Рішення

від 29.05.2018 по справі 910/346/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29.05.2018Справа № 910/346/18 Господарський суд міста Києва у складі судді Трофименко Т.Ю.,

За участю секретаря судового засідання Ваховської К.А.,

розглянувши в місті Києві у відкритому судовому засіданні матеріали справи

За позовом Публічного акціонерного товариства Фінансова компанія СТС-Капітал , 01010, м. Київ, вул. Суворова, 19-А, офіс 1,

до Генеральної прокуратури України, 01601, м. Київ, вул. Різницька, 13/15 (відповідач-1), Національної поліції України, 01601, м. Київ, вул. Богомольця, 10 (відповідач-2),

про спростування недостовірної інформації

Представники учасників судового процесу:

від позивача: Бєлкін Л.М. - по договору про надання правової допомоги від

27.10.2017 №б/н

від відповідача-1: не з'явився;

від відповідача-2: Грінцов М.М. - по довіреності від 27.12.2017 №02/ЦО

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Публічне акціонерне товариство Фінансова компанія СТС-Капітал (далі - позивач, ПАТ Фінансова компанія СТС-Капітал ) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Генеральної прокуратури України (далі - відповідач-1) та Національної поліції України (далі - відповідач-2), в якому просив:

- зобов'язати Генеральну прокуратуру України в особі Управління зв'язків з громадськістю та ЗМІ спростувати у спосіб, у який відбулося поширення інформації, недостовірну інформацію відносно позивача - ПАТ Фінансова компанія СТС-Капітал поширену на сайті Генеральної прокуратури України, яка (інформація) містить вислови злочинної діяльності , організаторами злочинної діяльності , вказаною злочинною групою , суб'єкти підприємницької діяльності з ознаками фіктивності , злочинною групою реальному сектору економіки реалізується сміттєвих цінних паперів , а також відомості про щомісячну реалізацією вказаною злочинною групою реальному сектору економіки сміттєвих цінних паперів на загальну суму понад 1 млрд. грн. та про те, що в результаті даної злочинної діяльності на фондовому ринку України на даний час перебувають в обігу сміттєві цінні папери 38 емітентів на загальну суму необґрунтовано завищеної капіталізації близько 25 млрд.грн.;

- зобов'язати Національну поліцію України в особі спікера Департаменту захисту економіки Нацполіції Наталії Калиновської спростувати у спосіб, у який відбулося поширення інформації, російською та українською мовами, недостовірну інформацію відносно позивача ПАТ Фінансова компанія СТС-Капітал , поширену через електронні засоби масової інформації, яка (інформація) містить вислови в преступной схеме , занималась финансовыми махинациями , организатора преступной схемы , фиктивные предприятия , подтверждающие преступную деятельность , злоумышленники искусственно и контролируемо увеличивали стоимость так называемых мусорных ценных бумаг , в злочинній схемі , займаляся фінансовими махінаціями , організатора злочинної схеми , фіктивні підприємства , підтверджують злочинну діяльність зловмисники штучно і контрольовано збільшували вартість так званих сміттєвих цінних паперів а також відомості про те, що в результаті даної злочинної діяльності на фондовому ринку України на даний час перебувають в обігу сміттєві цінні папери 38 емітентів на загальну суму необґрунтовано завищеної капіталізації близько 40 (раніше - 25) млрд.грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що протягом 12-18 жовтня Генеральна прокуратура України в особі Управління зв'язків з громадськістю та ЗМІ (сайт Генеральної прокуратури України) та Національна поліція України в особі спікера Департаменту захисту економіки Нацполіції Наталії Калиновської (електронні засоби масової інформації) систематично поширювали інформацію про нібито розкриття так званої злочинної групи, яка здійснювала махінації на фондовому ринку. В інформації повідомлялося про щомісячну реалізацією вказаною злочинною групою реальному сектору економіки сміттєвих цінних паперів на загальну суму понад 1 млрд. грн. Зазначалося також про те, що в результаті даної злочинної діяльності на фондовому ринку України на даний час перебувають в обігу сміттєві цінні папери 38 емітентів на загальну суму необґрунтовано завищеної капіталізації близько 25 млрд. грн. Національна поліція України повідомила про арешт сміттєвих цінних паперів на суму загальної капіталізації близько 40 млрд. грн. При цьому, невідомо, як ці цифри взагалі були отримані. Крім того, в даних інформаційних повідомленнях неодноразово використовувались вислови злочинної діяльності , організаторами злочинної діяльності , вказаною злочинною групою , суб'єкти підприємницької діяльності з ознаками фіктивності , злочинною групою реальному сектору економіки реалізується сміттєвих цінних паперів , в преступной схеме , занималась финансовыми махинациями , организатора преступной схемы , фиктивные предприятия , подтверждающие преступную деятельность , злоумышленники искусственно и контролируемо увеличивали стоимость так называемых мусорных ценных бумаг , без будь-якого підтвердження, шкодять честі, гідності та діловій репутації працівників та підприємство,які піддаються необґрунтованому обвинуваченню та переслідуванню. Вказані висловлювання, крім того, є чинником формування негативної суспільної думки відносно осіб, що необґрунтовано переслідуються, можливого незаконного тиску на суди, якщо справа буде доведена до суду, та способом самозахисту осіб, які організували вказані незаконні переслідування. Крім того, вказані відомості створюють недовіру до осіб, які піддаються необґрунтованому переслідуванню, що негативно впливає на встановлення ділових відносин з потенційними партнерами. Отже, цитовані твердження є явно недостовірними і підлягають спростуванню. Також, позивач посилався на неправдивість тверджень стосовно капіталізації емітентів. Поширюючи недостовірну інформацію, відповідачі вважали, що особи, про які згадується у недостовірній інформації, не можуть бути ідентифіковані і тому не зможуть довести своєї зацікавленості. Однак, позивач вважає, що в інформації Генеральної прокуратури України в особі Управління зв'язків з громадськістю та ЗМІ (сайт Генеральної прокуратури України) легко читаються назви на печатках, наведених на фото, серед яких і назва позивача, а також інших юридичних осіб, на яких здійснюється тиск. Тому, поширення недостовірної інформації зроблено публічно і є доступним для публічного розуміння, кого ця інформація стосується.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 30.01.2018 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, призначено підготовче засідання у справі на 21.02.2018.

16.02.2018 через відділ діловодства Господарського суду міста Києва від відповідача-1 - Генеральної прокуратури України надійшов відзив на позов, в якому відповідач-1 проти заявлених позовних вимог заперечував, просив суд відмовити у задоволенні позову. В обгрунтування заперечень на позов посилався на те, що на офіційному сайті Генеральної прокуратури України 12.10.2017 розміщено інформацію під назвою "Генпрокуратура спільно з Нацполіцією розслідує масштабні факти маніпулювання на фондовій біржі з цінними паперами", і вказана інформація розміщена на сайті згідно з ст. 6 Закону України "Про прокуратуру", наказу Генерального прокурора України від 18.09.2015 № 218 "Про організацію інформування суспільства щодо діяльності органів прокуратури України". Зміст публікації на сайті Генеральної прокуратури України носить загально - інформативний характер, позивач у даній публікації не згадується, що виключає ідентифікацію позивача при перегляді оскаржуваної публікації. Крім того, наведені позивачем у позові обставини є його власною інтерпретацією оскаржуваної публікації, фрази взято з контексту інформаційного повідомлення, а зв'язок між позивачем і висловами - не доведено. Позивачем не доведено факт поширення щодо нього інформації Генеральною прокуратурою України, настання негативних наслідків та заподіяння шкоди його діловій репутації через розміщення вказаної публікації, як не надано доказів того, що розміщення оскаржуваної публікації негативно позначається на встановленні ділових відносин з потенційними партнерами позивача.

19.02.2018 через відділ діловодства Господарського суду міста Києва від відповідача-2 - Національної поліції України надійшов відзив на позов, в якому відповідач -2 проти заявлених позовних вимог заперечував, посилаючись на те, що поширення оспорюваної інформації відбулося в інтернет-сайті видання Цензор.нет , в статті Наложен арест на мусорные ценные бумаги на 40 млрд.грн., которые использовались в преступной схеме , автор якої невідомий. Відповідач-2 не має жодного відношення до вказаного сайту. Крім того, стаття Наложен арест на мусорные ценные бумаги на 40 млрд.грн., которые использовались в преступной схеме містить посилання на працівника Департаменту захисту економіки Наталію Калиновську, як на джерело інформації, на підставі якої було створено вказану статтю. Аналіз статті, свідчить про те, що вона не містить дослівного відтворення слів посадовою особою Департаменту захисту економіки або посилань на отримання вказаної інформації від Національної поліції України в порядку передбаченому Законом України Про доступ до публічної інформації або Про звернення громадян . Інших доказів, що відповідач-2 є поширювачем оспорюваної позивачем інформації - не надано.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.02.2018 відкладено підготовче засідання на 26.03.2018.

Судове засідання, призначене на 26.03.2018, не відбулося у зв`язку із перебуванням судді Трофименко Т.Ю. на лікарняному.

05.03.2018 від позивача через відділ діловодства Господарського суду міста Києва надійшла відповідь на відзиви відповідачів, в якій позивач вказував на те, що посилання відповідачів на ст. 6 Закону України Про прокуратуру та наказ № 218 щодо необхідності інформування суспільства жодного значення для вирішення даної справи не мають, оскільки предметом спору не є право відповідача-1 на поширення інформації, а предметом спору є відсутність права на поширення недостовірної інформації. Додатково позивач зазначав про те, що спірні правовідносини регулюються абзацом 2 ч. 4 статті 277 Цивільного кодексу України, відповідно до якої поширювачем інформації, яку подає службова чи посадова особа при виконанні своїх посадових (службових) обов'язків, вважається юридична особа. у якій вона працює.

21.03.2018 через відділ діловодства Господарського суду міста Києва від Генеральної прокуратури України надійшли заперечення проти позову, в яких відповідач-1 посилався на необгрунтованість позовних вимог з посиланням на Конституцію України, безпідставність посилання на рішення Печерського районного суду міста Києва від 07.11.2014 у справі № 757/23675/14-ц, оскільки воно не стосується даного спору, безпідставність доводів позивача про те, що фото печаток в оскаржуваній публікації та повідомлення про їх вилучення означає інформацію, що відповідні підприємства - власники цих печаток задіяні у протиправній схемі . Так, в інформаційному повідомленні Генеральної прокуратури України зазначено, що на підставі дозволу слідчого судді у кримінальному провадженні проводяться слідчі дії - обшуки в приміщенні офісів підприємств, які задіяні у протиправній схемі з маніпулювання на фондовій біржі та легалізації грошових коштів, одержаних злочинним шляхом, та за місцем проживання осіб, які мають безпосереднє відношення до вчинення вказаних злочинів . Зображені на знімку печатки суб'єктів господарювання свідчать про факт їх зберігання за відповідною адресою, де проводилися обшуки. Однак, слідча дія, під час якої вилучено печатки, за юридичною адресою позивача не проводилася. Крім того, у позовній заяві не наведено належних та допустимих доказів того, що відповідач вчинив дії щодо поширення недостовірної інформації, яка порушує ділову репутацію, стосовно позивача. При цьому, Національною комісією з цінних паперів та фондового ринку прийнято рішення від 19.11.2015 № 1882 про включення позивача до списку емітентів, що мають ознаки фіктивності. Ця інформація є відкритою та розміщена на сайті установи Зазначені обставини також спростовують твердження позивача про завдання шкоди його діловій репутації внаслідок розміщення оскаржуваної публікації.

26.03.2018 через відділ діловодства Господарського суду міста Києва від позивача надійшло доповнення до відповіді на відзиви відповідачів, в якому позивач зазначав, що ухвалою Печерського районного суду міста Києва від 22.02.2018 у справі № 757/75208/17-к скасовано арешт цінних паперів, накладений ухвалою Печерського районного суду міста Києва від 12.10.2017 № 757/60555/17-к.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 03.04.2018 підготовче засідання призначено на 25.04.2018.

10.04.2018 від позивача через відділ діловодства Господарського суду міста Києва надійшли додаткові пояснення, в яких позивач посилається на постанову Верховного Суду України від 27.09.2017 у справі № 6-1435цс15.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 25.04.2018 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 16.05.2018. Крім того, в судовому засіданні 25.04.2018 судом відмовлено у задоволенні клопотань позивача про виклик свідків (спікера Департаменту захисту економіки Нацполіції Наталії Калиновської та головного редактора інтернет-сайту Цензор.нет Юрія Бутусова), залучення третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору з огляду на їх безпідставність та необгрунтованість.

В судовому засіданні 16.05.2018 представник позивача надав усні пояснення на позов, відповідно до яких позовні вимоги підтримує повністю.

В судовому засіданні 16.05.2018 оголошено перерву до 29.05.2018.

В судовому засіданні 29.05.2018 представник позивача надав додаткові пояснення на позов.

Представник відповідача-2 в судовому засіданні 29.05.2018 проти заявлених вимог заперечував, посилаючись на їх безпідставність та необґрунтованість.

Відповідач-1 в судове засідання представників не направив, про розгляд справи повідомлений належним чином, в матеріалах справи наявний відзив на позов, а отже, неявка представників відповідача-1 не є перешкодою для розгляду справи.

В судовому засіданні 29.05.2018 оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Відповідно до статті 233 Господарського процесуального кодексу України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами.

Розглянувши наявні в справі документи і матеріали, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд м. Києва

ВСТАНОВИВ:

На офіційному веб-сайті Генеральної прокуратури України 12.10.2017 розміщено інформацію під назвою "Генпрокуратура спільно з Нацполіцією розслідує масштабні факти маніпулювання на фондовій біржі з цінними паперами" наступного змісту:

Департаментом з розслідування особливо важливих справ у сфері економіки Генеральної прокуратури України, за оперативного супроводження Департаменту захисту економіки Національної поліції України проводиться досудове розслідування у кримінальному провадженні за фактами злочинної діяльності з маніпулювання на фондовій біржі, державного регулювання ринку цінних паперів, легалізації грошових коштів, одержаних злочинним шляхом, та фіктивного підприємництва, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 221-1, ч. 2 ст. 209 та ч. 2 ст. 205 КК України.

Установлено, що службові особи низки підприємств на території м. Києва, діючи за попередньою змовою, організували незаконну схему, пов'язану з легалізацією грошових коштів, одержаних злочинним шляхом, використовують суб'єкти підприємницької діяльності з ознаками фіктивності та здійснюють фінансові операції з коштами, які надійшли за начебто придбані цінні папери, векселі від підприємств реального сектору економіки, які фактично не реалізовувалися, з метою виводу грошових коштів у тіньовий неконтрольований державою обіг та переведення їх у готівку.

Отримані цінні папери, вартість яких штучно завищена в десятки разів, використовуються організаторами злочинної діяльності для їх подальшої легалізації.

Вказані маніпуляції також дають змогу використовувати зазначені цінні папери як інструмент для суб'єктів реального сектору економіки в протиправних схемах по мінімізації податкового навантаження та ухилення від сплати податків.

Таким чином, щомісячно, вказаною злочинною групою реальному сектору економіки реалізується сміттєвих цінних паперів на загальну суму понад 1 млрд. грн.

В результаті даної злочинної діяльності на фондовому ринку України на даний час перебувають в обігу сміттєві цінні папери 38 емітентів, на загальну суму, необгрунтовано завищеної капіталізації, близько 25 млрд. грн.

Наразі, на підставі дозволу слідчого судді, у кримінальному провадженні проводяться слідчі дії - обшуки в приміщенні офісів підприємств, які задіяні у протиправній схемі з маніпулювання на фондовій біржі та легалізації грошових коштів, одержаних злочинним шляхом, та за місцем проживання осіб, які мають безпосереднє відношення до вчинення вказаних злочинів.

Досудове розслідування триває. .

Причиною виникнення спору в даній справі стало питання наявності чи відсутності підстав для захисту ділової репутації та спростування недостовірних відомостей.

Відповідно до частини першої статті 200 ЦК України інформацією є документовані або публічно оголошені відомості про події та явища, що мали або мають місце у суспільстві, державі та навколишньому середовищі.

Згідно із статтею 1 Закону України "Про інформацію" під інформацією закон розуміє будь-які відомості та/або дані, які можуть бути збережені на матеріальних носіях або відображені в електронному вигляді.

Статтею 4 Закону України "Про інформацію" передбачено, що суб'єктами інформаційних відносин є: фізичні особи; юридичні особи; об'єднання громадян; суб'єкти владних повноважень, а об'єктом інформаційних відносин є інформація.

Відповідно до статті 5 Закону України "Про інформацію" кожна особа має право на інформацію, що передбачає можливість вільного одержання, використання, поширення, зберігання та захисту інформації, необхідної для реалізації своїх прав, свобод і законних інтересів. Реалізація права на інформацію не повинна порушувати громадські, політичні, економічні, соціальні, духовні, екологічні та інші права, свободи і законні інтереси інших громадян, права та інтереси юридичних осіб.

Частинами першою та другою статті 7 України "Про інформацію" визначено, що право на інформацію охороняється законом. Ніхто не може обмежувати права особи у виборі форм і джерел одержання інформації, за винятком випадків, передбачених законом. Суб'єкт інформаційних відносин може вимагати усунення будь-яких порушень його права на інформацію.

Згідно із статтею 34 Конституції України кожному гарантується право на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань. Кожен має право вільно збирати, зберігати, використовувати і поширювати інформацію усно, письмово або в інший спосіб - на свій вибір.

Разом з тим, відповідно до статті 68 Конституції України кожен зобов'язаний неухильно додержуватися Конституції та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей.

Праву на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань відповідає обов'язок не поширювати про особу недостовірну інформацію та таку, що ганьбить її гідність, честь чи ділову репутацію.

Статтею 32 Конституції України встановлено, зокрема, що кожному гарантується судовий захист права спростовувати недостовірну інформацію про себе і членів своєї сім'ї та права вимагати вилучення будь-якої інформації.

У пункті 1 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27.02.2009 № 1 "Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи" (далі - постанова Пленуму Верховного Суду України від 27.02.2009 № 1) роз'яснено, що, беручи до уваги зазначені конституційні положення, суди при вирішенні справ про захист гідності, честі та ділової репутації повинні забезпечувати баланс між конституційним правом на свободу думки і слова, правом на вільне вираження своїх поглядів та переконань, з одного боку, та правом на повагу до людської гідності, конституційними гарантіями невтручання в особисте і сімейне життя, судовим захистом права на спростування недостовірної інформації про особу, з іншого боку.

Відповідно до статті 91 ЦК України юридична особа здатна мати такі ж права та обов'язки (цивільну правоздатність), як і фізична особа, крім тих, які за своєю природою можуть належати лише людині. Таким чином, юридична особа, так само як і фізична особа, має право на спростування недостовірної інформації відповідно до статті 277 ЦК України та право на недоторканість ділової репутації відповідно до статті 299 ЦК України.

Згідно з частиною другою статті 34 Господарського кодексу України (далі - ГК України) дискредитацією суб'єкта господарювання є поширення у будь-якій формі неправдивих, неточних або неповних відомостей, пов'язаних із особою чи діяльністю суб'єкта господарювання, які завдали або могли завдати шкоди діловій репутації суб'єкта господарювання.

Підстави та порядок спростування недостовірної інформації регламентує стаття 277 ЦК України.

Відповідно до частин першої, четвертої та сьомої статті 277 ЦК України фізична особа, особисті немайнові права якої порушено внаслідок поширення про неї та (або) членів її сім'ї недостовірної інформації, має право на відповідь, а також на спростування цієї інформації. Спростування недостовірної інформації здійснюється особою, яка поширила інформацію. Поширювачем інформації, яку подає посадова чи службова особа при виконанні своїх посадових (службових) обов'язків, вважається юридична особа, у якій вона працює. Спростування недостовірної інформації здійснюється у такий же спосіб, у який вона була поширена.

Пунктом 15 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27.02.2009 № 1 роз'яснено, що при розгляді справ зазначеної категорії суди повинні мати на увазі, що юридичним складом правопорушення, наявність якого може бути підставою для задоволення позову, є сукупність таких обставин:

а) поширення інформації, тобто доведення її до відома хоча б одній особі у будь-який спосіб;

б) поширена інформація стосується певної фізичної чи юридичної особи, тобто позивача;

в) поширення недостовірної інформації, тобто такої, яка не відповідає дійсності;

г) поширення інформації, що порушує особисті немайнові права, тобто або завдає шкоди відповідним особистим немайновим благам, або перешкоджає особі повно і своєчасно здійснювати своє особисте немайнове право.

Під поширенням інформації слід розуміти: опублікування її у пресі, передання по радіо, телебаченню чи з використанням інших засобів масової інформації; поширення в мережі Інтернет чи з використанням інших засобів телекомунікаційного зв'язку; викладення в характеристиках, заявах, листах, адресованих іншим особам; повідомлення в публічних виступах, в електронних мережах, а також в іншій формі хоча б одній особі.

Відповідно до пункту 18 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27.02.2009 № 1, позивач повинен довести факт поширення інформації відповідачем, а також те, що внаслідок цього було порушено його особисті немайнові права.

Як зазначено в пункті 9 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27.02.2009 № 1, відповідачами у справі про захист гідності, честі чи ділової репутації є фізична або юридична особа, яка поширила недостовірну інформацію, а також автор цієї інформації.

У пункті 12 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27.02.2009 № 1 вказано, що належним відповідачем у разі поширення оспорюваної інформації в мережі Інтернет є автор відповідного інформаційного матеріалу та власник веб-сайта, особи яких позивач повинен установити та зазначити в позовній заяві.

Якщо автор поширеної інформації невідомий або його особу та/чи місце проживання (місцезнаходження) неможливо встановити, а також коли інформація є анонімною і доступ до сайта - вільним, належним відповідачем є власник веб-сайта, на якому розміщено зазначений інформаційний матеріал, оскільки саме він створив технологічну можливість та умови для поширення недостовірної інформації.

Дані про власника веб-сайта можуть бути витребувані відповідно в адміністратора системи реєстрації та обліку доменних назв та адреси українського сегмента мережі Інтернет.

Якщо недостовірна інформація, що порочить гідність, честь чи ділову репутацію, розміщена в мережі Інтернет на інформаційному ресурсі, зареєстрованому в установленому законом порядку як засіб масової інформації, то при розгляді відповідних позовів судам слід керуватися нормами, що регулюють діяльність засобів масової інформації.

Статтею 1 вказаного Закону України "Про інформацію" визначено, що:

- веб-сайт - сукупність даних, електронної (цифрової) інформації, інших об'єктів авторського права і (або) суміжних прав тощо, пов'язаних між собою і структурованих у межах адреси веб-сайту і (або) облікового запису власника цього веб-сайту, доступ до яких здійснюється через адресу мережі Інтернет, що може складатися з доменного імені, записів про каталоги або виклики і (або) числової адреси за Інтернет-протоколом; веб-сторінка - складова частина веб-сайту, що може містити дані, електронну (цифрову) інформацію, інші об'єкти авторського права і (або) суміжних прав тощо;

- власник веб-сайту - особа, яка є володільцем облікового запису та встановлює порядок і умови використання веб-сайту. За відсутності доказів іншого власником веб-сайту вважається реєстрант відповідного доменного імені, за яким здійснюється доступ до веб-сайту, і (або) отримувач послуг хостингу;

- власник веб-сторінки - особа, яка є володільцем облікового запису, що використовується для розміщення веб-сторінки на веб-сайті, та яка управляє і (або) розміщує електронну (цифрову) інформацію в межах такої веб-сторінки. Власник веб-сайту не є власником веб-сторінки, якщо останній володіє обліковим записом, що дозволяє йому самостійно, незалежно від власника веб-сайту, розміщувати інформацію на веб-сторінці та управляти нею;

- доменне ім'я - ім'я, що використовується для адресації комп'ютерів і ресурсів в Інтернеті.

Відповідно до ст. 6 Закону України Про прокуратуру органи прокуратури інформують суспільство про свою діяльність шляхом повідомлень у засобах масової інформації. Діяльність прокуратури оприлюднюється в загальнодержавних та місцевих друкованих ЗМІ і на офіційних веб-сайтах органів прокуратури. Зазначені положення відтворено також наказом Генерального прокурора України від 18.09.2015 № 218 Про організацію інформування суспільства щодо діяльності органів прокуратури України , яким визначено необхідність належного забезпечення реалізації принципу гласності як одного з важливих засобів зміцнення законності та формування у суспільстві об'єктивної думки щодо діяльності органів прокуратури, підвищення рівня довіри до них.

На виконання вимог зазначених нормативно-правових актів Генеральною прокуратурою України 12.10.2017 суспільство поінформовано про стан досудового розслідування у кримінальному провадженні № 42017000000001836 від 07.06.2017 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 222-1, ч. 2 ст. 205, ч. 2 ст. 209 КК України.

У подальшому постановою прокурора від 30.10.2017 на підставі ст. 217 КПК України матеріали досудових розслідувань № 42017000000001836 та № 42017111200000142 об'єднано в одне провадження № 42017111200000142 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 191, ч. 1, ч. 2 ст. 205, ч. 2 ст. 209, ч. З ст. 212, ч. 2 ст. 222-1, ч. 1 ст. 309, ч. 2 ст. 364, ч. 1 ст. 366 КК України.

Як зазначала Генеральна прокуратура України, на даний час управлінням з розслідування кримінальних проваджень у сфері економіки Департаменту з розслідування особливо важливих справ у сфері економіки Генеральної прокуратури України здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні №42017111200000142 від 17.03.2017 за фактами заволодіння чужим майном в особливо великих розмірах, шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем (ч. 5 ст.191 КК України), фіктивного підприємництва, вчиненого повторно (ч.ч. 1, 2 ст.205 КК України), вчинення фінансових операцій з коштами, одержаними внаслідок вчинення суспільно небезпечного протиправного діяння, що передувало легалізації (відмиванню) доходів, а також вчинення дій, спрямованих на приховування та маскування незаконного походження таких коштів, вчинених організованою групою (ч. 2 ст. 209 КК України), умисного ухилення від сплати податків, зборів (обов'язкових платежів), що входять в систему оподаткування, введених у встановленому законом порядку, вчинене службовою особою суб'єкта господарювання, що призвели до фактичного ненадходження до бюджету коштів в особливо великих розмірах (ч. З ст. 212 КК України), умисних дій, що мають ознаки маніпулювання на фондовій біржі, встановлені відповідно до закону щодо державного регулювання ринку цінних паперів, вчинених за попередньою змовою групою осіб (ч. 2 ст. 222-1 КК України), незаконного придбання та зберігання наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів та прекурсорів (ч. 1 ст. 309 КК України), умисного зловживання владою або службовим становищем, що спричинило тяжкі наслідки (ч. 2 ст. 364 КК України), підробки офіційних документів (ч. 1 ст. 366 КК України).

Крім того, Генеральною прокуратурою України до матеріалів справи надано копії наступних документів:

- ухвалу слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 06.10.2017 у справі № 757/59308/17-к задоволено клопотання слідчого в особливо важливих справах третього слідчого відділу управління з розслідування кримінальних проваджень у сфері економіки Департаменту з розслідування особливо важливих злочинів Чорного Ігоря Олександровича про проведення обшуку, а також надано слідчим та прокурорам, які входять до складу групи прокурорів Генеральної прокуратури України у кримінальному провадженні № 42017000000001836, дозвіл на проведення обшуку об'єкта нерухомості по вул.. Антоновича, 5 у м. Києві, власником якого є ПАТ ДАК Автомобільні дороги України та які використовуються ТОВ Кайдзен Капітал , ТОВ Системгейтс , ТОВ КУА Стейбл Інвестмент Профіт , фізичними особами та іншими учасниками злочинного угрупування, з метою виявлення та фіксації відомостей про обставини вчинення розслідуваних злочинів, передбачених ч. 2 ст. 205, ч. 2 ст. 209, ч. 2 ст. 222-1 КК України, а також відшукання у вказаному примішенні та вилученні речей і документів, які можуть бути використані як доказ незаконної діяльності підконтрольних емітентів - суб'єктів підприємницької діяльності з ознаками фіктивності згідно наведеного в ухвалі переліку, зокрема : ПАТ ФК СТС-Капітал та інших осіб, які використовуються у незаконній діяльності , зокрема печатки, реєстраційні документи юридичних осіб, первинні фінансово-господарські та бухгалтерські документи, специфікації, акти, тощо.

- протокол обшуку від 12.10.2017, додатком до якого є перелік виявлених при обшуку печаток, зокрема ПАТ ФК СТС-Капітал , ЄДРПОУ 37401756;

- рішення Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку від 19.11.2015 № 1882 про включення позивача до списку емітентів, що мають ознаки фіктивності.

Як зазначав відповідач-1, в ході досудового розслідування на підставі ухвал слідчого судді Печерського районного суду міста Києва проведено низку обшуків. Зображені на знімку печатки суб'єктів господарювання свідчать про факт їх зберігання за відповідною адресою, де проводилися обшуки. Зазначені слідчі дії за юридичною адресою ПАТ ФК СТС-Капітал не проводилися. Зміст публікації на сайті Генеральної прокуратури України носить загально-інформативний характер, його достовірність підтверджується витягом з ЄРДР, копією постанови прокурора про об'єднання матеріалів досудових розслідувань. ПАТ Фінансова компанія СТС-Капітал у цій публікації не згадується. Наведені обставини виключають ідентифікацію позивача при перегляді оскаржуваної публікації.

Крім того, позивач зазначає, що висловлювання у публікації без будь-якого судового підтвердження шкодять честі, гідності та діловій репутації працівників та підприємств, які піддаються необгрунтованому обвинуваченню та переслідуванню. Вони також є чинником формування негативної суспільної думки відносно осіб, що необгрунтовано переслідуються, можливого незаконного тиску на суди, якщо справа буде доведена до суду. Крім того, вказані відомості створюють недовіру до осіб, які піддаються необгрунтованому переслідуванню, що негативно позначається на встановленні ділових відносин з потенційними партнерами.

Дослідивши наявні матеріали справи, суд дійшов висновку, що вищенаведені доводи позивача є необґрунтованими у зв'язку з чим відхиляються судом, оскільки особи не є позивачами у справі, а представником ПАТ Фінансова компанія СТС-Капітал не надано повноважень на їх представництво в суді.

Відповідно до ст. 1 Закону України Про інформацію інформація - будь-які відомості та/або дані, які можуть бути збережені на матеріальних носіях або відображені в електронному вигляді.

Недостовірною вважається інформація, яка не відповідає дійсності або викладена неправдиво, тобто містить відомості про події та явища, яких не існувало взагалі або які існували, але відомості про них не відповідають дійсності (неповні або перекручені) (п. 15 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27.02.2009 № 1 Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи .

Чинним законодавством забезпечується судовий захист особистих немайнових прав, порушених внаслідок поширення недостовірної інформації, тобто конкретних відомостей. Суб'єктивні тлумачення, думки, розуміння тих чи інших відомостей окремими особами не можуть бути підставою для задоволення позову про спростування недостовірної інформації.

Відповідно до п. 18 постанови пленуму Верховного Суду України від 27.02.2009 № 1 Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи позивач повинен довести факт поширення інформації відповідачем, а також те, що внаслідок цього було порушено його особисті немайнові права.

Судом встановлено,що на офіційному сайті Генеральної прокуратури України 12.10.2017 розміщено інформацію під назвою "Генпрокуратура спільно з Нацполіцією розслідує масштабні факти маніпулювання на фондовій біржі з цінними паперами", і вказана інформація розміщена на сайті згідно з ст. 6 Закону України "Про прокуратуру", наказу Генерального прокурора України від 18.09.2015 № 218 "Про організацію інформування суспільства щодо діяльності органів прокуратури України". Зміст публікації на сайті Генеральної прокуратури України носить загально - інформативний характер, позивач у даній публікації не згадується, що виключає ідентифікацію позивача при перегляді оскаржуваної публікації.

Крім того, наведені позивачем у позові обставини є його власною інтерпретацією оскаржуваної публікації, фрази взято з контексту інформаційного повідомлення, а зв'язок між позивачем і висловами - не доведено. Позивачем не доведено факт поширення щодо нього інформації Генеральною прокуратурою України, настання негативних наслідків та заподіяння шкоди його діловій репутації через розміщення вказаної публікації, як не надано доказів того, що розміщення оскаржуваної публікації негативно позначається на встановленні ділових відносин з потенційними партнерами позивача.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що позивачем не доведено належними, допустимими та достатніми доказами в розумінні вимог ст. ст. 76, 77. 79 Господарського процесуального кодексу України настання негативних наслідків та заподіяння шкоди його діловій репутації через розміщення Генеральною прокуратурою України вказаної публікації, як не надано доказів того, що розміщення оскаржуваної публікації негативно позначається на встановленні ділових відносин з потенційними партнерами позивача.

Доводи позивача про те, що ухвалою Печерського районного суду міста Києва від 22.02.2018 у справі № 757/75208/17-к скасовано арешт цінних паперів, накладений ухвалою Печерського районного суду міста Києва від 12.10.2017 № 757/60555/17-к - не приймаються судом як обґрунтовані доводи саме щодо підстав задоволення позову, оскільки зі змісту наведеної ухвали вбачаться, що слідчим суддею було скасовано арешт цінних паперів емітентів згідно переліку і вказані обставини, за наявності відповідного незавершеного кримінального провадження, жодним чином не доводять порушення прав та охоронюваних законом інтересів позивача оскаржуваною публікацією.

Крім того, позивач просив суд врахувати при вирішенні спору постанову Верховного Суду України від 27.09.2017.

У вказаній постанові Верховного Суду України від 27.09.2017 наголошено про необхідність врахування того, що суди нижчих інстанцій при вирішенні відповідного спору, мали б виходити з презумпції спричинення позивачу моральної шкоди відповідачем та обов'язку саме відповідача спростувати таку презумпцію. У наведеній постанові суду касаційної інстанції, зроблені посилання на приписи ст. 276, 1167 Цивільного кодексу України, які регулюють відшкодування моральної шкоди з вини особи.

При вирішенні даного спору у справі № 910/346/18, суд зазначає, що позивачем заявлено вимоги про зобов'язання відповідачів спростувати, на думку позивача, поширену ними недостовірну інформацію, жодних вимог про відшкодування моральної шкоди - позивачем не заявлено. При цьому, як на підставу позову позивач посилається на приписи ст. ст. 91, 277 ч. 1 Цивільного кодексу України, які регулюють право на спростування недостовірної інформації.

Статтею 20 Господарського кодексу України передбачено, що кожний суб'єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів.

Відповідно до ст.15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Встановивши наявність у особи, яка звернулася з позовом, суб'єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, про захист яких подано позов, суд з'ясовує наявність чи відсутність факту порушення або оспорення і відповідно ухвалює рішення про захист порушеного права або відмовляє позивачу у захисті, встановивши безпідставність та необґрунтованість заявлених вимог.

Розпорядження своїм правом на захист є диспозитивною нормою цивільного законодавства, яке полягає у наданні особі, яка вважає свої права порушеними, невизнаними або оспорюваними, можливості застосувати способи захисту, визначені законом або договором.

У рішенні №18-рп/2004 від 01.12.2004р. Конституційного суду України (справа про охоронюваний законом інтерес) визначено поняття "охоронюваний законом інтерес", що вживається в ч.1 ст. 4 Цивільного процесуального кодексу України та інших законах України у логічно-смисловому зв'язку з поняттям "права", яке треба розуміти як прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом, як зумовлений загальним змістом об'єктивного і прямо не опосередкований у суб'єктивному праві простий легітимний дозвіл, що є самостійним об'єктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим засадам.

Конституційний суд України у вказаному рішенні зазначає, що види і зміст охоронюваних законом інтересів, що перебувають у логічно-смисловому зв'язку з поняттям "права" як правило не визначаються у статтях закону, а тому фактично є правоохоронюваними. Охоронюваний законом інтерес перебуває під захистом не тільки закону, а й об'єктивного права в цілому, що панує у суспільстві, зокрема, справедливості, оскільки інтерес у вузькому розумінні зумовлюється загальним змістом такого права та є його складовою.

Щодо порушеного права господарський суд зазначає, що таким слід розуміти такий стан суб'єктивного права, при якому воно зазнавало протиправного впливу з боку правопорушника, внаслідок якого суб'єктивне право уповноваженої особи зазнало зменшення або ліквідації як такого. Порушення права пов'язане з позбавленням його носія можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково.

Отже, до обставин, якими обґрунтовуються позовні вимоги входять, зокрема, факти, з яких вбачається, що відповідач вчинив дії, спрямовані на порушення інтересу позивача, на захист якого подано позов, або утверджують за собою право, яке належить позивачу тощо, тобто ті, які свідчать про те, що право (інтерес) позивача порушене або оспорюється. Зазначені обставини входять до підстав позову і підлягають дослідженню, оскільки, суд, приймаючи рішення, має встановити чи мають місце факти порушення чи оспорення суб'єктивного матеріального права чи інтересу, на захист якого подано позов.

Відповідно до ст. 55 Конституції України, права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань. За положеннями ст. 124 Конституції України, юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі.

Законодавець у ч. 1 ст. 16 Цивільного кодексу України установив, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу, а в ч. 2 цієї статті визначив способи здійснення захисту цивільних справ та інтересів судом.

Цивільне законодавство не містить визначення поняття способів захисту цивільних прав та інтересів. За їх призначенням вони можуть вважатися визначеним законом механізмом матеріально-правових засобів здійснення охорони цивільних прав та інтересів, що приводиться в дію за рішенням суду у разі їх порушення чи реальної небезпеки такого порушення.

Особа здійснює свої права вільно на власний розсуд (ст. 12 Цивільного кодексу України).

До прав, які підлягають цивільно-правовому захисту, відносяться всі майнові й особисті немайнові права, які належать суб'єктам цивільного права.

Особа, законний інтерес або право якої порушено, може скористатися способом захисту, який прямо передбачений нормою матеріального права або може скористатися можливістю вибору між декількома способами захисту, якщо це не заборонено законом. Якщо ж спеціальні норми не встановлюють конкретних заходів, то особа має право обрати спосіб із числа передбачених ст. 16 Цивільного кодексу України з урахуванням специфіки порушеного права й характеру правопорушення.

Абзацом 1 ч. 2 ст. 16 Цивільного кодексу України, визначено способи захисту порушеного права. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом. (абз. 2 ч. 2 ст. 16 ЦК України).

До інших способів судового захисту цивільних прав чи інтересів можна віднести способи, які не охоплюються переліком їх у ст. 16 Цивільного кодексу України, що визначені окремими законами та договорами або застосування яких випливає із загальних положень про судовий захист.

З огляду на викладене, оцінивши усі доводи сторін, перевіривши обставини справи в сукупності з наявними у справі доказами, суд дійшов висновку, що позивачем належними, допустимими та достатніми доказами не доведено причинного зв'язку між протиправними діями відповідачів та порушенням прав позивача, у зв'язку з чим позов задоволенню не підлягає повністю.

Згідно із ч.2-3 ст.13 Господарського процесуального кодексу України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Частиною 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України визначено, що кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ч.1 ст.73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

За приписами ч.1 ст.74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 76 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч.1 ст.77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За приписами ч.1 ст.86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Судовий збір за подачу позову покласти на Публічне акціонерне товариство Фінансова компанія СТС-Капітал .

Керуючись ст.ст. 13, 73, 74, 76-79, 86, 129, 232, 233, 237, 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову Публічного акціонерного товариства Фінансова компанія СТС-Капітал до Генеральної прокуратури України - відмовити повністю.

У задоволенні позову Публічного акціонерного товариства Фінансова компанія СТС-Капітал до Національної поліції України - відмовити повністю.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення, відповідно до ст.256 Господарського процесуального кодексу України та п.п. 17.5 п. 17 Розділу XI Перехідні положення Господарського процесуального кодексу України, може бути оскаржено до Київського апеляційного господарського суду шляхом подання апеляційної скарги через Господарський суд міста Києва протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено: 07.06.2018

Суддя Трофименко Т.Ю.