Рішення

від 31.05.2018 по справі 826/7212/16

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

31 травня 2018 року №826/7212/16

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Шрамко Ю.Т., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Нафтохімічна компанія Матрапак-Україна до Одеської митниці ДФС, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: Дочірнє підприємство Інтегровані Логістичні Системи , про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И В:

До Окружного адміністративного суду міста Києва, (також далі - суд) , надійшов позов Товариства з обмеженою відповідальністю Нафтохімічна компанія Матрапак-Україна , (далі - позивач), до Одеської митниці ДФС, (далі - відповідач), третя особа: Дочірнє підприємство Інтегровані Логістичні Системи , (далі - третя особа, ДП Інтегровані Логістичні Системи ), про:

- визнання протиправною бездіяльності відповідача, що виразилася у неналежному митному контролі та неповідомленні позивача про наявність у останнього права на пільгове митне оформлення вантажу за кодом УКТ ЗЕД 84194000 згідно з митною декларацією №500040408/2016/001510, (далі - МД) ;

- зобов'язання відповідача здійснити перерахунок позивачу митних платежів за МД з урахуванням п. 2 підрозділу 2 розділу ХХ Перехідні положення Податкового кодексу України, (далі - ПК України), та пп. 5 п. 4 розділу ХХІ Прикінцеві та перехідні положення Митного кодексу України, (далі - МК України) .

Позовні вимоги обґрунтовуються тим, що відповідачем порушено встановлені нормами законодавства вимоги щодо митного контролю, а тому позов є таким, що підлягає задоволенню.

У ході судового розгляду справи представник позивача заявлені вимоги підтримав та просив суд задовольнити їх.

Представник відповідача проти позову заперечував та просив суд залишити його без задоволення.

Представник третьої особи у відповідне судове засідання не прибув, хоча про дату, час та місце судового розгляду справи третя особа повідомлена належним чином, заява про розгляд справи за відсутності її представника до суду не надійшла.

Враховуючи викладене та зважаючи на достатність наявних у матеріалах справи доказів для розгляду та вирішення справи по суті, у відповідному судовому засіданні судом, згідно з ч. 6 ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України, (далі - КАС України від 06.07.2005 р. №2747-IV у редакції, що діяла до 15.12.2017 р.), прийнято рішення про подальший розгляд та вирішення справи у порядку письмового провадження.

При прийнятті судового рішення по суті судом враховано вимоги п. 10 ч. 1 Перехідних положень КАС України (тут і надалі у редакції Закону України Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів від 03.10.2017 р. №2147-VIII, який набрав чинності 15.12.2017 р.), яким установлено, що зміни до цього Кодексу вводяться в дію з урахуванням таких особливостей: справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Оцінивши належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок наявних у матеріалах справи доказів у їх сукупності, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, суд встановив наступне.

19.01.2016 р. між Компанією Матрапак ГмбХ та позивачем укладено договір комісії №190116К, за умовами якого позивач, як комісіонер, приймає на себе зобов'язання за винагороду укладати від свого імені відповідні договори і здійснити за рахунок і в інтересах Компанії Матрапак ГмбХ , як комітента, наступні операції: укладення договору доручення з підприємствами-декларантами, договору зберігання комісійного обладнання із власниками ліцензійних митних складів, договору перевезення, здійснювати всі дії, необхідні для проведення нетарифних видів контролю, провести митне оформлення обладнання, здійснити отримання дозвільних документів, здійснити перевезення обладнання після його митного очищення та укладення інших договорів з третіми особами, необхідних для виконання комісіонером своїх обов'язків.

31.03.2016 р. уповноваженою особою позивача - ДП Інтегровані Логістичні Системи подано відповідачу для митного оформлення МД та обрано митний режим тимчасового ввезення. За вказаною МД позивачем ввезено товар Апарати дистиляційні та ректифікаційні - завод з виробництва метанолу з біогазу потужністю 25 тон на добу, 2004 року випуску, що був у використанні , який надійшов від Gesellschaft mit beschrankter Haftung Matrapac GmbH , Німеччина, на адресу позивача. Товар оформлений відповідачем у митному режимі тимчасового ввезення.

Відповідно до експертного висновку від 19.02.2016 р. №94/16, позивачем вказаному обладнанню визначено код за УКТ ЗЕД 8419400.

Як переконаний позивач, він, в силу положень ст. 7 Закону України Про альтернативні види палива , п. 2 підрозділу 2 розділу ХХ Перехідні положення ПК України, пп. 5 п. 4 розділу ХХІ Прикінцеві та перехідні положення МК України, мав право на звільнення від сплати ввізного мита та податку на додану вартість, (далі - ПДВ), під час ввезення обладнання за кодом УКТ ЗЕД 84194000. Однак, внаслідок протиправної бездіяльності відповідача позивач таким правом не скористався, оскільки відповідач під час проведення процедури митного контролю приховав факт наявності такого права позивача. Внаслідок таких дій відповідача позивач зазнав фінансових збитків у вигляді помилково сплачених митних платежів у розмірі 1580000,00 грн.

Викладене стало підставою для звернення позивача до суду.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Відповідно до п. 25 ч. 1 ст. 4 МК України, митний режим - комплекс взаємопов'язаних правових норм, що відповідно до заявленої мети переміщення товарів через митний кордон України визначають митну процедуру щодо цих товарів, їх правовий статус, умови оподаткування і обумовлюють їх використання після митного оформлення.

У ч. 1 ст. 70 МК України наведений перелік митних режимів, до яких зокрема відносяться митні режими імпорту та тимчасового ввезення.

Частинами 1, 2 ст. 71 МК України передбачено, що декларант має право обрати митний режим, у який він бажає помістити товари, з дотриманням умов такого режиму та у порядку, що визначені цим Кодексом. Поміщення товарів у митний режим здійснюється шляхом їх декларування та виконанні митних формальностей, передбачених цим Кодексом.

Згідно з ч.ч. 1, 5 ст. 265 МК України, декларантами має право виступати: при переміщенні товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України: резидент, яким або від імені якого укладено цей договір.

Декларант може здійснювати декларування товарів, транспортних засобів комерційного призначення самостійно або уповноважувати інших осіб на здійснення декларування від свого імені.

Пунктом 63 ч. 1 ст. 4 МК України визначено, що уповноважена особа (представник) - особа, яка на підставі договору або належно оформленого доручення, виданого декларантом, наділена правом вчиняти дії, пов'язані з проведенням митних формальностей, щодо товарів, транспортних засобів комерційного призначення від імені декларанта.

Відповідно до ч. 1 ст. 416, ч. 1 ст. 417 МК України, митний брокер - це підприємство, що надає послуги з декларування товарів, транспортних засобів комерційного призначення, які переміщуються через митний кордон України. Взаємовідносини митного брокера з особою, яку він представляє, визначаються відповідним договором.

Згідно з ч.ч. 1, 2, 8 ст. 257 МК України, декларування здійснюється шляхом заявления за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення.

Електронне декларування здійснюється з використанням електронної митної декларації, засвідченої електронним цифровим підписом, та інших електронних документів або їх реквізитів у встановлених законом випадках.

У графі 14 Декларант/Представник МД зазначено ДП Інтегровані Логістичні системи як Повірений на підставі договору доручення на декларування та митне оформлення товарів від 25.03.2016 р. №25/03/16 з позивачем ( Довірителем ).

У графі 1 Декларація МД зазначений 2-значний літерний код напрямку переміщення товарів згідно з класифікатором типів декларацій, коди митного режиму та типу декларації згідно з класифікаторами митних режимів і типів декларацій, які затверджені наказом Міністерства фінансів України від 20.09.2012 р. №1011- ІМ 31 АА, - тимчасове ввезення.

Тобто, декларантом відносно товарів, які переміщувались через митний кордон України на підставі МД, самостійно був обраний митний режим тимчасового ввезення.

Згідно з ч. 1 ст. 103 МК України, тимчасове ввезення - це митний режим, відповідно до якого іноземні товари, транспортні засоби комерційного призначення ввозяться для конкретних цілей на митну територію України з умовним повним або частковим звільненням від оподаткування митними платежами та без застосування заходів нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності і підлягають реекспорту до завершення встановленого строку без будь-яких змін, за винятком звичайного зносу в результаті їх використання.

Частиною 1 ст. 105 МК України передбачено, що у митний режим тимчасового ввезення з умовним повним звільненням від оподаткування митними платежами помішуються виключно товари, транспортні засоби комерційного призначення, зазначені у ст. 189 цього Кодексу та в Додатках В.1 - В.9, С, D до Конвенції про тимчасове ввезення (м. Стамбул, 1990 р.), на умовах, визначених цими Додатками, а також повітряні судна, які ввозяться на митну територію України українськими авіакомпаніями за договорами оперативного лізингу.

Згідно з ч.ч. 1, 2, 3 ст. 106 МК України, у митний режим тимчасового ввезення з умовним частковим звільненням від оподаткування митними платежами відповідно до положень Додатку Е до Конвенції про тимчасове ввезення (м. Стамбул, 1990 р.) можуть помішуватися товари (за винятком підакцизних), не зазначені у ст.ст. 105,189 цього Кодексу, а також у Додатках В.І - В.9, С, D до Конвенції про тимчасове ввезення (м. Стамбул, 1990 р.), або такі, що не відповідають вимогам зазначених Додатків.

У разі тимчасового ввезення товарів з умовним частковим звільненням від оподаткування митними платежами за кожний повний або неповний календарний місяць заявленого строку перебування на митній території України сплачується 3 відсотки суми митних платежів, яка підлягала б сплаті у разі випуску цих товарів у вільний обіг на митній території України, розрахованої на дату поміщення їх у митний режим тимчасового ввезення.

Сума митних платежів сплачується при поміщенні товарів у митний режим тимчасового ввезення та розраховується за встановлений органом доходів і зборів строк дії цього митного режиму.

Пунктом 24 ч. 1 ст. 4 МК України визначено, що митний контроль - сукупність заходів, що здійснюються з метою забезпечення додержання норм цього Кодексу, законів та інших нормативно-правових актів з питань державної митної справи, міжнародних договорів України, укладених у встановленому законом порядку.

Відповідно до ч.ч. 1-3 ст. 318 МК України, митному контролю підлягають усі товари, транспортні засоби комерційного призначення, які переміщуються через митний кордон України. Митний контроль здійснюється виключно органами доходів і зборів відповідно до цього Кодексу та інших законів України. Митний контроль передбачає виконання органами доходів і зборів мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи.

Частиною 1 ст. 320 МК України передбачено, що форми та обсяги контролю, достатнього для забезпечення додержання законодавства з питань державної митної справи та міжнародних договорів України при митному оформленні, обираються митницями (митними постами) на підставі результатів застосування системи управління ризиками.

Також ч.ч. 1, 4 ст. 337 МК України передбачено, що перевірка документів та відомостей, які відповідно до ст. 335 цього Кодексу подаються органам доходів і зборів під час переміщення товар, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України здійснюється візуально, із застосуванням інформаційних технологій (шляхом проведення формато-логічного контролю, контролю співставлення, контролю із застосуванням систем управління ризиками) та в інші способи, передбачені цим Кодексом. Контроль застосування системи управління ризиками - це оцінка ризику шляхом аналізу (у тому числі з використанням інформаційних технологій) поданих документів у конкретному випадку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України з метою обрання форм та обсягу митного контролю, достатніх для забезпечення додержання вимог законодавства України з питань державної митної справи.

Як встановлено судом, митне оформлення товарів за МД здійснено у режимі тимчасового ввезення з умовним частковим звільненням від оподаткування митними платежами зі сплатою митних платежів згідно зі ст. 106 МК України у сумі 1510160,03 грн.

Відповідачем здійснений митний контроль товарів, які переміщувалися через митний кордон України за МД у відповідності до вищезазначених норм законодавства України. Передбачених законодавством України підстав для прийняття рішення про відмову у митному оформлення товарів з видачою картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення, не було.

Підпунктом б п. 2 підрозділу 2 розділу XX Перехідні положення ПК України передбачено, що тимчасово, до 01.01.2019 р., звільняються від сплати ПДВ операції з імпорту за кодами УКТ ЗЕД, визначеними ст. 7 Закону України Про альтернативні види палива , техніки, обладнання, устаткування, що використовуються для реконструкції існуючих і будівництва нових підприємств з виробництва біопалива і для виготовлення та реконструкції технічних і транспортних засобів з метою споживання біопалива, якщо такі товари не виробляються та не мають аналогів в Україні, а також технічних та транспортних засобів, у тому числі самохідних сільськогосподарських машин, що працюють на біопаливі, якщо такі товари не виробляються в Україні. Порядок ввезення зазначених техніки, обладнання, устаткування, технічних та транспортних засобів визначається Кабінетом Міністрів України.

Тобто, як вбачається з викладеної норми, на яку посилався позивач, звільнення операцій із ввезення на митну територію України від оподаткування ПДВ застосовується під час митного режиму імпорту.

Відповідно до ч. 1 ст. 74 МК України, імпорт (випуск для вільного обігу) - це митний режим, відповідно до якого іноземні товари після сплати всіх митних платежів, встановлених законами України на імпорт цих товарів, та виконання усіх необхідних митних формальностей, випускаються для вільного обігу на митній території України.

Частиною 3 ст. 75 МК України передбачено, що для поміщення товарів у митний режим імпорту особа, на яку покладається дотриманні вимог митного режиму, повинна:

подати органу доходів і зборів, що здійснює випуск товарів, документи на такі товари;

сплатити митні платежі, якими відповідно до законів України обкладаються товари під час ввезення на митну територію України в режимі імпорту;

виконати встановлені відповідно до закону вимоги щодо заходів нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності.

Також п. 3 Порядку ввезення на митну територію України техніки, обладнання, устаткування, технічних та транспортних засобів, що використовуються для розвитку виробництва і забезпечення споживання біологічних видів палива, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 18.05.2011 р. №581, (далі - Порядок №581), передбачено, що для підтвердження відповідності товарів критеріям, визначеним у п. 1 цього Порядку, суб'єкт господарювання подає митному органові заяву із зазначенням найменування товарів, їх кодів згідно з УКТ ЗЕД, кількості, вартості та призначення, до якої додаються: 1) засвідчені в установленому порядку копії: зовнішньоекономічного договору (контракту) або іншого документа, який є підставою для ввезення товару на митну територію України; технічного паспорта або іншого документа заводу - виробника товару, в якому зазначено, що товар призначений для виробництва та/або споживання біологічних видів палива; 2) висновок Міністерства економічного розвитку і торгівлі, виданий у встановленому Міністерством порядку, про те, що товари не виробляються та не мають аналогів в Україні.

Форма висновку про те, що товари, які використовуються для розвитку виробництва і забезпечення споживання біологічних видів палива, не виробляються та не мають аналогів в Україні, затверджена наказом Міністерства економічного розвитку і торгівлі України від 23.08.2011 р. №42.

Під час здійснення митного оформлення товарів позивач або його уповноважені особи не подавали до відповідача:

митну декларацію, у який обраний режим імпорт;

заяву із зазначенням найменування товарів, їх кодів згідно з УКТ ЗЕД, кількості, вартості та призначення із доданням вищезазначених документів, у тому числі висновку Міністерства економічного розвитку і торгівлі України, виданого у встановленому Міністерством порядку, про те, що товари не виробляються та не мають аналогів в Україні.

Отже, позивачем та його уповноваженою особою не дотримані умови звільнення від сплати ПДВ під час митного режиму імпорту, визначені положеннями пп. б п. 2 підрозділу 2 розділу XX Перехідні положення ПК України, п. 3 Порядку №581.

Посилання позивача на пп. а п. 2 підрозділу 2 розділу XX Перехідні положення ПК України не можуть бути прийняті до уваги, оскільки стосуються постачання техніки, обладнання, устаткування, визначених ст. 7 Закону України Про альтернативні види палива , на території України.

Тобто, помилковим є твердження позивача про те, що начебто при ввезенні на митну територію України товарів, визначених у ст. 7 Закону України Про альтернативні види палива , законодавство України надає пільги безвідносно до митного режиму.

Пунктом 46.1 ст. 46 ПК України визначено, що митні декларації прирівнюються до податкових декларацій для цілей нарахування та/або сплати податкових зобов'язань.

Згідно з п. 54.1 ст. 54 ПК України, крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов'язання та/або пені вважається узгодженою.

Пунктом 56.11 ст. 56 ПК України встановлено, що не підлягає оскарженню грошове зобов'язання, самостійно визначне платником податків.

Відповідно до ч. 8 ст. 257 МК України, митне оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення здійснюється органами доходів і зборів на підставі митної декларації, до якої декларантом залежно від митних формальностей, установлених цим Кодексом для митних режимів, та заявленої меті переміщення вносяться відомості про нарахування митних та інших платежів, а також про ставки митних платежів; застосування пільг зі сплати митних платежів; суми митних платежів спосіб і особливості нарахування та сплати митних платежів.

Згідно з ч. 1 ст. 295 МК України, митні платежі нараховуються декларантом або іншими особами, на яких покладено обов'язок із сплати митних платежів, самостійно, крім випадків, якщо обов'язок щодо нарахування митних платежів відповідно до цього Кодексу, ПК України та інших законів України покладається на органи доходів і зборів.

Відповідно до опису графи 47 глави 2 розділу II Порядку заповнення митних декларацій на бланку єдиного адміністративного документа, який затверджений наказом Міністерства фінансів України від 30.05.2012 р. №651, графа 47 митної декларації Нарахування платежів , у якій наводяться відомості про нарахування податків та зборів, заповнюється декларантом, а не посадовими особами органів доходів і зборів.

Частиною 8 ст. 264 МК України передбачено, що з моменту прийняття органом доходів і зборів митної декларації вона є документом що засвідчує факти, які мають юридичне значення, а декларант або уповноважена ним особа несе відповідальність за подання недостовірних відомостей, наведених у цій декларацій

Таким чином, уповноважена особа позивача, яка наділена правом вчиняти дії, пов'язані з проведенням митних формальностей щодо товарів, транспортних засобів комерційного призначення від імені позивача, самостійно нарахувала у МД суму митних платежів, подала її до відповідача та самостійно сплатила усі належні податки та збори, а отже, у відповідності до п. 54.1 ст. 54, п. 56.11 ст. 56 ПК України, податкові зобов'язання позивача вважаються узгодженими та не підлягають оскарженню.

Крім того, відповідно до п. 43.1 ст. 43 ПК України, помилково та/або надміру сплачені суми грошового зобов'язання підлягають поверненню платнику відповідно до цієї статті та ст. 301 МК України, крім випадків наявності у такого платника податкового боргу.

Згідно з п.п. 43.3-43.5 ст. 43 ПК України, обов'язковою умовою для здійснення повернення сум грошового зобов'язання є подання платником податків заяви про таке повернення (крім повернення надміру утриманих (сплачених) сум податку з доходів фізичних осіб, які розраховуються контролюючим органом на підставі поданої платником податків податкової декларації за звітний календарний рік шляхом проведення перерахунку за загальним річним оподатковуваним доходом платника податку протягом 1095 днів від дня виникнення помилково та/або надміру сплаченої суми.

Платник податків подає заяву на повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобов'язань у довільній формі, в якій зазначає напрям перерахування коштів: на поточний рахунок платника податків в установі банку; на погашення грошового зобов'язання (податкового боргу) з інших платежів, контроль за справлянням яких покладено на контролюючі органи, незалежно від виду бюджету; повернення готівковими коштами за чеком у разі відсутності у платника податків рахунку в банку. :

Контролюючий орган не пізніше ніж за п'ять робочих днів до закінчення двадцятиденного строку з дня подання платником податків заяви готує висновок про повернення відповідних сум коштів з відповідного бюджету та подає його для виконання відповідному органові, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів.

На підставі отриманого висновку орган, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, протягом п'яти робочих днів здійснює повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобов'язань платникам податків у порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.

Позивач не звертався до відповідача із заявою про повернення надміру сплачених податків в порядку, передбаченому ст. 43 ПК України, а отже, вимога про зобов'язання відповідача здійснити перерахунок позивачу митних платежів за МД з урахуванням п. 2 підрозділу 2 розділу ХХ Перехідні положення ПК України та пп. 5 п. 4 розділу ХХІ Прикінцеві та перехідні положення МК України, суперечать ст. 43 ПК України та, як наслідок, задоволенню не підлягає.

Таким чином, підсумовуючи усе викладене вище, суд приходить до висновку про відсутність обґрунтованих підстав для задоволення позову.

Згідно з ч. 1 ст. 9, ч. 1 ст. 72, ч. 2 ст. 73, ст. 76, ч.ч. 1, 2, 5 ст. 77 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Якщо учасник справи без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які він посилається, суд вирішує справу на підставі наявних доказів.

Із системного аналізу вище викладених норм та з'ясованих судом обставин вбачається, що позов Товариства з обмеженою відповідальністю Нафтохімічна компанія Матрапак-Україна до Одеської митниці ДФС, третя особа: Дочірнє підприємство Інтегровані Логістичні Системи , про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії є таким, що не підлягає задоволенню.

Зважаючи, що у задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, відмовлено, а іншими учасниками справи судові витрати не понесені, - судові витрати не підлягають розподілу відповідно до ст. 139 КАС України.

Приймаючи до уваги викладене в сукупності, керуючись вимогами ст.ст. 72-73, 76-77, 143, 243-246, 255 КАС України, суд

В И Р І Ш И В:

Відмовити повністю у задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю Нафтохімічна компанія Матрапак-Україна (місцезнаходження: 01021, м. Київ, Кловський узвіз, 7, офіс 4, код ЄДРПОУ 32049885) до Одеської митниці ДФС (місцезнаходження: (65078, м. Одеса, вул. Гайдара, 21-а, код ЄДРПОУ 39441717), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: Дочірнє підприємство Інтегровані Логістичні Системи (місцезнаходження: (, 65031, 1665 км. автодороги С.Петербург-Київ-Одеса, Біляївський район, Одеська обл., код ЄДРПОУ: 32012483).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п'ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя Ю.Т. Шрамко