Постанова

від 05.06.2018 по справі 910/22068/17

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@kia.arbitr.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"05" червня 2018 р. Справа№ 910/22068/17

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Дикунської С.Я.

суддів: Жук Г.А.

Мальченко А.О.

секретар судового засідання Бойко Р.А.

за участю представників сторін згідно протоколу судового засідання

розглянувши матеріали апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю Старт-Н

на рішення Господарського суду міста Києва

від 23.02.2018 (повний текст складено 27.02.2018)

у справі № 910/22068/17 (суддя Шкурдова Л.М.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Старт-Н

до Публічного акціонерного товариства Комерційний банк

про зобов'язання виконати дії

В С Т А Н О В И В:

Товариства з обмеженою відповідальністю Старт-Н (далі - ТОВ Старт-Н , позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Публічного акціонерного товариства Комерційний банк Приватбанк (далі - ПАТ КБ Приватбанк , відповідача) про зобов'язання передати позивачу оригінали документів, якими забезпечувалося виконання зобов'язань за кредитним договором № 4Т15114И від 16.12.2015. В обґрунтування своїх вимог зазначило, що позивач як поручитель виконав обов'язок ТОВ Т-Альфа як боржника перед ПАТ КБ Приватбанк за кредитним договором № 4Т15114И від 16.12.2015 щодо сплати заборгованості, відтак за умовами договору поруки та приписами ст. 556 ЦК України відповідач повинен вручити йому документи на підтвердження права позивача як нового кредитора.

Заперечуючи проти позову, відповідач зазначив, що факт виконання поручителем обов'язку боржника породжує автоматичний перехід до нього прав кредитора в силу прямої вказівки закону, а тому жодних інших дій для переходу прав від кредитора до поручителя, який виконав зобов'язання за боржника, вчиняти не потрібно тощо.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 23.02.2018 у справі № 910/22068/17 у задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись із згаданим рішенням, ТОВ Старт-Н оскаржило його в апеляційному порядку, просило скасувати та прийняти нове, яким позов задовольнити. В обґрунтування своїх вимог зазначило, що оскаржуване рішення ухвалено за неповного з'ясування обставин, що мають значення для справи, з порушенням вимог матеріального та процесуального права. За твердженнями апелянта, висновки суду щодо недоведеності позивачем факту виконання ним в повному обсязі умов договору поруки та відповідно наявності у нього права вимоги документів є безпідставними та ґрунтуються тільки на припущеннях відповідача. На переконання апелянта, долученим до позовної заяви платіжним дорученням № 2284 від 28.10.2016 підтверджується повне виконання ним своїх зобов'язань за договором поруки, проте відповідачем не надано суду жодних належних та допустимих доказів невиконання позивачем своїх зобов'язань за цим договором, зокрема, ані кредитного договору, ані розрахунку заборгованості за ним. Крім цього, судом взагалі не поставлено під сумнів припущення відповідача щодо неповної сплати позивачем заборгованості, внаслідок чого допущено порушення ст. 74 ГПК України, відповідно до якої кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається. Також, на думку апелянта, судом порушено положення ст. ст. 77, 78, 79 ГПК України, зокрема щодо засобів доказування та достовірності доказів тощо.

В судове засідання апеляційної інстанції 05.06.2018 з'явились представники сторін, представник позивача в судовому засіданні надав пояснення, в яких підтримав свою апеляційну скаргу, просив її задовольнити за наведених в ній підстав, оскаржуване рішення скасувати та прийняти нове, яким позов задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні апеляційної інстанції надав пояснення, в яких заперечив доводи апеляційної скарги, просив не брати їх до уваги, відтак оскаржуване рішення як законне та обґрунтоване залишити без змін.

Розглянувши наявні матеріали, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку фактичних обставин даної господарської справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Як встановлено матеріалами справи, 26.10.2016 між ТОВ Старт-Н (позивачем, поручителем за договором) та ПАТ КБ Приватбанк (відповідачем, кредитором за договором) укладено договір поруки № Т15114И/П (далі - Договір поруки), предметом якого згідно п. 1 є надання поруки поручителем перед кредитором за виконання ТОВ Т-Альфа (код за ЄДРПОУ 39799139) (далі - боржник) своїх зобов'язань за кредитним договором від 16.12.2015 № 4Т15114И (далі - Кредитний договір), а саме: з повернення кредиту та сплати відсотків за користування кредитом на умовах та в терміни, визначених Кредитним договором.

За умовами п.2 Договору поруки поручитель відповідає перед кредитором за виконання обов'язку боржника за Кредитним договором з повернення кредиту та сплати відсотків за користування кредитом.

Поручитель згідно п. 3 Договору поруки з умовами Кредитного договору ознайомлений.

Положеннями п. п. 5, 6 Договору поруки сторони визначили, що у випадку невиконання боржником обов'язку п. 1, кредитор направляє на адресу поручителя письмову вимогу із зазначенням порушеного зобов'язання. Поручитель зобов'язаний виконати обов'язок, зазначений у письмовій вимозі кредитора впродовж 5 календарних днів з моменту отримання вимоги (п. 5).

Сторони погодили (п. 10 Договору поруки), що кредитор зобов'язаний у випадку виконання поручителем обов'язку боржника за Кредитним договором передати поручителю впродовж 5 робочих днів з моменту виконання обов'язків належним чином посвідчені копії документів на підтвердження обов'язків боржника за кредитним договором.

Цей договір згідно п. 11 вступає в силу з моменту його підписання сторонами та скріплення печатками і діє до повного виконання зобов'язань.

Договір поруки укладено сторонами із застуванням електронного цифрового підпису відповідно до укладеної між позивачем та відповідачем угоди від 07.02.2013 про використання електронного цифрового підпису з посиленим сертифікатом ключа.

Звертаючись до суду з даним позовом, позивач зазначив, що на виконання своїх зобов'язань за Договором поруки з огляду на невиконання боржником свого обов'язку перед кредитором, позивачем перераховано грошові кошти в якості оплати за Кредитним договором, на підтвердження чого до матеріалів справи додано платіжне доручення № 2284 від 28.10.2016 на суму 111 595 555, 43 грн.

Проте відповідачем документів поручителю на підтвердження права вимоги до боржника за Договором поруки не передано, що і стало підставою для звернення до суду з даним позовом про зобов'язання ПАТ КБ Приватбанк передати ТОВ Старт-Н оригінали документів, якими забезпечувалось виконання зобов'язань за Кредитним договором.

Відмовляючи в задоволенні позову, місцевий господарський суд виходив з того, що умовами Договору поруки та приписами чинного законодавства не передбачено обов'язку кредитора передати поручителю саме оригінали документів на підтвердження обов'язку боржника. За висновками суду, зазначене свідчить про відсутність порушеного права позивача, на захист якого подано даний позов, що вказує на необґрунтованість та безпідставність позовних вимог.

Апеляційний господарський суд погоджується з такими висновками місцевого суду.

Так, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків згідно п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Надаючи оцінку правовідносинам, які склались між сторонами у даній справі, суд першої інстанції правильно визначив, що укладений між сторонами правочин за своїм змістом та правовою природою є договором поруки, за яким, на підставі ч. ч. 1, 2 ст. 553 ЦК України поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником. Порукою може забезпечуватися виконання зобов'язання частково або у повному обсязі.

За приписами ст. 554 ЦК України у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.

Поручитель відповідає перед кредитором в тому ж обсязі, що й боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Зміст договору на підставі ст. 628 ЦК України становлять умови, визначені на розсуд сторін і погодженні ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Положеннями ч. 1 ст. 627 ЦК України встановлено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Умовами Договору поруки (п. 8) сторони погодили, що до поручителя, який виконав обов'язки боржника за Кредитним договором переходять усі права кредитора за цим договором і договору (ам) застави (іпотеки), укладеним в цілях забезпечення зобов'язань боржника перед кредитором за кредитним договором в частині виконаного зобов'язання.

Суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин згідно ст. ст. 193 ГК України, 525, 526 ЦК України повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язань або одностороння зміна його умов, якщо інше не встановлено договором або законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Як вище згадувалось, позивачем на виконання своїх обов'язків за Договором поруки через невиконання боржником своїх зобов'язань перед кредитором перераховано відповідачу кошти в сумі 111 595 555, 43 грн. (платіжне доручення №2284 від 28.10.2016 з призначенням платежу виконання зобов'язань по кредитному договору № 4Т15114И від 16.12.2015 згідно договору поруки № 4Т15114И/П від 26.10.2016 ).

За приписами ст. 1 Закону України Про платіжні системи та переказ коштів в Україні помилковий переказ - рух певної суми коштів, внаслідок якого з вини банку або іншого суб'єкта переказу відбувається її списання з рахунку неналежного платника та/або зарахування на рахунок неналежного отримувача чи видача йому цієї суми у готівковій формі.

Відповідно до ст. 469 ЦК України особа, яка одержала майно за рахунок іншої особи без достатньої підстави, встановленої законом або договором, зобов'язана повернути безпідставно придбане майно цій особі.

Відповідачем не спростовано факту отримання коштів від позивача в сумі 111 595 555, 43 грн. та не подано доказів повернення цих коштів як помилково перерахованих за відсутності укладеного між сторонами договору поруки.

За відсутності інших підстав припинення зобов'язань, передбачених договором або законом, зобов'язання, в тому числі й грошове, припиняється його виконанням, проведеним належним чином (ст. 599 ЦК України).

Після виконання поручителем зобов'язання, забезпеченого порукою, кредитор повинен вручити йому документи на підтвердження обов'язку боржника згідно ч.ч. 1, 2 ст. 556 ЦК України.

До поручителя, який виконав зобов'язання, забезпечене порукою, переходять усі права кредитора в цьому зобов'язанні, в тому числі й ті, що забезпечували його виконання.

Таким чином, безпосередньо законом закріплено право поручителя вимагати від боржника відновлення свого майнового стану, який зазнав змін в результаті виконання ним обов'язку за боржника.

Підтвердженням цього є приписи ч. 1 ст. 512 ЦК України, якою встановлено вичерпний перелік підстав заміни кредитора у зобов'язанні, серед яких й виконання обов'язку боржника поручителем.

Оскільки перехід до поручителя прав кредитора у зобов'язанні після виконання ним обов'язку боржника відбувається в силу прямої вказівки закону, будь-яких інших дій для переходу такого права вчиняти не потрібно.

Обсяг прав кредитора, які переходять до поручителя у такому випадку, повинен відповідати обсягу задоволених ним вимог кредитора за основним зобов'язанням.

Як вище згадувалось, за умов Договору поруки у випадку невиконання боржником п. 1 цього договору, кредитор направляє на адресу поручителя письмову вимогу із зазначенням порушеного зобов'язання. Поручитель зобов'язаний виконати обов'язок, зазначений в письмовій вимозі кредитора, впродовж 5 календарних днів з моменту отримання цієї вимоги (п. 5 цього договору).

Проте матеріали справи не містять будь-яких доказів на підтвердження пред'явлення відповідачем майнових вимог до поручителя, як і наявності порушеного боржником зобов'язання станом на момент сплати позивачем грошових коштів відповідачу.

Положеннями ст. 514 ЦК України визначено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

За приписами п. 4.1.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 24.11.2014 №1 Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають з кредитних договорів господарським судам слід виходити з того, що з урахуванням частини другої статті 556 та пункту 3 частини першої статті 512 ЦК України наслідком виконання поручителем зобов'язання, забезпеченого порукою, є заміна кредитора у зобов'язанні. Згідно з частиною першою статті 516 ЦК України заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

Як правильно встановлено судом першої інстанції, умовами укладеного між сторонами Договору поруки та положеннями чинного законодавства, в тому числі й ч.1 ст. 556 ЦК України, на яку посилався позивач, не передбачено обов'язку кредитора передати поручителю оригінали документів, які підтверджують обов'язок боржника.

Так, за умовами п.10 Договору поруки кредитор зобов'язаний у випадку виконання поручителем обов'язку боржника за Кредитним договором передати поручителю впродовж 5 робочих днів з моменту виконання обов'язку належним чином посвідчені копії документів, що підтверджують обов'язки боржника за Кредитним договором.

Проте позивачем не наведено правового обгрунтування, згідно якого виникає обов'язок відповідача виконати дії, про зобов'язання вчинення яких просив позивач, як і не доведено наявності будь-яких інших підстав виникнення у відповідача обов'язку передати позивачу оригінали відповідних документів.

З огляду на вимоги ч. 3 ст. 553 ЦК України та ч. 3 ст. 556 ЦК України поручителем може бути кілька осіб і до кожного з них хто виконав зобов'язання, забезпечене порукою, переходять права кредитора у розмірі частини обов'язку, яка виконана ним, а тому законодавцем не передбачено передачу кредитором поручителю саме оригіналів документів, які підтверджують обов'язок боржника.

За змістом ст. 14 ЦК України цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства. Особа не може бути примушена до дій, вчинення яких не є обов'язковим для неї.

Позивачем не надано доказів на підтвердження факту звернення його до відповідача з вимогою надати документи на підтвердження обов'язків боржника за Кредитним договором.

За приписами ч. 1 ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Кожна особа згідно ст. 16 ЦК України має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Зі змісту позовних вимог вбачається, що в даному випадку позивач просив суд застосувати спосіб захисту, передбачений п. 5 ч. 2 ст. 16 ЦК України, а саме: примусове виконання обов'язку в натурі.

Такий спосіб захисту як примусове виконання обов'язку в натурі застосовується у тих випадках, коли відповідач зобов'язаний був вчинити певні дії по відношенню до позивача, але відмовився або уникає можливості виконати свій обов'язок. Тобто цей засіб захисту застосовується за наявності зобов'язальних правовідносин між позивачем та відповідачем.

З огляду на наведене та відсутність доказів позивача щодо наявного обов язку відповідача передати оригінали документів на підтвердження зобов'язань ТОВ Т-Альфа перед ПАТ КБ Приватбанк по Кредитному договору, як і порушення відповідачем прав та законних інтересів позивача за Договором поруки, апеляційний суд дійшов висновку, що позовні вимоги як безпідставні та необґрунтовані не підлягають задоволенню.

Доводи позивача (апелянта) щодо порушення судом вимог матеріального та процесуального права, зокрема ст. ст. 74, 77, 78, 79 ГПК України, не знайшли свого підтвердження під час перегляду справи судом апеляційної інстанції.

За таких обставин, апеляційний господарський суд погоджується із висновками місцевого суду як законними, обґрунтованими обставинами й матеріалами справи, детальний аналіз яких, як і нормативне обґрунтування прийнятого судового рішення наведено місцевим судом, підстав для скасування його не знаходить. Доводи апелянта по суті скарги в межах заявлених вимог, як безпідставні й необґрунтовані не заслуговують на увагу, оскільки не підтверджуються жодними доказами по справі й не спростовують викладених в судовому рішенні висновків.

Керуючись ст. ст. 240, 269-270, 273, 275, 281-284 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Старт-Н залишити без задоволення, рішення Господарського суду міста Києва від 23.02.2018 у справі № 910/22068/17 - без змін.

Матеріали справи № 910/22068/17 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строк, передбачений ст. ст. 288-289 ГПК України.

Повний текст постанови складено 06.06.2018

Головуючий суддя С.Я. Дикунська

Судді Г.А. Жук

А.О. Мальченко