Рішення

від 29.05.2018 по справі 741/156/17

НОСІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження номер 2/741/58/18

Єдиний унікальний номер 741/156/17

РІШЕННЯ

іменем України

29 травня 2018 року м. Носівка

Носівський районний суд Чернігівської області у складі:

головуючого - судді Дикого В.М.,

за участі секретаря с/з ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Носівського районного суду Чернігівської області цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до приватного підприємства Агропрогрес про розірвання договорів оренди землі,

УСТАНОВИВ:

31 січня 2017 року ОСОБА_3, представляючи на підставі довіреності інтереси ОСОБА_2, подав до Носівського районного суду Чернігівської області позовну заяву до приватного підприємства Агропрогрес (далі - ПП Агропрогрес ) про розірвання договорів оренди землі та скасування їх державної реєстрації. 17 лютого 2017 року представник позивача подав до суду заяву, у якій відмовився від позовних вимог у частині скасування державної реєстрації договорів оренди землі. Позовні вимоги представник позивача обґрунтовував тим, що 28 вересня 2007 року мати позивача ОСОБА_4 та ПП Агропрогрес уклали договір оренди земельної ділянки, згідно з яким відповідач як орендар прийняв у строкове платне користування земельну ділянку площею 2,5180 га, кадастровий номер 7423885500:02:001:0215 для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташовану в адміністративних межах Софіївської сільської ради Носівського району Чернігівської області, яка належала ОСОБА_4 на підставі державного акта на право власності на земельну ділянку серія ЯБ № 263690.

28 вересня 2007 року батько позивача ОСОБА_5 та ПП Агропрогрес уклали договір оренди земельної ділянки, згідно з яким відповідач як орендар прийняв у строкове платне користування земельну ділянку площею 2,5180 га, кадастровий номер 7423885500:02:001:0214, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташовану в адміністративних межах Софіївської сільської ради Носівського району Чернігівської області, яка належала ОСОБА_5 на підставі державного акта на право власності на земельну ділянку серія ЯБ № 263689.

Вищевказані договори оренди землі були укладені на 10 років. 14 жовтня 2011 року мати позивача померла. 22 червня 2016 року позивач оформила в нотаріальній конторі свої спадкові права після смерті матері, отримавши свідоцтво про право на спадщину на вищевказану земельну ділянку та витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. 26 серпня 2011 року помер батько позивача. 22 серпня 2016 року позивач оформила в нотаріальній конторі свої спадкові права після смерті батька, отримавши свідоцтво про право на спадщину на вищевказану земельну ділянку та витяг про реєстрацію у Спадковому реєстрі.

Отже, позивач стала власником вищевказаних земельних ділянок.

У п. 40 договорів оренди землі, укладених між батьками позивача та ПП Агропрогрес зазначено, що перехід права власності на орендовану земельну ділянку до другої особи є підставою для зміни або розірвання договору. Тому, не бажаючи мати договірних відносин з відповідачем, 12.01.2017 позивач особисто повідомила відповідача протягом 10 днів з моменту отримання листа вирішити питання про розірвання договорів земельних ділянок у добровільному порядку та передачу їй земельних ділянок.

Відповідач ігнорує вимоги позивача, не розриває договори оренди землі, уникає передання позивачу земельних ділянок. Тому представник позивача на підставі ст. 32 Закону України Про оренду землі просив судовим рішенням розірвати договори оренди землі та стягнути з відповідача судові витрати.

Позивач у судове засідання не з'явилася, але подала до суду заяву, у якій підтримала позовні вимоги, просила їх задовольнити та розглянути справу за її відсутності.

Представник позивача ОСОБА_6 у судовому засіданні, яке відбулося 14 березня 2018 року, підтримав позовні вимоги та просив їх задовольнити.

У судове засідання, яке відбулося 29 травня 2018 року, позивач та представник позивача не з'явилися.

У судове засідання представник відповідача не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи ПП Агропрогрес повідомлялося належним чином. Представник відповідача ОСОБА_7 14 березня 2018 року подав до суду відзив на позовну заяву, у якому вказав, що відповідач не визнає позовні вимоги. У відзиві представник відповідача вказав, що зі змісту позову не зрозуміло, у чому полягає порушення законних прав позивача, як підстави для розірвання договорів. Пунктом 39 договорів встановлено заборону розірвання договору оренди землі в односторонньому порядку. Представник відповідача також зазначив, що, ставши 26.06.2016 повноправним власником земельних ділянок, позивач отримувала в 2016-2017 роках у повному обсязі орендну плату, заперечень проти договорів не висловлювала, продовжувала виконувати їх умови.

Представник третьої особи відділу Держгеокадастру у Носівському районі в судове засідання не з'явився.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Отже, суд проводить судове засідання 29 травня 2018 року без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Вислухавши пояснення представника позивача, дослідивши письмові докази, які містяться в матеріалах справи, суд робить нижченаведений висновок.

15 грудня 2017 року набрала чинності нова редакція ЦПК України, відповідно до п. 9 ст. 1 Перехідних положень вказаного Кодексу, справи у судах першої та апеляційної інстанції, провадження у яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

У судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_4 була власницею земельної ділянки площею 2,5180 га, кадастровий номер 7423885500:02:001:0215, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташованої на території Софіївської сільської ради Носівського району Чернігівської області, яка належала їй на підставі державного акта на право власності на земельну ділянку серії ЯБ № 263690, виданого 4 липня 2005 року на підставі розпорядження Носівської районної державної адміністрації від 28 березня 2005 року № 3, зареєстрованого в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 0105856000534.

28 серпня 2007 року між ОСОБА_4, з одного боку, та ПП Агропрогрес , з другого, укладено договір оренди землі, за яким ОСОБА_4 надала, а ПП Агропрогрес прийняло в строкове платне користування земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва (а. с. 12-13).

Договір зареєстрований у Носівському відділі Чернігівської регіональної філії Центру ДЗК, про що в Державному реєстрі земель вчинено запис від 20 січня 2009 року за № НОМЕР_1.

Відповідно до п. 8 Договору його укладено на 10 років.

Згідно з актом приймання-передачі земельної ділянки, що надавалася в оренду, що складений сторонами 28 вересня 2007 року, в оренду було передано земельну ділянку площею 2,52 га (а. с. 11).

ОСОБА_4 померла 14 червня 2011 року, що підтверджується копією свідоцтва про смерть серії І-ЕЛ № 166473 (а. с. 11).

Спадщину у виді земельної ділянки з кадастровим номером 7423885500:02:001:0215 після смерті ОСОБА_4 прийняла її дочка ОСОБА_2, позивач у справі, отримавши відповідне свідоцтво про право на спадщину за законом від 22 червня 2016 року серії НВТ 806077 (а. с. 14). Право власності на спадкову земельну ділянку зареєстровано за нею, про що свідчить інформаційна довідка з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (а. с. 15).

У судовому засіданні також встановлено, що ОСОБА_5 був власником земельної ділянки площею 2,5180 га, кадастровий номер 7423885500:02:001:0214, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташованої на території Софіївської сільської ради Носівського району Чернігівської області, яка належала йому на підставі державного акта на право власності на земельну ділянку серії ЯБ № 263689, виданого 4 липня 2005 року на підставі розпорядження Носівської районної державної адміністрації від 28 березня 2005 року № 3, зареєстрованого в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 0105856000532.

13 червня 2011 року за № 742380004002109 зареєстровано договір оренди землі стосовно вищевказаної земельної ділянки, укладений між ОСОБА_5, з одного боку, та ПП Агропрогрес , з другого, що підтверджується повідомленням відділу у Носівському районі Головного управління Держгеокадастру у Чернігівській області від 18 січня 2017 року (а. с. 18). Відповідно до п. 1 договору ОСОБА_4, як орендодавець, надав, а ПП Агропрогрес , як орендар, прийняло в строкове платне користування земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва (а. с. 21).

Відповідно до п. 8 Договору його укладено на 9 років.

Згідно з актом приймання-передачі земельної ділянки з кадастровим номером 7423885500:02:001:0214, що надавалася в оренду, у якому відсутня дата складення, та згідно з актом визначення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), у якому також відсутня дата складення, ОСОБА_5 було передано в оренду ПП Агропрогрес земельну ділянку площею 2,52 га (а. с. 19-20).

ОСОБА_5 помер 26 серпня 2011 року, що підтверджується копією свідоцтва про смерть серії І-ЕЛ № 172383 (а. с. 16).

Спадщину у виді земельної ділянки з кадастровим номером 7423885500:02:001:0214 після смерті ОСОБА_5 прийняла його дочка ОСОБА_2, позивач у справі, отримавши відповідне свідоцтво про право на спадщину за законом від 22 серпня 2016 року серії НАТ 754420 (а. с. 16). Видача свідоцтва про право на спадщину зареєстрована в Спадковому реєстрі, про що свідчить витяг про реєстрацію (а. с. 17).

Відповідно до ст. 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Згідно зі ст. 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Відповідно до ст. 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Частиною 1 статті 316 ЦК України передбачено, що правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Відповідно до ч. 1 ст. 317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

Згідно з ч. 1 ст. 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Приписами ст. 148-1 ЗК України встановлено, що до особи, яка набула право власності на земельну ділянку, що перебуває у користуванні іншої особи, з моменту переходу права власності на земельну ділянку переходять права та обов'язки попереднього власника земельної ділянки за чинними договорами оренди, суперфіцію, емфітевзису, земельного сервітуту щодо такої земельної ділянки.

Отже, після прийняття спадщини позивач у силу ст. 1218 ЦК України та ст. 148-1 ЗК України набула статусу орендодавця за спірними договорами оренди землі, укладеними між її батьками та ПП Агропрогрес .

Частиною 2 ст. 792 ЦК України передбачено, що відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом.

Відповідно до положень ст. 2 Закону України Про оренду землі відносини, пов'язані з орендою землі, регулюються ЗК України, ЦК України, цим Законом, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.

Згідно зі ст. 13 Закону України Про оренду землі договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Відповідно до ст. 31 Закону України Про оренду землі договір оренди землі припиняється в разі: закінчення строку, на який його було укладено; викупу земельної ділянки для суспільних потреб та примусового відчуження земельної ділянки з мотивів суспільної необхідності в порядку, встановленому законом; поєднання в одній особі власника земельної ділянки та орендаря; смерті фізичної особи-орендаря, засудження його до позбавлення волі та відмови осіб, зазначених у статті 7 цього Закону, від виконання укладеного договору оренди земельної ділянки; ліквідації юридичної особи-орендаря; відчуження права оренди земельної ділянки заставодержателем; набуття права власності на житловий будинок, будівлю або споруду, що розташовані на орендованій іншою особою земельній ділянці; припинення дії договору, укладеного в рамках державно-приватного партнерства (щодо договорів оренди землі, укладених у рамках такого партнерства). Договір оренди землі припиняється також в інших випадках, передбачених законом. Договір оренди землі може бути розірваний за згодою сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірваний за рішенням суду в порядку, встановленому законом. Розірвання договору оренди землі в односторонньому порядку не допускається, якщо інше не передбачено законом або цим договором.

Згідно з ч. ч. 1, 4 ст. 32 Закону Про оренду землі на вимогу однієї із сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов'язків, передбачених ст. ст. 24 і 25 цього Закону та умовами договору, в разі випадкового знищення чи пошкодження об'єкта оренди, яке істотно перешкоджає передбаченому договором використанню земельної ділянки, а також на підставах, визначених Земельним кодексом України та іншими законами України. Перехід права власності на орендовану земельну ділянку до іншої особи (у тому числі в порядку спадкування), реорганізація юридичної особи-орендаря не є підставою для зміни умов або припинення договору, якщо інше не передбачено договором оренди землі.

Частиною 1 статті 627, частиною першою статті 628 та статтями 629, 651 ЦК України визначено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору. Зміст договору становлять умови (пункти) визначені на розсуд сторін і погоджені ними та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Договір є обов'язковим для виконання сторонами. Зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Судом встановлено, що пунктом 40 договорів оренди землі, укладених між батьками позивача та ПП Агропрогрес , передбачено, що перехід права власності на орендовану земельну ділянку до другої особи, є підставою для зміни або розірвання договору (а. с. 12-13, 21).

Матеріали справи свідчать, що заявою, датованою 27 грудня 2016 року, адресованою ПП Агропрогрес (отримана 12.01.2017), позивач повідомила орендаря про зміну власника земельних ділянок та, посилаючись на п. 40 договорів оренди землі, поставила питання про розірвання договорів оренди та передачу їй земельних ділянок, повідомила, що не бажає укладати з ПП Агропрогрес будь-яких договорів, угод про зміну умов попереднього договору (а. с. 22-23).

Згідно з ч. 1 ст. 78, п. б ч. 1 ст. 90 ЗК України право власності на землю - це право володіння, користування і розпорядження земельними ділянками. Власники земельних ділянок мають право самостійного господарювання на землі.

Оскільки умовами спірних договорів оренди землі, укладених між ОСОБА_4 та ПП Агропрогерс та між ОСОБА_5 та ПП Агропрогрес , передбачено, що перехід права власності на земельну ділянку є підставою для його розірвання, а ОСОБА_2, як новий власник орендованих відповідачем земельних ділянок, наполягає на розірванні цих договорів, суд робить висновок про наявність правових підстав для розірвання договорів оренди землі.

Посилання представника відповідача у відзиві на те, що перехід права власності до іншої особи не є підставою для розірвання договору оренди землі, спростовується матеріалами справи, оскільки сторони при укладенні вищевказаних договорів погодили їх розірвання у разі настання умов, передбачених у пункті 40 договорів.

Не є підставою для відмови у задоволенні позовних вимог посилання представника відповідача на належне виконання умов договорів оренди з боку орендаря, оскільки п. 40 Договорів оренди є самостійною підставою для їх розірвання, що не зв'язана з виконанням їх (договорів) умов. Той факт, що позивач отримувала орендну плату за 2016 та 2017 роки (як указано у відзиві), не свідчить про схвалення нею договору оренди і згоду на продовження дії договору, оскільки орендна плата отримана за фактичне використання відповідачем земельних ділянок.

Як зазначено вище, перехід права власності на земельну ділянку є підставою для розірвання договору, таким чином позивач, як новий власник земельної ділянки, скористалась своїм правом на розірвання договору, звернувшись із заявою до відповідача, а потім з позовом до суду.

Доводи відзиву на позовну заяву висновків суду не спростовують.

Отже, ураховуючи умови п. 40 спірних договорів оренди землі та положення ст. 41 Конституції України, ст. ст. 316, 317, 319 ЦК України, позовні вимоги підлягають задоволенню, а договори розірванню.

Згідно з ч. 1, п. 2 ч. 3 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

При зверненні до суду позивачем сплачено судовий збір у розмірі 1280 грн., що підтверджується квитанціями АТ Ощадбанк від 31 січня 2017 року (а. с. 1, 2).

Оскільки позовні вимоги позивача суд задовольняє в повному обсязі, то на підставі ч. 1 ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача необхідно стягнути витрати по сплаті судового збору в розмірі 1280 грн.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст. 41 Конституції України, ст. ст. 316, 317, 319, 627-629 ЦК України, ст. ст. 2, 148-1 ЗК України, ст. 32 Закону України Про оренду землі , ч. 1 ст. 141, ст. ст. 247, 263-265, 354 ЦПК України, суд

РІШИВ:

Позов задовольнити.

Розірвати договір оренди земельної ділянки від 28 вересня 2007 року, укладений між ОСОБА_4 та приватним підприємством Агропрогрес , предметом якого є оренда земельної ділянки площею 2,5180 га, кадастровий номер 7423885500:02:001:0215, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована в адміністративних межах Софіївської сільської ради Носівського району Чернігівської області.

Розірвати договір оренди земельної ділянки, укладений між ОСОБА_5 та приватним підприємством Агропрогрес , предметом якого є оренда земельної ділянки площею 2,5180 га, кадастровий номер 7423885500:02:001:0214, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована в адміністративних межах Софіївської сільської ради Носівського району Чернігівської області.

Стягнути з приватного підприємства Агропрогрес , ідентифікаційний код юридичної особи 31174509, на користь ОСОБА_2, РНОКПП НОМЕР_2, 1280 (одна тисяча двісті вісімдесят) грн. на відшкодування витрат по сплаті судового збору.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Суддя В.М. Дикий