Рішення

від 04.06.2018 по справі 01-23/903/124/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"04" червня 2018 р. м. Київ Справа № 01-23/903/124/18

Суддя Конюх О.В., при секретарі судового засідання Бойко О.Ю., розглянувши справу

за позовом Маневицької районної спілки споживчих товариств , смт. Маневичі Волинської області,

до відповідача товариства з обмеженою відповідальністю Транс Логістик Центр , м. Вишневе

про зобов'язання повернути майно, стягнення коштів за оренду та

штрафних санкцій,

за участю представників учасників судового процесу:

від позивача: ОСОБА_1, довіреність від 20.04.2018 №35/01-09;

від відповідача: не з'явився ;

СУТЬ СПОРУ:

позивач - Маневицька районна спілка споживчих товариств, смт. Маневичі Волинської області (далі по тексту Маневицька райспоживспілка), звернувся до господарського суду Волинської області з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю «Транс Логістик Центр» , м. Вишневе Києво-Святошинського району (далі по тексту ТОВ Транс Логістик Центр у якому просив суд:

- зобов'язати ТОВ «Транс Логістик Центр» повернути належне позивачу майно згідно переліку в ОСОБА_2 про виявлену нестачу обладнання та малоцінного інвентарю від 01.10.2016, або відшкодувати його вартість в сумі 21 209,02 грн.;

- стягнути з відповідача 42 418,04 грн. штрафних санкцій та орендну плату за 16 місяців користування неповернутим майном в сумі 15 949,18 грн.

Позов обґрунтований тим, що між Маневицькою райспоживспілкою (орендодавець) та ТОВ Транс Логістик Центр (орендар) 01.09.2016 було укладено договір №23 оренди обладнання та малоцінного інвентарю, за яким орендодавець передав в строкове платне користування орендарю обладнання та інвентар за актом приймання-передачі майна з метою надання послуг орендарем з харчування учнів шкіл Маневицького району Волинської області. Вартість переданого орендарю майна згідно оборотних відомостей становила 426388 грн., в умовах договору сторони погодили розмір орендної плати 20 000,00 грн. на місяць. З 01.10.2016 сторонами за взаємною згодою розірвано зазначений договір оренди та складено ОСОБА_2 повернення майна від орендаря орендодавцю станом на 01.10.2016. Орендодавцем виявлено недостачу обладнання та майна, вартістю 21 209,02 грн. (згідно оборотних відомостей), про що орендаря було повідомлено листом від 29.12.2016. Надалі, у зв'язку із неповерненням майна з оренди, позивач звернувся до відповідача з претензією №1 від 21.12.2017, у якій вимагав перерахувати на рахунок Маневицької райспоживспілки 77582,26 грн., з яких 21 209,02 грн. вартість неповернутого майна, 13955,20 грн. орендна плата за 14 місяців користування неповернутим майном, 42418,04 грн. штрафу. Оскільки зазначену претензію відповідач залишив без задоволення (лист від 23.01.2018 №23/01-2/3), позивач звернувся до суду з даним позовом.

Ухвалою господарського суду Волинської області від 05.03.2018 у справі №01-23/903/124/18 позовна заява направлена до господарського суду Київської області.

Ухвалою господарського суду Київської області від 14.03.2018 позовну заяву Маневицької райспоживспілки залишено без руху, позивача зобов'язано усунути недоліки позовної заяви шляхом:

- визначення належним чином предмету позову, змісту позовних вимог в частині пункту 1 прохальної частини позовної заяви та обрати спосіб захисту порушеного права;

- надання суду доказів направлення відповідачу копії позовної заяви і всіх доданих до неї документів листом з описом (оригінал опису вкладення в цінний лист);

- надання суду письмових доказів, якими позивач обґрунтовує свої позовні вимоги, у належним чином засвідчених копіях.

На усунення недоліків позовної заяви від позивача 03.04.2018 надійшла заява від 30.03.2018 №30/01-09, до якої були додані додаткові документи на виконання ухвали суду від 14.03.2018. У вказаній заяві позивач уточнив свої позовні вимоги та просив суд:

- Зобов'язати ТОВ Транс Логістик Центр повернути Маневицькій райспоживспілці майно згідно переліку, який зазначений в ОСОБА_2 про виявлену недостачу обладнання та малоцінного інвентарю від 01.10.2016;

- Стягнути з ТОВ Транс Логістик Центр на користь Маневицької райспоживспілки штрафні санкції в сумі 42418,04 грн.;

- Стягнути з ТОВ Транс Логістик Центр на користь Маневицької райспоживспілки орендну плату за 16 місяців користування неповернутим майном в сумі 15 949,18 грн.

Суд звертає увагу на те, що позивач у даній заяві не змінював предмету або підстав позову, не заявляв додаткових вимог, а врахував, що позовні вимоги не можуть бути викладені альтернативно (або повернути майно, або відшкодувати його вартість), та обрав спосіб захисту права шляхом зобов'язання відповідача повернути майно.

Ухвалою господарського суду Київської області від 05.04.2018 відкрито провадження у справі №01-23/903/124/18, ухвалено розгляд справи здійснювати в порядку загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 23.04.2018. Копію зазначеної ухвали відповідач ТОВ Транс Логістик Центр отримав 11.04.2018, про що свідчить залучене до матеріалів справи рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення.

В судове засідання 23.04.2018 з'явились представники позивача. Відповідач, який в порядку частини 4 ст. 120 ГПК України був належним чином завчасно повідомлений судом про дату, час та місце судового засідання, в судове засідання не з'явився, уповноваженого представника не направив, відзив на позов не подав, про причини неявки суд не повідомив.

Ухвалою від 23.04.2018 підготовче судове засідання відкладено на 07.05.2018, про що присутні представники позивача повідомлені особисто під розписку, а відсутній відповідач - шляхом надіслання відповідної копії ухвали, яку ТОВ Транс Логістик Центр отримав 02.05.2018, про що свідчить залучене до матеріалів справи рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення.

В судове засідання 07.05.2018 з'явились представники позивача. Відповідач, який в порядку частини 4 ст. 120 ГПК України був належним чином завчасно повідомлений судом про дату час та місце судового засідання, в судове засідання не з'явився, уповноваженого представника не направив, про причини неявки суд не повідомив.

Ухвалою від 07.05.2018 за результатами розгляду справи у підготовчому засіданні підготовче провадження закрито та призначено справу до судового розгляду по суті на 21.05.2018, про що присутній представник позивача повідомлена особисто під розписку, а відсутній відповідач шляхом надіслання відповідної копії ухвали, яку ТОВ Транс Логістик Центр отримав 15.05.2018, про що свідчить залучене до матеріалів справи рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення.

Ухвалою від 21.05.2018 розгляд справи відкладено на 04.06.2018. На день розгляду в матеріалах справи відсутнє рекомендоване повідомлення про вручення копії вказаної ухвали відповідачу.

Як вбачається з доданого до справи витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань від 04.06.2018, відповідач ТОВ Транс Логістик Центр після відкриття провадження у справі (05.04.2018), змінив місцезнаходження на м. Дніпро, Соборний район, вул. Барикадна, буд.15, про що в єдиному державному реєстрі вчинено запис №13391050016008769 від 16.04.2018.

Щодо зазначених обставин, су зазначає, що по-перше справа №01-23/903/124/18 прийнята господарським судом Київської області до свого провадження з дотриманням правил підсудності.

Відповідно до частин 2, 6, 7 ст. 31 ГПК України спори між судами щодо підсудності не допускаються. Справа, передана з одного суду до іншого в порядку, встановленому цією статтею, повинна бути прийнята до провадження судом, якому вона надіслана. Справа, прийнята судом до свого провадження з додержанням правил підсудності, повинна бути ним розглянута і в тому випадку, коли в процесі розгляду справи вона стала підсудною іншому суду, за винятком випадків, коли внаслідок змін у складі відповідачів справа відноситься до виключної підсудності іншого суду.

По-друге, відповідач, який був належним чином повідомлений судом про відкриття провадження у справі та про дату, місце та час судових засідань, не повідомив суд про зміну свого місцезнаходження.

Відповідно до частини 7 ст. 120 ГПК України учасники судового процесу зобов'язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості повідомити їх за допомогою інших засобів зв'язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться.

За таких обставин, відповідно до ст. 202 ГПК України суд розглянув справу за відсутності представника відповідача.

Розглянувши позов Маневицької райспоживспілки до ТОВ Транс Логістик Центр , всебічно та повно вивчивши зібрані у справі докази, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, зокрема з правочинів.

Майново-господарські зобов'язання між суб'єктами господарювання виникають на підставі договорів (ст. 179 Господарського кодексу України) і сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначені умов договору (ст. 627 Цивільного кодексу України).

01.09.2016 між Маневицькою райспоживспілкою (орендодавець) та ТОВ Транс Логістик Центр (орендар) укладено договір №23 оренди обладнання та малоцінного інвентарю, відповідно до умов якого:

- орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування обладнання і малоцінний інвентар (майно) згідно з актом приймання-передачі майна, що є невідємною частиною договору (пункт 1.1) з метою надання послуг з харчування учнів загальноосвітніх шкіл Маневицького району Волинської області (пункт 1.2);

- орендоване майно повинно бути повернуте орендодавцю протягом п'яти робочих днів з моменту закінчення терміну дії цього договору (пункт 2.5); обов'язок по складанню акта приймання-передачі покладається на сторону, яка передає майно іншій стороні (пункт 2.6);

- плата за оренду становить 20 000,00 грн. за один календарний місяць (пункт 3.1); орендар сплачує орендну плату щомісячно до 15 числа наступного місяця (пункт 3.3), в разі закінчення строку дії договору орендна плата виплачується по день фактичної здачі майна орендодавцю (пункт 3.4);

- за невиконання або неналежне виконання зобов'язань за цим договором сторони несуть відповідальність відповідно до чинного законодавства та умов цього договору (пункт 6.1);

- за несвоєчасну передачу, повернення або навмисне ухилення від передачі об'єкта оренди винна сторона сплачує іншій стороні штраф у розмірі трьох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (пункт 6.2)

- строк оренди майна за даним договором з моменту підписання сторонами акту приймання-передачі і діє до 31.12.2016 (пункт 7.1). Термін дії договору може бути скорочений лише за згодою сторін (пункт 7.3).

Згідно частини 1 ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а з відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Відповідно до частини 1 ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відносини сторін за правовою природою є договором найму (оренди). Згідно частини 1 ст. 759, частини 1 ст. 761, частини 1 ст. 762 ЦК України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк. Право передання майна у найм має власник речі, або особа, якій належать майнові права. За користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

01.09.2016 орендодавець передав, а орендар прийняв у користування обладнання та інвентар у навчальних закладах Маневицького району, про що сторонами було складено та підписано ОСОБА_2 приймання-передачі обладнання та інвентарю, копія якого залучена до матеріалів справи, а оригінал був наданий для огляду в судовому засіданні. З боку орендаря акт підписаний директором ОСОБА_3 та скріплений печаткою.

Згідно поданих суду копій оборотних відомостей, оригінали яких були надані для огляду в судовому засіданні, балансова вартість майна Маневицької райспоживспілки, переданого в оренду, склала 426,388 тис. грн.

Відповідно до частини 1 ст. 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідач (орендар) звернувся до позивача (орендодавця) з листом від 19.09.2016 № 19-09/3, у якому повідомив про розірвання договору з 30.09.2016. Сторонами в порядку 651 ЦК України погоджено дострокове припинення відносин оренди за згодою сторін з 01.10.2016.

Відповідно до пунктів 2.5, 2.6 Договору та частини 1 ст. 785 ЦК України у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

Сторонами було складено та підписано ОСОБА_2 приймання-передачі обладнання та інвентарю, переданого ТОВ Транс Логістик Центр Маневицькій райспоживспілці від 01.10.2016, копія якого додана до матеріалів справи, а оригінал наданий для огляду в судовому засіданні. З боку орендаря акт підписаний директором ОСОБА_3 та скріплений печаткою.

Як вбачається з даного акту, орендар повернув орендодавцю не весь перелік майна, отриманого за актом від 01.09.2016, у зв'язку з чим орендодавцем була складено ОСОБА_2 про виявлену недостачу обладнання та інвентарю, яке згідно договору оренди №23 від 01.09.2016 було передане Маневицькою райспоживспілкою фірмі ТОВ Транс Логістик Центр в строкове платне користування станом на 01.10.2016. ОСОБА_2 про виявлену недостачу від імені ТОВ Транс Логістик Центр підписано діловодом ОСОБА_4.

Згідно поданих оборотних відомостей, вартість неповернутого майна складає 21 209,02 грн.

Позивач твердить, що звернувся до відповідача з листом від 29.12.2016 №165/01-09, у якому вимагав погасити недостачу (копія листа та фіскального чеку ДППЗ Укрпошта від 18.01.2017 №1588 залучені до матеріалів справи). Доказів того, що відповідач надав відповідь на зазначений лист суду не подано.

21.12.2017 позивач повторно звернувся до відповідача з претензією №1 від 21.12.2017, у якій вимагав перерахувати 77 582,26 грн., з яких 21209,02 грн. вартість неповернутого майна, 13955,20 грн. орендної плати за 14 місяців користування неповернутим майном та штраф у розмірі 42418,04 грн.

На зазначену претензію відповідач надав відповідь від 23.01.2018 №23/01-2/3, у якій зазначав, що для організації харчування дітей, які потерпіли від Чорнобильської катастрофи користується виключно власним майном, ОСОБА_2 недостачі від імені орендаря підписаний неналежною особою діловодом ОСОБА_4, повноваження якого діяти від імені ТОВ Транс Логістик Центр не мають юридичного підтвердження, а щодо штрафних санкцій сплив строк позовної давності (1 рік).

Щодо вимог позивача про зобов'язання відповідача повернути майно згідно переліку, наведеному в ОСОБА_2 про виявлену недостачу від 01.10.2016, суд зазначає таке.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Обов'язок наймача повернути орендоване майно у разі припинення договору найму передбачений частиною 1 ст. 785 ЦК України. Крім того, пункт 2.5 укладеного сторонами договору №23 зобов'язує орендаря повернути майно протягом 5 робочих днів з моменту закінчення терміну дії договору, а пункт 2.6 Договору №23 покладає на орендаря обов'язок по складенню ОСОБА_2 приймання-передачі під час повернення майна.

Суд погоджується, що ОСОБА_2 про виявлену недостачу станом на 01.10.2016 від імені орендаря ТОВ Транс Логістик Центр підписано неналежною особою, оскільки суду не подвно жодних доказів того, що діловод ОСОБА_4 мав повноваження (згідно посадової інструкції або належним чином складеної довіреності) вчиняти від імені юридичної особи ТОВ Транс Логістик Центр юридично значимі дії.

Разом із тим, перелік майна, яке не було повернуте орендодавцю після припинення відносин оренди, вбачається з ОСОБА_2 приймання-передачі майна від орендодавця орендарю від 01.09.2016 та від орендаря орендодавцю від 01.10.2016, які підписані директором ТОВ Транс Логістик Центр ОСОБА_3 та скріплені печатками. Цей перелік відповідає переліку, наведеному в ОСОБА_2 про виявлену недостачу станом на 01.10.2016.

При цьому Договір №23 обов'язок складення акту приймання-передачі покладає на сторону, яка передає майно, відтак скласти акт повернення майна з оренди від 01.10.2016 повинен був саме орендодавець ТОВ "Транс Логістик Центр".

Балансова вартість неповернутого майна позивачем визначена на підставі поданих суду оборотних відомостей.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. (ч.1, 3 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України).

Згідно з частиною 2 ст. 614 ЦК України відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.

Відтак, обов'язок відповідача повернути майно позивачу передбачений законом та договором, а факт неповернення майна в повному обсязі, перелік та вартість неповернутого майна доведені позивачем на підставі належних доказів та відповідачем не спростовані.

Обраний позивачем спосіб захисту права (примусове виконання обов'язку в натурі) передбачений пунктом 5 частини 2 ст. 16 ЦК України, відтак вимога позивача про зобов'язання відповідача повернути майно згідно переліку, зазначеного в ОСОБА_2 про виявлену недостачу обладнання та малоцінного інвентарю від 01.10.2016, належить до задоволення.

Щодо вимог про стягнення з відповідача орендної плати за користування неповернутим майном за період жовтень 2016 - січень 2018) в сумі 15 949,18 грн., суд зазначає таке.

Згідно ст. 762 ЦК України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором. Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

Розділом 3 Договору №23 встановлено, що плата за оренду майном становить 20000,00 грн., сплачується щомісячно до 15 числа наступного місяця, а в разі закінчення строку дії договору виплачується по день фактичної здачі майна орендодавцю.

Перевіривши розрахунок орендної плати (в частині за фактично неповернуте майно пропорційно його вартості згідно оборотних відомостей), суд встановив, що орендна плата за фактично неповернуте майно у складі загальної орендної плати, погодженої сторонами, становить 994,82 грн. за місяць. Відтак вимоги позивача про стягнення орендної плати за користування неповернутим майном за період жовтень 2016 - січень 2018 слід задовольнити частково в сумі 15 917,12 грн.

Заявляючи до стягнення штрафну санкцію в сумі 42418,04 грн., позивач посилається на ст. 552 (сплата неустойки не звільняє боржника від виконання обов'язку в натурі та не позбавляє кредитора права на відшкодування збитків), частину 1 ст. 624 (стягнення неустойки в повному розмірі незалежно від відшкодування збитків) та частину 2 ст. 785 ЦК України (сплата неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення), однак помилково нараховує її у розмірі подвійної вартості неповернутого майна, а не подвійного розміру орендної плати.

Враховуючи встановлення судом факту неповернення орендарем орендодавцю частини отриманого в користування обладнання та малоцінного інвентарю, з відповідача на користь позивача належить до стягнення спеціальна неустойка, передбачена частиною 2 ст. 785 ЦК України у вигляді подвійної плати за користування річчю за період жовтень 2016 - січень 2018 в сумі 31834,24 грн.

Суд враховує, що по-перше згідно частини 3 ст. 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, а відповідач, який був належно повідомлений про судовий розгляд такої заяви не зробив.

По-друге, суд звертає увагу на позицію Постанови Верховного Суду України від 20.03.2012, №3-13гс12|40/117, відповідно до якої:

Згідно з частиною шостою статті 283 Господарського кодексу України до відносин оренди застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Статтею 291 Господарського кодексу України передбачено, що договір оренди припиняється, зокрема, у разі закінчення строку, на який його було укладено. Правові наслідки припинення договору оренди визначаються відповідно до умов регулювання договору найму ЦК України.

За статтею 785 ЦК України у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

При цьому згідно з частиною другою цієї ж статті якщо наймач не виконує обов'язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення.

Відповідно до вимог чинного законодавства за захистом свого цивільного права або інтересу особа може звернутися до суду у строк, визначений статтями 257, 258 ЦК України.

Статтею 257 ЦК України встановлюється загальна позовна давність тривалістю у три роки.

Спеціальна позовна давність в один рік відповідно до приписів пункту 1 частини другої статті 258 ЦК України застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Згідно з положеннями статті 549 ЦК України штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання, а пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Отже, неустойка, стягнення якої передбачено частиною другою статті 785 ЦК України, є самостійною майновою відповідальністю у сфері орендних правовідносин і визначається законодавцем як подвійна плата за користування річчю за час прострочення, а тому застосування до неї спеціальної позовної давності є неправильним.

Відтак повно та ґрунтовно дослідивши матеріали справи, перевіривши на відповідність закону та дійсним обставинам справи розрахунки, надані позивачем, суд задовольняє позо частково, ухвалює рішення про зобов'язання ТОВ Транс Логістик Центр повернути Маневицькій райспоживспілці майно згідно переліку, який зазначений в ОСОБА_2 про виявлену недостачу обладнання та малоцінного інвентарю від 01.10.2016, та про стягнення з відповідача на користь позивача 15917,12 грн. орендної плати та 31834,24 грн. неустойки.

Відповідно до частини 9 ст. 129 ГПК України якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору. Відтак суд покладає на відповідача відшкодування позивачу судових витрат (судовий збір в мінімальному законом встановленому розмірі по 1762,00 грн. за майнову та за немайнову вимогу) повністю.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач при зверненні до суду сплатив судовий збір всього в сумі 5 286,00 грн., замість 3 524,00 грн.

Позивач в порядку ст. 7 Закону України "Про судовий збір" звернуся до суду із клопотанням про повернення зайве сплаченого судового збору в сумі 1762,00 грн. Відтак, зайво сплачений платіжним дорученням №135 від 27.03.2018 судовий збір належить до повернення позивачу з державного бюджету шляхом постановлення відповідної ухвали.

керуючись ст. ст. 4, 12, 73-92, 129, 233, 236-238, 240, 241 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов Маневицької районної спілки споживчих товариств задовольнити частково.

2.Зобов'язати товариство з обмеженою відповідальністю «Транс Логістик Центр» (49044, Дніпропетровська обл., місто Дніпро, вул.. Барикадна, будинок 15 код 38737726) повернути Маневицькій районній спілці споживчих товариств (44600, Волинська обл., Маневицький район, селище міського типу Маневичі, вул. 100-річчя Маневич, будинок 2, код 01743424) майно , згідно переліку, який зазначений в ОСОБА_2 про виявлену недостачу обладнання та інвентарю, яке згідно договору оренди №23 від 01.09.2016 року було передане Маневицькою райспоживспілкою ТОВ Транс Логістик Центр в строкове платне користування, станом на 01.10.2016.

3. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Транс Логістик Центр» (49044, Дніпропетровська обл., місто Дніпро, вул. Барикадна, будинок 15 код 38737726)

на користь Маневицької районної спілки споживчих товариств (44600, Волинська обл., Маневицький район, селище міського типу Маневичі, вул. 100-річчя Маневич, будинок 2, код 01743424)

15 917,12 грн. (п'ятнадцять тисяч дев'ятсот сімнадцять гривень дванадцять копійок) орендної плати,

31834,24 грн. (тридцять одну тисячу вісімсот тридцять чотири гривні двадцять чотири копійки) неустойки ,

3 524,00 грн. (три тисячі п'ятсот двадцять чотири гривні нуль копійок) судового збору.

Накази видати після набрання рішенням законної сили.

4. В іншій частині позовних вимог відмовити.

Дане рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга може бути подана протягом двадцяти днів з дня складення повного тексту рішення відповідно до ст. ст. 240-241 Господарського процесуального кодексу України .

Повний текст рішення підписано 07.06.2018.

Суддя О.В. Конюх