Рішення

від 29.05.2018 по справі 826/331/16

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

29 травня 2018 року 14:25 № 826/331/16

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі колегії суддів: головуючого судді Пащенка К.С., суддів Чудак О.М., Шейко Т.І., за участю секретаря судового засідання Легейди Я.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Нова "Слобідка",

Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛВ-Холдинг"

до Міністерства культури України,

Департаменту культури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації),

треті особи, які Громадська організація "Микільська Слобідка",

не заявляють Громадська організація "Асоціація органів самоорганізації населення

самостійних вимог міста Києва"

на предмет спору

про визнання протиправними дій, скасування наказу в частині,

представники позивачів - Прокопенко Т.Ю.;

учасників відповідача-1 - Яцишин Д.В.;

справи: відповідача-2 - не прибув;

третьої особи-1 - Черненко І.І.;

третьої особи-2 - Чиляєва І.А.

(в судовому засіданні 29.05.2018, відповідно до ст. 250 Кодексу адміністративного судочинства України, проголошено вступну та резолютивну частини рішення (скорочене рішення)),

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Нова "Слобідка" (далі - позивач-1 або ТОВ "Нова "Слобідка") та Товариство з обмеженою відповідальністю "ЛВ-Холдинг" (надалі - позивач-2 або ТОВ "ЛВ-Холдинг") звернулися до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Міністерства культури України (по тексту - відповідач-1 або МК України) та Департаменту культури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (в тексті - відповідач-2 або Департамент), треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору Громадська організація "Микільська Слобідка" (в рішення - ГО "Микільська Слобідка" або третя особа-1) та Громадська організація "Асоціація органів самоорганізації населення міста Києва" (за текстом - ГО "Асоціація органів самоорганізації населення міста Києва" або третя особа-2), в якому просили суд:

- визнати протиправними дії Управління охорони культурної спадщини виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) по складенню Паспорта об'єкта культурної спадщини Історичний ландшафт Київських гір і долини р. Дніпра та включення в межі території об'єкта культурної спадщини земельної ділянки 1,4892 га, яка розташована на вулиці Микільсько-Слобідській, 7-9 у Дніпровському районі м. Києва, кадастровий номер 8000000000:66:178:0086, та належить на праві власності Товариству з обмеженою відповідальністю НОВА СЛОБІДКА (місцезнаходження 01021, м. Київ, вул. М. Грушевського, буд. 28/2, приміщення № 43, ідентифікаційний код 37318841);

- визнати протиправним та скасувати частково наказ Міністерства культури і туризму України від 03.02.2010 № 58/0/16-10 (у редакції наказу Міністерства культури і туризму України від 16.06.2011 № 453/0/16-11) в частині включення до Державного реєстру нерухомих пам'яток України об'єкта Історичний ландшафт Київських гір і долин р. Дніпра .

Мотивуючи позовні вимоги позивачі вважають, що оскаржувані дії та відповідний наказ в частині включення до Державного реєстру нерухомих пам'яток України об'єкта Історичний ландшафт Київських гір і долини р. Дніпра не відповідають вимогам законодавства про охорону культурної спадщини.

Відповідач-1 позовні вимоги не визнав, в наданих до суду запереченнях просив у задоволенні позову відмовити в повному обсязі. Відмітив, що Міністерство культури і туризму України прийняло наказ від 03.02.2010 № 58/0/16-10 (у редакції наказу Міністерства культури України від 16.06.2010 № 453/0/16-11) на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачено законодавством України.

У наданих до суду запереченнях на позов відповідач-2 зауважив, що твердження про порушення процедури занесення пам'ятки до Державного реєстру нерухомих пам'яток України є хибними.

Третя особа-1 з викладеними позивачами в позові доводами не погодилася та в наданих до суду письмових запереченнях відмітила, що забудова земельної ділянки, про яку йде мова у позові, заборонена чинним законодавством України, у зв'язку із чим у позивачів відсутнє право забудови земельної ділянки, визначеної в позові.

Третя особа-2 в наданих до суду поясненнях проти позову заперечувала.

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 22.01.2016 (суддя Федорчук А.Б.) відкрито провадження у даній адміністративній справі та призначено до судового розгляду.

Відповідно до розпорядження щодо призначення повторного автоматизованого розподілу справ від 10.10.2017 № 5432 справу передано на розгляд судді Пащенку К.С.

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 23.10.2017 (суддя Пащенко К.С.) судом прийняти до розгляду справу № 826/331/16 та призначено до колегіального судового розгляду.

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 17.01.2018 судом відмовлено у задоволенні клопотання Міністерства культури України про закриття провадження у справі.

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 17.01.2018 у задоволенні клопотання Міністерства культури України про залишення позовної заяви без розгляду відмовлено.

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 02.02.2018 витребувано у Міністерства культури України для огляду оригінал Паспорту пам'яток ландшафту та історії місцевого значення - Історичний ландшафт Київських гір і долин р. Дніпра з усіма наявними в ній документами (додатками), у тому числі оригінал Схеми меж пам'ятки ландшафту та історії місцевого значення Історичного ландшафту Київських гір і долин р. Дніпра.

В судових засіданнях 28.02.2018 та 18.04.2018 судом оголошувалась перерва.

29.05.2018 в судовому засіданні представник позивачів підтримав позовні вимоги у повному обсязі. Проти задоволення позову представники відповідача-1 та третіх осіб заперечили.

За ч. 6 ст. 162 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Згідно ч. 2 ст. 205 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі повторної неявки повідомленого належним чином відповідача в судове засідання, суд вирішує справу на підставі наявних у ній доказів.

Суд відмічає, що представник відповідача-2 в судове засідання 29.05.2018 не прибув, причин неявки не повідомив. Про час та місце розгляду справи відповідач-2 був повідомлений належним чином.

За таких обставин, суд вважає за можливе розглянути справу на підставі наявних у ній доказів, згідно ч. 2 ст. 205 Кодексу адміністративного судочинства України.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Згідно рішень Київської міської ради:

від 02.02.2006 № 79/3170 Про продаж земельної ділянки ТОВ ЛB-Холдинг для будівництва, експлуатації та обслуговування об'єктів житлового, громадського, торговельно-розважального та готельного комплексу з паркінгом на вул. Микільсько-Слобідській, 7 у Дніпровському районі м. Києва ;

від 26.07.2007 № 68/1902 Про зміну цільового призначення та передачу земельних ділянок ТОВ ЛB-Холдинг для будівництва, експлуатації та обслуговування об'єктів житлового, громадського, торговельно-розважального та готельного комплексу з паркінгом на вул. Микільсько-Слобідській, 7 у Дніпровському районі м. Києва;

та відповідно до Державного акту на право власності на земельну ділянку серії KB № 142071, договору купівлі-продажу земельної ділянки несільськогосподарського призначення від 17.02.2006, посвідченого Мисан В.І., приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу, зареєстрованого в реєстрі за № 614, договору купівлі-продажу земельної ділянки від 12.04.2006, посвідченого Краковецькою A.M., приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу, зареєстрованого в реєстрі за № 2733, зареєстрованого в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі 24.10.2007 за № 09-8-00088,

земельна ділянка розміром 1,4892 га, яка розташована на вулиці Микільсько-Слобідській, 7-9 у Дніпровському районі м. Києва, кадастровий номер 8000000000:66:178:0086, передана із земель комунальної власності у власність ТОВ "ЛВ-Холдинг".

В подальшому, вказана земельна ділянка була продана позивачем-2 у власність позивача-1, що слідує з Договору купівлі-продажу земельної ділянки від 02.11.2010, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Джуринською Л.В., зареєстрованого в реєстрі за № 2184.

Позивач-2 є орендарем земельних ділянок площею 8 688 кв.м та площею 3 924 кв.м, розташовані на вулиці Микільсько-Слобідській, 7-9 у Дніпровському районі м. Києва, кадастрові номери 8000000000:66:178:0142 та 8000000000:66:178:0143 відповідно, які передані в оренду Позивачу-2 на підставі рішення Київської міської ради від 26.07.2007 № 68/1902 та відповідно до:

договору оренди земельної ділянки від 24.10.2007, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Дем'яненко Т.М., зареєстрованого в реєстрі за № 2967, зареєстрованого Головним управлінням земельних ресурсів Київської міської державної адміністрації в книзі записів державної реєстрації договорів 24.10.2007 за № 66-6-00424;

договору про внесення змін до Договору оренди земельних ділянок від 24.10.2007, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Щербаковим В.З., зареєстрованого в реєстрі за № 311, зареєстрованого Головним управлінням земельних ресурсів Київської міської державної адміністрації в книзі записів державної реєстрації договорів 24.10.2007 за № 66-6-0045.

Зазначені договори оренди земельних ділянок в наступному поновлені на підставі рішення Київської міської ради від 13.11.2013 № 641/10129 Про поновлення ТОВ ЛВ-Холдинг договорів оренди земельних ділянок для будівництва, експлуатації та обслуговування багатофункціонального комплексу у складі об'єктів житлового, громадського, торговельно-розважального призначення і готельного комплексу з паркінгами та спортивно-оздоровчої бази на вул. Микільсько-Слобідській, 7 - 9 у Дніпровському районі м. Києва , та відповідно до:

договору про поновлення Договору оренди земельної ділянки від 28.01.2014, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Дем'яненко Т.М., зареєстрований в реєстрі за № 30, щодо оренди земельної ділянки площею 3924 кв.м;

договору про поновлення Договору оренди земельної ділянки від 28.01.2014, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Дем'яненко Т.М., зареєстрований в реєстрі за № 29, щодо оренди земельної ділянки площею 8688 кв.м.

Рішенням Київської міської ради від 02.02.2006 № 79/3170 визначене цільове та функціональне призначення земельної ділянки, яка належить позивачу-1 на праві власності - для будівництва, експлуатації та обслуговування об'єктів житлового, громадського, торговельно-розважального та готельного комплексу з паркінгом на вул. Микільсько-Слобідській, 7 у Дніпровському районі м. Києва.

Рішенням Київської міської ради від 26 липня 2007 року № 68/1902 визначене цільове та функціональне призначення земельних ділянок, які орендує позивач-2 - для будівництва, експлуатації та обслуговування багатофункціонального комплексу у складі об'єктів житлового, громадського, торговельно-розважального призначення і готельного комплексу з паркінгами та спортивно-оздоровчої бази на вул. Микільсько-Слобідській, 7-9 у Дніпровському районі м. Києва.

02 листопада 2011 року між позивачем-1, як Інвестором, та позивачем-2, як Замовником, укладений Інвестиційний договір з передачею функцій замовника (по тексту - Договір або Інвестиційний договір). Згідно п. 1.1. Договору його предметом є реалізація проекту будівництва об'єкта нерухомості: багатофункціонального комплексу у складі об'єктів житлового, громадського, торговельно-розважального призначення і готельного комплексу з паркінгами та спортивно-оздоровчої бази на вул. Микільсько-Слобідській, 7-9 у Дніпровському районі м. Києва.

Замовником будівництва об'єкту будівництва на земельних ділянках площею 3924 кв.м та 8688 кв.м на вул. Микільсько-Слобідській, 7 - 9 є Позивач-2, якому - земельні ділянки під забудову були надані в оренду. Замовником будівництва об'єкту будівництва на земельній ділянці площею 1,4892 га на вулиці Микільсько-Слобідській, 7- 9, є Позивач-1, якому земельна ділянка належить на праві власності.

Відповідно до п. 2.1 Інвестиційного договору Позивач-2 передав Позивачу-1 функції замовника будівництва об'єкта в частині будівництва на земельних ділянках, право користування якими належить Позивачу-2.

Як видно з матеріалів справи, в 2012 році ТОВ "Нова "Слобідка" отримано в Головному управлінні містобудування та архітектури Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) Містобудівні умови та обмеження забудови земельної ділянки на вул. Микільсько-Слобідській, 7-9 у Дніпровському районі м. Києва.

22.05.2014 ТОВ Укрбудекспертиза видано позивачу-1 експертний звіт № 3-223-13-ЕП/КО, щодо розгляду проектної документації за проектом: Будівництво житлових будинків з приміщеннями соціально-громадського призначення та підземним паркінгом на вул. Микільсько-Слобідській, 7-9 у Дніпровському районі м. Києва .

З матеріалів справи видно, що облікова картка щодо виявленого об'єкта культурної спадщини Історичний ландшафт Київських гір і долини р. Дніпра складена в серпні 2009 року працівниками Науково-дослідного інститут пам'яткоохоронних досліджень Міністерства культури і туризму України, а саме: виконавцем -ОСОБА_11 та науковим керівником - ОСОБА_12 Вказана картка засвідчена директором Науково-дослідного інститут пам'яткоохоронних досліджень Міністерства культури і туризму України - Сердюком О.М. та начальником Головного управління охорони культурної спадщини Київської міської державної адміністрації - Кухаренко Р.І.

Паспорт пам'ятки ландшафту Історичний ландшафт Київських гір і долини р. Дніпра складений та посвідчений цими ж особами та в цей же час (в тексті - Паспорт).

04.11.2009 Експертною комісією складений протокол № 4/09, зі змісту якого слідує, що об'єкти згідно з додатком 2, визнано такими, що відповідають п. 11 Порядку.

Протоколом № 33 від 10.11.2009 засідання Науково-методичної ради з питань охорони культурної спадщини Міністерства культури і туризму України, затверджено протокол № 4/09 від 04.11.2009.

Надалі, на підставі рішення засідань Експертної комісії з розгляду питань занесення об'єктів культурної спадщини до Державного реєстру нерухомих пам'яток України (протоколи від 08.04.09 № 2/09 і від 04.11.09 № 4/09), Науково-методичної ради з питань охорони культурної спадщини Міністерства культури і туризму України (протоколи від 16.04.09 № 25, від 17.09.09 № 30 та від 10.11.09 № 33) та засідання Президії Науково-методичної ради з питань охорони культурної спадщини Міністерства культури і туризму України (протокол від 26.11.09 № 34), 03.02.2010 відповідачем-1 видано наказ № 58/0/16-10 Про затвердження науково-проектної документації щодо меж і режимів використання зон охорони пам'яток та історичних ареалів та занесення об'єктів культурної спадщини до Державного реєстру нерухомих пам'яток України (за текстом - Наказ), яким, зокрема, занесено до Реєстру за категорією місцевого значення пам'ятку ландшафту Історичний ландшафт Київських гір і долини р. Дніпра .

16.01.2011 до Наказу були внесені зміни, про що відповідачем-2 видано наказ № 453/0/16-11.

Обґрунтовуючи позовні вимоги про визнання протиправними дій відповідача-2 по складенню Паспорта об'єкта культурної спадщини Історичний ландшафт Київських гір і долини р. Дніпра і включення в межі території об'єкта культурної спадщини земельної ділянки 1,4892 га, яка розташована на вул. Микільсько-Слобідській, 7-9 у Дніпровському районі м. Києва, та належить на праві власності позивачу-1, а також вимог про визнання протиправним та скасування частково Наказу відповідача-1, позивачі зауважують, що дії та Наказ порушують права та охоронювані законом інтереси позивачів в частині реалізації права на забудову земельних ділянок, які включені до складу території об'єкту культурної спадщини, а також права на вільне користування та розпорядження зазначеними земельними ділянками у відповідності до мети, визначеної рішенням Київської міської ради від 02.02.2006 № 79/3170 та від 26.07.2007 № 68/1902, а саме для будівництва, експлуатації та обслуговування багатофункціонального комплексу у складі об'єктів житлового, громадського, торговельно-розважального призначення і готельного комплексу з паркінгами та спортивно-оздоровчої бази на вул. Микільсько-Слобідській, 7-9 у Дніпровському районі м. Києва. За переконанням позивачів, оскаржуваним наказом відповідача-1 порушуються права позивача-1, як Інвестора, оскільки останній не може реалізувати свої права та обов'язки за Інвестиційним договором.

Вирішуючи спір по суті, суд зазначає таке.

Спірні правовідносини врегульовані Конституцією України, Законом України Про охорону культурної спадщини , постановою Кабінету Міністрів України Про затвердження Порядку визначення категорій пам'яток для занесення об'єктів культурної спадщини до Державного реєстру нерухомих пам'яток України від 27.12.2001 № 1760 (надалі - Порядок), Инструкцией о порядке учета, обеспечения сохранности, содержания, использования и реставрации недвижимых памятников истории и культуры, яка є додатком до наказу Міністераства культури СРСР від 13.05.1986 № 203.

Правові, організаційні, соціальні та економічні відносини у сфері охорони культурної спадщини з метою її збереження, використання об'єктів культурної спадщини у суспільному житті, захисту традиційного характеру середовища в інтересах нинішнього і майбутніх поколінь регулює Закон України "Про охорону культурної спадщини" від 08.06.2000 № 1805-ІІІ (із змінами та доповненнями, далі - Закон).

Згідно ст. 1 Закону, охорона культурної спадщини - система правових, організаційних, фінансових, матеріально-технічних, містобудівних, інформаційних та інших заходів з обліку (виявлення, наукове вивчення, класифікація, державна реєстрація), запобігання руйнуванню або заподіянню шкоди, забезпечення захисту, збереження, утримання, відповідного використання, консервації, реставрації, ремонту, реабілітації, пристосування та музеєфікації об'єктів культурної спадщини.

Відповідно до статті 3 Закону, державне управління у сфері охорони культурної спадщини покладається на Кабінет Міністрів України, спеціально уповноважені органи охорони культурної спадщини. До спеціально уповноважених органів охорони культурної спадщини належать: центральні органи виконавчої влади, що забезпечують формування та реалізують державну політику у сфері охорони культурної спадщини; орган виконавчої влади Автономної Республіки Крим; обласні, районні, Київська та Севастопольська міські державні адміністрації; виконавчий орган сільської, селищної, міської ради.

За п. 6 ч. 2 ст. 5 Закону, до повноважень центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони культурної спадщини належить занесення об'єктів культурної спадщини місцевого значення до Державного реєстру нерухомих пам'яток України та внесення змін до нього щодо пам'яток місцевого значення.

У відповідності до ст. 14 Закону, занесення об'єкта культурної спадщини до Реєстру та внесення змін до нього (вилучення з Реєстру, зміна категорії пам'ятки) провадяться відповідно до категорії пам'ятки:

а) пам'ятки національного значення - постановою Кабінету Міністрів України за поданням центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони культурної спадщини, протягом одного року з дня одержання подання;

б) пам'ятки місцевого значення - рішенням центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони культурної спадщини, за поданням відповідних органів охорони культурної спадщини або за поданням Українського товариства охорони пам'яток історії та культури, інших громадських організацій, до статутних завдань яких належать питання охорони культурної спадщини, протягом одного місяця з дня одержання подання.

Об'єкт культурної спадщини до вирішення питання про його реєстрацію як пам'ятки вноситься до Переліку об'єктів культурної спадщини і набуває правового статусу щойно виявленого об'єкта культурної спадщини, про що відповідний орган охорони культурної спадщини в письмовій формі повідомляє власника цього об'єкта або уповноважений ним орган (особу). Переліки об'єктів культурної спадщини затверджуються рішеннями відповідних органів охорони культурної спадщини. Порядок обліку об'єктів культурної спадщини визначає центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони культурної спадщини. Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони культурної спадщини, видає власнику пам'ятки або уповноваженому ним органу свідоцтво про реєстрацію об'єкта культурної спадщини як пам'ятки (ч.ч. 2, 3 ст. 14 Закону).

У відповідності до приписів Порядку, об'єкти культурної спадщини заносяться до Державного реєстру нерухомих пам'яток України (далі - Реєстр) за рішенням Кабінету Міністрів України - щодо об'єктів національного значення або за рішенням відповідного центрального органу виконавчої влади у сфері охорони культурної спадщини - щодо об'єктів місцевого значення (п. 1). На кожний об'єкт культурної спадщини, що пропонується відповідним органом охорони культурної спадщини для занесення до Реєстру, складається облікова документація, яка підлягає постійному зберіганню в цьому органі. Занесення об'єкта культурної спадщини до Реєстру без облікової документації не допускається (п. 2). Облікова документація на об'єкт культурної спадщини включає облікову картку, його паспорт, коротку історичну довідку, акт технічного стану, довідку про майнову цінність об'єкта (п. 3). Облікова картка об'єкта культурної спадщини повинна містити його найменування, відомості про розташування, дату утворення, первісне призначення, характер сучасного використання, ступінь схоронності, тип і вид об'єкта, наявність науково-проектної документації, а також стислий опис, фото загального вигляду, план, охоронний номер об'єкта, дату і номер рішення, відповідно до якого об'єкт взято на облік (п. 5). Паспорт об'єкта культурної спадщини повинен містити: історичні дані про об'єкт, відомості про його сучасний стан, функціональне використання, роль у навколишньому середовищі, територію, а також про ландшафт, твори мистецтва, результати попередньої оцінки антропологічної, археологічної, естетичної, етнографічної, історичної, мистецької, наукової чи художньої цінності, про основні археологічні, іконографічні, архівні та бібліографічні матеріали, наявність науково-проектної документації, місце її зберігання та зони охорони. У паспорті зазначаються тип і вид об'єкта культурної спадщини, пропонована чи затверджена категорія пам'ятки, охоронний номер з посиланням на рішення, відповідно до якого пам'ятку взято на державний облік. До паспорта додаються матеріали фотофіксації, генеральний план з позначенням зон охорони, по поверхові плани, розрізи, креслення фасадів (у разі потреби).

Об'єкти культурної спадщини національного значення є особливою історичною або культурною цінністю і повинні відповідати критерію автентичності, а також принаймні одному з таких критеріїв: справили значний вплив на розвиток культури, архітектури, містобудування, мистецтва країни; безпосередньо пов'язані з історичними подіями, віруваннями, життям і діяльністю видатних людей; репрезентують шедевр творчого генія, стали етапними творами видатних архітекторів чи інших митців; були витворами зниклої цивілізації чи мистецького стилю. Критерій автентичності означає, що пам'ятка повинна значною мірою зберегти свою форму та матеріально-технічну структуру, історичні нашарування, а також роль у навколишньому середовищі (п. 10).

Об'єкти культурної спадщини місцевого значення повинні відповідати критерію автентичності, а також принаймні одному з таких критеріїв: вплинули на розвиток культури, архітектури, містобудування, мистецтва певного населеного пункту чи регіону; пов'язані з історичними подіями, віруваннями, життям і діяльністю видатних людей певного населеного пункту чи регіону; є творами відомих архітекторів або інших митців; є культурною спадщиною національної меншини чи регіональної етнічної групи (п. 11).

Відповідність кожного об'єкта культурної спадщини критеріям, зазначеним у пунктах 10 і 11 цього Порядку, оцінюється науковими (вченими) радами установ та організацій, діяльність яких пов'язана з охороною культурної спадщини. За результатами оцінки оформляється протокол, де зазначається, яким саме критеріям відповідає кожен об'єкт культурної спадщини. Протокол надсилається центральному органу виконавчої влади у сфері охорони культурної спадщини (п. 12).

Після отримання протоколу, зазначеного у пункті 12, центральний орган виконавчої влади у сфері охорони культурної спадщини у п'ятиденний термін передає його разом з обліковою документацією на розгляд утвореної у цьому органі експертної комісії. Експертна комісія готує у п'ятиденний термін висновок щодо об'єкта культурної спадщини. Висновок підлягає затвердженню науково-методичною радою центрального органу виконавчої влади у сфері охорони культурної спадщини. Зазначений висновок є підставою для занесення пам'ятки до Реєстру (п. 13).

Суд відмічає, що відповідна облікова документація містить відомості, що стосуються пам'ятки ландшафту Історичний ландшафт Київських гір і долини р. Дніпра .

Відповідно до частини першої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі також - КАС України), завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Згідно з частиною 1 статті 5 КАС України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом: 1) визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень; 2) визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; 3) визнання дій суб'єкта владних повноважень протиправними та зобов'язання утриматися від вчинення певних дій; 4) визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії; 5) встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб'єкта владних повноважень; 6) прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1-4 цієї частини та стягнення з відповідача - суб'єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю.

У відповідності до частини 1 та 2 статті 55 Конституції України, права і свободи людини і громадянина захищаються судом.

Кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Згідно пункту 1 частини 1 статті 4 КАС України адміністративна справа - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір.

Юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження (пункт 1 частини 1 статті 19 КАС України).

З аналізу вказаних норм вбачається, що публічно-правовим спором за КАС України є не будь-який публічно-правовий спір, а лише той, який випливає із здійснення суб'єктом владних повноважень своїх владних управлінських функцій.

Разом з тим, за змістом наведених норм Конституції України та КАС України судова юрисдикція поширюється не загалом на всі суспільні відносини, а лише на такі, що врегульовані нормами права, тобто на правовідносини.

У свою чергу, неодмінним елементом правовідносин є їх зміст, тобто суб'єктивне право особи та її юридичний обов'язок. Відтак, судовому захисту підлягає суб'єктивне право особи, яке порушується у конкретних правовідносинах, а точніше вже порушене.

Порушенням суб'єктивного права особи є створення будь-яких перепон у реалізації нею свого суб'єктивного права, що унеможливлюють одержання особою того, на що вона вправі розраховувати в разі належної поведінки зобов'язаної особи. Так само протиправним є покладення на особу додаткового обов'язку, який не випливає зі змісту конкретних правовідносин за участі цієї особи.

Отже, неодмінною ознакою порушення права особи є зміна стану суб'єктивних прав та обов'язків особи, тобто припинення чи неможливість реалізації її права та/або виникнення додаткового обов'язку.

Таким чином, здійснюючи передбачене статтею 55 Конституції України право на судовий захист, звертаючись до суду, особа вказує в позові суб'єктивне уявлення про порушене право чи охоронюваний інтерес та спосіб його захисту. При цьому, вирішуючи спір по суті, суд надає об'єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до суду, а також визначає, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права позивача.

Тож, якщо особа вважає, що її право у певних правовідносинах не може бути реалізованим належним чином, або на неї протиправно поклали певний обов'язок, така особа має право звернутися за судовим захистом. У разі відповідного звернення особи, суд розглядає питання щодо наявності порушення права заявника у конкретних правовідносинах і на підставі цього вирішує спір.

У Рішенні від 1 грудня 2004 року № 18-рп/2004 Конституційний Суд України розтлумачив, що поняття охоронюваний законом інтерес треба розуміти як прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом, як зумовлений загальним змістом об'єктивного і прямо не опосередкований у суб'єктивному праві простий легітимний дозвіл, що є самостійним об'єктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим засадам.

При цьому особа на власний розсуд визначає, чи порушені її права, свободи чи інтереси рішеннями, дією або бездіяльністю суб'єкта владних повноважень. Водночас задоволення відповідних вимог особи можливе лише в разі об'єктивної наявності порушення, тобто встановлення, що рішення, дія або бездіяльність протиправно породжують, змінюють або припиняють права та обов'язки цієї особи у сфері публічно-правових відносин.

З цього випливає, що звернення до суду є способом захисту порушених суб'єктивних прав, а не виключно способом відновлення законності та правопорядку у публічних правовідносинах.

Приймаючи до уваги наведені обставини та нормативні положення, оскільки Наказ був прийнятий відповідачем-1 03.02.2010, а облікова документація пам'ятки ландшафту Історичний ландшафт Київських гір і долини р. Дніпра формувалася в серпні 2009, та, відповідно, до моменту прийняття Наказу в лютому 2010 року, що, з урахуванням укладення між позивачами Інвестиційного договору 02 листопада 2010 року, ніяким чином не порушувало прав позивачів в реалізації проекту будівництва згідно Договору, суд вважає, що оспорювані відповідні дії та прийняття Наказу не є такими, що порушували права та інтереси позивачів шляхом обмежень у реалізації їх прав чи безпідставного покладення на них необґрунтованих обов'язків станом на момент підготовки облікової документації пам'ятки ландшафту Історичний ландшафт Київських гір і долини р. Дніпра , виходячи з підстав позову у вказаній частині. Окрім того, визнання протиправними оспорюваних дій по складанню Паспорта не призведе до поновлення прав позивачів, оскільки дії співробітників Науково-дослідного інституту пам'яткоохоронних досліджень Міністерства культури і туризму України, а саме: виконавця - ОСОБА_11 та наукового керівника - ОСОБА_12 з складання Паспорту, а також дії Науково-дослідного інституту пам'яткоохоронних досліджень Міністерства культури і туризму України та Головного управління охорони культурної спадщини Київської міської державної адміністрації з підготовки облікової документації пам'ятки ландшафту Історичний ландшафт Київських гір і долини р. Дніпра не є, в контексті наданих останнім прав щодо забезпечення підготовки облікової документації, юридично значимими для позивачів.

Недоведеними з боку позивачів є також твердження щодо вчинення відповідачем-2 дій з включення в межі території об'єкта культурної спадщини Історичний ландшафт Київських гір і долини р. Дніпра земельної ділянки 1,4892 га, що належить позивачу-1, оскільки дії з включення/занесення об'єкта культурної спадщини Історичний ландшафт Київських гір і долини р. Дніпра були вчинені Міністерством культури і туризму України на підставі рішень засідань Експертної комісії з розгляду питань занесення об'єктів культурної спадщини до Державного реєстру нерухомих пам'яток України (протоколи від 08.04.09 № 2/09 і від 04.11.09 № 4/09), Науково-методичної ради з питань охорони культурної спадщини Міністерства культури і туризму України (протоколи від 16.04.09 № 25, від 17.09.09 № 30 та від 10.11.09 № 33) та засідання Президії Науково-методичної ради з питань охорони культурної спадщини Міністерства культури і туризму України (протокол від 26.11.09 № 34), які встановили відповідність об'єкта культурної спадщини критеріям, зазначеним у пунктах 10 і 11 Порядку, та здійснили їх оцінку, за результатами якої складені вказані протоколи. Доказів не чинності або недійсності прийнятих відповідними: комісією, радою та президією протоколів матеріали справи не містять.

Окремо суд вказує, що недоведеними є аргументи позивачів в частині обґрунтувань підстав позову щодо визнання неправомірними дій, зокрема, про порушення прав позивачів користування та розпорядження земельною ділянкою 1,4892 га, яка розташована на вулиці Микільсько-Слобідській, 7-9 у Дніпровському районі м. Києва та іншими ділянками у відповідності до мети, визначеної рішенням Київської міської ради від 02.02.2006 № 79/3170 та від 26.07.2007 № 68/1902, оскільки належні права користування та розпорядження земельними ділянками в контексті мети отриманих позивачами земельних ділянок відповідно до рішення Київської міської ради від 02.02.2006 № 79/3170 та від 26.07.2007 № 68/1902 не є предметом дослідження складеного працівниками Науково-дослідного інституту пам'яткоохоронних досліджень Міністерства культури і туризму України, а саме: виконавцем - ОСОБА_11 та науковим керівником - ОСОБА_12 Паспорту, чим, відповідно, не порушувалися права позивачів у відміченій частині. Крім того, визначеними позивачами діями відповідача-2 та прийняття відповідачем-1 Наказу не позбавило прав позивача-1 користування та розпорядження земельною ділянкою 1,4892 га в аспекті, як власника такої ділянки. Щодо посилань позивачами на мету використання земельної ділянки 1,4892 га, суд відмічає, що рішенням Київської міської ради від 26.07.2007 № 68/1902 зауважено про її використання, зокрема, з обмеженнями відповідно до вимог містобудівного законодавства, що свідчить про необхідність використання земельної ділянки відповідно до вимог Земельного кодексу України.

У відповідності до ч.ч. 1, 2, 4 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин. Суд не може витребовувати докази у позивача в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, окрім доказів на підтвердження обставин, за яких, на думку позивача, відбулося порушення його прав, свобод чи інтересів.

Відповідачі, як суб'єкти владних повноважень, покладені на них обов'язки щодо доказування правомірності своїх рішень виконали у повному обсязі.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні, у відповідності до положень частини 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Статтею 79 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Отже, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України, оцінки поданих сторонами доказів за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, виходячи з наведених висновків в цілому, суд вважає, що заявлені позовні вимоги про визнання протиправними дій, а також похідні від них вимоги про скасування Наказу, є недоведеними та такими, що не підлягають задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись статтями 6, 72- 77, 241- 246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Нова "Слобідка" та Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛВ-Холдинг" відмовити повністю.

Рішення відповідно до ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства України набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку скаргу не було подано, а у разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного провадження.

Повне рішення складено 06.06.2018.

Головуючий суддя К.С. Пащенко

Суддя Т.І. Шейко

Суддя О.М. Чудак