвердив, що не є працівником чи уповноваженою особою ТзОВ Готель Інтурист-Закарпаття .

Відповідно до вищенаведеного апелянт вважає, що судом апеляційної інстанції належить приєднати до матеріалів справи подані ним додані документи, які не були подані суду першої інстанції з підстав зазначених у клопотанні, їх дослідити та надати правову оцінку, так, як останні мають суттєве значення для справи та не могли бути долучені при розгляді справи в суді першої інстанції через обставини, які не залежали від апелянта, а саме, новому учаснику справи стало про них відомо виключно після притуплення до своїх посадових обов'язків та підготовки до апеляційного розгляду.

Позивачем в процесі розгляду справи в апеляційному порядку, на клопотання апелянта було подано заперечення № 35 від 11.05.2018 р. (вх. № ЛАГС 01-04/2987/18 від 14.05.2018 р.), в якому позивач заперечує, щодо приєднання до матеріалів справи додаткових доказів, на які покликається скаржник, так як останні поданні ним з порушенням норм Господарського процесуального кодексу України щодо подання доказів та містять ознаки фальшування, а інші виходять за межі позовних вимог, а не передання вказаних у клопотанні документів від одного представника скаржника до нового представника скаржника не є винятковим випадком та не є доказом неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього, тим більше, що інтереси відповідача в суді першої інстанції, один час, представляли два представники: адвокат ОСОБА_8 за довіреністю від 28.11.2017 р. та начальник технічної служби ОСОБА_9 за довіреністю від 18.12.2017 р.

Також позивач звертає увагу суду на те, що відповідно до Правил надання послуг поштового зв'язку, апелянт повинен був надіслати повідомлення про розірвання договору листом з описом вкладення, однак з доданої до клопотання поштової квитанції вбачається, що така не містить відмітку рекомендований лист, містить виправлення, дата відправки, особливо рік - не читаються.

Крім того, на думку позивача, наведені обставини та явні неточності, подані новим представником апелянта суду апеляційної інстанції, копії як бланку опису, квитанції, самого повідомлення містять всі ознаки фальшування та підробки з метою уникнути відповідальності за невиконання договірних зобов'язань. Більше того, позивач стверджує, що зазначеного повідомлення останній від апелянта не отримував.

Позивач також звертає увагу суду на те, що долучене апелянтом повідомлення про розірвання договору від 29.07.2016 р. містить ОСОБА_10 від 28.07.2016р., однак вказаний акт апелянтом до клопотання не долучено, а з тексту самого повідомлення вбачається, що відповідачем здійснювалась перевірка якості виконання робіт позивачем, за результатами якої апелянтом було встановлено факт нібито неякісного виконання робіт, однак залишається не зрозумілим, ким саме проводилась перевірка якості виконання робіт, чи були присутні відповідальні особи, чи викликались у встановленому порядку представники позивача для перевірки, та які саме роботи не відповідали умовам укладеного між сторонами договору, як це передбачено ч. 1 та ч.6 ст. 853 ЦК України.

Що стосується інших доказів, які апелянт просить приєднати до матеріалів справи, а саме: додаткових угод до Договору № 70 від 01.05.2016р. з супровідними листами, як і договірні ціни, то останні не є предметом позову і виходять за межі позовних вимог, адже оскільки такі докази надсилались на адресу апелянта з метою збільшити ціну за обслуговування ліфтів з 01.01.2017 р., відновити несправні ліфти в будівлі апелянта в кількості 5 ліфтів, однак, предметом договору № 70 від 01.05.2016р. є 2 ліфти, які є предметом спору у даній справі та досліджувались судом першої інстанції, отже останні в силу приписів ст. 76 ГПК України, не входять в предмет доказування.

На підставі наведеного в запереченнях, позивач просить відмовити в задоволенні клопотання ТзОВ Готель Інтурист-Закарпаття про долучення нових додаткових доказів.

04 квітня 2018 р. ухвалою Львівського апеляційного господарського суду у справі № 907/819/17 відкрито апеляційне провадження (а. с. 119) та ухвалою суду від 16 квітня 2018 року справу № 907/819/17 призначено до розгляду у судовому засіданні на 02 травня 2018 року (а. с. 140-141), про що сторони були належним чином повідомлені, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення (а. с. 132, 139, 144-147).

З підстав зазначених в ухвалах суду від 02 травня 2018 р. та від 23 травня 2018 року по справі № 907/819/17 розгляд справи було відкладено, про що сторони були повідомлені (а. с. 177/зворот, 192/зворот) у встановленому порядку, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення (а. с. 178, 179, 180, 181) та їх представники у судовому засіданні (судові засідання проводились в режимі відеоконференції).

В судове засідання, яке відбулося 31.05.2018 р. в режимі відеоконференції, від апелянта представник прибув, доводи наведені в апеляційній скарзі та у клопотанні про долучення нових доказів підтримав, надав усні пояснення аналогічні викладеним в апеляційній скарзі та у клопотанні про долучення нових доказів, просить дане клопотання задоволити, приєднати до матеріалів справи додаткові докази, які, на думку представника, мають важливе значення для правильного вирішення справи та апеляційну скаргу задоволити, рішення Господарського суду Закарпатської області від 26.02.2018 року у справі № 907/819/17 за позовом ПП СРБУ Закарпатліфтмонтаж до ТзОВ Готель Інтурист-Закарпаття про стягнення заборгованості - скасувати та прийняти нове рішення, яким у позові відмовити повністю.

Від позивача в судове засідання представники прибули, проти апеляційної скарги та клопотання про долучення нових додаткових доказів заперечили з підстав зазначених у запереченнях, просять у задоволенні клопотання апелянта про долучення нових додаткових доказів відмовити, рішення Господарського суду Закарпатської області від 26.02.2018 р. по даній справі залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

З урахуванням наведених вище обставин, апеляційний господарський суд, обговоривши доводи апеляційної скарги, відзиву на апеляційну скаргу, клопотання про долучення нових доказів та заперечення на дане клопотання, заслухавши пояснення учасників справи, які прибули в дане судове засідання, здійснивши аналіз наявних у справі письмових доказів, прийшов до висновку про відсутність підстав для відкладення розгляду даної справи, оскільки в судове засідання прибули представники від апелянта, та від позивача, подали, за їх твердженнями, всі докази, які мали подати, інших доказів та пояснень по суті спору подавати не бажають.

Щодо поданого апелянтом клопотання б/н від 27.04.2018р. (вх. № ЛАГС 01-04/2772/18 від 02.05.2018 р.), про приєднання до матеріалів справи нових доказів, колегія суддів розглянула та дослідила зазначене клопотання, яке було подано суду апеляційної інстанції 02.05.2018 р. (вх. № ЛАГС 01-04/2769/18), тобто в процесі розгляду справи, прийшла до висновку, клопотання та долучені до нього докази приєднати до матеріалів справи, так, як останнє подано через канцелярію Львівського апеляційного господарського суду, зареєстроване судом відповідно до Інструкції з діловодства в господарських судах України.

Разом з тим колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

З тексту поданого представником апелянта клопотання б/н від 27.04.2018р. (вх. № ЛАГС 01-04/2772/18 від 02.05.2018 р.) про приєднання до матеріалів справи нових доказів, вбачається, що останній просить приєднати (долучити) копії наступних документів, а саме: повідомлення (лист) б/н від 29.07.2016 року про розірвання (відмова від договору); поштову квитанцію; опис вкладення про надсилання акту від 28.07.2016 року; додаткову угоду від 29.09.2016 року до договору № 70 від 01.05.2016 року на повне технічне обслуговування ліфтів; додаток № 1 до додаткової угоди до договору № 70 від 01.05.2016 року (договірна ціна на виконання робіт: заміна канатоведучого шківа та канатів); лист № 280 від 27 грудня 2016 року; додаткову угоду від 01.01.2017 року до договору № 70 від 01.05.2016 року на повне технічне обслуговування ліфтів; додаток до додаткової угоди від 01.01.2017 року до договору № 70 від 01.05.2016 року (договірна ціна на технічне обслуговування ліфтів); додаткову угоду від 20.04.2017 року до договору № 70 від 01.05.2016 року на повне технічне обслуговування та ремонт ліфтів; додаток № 1 до додаткової угоди від 20.04.2017 року до договору № 70 від 01.05.2016 року (договірна ціна на виконання робіт: відновлення дверей кабіни) та лист № 99 від 19 травня 2017 року Про припинення договірних відносин , дослідити вказані нові докази разом із доказами, наданими суду першої інстанції, а за наслідками їх оцінки в сукупності, апеляційну скаргу задоволити, рішення Господарського суду Закарпатської області від 26.02.2018 року у справі № 907/819/17 за позовом ПП СРБУ Закарпатліфтмонтаж до ТзОВ Готель Інтурист-Закарпаття про стягнення заборгованості - скасувати та прийняти нове рішення, яким у позові відмовити повністю.

Вказані вище та подані апелянтом до клопотання б/н від 27.04.2018р. (вх. № ЛАГС 01-04/2772/18 від 02.05.2018 р.) докази, суду першої інстанції при розгляді справи № 907/819/17 та винесенні місцевим господарським судом оскаржуваного рішення від 26.02.2018 р. - не подавалися, місцевим господарським судом - не досліджувалися.

Як стверджує представник апелянта, що йому стало відомо про нові докази лише під час підготовки до апеляційного розгляду новим представником по справі, та прийняття по акту прийомки-передачі документів між попереднім юристом та новим юристом (ОСОБА_2І.), відтак /адвокатом ОСОБА_2І./ було виявлено папку документів по ПП СРБУ Закарпатліфтмонтаж , які, відповідно, не містяться в матеріалах справи, тому представник скаржника вважає зазначену обставину винятковою, оскільки останні не могли бути подані суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього.

Колегія суду апеляційної інстанції зазначені у клопотанні (а. с. 150-153) та заявлені представником апелянта у судовому засіданні покликання на те, що йому стало відомо про нові докази лише під час підготовки до апеляційного розгляду новим представником по справі, та прийняття по акту прийомки-передачі документів між попереднім юристом та новим юристом (ОСОБА_2І.), відтак /адвокатом ОСОБА_2І./ було виявлено папку документів по ПП СРБУ Закарпатліфтмонтаж , які, відповідно, не містяться в матеріалах справи, до уваги не приймає, оскільки дані обставини не є винятковими в розумінні ч. 3, ст. 269 Господарського процесуального кодексу України (далі по тексту ГПК України).

Стаття 269 ГПК України встановлює мажі перегляду справи в суді апеляційної інстанції.

Згідно з ч. 3 ст. 269 ГПК України докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього.

Таким чином, ч. 3 ст. 269 ГПК України чітко передбачає обов'язковість обґрунтування поважності причин неподання доказів до суду першої інстанції, що об'єктивно не залежали від нього.

При цьому суд апеляційної інстанції зазначає, що під час розгляду даної справи в суді першої інстанції представник апелянта/відповідача (адвокат ОСОБА_8В.), який діяв на підставі довіреності б/н від 28.11.2017 року (а. с. 27, 28), знайомився із матеріалами справи, про що свідчить заява б/н від 29.11.2017 р. (вх. № 02.3.1-11/14717 від 29.11.2017 р. (а. с. 26, 26/зворот), подавав клопотання про відкладення розгляду даної справи (а. с. 29, 32), подавав за своїм підписом Відзив на позовну заяву (а. с. 41-43); був присутнім у підготовчому судовому засіданні 18.01.2018 р., подавав клопотання про долучення письмових доказів (а. с. 57) та долучав докази згідно додатку (а. с. 58-75), у підготовчому засіданні, яке відбулося 02.02.2018 р., крім адвоката ОСОБА_8 приймав участь представник відповідача ОСОБА_9, за довіреністю від 18.12.2017 р. (а. с. 76); представник відповідача (адвокат ОСОБА_8В.) приймав участь під час розгляду даної справи по суті 22.02.2018 року, знав про оголошення перерви у цьому судовому засіданні на 23.02.2018 р. на 12:00, що підтверджується його підписом на розписці про ознайомлення з оголошеною перервою (а. с. 85), подавав заперечення на орієнтовний розрахунок судових витрат (а. с. 97), приймав участь у судовому засіданні місцевого суду 23.02.2018 р. та 26.02.2018 р., що підтверджується Протоколами судових засідань від 23.02.2018 р. та від 26.02.2018 р. (а. с. 101, 102) та судовим рішенням у даній справі.

З огляду на наведене вбачається, що у апелянта/відповідача було достатньо часу для подання відповідних доказів, які зазначені у клопотанні б/н від 27.04.2018 р. (вх. № ЛАГС 01-04/2772/18 від 02.05.2018 р.), а відтак твердження нового представника апелянта (ОСОБА_2І.), що лише під час підготовки до апеляційного розгляду ним справи та прийняття по акту прийомки-передачі документів між попереднім юристом та новим юристом, останнім було виявлено папку документів по ПП СРБУ Закарпатліфтмонтаж , які відповідно не містяться в матеріалах справи, колегія суду апеляційної інстанції до уваги не приймає, так як дані обставини не є винятковими, а їх не подання суду першої інстанції повноважними представниками відповідача (адвокатом ОСОБА_8 та представником відповідача ОСОБА_9, який діяв за довіреністю від 18.12.2017 р., не підтверджують обставин, що вказані вище нові докази, не були подані суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від апелянта.

Як зазначено вище у цій постанові, стаття 269 ГПК України визначає межі перегляду справи в суді апеляційної інстанції.

Перш за все суд апеляційної інстанції обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги. Обмежене надання нових доказів в апеляційну інстанцію (ч. 3 цієї статті) виключає приймання та розгляд позовних вимог та підстав позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Слід зазначити, що представником апелянта, до клопотання про долучення нових доказів подано лише копії, оригіналів документів ним суду апеляційної інстанції - не подано.

У відповідності до ч. 1 - 4 ст. 80 ГПК України, учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду. Позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви. Відповідач, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, повинні подати суду докази разом з поданням відзиву або письмових пояснень третьої особи. Якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об'єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу.

Частиною 8 ст. 80 ГПК України визначено, що докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї.

В даному випадку, як судом першої інстанції, так і судом апеляційної інстанції жодних доказів з учасників справи не вимагались, оскільки кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (ст. 74 ГПК України).

Вимоги ст. 74 ГПК України щодо зобов'язання сторони доводити ті обставини, на які вона посилається при обгрунтуванні своєї правової позиції, є практичним застосуванням положень ст. 129 Конституції України, де зазначається, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Саме змагальність сторін, яка реалізується в господарському процесі через приписи ст. 74 ГПК України, дає змогу суду всебічно, повно та об'єктивно з'ясувати всі обставини справи та внаслідок чого ухвалити законне, обгрунтоване і справедливе рішення у справі.

Що стосується самого суду, то за приписами статті він не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи. Єдиним винятком є обставини, коли суд має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів. В таких випадках суд має право на витребовування доказів (ч. 4 ст. 74 ГПК України).

В матеріалах справи відсутні будь-які застереження місцевого суду, які б підтверджували виникнення у нього сумнівів у добросовісному здійсненні учасниками справи їх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів, в т.ч. відповідача.

Згідно ч. 3 ст. 269 ГПК України, докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього.

До апеляційної скарги нові докази скаржником не долучалися та про їх приєднання апелянт не клопотав (а. с. 121-122).

Як вбачається з ухвали суду апеляційної інстанції від 04.04.2018 року по даній справі, 04.04.2018 р. було відкрито апеляційне провадження та ухвалою суду від 16.04.2018 року призначено справу № 907/819/17 до розгляду на 02.05.2018 року, тобто у апелянта по справі, починаючи з 04.04.2018 року по 16.04.2018 року, було достатньо часу для подання додаткових нових доказів.

Також колегія суду апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити, що нові докази на які апелянт покликається, а саме надсилання ним на адресу позивача листа (повідомлення) з описом вкладень про розірвання договору № 70 від 01.05.2016 р. на повне технічне обслуговування та ремонт ліфтів не відповідає Правилам надання послуг поштового зв'язку, які затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2009 р. № 270, оскільки ним чітко врегульовано процедуру та відповідно форми бланків відправки листів бандеролей та ін.

Відповідно до Правил надання послуг поштового зв'язку, опис вкладення передбачено лише для цінних листів та бандеролей, а не для рекомендованих кореспонденцій. Копія квитанції без відбитку штампу зв'язку, яка долучена апелянтом містить відмітку рекомендований лист.

Пунктом 2 Правил надання послуг поштового зв'язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 5 березня 2009 року № 270, документом, що підтверджує надання послуг поштового зв'язку, є розрахунковий документ встановленої відповідно до Закону України Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг форми та змісту (касовий чек, розрахункова квитанція тощо).

Рекомендоване поштове відправлення - реєстрований лист, поштова картка, бандероль, секограма. дрібний пакет, мішок М , які приймаються для пересилання без оцінки відправником вартості його вкладення.

Що стосується опису вкладень долучених апелянтом до клопотання про долучення нових доказів, слід зазначити, що відповідно до пп. 59, 61, 73 Правил № 270, які затверджені постановою КМ України від 05.03.2009 р. № 270 (із змінами та доповненнями) внутрішні поштові відправлення з оголошеною цінністю з описом вкладення подаються для пересилання відкритими для перевірки їх вкладення. У разі приймання внутрішніх поштових відправлень з оголошеною цінністю з описом вкладення бланк опису заповнюється відправником у двох примірниках. Працівник поштового зв'язку повинен перевірити відповідність вкладення опису, розписатися на обох його примірниках і проставити відбиток календарного штемпеля. Один примірник опису вкладається до поштового відправлення, другий видається відправникові. На примірнику опису, що видасться відправникові, працівник поштового зв'язку повинен зазначити номер поштового відправлення.

Відсутність вище зазначених обов'язкових реквізитів унеможливить визнання опису вкладення належним доказом відправлення документів.

В даному випадку, на долученій копії бланку опису відсутній реєстраційний номер поштового відправлення /не вказаний штриховий кодовий ідентифікатор поштової відправки/ (а. с. 156), відбиток календарного штемпеля відділення поштового зв'язку містить дату 29.07.07:18 (тобто надсилання листа 29 липня 2007 року) з відділення поштового зв'язку № 18. Де згідно вимог до календарних поштових штемпелів перші дві цифри день, другі дві цифри місяць, останні рік (який може бути повний з 4 цифр або 2 цифр). Після: проставляється № поштового відділення, яке здійснює прийняття листа в даному випадку на штемпелі відділення № 18, а в тексті опису найменування підрозділу спеціального зв'язку вже зазначено відділення № 17.

Враховуючи наведені обставини та явні неточності, подані представником апелянта на копії бланку опису, квитанції та самого повідомлення дають підстави вважати, що такі документи не підтверджують тверджень апелянта, що ним повідомлялось позивача про розірвання спірного договору.

Крім того, долучене апелянтом до клопотання повідомлення про розірвання договору від 29.07.2016 р. містить запис ОСОБА_10: ОСОБА_10 від 28.07.2016 р. , який апелянт не долучив до клопотання, в матеріалах справи такий ОСОБА_10 відсутній, а з тексту самого повідомлення вбачається, що відповідачем здійснювалась перевірка якості виконання робіт позивачем, за результатами якої апелянтом/відповідачем було встановлено факт нібито неякісного виконання робіт, однак залишається, не зрозумілим, ким саме проводилась перевірка якості виконання робіт, склад комісії, не відомо чи були присутні відповідальні особи двох сторін, чи викликались на перевірку представники позивача, та які саме роботи не відповідали умовам укладеного між сторонами договору, як це передбачено ч. 1 та ч.6 ст.853 ЦК України.

Що стосується інших доказів, які апелянт просить приєднати до матеріалів справи, а саме: додаткових угод до Договору № 70 від 01.05.2016 р. з супровідними листами, як і договірні ціни, то останні не є предметом позову та виходять за межі позовних вимог, оскільки вони надсилались на адресу апелянта з метою збільшити ціну за обслуговування ліфтів з 01.01.2017 р. та відновити несправні ліфти, так як в будівлі апелянта є 5 ліфтів, а предметом договору № 70 від 01.05.2016 р. /п. 1.1. Договору/(а. с. 11-12) згідно додатку (а. с. 12/зворот), який є невід'ємною частиною цього договору, є 2 (два) ліфти: П-1000 на 13 зупинок з автоматичними дверима та П-630 на 13 зупинок з автоматичними дверима.

З урахуванням вищенаведеного, колегія суддів вважає, що подане апелянтом клопотання б/н від 27.04.2018 р. (вх. № ЛАГС 01-04/2772/18 від 02.05.2018 р.) про приєднання до матеріалів справи нових доказів, які до клопотання додані, не брати до уваги, оскільки останні подані з порушенням вимог чинного Господарського процесуального кодексу України; підстави, на які покликається апелянт щодо їх неподання суду першої інстанції не є винятковими, а сторона справи яка надала суду апеляційної інстанції нові докази не обгрунтувала неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від неї.

По суті заявленого в позовній заяві та апеляційній скарзі, колегією суддів встановлено наступне.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено місцевим господарським судом, 01 травня 2016 року між Товариством з обмеженою відповідальністю Готель Інтурист-Закарпаття (Замовник - за договором, Відповідач - у справі) в особі директора п. Молнар Вікторії Володимирівни, що діє на підставі Статуту підприємства та Приватним підприємством спеціалізоване ремонтно-будівельне управління Закарпатліфтмонтаж (Підрядник - за договором, Позивач - у справі) в особі директора п. Остапова Анатолія Михайловича, що діє на підставі Статуту, було укладено договір підряду № 70 на повне технічне обслуговування та ремонт ліфтів з додатком до Договору Договірна ціна на технічне обслуговування ліфтів , який є невід'ємною частиною цього договору (далі за текстом - Договір) (а. с. 11-12, 12/зворот).

Колегією суддів встановлено, що вищезазначений договір укладено сторонами у письмовій формі єдиного документа, підписано повноважними особами сторін за цим Договором, їх підписи посвідчено печатками сторін, що відповідає приписам ст. 181 ГК України, ст. 207, 208 ЦК України, є правомірним правочином в силу статті 204 ЦК України, оскільки сторонами, зокрема, апелянтом, не доведено зворотнього.

За своїми основними та другорядними ознаками, зазначені вище правочини є договором підряду.

Частиною 1 ст. 837 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник - прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовнику (ч. 2 ст. 837 ЦК України).

Слід зазначити, що в матеріалах справи відсутні докази того, що договір підряду визнаний судом недійсним, оскільки сторонами, зокрема апелянтом зворотнього суду апеляційної інстанції не доведено, такі докази в матеріалах справи відсутні.

Відповідно до умов даного договору, Замовник доручає, а Підрядник приймає на себе зобов'язання щодо організації та виконання робіт з повного технічного обслуговування ліфтів на об'єктах замовника відповідно до додатку, який є невід'ємною частиною цього договору (два пасажирські ліфти з автоматичними дверима, з яких один: - П-1000 на 13 зупинок, другий: - П-630 на 13 зупинок) (п. 1.1 договору та додаток до договору).

Згідно наявних у справі паспортів ліфтів, ліфт П-1000 на 13 зупинок, це ліфт заводський номер № D2NA5105 рег. № 3-849, другий: - П-630 на 13 зупинок, це ліфт заводський номер № D2NA6428 рег. № 3-856.

Згідно п. 2.1. договору, щомісячна оплата робіт, згідно договору, визначена за погодженням сторін складає 2775,66 грн., в тому числі ПДВ - 462,61 грн.

Відповідно до додатку до договору, договірна ціна вартості обслуговування по кожному із ліфтів визначена додатком до договору та становить: за обслуговування ліфта П-1000 - 1209,10 грн., П-630 - 1103,95 грн. без врахування ПДВ, всього - 2313,05 грн. та ПДВ - 462,61 грн. (а. с. 12/зворот).

Пунктом 3.1 даного договору визначено, що Підрядник за договором зобов'язався, зокрема, забезпечити безпечну та безперебійну роботу ліфтів, своєчасно виконувати комплекс ремонтних робіт навченим атестованим персоналом, проводити технічний огляд ліфтів.

Замовник за договором зобов'язався, зокрема, призначити наказом особу відповідальну за організацію експлуатації ліфтів з відповідною кваліфікацією та атестовану; підписувати акти простою ліфтів та акти приймання виконаних робіт (п. 3.2 договору).

У пункті 4 договору сторони погодили, що у кінці поточного місяця (не пізніше 25-го числа) підрядник дає замовнику акти виконаних робіт з зазначенням вартості робіт; замовник підписує акт, засвідчує підпис печаткою і у 3-денний строк повертає 1 примірник акту підряднику; замовник зобов'язаний оплатити виконані роботи до 10 числа наступного місяця.

На виконання умов вищевказаного договору, позивачем до матеріалів справи долучено акти прийомки виконаних робіт по технічному обслуговуванню ліфтів замовника - відповідача у справі - за період з травня 2016 рік по лютий 2017 рік на загальну суму 21 952,92 грн. (а. с. 13-22), які згідно розрахунку боргу були оплачені відповідачем 26.05.2017 року - частково - на суму 5 500,00 грн., в результаті чого в останнього виникла заборгованість в сумі 16 452,92 грн. (21952,92 грн. - 5500,00 грн.).

Слід зазначити, що долучені акти прийомки виконаних робіт по технічному обслуговуванню ліфтів - за період з травня 2016 рік по лютий 2017 рік на загальну суму 21 952,92 грн., підписані та скріплені печаткою апелянта/відповідача, відтак є надуманими твердження апелянта, що спірні акти були підписані головним інженером ТзОВ Готель Інтурист-Закарпаття ОСОБА_5, як особою відповідальною за експлуатацію ліфтів, не є підписані уповноваженою особою, оскільки показами ОСОБА_5, якого в судовому засіданні було допитано в якості свідка було встановлено, що ОСОБА_5 не є працівником чи уповноваженою особою апелянта,про що свідчить наказ ТзОВ Готель Інтурист-Закарпаття № 2 від 01.03.2016 року про призначення ОСОБА_6 особою відповідальною за організацію експлуатації ліфтів та актом обстеження ліфтів, і до уваги судом апеляційної інстанції не приймаються.

Не заслуговують на увагу суду і твердження апелянта в тій частині, що ОСОБА_5, був допитаний в якості свідка, оскільки відповідно до вимог ГПК України показання свідка згідно ч.1 cт. 87 ГПК України - це повідомлення про відомі йому обставини, які мають значення для справи, і викладаються ним письмово у заяві. Закон визначає вимоги до такої заяви, лише при дотриманні яких показання свідка будуть належним і допустимим доказом під час розгляду справи господарським судом та вирішення відповідного спору

Крім того, порядок допиту свідків регламентується статтею 211 ГПК України, згідно якої допит свідка здійснюється тільки за ухвалою суду, при цьому кожний свідок допитується окремо. Свідки, які ще не дали показань, не можуть перебувати в залі судового засідання під час розгляду справи. Перед допитом свідка головуючий суддя встановлює його особу, а також попереджає його про кримінальну відповідальність за завідомо неправдиве показання і відмову від давання показань.

З матеріалів справи не вбачається, що суд першої інстанції ухвалою викликав чи допитував в якості свідка ОСОБА_5, а також, що місцевий суд попереджав ОСОБА_5 про кримінальну відповідальність за завідомо неправдиве показання і відмову від давання показань, крім того, в матеріалах справи також відсутнє клопотання відповідача про виклик до суду та допит у судовому засідання свідка та/або свідків, в т.ч. ОСОБА_5

Слід зазначити, що згідно умов спірного договору, а саме пунктом 3.2.1 визначено прямим зобов'язанням Відповідача ОСОБА_7 призначити особу, відповідальну за організацію експлуатації ліфтів, яка відповідно навчена і атестована в установленому порядку, а відтак твердження апелянта про призначення ОСОБА_6, як відповідальної особи не ґрунтуються на законі та умовам викладених в Договорі, адже жодних доказів, що саме це особа пройшла відповідне навчання та має посвідчення, апелянтом надано не було, відтак, єдиною відповідальною особою, яка має відповідне посвідчення та записана в паспортах ліфтів наданих в оригіналах суду першої інстанції для огляду є ОСОБА_5Ф, який і підтвердив факт прийняття виконаних робіт та проставлення свого підпису в актах виконаних робіт, його підпис засвідчено оригінальною печаткою ТзОВ Готель Інтурист-Закарпаття .

Будь-яких доказів про те, що оригінальна печатка ТзОВ Готель Інтурист-Закарпаття була втрачена, викрадена тощо, в матеріалах справи відсутні, відповідачем суду не представлені, апелянтом до апеляційної скарги - не долучені.

Крім цього акти виконаних робіт, крім підписів сторін, місять і відбиток печатки Товариства, що в свою чергу є додатковим доказам правомірності та легітимності підписаних ОСОБА_5 виконаних робіт, а наступне схвалення дій вказаної особи Товариством відповідача підтверджується також частковою оплатою заборгованості у розмірі 5500,00 грн.

Колегія судді апеляційної інстанції також вважає за необхідне звернути увагу на те, що апелянтом/відповідачем, згідно платіжного доручення № 215 від 26.05.2017 р. було частково здійснено оплату за технічне обслуговування ліфтів в сумі 5500,00 грн. (а. с. 23), що свідчить про прийняття актів до виконання.

Відповідно до ч. 1 ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ст. 74, 77 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

За приписами ст.ст. 76, 77, 78, 79 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування; предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення; обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування; достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи; достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування; питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Суд, відповідно до ст. 86 ГПК України, оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів; жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.

Як встановлено місцевим господарським судом, станом на час звернення позивача до місцевого господарського суду з позовними вимогами до відповідача, останнім доказів оплати за виконані роботи в повному обсязі не сплачено, що слугувало підставою для звернення до суду з відповідними позовними вимогами.

У відповідності до вимог ст.11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини (ст. 11 ЦК України). Таким чином, підстави виникнення зобов'язань (цивільних прав та обов'язків) встановлені ст. 11 ЦК України, зокрема, вони виникають з договорів, тобто носять диспозитивний характер. Це полягає у обов'язку сторін договору виконувати взяті на себе зобов'язання, визначені умовами договору.

Між сторонами у спорі виникли договірні правовідносини щодо виконання робіт згідно договору підряду.

Спірні відносини сторін з огляду на їх предмет є правовідносинами підряду та регулюються умовами договору укладеного сторонами та відповідними приписами Цивільного кодексу України (ЦК України).

Так, відповідно до ч. 1 ст. 837 ЦК України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Частиною 1 ст. 843 ЦК України передбачено, що у договорі підряду визначається ціна роботи або способи її визначення.

Замовник, згідно ст. 849 ЦК України, має право у будь-який час перевірити хід і якість роботи, не втручаючись у діяльність підрядника; замовник має право у будь-який час до закінчення роботи відмовитися від договору підряду, виплативши підрядникові плату за виконану частину роботи та відшкодувавши йому збитки, завдані розірванням договору.

Згідно ст. 852 ЦК України, якщо підрядник відступив від умов договору підряду, що погіршило роботу, або допустив інші недоліки в роботі, замовник має право за своїм вибором вимагати безоплатного виправлення цих недоліків у розумний строк або виправити їх за свій рахунок з правом на відшкодування своїх витрат на виправлення недоліків чи відповідного зменшення плати за роботу, якщо інше не встановлено договором; за наявності у роботі істотних відступів від умов договору підряду або інших істотних недоліків замовник має право вимагати розірвання договору та відшкодування збитків.

Приписами ст. 853 ЦК України встановлено обов'язок замовника прийняти роботу, виконану підрядником. Так, замовник зобов'язаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові; якщо замовник не зробить такої заяви, він втрачає право у подальшому посилатися на ці відступи від умов договору або недоліки у виконаній роботі; замовник, який прийняв роботу без перевірки, позбавляється права посилатися на недоліки роботи, які могли бути встановлені при звичайному способі її прийняття (явні недоліки).

Відповідно до ст. 854 ЦК України якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов'язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково.

Досліджуючи надані позивачем акти виконаних робіт за спірний період, слід зазначити, що такі акти підписані та скріплені печаткою сторін без будь-яких зауважень чи застережень.

Отже, з матеріалів справи вбачається та підтверджуються у повному обсязі, що позивачем були виконані свої зобов'язання за договором підряду № 70 від 01.05.2016 року, такі роботи прийняті відповідачем без зауважень та неоплачені в повному обсязі.

Факт виникнення за відповідачем заборгованості перед позивачем в розмірі 16452,92 грн. у зв'язку з неповною оплатою виконаних згідно з договором підряду, підтверджується наявними в матеріалах справи актами прийомки виконаних робіт за період травня 2016 року по лютий 2017 року.

Враховуючи вищевикладене в сукупності, приймаючи до уваги, що матеріалами справи підтверджується факт невиконання відповідачем зобов'язань щодо повної оплати вартості виконаних робіт, колегія суддів погоджується з висновком місцевого суду про те, що позовні вимоги позивача доведені останнім, про що свідчать акти прийомки виконання робіт по технічному обслуговуванню ліфтів за період з травня 2016р. по лютий 2017р. на суму 14703,56 грн., з урахуванням зупинення експлуатації ліфта П-1000 з 28.09.2016р., про що зазначено у наданому відповідачем паспорті ліфта в розділі 10 Записи результатів технічного огляду та клопотанні позивача вх. № 02.3.1-09/2410/18 (а. с. 99).

Приписами ст. 193 ГК України встановлено, що суб'єкти господарювання, якими є сторони у даній справі, повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином (ч. 7 вказаної статті).

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов, відповідно до ст.ст. 525, 526 ЦК України, не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом; зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то згідно з ч.1 ст.530 ЦК України, воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно приписів ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

За таких фактичних обставин справи та з огляду на наведені норми цивільного та господарського законодавства, колегія суду погоджується з висновком місцевого господарського суду про те, що вимога позивача про стягнення з відповідача заборгованості в сумі 14703,56 грн. є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню. В іншій частині вимог щодо основного боргу - на суму 298,44 грн., що становить пропорційно визначену частину оплати за два дні, належить відмовити за безпідставністю, оскільки встановлено, що ліфт П-1000 з 28.09.16 не працював, що не відображено у відповідному акті.

Також з позовної заяви позивача вбачається, що останній просить стягнути на свою користь інфляційні втрати в сумі 2074,76 грн. та 3% річних в сумі 503,06 грн., які нараховані відповідно до норм ст. 625 Цивільного кодексу України.

За приписами ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

З огляду на встановлені обставини справи, колегія суддів погоджується яз висновком суду першої інстанції, що вимоги позивача в частині інфляційних втрат за період прострочення відповідачем виконання грошових зобов'язань підлягають задоволенню на підставі ст. 625 ЦК України на суму 1736,70 грн. відповідно до долученого розрахунку, в частині 3 % річних - на суму 401,87 грн. З урахуванням допущеної помилки в розрахунку 3 % річних - належить відмовити в цій частині позовних вимог на суму 10,45 грн. Таким чином, всього до стягнення з відповідача на користь позивача належить сума 16842,13 грн.

Враховуючи вищенаведені норми законодавства, дослідивши наявні в справі матеріали, враховуючи всі викладені обставини справи в їх сукупності, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції вірно встановлено фактичні обставини даної справи, надано належну оцінку дослідженим доказам, прийнято законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального і процесуального права, тому його необхідно залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Інші твердження апелянта, які викладені в апеляційній скарзі, до уваги не приймаються, оскільки вони не доведені належними та допустимими доказами та спростовуються матеріалами даної справи.

Судові витрати за розгляд апеляційної скарги необхідно покласти на скаржника відповідно до положень ст.129 ГПК України.

Керуючись, ст. ст. 86, 240, 269, 270, 275, 282, 283 Господарського процесуального кодексу України, Львівський апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Рішення Господарського суду Закарпатської області від 26 лютого 2018 року у справі № 907/819/17 - залишити без змін, апеляційну скаргу - без задоволення.

2. Витрати зі сплати судового збору за перегляд рішення місцевого господарського суду в апеляційному порядку покласти на апелянта.

3. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її підписання і може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

4. Матеріали справи повернути в Господарський суд Закарпатської області.

Повний текст постанови складено та підписано 05.06.2018 року.

Головуючий суддя Л.С.Данко

Суддя Н.А.Галушко

Суддя Г.В.Орищин