Рішення

від 07.06.2018 по справі 812/748/18

ЛУГАНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

12.2

ЛУГАНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

Іменем України

07 червня 2018 рокуСєвєродонецькСправа № 812/748/18

Суддя Луганського окружного адміністративного суду Чернявська Т.І., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Марківського районного відділу ГУМВС України у Луганській області в особі ліквідаційної комісії про стягнення винагороди за безпосередню участь в антитерористичній операції,

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою Луганського окружного адміністративного суду від 10.04.2018 відкрито провадження в адміністративній справі № 812/748/18 за адміністративним позовом ОСОБА_1 (далі - позивач) до Марківського районного відділу ГУМВС України у Луганській області в особі ліквідаційної комісії (далі - відповідач), в якій позивач просить стягнути з відповідача на свою користь винагороду за безпосередню участь в антитерористичній операції в розмірі 100 відсотків місячного грошового забезпечення у розрахунку на місяць, але не менш ніж 3000,00 грн, у розрахунку на місяць, за період з 05 липня 2014 року по 31 грудня 2014 року в загальній сумі 26905,85 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що він з 20.11.2000 по 06.11.2015 проходив службу в органах внутрішніх справ України, а з 07.11.2015 по теперішній час проходить службу в Головному управлінні Національної поліції в Луганській області. В період з 05.07.2014 по теперішній час безпосередньо бере участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення і захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України в районах проведення АТО на території Луганської області на підставі наказів першого заступника керівника Антитерористичного Центру при Службі безпеки України (по стройовій частині) від 25.06.2015 № 176, від 17.11.2015 № 321 та від 19.12.2015 № 353, про що свідчить довідка від 12.02.2016 № А-815.

Всупереч вимог пункту 2 постанови Кабінету Міністрів України від 04.06.2014 № 158 Про перерозподіл деяких видатків державного бюджету, передбачених Міністерству фінансів на 2014 рік та виділення коштів з резервного фонду державного бюджету відповідачем за період з липня 2014 року по грудень 2014 року позивачу не виплачувалась винагорода за безпосередню участь в антитерористичній операції у розмірі 100 відсотків місячного грошового забезпечення.

З урахуванням положень пункту 2 постанови Кабінету Міністрів України від 04.06.2014 № 158 Про перерозподіл деяких видатків державного бюджету, передбачених Міністерству фінансів на 2014 рік та виділення коштів з резервного фонду державного бюджету розмір винагороди за безпосередню участь в антитерористичній операції за період з липня 2014 року по грудень 2014 року за розрахунком позивача складає 26905,85 грн.

Марківський районний відділ ГУМВС України у Луганській області в особі ліквідаційної комісії позов не визнав, про що подав відзив на позовну заяву від 01 червня 2018 року б/н, в якому у задоволенні позовних вимог просить відмовити повністю (арк. спр. 35-41).

В обґрунтування заперечень проти позову відповідач зазначив, що наказом АТЦ при СБУ від 25.06.2015 № 176 позивач включений до складу сил і засобів, які залучаються та беруть безпосередню участь в антитерористичній операції на території Луганській області, забезпеченні її проведення з 05.07.2014. Наказом АТЦ при СБУ від 17.11.2015 № 321 позивач виключений зі складу сил і засобів, які залучаються та беруть безпосередню участь в антитерористичній операції на території Луганській області, забезпеченні її проведення з 07.11.2015. Виплата винагороди за участь в АТО у 2014 році була передбачена постановою КМУ від 04.06.2014 № 158 «Про перерозподіл деяких видатків державного бюджету, передбачених Міністерству фінансів на 2014 рік та виділення коштів з резервного фонду державного бюджету» . Для виплати винагороди були виділені кошти з резервного фонду із зазначенням сум, які виділяються для проведення виплат. Разом з тим, наказ АТЦ при СБУ від 07.06.2015 № 158 був виданий по закінченню бюджетного періоду, а тому ГУМВСУ було позбавлено можливості зареєструвати кредиторську заборгованість щодо виплати коштів за участь в АТО за період з липня по грудень 2014 року.

Крім того, представник відповідача з посиланням на статті 105 та 112 Цивільного кодексу України зазначив, що позивач, як кредитор юридичної особи - Марківського районного відділу ГУМВС України у Луганській області, що ліквідується, мав право протягом місяця з дати, коли він дізнався або мав дізнатися про відмову ліквідаційної комісії у задоволенні його вимог, звернутися до суду з позовом до ліквідаційної комісії. За рішенням суду вимоги кредитора можуть бути задоволені за рахунок майна, що залишилося після ліквідації юридичної особи. Вимоги кредиторів, які не визнані ліквідаційною комісією, якщо кредитор у місячний строк після одержання повідомлення про повну або часткову відмову у визнанні його вимог не звертався до суду з позовом, вимоги, у задоволенні яких за рішенням суду кредиторові відмовлено, а також вимоги, які не задоволені через відсутність майна юридичної особи, що ліквідується, вважаються погашеними.

Позивач звільнений з ОВС 06.11.2015, остаточний розрахунок з ним проведено 15.04.2016, до суду звернувся лише 23.03.2017. Тобто позивачем пропущений й строк звернення до суду, визначений частиною п'ятою статті 122 КАС України, що є підставою для залишення позовної заяви без розгляду. Винагорода за участь в АТО не є щомісячною, у зв'язку з чим не має постійного характеру, а тому не може бути складовою грошового забезпечення.

Ухвалою від 10.04.2018 про відкриття провадження в адміністративній справі судом ухвалено розглядати дану справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) відповідно до положень частини п'ятої статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) (арк. спр. 1-2).

Дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих доказів, оцінивши докази відповідно до вимог статті 90 КАС України, судом встановлено таке.

Позивач, ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, у період з 20.11.2000 по 06.11.2015 проходив службу в органах внутрішніх справ України, а саме в Марківському районному відділі ГУМВС України у Луганській області з 13.01.2014 по 06.11.2015 на посаді заступника начальника районного відділу-начальника міліції громадської безпеки, про що свідчить дублікат трудової книжки від 06.11.2015 серії АЕ № 558236 та довідка від 22.02.2018 № 1570/111/38-2018, видана Марківським відділом поліції Головного управління Національної поліції в Луганській області (арк. спр. 16, 17-18).

Відповідно до довідки Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Луганській області від 31.05.2018 № 6/4-250ЛК на підставі наказу антитерористичного Центру при Службі безпеки України (по стройовій частині) від 25.06.2015 № 176 позивача включено до складу сил та засобів, які залучаються та беруть безпосередню участь в антитерористичній операції на території Луганської області, забезпеченні її проведення в період з 05.07.2014 (арк. спр. 42).

Згідно з довідкою Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Луганській області від 31.05.2018 № 6/4-250ЛК на підставі наказу антитерористичного Центру при Службі безпеки України (по стройовій частині) від 17.11.2015 № 321 позивача виключено зі складу сил та засобів, які залучаються та беруть безпосередню участь в антитерористичній операції на території Луганської області, забезпеченні її проведення з 07 листопада 2015 року (арк. спр. 42).

Відповідно до довідки Головного управління Національної поліції в Луганській області про безпосередню участь особи в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення і захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України від 12.02.2016 № А-815 та довідки Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Луганській області від 31.05.2018 № 6/4-250ЛК, на підставі наказу Антитерористичного Центру при Службі безпеки України (по стройовій частині) від 25.06.2015 № 176 позивач дійсно брав участь в антитерористичній операції на території Луганської області, забезпеченні її проведення в період з 05.07.2014 по 07.11.2015 (арк. спр. 12, 42).

Згідно з довідками про грошове забезпечення від 15.11.2017 № 59/164 та від 23.05.2018 № 59/52, виданими Марківським районним відділом ГУМВС України у Луганській області, загальний розмір грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 01.07.2014 по 31.12.2014 складав 37832,71 грн, а саме:

за липень 2014 року - 5614,06 грн;

за серпень 2014 року - 5614,06 грн;

за вересень 2014 року - 10001,30 грн, з яких 5351,30 грн - розмір грошового забезпечення, 4650,00 грн - матеріальна допомога на оздоровлення;

за жовтень 2014 року - 5303,53 грн;

за листопад 2014 року - 5303,53 грн;

за грудень 2014 року - 5996,23 грн (арк. спр. 14, 44).

Відповідно до довідок Марківського районного відділу ГУМВС України у Луганській області від 15.11.2017 № 59/166, від 23.05.2018 № 59/54 у періоди з 10.09.2014 по 19.09.2014, з 25.11.2014 по 14.12.2014 позивач перебував у частині чергової відпустки за 2014 рік (арк. спр. 13, 45).

З наявних у матеріалах справи документів та заперечень відповідача судом встановлено, що відповідачем не заперечується факт безпосередньої участі позивача в антитерористичній операції на території Луганської області, забезпеченні її проведення у період з липня 2014 року по грудень 2014 року. Спірним питанням є можливість виплати відповідачем позивачу такої винагороди поза межами відповідного бюджетного періоду.

Вирішуючи адміністративний позов по суті заявлених позовних вимог та оцінюючи обґрунтованість заперечень відповідача, суд виходить з такого.

Пунктом 2 постанови Кабінету Міністрів України від 04.06.2014 № 158 «Про перерозподіл деяких видатків державного бюджету, передбачених Міністерству фінансів на 2014 рік та виділення коштів з резервного фонду державного бюджету» (далі - Постанова № 158), у редакції, чинній у спірному періоді, було визначено, що за безпосередню участь в антитерористичних операціях, здійсненні заходів із забезпечення правопорядку на державному кордоні, відбиття збройного нападу на об'єкти, що охороняються військовослужбовцями, звільнення цих об'єктів у разі захоплення або спроби насильного заволодіння зброєю, бойовою та іншою технікою військовослужбовцям, у тому числі строкової військової служби, особам рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації, резервістам та працівникам (невійськовослужбовцям) льотного, льотно-підйомного, інженерно-технічного складу авіації Національної гвардії і Державної прикордонної служби, водіям автотранспортних засобів Національної гвардії і Державної прикордонної служби починаючи з 1 травня 2014 року виплачується винагорода в розмірі 100 відсотків місячного грошового забезпечення та заробітної плати, але не менш ніж 3000 гривень, у розрахунку на місяць.

На виконання Постанови № 158 Міністерством внутрішніх справ України видано наказ від 23.07.2014 № 719 «Про виплату винагороди військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, резервістам та працівникам (невійськовослужбовцям), льотного, льотно-підйомного, інженерно-технічного складу авіації та водіям автотранспортних засобів Національної гвардії України» (далі - Наказ № 719), яким передбачено виплачувати військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, резервістам та працівникам (невійськовослужбовцям) льотного, льотно-підйомного, інженерно-технічного складу авіації та водіям автотранспортних засобів Національної гвардії України за безпосередню участь в антитерористичних операціях, здійсненні заходів із забезпечення правопорядку на державному кордоні, відбиття збройного нападу на об'єкти, що охороняються військовослужбовцями, звільнення цих об'єктів у разі захоплення або спроби насильного заволодіння зброєю, бойовою та іншою технікою, починаючи з 01 травня 2014 року, винагороду в розмірі 100 відсотків місячного грошового забезпечення, але не менш ніж 3000 гривень у розрахунку на місяць.

Обчислення цієї винагороди здійснюється з розрахунку місячного грошового забезпечення або заробітної плати (у тому числі з урахуванням щомісячної додаткової грошової винагороди) за займаною особою вказаних вище категорій штатною посадою (останньою займаною штатною посадою) на час участі в зазначених операціях і заходах.

Винагороду виплачувати за час, обрахований із дня фактичного початку участі в операціях і заходах, зазначених у пункті 1 цього наказу, до дня завершення такої участі, в поточному місяці за минулий на підставі наказів командирів (начальників) органів військового управління (військових частин, закладів, установ, організацій) (командирам (начальникам) - наказів вищих командирів (начальників)), начальників органів внутрішніх справ.

Відповідно до пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 07.11.2007 № 1294 «Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу» грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.

Пунктом 3 наказу Міністерства внутрішніх справ України від 31.12.2007 № 499 «Про впорядкування структури та умов грошового забезпечення осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ» (далі - Наказ № 499) установлено, що грошове забезпечення осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за спеціальним званням, щомісячних підвищень посадового окладу, надбавок, доплат, винагород, які мають постійний характер, премії та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.

Також Наказом № 499 затверджено Інструкцію про порядок виплати грошового забезпечення особам рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, положеннями якої, зокрема, визначено, що:

- при виплаті особі рядового чи начальницького складу грошового забезпечення за неповний місяць розмір виплати за кожний календарний день визначається шляхом ділення суми грошового забезпечення за повний місяць на кількість календарних днів у місяці, за який здійснюється виплата (підпункт 1.7);

- грошове забезпечення, виплачене особі рядового чи начальницького складу несвоєчасно або виплачене їй у меншому розмірі, ніж належало, виплачується за весь період, що передував моменту звернення за одержанням недоотриманого грошового забезпечення, протягом якого особа мала на нього право (підпункт 1.12).

Відповідно до пункту 2.17.1 Інструкції про порядок виплати грошового забезпечення особам рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, затвердженої наказом № 499, особам рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ надається матеріальна допомога у межах асигнувань, що виділяються на їх утримання, для вирішення соціально-побутових питань у розмірі, що не перевищує місячного грошового забезпечення на день виплати, та один раз на рік допомога для оздоровлення при щорічній основній відпустці в розмірі, що не перевищує місячного грошового забезпечення.

З системного аналізу наведених вище нормативних актів (Постанова № 158 та Наказ № 719) можна дійти висновку, що винагорода за безпосередню участь в антитерористичних операціях обчислюється у розмірі 100 відсотків місячного грошового забезпечення, з розрахунку на місяць. Проте, такий розмір не повинен бути меншим ніж 3000 грн. Матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань чи матеріальна допомога на оздоровлення не віднесена до щомісячних видів грошового забезпечення, в розмірі 100 % якого нараховується та виплачується винагорода за участь в антитерористичній операції згідно з Постановою № 158. При цьому, враховуючи положення Наказу № 719, обчислення цієї винагороди здійснюється з дня фактичного початку участі в операціях і заходах до дня завершення такої участі, тобто винагорода виплачується особам за відповідні місяці із дня фактичної участі в операціях до дня завершення такої участі. Виплата такої винагороди за час перебування особи у відпустці не передбачена. Зазначеним Наказом № 719 передбачена виплата винагороди за безпосередню участь в антитерористичних операціях за минулий період без будь-яких обмежень.

Таким чином, посилання відповідача на неможливість виплати позивачу винагороди за безпосередню участь в антитерористичній операції за минулі періоди є безпідставними.

Що стосується посилань на відсутність у кошторисі відповідача видатків на виплату такої винагороди за минулі періоди, суд вважає їх також необґрунтованими з огляду на таке.

Згідно частин першої, другої статті 8 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, який застосовує з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

Відповідно до частини першої статті 17 Закону України від 23.02.2006 № 3477-IV «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Так, Європейський Суд з прав людини у справі «Кечко проти України» , заява № 63134/00, пар. 23, 26, рішення від 08.11.2005, зазначив, що в межах свободи дій держави визначати, які надбавки виплачувати своїм робітникам з державного бюджету. Держава може вводити, призупиняти чи закінчити виплату таких надбавок, вносячи відповідні зміни в законодавство. Однак, якщо чинне правове положення передбачає виплату певних надбавок, і дотримано всі вимоги, необхідні для цього, органи державної влади не можуть свідомо відмовляти у цих виплатах доки відповідні положення є чинними. Суд не приймає аргумент Уряду щодо бюджетних асигнувань, оскільки органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов'язань (див., mutatis mutandis, рішення у справі «Бурдов проти Росії» , № 59498/00, пар. 35, ECHR 2002-ІІІ).

Отже можна зробити висновок, що реалізація особою права, що пов'язане з отриманням бюджетних коштів, яке базується на спеціальних, чинних на час виникнення спірних правовідносин, нормативно-правових актах національного законодавства, не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань.

Наведеним вище наказом Антитерористичного Центру при Службі безпеки України (по стройовій частині) від 25.06.2015 № 176, довідкою Головного управління національної поліції в Луганській області від 12.02.2016 № А-815, та довідкою Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Луганській області від 31.05.2018 № 6/4-250ЛК підтверджується, що позивач в період з 05.07.2014 по 31.12.2014 брав безпосередню участь в антитерористичній операції на території Луганської області і має право на отримання винагороди за безпосередню участь в антитерористичній операції, передбаченої пунктом 2 Постанови № 158, а відповідач безпідставно не нарахував та не виплатив позивачу винагороду за безпосередню участь в антитерористичній операції за період з 05.07.2014 по 31.12.2014.

З урахуванням наведеного та з огляду на розмір грошового забезпечення позивача у періоді з липня 2014 року по грудень 2014 року, підтверджений довідками про доходи від 15.11.2017 № 59/164 та від 23.05.2018 № 59/54, перебування позивача з 10.09.2014 по 19.09.2014 та з 25.11.2014 по 14.12.2014 у відпустці, судом встановлено, що розмір винагороди позивача за безпосередню участь в антитерористичній операції за період з 05.07.2014 по 31.12.2014, який належить стягнути на користь останнього, складає: за липень 2014 року - 4889,70 грн (5614,06 грн / 31 день = 181,10 грн (за 1 день) х 27 днів (дні безпосередньої участі в антитерористичній операції у липні 2014 року)); за серпень 2014 року - 5614,06 грн; за вересень 2014 року - 3567,60 грн (5351,30 грн / 30 днів = 178,38 грн (за 1 день) х 20 днів (дні безпосередньої участі в антитерористичній операції у вересні 2014 року)); за жовтень 2014 року - 5303,53 грн; за листопад 2014 року - 4242,72 грн (5303,30 грн / 30 днів = 176,78 грн (за 1 день) х 24 дня (фактично відпрацьовані у листопаді 2014 року); за грудень 2014 року - 3288,31 грн (5996,23 грн / 31 день = 193,43 грн (за 1 день) х 17 днів (фактично відпрацьовані у грудні 2014 року), а всього - 26905,92 грн, з відрахуванням установлених законом податків та інших обов'язкових платежів.

Судом встановлено, що позивачем при здійсненні розрахунку винагороди за безпосередню участь в антитерористичній операції за липень 2014 року, вересень 2014 року, грудень 2014 року зроблена математична помилка, що призвело до обчислення позивачем винагороди у розмірі меншому, ніж розмір винагороди, обчислений судом.

Разом з тим, ця помилка, допущена позивачем, не змінює суті його позовних вимог, які є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Для повного захисту прав та інтересів позивача, про захист яких він просить, суд вважає за необхідне у відповідності із частиною другою статті 9 КАС України вийти за межі позовних вимог та стягнути з відповідача на користь позивача винагороду за безпосередню участь в антитерористичній операції у розмірі більшому, ніж визначений у позовній заяві, оскільки саме такий спосіб захисту порушеного права позивача відповідає об'єкту порушеного права і, на думку суду, у спірних правовідносинах є достатнім та необхідним.

Згідно з роз'ясненнями Пленуму Верховного Суду України в пункті 6 Постанови від 24.12.1999 № 13 Про практику застосування судами законодавства про оплату праці задовольняючи вимоги про оплату праці, суд має навести в рішенні розрахунки, з яких він виходив при визначення сум, що підлягають стягненню. Оскільки справляння і сплата податку з доходів громадян є обов'язком роботодавця та працівника, суд визначає зазначену суму без утримання цього податку й інших обов'язкових платежів, про що зазначає в резолютивній частині рішення.

Таким чином, відповідач як податковий агент згідно вимог Податкового кодексу України зобов'язаний виплатити позивачеві винагороду за безпосередню участь в антитерористичній операції, утримавши з нього при виплаті законодавчо встановлені податки та збори.

Що стосується посилань представника відповідача на пропуск позивачем строку звернення до суду з даним позовом, суд зазначає таке.

Згідно з вимогами статті 2 Закону України «Про оплату праці» в структуру заробітної плати входять:

Основна заробітна плата. Це - винагорода за виконану роботу відповідно до встановлених норм праці (норми часу, виробітку, обслуговування, посадові обов'язки). Вона встановлюється у вигляді тарифних ставок (окладів) і відрядних розцінок для робітників та посадових окладів для службовців.

Додаткова заробітна плата. Це - винагорода за працю понад установлені норми, за трудові успіхи та винахідливість і за особливі умови праці. Вона включає доплати, надбавки, гарантійні і компенсаційні виплати, передбачені чинним законодавством; премії, пов'язані з виконанням виробничих завдань і функцій.

Інші заохочувальні та компенсаційні виплати. До них належать виплати у формі винагород за підсумками роботи за рік, премії за спеціальними системами і положеннями, виплати в рамках грантів, компенсаційні та інші грошові і матеріальні виплати, які не передбачені актами чинного законодавства або які провадяться понад встановлені зазначеними актами норми.

Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 17.11.2007 № 1294 «Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу» грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.

Таким чином, винагорода за участь в АТО, яка має виплачуватися за весь період безпосередньої участі в АТО, входить до структури заробітної плати, і відповідно, є її складовою.

Згідно з частиною другою статті 233 Кодексу законів про працю України у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.

Відповідно до рішення Конституційного Суду України від 15.10.2013 № 8-рп/2013 у справі № 1-13/2013 в аспекті конституційного звернення положення частини другої статті 233 Кодексу законів про працю України у системному зв'язку з положеннями статей 1, 12 Закону України «Про оплату праці» від 24 березня 1995 року № 108/95-ВР зі змінами необхідно розуміти так, що у разі порушення роботодавцем законодавства про оплату праці не обмежується будь-яким строком звернення працівника до суду з позовом про стягнення заробітної плати, яка йому належить, тобто усіх виплат, на які працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, встановлених законодавством, зокрема й за час простою, який мав місце не з вини працівника, незалежно від того, чи було здійснене роботодавцем нарахування таких виплат.

Відповідно до пункту 2.1 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 15 жовтня 2013 року № 8-рп/2013 поняття «заробітна плата» і «оплата праці» , які використано у законах, що регулюють трудові правовідносини, є рівнозначними в аспекті наявності у сторін, які перебувають у трудових відносинах, прав і обов'язків щодо оплати праці, умов їх реалізації та наслідків, що мають настати у разі невиконання цих обов'язків. Під заробітною платою, що належить працівникові, або, за визначенням, використаним у частині другій статті 233 Кодексу законів про працю України, належною працівнику заробітною платою необхідно розуміти усі виплати, на отримання яких працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, встановлених законодавством для осіб, які перебувають у трудових відносинах з роботодавцем, незалежно від того, чи було здійснене нарахування таких виплат. У разі порушення роботодавцем законодавства про оплату праці не обмежується будь-яким строком звернення працівника до суду з позовом про стягнення заробітної плати, яка йому належить, тобто усіх виплат, на які працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, встановлених законодавством, зокрема й за час простою, який мав місце не з вини працівника, незалежно від того, чи було здійснене роботодавцем нарахування таких виплат.

З огляду на наведене, під час розгляду справ про стягнення на користь осіб, які перебувають (перебували) на публічній службі, заробітної плати (зокрема, винагороди за безпосередню участь в антитерористичній операції, яка є складовою грошового забезпечення) застосовні положення частини другої статті 233 КЗпП України, а не частини п'ятої статті 122 КАС України, тобто строки звернення до суду у цій категорії справ не застосовуються.

Посилання представника відповідача на положення статей 105 та 112 Цивільного кодексу України суд також вважає необґрунтованими, з огляду на таке.

Частинами першою - третьою статті 81 Цивільного кодексу України визначено, що юридична особа може бути створена шляхом об'єднання осіб та (або) майна.

Юридичні особи, залежно від порядку їх створення, поділяються на юридичних осіб приватного права та юридичних осіб публічного права.

Юридична особа приватного права створюється на підставі установчих документів відповідно до статті 87 цього Кодексу. Юридична особа приватного права може створюватися та діяти на підставі модельного статуту в порядку, визначеному законом.

Юридична особа публічного права створюється розпорядчим актом Президента України, органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування.

Цим Кодексом встановлюються порядок створення, організаційно-правові форми, правовий статус юридичних осіб приватного права.

Порядок утворення та правовий статус юридичних осіб публічного права встановлюються Конституцією України та законом.

Керуючись викладеним, суд дійшов висновку, що положення статей 105, 112 Цивільного кодексу України не поширюються на осіб публічного права, яким є Марківський районний відділ ГУМВС України у Луганській області.

Питання про розподіл судових витрат за приписами статті 139 КАС України судом не вирішується, оскільки позивач звільнений від сплати судового збору відповідно до вимог Закону України Про судовий збір .

Керуючись статтями 2, 8, 9, 19, 20, 32, 77, 90, 94, 132, 139, 205, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1, місце проживання: 92400, Луганська область, Марківський район, смт. Марківка, вул. Вишнева, буд. 176) до Марківського районного відділу ГУМВС України у Луганській області в особі ліквідаційної комісії (ідентифікаційний код 08670838, місцезнаходження: 92400, Луганська область, Марківський район, смт. Марківка, вул. Центральна (Леніна), буд. 27) про стягнення винагороди за безпосередню участь в антитерористичній операції задовольнити повністю.

Стягнути з Марківського районного відділу ГУМВС України у Луганській області в особі ліквідаційної комісії Марківського районного відділу ГУМВС України у Луганській області (ідентифікаційний код 08670838, місцезнаходження: 92400, Луганська область, Марківський район, смт. Марківка, вул. Центральна (Леніна), буд. 27) на користь ОСОБА_1 (ІНФОРМАЦІЯ_2, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1, місце проживання: 92400, Луганська область, Марківський район, смт. Марківка, вул. Вишнева, буд. 176) винагороду за безпосередню участь в антитерористичній операції за період з 05 липня 2014 року по 31 грудня 2014 року в сумі 26905,92 грн (двадцять шість тисяч дев'ятсот п'ять грн 92 коп.), з відрахуванням установлених законом податків та інших обов'язкових платежів.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 295 КАС України, всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя ОСОБА_2