Рішення

від 07.06.2018 по справі 814/752/18

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 червня 2018 р. № 814/752/18 м. Миколаїв

Миколаївський окружний адміністративний суд, у складі судді Мельника О.М. розглянув у порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом:Товариства з обмеженою відповідальністю "Альпі-Україна", вул. Млинна, 21/1, м. Миколаїв, 54055

до відповідача:Головного управління Державної Фіскальної служби у Миколаївській області, вул. Лягіна, 6, м. Миколаїв, 54001

про:визнання неправомірними та скасування податкових повідомлень-рішень від 16.02.2018 № 00011871402 та № 00011861402,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю Альпі-Україна звернулось до суду з позовом про визнання неправомірними та скасування податкових повідомлень-рішень Головного управління Державної фіскальної служби України в Миколаївській області від 16.02.2018р. № 00011871402 та №00011861402.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що повідомлення-рішення від 16.02.2018р. № 00011871402 та №00011861402 є неправомірними, оскільки прийняті на підставі хибних висновків акту від 08.11.2017р. № 1466\14-29-14- 02\24789877 щодо завищення підприємством собівартості продукції за рахунок різниці при використанні у виготовленні цукерок Чорнослив в шоколаді з горіхом ОСОБА_1 чорнослив з кісточкою замість чорносливу без кісточки та завищення витрат за рахунок списання дизпалива на роботу автомобіля MAN №ВЕ7589АТ. Факт придбання позивачем придбано у ФОП ОСОБА_2 чорносливу як без кісточки так і з кісточкою був підтверджений документально, що відображено в облікових даних. Однак, відповідач зробив безпідставно, не підтверджений ні договором, ні видатковими накладними, ні внутрішніми документами бухгалтерського обліку підприємства, - висновок, що придбавався чорнослив виключно без кісточки і було завищено собівартість виготовленої продукції Чорнослив з горіхом ОСОБА_1 , яке на його думку у 2014році склало 173015грн., у 2015році - 77154грн. Також відповідач дійшов безпідставних висновків про завищення витрат на дизельне паливо на автомобіль НОМЕР_1. На підставі акту замірів споживання дизпалива, відповідно до наказу Мінавтотрансу №43 позивачем здійснено розрахунок норм витрачання палива на автомобіль MAN №ВЕ7589АТ, розроблена таблиця норм витрат палива на підприємстві та прийнято наказ №45 від 31.11.2010р., яким встановлено норми витрачання палива на автомобіль MAN №ВЕ7589АТ. Таким чином підприємство діяло в рамках закону і мало законне право встановити інші норми витрат палива. Всі необхідні документи були надані під час перевірки, але не були прийняті до уваги відповідачем. Крім того, відповідач зробив висновки щодо заниження ПДВ за 2014-2015р.р. на суму 41555грн., що утворилось від завищення собівартості за рахунок різниці придбання у ФОП ОСОБА_2 і використання сливи сушеної без кісточки як придбаної з кісточкою та витрат дизельного палива за автомобіль MAN №ВЕ7589АТ за рахунок самостійного встановлення норм витрат підприємством. Таким чином відповідач неправомірно збільшив податкові зобов'язання з податку на прибуток на суму 59 912, 00грн. і застосував штрафні санкції на суму 14978,00грн., податку на додану вартість 41555грн. і застосував штрафні санкції 10389грн.

Відповідач надав відзив на позов, згідно якого Відповідно до наданих до перевірки первинних бухгалтерських документів (видаткових накладних на придбання чорносливу від ФОП ОСОБА_2, товаро - транспортних накладних не перевезення чорносливу, накладних на внутрішнє переміщення сировини, накладних на переміщення готової продукції, матеріальних звітів, виробничих звітів щодо руху сировини та готової продукції, перевіркою встановлено, що Позивач здійснював списання чорносливу для виготовлення цукерок Чорнослив з горіхом ОСОБА_1 за нормою витрат як чорнослив з кісточкою, незважаючи на той факт, що чорнослив було придбано без кісточки, внаслідок чого завищено собівартість виготовленої продукції (цукерок Чорнослив з горіхом , Чорнослив з горіхом (5* 1кг)), за період з 01.01.2014 по 31.12.2015. Також, перевіркою встановлено, що Позивач у перевіряємому періоді здійснював списання дизпалива на роботу автомобіля НОМЕР_2 згідно подорожніх листів автомобіля та актів списання.

Позивачем не заперечується списання витрат ПММ на 100 км, які перевищують встановлену законодавством норму.

Таким чином, підприємством списання ПММ понад норми не повинно було враховувати при розрахунку об'єкту оподаткування в податковому обліку. Підприємством не обліковувалась робота MAN №ВЕ7589АТ у тонно-кілометрах, картки обліку роботи автотранспорту на підприємстві не велись, у подорожніх листах, наданих до перевірки, не зазначалась відстань перевезень (маршрут руху) ані в кілометрах, ані в тонно-кілометрах. Крім того, автомобіль використовувався для доставки продукції покупцям на далекі відстані, тому норми витрат палива зменшуються на роботу за межами приміської зони із цементобетонну, асфальтобетону, бруківки, мозаїки - до 15%, але підприємством не враховувалась зазначена норма. Посилання Позивача, що підприємством була розроблена таблиця норм витрат палива та прийнято наказ № 45 від 01.11.10, яким встановлено норми витрат палива, не може братись до уваги, зазначеного наказу та таблиці розрахунку норм витрат палива, підприємством, на час здійснення перевірки, надано не було. Крім того, наказ №45 від 01.11.10 та таблиця розрахунку норм витрат (чи їх копії) також не надавались до заперечень ТОВ АЛЬПІ-УКРАЇНА від 21.11.2017 №96. Крім того, Позивачем на порушення вимог п.189.1 ст.189, п.198.5 ст.198 з урахуванням вимог п.п.14.1.36 п.14.1 ст.14, Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року №2755-УІ, із змінами і доповненнями, Норм витрат палива і мастильних матеріалів на автомобільному транспорті, затвердженими наказом Міністерства транспорту України від 10.02.1998 №43, із змінами та доповненнями, не включено до складу податкових зобов'язань податок на додану вартість з вартості дизельного палива понад встановлені норми списання, використаного не для господарської діяльності, не підтверджених відповідними розрахунковими, платіжними документами, на загальну суму 11749 грн.

На підставі чого відповідач вважає, що спірні податкові повідомлення-рішення є правомірними та не підлягають скасуванню.

Сторонами подано клопотання про розгляд справи у письмовому провадженні.

Суд вивчив доводи сторін, дослідив наявні в матеріалах справи докази, надав їм оцінку та дійшов наступних висновків.

На підставі проведеної планової виїзної документальної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю АЛЬПІ-УКРАЇНА з питань дотримання податкового законодавства за період з 01.01.2014 по 30.06.2017, в тому числі з питання своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податку на додану вартість за період з 01.09.2014 по 30.06.2017, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2014 по 30.06.2017 р.р., правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за період з 01.01.2013 р. по 30.06.2017 р., відповідачем складено акт перевірки №1466/14-29-14-02/24789877.

Підприємство не погодилось з висновками, викладеними в акті щодо порушень податкового законодавства і надало свої заперечення.

07.12.18р. податкові повідомлення рішення оскаржені до ДФС України. Згідно з рішення ДФС України №5084\6\99-99-11-01-01-25 від 13.02.18р.скарга підприємства була частково задоволена. З урахуванням результатів розгляду скарги відповідач ДФС України в Миколаївській області прийняв нові податкові повідомлення-рішення від 16.02.2018р. № 00011871402 про донарахування податку на прибуток 59912,00грн та застосування штрафних санкцій 14978грн. і №00011861402 про донарахування податку на додану вартість 41555грн. та штрафні санкції 10389 грн.

Як вбачається з акту перевірки та оскаржуваних рішень, склад порушення позивачем вимог п.44.2 ст.44 п.п.134.1.1 п.134.1 ст.134, п.135.1, ст.135, п.п.138.1.1 п.138.1, п.138.2, п.138.4, п.138.6, п.п.138.8.1 п.138.8, п.п.138.10.3 п.138.10 ст.138, п.п.139.1.9 п.139.1 ст.139, п.п.140.4.2 п.140.4 ст.140, з урахуванням вимог п.п.14.1.27, п.п.14.1.36 п.14.1 ст.14, ПКУ, полягає в тому що Позивачем здійснювалось списання чорносливу для виготовлення цукерок Чорнослив з горіхом ОСОБА_1 за нормою витрат як чорнослив з кісточкою, незважаючи на той факт, що у ФОП ОСОБА_2 придбано чорнослив без кісточки, внаслідок чого завищено собівартість виготовленої продукції (цукерок Чорнослив з горіхом , Чорнослив з горіхом ).

В результаті чого занижено податок на прибуток в періоді, що перевірявся та суть порушення п.189.1 ст.189, п.138.1, п.198.5 ст.198, п.200.1, п.200.2, п.200.4 ст.200, з урахуванням вимог п.п.14.1.36 п.14.1 ст.14, ПКУ в результаті чого занижено податок на додану вартість в періоді, що перевірявся, полягає в наступному.

Суд не погоджується з даним висновком з огляду на таке.

Нормами п.44.2 ст.44 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року №2755-VI (що діяв на момент виникнення спірних правовідносин), із змінами і доповненнями для обрахунку об'єкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку та фінансової звітності щодо доходів, витрат та фінансового результату до оподаткування.

Підпунктом 134.1.1 п.134.1 ст.134 Податкового кодексу України визначено, що об'єктом оподаткування є: прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього розділу.

Підпунктом 138.1.1 п.138.1 ст.138 Податкового кодексу України передбачено, що витрати операційної діяльності включають: собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2. 138.11 цієї статті, пунктів 140.2 - 140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей ПК України, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку.

З норм п. 138.2 ст.138 Податкового кодексу України вбачається, що витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Пункт 138.4 ст.138 Податкового кодексу України визначив, що витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, крім нерозподілених постійних загальновиробничих витрат, які включаються до складу собівартості реалізованої продукції в періоді їх виникнення, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів виконаних робіт, наданих послуг.

Згідно п.138.6 ст.138 Податкового кодексу України собівартість придбаних та реалізованих товарів формується відповідно до ціни іх придбання з урахуванням ввізного мита і витрат на доставку та доведення до стану придатного для продажу

Відповідно до п.п.138.8.1 п.138.8 ст.138 Податкового кодексу України до складу прямих матеріальних витрат включається вартість сировини та основних матеріалів, що утворюють основу виготовленого товару, виконаної роботи, наданої послуги, придбаних напівфабрикатів та комплектувальних виробів, допоміжних та інших матеріалів, які можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об'єкта витрат. Прямі матеріальні витрати зменшуються на вартість зворотних відходів, отриманих у процесі виробництва, які оцінюються у порядку, визначеному в положеннях (стандартах) бухгалтерського обліку;

Як вбачається з п.п.139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України не включаються до складу витрат не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

У 2014- 2015р.р. році поставку підприємству сухофруктів, в тому числі чорносливу сушеного, здійснював фізична особа-підприємець ОСОБА_2 на підставі договору поставки від 15.06.2012р. №20. На поставку кожної партії товару складались видаткові і податкові накладні, оплата проводилась безготівково. Договором обумовлено, що номенклатура товару, його кількість, ціна та загальна вартість вказані в відповідних видаткових накладних. Таким чином, як свідчать вище перелічені видаткові накладні ФОП Рашидов поставляв чорнослив сушений без визначення яким був цей чорнослив: з кісточкою чи без кісточки.

На підставі наданих до перевірки рецептур та інших документів відповідачем було встановлено, що для виготовлення цукерок Чорнослив з горіхом ОСОБА_1 було здійснено списання чорносливу за нормою витрат як чорносливу з кісточкою, незважаючи на той факт, що у ФОП ОСОБА_2 придбано чорнослив без кісточки, внаслідок чого завищено собівартість продукції.

Відповідно до розрахунків, наведених в акті перевірки, ТОВ Альпі-Україна завищено собівартість виготовленої продукції (цукерок Чорнослив з горіхом , Чорнослив з горіхом з* 1кг)) за 2014 рік на суму 220818,00 грн, за 2015 рік на суму 77154,00 гривень.

Так, ТОВ Альпі-Україна вартість сировини було включено до вартості реалізованої готової продукції, списано на результат операційної діяльності та включено до складу витрат до рядку 5.1 Собівартість придбаних (виготовлених) та реалізованих товарів (робіт, послуг) декларації з податку на прибуток підприємства за 2014 рік на загальну суму 220818,00 грн та до рядку 2050 Собівартість реалізованої продукції (товарів, робіт, послуг) Звіту про фінансові результати за 2015 рік та декларації з податку на прибуток підприємства за 2015 рік на загальну суму 77154,00 гривень.

За даними бухгалтерського обліку, чорнослив отриманий в 2014-2015р.р. від ФОП ОСОБА_2, на підприємстві оприбутковано як чорнослив з кісточкою, за виключенням кількох поставок, де чорнослив сушений був без кісточки ( видаткові накладні № № 81 від 12.12.14р., 94 від 24.12.14р., 12 від 20.01.15р., 77 від 14.09.15р., 87 від 28.09.15р.).

Як вбачається з вищезазначених видаткових накладних, вони не містять інформації щодо того чорнослив поставлявся з кісточкою, чи без кісточки.

Однак, під час оприбуткування товару позивач відобразив таку інформацію в актах комісійного приймання та аналізах лабораторних досліджень, калькуляціях на виготовлення продукції, накладних на внутрішнє переміщення.

Відповідачем, не заперечувалось, що позивач надавав такі документи до матеріалів перевірки.

Однак відповідачем не зважаючи на надані документи зроблено висновок про те, що у ФОП ОСОБА_2 придбавався чорнослив виключно без кісточки і зроблено неправомірний висновок щодо завищення собівартості виготовленої продукції Чорнослив з горіхом ОСОБА_1 , яке на його думку у 2014році склало 220818 грн., у 2015році - 77154грн.

Відповідачем не було усунуто протиріччя під час перевірки, тому він діяв всупереч принципам встановленим нормами Порядку оформлення результатів документальних перевірок дотримання законодавства України з питань державної митної справи, податкового, валютного та іншого законодавства платниками податків - юридичними особами та їх відокремленими підрозділами, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України 20.08.2015 № 727, а саме.

Пунктами 3,4,5 даного порядку визначено, що акт документальної перевірки повинен містити систематизований виклад виявлених під час перевірки фактів порушень норм законодавства з питань державної митної справи, податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи. В акті документальної перевірки викладаються всі суттєві обставини фінансово-господарської діяльності платника податків, які стосуються фактів виявлених порушень законодавства з питань державної митної справи, податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи. Факти виявлених порушень законодавства з питань державної митної справи, податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об'єктивно та повною мірою з посиланням на первинні документи, регістри податкового та бухгалтерського обліку, фінансової та іншої звітності, інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків, зборів, платежів, ведення/складання яких передбачено законодавством, або отримані від інших суб'єктів господарювання, органів державної влади, у тому числі іноземних держав, правоохоронних органів, а також податкову інформацію, що підтверджують наявність зазначених фактів.

Однак, не зважаючи на наявність даних щодо поставок чорносливу без кісточки, лише по видаткових накладних № № 81 від 12.12.14р., 94 від 24.12.14р., 12 від 20.01.15р., 77 від 14.09.15р., 87 від 28.09.15р., відповідач зробив висновок загальний щодо поставок в цілому.

Крім цього, перевіркою зроблено неправомірні висновки, що ТОВ Альпі-Україна в порушення вимог п.189.1 ст.189, п.198.5 ст.198 з урахуванням вимог п.п.14.1.36 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України не включено до складу податкових зобов'язань податок на додану вартість з вартості чорносливу, придбаного від ФОП ОСОБА_2, за рахунок списання на собівартість: виготовленої продукції чорносливу за нормами на списання чорносливу з кісточкою замість списання за нормами чорносливу без кісточки, використаного не для господарської діяльності, підтверджених відповідними розрахунковими, платіжними документами на загальну суму 29806 гривень.

Тому в частині нарахування основного зобов?язання з податку прибуток підприємств на суму 53635,04 грн., та в частині нарахування штрафних санкцій на суму 13408 грн., податкове повідомлення-рішення від 16.02.2018р. № 00011871402 підлягає скасуванню.

Також підлягає скасуванню як неправомірне податкове повідомлення-рішення №00011861402 в частині донарахування податку на додану вартість на суму 29806 грн. та штрафної санкції 7451,5 грн.

Щодо правомірності податкових повідомлень-рішень від 16.02.2018р. № 00011871402, в частині нарахування основного зобов?язання з податку прибуток підприємств на суму 6276,96 грн., та в частині нарахування штрафних санкцій на суму 1569,24 грн., та №00011861402, в частині донарахування податку на додану вартість на суму 11749 грн та штрафної санкції 2937,25 грн, судом встановлено наступне.

Як вбачається з акту перевірки ТОВ Альпі-У країна у перевіряємому періоді здійснювало списання дизпалива на роботу автомобіля НОМЕР_2 зданими по рахунку 105 Транспортні засоби . Автомобіль MAN №ВЕ7589АТ рахується під інвентарним номером 10500011 як MAN 19.364), водії - ОСОБА_1, ОСОБА_3 згідно з дорожніми листами автомобіля та актів списання.

Згідно копії свідоцтва САА 999301 про реєстрацію транспортного засобу на автомобіль MAN, реєстраційний номер - ВЕ7589АТ; рік випуску - 1999; дата реєстрації - 23.09.2010 р., ТОВ АЛЬПІ- КРАЇНА є власником, тип пального: дизельне паливо.

Перевіркою встановлено, що ТОВ Альпі-Україна здійснювало списання дизельного палива на роботу MAN реєстраційний номер НОМЕР_3 за нормою від 32,24 - 33,85 літрів на 100.00 км.

Відповідно до Норм витрат палива і мастильних матеріалів на автомобільному транспорті, затвердженими наказом Міністерства транспорту України від 10.02.1998 №43, із змінами та доповненнями: норми витрат палива і мастильних матеріалів на автомобільному транспорті призначені для планування потреби підприємств, організацій та установ (далі підприємств) в паливно-мастильних матеріалах і контролю за їх витратами, ведення звітності, запровадження режиму економії і раціонального використання нафтопродуктів, а також можуть застосовуватись для розроблення питомих норм витрат палива.

нормування витрат палива - це встановлення допустимої міри його споживання в певних умовах експлуатації автомобілів, для чого застосовуються базові лінійні норми, встановлені за моделями (модифікаціями) автомобілів, та система нормативів і коригуючих коефіцієнтів, які дозволяють враховувати виконану транспортну роботу, кліматичні, дорожні та інші умови експлуатації.

п.1.1 Норм витрат палива і мастильних матеріалів на автомобільному транспорті, затвердженими наказом Міністерства транспорту України від 10.02.1998 №43, із змінами та доповненнями для автомобілів встановлюються такі види норм витрат палива:

базова лінійна норма на пробіг автомобіля - на 100 км;

п.п.2.1.5 п.2.1 Норм витрат палива і мастильних матеріалів на автомобільному транспорті, затвердженими наказом Міністерства транспорту України від 10.02.1998 №43, із змінами та доповненнями, для нових моделей (модифікацій) автомобілів та автомобілів оригінальної конструкції, що не увійшли до цього документа, обладнання, що встановлюється на колісних транспортних засобах, технологічних машин і механізмів, автомобілів при виконанні спеціальної роботи або здійсненні перевезень в специфічних умовах експлуатації, виконанні технологічних операцій встановлюються тимчасові та тимчасові індивідуальні, базові, базові лінійні та диференційовані норми витрат палива з уточненням, за необхідності, коефіцієнтів їх коригування, які розробляються головним інститутом Міністерства інфраструктури України (далі - Міністерство) Державтотранс НДІ проектом за заявками заводів-виробників чи підприємств - власників автомобілів на договірних засадах (форма заявки на розроблення - згідно з додатком Е).

Тимчасові індивідуальні норми є чинними для конкретного підприємства (суб'єкта господарювання), що замовило їх розроблення для використання у період апробації в певному регіоні та умовах експлуатації транспортних засобів (обладнання), без права поширення на транспортні засоби (обладнання) інших підприємств, організацій (суб'єктів господарювання), у тому числі суб'єктів господарювання, які входять до складу однієї установи, відомства тощо. При цьому збираються дані щодо специфічних умов експлуатації техніки кожним підприємством (суб'єктом господарювання) в певних умовах для отримання статистично-значимої кількості незалежних та неупереджених даних щодо апробації тимчасових індивідуальних норм залежно від всього розмаїття умов експлуатації, технічного стану техніки, особливостей її конструктивного виконання (комплектації) тощо.

- п.п.3.1.10 Норм витрат палива і мастильних матеріалів на автомобільному транспорті, затвердженими наказом Міністерства транспорту України від 10.02.1998 №43, із змінами та доповненнями норми витрат палива підвищуються у таких випадках: для автомобілів, що експлуатуються: більше 14 років або із загальним пробігом понад 400 тис. км - до 9%.

Відповідно до таблиці А.7.1 Норм витрат палива і мастильних матеріалів на автомобільному транспорті, затвердженими наказом Міністерства транспорту України від 10.02.1998 №43, із змінами та доповненнями, норма на MAN з об'ємом двигуна 11967 складає 21,4 літра на 100 км та у зв'язку з експлуатацією автомобіля більше 14 років (рік випуску - 1999) підвищена до 9% (1,926л. на 100 км) та складає 23,326 л/100 км., та враховано відповідачем при визначені норм списання палива.

Позивачем не заперечується списання витрат ПММ на 100 км, які по факту перевищують встановлену законодавством норму.

Посилання позивача на те, що він самостійно підвищив норми витрат палива на автомобіль MAN, реєстраційний номер - ВЕ7589АТ, шляхом складення акту за результатами замірів споживання дизпалива та здійснення розрахунку норм витрачання палива на автомобіль MAN №ВЕ7589АТ , та прийняття наказ №45 від 31.11.2010р., яким встановлено норми витрачання палива на автомобіль MAN №ВЕ7589АТ, суд не приймає як належний доказ, оскільки відповідно до п.п.2.1.5 п.2.1 Норм витрат палива і мастильних матеріалів на автомобільному транспорті, затвердженими наказом Міністерства транспорту України від 10.02.1998 №43 позивач мав звернутись з заявкою на розроблення норм витрат до головного інституту Міністерства інфраструктури України Державтотранс НДІ та на договірних засадах визначити такі норми.

Посилання позивача на те, що відповідно до п.п.4.4 наказу № 43 норми списання палива підвищуються для споряджених автомобілів на 1,3 л. на 100т/км., суд також не приймає до уваги як доказову інформацію, оскільки, відповідно до зазначеного п.п.4.4, а також норми п.1.3 наказу № 43 встановлено, що для бортових вантажних автомобілів, які виконують роботу, що обліковується в тоннокілометрах, гранично допустимі норми витрат палива підвищуються до 1,3л/100 ткм. Однак, при перевірці, позивач не надав відомостей, щодо обліку роботи MAN №ВЕ7589АТ у тоннокілометрах, картки обліку роботи автотранспорту на підприємстві не велись, у подорожніх листах, наданих до перевірки, не зазначалась відстань перевезень (маршрут руху) ані в кілометрах, ані в тоннокілометрах.

Крім того, як зазначено у позові, автомобіль використовувався для доставки продукції покупцям на далекі відстані.

Відповідно до п.п.3.2.1 наказу № 43 норми витрат палива зменшуються на роботу за межами приміської зони із цементобетонну, асфальтобетону, бруківки, мозаїки - до 15%, однак позивачем не враховувалась зазначена норма.

Щодо посилання позивача на роботи MAN №ВЕ7589АТ в надважких умовах, в період сезонного бездоріжжя, снігових та піщаних заметів, паводках та інших стихійних лихах (норми підвищуються до 35%), суд зазначає, що використання зазначеної норми застосовується на підставі даних Гідрометеоцентру України щодо наявності стихійного лиха, заметів, паводків та інше.

Таким чином, виходячи із вимог податкового законодавства у відповідному звітному періоді (2014 рік) витрати, які понесені понад норми, встановлені законодавством, не відносились до складу витрат.

Відповідно до таблиці А.7.1 Норм витрат палива і мастильних матеріалів на автомобільному транспорті, затвердженими наказом Міністерства транспорту України від 10.02.1998 №43, із змінами та доповненнями, норма витрат палива для автомобіля MAN з об'ємом двигуна 11967 складає 21,4 літра на 100 км та у зв'язку з експлуатацією автомобіля більше 14 років (рік випуску - 1999) підвищена до 9% (1,926л. на 100 км) та складає 23,326 л/100 км.

Таким чином, відповідачем обґрунтовано та правомірно зроблено висновки, що ТОВ Альпі-Україна в порушення вимог п.44,2 44 п.п.134.1.1 п.134.1 ст. 134, п.п.138.10.3 п.138.10 ст.138, п.п.139.1.9 п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України, Норм витрат палива і мастильних матеріалів на автомобільному транспорті, затвердженими наказом Міністерства транспорту України від 10.02.1998 №43, із змінами та доповненнями, завищено витрати на збут в частині включення до їх складу вартості палива понад встановлені норми списання за 2014 рік на загальну суму 34782,00 гривень, та, що ТОВ Альпі-Україна в порушення вимог п. 189.1 ст. 189, п. 198.5 ст.198 з урахуванням вимог п.п.14.1.36 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України, Норм витрат палива і мастильних матеріалів на автомобільному транспорті, затвердженими наказом Міністерства транспорту України від 10.02.1998 №43, із змінами та доповненнями, не включено до складу податкових зобов'язань податок на додану вартість з вартості дизельного палива понад встановлені норми списання, використаного не для господарської діяльності, не підтверджених відповідними розрахунковими, платіжними документами, на загальну суму 11749 грн.

Таким чином, податкові повідомлення-рішення від 16.02.2018 року № 00011871402, в частині нарахування основного зобов?язання з податку прибуток підприємств на суму 6276,96 грн., та в частині нарахування штрафних санкцій на суму 1569,24 грн., та № 00011861402, в частині донарахування податку на додану вартість на суму 11749 грн. та штрафної санкції 2937,25 грн., є правомірними та не підлягають скасуванню.

Відповідно до вимог ч.1, 3 статті 139 КАС України суд вирішує питання щодо відшкодування судових витрат пропорційно задоволеним позовним вимогам а саме, позовні вимоги задоволено на суму 104300*1.5% (судового збору, що був сплачений відповідно до квитанції № 192), отже відшкодуванню підлягає 1564,50 грн.

Керуючись ст. 2, 19, 139, 241, 244, 242 - 246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Альпі-Україна" (вул. Млинна, 21/1, м. Миколаїв, 54055 ідентифікаційний номер 24789877) до Головного управління Державної Фіскальної служби у Миколаївській області (вул. Лягіна, 6, м. Миколаїв, 54001 ідентифікаційний код 39394277) задовольнити частково.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення № 00011871402 від 16.02.2018 в частині нарахування основного зобов?язання з податку на прибуток підприємств на суму 53635,04 грн., та в частині нарахування штрафних санкцій на суму 13408,00 грн.

3. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення № 00011861402 в частині донарахування податку на додану вартість на суму 29806,00 грн. та штрафних санкцій на суму 7451,50 грн.

3. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної Фіскальної служби у Миколаївській області (вул. Лягіна, 6, м. Миколаїв, 54001 ідентифікаційний код 39394277) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Альпі-Україна" (вул. Млинна, 21/1, м. Миколаїв, 54055 ідентифікаційний номер 24789877) судові витрати в розмірі 1564,50 грн.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення суду, або справу було розглянуто в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається учасниками справи відповідно до статті 297 Кодексу адміністративного судочинства України з урахуванням пункту 15.5 Розділу VII Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя О.М. Мельник