Рішення

від 11.05.2018 по справі 742/2628/17

ПРИЛУЦЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 2/742/21/18

Єдиний унікальний № 742/2628/17

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 травня 2018 року м.Прилуки

Прилуцький міськрайонний суд Чернігівської області у складі: головуючого судді Бездідько В.М., за участю: секретаря судового засідання Карпенко В.О., представників Дроб язко О.О., ОСОБА_1, розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі №22 м. Прилуки цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про визнання права власності на ? частку житлового будинку та земельної ділянки ,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_2 звернувся до суду із позовом до ОСОБА_3, в якому просить визнати за ним право власності на 1/2 частину житлового будинку з господарськими будівлями і спорудами № 11 по вул.. Київській у с. Петрівське Прилуцького району Чернігівської області, припинивши право спільної сумісної власності на нього, визнати за ним право власності на ? частику земельної ділянки з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і спору, які розділені на дві земельні ділянки та знаходяться за адресою Чернігівська область Прилуцький район с. Петрівське вул. Київська 11, в порядку поділу майна, що є об єктом права спільної сумісної власності подружжя ОСОБА_2 та ОСОБА_3 В обґрунтування позову зазначив, що 23 лютого 1985 року міським відділом РАЦС м. Прилуки Чернігівської області було зареєстровано шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_2 (дошлюбне прізвище Пустотіна) ОСОБА_4 Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 17 липня 2017 року, що набрало законної сили 28 липня 2017 року шлюб між сторонами було розірвано. У період шлюбу під час спільного проживання з відповідачкою ними за спільні кошти було придбано будинок № 11 по вул. Київській в с. Петрівське, Прилуцького району Чернігівської області, про що укладено договір купівлі-продажу від 28.04.1995 р.. На даний час сторони добровільно вирішити питання поділу житлового будинку та земельної ділянки не можуть, у зв язку з чим позивач звернувся із позовом до суду.

Ухвалою Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 27 лютого 2018 року прийнято відмову ОСОБА_2 від позовних вимог в частині визнання права власності на ? частку земельних ділянок з кадастровим номером 7424183100:02:001:0125 та кадастровим номером 7424183100:02:001:0126 і закрито провадження в цій частині.

Представник позивача у судовому засіданні позов підтримала, з підстав зазначених вище, просила його задовольнити та стягнути судові витрати понесені з розглядом справи.

Відповідачка та її представник у судовому засіданні позовні вимоги визнали, вказавши, що дійсно будинок № 11 по вул. Київській в с. Петрівське, Прилуцького району Чернігівської області був придбаний сторонами в період шлюбу, за спільні кошти та є об єктом права спільної сумісної власності подружжя, а також просили стягнути понесені судові витрати на підставі ст.. 142 ЦПК України, оскільки позивач частково відмовився від позову.

Відповідно до положень ч.4 статті 206 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову, якщо це не суперечить закону або не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб.

Заслухавши пояснення сторін, їх представників дослідивши матеріали справи, судом встановлені такі обставини, що мають значення для справи та відповідні їм правовідносини.

Сторони перебували в зареєстрованому шлюбі з 23.02.1985 року міським відділом РАЦС м. Прилуки, Чернігівської області, актовий запис № 83.

Як вбачається з договору купівлі-продажу від 28.04.1995 року, посвідченого державним нотаріусом Прилуцької районної державної нотаріальної контори ОСОБА_5, відповідачем ОСОБА_3 було придбано житловий будинок в селі Петровському по вул.. Свердлова 11 Прилуцького району Чернігівської області і розташований на земельній ділянці земель Заїздської сільської ради.

Відповідно до повідомлення КП Прилуцьке МБТІ від 07.08.2017 року за № 1470 станом на 31 грудня 2012 року право власності на будинок, що знаходиться за адресою с. Петрівське по вул.. Київській (Свердлова) 11 зареєстровано за ОСОБА_3 на підставі договору купівлі-продажу від 28.04.1995 р. посвідченого Прилуцькою районною державною нотаріальною конторою, зареєстровано в реєстрі за № 2-839 (а.с.16).

На даний час між позивачем та відповідачем виникають непорозуміння та суперечки з приводу користування, утримання зазначеного нерухомого майна і угоди про спосіб виділення в натурі його частки із сумісного спільного володіння не досягнуто.

У відповідності до ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, не заборонених законом. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не передбачено законом або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

За загальним правилом статті 60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Тобто, конструкція норми статті 60 СК України свідчить про презумпцію виникнення права спільної сумісної власності. Це означає, що ні дружина, ні чоловік не зобов'язані доводити наявність права спільної сумісної власності на майно, набуте у шлюбі, оскільки воно вважається таким, що належить подружжю.

Якщо майно придбано під час шлюбу, то реєстрація прав на нього (транспортний засіб, житловий будинок чи іншу нерухомість) лише на ім'я одного із подружжя не спростовує презумпцію належності його до спільної сумісної власності подружжя.

Згідно з ч.1 ст.69 СК України , дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу.

Відповідно до ч. ч. 2, 3 статті 372 ЦК України , у разі поділу майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними або законом. У разі поділу майна між співвласниками право спільної сумісної власності на нього припиняється.

Згідно з ч.1 статті 70 СК України , у разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.

Спосіб та порядок поділу спільного сумісного майна подружжя зазначені в ст. 71 СК України , відповідно до якої майно, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі.

Пунктами 22, 23, 24 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 21.12.2007 року № 11 Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя визначено, що поділ спільного майна подружжя здійснюється за правилами, встановленими статтями 69-72 СК України та ст. 372 ЦК України . Вирішуючи спори між подружжям про майно, необхідно встановлювати обсяг спільно нажитого майна, наявного на час припинення спільного ведення господарства, з'ясовувати джерело і час його придбання. Спільною сумісною власністю подружжя, що підлягає поділу (статті 60 , 69 СК , ч. 3 ст. 368 ЦК ), відповідно до частин 2, 3 ст. 325 ЦК можуть бути будь-які види майна, за винятком тих, які згідно із законом не можуть їм належати (виключені з цивільного обороту), незалежно від того, на ім'я кого з подружжя вони були придбані чи внесені грошовими коштами, якщо інше не встановлено шлюбним договором чи законом. Спільною сумісною власністю подружжя, зокрема, можуть бути: житлові будинки та транспортні засоби тощо. До складу майна, що підлягає поділу включається загальне майно подружжя, наявне у нього на час розгляду справи, та те, що знаходиться у третіх осіб.

В даному випадку, спірний житловий будинок був придбаний у власність на підставі договору купівлі-продажу від 28.04.1995 року, тобто в період, коли сторони по справі перебували в зареєстрованому шлюбі.

Будь-яких доказів про існування домовленостей між позивачем та відповідачем щодо майна або шлюбного договору суду не надано.

Відповідно до висновку Верховного Суду України, викладеного в постанові від 17 лютого 2016 року по справі № 6-1500цс/15, при здійсненні права власності співвласниками щодо спільного майна потрібно враховувати правову природу такої власності, адже співвласникам належить так звана ідеальна частка у праві власності на спільне майно, яка є абстрактним вираженням співвідношення в обсязі прав співвласників спільної власності.

Отже, враховуючи вищезазначене, виходячи з того, що частки позивача та відповідача у спільному майні є рівними, а тому позивач має право на належну йому частку у спільному з відповідачкою майні, і звідси й має право на так звану ідеальну частку у праві власності на спільне майно, суд дійшов висновку, що вимоги позивача про визнання за ним права власності на 1/2 частину житлового будинку обґрунтовані та підлягають задоволенню.

Після дослідження та оцінки доказів у справі, наданих позивачем відповідно до ст.ст. 81 , 83 ЦПК України , вони вважаються судом належними, допустимими, достовірними та достатніми згідно зі ст. ст. 77 , 78 , 79 , 80 ЦПК України і свідчать про обґрунтованість та законність позовних вимог, а також наявність фактичних та правових підстав для їх задоволення.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, в тому числі також належать витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Статтею 59 Конституції України визначено, кожен має право на професійну правничу допомогу. У випадках, передбачених законом, ця допомога надається безоплатно. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

Частиною 2 ст.15 ЦПК України визначено, що представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

Порядок визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу, розподілу витрат між сторонами визначається ст. 137 ЦПК України.

Відповідно до ч. 3 ст. 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

При стягненні витрат на правову допомогу слід враховувати, що особа, яка таку допомогу надавала, має бути адвокатом (ст.6 Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність).

Розмір витрат на оплату правової допомоги визначається за домовленістю між стороною та особою, яка надає правову допомогу. Витрати на правову допомогу стягуються не лише за участь у судовому засіданні при розгляді справи, а й у разі вчинення інших дій поза судовим засіданням, безпосередньо пов'язаних із наданням правової допомоги у конкретній справі (наприклад, складання позовної заяви, надання консультацій, переклад документів, копіювання документів). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Аналогічні висновки викладено в постанові Пленуму ВССУ з розгляду цивільних і кримінальних справ від 17 жовтня 2014 року № 10 Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах .

Відповідно до ч.8 ст. 141 ЦПК України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у звязку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Згідно ст.. 142 ЦПК України у разі відмови позивача від позову понесені ним витрати відповідачем не відшкодовуються, а витрати відповідача за його заявою стягуються з позивача У разі закриття провадження у справі або залишення позову без розгляду відповідач має право заявити вимоги про компенсацію здійснених ним витрат, пов язаних з розглядом справи, внаслідок необґрунтованих дій позивача.

На підтвердження розміру витрат на професійну правничу допомогу представник позивача надав суду копію договору про надання правової допомоги № 14 від 07.08.2017р., розрахунок вартості правової допомоги, наданої стороні адвокатом, акт прийому передачі виконаних робіт № 14/01 від 01.09.2017 року.

На підтвердження розміру витрат на професійну правничу допомогу представник відповідача надав суду копію договору про надання правової допомоги № 21/11/17 від 21.11.2017 року, розрахунок вартості правової допомоги, наданої стороні адвокатом, квитанцію до прибуткового касового ордера № 16 від 11.05.2018 року про сплату 6600 грн.

Враховуючи, вище викладене суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача витрати понесені ним, а саме сплату судового збору в розмірі 640 грн. витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 6300 грн., а всього 6940 грн.

Крім цього стягнути з позивача на користь відповідача витрати понесені ним на професійну правничу допомогу в розмірі 6600 грн.

На підставі викладеного, ст. ст. 60 , 61 , 69 , 70 , 71 , 72 Сімейного Кодексу України , ст. ст. 325 , 328 , 372 ЦК України , керуючись ст. ст. 10 , 13 , 19 , 77-80 , 89 , 90 , 141 , 206 , 223 , 258 , 259 , 263-265 , 430 ЦПК України , суд

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про визнання права власності на ? частку житлового будинку - задовольнити.

Визнати за ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1 ідентифікаційний номер НОМЕР_1, проживаючого за адресою ІНФОРМАЦІЯ_2, право власності на 1/2 частину житлового будинку з господарсько-побутовими будівлями і спорудами, який розташований за адресою Чернігівська область Прилуцький район с. Петрівське вул.. Київська буд. 11, в порядку поділу майна, що є об єктом права спільної сумісної власності подружжя ОСОБА_2 та ОСОБА_3.

Стягнути з ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_3, проживаючої ІНФОРМАЦІЯ_4 на користь ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 ідентифікаційний номер НОМЕР_1, проживаючого за адресою ІНФОРМАЦІЯ_2, витрати пов язані з розглядом справи, а саме судовий збір в розмірі 640 грн. та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 6300 грн., а всього 6940 грн.

Стягнути з ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 ідентифікаційний номер НОМЕР_1, проживаючого за адресою ІНФОРМАЦІЯ_2, на користь ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_3, проживаючої ІНФОРМАЦІЯ_4, витрати пов язані з розглядом справи, а саме витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 6600 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до апеляційного суду Чернігівської області через Прилуцький міськрайонний суд.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Головуючий суддя В.М.Бездідько