Рішення від 30.05.2018 по справі 904/10395/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49600

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30.05.2018м. ДніпроСправа № 904/10395/17

Господарський суд Дніпропетровської області у складі судді Воронько В.Д.,

за участю секретаря судового засідання Батир Б.В.,

розглянувши матеріали справи

за позовом Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця", м. Київ, в особі Регіональної філії "Придніпровська залізниця", м. Дніпро

до Комунального підприємства "Дніпропетровський електротранспорт" Дніпровської міської ради, м. Дніпро

про стягнення 9886,32 грн

у присутності представників:

від позивача: юрисконсульт 2 категорії ОСОБА_1, довіреність № 10791 від 26.10.2017,

від відповідача: юрисконсульт ОСОБА_2, довіреність № 3 від 02.01.2018.

СУТЬ СПОРУ:

15.12.2017 Публічне акціонерне товариство "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Придніпровська залізниця" (далі - позивач) звернулося до господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою до Комунального підприємства "Дніпропетровський електротранспорт" Дніпровської міської ради (далі - відповідач), у якій виклало вимогу про стягнення збитків у сумі 9886,32 грн, завданих позивачу джерелом підвищеної небезпеки внаслідок ДТП та понесених ним за ремонт пошкоджених вагонів.

Ухвалою від 12.12.2017 суд відкрив провадження у справі, прийнявши позовну заяву до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження, передбаченими Господарським процесуальним кодексом України (далі - ГПК України).

05.01.2018 відповідач подав відзив на позовну заяву, у якому проти позову заперечив, посилаючись на відсутність доказів, які б підтверджували вину відповідача у здійсненні дорожньо-транспортної пригоди, тому звернення позивача до суду, на думку відповідача, є передчасним. Окрім того, у справі відсутні докази, що підтверджують фактичну вартість витрат, пов'язаних з ремонтом пошкоджених вагонів на суму 9886,32 грн. З огляду на що позовні вимоги відповідач вважає безпідставними, необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

В свою чергу 12.01.2018 позивач подав відповідь на відзив, у якому з доводами відповідача не погоджується та наполіг на задоволенні позовних вимог.

Заперечуючи проти тверджень позивача, відповідач 19.01.2018 у запереченні на відповідь на відзив посилається на недоведеність вини його працівника у порушенні правил дорожнього руху та про те, що наразі триває досудове слідство за фактом скоєння ДТП.

31.01.2018 позивач подав до суду додаткові пояснення, у яких зазначив, що нарахування витрат за проведення маневрової роботи з вагонами, що виконується локомотивом залізниці, здійснюється згідно вимог Збірника тарифів на перевезення вантажів залізничним транспортом у межах України та пов'язані з ним послуги, затвердженого наказом Міністерства транспорту України, а тому є беззаперечним до виконання. На думку позивача, ним надані всі докази, що підтверджують фактичні витрати на ремонт вагонів, пошкоджених в результаті ДТП, що сталася внаслідок неправомірних дій працівника відповідача.

На підставі ст. 216 ГПК України у судових засіданнях оголошувались перерви: з 15.01.2018 до 22.01.2018; з 22.01.2018 до 31.01.2018; з 31.08.2018 до 05.02.2018 та з 05.02.2018 до 08.02.2018.

Ухвалою від 08.02.2018 суд здійснив перехід від спрощеного позовного провадження до розгляду справи № 904/10395/17 за правилами загального позовного провадження та призначив підготовче засідання на 05.03.2018.

На підставі ч. 5 ст. 183 ГПК України у підготовчих засіданнях були оголошені перерви: з 05.03.2018 до 03.04.2018; з 03.04.2018 до 17.04.2018 та з 17.04.2018 до 03.05.2018.

Згідно положень ч. 1 ст. 185 ГПК України, у підготовчому засіданні суд постановляє ухвалу (ухвали) про процесуальні дії, що необхідно вчинити до закінчення підготовчого провадження та початку судового розгляду справи по суті.

В ході судового засідання 03.05.2018 судом прийнято ухвалу про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті на 30.05.2018.

Розглянувши матеріали справи, суд

ВСТАНОВИВ:

12 червня 2017 року на перетині вулиці академіка Белелюбського з міською залізничною віткою міста Дніпра сталась дорожньо-транспортна пригода за участю двох вагонів №№ 95532479, 95525747, власником яких є ПАТ "Укрзалізниця" та трамваю № 2241-42 маршруту № 19 під керуванням водія ОСОБА_3, що належить Комунальному підприємству "Дніпровський електротранспорт" Дніпровської міської ради.

В результаті ДТП транспортні засоби отримали механічні пошкодження.

Звертаючись до суду з позовом позивач зазначив, що пунктом 6.2 Типового технологічного процесу роботи пункту технічної передачі вагонів (Т 17.04) передбачено, що на кожний пошкоджений (або такий, що мав схід з колій) вагон, оглядачі вагонів пункту технічної передачі вагонів або інші працівники вагонного господарства, а там, де їх немає, працівники інших служб, навчені і призначені наказом ДН, повинні оформляти акти форми ВУ-25, а при відчепленні вагона в ремонт і форму повідомлення ВУ-23М. При необхідності складається акт форми ГУ-23.

Факт пошкодження вагонів №№95532479, 95525747 підтверджується актами форми ВУ-25М від 12.06.2016 № 49 та 50, які підписані уповноваженим представником відповідача головним інженером ОСОБА_4 без зауважень.

Для проведення ремонту вагони №№ 95532479, 95525747 були відправлені на станції Правда та Дніпродзержинськ відповідно, де забраковані до технічного обслуговування з відчепленням, що підтверджується повідомленнями ф. ВУ-23:

- вагон № 95532479 - повідомлення № 5136 від 05.07.2017;

- вагон № 95525747 - повідомлення № 5971 від 01.07.2017.

Вагони №№ 95532479, 95525747 були відремонтовані працівниками структурного підрозділу "Вагонне депо Кам'янське" регіональної філії "Придніпровська залізниця" згідно вимог "Вантажні вагони залізниць колії 1520мм. Правила з технічного обслуговування з відчепленням" (Інструкція ЦВ-0030), що підтверджується дефектними відомостями ф. ВУ-22 та повідомленнями ф. ВУ-36, а саме: № 95532479 - 15.07.2017 та № 95525747 - 08.07.2017.

Вартість ремонту вагонів разом з платою за подавання, забирання вагонів та маневрову роботу склала 9886,32 грн з ПДВ.

Структурним підрозділом "Вагонне депо Кам'янське" регіональної філії "Придніпровська залізниця" ПАТ "Укрзалізниця" рахунки та акти виконаних робіт з пакетом документів, що підтверджують факт пошкодження вагонів №№95532479, 95525747 та вартість їх ремонту було направлено КП "Дніпропетровський електротранспорт" ДМР, які 15.08.2017 були отримані відповідачем згідно повідомлення про вручення УДППЗ Укрпошта.

Рахунки відповідачем не були сплачені, листом № 2387 від 03.11.2017 відповідач відмовив у задоволенні претензії від 10.10.2017 №В-07/3198, якою позивач вимагав відшкодувати збитки в сумі 9886,32 грн.

Відповідач у відзиві на позов вказав, що позивачем до суду не надано жодних документів, що підтверджують факт порушення правил дорожнього руху з боку водія трамваю ОСОБА_3 у вищезазначеній дорожньо-транспортній пригоді.

На даний час проводиться досудове слідство за фактом скоєння зазначеної дорожньо-транспортної пригоди, в ході якого водію трамваю не висувались ані підозри, ані обвинувачення.

Дослідивши обставини справи, надані матеріали, оцінивши надані докази у їх сукупності суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позовних вимог повністю з таких підстав.

Згідно ст. 13 ГПК України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.

У відповідності до приписів ч.ч. 1, 3 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

На підставі ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до частини другої статті 22 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) збитками визнаються витрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Зі змісту статей 614, 623 ЦК України та статті 226 Господарського кодексу України (далі - ГК України) вбачається, що для застосування такого заходу відповідальності, як стягнення збитків потрібна наявність усіх елементів складу господарського правопорушення: 1) порушення зобов'язання; 2) збитки; 3) причинний зв'язок між порушенням зобов'язання та збитками; 4) вина.

Згідно зі ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана майну юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб.

Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Позовні вимоги мотивовані тим, що шкода, яка спричинена внаслідок ДТП, відповідно до чинного законодавства відшкодовується організацією, з вини працівника якої вона виникла.

Частиною 1 ст. 1188 ЦК України передбачено, що шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме:

- шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою;

- за наявності вини лише особи, якій завдано шкоди, вона їй не відшкодовується;

- за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення.

Таким чином, положеннями цієї статті передбачено. що у разі спричинення шкоди в результаті взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, для настання матеріальної відповідальності у особи, яка завдала шкоду, має бути встановлена вина цієї особи.

В даному випадку в результаті дорожньо-транспортної пригоди пошкодження отримали належні позивачу вагони і належний відповідачу трамвай.

Управління транспортними засобами здійснювалось працівниками підприємств - фізичними особами, від дій яких залежить порядок руху механізмів, їх зупинка, дотримання правил руху, тощо.

Саме водії транспортник засобів зобов'язані контролювати дорожну обстановку, не порушувати правил руху, вживати заходи для зупинення транспортних засобів у разі виникнення аварійних ситуацій.

Настання транспортних пригод є можливим внаслідок як умисних так і необережних дій водія.

В той же час дорожня пригода може статись через хворобливий стан водія, втрату ним свідомості, вплив третіх осіб, несправність транспортного засобу та багато інших причин.

Згідно інформації Слідчого управління Головного управління Національної поліції у Дніпропетровській області, викладеній в листі від 28.03.2018 на адресу позивача, за фактом дорожньо-транспортної пригоди відкрито кримінальне провадження, рішення по якому не прийнято у зв'язку з проведенням комплексної автотехнічної та залізнично-технічної експертизи.

Таким чином на цей час не встановлено вини нікого з водіїв транспортних засобів та не встановлено, чи мав інший водій технічну можливість уникнути дорожньо-транспортної пригоди.

Отже, суд приходить до висновку, що позовна заява позивачем подана до суду передчасно, оскільки на цей час не встановлено внаслідок чиїх винних дій сталась дорожньо-транспортна пригода, яка привела до спричинення майнової шкода обом сторонам, і встановити це буде можливо після закінчення правоохоронними органами досудового розслідування за фактом ДТП.

Позовні вимоги є недоведеними і у їх задоволенні слід відмовити.

Відповідно до ст. 129 ГПК України витрати по сплаті судового збору в сумі 1762,00 грн покладаються на позивача.

Керуючись статтями 2, 73, 74, 76, 77-79, 86, 91, 129, 233, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

1. В задоволенні позову відмовити повністю.

2. Судові витрати покласти на позивача.

В судовому засіданні відповідно до ст. 240 Господарського процесуального кодексу України оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Рішення суду може бути оскаржене протягом двадцяти днів з дня підписання рішення шляхом подання апеляційної скарги до Дніпропетровського апеляційного господарського суду через господарський суд Дніпропетровської області.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено та підписано - 08.06.2018.

Суддя ОСОБА_5