Рішення

від 04.06.2018 по справі 160/192/18

ЛОКАЧИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 160/192/18

Провадження № 2/160/121/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(заочне)

04 червня 2018 року смт. Локачі

Локачинський районний суд Волинської області

у складі: головуючого - судді Корнелюка В. С.

за участю: секретаря - Гупалик А.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в селищі Локачах

цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю "Арлісс" про захист прав споживачів, визнання договору доручення недійсним та стягнення коштів,

в с т а н о в и в :

27 листопада 2017 року позивач звернувся в суд з позовом до відповідача про захист прав споживачів, визнання договору доручення недійсним та стягнення коштів.

Свої вимоги обґрунтовує тим, що 27 січня 2017 року між ТОВ Арлісс , як повіреним, і позивачем, як довірителем, укладено договір доручення № 2001.

Відповідно до умов договору (п. 1.2.) ТОВ Арлісс зобов'язалось укласти договір поставки або будь-який інший договір, за яким довіритель, в подальшому отримує у власність транспортний засіб або укласти договір фінансового лізингу, за яким довіритель, на умовах договору фінансового лізингу, отримує у лізинг транспортний засіб, а саме - Dongteng 304 (колір - червоний), новий, 2014 р.в.

Ніяких інших індивідуальних ознак транспортного засобу у договорі не зазначено. Лише п. 1.3. договору передбачено, що вартість транспортного засобу визначається довірителем на рівні 95000 грн., причому вартість може бути збільшеною, але не більше, ніж на 50 відсотків від зазначеної вище вартості.

Відповідно до п. 2.1.1. договору, повірений зобов'язаний укласти договір поставки або договір фінансового лізингу, а також передати довірителю вказаний транспортний засіб на умовах, викладених в договорі поставки чи фінансового лізингу (п. 2.1.3. Договору).

За надання вказаних послуг, довіритель зобов'язаний сплатити авансом на рахунок повіреного винагороду у сумі 47500 грн., протягом двох банківських днів після підписання договору (п. 3.1. договору).

Позивач виконав вказані обов'язки і сплатив зазначену суму, відповідно до квитанції № 135 від 27.01.2017р., а також, на пропозицію працівників відповідача, 31.01.2017р., відповідно до квитанції № 121В601170310004 сплатив повіреному і другу половину суми, тобто ще 47500 грн. - а всього - 95000 грн.

Умовами договору позивач не був зобов'язаний сплачувати другу частину грошової суми, працівники відповідача його переконали, що так буде краще для виконання договірних умов, і що вказаний транспортний засіб буде придбано у найближчі дні та доставлено на адресу позивача.

Згідно з п.п. 3.7 і 3.8. договору, після отримання авансу, повірений мав направити на адресу довірителя десять пропозицій щодо знайдених продавців, з якими повірений у подальшому мав укласти договір поставки чи договір фінансового лізингу.

Однак, ніяких пропозицій на адресу довірителя не надходило.

Пункт 4.1. договору, передбачає порядок його припинення, шляхом односторонньої відмови повіреного, у випадку відсутності можливості у повіреного укласти правочин щодо купівлі транспортного засобу, на умовах, передбачених договором. У такому випадку, п. 4.1.1. договору передбачає обов'язок повіреного письмово повідомити довірителя.

Ніяких повідомлень ні письмових, ні усних щодо односторонньої відмови повіреного, позивачу, як довірителю, не надходило.

Відповідно до п. 8.1. договору, він набуває чинності з моменту його підписання та скріплення печатками сторін та діє протягом шести місяців, але у будь-якому випадку до повного виконання сторонами своїх зобов'язань. Даний договір може бути пролонгований на той самий строк за умови повідомлення іншої сторони за 30 календарних днів до дати закінчення дії договору.

Довіритель не повідомляв повіреного про пролонгацію договора, також і від повіреного таких повідомлень не надходило.

Таким чином, вказаний договір діяв протягом 27 січня 2017р. - 27 липня 2017р.

Однак, протягом строку дії вказаного договору, а також і пізніше, включно до дня подачі даної позовної заяви, повірений взагалі не виконав свої зобов'язання за договором, не інформуючи довірителя про знайдених продавців і ухиляючись від спілкування з позивачем; також ніяких договорів поставки чи лізингу укладено не було, транспортний засіб (трактор) позивачу переданий не був. Авансовий платіж (а також і друга проплата) довірителю не повертався.

Оскільки повірений не виконав свої зобов'язання за договором і не повернув отримані грошові кошти, позивач намагався отримати їх назад від повіреного, але повірений ухилявся від цього.

Просить визнати недійсним договір доручення № 2001, укладений 27 січня 2017 року між товариством з обмеженою відповідальністю Арлісс та ОСОБА_1.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю Арлісс (адреса: вул. Ігоревська 12-Б, Подільський район, м. Київ, індекс 04070, код ЄДРПОУ 39711672) в користь ОСОБА_1 - 95000,00 грн. (дев'яносто п'ять тисяч гривень 00 коп.) платежу, сплаченого за договором доручення № 2001 від 27 січня 2017 року.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю Арлісс (адреса: вул. Ігоревська 12-Б, Подільський район, м. Київ, індекс 04070, код ЄДРПОУ 39711672) в користь ОСОБА_1 витрати на правничу допомогу у розмірі 2000 (дві тисячі) грн.

Від позивача надійшла заява про розгляд справи без його участі, позовні вимоги підтримує повністю, просить задовольнити позов.

Представник відповідача у судове засідання не з'явився, хоча був належним чином повідомлений про дату, місце та час розгляду справи. Клопотань про відкладення справи чи відзиву на позовну заяву від нього не надходило.

У даній справі позивачем подано достатньо матеріалів про права та взаємовідносини сторін і потреби щодо необхідності заслухати особисті пояснення відповідача суд не вбачає, а тому, вважає за можливе розглядати справу у відсутності відповідача на підставі поданих доказів та в порядку ст. 280 ЦПК України.

Зі згоди позивача суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає вимогам ст. 280 ЦПК України.

Відповідно до ч.2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши та оцінивши представлені у справі докази в їх сукупності, суд дійшов наступного висновку.

Судом встановлено, що 27 січня 2017 року між ТОВ Арлісс , як повіреним, і позивачем, як довірителем, укладено договір доручення № 2001.

Відповідно до умов договору (п. 1.2.) ТОВ Арлісс зобов'язалось укласти договір поставки або будь-який інший договір, за яким довіритель, в подальшому отримує у власність транспортний засіб або укласти договір фінансового лізингу, за яким довіритель, на умовах договору фінансового лізингу, отримує у лізинг транспортний засіб, а саме - Dongteng 304 (колір - червоний), новий, 2014 р.в.

Ніяких інших індивідуальних ознак транспортного засобу у договорі не зазначено. Лише п. 1.3. договору передбачено, що вартість транспортного засобу визначається довірителем на рівні 95000 грн., причому вартість може бути збільшеною, але не більше, ніж на 50 відсотків від зазначеної вище вартості.

За надання вказаних послуг, довіритель зобов'язаний сплатити авансом на рахунок повіреного винагороду у сумі 47500 грн., протягом двох банківських днів після підписання договору (п. 3.1. договору).

Позивач виконав вказані обов'язки і сплатив зазначену суму, відповідно до квитанції № 135 від 27.01.2017р., а також, на пропозицію працівників відповідача, 31.01.2017р., відповідно до квитанції № 121В601170310004 сплатив повіреному і другу половину суми, тобто ще 47500 грн. - а всього - 95000 грн.

Вказані обставини підтверджуються договором доручення № 2001 та квитанціями (а.с. 9-14).

Пункт 4.1. договору, передбачає порядок його припинення, шляхом односторонньої відмови повіреного, у випадку відсутності можливості у повіреного укласти правочин щодо купівлі транспортного засобу, на умовах, передбачених договором. У такому випадку, п. 4.1.1. договору передбачає обов'язок повіреного письмово повідомити довірителя.

Ніяких повідомлень ні письмових, ні усних щодо односторонньої відмови повіреного, позивачу, як довірителю, не надходило.

Відповідно до п. 8.1. договору, він діє протягом шести місяців, але у будь-якому випадку до повного виконання сторонами своїх зобов'язань.

Довіритель не повідомляв повіреного про пролонгацію договора, також і від повіреного таких повідомлень не надходило.

Таким чином, вказаний договір діяв протягом 27 січня 2017р. - 27 липня 2017р.

Однак, протягом строку дії вказаного договору повірений взагалі не виконав свої зобов'язання за договором, не інформуючи довірителя про знайдених продавців і ухиляючись від спілкування з позивачем. Також ніяких договорів поставки чи лізингу укладено не було, транспортний засіб (трактор) позивачу переданий не був. Авансовий платіж (а також і друга проплата) довірителю не повертався.

Оскільки повірений не виконав свої зобов'язання за договором і не повернув отримані грошові кошти, позивач намагався отримати їх назад від повіреного, але повірений ухилявся від цього.

Позивач через невірну надану інформацію представника повіреного, спочатку сплатив 45000 тисяч грн., причому призначення платежу було вказане, як платежі населення , а потім ще 45000 грн., де призначення платежу було вказане, як оплата за інформаційні послуги . До того ж, ця друга проплата теж була перерахована на рахунок відповідача, хоча ніяких пропозицій від нього, про підшукання продавців позивачу не надходило.

Представник відповідача сказав при цьому, що вони нададуть позивачу трактор через декілька днів після оплати, доставивши його за адресою позивача.

Лише після цього позивач підписав оспорюваний договір.

Таким чином, його було введено в оману щодо суттєвих умов договору.

За договором позивач ніякого транспортного засобу не отримав, хоча сплатив його повну ціну, що є порушення відповідачем своїх договірних зобов'язань.

Відповідно до ст. 4 Закону України Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг фінансовий лізинг віднесено до фінансових послуг. Отже правовідносини між сторонами договору регулюються також і цим законом. Водночас, відповідно до п.п. З, 17, 19, 22 ст. 1 Закону України Про захист прав споживачів , діяльність відповідача з надання послуг фінансового лізингу в частині надання цих послуг фізичним особам, які є споживачами, підпадає під дію Закону України Про захист прав споживачів .

Відповідно до вимог ч. 1ст. 15 Закону України Про захист прав споживачів , споживач має право на одержання необхідної, доступної, достовірної та своєчасної інформації про продукцію, що забезпечує можливість її свідомого і компетентного вибору. Інформація повинна бути надана споживачеві до придбання ним товару чи замовлення роботи (послуги).

Згідно з п.2 ч. 1, п.п. 1, 3 ч. 2, п.п. 1, 2, ч. 3ст. 19 Закону України Про захист прав споживачів , нечесна підприємницька практика забороняється; нечесна підприємницька практика включає: будь-яку діяльність (дії або бездіяльність), що вводить споживача в оману або є агресивною. Якщо підприємницька практика спонукає або може спонукати споживача дати згоду на здійснення правочину, на який в іншому випадку він не погодився б, така практика вводить в оману стосовно: основних характеристик продукції, таких як: її наявність, переваги, небезпека, склад, методи використання, гарантійне обслуговування, метод і дата виготовлення або надання, поставка, кількість, специфікація, географічне або інше походження, очікувані результати споживання чи результати та основні характеристики тестів або перевірок товару; ціни або способу розрахунку ціни чи наявності знижок або інших цінових переваг.

Підприємницька практика є такою, що вводить в оману, якщо під час пропонування продукції споживачу не надається або надається у нечіткий, незрозумілий або двозначний спосіб інформація, необхідна для здійснення свідомого вибору.

Як вбачається із підписаного позивачем договору, за ним повірений лише бере на себе зобов'язання укласти договір поставки чи фінансового лізингу та передати предмет лізингу (чи поставки) у користування лізингоодержувачу (непрямий лізинг). Позивача було введено в оману, створенням враження, що укладається договір прямого лізингу (або купівлі- продажу) і у відповідача є в наявності вже придбані автомобілі та техніка за визначеною ціною. У той час як фактично у договорі прописаний предмет непрямого лізингу, коли предмет лізингу ще потрібно знайти, придбати та ще й попередньо сплатити 50% його вартості.

Крім того, представником відповідача було запропоновано при укладанні договору сплатити не лише аванс в розмірі половини вартості транспортного засобу, але й всю суму його вартості, однак фактично цей платіж виявився оплатою за інформаційні послуги, про дійсне призначення якого позивача було введено в оману під виглядом сплати коштів за транспортний засіб.

Крім того, відповідно до п. 4.2.1. договору передбачає можливість для довірителя розірвати (відмовитись) договір лише протягом п'яти днів з моменту його підписання, що є дискримінаційною нормою. Також і п. 4.2.3. договору передбачає, що повірений не повертає кошти у випадку відмови довірителя від договору після того, як повірений уклав відповідний договір на виконання даного договору і сплатив кошти на виконання укладеного договору.

Наведені обставини, відповідно до п.2 ч.1, п.п. 1, 3 ч. 2, п.п. 1, 2, ч. 3 ст. 19 Закону України Про захист прав споживачів є проявом нечесної підприємницької практики з боку відповідача.

Згідно з ч.6 ст. 19 Закону України Про захист прав споживачів правочини, здійснені з використанням нечесної підприємницької практики, є недійсними.

Окрім того, всупереч вимогам Закону України Про фінансовий лізинг та норм ЦК України, у договорі відсутня обов'язкова для договору фінансового лізингу істотна умова щодо його предмету у обсягах, визначених законом. Так, згідно з ч. 2 ст. 6 Закону України Про фінансовий лізинг до істотних умов договору лізингу відноситься умова про предмет лізингу, який згідно з ч. 1 ст. 3 закону та ч. 1 ст. 807 ЦК України визначається як неспоживна річ, визначена індивідуальними ознаками та віднесена відповідно до законодавства до основних фондів. Згідно з ч. 1 ст. 184 ЦК України річ є визначеною індивідуальними ознаками, якщо вона наділена тільки їй властивими ознаками, що відрізняють її з-поміж інших однорідних речей, індивіалізуючи її. Речі, визначені індивідуальними ознаками є незамінними.

Натомість, п. 1.2. договору, предметом лізингу (договору поставки) визначено: Dongteng 304 (колір - червоний), новий, 2014 р.в. , а також вартість - 95 000 грн. (яка є ідентичною вартості послуг повіреного за договором), хоч навіть у примітках вказані вимоги до реквізитів: марки, моделі, комплектації, об'єму, типу двигуна, типу КПП, кольору, року випуску, стану).

Таке визначення предмету лізингу (поставки) не відповідає навіть поняттю речі, визначеної родовими ознаками (рік випуску, колір, об'єм двигуна, індивідуальних технічних характеристик, індивідуальної комплектації, тощо), не містить вимог щодо якості предмету лізингу відповідно до ДСТУ, класифікаторів, технічних умов тощо), не говорячи вже про те, що така характеристика очевидно не відповідає поняттю індивідуально визначеної речі, що відрізняє її з-поміж інших подібних.

Згідно з ч. 1 ст. 638 ЦК України, істотними умовами будь-якого договору є його предмет. До істотних умов договору фінансового лізингу частина 2 статті 6 Закону України Про фінансовий лізинг відносить, зокрема, умову про предмет лізингу. У свою чергу, ч. 1 ст. 3 Закону України Про фінансовий лізинг та ч. 1ст. 807 ЦК України визначають, що предметом договору лізингу може бути неспоживна річ, визначена індивідуальними ознаками та віднесена відповідно до законодавства до основних фондів. При цьому, вимога закону про індивідуальне визначення предмету лізингу є імперативною, а відтак обов'язковою для усіх видів лізингу - як прямого так і непрямого.

Відповідно до ч. 8 ст. 18 Закону України Про захист прав споживачів нечіткі або двозначні положення договорів із споживачами тлумачаться на користь споживача.

За змістом п. 6 ч. 1ст. 15 Закону України "Про захист прав споживачів", споживач має право на одержання необхідної, доступної, достовірної та своєчасної інформації про продукцію, зокрема, про ціну продукції. Включення відповідачем у ціну продукції платежів, які за законом не можуть бути покладені на споживача, суперечать цим положенням Закону України "Про захист прав споживачів".

Відповідно до ст. 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. У договорах за участю фізичної особи - споживача враховуються вимоги законодавства про захист прав споживачів.

Статтею 18 Закону України Про захист прав споживачів передбачено, що продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими. Частина 3 ст. 18 Закону України Про захист прав споживачів визначає конкретні умови договорів, які є несправедливими.

У даному випадку, у договорі взагалі відсутній строк виконання повіреним своїх договірних зобов'язань та його відповідальність за порушення цих строків, тобто відсутні суттєві умови договору.

Також включення до договору умов, за якими лізингоодержувач зобов'язаний сплатити на користь повіреного не передбачені законом платежі, та ще й у невиправдано великому розмірі (100% від вартості предмета лізингу чи поставки), які при розірванні договору після спливу п'яти днів від моменту підписання договору не повертаються, - є очевидно несправедливими договірними умовами.

Ця договірна умова прямо підпадає під поняття несправедливої умови, конкретно визначеної п. 4 ч. 3 ст. 18 Закону України Про захист прав споживачів , згідно з яким до несправедливих умов договору відноситься надання можливості продавцю (виконавцю, виробнику) не повертати кошти на оплату, здійснену споживачем, у разі відмови споживача укласти або виконати договір, без встановлення права споживача на одержання відповідної компенсації від продавця (виконавця, виробника) у зв'язку з розірванням або невиконанням ним договору.

Повірений не виконав свої зобов'язання, передбачені п. 2.1.1 та п. 2.1.3 договору - тобто не уклав договір поставки або договір фінансового лізингу та не передав довірителю визначений транспортний засіб на умовах, викладених у договорі поставки або на умовах договору фінансового лізингу ( тобто навіть не у власність).

Визнання недійсними несправедливих умов договору, а також невизначеність у договорі предмету лізингу (поставки) у передбачених законом обсягах зумовлює і зміну інших, взаємопов'язаних з ними положень договору, позаяк за договірними умовами сплата комісії за організацію прямо пов'язана із наданням предмету лізингу (поставки) у користування, який, у свою чергу не є визначеним та, відповідно прав та обов'язків, відповідальності сторін, пов'язаних із таким користуванням, умов поставки, передачі, страхування тощо. Водночас, за договором без сплати комісії за організацію предмет лізингу (поставки) не надається, а за відсутності індивідуального визначення предмету лізингу фактично відсутній предмет договору, щодо якого у сторін виникають права та обов'язки. За таких обставин, відповідно до положень ч. 6 ст. 18 Закону України Про захист прав споживачів , ч. 1 ст.203, ч. 3 ст.215 ЦК України, спірний договір підлягає визнанню недійсним в цілому.

Враховуючи, що недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. У такому разі кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину. На виконання договору, позивачем було сплачено на користь відповідача 95000,00 грн., а тому ці кошти підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача 2000 грн. витрат на правничу допомогу.

За змістом ст. 137 ЦПК України витрати, пов'язані з оплатою професійної правничої допомоги адвоката несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, повязану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Системний аналіз наведених норм права дає підстави вважати, що склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги підлягає доказуванню в суді.

На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (наприклад, квитанція до прибуткового касового ордеру, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження або інший розрахунковий документ). При цьому, матеріали справи повинні містити докази на підтвердження виконаних об'ємів робіт, їх кількості та видів.

Окрім того, витрати на правничу допомогу відшкодовуються лише в тому випадку, якщо така допомога реально надавалася в справі тими особами, які одержали за це плату, та їх сплата підтверджується відповідними фінансово-розрахунковими документами. Недопустимими є документи, які не відповідають встановленим вимогам.

Позивачем додано договір про надання правничої допомоги, ордер, акт виконаних робіт, а також квитанцією до прибуткового касового ордеру на суму 2000 грн.

Відповідно до ч.5, ч.6 ст. 137 ЦПК України, у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідач жодних заперечень щод розміру витрат на оплату послуг адвоката не заявляв.

Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Підсумовуючи вищевикладене, суд вважає, що заяву ОСОБА_1 слід задовольнити , стягнувши з відповідача в його користь витрати на правничу допомогу в сумі 2000 грн.

Оскільки позивач був звільнений від сплати судового збору, тому судовий збір в сумі 950 грн. слід стягнути з відповідача в користь держави відповідно до ст. 141 ЦПК України.

Керуючись ст.ст. 10-13, 77, 81, 137, 141, ч.2 ст. 247, ст.ст. 263-265, 280-283 ЦПК України, ст.ст. 1, 15, 18, 19 Закону України Про захист прав споживачів , Законом України Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг , ст.ст. 3, 6 Закону України Про фінансовий лізинг , ст.203, ч. 3 ст.215, 627, 638, 807 ЦК України, суд,

ухвалив :

Позовні вимоги задовольнити повністю.

Визнати недійсним договір доручення № 2001, укладений 27 січня 2017 року між товариством з обмеженою відповідальністю Арлісс та ОСОБА_1.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю Арлісс (адреса: вул. Ігоревська 12-Б, Подільський район, м. Київ, індекс 04070, код ЄДРПОУ 39711672) в користь ОСОБА_1 - 95000,00 грн. (дев'яносто п'ять тисяч гривень 00 коп.) платежу, сплаченого за договором доручення № 2001 від 27 січня 2017 року.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю Арлісс (адреса: вул. Ігоревська 12-Б, Подільський район, м. Київ, індекс 04070, код ЄДРПОУ 39711672) в користь ОСОБА_1 витрати на правничу допомогу у розмірі 2000 (дві тисячі) грн.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю Арлісс (адреса: вул. Ігоревська 12-Б, Подільський район, м. Київ, індекс 04070, код ЄДРПОУ 39711672) в користь держави судовий збір в сумі 950 грн.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку безпосередньо до Апеляційного суду Волинської області шляхом подачі апеляційної скарги в 30 - денний строк з дня його проголошення.

Учасник справи, якому рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому відповідного рішення суду.

Учасник справи, якому рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому відповідного рішення суду.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заява про перегляд заочного рішення може бути подана відповідачем протягом 30 днів з дня його проголошення.

Суддя Локачинського районного суду Корнелюк В. С.