Рішення

від 01.06.2018 по справі 542/149/17

НОВОСАНЖАРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Копія

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

01 червня 2018 року справа № 542/149/17

2/542/77/18

Новосанжарський районний суд Полтавської області в складі:

головуючого судді - Стрельченко Т.Г.,

при секретарі - Нестеренко О.В.,

з участю позивача - ОСОБА_1,

представника позивача - ОСОБА_2,

відповідача - ОСОБА_3,

представника відповідача - ОСОБА_4,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду смт. Нові Санжари, вул. Незалежності, 32, цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3, треті особи: ОСОБА_5, приватний нотаріус Новосанжарського районного нотаріального округу Полтавської області, ТОВ Євробудсервіс про визнання договору позики удаваним правочином, -

в с т а н о в и в :

08.02.2017 року позивач звернувся до суду з позовом до відповідача про визнання правочину недійсним. 03.10.2017 року представник позивача ОСОБА_2 змінив предмет позову і просив визнати договір позики від 24 березня 2015 року, укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 і посвідчений приватним нотаріусом Новосанжарського районного нотаріального округу Полтавської області ОСОБА_5 24 березня 2015 року та зареєстрований в реєстрі за № 219, - удаваним правочином.

Вимоги до суду мотивував тим, що 24 березня 2015 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 був укладений договір позики, посвідчений приватним нотаріусом Новосанжарського районного нотаріального округу Полтавської області ОСОБА_5.

В позові вказує, що зазначений договір ОСОБА_6 вимушений був підписати тому, що ОСОБА_3 передала у власність нових співзасновників Товариства з обмеженою відповідальністю Євробудсервіс ОСОБА_1М, ОСОБА_7, ОСОБА_8Б, ОСОБА_9 об'єкти нерухомості, що знаходилися на балансі ТОВ Євробудсервіс та отримала готівкою плату за ці об'єкти. До одного з цих об'єктів віднеслась нежитлова будівля (матеріально-технічний склад Б-1), в якому засновники не мали виробничої зацікавленості та відмовлялися його придбавати.

Під час здійснення реєстраційних дій у нотаріуса ОСОБА_3 заявила, що без цього об'єкту нерухомості перереєстрація ТОВ Євробудсервіс з новими співзасновниками не відбудеться. Всі вище вказані переговори щодо оформлення безгрошового договору позики відбувались в присутності нотаріуса ОСОБА_5, яким заздалегідь вже був підготовлений оспорюваний договір позики.

З боку нових співзасновників ОСОБА_3 було вказано, що на сьогодні виробництво потребує багато вкладень і в найближчий час засновники з нею розрахуватися за вказаний об'єкт нерухомості не в змозі. Їй було запропоновано передати у власність споруду з відстроченням платежу та за результатами діяльності підприємства, тобто завершення фінансового року і отримання прибутків, на що ОСОБА_3 від укладення договору із зобов'язанням від імені ТОВ Євробудсервіс відмовилася, аргументуючи це тим, що ТОВ Євробудсервіс може збанкрутіти, а їй потрібні гарантії того, що з нею відбудеться розрахунок за вказану будівлю, та зазначила, що вона особисто з'ясувала всі відомості стосовно ОСОБА_1, який має непогану репутацію, тому вона згодна на перереєстрацію ТОВ Євробудсервіс з передачею всього нерухомого майна лише під особисті гарантії ОСОБА_1 та у вигляді укладення безгрошового договору позики, що в свою чергу спонукатиме його та співзасновників на розрахунок з нею.

Враховуючи те, що особисті інвестиції ОСОБА_1 на момент укладення договору позики та інших співзасновників ТОВ Євробудсервіс складали понад 2 млн.грн., з яких понад 700 тис.грн. планувалось залучити ще, як фінансову допомогу підприємству та, враховуючи ствердження ОСОБА_3, що підприємство, на якому вона працювала спільно з ОСОБА_8, буде досить прибутковим, а вона згодна працювати бухгалтером, ОСОБА_1 дав згоду на укладення договору позики.

Вищевказані погодження відбувались в присутності всіх співзасновників ТОВ Євробудсервіс ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9 та за участі нотаріуса ОСОБА_5

Крім того відповідачка ввела в оману позивача обіцянкою, що не вживатиме заходів щодо повернення коштів за договором позики.

На дату укладення спірного договору у ОСОБА_1 не було необхідності у запозиченні коштів на власні потреби чи потреби підприємства, оскільки останній був самодостатньою особою та не потребував будь-яких коштів та не перебував у матеріальній скруті, що підтверджується відмостями про банківські рахунки.

Позивач вважає, що оспорюваний договір позики - є удаваним правочином, і тому був вимушений звернутися до суду.

Ухвалою Новосанжарського районного суду Полтавської області від 15.02.2017 року відкрито провадження у справі.

Ухвалою Новосанжарського районного суду Полтавської області від 12.05.2017 року заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову задоволено, зупинено стягнення на підставі виконавчого документа - виконавчого напису №623, виданого приватним нотаріусом Новосанжарського районного нотаріального округу Полтавської області ОСОБА_5, про стягнення з боржника ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 боргу у розмірі 533991,10 грн. - постанову державного виконавця Октябрського відділу державної виконавчої служби міста Полтави Головного територіального управління юстиції у Полтавській області ОСОБА_10С про відкриття виконавчого провадження номер ВП 51270820 від 2.06.2016 р. та відповідно постанову старшого державного виконавця Шевченківського ВДВС м. Полтави Головного територіального управління юстиції у Полтавській області ОСОБА_11 про поновлення вчинення виконавчих дій від 14.04.2017 по виконавчому провадженню № 51270820, який оскаржується боржником ОСОБА_1 у судовому порядку до вирішення справи по суті.

Ухвалою Новосанжарського районного суду Полтавської області від 04.12.2017 року заяви відповідача ОСОБА_3 та представника відповідача, адвоката ОСОБА_4, про витребування доказів задоволено.

Ухвалою Новосанжарського районного суду Полтавської області від 04.12.2017 року в задоволенні заяви ОСОБА_3 про скасування заходів забезпечення позову відмовлено.

В судовому засіданні позивач та його представник уточнені позовні вимоги підтримали з підстав, що зазначені в заяві.

Відповідач ОСОБА_12 через канцелярію суду надала письмові заперечення на позов, в якому просила в задоволенні позову ОСОБА_1 відмовити в повному обсязі (т. 2, а.с. 42-46).

В судовому засіданні відповідач та її представник заперечували проти позову, вказавши, що сторона позивача не довела жодної із обставин, на які вона посилається в позові, позовні вимоги вважають безпідставними та надуманими.

Відповідач пояснила, що договір позики був укладений в письмовій формі та посвідчений нотаріально. Відповідно до постанови Верховного Суду України від 18.09.2013 року у справі № 6-63цс13 та постановою від 24.02.2016 року у справі № 6-50цс16 визначено наступне: Письмова форма договору позики внаслідок його реального характеру є доказом не лише факту укладення договору, а й передачі грошової суми позичальнику... . Крім того, нотаріус ОСОБА_5 як додаток до своїх пояснень суду надав копію заяви від 24 березня 2015 року, відібраної від ОСОБА_1, яку він власноручно підписав і якою стверджує той факт, що з 20 жовтня 2004 року в шлюбі не перебуває та у фактичних шлюбних відносинах, і грошові кошти в сумі 500 тис.гривень отримуються ним в особисту приватну власність за договором позики від ОСОБА_3

ОСОБА_3 вказала, що вона не намагалась продати новим засновникам матеріально-технічний склад. Як свідчать наявні в справі документи, право власності на вказане приміщення ще 17 березня 2015 року зареєстрував за ТОВ Євробудсервіс його директор (він же один з нових засновників підприємства) ОСОБА_8 Не підтвердився в судових засіданнях і той факт, що нібито без підписання договору позики не відбулася б перереєстрація ТОВ Євробудсервіс за новими засновниками. В матеріалах реєстраційної справи, що надана Відділом реєстрації при Новосанжарсьій РДА є нотаріально посвідченні заяви старих засновників про уступку своїх часток в статутному капіталі ТОВ Євробудсервісу новим засновникам і датовані вони 23 березня 2015р., тобто до заключения договору позики. В матеріалах справи є і відповідний протокол з підписами як старих, так і нових засновників.

Також ОСОБА_3 пояснила, що в матеріалах справи є ОСОБА_13 з Реєстру для реєстрації нотаріальних дій за 2015 року, наданий нотаріусом. З нього теж видно, що справжність підписів на Статуті ТОВ Євробудсервіс були посвідченні в реєстрі під номерами 215, 216, 217, 218, а підписи ОСОБА_1 і ОСОБА_3 на договорі позики під номером 219.

Крім того, вказала відповідачка, що заслуговують на увагу так звані докази в формі протоколів загальних зборів засновників, присвячених ніби-то укладенню договору позики між ОСОБА_3 та ОСОБА_1 В справі є два протоколи під номером № 2/15. В обох в порядок денний включені питання обрання голови Товариства та вибори ревізійної комісії та її голови. Один датований 5.04.2015 року, а другий 24.03.2015 року. Протокол від 05.04.2015 року ОСОБА_1 долучив до позову по справі № 542/1054/16-ц до ОСОБА_3 про захист майнових прав та відшкодування збитків 31.05.2016 року, протокол від 24.03.2015 року ОСОБА_1 долучив до заяви про зміну позову за даною справою 03.10.2017 року. При наданні оригіналів документів до суду на протоколі від 05.04.2015 року було від руки зазначено, що це виписка, що не може бути правдою, хоча б тому, що перелік присутніх в обох протоколах не співпадає, та й текст відрізняється. Крім того, на протокол від 05.04.2015 року зроблено посилання в Акті перевірки фінансово-господарської діяльності ТОВ Євробудсервіс від 20.04.2015 року.

Зазначила, що зміни до Статуту ТОВ Євробудсервіс (саме зміна засновників) відбулася як вбачається з штампу Державного реєстратора на титульній сторінці статуту 25.03.2015 року, тож цілком зрозуміло, що 24.03.2015 року ревізійну комісію в складі зазначеному в протоколі № 2/15 від 24.03.2015 року вибирати було і нікому і ні з кого.

Третя особа приватний нотаріус ОСОБА_5 проти позовних вимог ОСОБА_1 заперечує, та суду пояснив, що близько за тиждень до дати укладення договору до нього на прийом прийшли ОСОБА_3 та ОСОБА_1, які пояснили, що мають намір укласти нотаріально договір позики та прохали пояснити їм, як правильно його оформити. Після цього ОСОБА_1 попрохав дати йому проект договору позики для попереднього ознайомлення. Ним особисто було роздрукований з комп'ютера та наданий ОСОБА_1 проект договору позики, отримавши який останній зазначив, що у нього є знайомий юрист і він порадиться з ним, а потім прийме рішення про укладення договору позики та на яких умовах.

Після цього, 24.03.2015 року до нотаріуса знову з'явилися зазначені особи, які підтвердили свою готовність на укладення договору позики та посвідчення його нотаріально.

Нотаріус зазначив , що під час посвідчення вказаного договору позики від 24.03.2015 року свідки були відсутні. Вважає, що посилання позивача на те, що під час укладення оспорюваного договору позики фактичної передачі коштів не було не заслуговують на увагу, оскільки кошти ОСОБА_3 були передані ОСОБА_1 ще до підписання вказаного договору позики, про що сторони підтвердили та засвідчили своїми підписами в тексті договору позики від 24.03.2015 року.

Вказав, що на виконання положень ст. 44 Закону України Про нотаріат нотаріусом в кожному випадку посвідчення будь-якого правочину перевіряється волевиявлення сторін на укладення правочину, а також вивчається зміст наданих сторонами документів, що також було зроблено при посвідченні договору позики від 24.03.2015 року.

Під час посвідчення договору позики, укладеного між ОСОБА_3 та ОСОБА_1 з'ясовував у сторін: чи розуміють вони зміст угоди, чи вільне їх волевиявлення на укладення угоди, на що сторони зазначеного договору, в т.ч. ОСОБА_1, підтвердили, що вони діють вільно без фізичного чи-то психічного примусу, що підтвердили також своїми підписами в тексті договору позики, та словами: Ми, Сторони, підтверджуємо, що цей договір відповідає нашим дійсним намірам і не носить характеру фіктивного та удаваного правочину, укладається нами у відповідності зі справжньою нашою волею, без будь-якого застосування фізичного чи психічного тиску та на вигідних для нас умовах і не є результатом впливу тяжких обставин, договір укладається нами без застосування обману чи приховування фактів, які мають істотне значення, ми однаково розуміємо значення, умови договору, його природу і правові наслідки, бажаємо настання саме тих правових наслідків, що створюються даним договором, а також свідчимо, що договором визначені всі істотні умови, про що свідчать наші особисті підписи на договорі .

Нотаріус вказав, що позивач у поданій позовній заяві зазначає, що відповідно до статті 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передачі грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Оскільки договір позики є укладеним з моменту передання грошей, то нотаріусом необхідно було також відібрати від ОСОБА_1 заяву від позичальника про те, що гроші від позикодавця за договором позики ним отримано. Така заява залишається у позикодавця для підтвердження укладення договору позики на випадок примусового стягнення борту. За загальною практикою у справах нотаріуса також залишається заява позичальника про отримання грошових коштів за договором.

Зазначив, що відібрання нотаріусом заяви під час посвідчення договору позики від позичальника про те, що гроші від позикодавця за договором позики ним отримано не передбачено, а ні самим договором позики, а ні іншими нормативно-правовими актами України.

Разом з тим, нотаріусом під час посвідчення договору позики від 24 березня 2015 року за реєстровим № 219, відповідно до Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України та вимог ст.ст. 61-65 Сімейного Кодексу України було відібрано необхідні заяви від ОСОБА_1 та ОСОБА_3, які підписані ними власноручно.

Представник третьої особи, ТОВ Євробудсервіс , ОСОБА_8 заявлений ОСОБА_1 позов підтримує та просить задовольнити, оскільки обставини, викладені в позовній заяві, відповідають дійсності та мотивам укладення оспорюваного договору позики.

Зазначив, що 24.03.2015 року перед підписанням спірного договору, в присутності приватного нотаріуса ОСОБА_5, за участю засновників товариства, та за ініціативою ОСОБА_3 відбулося обговорення умов укладення даного безгрошового договору між останньою та ОСОБА_1

Після укладення договору, того ж дня відбулися збори засновників товариства, на яких було прийняте рішення про взяття товариством на себе зобов'язань по цьому договору, тому як річ ішла про відшкодування ОСОБА_3 вартості складського приміщення і ні на які інші умови та з іншими особами, як гарантією розрахунку, ОСОБА_3 не погоджувалась.

Всебічно та повно з'ясувавши обставини справи, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи, надавши їм оцінку у сукупності з оголошеними та дослідженими матеріалами справи, суд вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню у зв'язку з наступним.

У відповідності зі ст.ст. 12, 13 ЦПК України, суд розглядає справи на принципах змагальності і диспозитивності, у межах заявлених позовних вимог на підставі доказів, наданих сторонами. Відповідно до ч. 3 ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Судом встановлено, що 24 березня 2015 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_1 був укладений договір позики, посвідчений приватним нотаріусом Новосанжарського районного нотаріального округу Полтавської області ОСОБА_5 та зареєстрований в реєстрі за № 219. Відповідно до умов договору ОСОБА_3, як позикодавець, передала у власність ОСОБА_1, як позичальнику, а позичальник прийняв у позикодавця, строком до 31.12.2015 року грошові кошти в розмірі 500000,00 грн. (т. 1 а.с. 10, 11).

26 травня 2016 року приватний нотаріус Новосанжарського районного нотаріального округу Полтавської області ОСОБА_5 виніс виконавчий напис про стягнення з ОСОБА_1 невиплачених в строк на підставі договору позики від 24.03.2015 року грошових кошті в розмірі 500000,00 грн. - суми позики, а також витрат, пов'язаних із вчиненням виконавчого напису нотаріуса, в розмірі 2700,00 грн., 25250,00 грн. - суми боргу, нарахованого відповідно до індексу інфляції за час прострочення повернення позики, 6041,10 грн. - трьох процентів річних від прострочення виконання зобов'язання за період з 01.01.2016 року по 26.05.2016 року, що разом становить 533991,10 грн. (т. 1 а.с. 12).

Статтею 202 ЦК України визначено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори).

До удаваних правочинів наслідки недійсності, передбачені статтею 216 ЦК, можуть застосовуватися тільки у випадку, коли правочин, який сторони насправді вчинили, є нікчемним або суд визнає його недійсним як оспорюваний. З огляду на наведені нормативні положення вбачається, що закон не передбачає недійсність удаваного правочину, а лише пропонує застосувати до відносин сторін норми, що регулюють правочин, який сторони дійсно мали на увазі. Удаваний правочин вчиняється для прикриття іншого правочину, внаслідок чого наявні два правочини той, що прикривається, тобто прихований, і удаваний такий, що прикриває перший правочин. мета полягає не тільки в тому, щоб приховати дійсну волю сторін, а й спричинити інші наслідки, які випливають із правочину, що прикривається. Саме в цьому і полягає дійсна воля сторін удаваного правочину. Для кваліфікації удаваного правочину важливо, щоб частина умов удаваного і прихованого правочину збігалася.

Відповідно до ст. 235 ЦК України удаваним є правочин, який вчинено сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили. Якщо буде встановлено, що правочин був вчинений сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили, відносини сторін регулюються правилами щодо правочину, який сторони насправді вчинили.

Із системного аналізу вказаної норми права вбачається, що удаваним є правочин, що вчинюється з метою приховання іншого правочину, який сторони насправді вчинили, тому при укладенні удаваного правочину до відносин його учасників застосовуються правила щодо правочину, який сторони мали на увазі (який сторони приховали).

Особа, яка стверджує про укладення правочину з метою приховати інший правочин, повинна довести, що правочин укладений з такою метою. Воля сторін в удаваному правочині спрямована на встановлення інших цивільно-правових відносин, ніж ті, які передбачені правочином, за удаваним правочином настають інші права та обов'язки, ніж ті, що передбачені правочином, за удаваним правочином обидві сторони свідомо, з певною метою, документально оформлюють правочин, але насправді між ними встановлюються інші правовідносини.

Отже, виходячи зі змісту указаної норми, сторони вчиняють певний правочин для приховання іншого правочину, який вони (ці ж сторони) насправді вчинили.

Позивач вважає, що оспорюваний договір позики - є удаваним правочином, проте договір позики вважається укладеним в момент здійснення дії по передачі предмета договору (в даному випадку грошей) на основі попередньої домовленості.

Ця особливість реальних договорів зазначена в ч. 2 ст. 640 ЦК України: Якщо відповідно до акта цивільного законодавства для укладення договору необхідні також передання майна або вчинення іншої дії, договір є укладеним з моменту передання відповідного майна або вчинення певної дії .

В пункті 25 Постанови пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 року № 9 Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними надано роз'яснення наступного змісту: За удаваним правочином (стаття 235 ЦК ( 435-15 )) сторони умисно оформляють один правочин, але між ними насправді встановлюються інші правовідносини. На відміну від фіктивного правочину, за удаваним правочином права та обов'язки сторін виникають, але не ті, що випливають зі змісту правочину.

Встановивши під час розгляду справи, що правочин вчинено з метою приховати інший правочин, суд на підставі статті 235 ЦК ( 435-15 ) має визнати, що сторонами вчинено саме цей правочин, та вирішити спір із застосуванням норм, що регулюють цей правочин.

Якщо правочин, який насправді вчинено, суперечить закону, суд ухвалює рішення про встановлення його нікчемності або про визнання його недійсним.

До удаваних правочинів наслідки недійсності, передбачені статтею 216 ЦК ( 435 - 15 ), можуть застосовуватися тільки у випадку, коли правочин, який сторони насправді вчинили, є нікчемним або суд визнає його недійсним як оспорюваний.

Верховний Суд України в Узагальнені від 24.11.2008 року Практика розгляду судами цивільних справ про визнання правочинів недійсними в розділі Правові наслідки вчинення удаваного правочину зазначив наступне: ...Закон не передбачає недійсність удаваного правочину, а лише пропонує застосовувати до відносин сторін норми, що регулюють той правочин, який сторони дійсно мали на увазі.

Аналізуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що укладений між сторонами договір позики не є удаваним правочином.

Також суд приймає до уваги досліджені в судовому засіданні письмові докази, а саме:

- заяву від 24.03.2015 року, відібрану нотаріусом від ОСОБА_1, яку він власноручно підписав і якою стверджує той факт, що з 20 жовтня 2004 року в шлюбі не перебуває та у фактичних шлюбних відносинах, і грошові кошти в сумі 500000,00 грн. отримуються ним в особисту приватну власність за договором позики від ОСОБА_3;

- заяву від 24.03.2015 року, відібрану нотаріусом від ОСОБА_3, про те, що вона передала грошові кошти в сумі 500000,00 грн. ОСОБА_1 в особисту приватну власність за вказаним договором позики.

Крім цього, позивач всупереч наведеним нормам права та судовій практиці заявляючи позовну вимогу про визнання договору позики від 24.03.2015 року удаваним правочином, не вказує для приховання якого саме правочину сторони вчинили оспорюваний правочин.

Позивач вказує, що договір позики укладений між ними з процесуальними порушеннями, так як не було .... Розписки, яка за своєю суттю є документом, який підтверджує укладання договору позики, а також засвідчує отримання боржником від кредитора певної грошової суми або речей .

Проте суд, з такими висновками не може погодитися, оскільки згідно з нормами чинного цивільного законодавства договір позики може укладатись як в усній так, і в письмовій формі. В Цивільному кодексі України зазначено, що договір позики укладається в письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподаткованого мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми (ч. 1 ст. 1047 ЦК України).

Закон не вимагає нотаріального посвідчення договору позики, проте за домовленістю сторін чи на вимогу однієї з сторін, договір може бути нотаріально посвідчений.

В даному конкретному випадку, форма договору позики витримана.

При укладанні договору позики сторони керуються загальними положеннями закону про порядок укладення договору. Тобто договір укладається шляхом пропозиції (оферти) однієї сторони укласти договір і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Закон визначає, що за договором позики істотною є умова щодо предмета договору. Цивільний кодекс не відносить строк виконання договору позики та ціну до істотних умов договору.

Для укладення договору основне значення мають істотні умови. За загальною нормою цивільного права, договір вважається укладеним в належній формі тільки якщо сторони домовилися з приводу всіх суттєвих умов договору (ч. 1 ст. 638 ЦК України).

Договір позики вважається укладеним в момент здійснення дії по передачі предмета договору (в даному випадку грошей) на основі попередньої домовленості. Ця особливість реальних договорів зазначена в ч. 2 ст. 640 ЦК України: Якщо відповідно до акта цивільного законодавства для укладення договору необхідні також передання майна або вчинення іншої дії, договір є укладеним з моменту передання відповідного майна або вчинення певної дії .

Поняття договору позики визначено ст. 1046 ЦК України.

Відповідно до ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти і або інші речі визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Відповідно до ст. 1047 Цивільного кодексу України договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподаткованого мінімуму доходів громадян. Згідно із частиною другою статті 1047 ЦК України на підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.

Письмова форма договору позики внаслідок його реального характеру є доказом не лише факту укладення договору, а й передачі грошової суми позичальнику.

Свідок ОСОБА_9 пояснила, що вона працює з ОСОБА_1 23 роки. В 2015 році він запропонував їй вкласти кошти в підприємство, яке він вирішив відкрити в смт. Нові Санжари. Вперше вона приїхала в смт. Нові Санжари до нотаріуса 24.03.2018 року для підписання статуту новоствореного підприємства. Коли ОСОБА_3 запропонувала ОСОБА_1 підписати договір позики, вона була категорично проти. При підписанні договору позики 24.03.2015 року крім ОСОБА_3 та ОСОБА_1 були присутні ОСОБА_7 та ОСОБА_8, а вона в цей час вийшла. Вказала, що спочатку були посвідчені підписи на статуті, а потім укладався договір позики. Зазначила, що ОСОБА_1 підписав договір, не читаючи його, оскільки приїхав без окулярів. Стосовно підписання протоколу № 2/15 від 24 березня 2015 року, свідок ОСОБА_9 стверджує, що після відвідин нотаріуса, всі нові засновники поїхали в Полтаву і там відбулися загальні збори засновників, де і був складений та підписаний вказаний протокол.

Свідок ОСОБА_7 пояснив, що з ОСОБА_1 він є співзасновником ТОВ Євробудсервіс . 24.03.2015 року в кабінеті нотаріуса в присутності нотаріуса ОСОБА_5, ОСОБА_1, ОСОБА_9 особисто він передав ОСОБА_3 кошти за продане нею підприємство в сумі 30 тис. доларів США. На іншу суму, що не вистачає, а саме 20 тис. доларів США, ОСОБА_3 заставила ОСОБА_1 підписати розписку. Під час підписання ОСОБА_14 розписки, якою виявився договір позики, 24.03.2015 року були присутні всі, в тому числі і свідок ОСОБА_9 (про це його конкретно запитувала адвокат ОСОБА_4О.). Вказав, що спочатку він передав ОСОБА_3 кошти, які вона перерахувала при всіх, тоді укладався договір позики, а потім засвідчувалися підписи на статуті. Стосовно підписання протоколу № 2/15 від 24 березня 2015 року свідок ОСОБА_7 стверджує, що після відвідин нотаріуса всі нові засновники поїхали в офіс підприємства, що знаходиться в смт. Нові Санжари по пров. Слюсарному, 1а, і саме там відбулися загальні збори засновників і був складений і підписаний вказаний протокол.

Вказані пояснення свідків не спростовують висновків суду.

Враховуючи вищенаведене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги задоволенню не підлягають, позивачем не доведено удаваності спірного договору позики.

Згідно ч. 7 ст. 141 ЦПК України у разі залишення позову без задоволення, закриття провадження у справі або залишення без розгляду позову позивача, звільненого від сплати судових витрат, судові витрати, понесені відповідачем, компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Керуючись ст.ст. 6-13, 81, 133, 141, 158, 258, 259, 263, 264, 265, 267, 354 ЦПК України, ст.ст. 258, 525-527, 530, 625, 1046-1050 ЦК України, суд -

в и р і ш и в :

В задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_3, треті особи: ОСОБА_5, приватний нотаріус Новосанжарського районного нотаріального округу Полтавської області, ТОВ Євробудсервіс про визнання договору позики удаваним правочином - відмовити.

Судові витрати позовної сторони ОСОБА_1, звільненого від сплати судових витрат, компенсувати за рахунок держави.

Скасувати заходи забезпечення позову, які зберігають свою дію до набрання цим рішенням суду законної сили, які були накладені на підставі ухвали Новосанжарського районного суду Полтавської області від 12.05.2017 року у вигляді зупинення стягнення на підставі виконавчого документа - виконавчого напису № 623, виданого приватним нотаріусом Новосанжарського районного нотаріального округу Полтавської області 26 травня 2016 року ОСОБА_5, про стягнення з боржника ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 боргу у розмірі 533991,10 грн .

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення або з дня складання повного судового рішення у разі оголошення вступної та резолютивної частини рішення або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи до Апеляційного суду Полтавської області через Новосанжарський районний суд.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Сторони по справі:

позивач: ОСОБА_1, місце проживання: ІНФОРМАЦІЯ_1, 36000;

відповідач: ОСОБА_3 , місце проживання: ІНФОРМАЦІЯ_2;

третя особа: ОСОБА_5, приватний нотаріус Новосанжарського районного нотаріального округу Полтавської області місцезнаходження: вул. Центральна, 34/37, смт. Нові Санжари, Новосанжарський район, Полтавська область;

третя особа: ТОВ Євробудсервіс , місцезнаходження: пров. Слюсарний, 1а, смт. Нові Санжари, Полтавська область, 39300.

Суддя /підпис/

Відповідає оригіналу

ОСОБА_13 Новосанжарського районного суду

Полтавської області ОСОБА_15

Повний текст рішення складено 07 червня 2018 року