Рішення

від 07.06.2018 по справі 812/1105/18

ЛУГАНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

10.3.3

ЛУГАНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

Іменем України

07 червня 2018 рокуСєвєродонецькСправа № 812/1105/18

Суддя Луганського окружного адміністративного суду Басова Н.М., розглянувши в порядку письмового провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління соціального захисту населення Марківської районної державної адміністрації про визнання протиправним рішення та зобов'язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

17 квітня 2018 року до Луганського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 (далі - позивач) до Управління соціального захисту населення Марківської районної державної адміністрації (далі - відповідач, УСЗН Марківської РДА), в якому позивач просила суд:

- скасувати рішення відповідача про відсутність прав на допомогу при народженні дитини;

- зобов'язати відповідача поновити позивачу нарахування допомоги при народженні дитини - ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 з моменту припинення виплат, а саме з 2014 року.

Свої позовні вимоги обґрунтовувала тим, що вона ІНФОРМАЦІЯ_3 народила четверту дитину ОСОБА_3.

Згідно Закону України Про державну допомогу сім'ям з дітьми , своєчасно звернулася до Управління праці та соціального захисту населення виконкому Свердловської міської ради для отримання допомоги при народженні дитини, яка їй була призначена та виплачувалась до червня 2014 року.

Влітку 2014 року у Луганській області почалися активні бойові дії, у зв'язку з чим припинили роботу державні органи та державні реєстри, у червні місці вона отримала останній платіж допомоги.

На даний час вона є внутрішньо переміщеною особою та мешкає в смт. Марківка. Звернулася до УСЗН Марківської РДА для поновлення виплат при народженні дитини з червня 2014 року, на що отримала відмову у поновленні допомоги при народженні дитини.

У Рішенні про відмову відповідач посилається на те, що допомога при народженні дитини призначається за умови, що звернення за її призначенням надійшло не пізніше ніж через 12 календарних місяців після народження дитини.

З таким рішенням позивач не згодна, вважає його таким, що порушує право її та її дитини, оскільки за призначенням допомоги вона звернулася ще у 2012 році до УСЗН виконкому Свердловської міської ради, а до УСЗН Марківської РДА звернулась лише для відновлення цієї соціальної виплати як внутрішньо переміщена особа.

Також ОСОБА_1 зазначила, що її вини у припиненні виплати допомоги та не отриманні допомоги при народженні дитини вчасно немає, оскільки м. Свердловськ знаходиться на території, де органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження. Обмежень в часі щодо поновлення виплати допомоги при народженні дитини, припиненої не з вини одержувача в Законі України Про державну допомогу сім'ям з дітьми , Порядку призначення і виплати державної допомоги сім'ям з дітьми та Тимчасовому порядку фінансування бюджетних установ, здійснення соціальних виплат населенню та надання фінансової підтримки окремим підприємствам і організаціям Донецької і Луганської областей не передбачено.

Таким чином вважає, що рішення УСЗН Марківської РДА є неправомірним та просить суд його скасувати та зобов'язати відповідача поновити їй нарахування та виплату даної соціальної допомоги (а.с.3-6).

Відповідач позов не визнав, надав відзив, в якому зазначив, що, по-перше, згідно ч.1 ст. 1 Закону України Про державну допомогу сім'ям з дітьми громадяни України, в сім'ях яких виховуються та проживають неповнолітні діти, мають право на державну допомогу у випадках та на умовах, передбачених цим Законом та іншими законами України. Відповідно до ст.10 цього Закону допомога при народженні дитини за цим законом надається одному з батьків дитини (опікуну), який постійно проживає разом з дитиною. Отже, один із батьків дітей повинен проживати з дітьми. А відповідно до листа відділу освіти Марківської РДА від 01.03.2018 №137 діти позивача за адресою не проживають та в закладах освіти Марківського району неповнолітні не навчаються.

По-друге, позивач взята на облік внутрішньо переміщеної особи 16.06.2015 року за адресою: АДРЕСА_2. (довідка про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи від 16.06.2015р. № 925021041), за адресою: АДРЕСА_1 (довідка про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи від 09.11.2017р. № 21041). Позивач до УСЗН Марківської РДА на день звернення до суду з заявою про поновлення виплат при народженні дитини (ІНФОРМАЦІЯ_4 року) з червня 2014 року не зверталася і ніякого рішення стосовно даного питання управлінням соціального захисту населення Марківської РДА не приймалося.

Відповідно абзацу 31 пункту 13 Порядку призначення і виплати державної допомоги сім'ям з дітьми, затвердженого постановою КМУ від 27 грудня 2001 р. № 1751, виплата допомоги поновлюється у випадках, передбачених абзацами двадцятим - двадцять сьомим, двадцять дев'ятим і тридцятим цього пункту, у разі, коли особа, що фактично здійснює догляд за дитиною (один з батьків дитини, опікун), звернулася протягом дванадцяти місяців після припинення виплати допомоги до органу, що призначив допомогу, з письмовою заявою.

Отже, позивач взята на облік внутрішньо переміщеної особи 16.06.2015 року і протягом дванадцяти місяців після припинення виплати допомоги до управління соціального захисту населення Марківської РДА не зверталася з письмовою заявою про поновлення виплат при народженні дитини (ІНФОРМАЦІЯ_4 року) з червня 2014 року. На підставі викладеного відповідач просив суд відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі (а.с.26-27).

Ухвалою Луганського окружного адміністративного суду від 19.04.2018 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, вирішено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного провадження з викликом сторін на 16.05.2018. Також вказаною ухвалою позивач була звільнена від сплати судового збору (а.с.1-2).

Ухвалою від 16.05.2018 судом витребовано від Міністерства соціальної політики України відомості щодо дати та суми останньої виплати допомоги при народженні дитини - ОСОБА_3 (ІНФОРМАЦІЯ_1) ОСОБА_1 (а.с.78-79).

У зв'язку з витребуванням доказів по справі було оголошено перерву до 07.06.2018.

07.06.2018 позивач в судове засідання не прибула, про дату, час та місце судового розгляду повідомлена належним чином (а.с.84), просила розглянути справу за її відсутності (а.с.90).

Представник відповідача у судове засідання не прибув, про дату, час та місце судового розгляду справи повідомлений належним чином (а.с.83), просив розглянути справу за відсутності представника (а.с.88).

Відповідно до частини 9 статті 205 Кодексу адміністративного судочинства (далі - КАС України) якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з'явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих доказів, оцінивши докази відповідно до вимог ст.ст.72-79 КАС України, суд дійшов наступного.

Судом встановлено, що ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2, є внутрішньо переміщеною особою, що підтверджується довідками від 16.06.2015 №925021041 та від 09.11.2017 №21041, район, в який перемістилась особа проживати - Марківський, Луганської області (а.с.9,59).

Позивач також є матір'ю 6 дітей, що підтверджується свідоцтвами про народження дітей (а.с.51,63-67).

ІНФОРМАЦІЯ_4 ОСОБА_1 народила доньку ОСОБА_3 (а.с.64).

За інформацією баз даних Центрального сховища Мінсоцполітики позивач отримувала допомогу при народженні на дитину, ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, розмір якої на останній місяць виплати (липень 2014 року) становив 1400,97 грн. (а.с.85).

15.10.2015 позивач звернулась до УСЗН Марківської РДА з заявою про призначення усіх видів соціальної допомоги, компенсацій, субсидій та пільг, а саме допомоги при народженні дитини (а.с.57-58). До вказаної заяви були додані довідка від 16.06.2015 №925021041 про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи; довідка про склад сім'ї від 15.10.2015 №769; копія паспорту, свідоцтва про народження дітей, в тому числі і відносно ОСОБА_4; довідку про підтвердження відкритого картрахунку (а.с.59-68).

Рішенням УСЗН Марківської РДА про призначення допомоги сім'ям з дітьми від 16.10.2015 ОСОБА_1 була призначена допомога лише при народженні ОСОБА_5 (а.с.55).

26 лютого 2018 року позивач звернулася до Управління соціального захисту населення Марківської районної державної адміністрації з письмовою заявою щодо надання роз'яснення щодо причин відмови поновлення виплати соціальної допомоги при народженні дитини ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.75).

Листом Управління соціального захисту населення Марківської районної державної адміністрації від 27.03.2018 №790 розглянуто звернення позивача та з посиланнями на ст.10 Закону України "Про державну допомогу сім'ям з дітьми" №2811 допомога при народженні дитини призначається за умови, якщо звернення за її призначенням надійшло не пізніше дванадцяти місяців з дня народження дитини. У разі пропуску зазначеного періоду, право на отримання допомоги втрачається (а.с.12).

Аналізуючи виникненні між сторонами правовідносини, суд дійшов до таких висновків.

Відповідно до ст. 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.

Відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону України "Про державну допомогу сім'ям з дітьми", громадяни України, в сім'ях яких виховуються та проживають неповнолітні діти, мають право на державну допомогу у випадках та на умовах, передбачених цим Законом та іншими законами України.

Згідно із ч.ч. 3, 4 ст. 1 Закону України "Про державну допомогу сім'ям з дітьми", порядок призначення і виплати державної допомоги сім'ям з дітьми та перелік документів, необхідних для призначення допомоги за цим Законом, встановлюється Кабінетом Міністрів України. Роботу щодо призначення та виплати державної допомоги сім'ям з дітьми організовує центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення.

Відповідно до ч. 1 ст. 3 Закону України "Про державну допомогу сім'ям з дітьми", відповідно до цього Закону призначаються такі види державної допомоги сім'ям з дітьми: допомога у зв'язку з вагітністю та пологами; допомога при народженні дитини; допомога при усиновленні дитини; допомога на дітей, над якими встановлено опіку чи піклування; допомога на дітей одиноким матерям.

Відповідно до ст. 10 Закону України "Про державну допомогу сім'ям з дітьми", допомога при народженні дитини надається одному із батьків дитини (опікуну), який постійно проживає разом з дитиною. Одноразова допомога, призначена опікуну, вважається власністю дитини.

Згідно із частинами 1-3 статті 11 Закону України "Про державну допомогу з дітьми", допомога батькам при народженні дитини призначається на підставі свідоцтва про народження дитини. Опікунам зазначена допомога призначається на підставі рішення про встановлення опіки. Для призначення допомоги при народженні дитини до органу праці та соціального захисту населення за умови пред'явлення паспорта або іншого документа, що посвідчує особу, та свідоцтва про народження дитини подається одним з батьків (опікуном), з яким постійно проживає дитина, заява за формою, встановленою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення, та копія свідоцтва про народження дитини. Даний перелік документів є вичерпним.

Умови призначення і виплати державної допомоги сім'ям з дітьми, передбачених Законом України "Про державну допомогу сім'ям з дітьми" визначаються Порядком призначення і виплати державної допомоги сім'ям з дітьми, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 27 грудня 2001 року № 1751 (далі - Порядок № 1751).

Відповідно до пункту 10 Порядку № 1751 допомога при народженні дитини надається одному з батьків дитини, опікуну, які постійно проживають разом з дитиною, з метою створення належних умов для її повноцінного утримання та виховання.

Пунктом 11 Порядку № 1751 передбачено, що для призначення допомоги при народженні дитини органу соціального захисту населення за умови пред'явлення паспорта або іншого документа, що посвідчує особу, подається: заява одного з батьків (опікуна), з яким постійно проживає дитина, що складається за формою, затвердженою Мінсоцполітики; копія свідоцтва про народження дитини (з пред'явленням оригіналу).

Відповідно до пункту 13 Порядку № 1751 допомога при народженні дитини надається у розмірі, встановленому на дату народження дитини. Допомога при народженні дитини, яка народилася після 8 квітня 2011 р., надається в сумі, кратній 30 розмірам прожиткового мінімуму, - на першу дитину; кратній 60 розмірам прожиткового мінімуму, - на другу дитину; кратній 120 розмірам прожиткового мінімуму, - на третю і кожну наступну дитину. Виплата допомоги здійснюється одноразово у десятикратному розмірі прожиткового мінімуму при народженні дитини, решта суми допомоги на першу дитину виплачується протягом 24 місяців, на другу дитину - 48 місяців, на третю і кожну наступну дитину - 72 місяців рівними частинами.

Сторонами не заперечується, а з наданої відповіді Мінсоцполітики від 31.05.2018 №10280/0/2-18/56 судом встановлено, що позивачу була призначена виплата допомоги при народженні дитини - ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, зазначена допомога позивачу виплачувалась до червня 2014 року включно (остання виплата відбулась в липні за червень 2014 року) (а.с.85).

Отже, зібраними доказами підтверджено факт своєчасного звернення позивача із заявою про призначення допомоги при народженні дитини та факт призначення позивачу зазначеної допомоги при народженні дитини - ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 5 Закону України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України", Україна вживає всіх необхідних заходів щодо гарантування прав і свобод людини і громадянина, передбачених Конституцією та законами України, міжнародними договорами, усім громадянам України, які проживають на тимчасово окупованій території. Україна зобов'язується підтримувати і забезпечувати економічні, фінансові, політичні, соціальні, інформаційні, культурні та інші зв'язки з громадянами України, які проживають на тимчасово окупованій території.

Згідно із ч. 2 ст. 7 Закону України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України", Україна вживає всіх можливих заходів, спрямованих на розв'язання проблем, пов'язаних із соціальним захистом, зокрема відновленням усіх соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам.

Відповідно до ст. 18 Закону України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України", громадянам України гарантується дотримання у повному обсязі їхніх прав і свобод, передбачених Конституцією України, у тому числі соціальних, трудових, виборчих прав та права на освіту, після залишення ними окупованої території.

Відповідно до ст. 3 Конвенції про права дитини, ратифікованої Постановою ВРУ №789-ХІІ від 27 лютого 1991 року, в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється як найкращому забезпеченню інтересів дитини. Держави-учасниці зобов'язуються забезпечити дитині такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов'язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом і з цією метою вживають всіх відповідних законодавчих і адміністративних заходів.

Допомога при народженні дитини за своєю природою є допомогою самій дитині, а не її батькам, а тому не можна позбавити дитину благ, гарантованих їй державою.

Крім того, порядок призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 08 червня 2016 року № 365.

Цей Порядок визначає механізм призначення (відновлення) внутрішньо переміщеним особам виплати пенсій (щомісячного довічного грошового утримання), довічних державних стипендій, усіх видів соціальної допомоги та компенсацій, матеріального забезпечення, надання соціальних послуг, субсидій та пільг (далі - соціальні виплати) за рахунок коштів державного бюджету та фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування.

Відповідно до пункту 2 Порядку призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам, документом, що підтверджує статус внутрішньо переміщеної особи, є довідка, видана такій особі відповідно до Порядку оформлення і видачі довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 1 жовтня 2014 р. № 509 "Про облік внутрішньо переміщених осіб".

Згідно із пунктами 4,5 Порядку призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам, соціальні виплати внутрішньо переміщеним особам призначаються і виплачуються структурними підрозділами з питань соціального захисту населення районних, районних у м. Києві держадміністрацій, виконавчих органів міських, районних у містах (у разі утворення) рад (далі - структурні підрозділи з питань соціального захисту населення), територіальними органами Пенсійного фонду України, робочими органами Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань, центрами зайнятості (далі - органи, що здійснюють соціальні виплати) за місцем їх фактичного проживання/перебування, незалежно від факту реєстрації місця проживання/перебування. Для призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщена особа, а у визначених законодавством випадках - її законний представник подає відповідну заяву до органу, що здійснює соціальні виплати на території, де зазначена особа перебуває на обліку за місцем її фактичного проживання/перебування, незалежно від факту реєстрації місця проживання/перебування.

Посилання відповідача на те, що позивач не зверталася із заявою про поновлення допомоги при народженні дитини, суд вважає необґрунтованим, оскільки жодним чинним нормативно-правовим актом не передбачено подання заяви про поновлення допомоги при народженні дитини та не визначено форму такої заяви.

Крім того, матеріалами справи встановлено, що 15.10.2015 позивач звернулась до Управління соціального захисту населення Марківської районної державної адміністрації із заявою про призначення усіх видів соціальної допомоги, компенсації, субсидій та пільг, до якої додала пакет документів в якому також було і свідоцтво про народження ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.57-68). В подальшому позивач зверталась із заявою про роз'яснення причин відмови у поновлені цієї соціальної допомоги (а.с.75).

Проте, відповідачем в порушення вимог Закону України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України" не було вчинено жодних заходів спрямованих на відновлення соціальних виплат позивачу, в даному випадку на відновлення виплати допомоги при народженні дитини.

Таким чином, суд вважає таку бездіяльність відповідача протиправною, та такою, що порушує право позивача та в першу чергу її дитини на соціальний захист гарантований Конституцією України та чинним законодавством України.

Суд вважає неприйнятним посилання відповідача на те, що Законом встановлено дванадцяти місячний строк для призначення допомоги з дня народження дитини, оскільки позивач вперше звернулась до Управління праці та соціального захисту населення виконкому Свердловської міської ради в строк встановлений Законом. Тобто, позивачем не було порушено зазначений строк. Встановлені ч.6 ст.11 Закону України "Про державну допомогу сім'ям з дітьми" строки звернення для призначення допомоги при народженні дитини до даних правовідносин не застосовуються, оскільки дана норма не ругулює питання поновлення раніш призначеної допомоги при народженні дитини та не встановлює строки звернення з заявою про поновлення таких виплат.

Крім того, суд зазначає, що повторного звернення із зазначеною заявою законодавством також не передбачено.

Щодо посилання відповідача на лист відділу освіти Марківської РДА від 01.03.2018 №137, згідно якого діти позивача за адресою не проживають та в закладах освіти Марківського району неповнолітні не навчаються, то воно взагалі не має жодного правового значення при вирішенні питання щодо відновлення соціальної допомоги при народженні дитини.

Вирішуючи заявлені вимоги щодо визнання протиправним рішення відповідача про відсутність прав на допомогу при народженні дитини та зобов'язання поновити нарахування допомоги при народженні дитини, суд виходить з наступного.

Судом встановлено, що відповідачем не приймалось рішення щодо відмови у поновленні допомоги при народженні дитини ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, а лист від 27.03.2018 №790 є лише роз'ясненням законодавства та містить інформативний характер, тому жодним чином не порушує прав, свобод та інтересів позивача.

Частинами 1 та 2 статті 5 КАС України встановлено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом:

1) визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень;

2) визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень;

3) визнання дій суб'єкта владних повноважень протиправними та зобов'язання утриматися від вчинення певних дій;

4) визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії;

5) встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб'єкта владних повноважень;

6) прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1-4 цієї частини та стягнення з відповідача - суб'єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю.

Захист порушених прав, свобод чи інтересів особи, яка звернулася до суду, може здійснюватися судом також в інший спосіб, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Також суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Стаття 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) гарантує, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Під ефективним засобом (способом) необхідно розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Тобто ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.

Отже, обираючи спосіб захисту порушеного права, слід зважати й на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку про часткове задоволення позовних вимог з обранням належного способу захисту порушеного права позивача, а саме прийняти рішення про визнання протиправною бездіяльності Управління соціального захисту населення Марківської районної державної адміністрації щодо не вжиття заходів для поновлення ОСОБА_1 нарахування та виплати допомоги при народженні дитини - ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, та зобов'язання відновити нарахування та виплату ОСОБА_1 допомоги при народженні дитини ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, з липня 2014 року.

Питання про розподіл судових витрат судом не вирішується, оскільки позивач ухвалою суду від 19.04.2018 звільнений від сплати судового збору у відповідності до вимог Закону України "Про судовий збір".

Керуючись ст.ст. 90, 139, 143, 241- 246, 250, 255, 295, пунктом 15.5 Розділу VII Перехідних положень КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Управління соціального захисту населення Марківської районної державної адміністрації про визнання протиправним рішення та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Управління соціального захисту населення Марківської районної державної адміністрації щодо не вжиття заходів для поновлення ОСОБА_1 нарахування та виплати допомоги при народженні дитини - ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1.

Зобов'язати Управління соціального захисту населення Марківської районної державної адміністрації (92400, Луганська область, смт.Марківка, пров.Південний, буд.2, код ЄДРПОУ: 03196966) поновити нарахування та виплату ОСОБА_1 (ІНФОРМАЦІЯ_2, паспорт серія НОМЕР_1, виданий 18.01.2007 Свердловським МВ УМВС України в Луганській області, зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_4; фактичне місце проживання: АДРЕСА_3) допомоги при народженні дитини ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, з липня 2014 року.

В решті позовних вимог ОСОБА_6 відмовити.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Н.М. Басова