Постанова

від 29.07.2011 по справі 2а-436/11

ТОМАКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 2а-436/11

ПОСТАНОВА

Іменем України

29.07.2011 року смт.Томаківка Дніпропетровської області

Суддя Томаківського районного суду Дніпропетровської області Тетеревятников А.П., розглянувши о 08.30 годині у приміщенні Томаківського районного суду Дніпропетровської області в порядку скороченого провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в Томаківському районі Дніпропетровської області про визнання дій неправомірними та зобов'язання здійснити перерахунок і виплату підвищення до пенсії дитині війни,

В С Т А Н О В И В :

Оцінивши повідомлені позивачем та відповідачем обставини, з урахуванням наявності достатніх у справі підстав, суд прийшов до наступного висновку.

Згідно ст. 1 Закону України „Про соціальний захист дітей війни» №2195-IV від 18 листопада 2004 року позивач належить до категорії осіб, яким державою встановлено статус діти війни.

Статтею 6 Закону України Про соціальний захист дітей війни (в редакції Закону від 18 листопада 2004 року, що набрав чинності 1 січня 2006 року) передбачено, що дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищується на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.

Відповідно до положень ст. 7 Закону України Про соціальний захист дітей війни фінансове забезпечення державних соціальних гарантій, передбачених цим Законом, здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.

Частиною 2 статті 3 Закону України Про соціальний захист дітей війни передбачено, що державні гарантії дітям війни, встановлені цим Законом, не можуть бути обмежені або скасовані іншими нормативно-правовими актами.

Відповідно до ст. 22 Конституції України права і свободи людини і громадянина, закріплені цією Конституцією, не є вичерпними. Конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Статтею 64 Конституції України передбачено, що конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України.

Рішенням Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року №10-рп/2008 визнано такими, що не відповідають Конституції України зміни щодо розміру пенсії дітям війни.

Законом України Про Державний бюджет на 2011 рік дію ст.6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" не зупиненою.

Мінімальний розмір пенсії, відповідно до ст. 28 Закону України „Про загальнообов'язкове Державне пенсійне страхування» від 09 липня 2003 року N 1058-IV, встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.

Однак, враховуючи той факт, що Закон України Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування є єдиним законодавчим актом, який визначає розмір мінімальної пенсії за віком, суд вважає за можливе застосувати саме частину 1 ст.28 Закону України Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування для розрахунку зазначеного підвищення дітям війни. Крім того, в даному випадку мінімальний розмір пенсії за віком використовується не для визначення розміру будь-якої пенсії, а лише як розрахункова величина для визначення розміру щомісячної доплати, передбаченої Законом України Про соціальний захист дітей війни , оскільки цей Закон передбачає в якості критерію визначення розміру щомісячної доплати до пенсії саме із розрахунку мінімальної пенсії за віком, що не суперечить вимогам ч. 3 ст.28 Закону України Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування .

Статтею 21 Закону України Про Державний бюджет України на 2011 рік з 01 січня по 01 квітня прожитковий мінімум встановлено у розмірі 750 гривень, а з 01 квітня становить 764 гривні.

Посилання відповідача на законодавчу неврегульованість питання щодо механізму виплати підвищення до пенсії, передбаченої Законом України Про соціальний захист дітей війни , суд вважає хибними виходячи з наступного.

Статтею 61 Конституції України передбачено, що конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України.

Також, суд відхиляє доводи відповідача щодо невизначеності на законодавчому рівні питання відносно органу, на який покладено обов'язок здійснення виплат підвищення до пенсії особам, які мають статус дитини війни.

Пенсійний фонд України діє у відповідності до Положення Про Пенсійний фонд України, затвердженого Указом Президента України від 01 березня 2002 року за №121/2001 і здійснює свої повноваження на підставі п.15 зазначеного положення через створені в установленому порядку його територіальні управління. Відповідно до Закону України Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування рішення про призначення та перерахунок пенсій приймаються районними управліннями Пенсійного фонду України за місцем проживання пенсіонерів.

З цього слідує, що обов'язок щодо нарахування та виплати підвищення до пенсії позивача, передбаченої ст. 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни» покладено на управління Пенсійного Фонду України у Томаківському районі Дніпропетровської області.

Суд не вбачає підстав для обмеження обов'язку відповідача нарахувати позивачу підвищення до пенсії, як дитині війни, саме у розмірі 30 відсотків від мінімальної пенсії за віком, певним строком, виходячи з наступного.

Нарахування підвищення до пенсії, як дитині війни, відповідачем проводиться на підставі розпорядження, в якому зазначається основний розмір нарахованої пенсії за віком, та підвищення до пенсії, як дитині війни. Ці призначення мають характер довічного права пенсіонера або до відповідних законодавчих змін.

З огляду на те, що пенсія за віком та підвищення до пенсії, як дитині війни, призначалося позивачу довічно, змін до ст. 6 Закону України Про соціальний захист дітей війни на законодавчому рівні не вносилось, соціальний статус особи не змінився, тому суд вважає, що відсутні будь-які підстави обмежувати позивачу строк нарахування та виплати підвищення до його пенсії у розмірах, передбачених ст. 6 Закону України Про соціальний захист дітей війни та ч. 1 ст. 28 Закону України Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування .

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 8, 22, 64 Конституції України, ст. ст. 6, 7 Закону України Про соціальний захист дітей війни , ст. 28 Закону України Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування , рішенням Конституційного суду України № 10-рп/2008 від 22 травня 2008 року, ст. ст. 99, 122, 159-163, 183-2 КАС України, суд,

П О С Т А Н О В И В :

Визнати неправомірними дії управління Пенсійного фонду України в Томаківському районі Дніпропетровської області щодо відмови ОСОБА_1, у нарахуванні та виплаті підвищення до пенсії як дитині війни у розмірі 30 відсотків від мінімальної пенсії за віком, передбаченого ст. 6 Закону України Про соціальний захист дітей війни з 1 січня 2011 року.

Зобов'язати управління Пенсійного фонду України в Томаківському районі Дніпропетровської області здійснити перерахунок та виплату підвищення до пенсії ОСОБА_1, з 01 січня 2011 року, відповідно до ст. 6 Закону України Про соціальний захист дітей війни , ч.1 ст. 28 Закону України Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у розмірі 30 відсотків від мінімальної пенсії за віком з урахуванням фактично проведених виплат за вказаний період часу.

Стягнути з управління Пенсійного фонду України у Томаківському районі Дніпропетровської області на користь ОСОБА_1 сплачений по справі судовий збір в сумі 3 гривні 40 копійок.

Згідно п. 8 ч. 6 ст. 183-2 КАС України постанова підлягає негайному виконанню.

Постанова суду за результатами скороченого провадження може бути оскаржена сторонами, або іншими особами у зв'язку з тим, що суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси чи обов'язки, шляхом подачі апеляційної скарги до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя: ОСОБА_2